Про затвердження Положення про організацію процесу управління проблемними активами в банках України

102. Банк формує судження щодо фінансової нежиттєздатності боржника/контрагента - юридичної особи за наявності однієї з таких ознак:

1) співвідношення чистого боргу і скоригованого прибутку або співвідношення чистого боргу до валового прибутку за даними останньої наявної у банку фінансової звітності боржника/контрагента є більшим 5;

2) співвідношення прибутку і процентних витрат є меншим 1;

3) співвідношення боргу до вартості застави перевищує 110 відсотків (не застосовується до кредитів без застави).

103. Банк формує судження щодо фінансової нежиттєздатності боржника/контрагента - фізичної особи за наявності однієї з таких ознак:

1) співвідношення боргу до вартості застави перевищує 110 відсотків та одночасно немає надходжень на рахунки, відкриті у банку (за наявності) та заходи раннього реагування, вжиті банком, не призвели до погашення простроченої заборгованості (не застосовується до кредитів без застави);

2) співвідношення внесків за кредитом до чистого доходу перевищує 100 відсотків.

104. Банк здійснює аналіз перспективної фінансової та операційної життєздатності боржника/контрагента - юридичної особи шляхом:

1) аналізу бізнес-плану боржника/контрагента.

Банк ураховує повноту, своєчасність, достовірність інформації та пояснень, наданих боржником/контрагентом до бізнес-плану, реалістичність припущень, використаних під час його складання, оцінювання готовності боржника/контрагента співпрацювати з банком для врегулювання заборгованості;

2) побудови прогнозу грошових потоків та оцінки спроможності боржника/контрагента відновити платоспроможність у майбутньому в обсязі, необхідному для забезпечення повного виконання зобов’язань перед банком.

Банк під час здійснення аналізу перспективної фінансової та операційної життєздатності боржника за спеціалізованим кредитом також ураховує вимоги пунктів 67-3, 67-4, 67-9 розділу IV-1 Положення № 351 щодо здійснення банком контролю за відповідністю реалізації проєкту за спеціалізованим кредитом/оцінки бізнес-плану проєкту/стрес-тестування боржника.

105. Банк здійснює порівняльний аналіз потенційно прийнятних варіантів врегулювання заборгованості боржника/контрагента, уключаючи варіанти реструктуризації, позасудового та/або судового врегулювання заборгованості, на підставі результатів розрахунку ЧТВ, які враховують ймовірність реалізації кожного з таких варіантів.

106. Банк здійснює розрахунок ЧТВ із дотриманням такого:

1) розрахунок очікуваних грошових потоків банк здійснює відповідно до внутрішніх процедур (положень), що встановлюють методику оцінки очікуваних кредитних збитків;

2) дисконтування очікуваних грошових потоків банк здійснює із застосуванням ринкової ставки, визначеної згідно з порядком, установленим у внутрішньобанківських документах.

106-1.ЧТВ є сумою теперішніх вартостей очікуваних грошових потоків за заборгованістю боржника/контрагента від:

1) погашення основного боргу, процентів та комісій;

2) надходжень грошових коштів від реалізації заставленого майна, забезпечення та гарантій (порук);

3) інших надходжень грошових коштів у рахунок погашення заборгованості боржника/контрагента, уключаючи надходження від третіх осіб, продажу банком заборгованості боржника/контрагента, страхового відшкодування;

4) витрат на впровадження інструментів урегулювання, які ураховуються зі знаком (-), уключаючи платежі за послуги третіх осіб.

107. Банк під час оцінки ймовірності реалізації варіантів врегулювання заборгованості боржника/контрагента враховує рівень співпраці боржника/контрагента з банком у минулому, фінансовий стан, кваліфікацію менеджменту боржника/контрагента, поточні та прогнозні ринкові умови.

Банк застосовує консервативну оцінку під час побудови очікуваних грошових потоків, яка підтверджується власним досвідом та враховує історичні показники втрат у разі дефолту щодо подібних активів.

Для боржників/контрагентів, заборгованість яких перевищує один відсоток від регулятивного капіталу банку на дату розрахунку, оцінка кожного доцільного варіанта врегулювання також ураховує вплив на ліквідність та капітал банку, якщо очікуваний ефект від їх застосування за ЧТВ відрізняється не суттєво.

108. Банк визначає перелік документів та інформації, якими оформляються результати оцінки боржника/контрагента, висновки та пропозиції щодо застосування інструментів врегулювання заборгованості боржника/контрагента. Цей перелік повинен обов’язково містити:

1) обсяг заборгованості боржника/контрагента перед банком;

2) обсяг простроченої заборгованості боржника/контрагента перед банком;

3) установлені банком причини фінансових труднощів боржника/ контрагента;

4) результати переговорів із боржником/контрагентом;

5) результати аналізу фінансових показників боржника/контрагента, прогнозних грошових потоків;

6) інформацію про ринкову вартість забезпечення/застави за кредитом/кредитами, покриття боргу заставою;

7) висновки щодо фінансової та операційної життєздатності боржника/контрагента;

8) розрахунок ЧТВ за кожним із визначених банком потенційно прийнятним варіантом врегулювання заборгованості боржника/контрагента;

9) висновки та пропозиції щодо застосування інструментів врегулювання заборгованості боржника/контрагента, строки їх упровадження.

109. Банк на підставі результатів оцінки боржника/контрагента та розрахунку ЧТВ приймає одне з таких рішень щодо врегулювання заборгованості боржника/контрагента:

1) застосувати інструменти реструктуризації заборгованості боржника/контрагента;

2) ужити заходів щодо припинення відносин із боржником/контрагентом та застосувати інструменти позасудового та/або судового врегулювання заборгованості боржника/контрагента.

110. Банк застосовує реструктуризацію як пріоритетний інструмент врегулювання заборгованості щодо фінансово- та операційно-життєздатних боржників/контрагентів у разі одночасного виконання таких умов:

1) отримання банком більшого ЧТВ, ніж за примусового врегулювання заборгованості, уключаючи банкрутство, примусове звернення стягнення на предмет застави, примусове стягнення заборгованості або продаж боргу/відступлення права вимоги за боргом третій стороні;

2) банком сформовано судження щодо готовності боржника/контрагента до співпраці з банком стосовно вибору оптимального варіанта реструктуризації та здатності виконувати умови реструктуризації.

111. Банк приймає рішення про вжиття заходів, спрямованих на припинення відносин із боржником/контрагентом, та застосування інструментів позасудового та/або судового повернення заборгованості в одному з таких випадків:

1) банком сформовано судження щодо недоцільності проведення реструктуризації через фінансові труднощі боржника/контрагента;

2) банком визнано боржника/контрагента таким, що не співпрацює з банком.

112. Банк застосовує до боржників/контрагентів, які супроводжуються підрозділом НПА, інструменти довгострокової реструктуризації, які сприятимуть відновленню платоспроможності боржника/контрагента та забезпеченню виконання зобов’язань перед банком згідно з установленим графіком погашення заборгованості.

Банк має право застосовувати такі інструменти в поєднанні з інструментами короткострокової реструктуризації.

Банк визначає інструменти реструктуризації заборгованості боржників/контрагентів з урахуванням прикладів, особливостей та обмежень щодо їх застосування, наведені в додатку 5 до цього Положення.

Банк має право на підставі судження довести незастосовність для банку таких інструментів реструктуризації та визначити інші інструменти.

113. Банк у співпраці з боржником/контрагентом розробляє найбільш оптимальний план реструктуризації, який є прийнятним для обох сторін.

114. Банк під час розроблення плану реструктуризації заборгованості боржника/контрагента - юридичної особи, що належить до великого або середнього підприємства, акцентує увагу на фінансовій складовій реструктуризації та, за можливості, включає до плану реструктуризації положення стосовно надання додаткового забезпечення та/або гарантії за кредитом.

Такі пропозиції також можуть стосуватися перегляду або нових умов кредиту, що обмежують рівень адміністративних витрат такого боржника/контрагента, посилюють контроль за його фінансовою звітністю та операційними показниками, запроваджують ключові показники ефективності діяльності з метою проведення моніторингу проміжних результатів виконання.

Банк під час розроблення плану реструктуризації має право разом з боржником/контрагентом розглядати можливий інструментарій операційної реструктуризації боржника/контрагента, спрямований на збереження операційної життєздатності боржника/контрагента, уключаючи ліквідацію/продаж повністю або частково його неосновних активів/збиткових операційних підрозділів/бізнесів.

115. Банк розробляє, затверджує та впроваджує план реструктуризації заборгованості боржника/контрагента не пізніше 90 календарних днів після дати приймання підрозділом НПА документів кредитної справи та іншої документації щодо боржника/контрагента (за винятком процедури фінансової реструктуризації, яка здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про фінансову реструктуризацію").

Банк у разі комплексних та складних реструктуризацій приймає рішення щодо доцільності продовження зазначеного строку, але не більше ніж на 120 календарних днів.

Банк має право визначати інші строки в разі запровадження щодо боржника/контрагента процедури фінансової реструктуризації, учасниками якої є банки - резиденти України, банки-нерезиденти, іноземні державні експортні кредитні агенції, міжнародні фінансові організації, утримувачі єврооблігацій.

116. Банк має право прийняти рішення щодо застосування до боржників/контрагентів, які супроводжуються підрозділом НПА (за винятком пов’язаних із банком осіб), стандартизованих рішень шляхом запровадження стандартизованих програм довгострокової реструктуризації.

Банк затверджує умови та порядок застосування стандартизованих програм довгострокової реструктуризації у внутрішньобанківських документах.

Банк визначає підрозділи/уповноважених осіб, яким делегуються повноваження приймати рішення щодо умов реструктуризації заборгованості боржників/контрагентів у межах стандартизованих програм довгострокової реструктуризації (далі - умови реструктуризації).

Банк застосовує стандартизовану програму довгострокової реструктуризації до боржників/контрагентів, які відповідають визначеним у ній критеріям.

117. Банк затверджує план/умови реструктуризації заборгованості боржника/контрагента та вносить зміни до укладених договорів/укладає нові договори згідно з планом/умовами такої реструктуризації.

118. Банк не рідше одного разу на три місяці здійснює контроль за виконанням боржником/контрагентом плану/умов реструктуризації шляхом:

1) контролю за дотриманням боржником/контрагентом строків та інших умов реструктуризації згідно з укладеними з банком договорами;

2) аналізу подій, що виникли після ухвалення плану/умов реструктуризації заборгованості боржника/контрагента та вплинули на ЧТВ із подальшим перерахунком ЧТВ;

3) аналізу впливу інших подій, що виникли після ухвалення плану/умов реструктуризації заборгованості боржника/контрагента, уключаючи їх вплив на рівень співпраці боржника/контрагента під час реалізації плану/виконання умов реструктуризації, виникнення правових обмежень щодо реалізації реструктуризації, виникнення негативної інформації щодо боржника/контрагента, керівників боржника/контрагента (для юридичної особи), негативної кредитної історії боржника/контрагента.

119. Банк за результатами контролю за виконанням боржником/контрагентом плану/умов реструктуризації заборгованості за необхідності формує судження щодо наявності/ нестачі обґрунтованих підстав для:

1) перегляду плану/умов реструктуризації (унесення змін до поточного плану, затвердження нового плану, зміна окремих заходів та/або умов реструктуризації заборгованості боржника/контрагента);

2) дострокового припинення плану реструктуризації та застосування заходів позасудового та/або судового повернення заборгованості в разі невиконання боржником/контрагентом умов договорів, укладених із банком;

3) списання заборгованості.

120. Банк має право прийняти рішення щодо додаткового кредитування боржників/контрагентів із реструктуризованою заборгованістю за умови формування банком судження, що це сприятиме відновленню платоспроможності боржника/контрагента та не призведе до невиправданого зростання кредитного ризику та/або очікуваних кредитних збитків для банку.

121. Банк у внутрішньобанківських документах установлює якісні та/або кількісні критерії визначення здатності боржника/контрагента виконувати план/умови реструктуризації, які ґрунтуються на оптимальних сумах погашення боржником/контрагентом основного боргу та процентів, виконання боржником/контрагентом інших умов договорів із банком.

123. Банк у межах заходів щодо припинення відносин із боржником/контрагентом застосовує інструментарій врегулювання заборгованості боржника/контрагента з метою повернення банку максимальної суми заборгованості в найкоротші можливі строки.

124. Банк уживає заходів, спрямованих на повернення заборгованості боржника/контрагента, шляхом застосування інструментів:

1) позасудового врегулювання;

2) судового врегулювання.

125. Банк розробляє план запровадження інструментів позасудового врегулювання заборгованості боржника/контрагента з урахуванням таких факторів:

1) вид продукту, сума заборгованості;

2) наявність, достатність ліквідного забезпечення;

3) наявність у банку комунікацій, зворотного зв’язку з боржником/контрагентом;

4) наявність у банку юридичних підстав для стягнення заборгованості боржника/контрагента;

5) наявність у боржника/контрагента іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

6) наявність та сума заборгованості боржника/контрагента перед іншими кредиторами;

7) ведення/припинення ведення боржником/контрагентом господарської діяльності.

126. Банк застосовує окремо або у сукупності такі інструменти позасудового врегулювання заборгованості боржника/контрагента:

1) погашення заборгованості шляхом перерахування боржником/контрагентом та/або майновим чи фінансовим поручителем грошових коштів на сплату заборгованості боржника/контрагента перед банком;

2) добровільна реалізація боржником/контрагентом/майновим поручителем предмета застави (іпотеки) третім особам за погодженням із банком та під його контролем із подальшим погашенням заборгованості боржника/контрагента перед банком;

3) погашення частини заборгованості боржником/контрагентом із подальшим списанням (уключаючи списання у зв’язку з прощенням)/відступленням права вимоги за непогашеним залишком заборгованості боржника/контрагента;

4) набуття банком у власність предмета застави (іпотеки) з укладанням договору про задоволення вимог заставодержателя/іпотекодержателя або на підставі відповідного застереження в договорі іпотеки;

5) набуття банком у власність заставленого та іншого майна боржника/контрагента, майнового поручителя в рахунок погашення заборгованості боржника/контрагента, уключаючи подальше передавання майна боржнику/контрагенту у фінансовий лізинг;

6) примусове стягнення заборгованості боржника/контрагента шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса;

7) продаж боргу/відступлення права вимоги до боржника/контрагента;

8) конвертація (переведення) частини або всієї суми заборгованості боржника/контрагента в капітал боржника/контрагента;

9) застосування інших інструментів врегулювання заборгованості за умови, що боржник/контрагент (майновий/фінансовий поручитель, гарант) згоден співпрацювати з банком щодо погашення заборгованості (за винятком продажу боргу боржника/контрагента третій особі).

Банк має право поєднувати зазначені інструменти з частковим прощенням заборгованості боржника/контрагента.

127. Банк застосовує заходи звернення стягнення на заставлене або інше майно боржника/контрагента, якщо є ризик втрати майна та/або за наявності судження щодо недоцільності врегулювання заборгованості боржника/контрагента в інший спосіб.

128. Банк застосовує заходи судового стягнення заборгованості, якщо ним сформовано судження щодо недоцільності вжиття заходів позасудового врегулювання заборгованості, або якщо не вдалося повернути заборгованість за непрацюючими активами у позасудовому порядку.

129. Рішення щодо визначення інструментів врегулювання заборгованості за непрацюючими активами (позасудового або судового) та умов (параметрів) такого врегулювання приймає рада/правління банку/комітет НПА згідно з діючим у банку розподілом повноважень.

130. Банк має право прийняти рішення щодо застосування до боржників/контрагентів (за винятком пов’язаних із банком осіб) стандартизованих рішень щодо врегулювання.

Банк затверджує умови та порядок застосування стандартизованих рішень у внутрішньобанківських документах.

Банк визначає підрозділи/уповноважених осіб, яким делегуються повноваження приймати рішення щодо врегулювання заборгованості боржників/контрагентів у межах стандартизованих рішень.

Банк застосовує стандартизовані рішення до боржників/контрагентів, які відповідають визначеним у них критеріям.

131. Банк з урахуванням вимог законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку, міжнародних стандартів фінансової звітності та цього Положення розробляє та впроваджує положення про списання заборгованості, яке, щонайменше, включає:

1) критерії відсутності обґрунтованих очікувань щодо відновлення фінансового активу, встановлені нормативно-правовим актом Національного банку щодо визначення критеріїв для списання знецінених фінансових активів за рахунок оціночних резервів під очікувані кредитні збитки (основні критерії);

2) інші додаткові (за потреби) критерії для списання знецінених фінансових активів.

Банк не має права визначати більш сприятливі критерії щодо списання знецінених фінансових активів для боржників/контрагентів, які є пов'язаними із банком особами, ніж для інших боржників/контрагентів банку за аналогічними активами;

3) порядок ухвалення рішення щодо списання заборгованості.

132. Банк у разі списання заборгованості за непрацюючими активами з відображенням її в позабалансовому обліку відповідно до облікової політики банку, за наявності правових підстав для її стягнення, продовжує вживати заходів щодо повернення такої заборгованості до моменту її повного погашення або вичерпання всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на повернення заборгованості.

Банк має право ухвалити рішення про незастосування заходів щодо повернення заборгованості боржника/контрагента, якщо банком сформовано судження, що застосування таких заходів є економічно недоцільним.

133. Банк організовує управління стягнутим майном шляхом:

1) визначення відповідального підрозділу та покладання на такий підрозділ функцій щодо управління стягнутим майном;

2) розроблення та впровадження порядку утримання, експлуатації, охорони та страхування майна від втрати/пошкодження до часу його продажу;

3) розроблення та затвердження плану продажу майна;

4) упровадження заходів, спрямованих на реалізацію плану продажу майна, уключаючи рекламні кампанії;

5) постійного моніторингу за виконанням плану продажу майна;

6) аналізу причин відхилень від плану, перегляду заходів, строків виконання заходів, передбачених планом, унесення змін до плану продажу майна;

7) надання уповноваженим колегіальним органам банку звітності щодо виконання плану продажу майна не рідше одного разу на квартал;

8) визначення порядку ухвалення рішень щодо продажу майна.

134. Банк під час розроблення плану продажу стягнутого майна включає до нього заходи, що забезпечать найбільшу ЧТВ від продажу такого майна.

135. Рада/правління банку/комітет НПА затверджує план продажу стягнутого майна в розрізі об’єктів або груп однорідних об’єктів (згрупованих для цілей продажу).

Банк забезпечує можливість деталізації груп однорідних об’єктів майна, включених до плану продажу, до рівня окремих об’єктів.

Банк включає об’єкти інвестиційної нерухомості до плану продажу з урахуванням оптимальних строків, необхідних для здійснення продажу майна за найбільш вигідною для банку ціною.

136. Банк під час планування продажу стягнутого майна враховує такі фактори:

1) вид майна;

2) ліквідність, стан та місцезнаходження майна;

3) сума та періодичність надходження грошових потоків, які генеруються таким майном (для інвестиційної нерухомості);

4) витрати на утримання, експлуатацію та охорону майна;

5) рівень попиту на таке майно на ринку, прогнози щодо змін цін на таке майно упродовж періоду, на який складається план продажу;

6) стан оформлення банком правовстановлюючих документів на стягнуте майно;

7) юридичні ризики, пов’язані з імовірністю оспорювання боржником/контрагентом або третіми особами права власності банку на таке майно;

8) інші ризики для банку, пов’язані з утриманням майна.

137. Рада/правління банку/комітет НПА згідно з діючим у банку розподілом повноважень приймає відповідне рішення щодо реалізації стягнутого майна:

1) за ціною, що є нижчою від вартості, за якою таке майно було прийняте на баланс банку;

2) на умовах розстрочення платежу.

138. Банк має право прийняти рішення щодо залучення зовнішніх компаній для реалізації складних та/або великих об’єктів стягнутого майна, уключаючи виробничі та комерційні об’єкти у формі цілісного майнового комплексу, готельні, торговельні комплекси.

139. Банк має право припинити визнавати непрацюючим актив, який був визнаний непрацюючим на підставі абзаців третього, четвертого підпункту 13 пункту 4 розділу I цього Положення (крім реструктуризованого активу), на підставі ухваленого банком рішення про припинення визнання дефолту боржника/контрагента згідно з вимогами пункту 167 розділу XVIII Положення № 351 .

140. Банк має право припинити визнавати непрацюючим реструктуризований актив, визнаний непрацюючим на підставі абзаців третього, четвертого підпункту 13 пункту 4 розділу I цього Положення, на підставі ухваленого банком рішення про припинення визнання дефолту боржника/контрагента згідно з вимогами пункту 167-1 розділу XVIII Положення № 351.

141. Банк має право припинити визнавати непрацюючим реструктуризований актив, визнаний непрацюючим на підставі абзацу п’ятого підпункту 13 пункту 4 розділу I цього Положення, якщо одночасно виконано такі умови:

1) від дати внесення змін до умов договору, пов’язаних з реструктуризацією/укладенням договору реструктуризації, минуло щонайменше 365 календарних днів;

2) жодне із зобов’язань боржника/контрагента не є простроченим більше ніж на 30 календарних днів;

3) банк ґрунтуючись на результатах оцінки фінансового стану боржника/контрагента та іншій необхідній інформації сформував судження щодо спроможності боржника/контрагента забезпечити своєчасне та в повному обсязі виконання зобов’язань перед банком. Обґрунтованість судження банку щодо такої спроможності боржника/контрагента має бути підтверджена, у тому числі сплатою боржником/контрагентом банку коштів (не за рахунок кредитних коштів банку) у сумі, що дорівнює сукупній сумі боргу, що була:

прострочена на дату/дати внесення змін, пов’язаних із реструктуризацією, або

списана банком відповідно до умов договору/договорів щодо реструктуризації боргу, - якщо на дату/дати внесення змін, пов’язаних із реструктуризацією, боржник/ контрагент не мав простроченої заборгованості.

142. Банк після припинення визнання активу непрацюючим згідно з пунктами 140, 141 розділу XII цього Положення визнає його потенційно проблемним та включає боржника/контрагента за таким активом до списку спостереження з подальшим його супроводженням підрозділом, який здійснює активні банківські операції.

143. Банк має право виключити зі списку спостереження боржника/контрагента за активом, який був включений до цього списку згідно з пунктом 142 розділу XII цього Положення, та припинити визнання такого активу потенційно проблемним, якщо одночасно виконано такі умови:

1) від дати включення боржника/контрагента за таким активом до списку спостереження минуло щонайменше 730 календарних днів;

2) боржник/контрагент протягом щонайменше половини терміну, зазначеного в підпункті 1 пункту 143 розділу XII цього Положення, здійснював регулярно (щомісяця або щокварталу) своєчасно та в повному обсязі платежі, визначені планом/умовами реструктуризації, за рахунок яких сплатив банку суттєву (значну) частку боргу, наявного на дату включення боржника/контрагента до списку спостереження згідно з вимогами пункту 142 розділу XII цього Положення. Банк визначає розмір суттєвої (значної) частки боргу у внутрішньобанківських документах із питань управління проблемними активами;

3) жодне із зобов’язань боржника/контрагента не є простроченим більше ніж на 30 календарних днів;

4) банк на підставі судження довів те, що в боржника/контрагента немає ознак потенційної проблемності.

1. Стратегія управління проблемними активами.

2. Оперативний план реалізації стратегії управління проблемними активами.

3. Положення/порядки/регламенти/процедури/інструкції (окремо щодо фізичних та юридичних осіб) з питань:

1) загальної організації роботи з проблемними активами, що передбачають:

мотиваційні програми щодо врегулювання проблемних активів (за наявності);

процедури контролю за якістю даних щодо проблемних активів в інформаційних системах банку;

порядок комунікації з боржниками/контрагентами на кожному етапі життєвого циклу проблемного активу;

порядок визнання активів непрацюючими та передавання кредитної справи та іншої документації щодо боржника/документації щодо контрагента банку до підрозділу НПА;

порядок обміну, використання та зберігання документів, що утворюються під час управління непрацюючими активами та стягнутим майном банку;

2) раннього реагування, що передбачають:

процедури розрахунку та регулярного перегляду ІРП;

порядок застосування ІРП;

порядок визначення категорій боржників/контрагентів для цілей управління потенційно проблемними активами та непрацюючими активами, критерії переведення боржників/контрагентів між такими категоріями;

порядок розроблення, затвердження, впровадження та моніторингу виконання планів заходів щодо боржників/контрагентів з ознаками потенційної проблемності;

розподіл функцій, відповідальності та повноважень між підрозділами та колегіальними органами банку щодо раннього реагування;

порядок прийняття рішень щодо раннього реагування;

перелік, зміст та порядок складання управлінської звітності щодо раннього реагування, порядок звітування уповноваженим колегіальним органам банку;

3) проведення реструктуризації, що передбачають:

критерії прийнятності боржника/контрагента для проведення реструктуризації;

перелік документації боржника/контрагента, що підтверджує можливість погашення ним заборгованості за основним боргом та процентами;

порядок оцінки фінансового стану боржника/контрагента, аналізу перспективної фінансової та операційної життєздатності боржника/контрагента;

порядок та умови проведення реструктуризації заборгованості боржників/контрагентів, уключаючи застосування стандартизованих рішень щодо реструктуризації;

розподіл функцій, відповідальності та повноважень між підрозділами та колегіальними органами банку під час проведення реструктуризації;

порядок прийняття рішень щодо реструктуризації;

процедуру моніторингу виконання боржниками/контрагентами умов реструктуризації;

перелік, зміст та порядок складання управлінської звітності щодо реструктуризації заборгованості боржників/контрагентів, порядок звітування уповноваженим колегіальним органам банку;

4) позасудового та/або судового врегулювання заборгованості, що передбачають:

критерії визнання боржника/контрагента таким, що не співпрацює з банком;

критерії прийнятності боржників/контрагентів для примусового врегулювання заборгованості;

порядок та умови проведення врегулювання заборгованості з деталізацією щодо позасудових та судових способів задоволення вимог банку;

розподіл функцій, відповідальності та повноважень між підрозділами та колегіальними органами банку під час проведення позасудового та/або судового врегулювання заборгованості боржників/контрагентів;

порядок прийняття рішень щодо позасудового та/або судового врегулювання заборгованості боржників/контрагентів;

перелік, зміст та порядок складання управлінської звітності щодо позасудового та/або судового врегулювання заборгованості, порядок звітування уповноваженим колегіальним органам банку;

5) списання заборгованості боржників/контрагентів за непрацюючими активами, що передбачають:

критерії (умови) для списання заборгованості боржників/контрагентів за непрацюючими активами, уключаючи списання у зв’язку із прощенням заборгованості;

перелік документів, на підставі яких ухвалюються рішення щодо списання заборгованості боржників/контрагентів за непрацюючими активами;

порядок ухвалення рішень та ліміти повноважень колегіальних органів банку щодо списання заборгованості боржників/контрагентів за непрацюючими активами, уключаючи списання у зв’язку із прощенням заборгованості;

6) залучення зовнішніх компаній (аутсорсерів) до управління проблемними активами банку (у разі, якщо стратегія управління проблемними активами банку передбачає залучення аутсорсерів), що передбачають:

критерії прийнятності та порядок залучення зовнішніх компаній, що надають послуги щодо стягнення боргів, юридичних компаній, зовнішніх консультантів до управління проблемними активами банку;

розподіл функцій та відповідальності між підрозділами банку та порядок їх взаємодії із зовнішніми компаніями під час врегулювання заборгованості боржників/контрагентів;

умови передавання банком функцій щодо стягнення заборгованості боржників/контрагентів зовнішнім компаніям;

вимоги до звітності зовнішніх компаній щодо результатів врегулювання заборгованості боржників/контрагентів;

перелік, зміст та порядок складання управлінської звітності щодо результатів врегулювання заборгованості боржників/контрагентів зовнішніми компаніями, порядок звітування уповноваженим колегіальним органам банку;

7) управління стягнутим майном, що передбачають:

порядок відображення в бухгалтерському обліку майна, на яке банк набуває право власності шляхом реалізації прав заставодержателя або в інший спосіб;

порядок утримання, експлуатації, охорони стягнутого майна;

порядок страхування (за необхідності) стягнутого майна;

порядок залучення зовнішніх компаній для реалізації стягнутого майна;

порядок продажу та ліміти повноважень колегіальних органів банку щодо продажу стягнутого майна;

перелік, зміст та порядок складання управлінської звітності щодо продажу стягнутого майна, порядок звітування уповноваженим колегіальним органам банку.

8) припинення визнання активів непрацюючими, що передбачають:

розподіл функцій, відповідальності та повноважень між підрозділами та колегіальними органами банку щодо припинення визнання активів непрацюючими;

порядок прийняття рішень щодо припинення визнання активів непрацюючими;

перелік, зміст та порядок складання управлінської звітності щодо припинення визнання активів непрацюючими, порядок звітування уповноваженим колегіальним органам банку.

1. Загальні показники оцінки рівня проблемних активів у банку:

1) співвідношення загальної суми боргу за непрацюючими активами до загальної суми боргу відповідного портфеля активів;

2) співвідношення загальної суми боргу за непрацюючими та потенційно проблемними активами, балансової вартості стягнутого майна до загальної суми боргу за відповідними активами та балансової вартості стягнутого майна;

3) показники непрацюючих активів у динаміці: зміна обсягу боргу за непрацюючими активами за звітний період (квартал) (+/-), середній за квартал залишок боргу за непрацюючими активами, міграція потенційно проблемних активів та непрацюючих активів за звітний період (квартал) (+/-) між категоріями;

4) співвідношення зміни суми резерву за звітний період (квартал) (+/-) до загальної суми боргу за непрацюючими активами;

5) бюджет збитків: загальний збиток у результаті реструктуризацій, фактичний збиток за звітний період (квартал) порівняно з бюджетом збитків.

2. Ключові показники ефективності персоналу підрозділу НПА:

1) кількість підписаних угод з клієнтами стосовно реструктуризації за звітний період (квартал);

2) кількість підписаних угод з клієнтами, за якими відбулося погашення простроченої заборгованості за звітний період (квартал);

3) співвідношення обсягу погашення боргу за непрацюючими активами за звітний період (квартал) до загальної суми боргу за непрацюючими активами;

4) співвідношення обсягу погашення процентів за непрацюючими активами за звітний період (квартал) до загальної суми боргу за непрацюючими активами;

5) обсяг погашення боргу за рахунок реалізації майна за звітний період (квартал), у тому числі у відсотках до загальної суми боргу за непрацюючими активами.

3. Ключові показники ефективності реструктуризації:

1) реструктуризовані непрацюючі активи у непрацюючих активах банку (кількість боржників/контрагентів, сума заборгованості: валова та за вирахуванням резервів);

2) непрацюючі активи в стадії короткострокової, довгострокової реструктуризації (кількість боржників/контрагентів, сума заборгованості: валова та за вирахуванням резервів);

3) реструктуризовані активи, за якими впродовж звітного періоду (кварталу) відбулося визнання дефолту боржника/контрагента (кількість боржників/контрагентів, сума заборгованості: валова та за вирахуванням резервів);

4) обсяг списання непрацюючих активів за звітний період (квартал) (повністю або частково).

4. Ключові показники ефективності позасудового та судового врегулювання заборгованості:

1) загальна заборгованість та кількість угод за непрацюючими активами, які перебувають на етапі розгляду/перегляду в судах;

2) загальна балансова вартість та кількість об’єктів заставленого майна, прийнятих на баланс банку за звітний період (квартал);

3) середня тривалість судового розгляду справ, завершених у звітному кварталі;

4) сума повернення заборгованості в результаті проведення позасудового та/або судового стягнення за звітний період (квартал) за вирахуванням судових та інших витрат на стягнення.

1. Загальні індикатори раннього попередження:

1) прострочення боржником/контрагентом боргу в інших банках;

2) реструктуризація/списання боргу боржника/контрагента в інших банках;

3) дефолт майнового та/або фінансового поручителя, та/або заставодавця;

4) наявність судового процесу проти боржника/контрагента, майнового та/або фінансового поручителя, та/або заставодавця;

5) зростання заборгованості боржника або обсягу наданої застави в інших банках;

6) зміна організаційної структури боржника/контрагента;

7) зниження зовнішнього кредитного рейтингу боржника/контрагента;

8) інша негативна інформація щодо боржника/контрагента, групи під спільним контролем та/або групи пов’язаних контрагентів, до якої належить боржник/контрагент, або його основних постачальників, контрагентів та клієнтів;

9) негативні зміни в макроекономічному середовищі, що можуть вплинути на платоспроможність боржників/контрагентів банку.

2. Індикатори раннього попередження для боржників - юридичних осіб: