Про затвердження Тимчасового положення про надання Національним банком України кредитів для підтримки ліквідності банків у разі реальної загрози стабільності банківської системи

Відповідно до статей 6, 7, 15, 42 Закону України "Про Національний банк України" та статей 66, 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з метою забезпечення стабільності банківської системи шляхом надання Національним банком України кредитів для підтримки ліквідності банків у разі реальної загрози стабільності банківської системи Правління Національного банку України

1. Затвердити Тимчасове положення про надання Національним банком України кредитів для підтримки ліквідності банків у разі реальної загрози стабільності банківської системи, що додається.

2. Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду (Н.В.Іваненко) довести зміст цієї постанови до відома структурних підрозділів центрального апарату, територіальних управлінь Національного банку України і банків України (згідно з додатком) для використання в роботі.

3. Постанова набирає чинності з дня її підписання.

4. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови Національного банку України А.В.Шаповалова.

1.1. Положення про надання Національним банком України кредитів для підтримки ліквідності банків у разі реальної загрози стабільності банківської системи (далі - Положення) розроблено відповідно до вимог Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України з метою захисту інтересів вкладників банків.

Це Положення визначає порядок надання Національним банком України (далі - Національний банк) кредитів банкам у разі реальної загрози стабільності банківської системи, спричиненої нестабільністю та падінням курсу гривні, іншими обставинами, які викликали суттєве зниження платоспроможності значної частини банків або позичальників банків.

1.2. Рішення про надання Національним банком кредиту для підтримки ліквідності окремого банку приймається постановою Правління Національного банку.

1.3. Кредит для підтримки ліквідності може надаватися банку строком до 365 днів як одноразово, так і у формі траншів залежно від потреби в ньому.

1.4. Кредит для підтримки ліквідності банку надається за процентною ставкою, що не нижча, ніж облікова ставка Національного банку. У разі зміни облікової ставки Національного банку процентна ставка за користування кредитом за рішенням Національного банку може бути скоригована.

1.5. Для нарахування процентів строк користування кредитом згідно з умовами кредитного договору між Національним банком та банком починається з дня надходження коштів на кореспондентський рахунок банку і закінчується в день, який передує даті повернення коштів.

1.6. Департамент з управління валютним резервом та здійснення операцій на відкритому ринку Національного банку (далі - відповідний структурний підрозділ) здійснює операції, пов'язані з наданням Національним банком кредитів для підтримки ліквідності банків.

1.7. Банк може достроково повернути кредит і проценти за користування ним повністю або частково, письмово повідомивши, але не пізніше ніж за один робочий день до повернення коштів, територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням банку - юридичної особи (далі - територіальне управління), відповідний структурний підрозділ та Операційне управління Національного банку.

2.1. Банки під забезпечення кредитів Національного банку для підтримки ліквідності можуть надавати:

нерухоме майно (будівлі і споруди), яке може бути предметом застави, за умови, що на час укладення договору застави немає жодних обтяжень щодо цього майна;

майнові права, що виникли в банку в результаті укладення кредитних договорів між ним і відповідними суб'єктами господарювання (далі - майнові права), за кредитами, які визначені як стандартні, під контролем та субстандартні відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, забезпеченням за якими є застава (іпотека) нерухомості;

майнові права на майбутні надходження на кореспондентський рахунок банку.

Зазначений перелік не є вичерпний і банки можуть пропонувати Національному банку інше високоліквідне забезпечення.

Банки під додаткове забезпечення кредитів Національного банку для підтримки ліквідності зобов'язані укласти договори застави акцій/паїв (не менше 50% акцій/паїв + одна акція/пай) власників істотної участі банку, вигодонабувачем (заставодержателем) за якими є Національний банк.

2.2. Нерухоме майно приймається під забезпечення за ринковою вартістю за умови його оцінки незалежними суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

2.3. Кредит для підтримки ліквідності під забезпечення майновими правами може надаватися банку, якщо:

строк дії кредитного договору між банком і суб'єктом господарювання не менший, ніж строк, на який Національний банк надає кредит для підтримки ліквідності;

кредит банку, що наданий суб'єкту господарювання, забезпечений заставою нерухомості, яка не обтяжена іншими зобов'язаннями і щодо якої немає будь-яких спорів;

банки здійснили оцінку майна, майнових прав, які надаються під забезпечення кредиту, відповідно до законодавства України.

Територіальне управління одночасно з укладенням кредитного договору, договору застави майнових прав приймає на зберігання нотаріально посвідчені копії кредитного договору та договору застави (іпотеки) між банком-позичальником і суб'єктом господарювання.

2.4. Банк під забезпечення кредиту може запропонувати як однорідне, так і неоднорідне забезпечення з предметів застави, зазначених у пункті 2.1 цього Положення.

3.1. Банк для отримання кредиту для підтримки ліквідності має подати до Дирекції з банківського регулювання та нагляду Національного банку (далі - Дирекція) або територіального управління такі документи:

а) клопотання банку про надання кредиту для підтримки ліквідності з обґрунтуванням потреби його отримання, зазначенням суми кредиту, строку користування ним, інформації про види та розмір забезпечення. Клопотання має бути засвідчене підписом уповноваженої особи банку, зареєстроване в банку, скріплене відбитком печатки банку;

б) економічне обґрунтування розміру кредиту для підтримки ліквідності з описом спрямування коштів, прогнозних розрахунків фінансових результатів діяльності банку, дотримання економічних нормативів, тощо, засвідчене підписом голови правління (ради директорів) і голови спостережної ради банку;

в) план заходів з підвищення ліквідності банку із зазначенням строків їх виконання, засвідчений підписом голови правління (ради директорів) і голови спостережної ради;

г) графік погашення кредиту, засвідчений підписом голови правління (ради директорів) і голови спостережної ради;

ґ) документи на право власності на забезпечення за кредитом;

д) документи, які підтверджують майнові права на нерухомість, що є предметом застави за укладеними договорами;

е) висновок незалежного суб'єкта оціночної діяльності (що не є пов'язаною особою банку) про оцінку нерухомого майна, майнових прав, які є забезпеченням кредиту, із зазначенням їх ринкової вартості.

3.2. Територіальне управління за результатами розгляду пакета документів про отримання кредиту для підтримки ліквідності банку приймає рішення про доцільність (недоцільність) надання банку кредиту для підтримки ліквідності з урахуванням вимог глави 2 цього Положення.

3.3. Територіальне управління в разі подання банком до Дирекції клопотання про надання кредиту для підтримки ліквідності та пакета документів, що відповідають вимогам пункту 3.1 цього Положення, приймає рішення про прийнятність застави та готує відповідний висновок.

3.4. Територіальне управління в разі прийняття рішення про недоцільність надання кредиту письмово повідомляє про це банк і Дирекцію з доданням відповідного обґрунтування.

3.5. Територіальне управління в разі прийняття рішення про доцільність надання кредиту для підтримки ліквідності банку подає обґрунтовані пропозиції щодо надання кредиту до Дирекції для прийняття відповідного рішення.

3.6. Дирекція на підставі позитивних висновків територіальних управлінь надає пропозиції Департаменту монетарної політики Національного банку щодо надання кредиту для підтримки ліквідності.

3.7. Департамент монетарної політики Національного банку розглядає пропозиції щодо можливості надання кредиту в запропонованих сумі та строку користування ним відповідно до монетарних можливостей Національного банку та надає Дирекції відповідний висновок.

3.8. Дирекція готує доповідну записку та проект постанови для подання на розгляд Правління Національного банку щодо надання кредиту у визначеній сумі, на відповідний термін, з відповідною заставою.

3.9. На засідання Правління Національного банку запрошуються керівник структурного підрозділу банківського нагляду (начальник відповідного територіального управління) для обґрунтування висновку про надання кредиту для підтримки ліквідності банку, голова правління (ради директорів) банку.

3.10. У постанові Правління Національного банку про надання кредиту для підтримки ліквідності банку мають зазначатися сума кредиту, строк користування ним, процентна ставка, порядок надання та погашення кредиту, перелік визначених обмежень діяльності банку, а також вид і розмір забезпечення.

Постанова Правління Національного банку про надання Національним банком кредиту для підтримки ліквідності окремого банку може містити вимоги до банку щодо прийняття ним на себе окремих зобов'язань, зокрема таких:

установлення обмежень щодо здійснення активних операцій в обсягах, досягнутих за станом на дату подання клопотання банку про надання кредиту для підтримки ліквідності;

заборона надання нових кредитів та/або придбання цінних паперів, або здійснення прямих інвестицій;

зупинення проведення банком будь-яких активних операцій з пов'язаними особами банку на строк користування кредитом для підтримки ліквідності;

проведення операцій з погашення заборгованості, що виникла за кредитними операціями банку, винятково в грошовій формі;

заборона здійснення викупу акцій власної емісії та дострокового погашення цінних паперів власної емісії;

заборона укладення нових депозитних договорів, що передбачають авансову виплату процентів, і здійснення авансової виплати процентів за депозитними договорами з пов'язаними особами та/або вкладних (депозитних) операцій з фізичними особами;

заборона передавання власникам/учасникам банку, які прямо або опосередковано володіють п'ятьма і більше процентами статутного капіталу банку або права голосу придбаних акцій банку (у тому числі пов'язаним особам банку), коштів у будь-якій формі (майно, будь-які операції з векселями, право уступки вимоги боргу, факторинг, гарантії, поруки за кредиторів банку тощо).

3.11. Рішення Правління Національного банку про надання (чи відмову в наданні) кредиту для підтримки ліквідності доводиться структурним підрозділом банківського нагляду до відома банку, що звернувся з клопотанням про надання кредиту для підтримки ліквідності, територіального управління та відповідного структурного підрозділу, який забезпечує перерахування банку коштів за наданим кредитом, не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття такого рішення.

4.1. Кредитний договір і договір застави (договір іпотеки) укладаються банком з територіальним управлінням (якщо інше не передбачено рішенням Правління Національного банку про надання кредиту для підтримки ліквідності) після отримання рішення Правління Національного банку про надання кредиту для підтримки ліквідності банку.

4.2. Територіальне управління під час укладення кредитного договору та договору застави (договору іпотеки) має перевірити правильність їх оформлення відповідно до законодавства України і повноваження осіб банку, які їх засвідчили підписом.

4.3. У кредитному договорі мають зазначатися:

а) реквізити сторін та їх місцезнаходження;

б) строк дії договору;

в) сума кредиту, на яку укладається договір;

г) порядок, строки надання і погашення кредиту;

ґ) розмір процентної ставки за кредитом;

д) порядок обчислення та сплати процентів за користування кредитом (базовою кількістю днів для нарахування процентів є 365 днів);

е) реквізити договору застави (договору іпотеки);

є) право перегляду виду та обсягу заставленого майна в разі зменшення його вартості;

ж) право та умови дострокового повернення банком кредиту та процентів за користування ним;

з) право Національного банку на дострокове розірвання кредитного договору, списання коштів з кореспондентського рахунку банку з попереднім (за два робочих дні) повідомленням його про це та продажу активів (майна), що перебувають у заставі (іпотеці), у разі неповернення банком кредиту для підтримки ліквідності у визначені умовами кредитного договору строки, невиконання умов договору про надання кредиту для підтримки ліквідності, у тому числі щодо вартості та схоронності забезпечення, або порушення банком хоча б однієї з умов щодо обмеження його діяльності, що визначені у відповідній постанові Правління Національного банку та кредитному договорі;

и) зобов'язання банку-позичальника щодо:

дотримання вимог з обмеження його діяльності, установлених постановою Правління Національного банку про надання кредиту для підтримки ліквідності та умовами договору;

надання територіальному управлінню (Дирекції) у зазначені строки інформації про дотримання банком визначених обмежень і стан виконання плану з підвищення ліквідності;

і) інші права, обов'язки та відповідальність сторін.

4.4. Усі документи щодо отримання кредиту для підтримки ліквідності банку засвідчуються підписом голови правління (ради директорів) банку або особи, яка виконує обов'язки голови правління (ради директорів) банку та уповноважена на укладання договорів відповідно до вимог законодавства України та статуту банку, і скріплюються відбитком печатки банку.

4.5. Територіальне управління надсилає повідомлення про укладення кредитного договору та договору застави (договору іпотеки) з банком у день їх підписання Дирекції і відповідному структурному підрозділу, який забезпечує перерахування банку коштів за наданим кредитом. Одночасно Дирекції передаються також і копії цих документів.

4.6. Територіальне управління веде реєстр кредитних договорів за виданими кредитами для підтримки ліквідності банків.

5.1. Дирекція/територіальне управління здійснює контроль за виконанням банком зобов'язань за кредитним договором і плану заходів щодо підвищення ліквідності банку.

5.2. Дирекція/територіальне управління протягом терміну дії кредитного договору між банком і Національним банком не рідше одного разу на шість місяців здійснює інспекційну перевірку банку щодо виконання ним зобов'язань за кредитним договором та плану заходів з підвищення ліквідності банку, відображення в бухгалтерському обліку наданих під забезпечення кредиту предметів застави та в разі потреби проводить перевірку стану заставленого (нерухомого) майна.

5.3. Національний банк у разі неповернення банком кредиту та процентів за користування ним у строки, що встановлені кредитним договором, реалізує переважне і безумовне право задовольнити свої вимоги шляхом списання в безспірному порядку заборгованості з кореспондентського рахунку банку в повному обсязі відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України".

Якщо на кореспондентському рахунку банку немає коштів для стягнення заборгованості, Національний банк має вжити заходів щодо продажу предмета застави і задоволення вимог Національного банку за кредитом і процентами за користування ним за рахунок коштів від його продажу.

5.4. Територіальне управління щомісяця до 5 числа місяця, наступного за звітним, має надати Дирекції інформацію про стан виконання банком програми заходів з підвищення ліквідності та дотримання ним умов кредитного договору.

Територіальне управління в разі погіршення фінансового стану банку, який отримав кредит для підтримки ліквідності, невиконання ним програми заходів з підвищення ліквідності або зниження вартості застави повідомляє про це в одноденний строк Дирекцію.

Дирекція протягом двох робочих днів з дати отримання від територіального управління відповідної інформації (або за результатами звітності чи інформації банку) аналізує її і подає свої пропозиції на розгляд Правління Національного банку для прийняття відповідних рішень.