Про затвердження Положення про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах

5) моніторинг наявних необтяжених високоякісних ліквідних активів, що підтримуються як можливе забезпечення на випадок реалізації стрес-сценаріїв, уключаючи втрату або погіршення умов залучення незабезпечених і доступних у нормальних умовах забезпечених джерел фінансування за видами та значимими валютами;

6) аналіз інформації про ситуацію на ринку цінних паперів та фінансовому секторі, а також ринкових характеристик цінних паперів, включених до переліку високоякісних ліквідних активів;

7) аналіз ризику ліквідності банку в межах операційного дня, а саме розрахунок таких показників:

максимального використання ліквідності в межах операційного дня (maximum daily liquidity usage) - максимального кумулятивного негативного сальдо між вхідними та вихідними платежами за кореспондентськими рахунками банку з початку дня до часу розрахунку. Банк розраховує цей показник не рідше ніж один раз на годину як загалом за всіма операціями, так і без урахування операцій з Національним банком та іншими банками;

доступної миттєвої ліквідності на початок кожного робочого дня (available intraday liquidity at the start of the business day) - обсягу високоякісних ліквідних безготівкових активів (коштів на кореспондентських рахунках), що є в наявності в банку на початок робочого дня. Банк здійснює розрахунок цього показника як загалом (gross), так і без урахування грошових потоків за операціями з Національним банком та іншими банками (net).

Банк для оцінки ризику ліквідності має право використовувати інші інструменти моніторингу додатково до встановлених у пункті 200 глави 26 розділу III цього Положення.

201. Банк використовує такі методи оцінки ризику ліквідності: аналіз коефіцієнта покриття ліквідності (LCR) відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України від 15 лютого 2018 року № 13 "Про запровадження коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR)" та аналіз коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR) з урахуванням рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду (Basel III: the net stable funding ratio).

202. Банк здійснює оцінку ризику ліквідності з використанням зазначених у пункті 200 глави 26 розділу III цього Положення інструментів моніторингу як за всіма валютами загалом, так і в розрізі значних валют.

203. Банк установлює такі ліміти для контролю ризику ліквідності:

1) кумулятивного розриву (cumulative GAP) між вимогами та зобов'язаннями банку для часових інтервалів до одного року, що розрахований на підставі GAP-аналізу;

2) концентрації фінансування банку за п'ятьма та десятьма найбільшими вкладниками та іншими кредиторами банку/групами пов'язаних контрагентів, пов'язаними з банком особами.

204. Банк установлює ліміти як за всіма валютами загалом, так і в розрізі значимих валют. Банк має право встановлювати ліміти в розрізі: національна валюта/всі іноземні валюти.

205. Банк установлює значення лімітів на основі припущень щодо можливих шляхів покриття дефіциту ліквідності.

206. Підрозділ з управління ризиками не пізніше наступного робочого дня інформує раду банку, комітет з управління ризиками, правління банку та комітет з управління активами і пасивами про факти значного погіршення ліквідності банку та порушення лімітів ліквідності. Інформація про причини порушення та пропозиції щодо заходів усунення порушення надається в строки та порядку, визначеному процедурою ескалації порушень лімітів ризиків з метою прийняття своєчасних та адекватних управлінських рішень.

207. Банк здійснює на постійній основі моніторинг та контроль за величиною ризику ліквідності та потребою у фінансуванні як загалом, так і в розрізі:

1) клієнтів банку;

2) основних бізнес-ліній та продуктів;

3) значимих валют з урахуванням нормативних та операційних обмежень щодо купівлі, продажу та обміну валюти.

208. Банк розробляє програму фінансування (funding strategy), яка як частина загальної системи управління ризиком ліквідності, забезпечує диверсифікацію джерел, строків залучення коштів та обов'язково містить:

1) перелік пріоритетних ринків/типів контрагентів, від яких планується залучення коштів із зазначенням відсотку до загального обсягу зобов'язань банку;

2) строки залучення коштів;

3) альтернативні джерела залучення коштів у разі обмеження або відсутності доступу до пріоритетних ринків.

209. Банк переглядає програму фінансування не рідше одного разу на рік, а в разі зміни внутрішнього та/або зовнішнього ринкового середовища - невідкладно.

210. Банк з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань як у звичайних, так і в стресових ситуаціях розробляє порядок управління ліквідністю в межах операційного дня, який забезпечує:

1) визначення переліку, функцій та порядку взаємодії учасників процесу управління ризиком ліквідності в межах операційного дня, їх повноваження, відповідальність та підпорядкування;

2) виявлення клієнтів банку, яким можуть надходити найбільші суми коштів протягом операційного дня та/або кошти яких банк має перерахувати протягом операційного дня, а також порядок роботи з ними;

3) виявлення днів (останній день кварталу, останній день сплати податків) або проміжків операційного дня, що потребують особливого режиму управління ризиком ліквідності в межах операційного дня;

4) визначення обсягів очікуваних грошових потоків у межах операційного дня;

5) прогнозування суми дефіциту ліквідності, що може виникнути в певні проміжки впродовж операційного дня;

6) оцінку доступної ліквідності, уключаючи оцінку доступної ліквідності активів, що можуть бути використані як застава для залучення додаткового фінансування, необхідна для покриття можливого відпливу коштів у межах операційного дня;

7) розрахунок показників, які банк використовує для оцінки ризику ліквідності в межах операційного дня, визначених цим Положенням;

8) порядок визначення пріоритетності платежів з метою підтримання ліквідності в межах операційного дня;

9) порядок управління ліквідністю в межах операційного дня в кризових ситуаціях.

211. Банк самостійно встановлює цілі управління ліквідністю в межах операційного дня, що дають змогу йому:

1) визначати платежі з високим пріоритетом та здійснювати їх без затримок;

2) здійснювати платежі з низьким пріоритетом так швидко, як це можливо.

212. Банк створює та підтримує достатній обсяг необтяжених високоякісних ліквідних активів як можливе забезпечення на випадок реалізації стрес-сценаріїв, уключаючи втрату або погіршення умов залучення незабезпечених і доступних у нормальних умовах забезпечених джерел фінансування. Для цього банк здійснює такі заходи:

1) визначає обсяг високоякісних ліквідних активів, який є необхідним для можливого залучення коштів під заставу;

2) виявляє активи, які можуть бути використані як застава, для кожного з типів кредиторів та ринків забезпеченого фінансування;

3) здійснює моніторинг активів у розрізі емітентів, валют, інших показників, які можуть бути використані як застава, з метою визначення оперативності можливого залучення коштів;

4) здійснює диверсифікацію активів, які можуть бути використані як застава, з метою уникнення залежності від окремих кредиторів та ринків залучення фінансування.

213. Банк забезпечує наявність необхідного обсягу необтяжених високоякісних ліквідних активів, який:

1) відповідає затвердженому рівню ризик-апетиту щодо ризику ліквідності;

2) складається з найбільш високоякісних ліквідних необтяжених активів, які можна використовувати як заставу для залучення коштів у найкоротші строки без значних втрат і дисконтів за різних умов функціонування банку (облігації внутрішньої державної позики, депозитні сертифікати, емітовані Національним банком);

3) є достатнім для покриття дефіциту ліквідності, визначеному в результаті здійснення стрес-тестування, як мінімум, за короткостроковими сценаріями.

214. Банк розробляє план фінансування в кризових ситуаціях, який обов'язково містить:

1) процедури виявлення кризи ліквідності та інформування про це керівництва банку;

2) порядок дій керівників банку, відповідальних колегіальних органів та працівників банку в умовах різних видів стресового середовища;

3) чіткий перелік заходів, що має здійснюватися кожним з підрозділів, які є відповідальними за управління ризиком ліквідністю, залежно від типу та рівня складності виявленої кризи ліквідності;

4) порядок комунікації між працівниками банку та учасниками ринку, що має забезпечити вчасне, чітке та послідовне інформування стосовно причин виникнення кризи ліквідності та заходів банку, що здійснюються з метою її подолання. Цільовими адресатами інформування є:

регуляторні органи;

інші учасники ринку;

працівники банку;

клієнти банку;

власники цінних паперів банку;

банки-кореспонденти;

платіжні системи.

215. Банк має право розробити план фінансування в кризових ситуаціях у рамках плану відновлення діяльності.

216. Банк з метою своєчасного виявлення кризи ліквідності та застосування плану фінансування в кризових ситуаціях визначає індикатори раннього виявлення кризи ліквідності, мінімальний перелік яких визначений у додатку 4 до цього Положення.

217. Банк періодично проводить тестування плану фінансування в кризових ситуаціях з метою відпрацювання взаємодії підрозділів банку та визначення реалістичності закладених у нього припущень щодо можливості залучення фінансування, реалізації або використання як застави наявних високоякісних ліквідних активів.

218. Банк на регулярній основі здійснює стрес-тестування ризику ліквідності для різних короткострокових та довгострокових стрес-сценаріїв, що можуть реалізуватися як для банку, так і для ринку в цілому (окремо і в поєднанні), з метою виявлення причин можливих проблем з ліквідністю та оцінки відповідності результатів здійснення стрес-тестування встановленому банком рівню ризик-апетиту до ризику ліквідності.

219. Банк використовує результати здійснення стрес-тестування для коригування своєї стратегії/політики та процедур управління ризиком ліквідності та забезпечення ефективності розробленого банком плану фінансування в кризових ситуаціях.

220. Банк під час здійснення стрес-тестування використовує не менше трьох стрес-сценаріїв:

1) властивий для банку (специфічний) - виникнення внутрішньої кризи в банку на тлі стабільної загальної ситуації в банківській системі (погіршення якості активів, зростання концентрації зобов'язань, значне зменшення обсягу високоякісних ліквідних активів, зростання дефіциту ліквідності та/або зникнення/зменшення можливості його покриття, зниження кредитного рейтингу банку, інформаційну атаку, паніку вкладників, проблеми з акціонерами);

2) загальноринковий - виникнення кризи в банківській системі в цілому;

3) комбінований (найбільш жорсткий) - виникнення внутрішньої кризи в банку на тлі загальної кризи в банківській системі.

221. Банк під час розроблення цих сценаріїв використовує найбільш негативну:

1) власну статистику для нормального та кризового стану банківської системи;

2) статистику Національного банку щодо динаміки активів та зобов'язань у банківській системі;

3) статистику динаміки активів та зобов'язань банків, що стали неплатоспроможними, або банків, що опинилися в умовах специфічної або комбінованої кризи.

222. Банк розробляє стрес-сценарії з урахуванням припущень щодо:

1) відпливу коштів клієнтів як юридичних осіб (крім банків), так і фізичних осіб;

2) джерел фінансування:

знецінення/унеможливлення використання активів банку, що можуть використовуватися як застава для залучення коштів за нормальних ринкових умов;

втрати або значного зменшення можливості залучення коштів значних вкладників та інших кредиторів банку;

закриття або значного зменшення значень міжбанківських лімітів банками-контрагентами, материнським банком, іншими банками - учасниками банківської групи;

необхідності використання додаткового обсягу активів банку, як застави для запобігання відпливу наявного фінансування;

3) потреби в додатковому залученні коштів у зв'язку з непередбачуваним використанням клієнтами права на отримання коштів у рамках наданих банком зобов'язань з кредитування;

4) інших складових:

значного зменшення можливості перерозподілу ліквідності з однієї валюти в іншу;

проблем у роботі з платіжними (розрахунковими) системами, що використовуються банком.

Банк має право розробляти стрес-сценарії з урахуванням інших припущень додатково до визначених у пункті 222 глави 32 розділу III цього Положення.

223. Підрозділ з управління ризиками подає раді банку та комітету з управління ризиками управлінську звітність щодо ризику ліквідності не рідше одного разу на квартал, правлінню банку та комітету з управління активами і пасивами - не рідше одного разу на місяць.

224. Банк розробляє управлінську звітність щодо ризику ліквідності, яка повинна обов'язково включати звіти щодо:

1) порушень нормативів/коефіцієнтів ліквідності, установлених Національним банком;

2) порушень норм обов'язкового резервування, установлених Національним банком;

3) результатів GAP-аналізу;

4) концентрації активів/зобов'язань банку за основними клієнтами/групами пов'язаних контрагентів;

5) оцінки ризику ліквідності банку в межах операційного дня;

6) результатів здійснення стрес-тестування ризику ліквідності;

7) індикаторів раннього виявлення кризи ліквідності;

8) обсягів високоякісних ліквідних активів та їх достатності для покриття зобов'язань банку;

9) порушень банком установлених значень лімітів ліквідності, а також інформації щодо авторизованих перевищень лімітів.

225. Банк створює ефективну систему управління процентним ризиком банківської книги (IRRBB), що має повністю інтегруватися в загальну систему управління ризиками банку.

226. Процентний ризик банківської книги включає такі ризики:

1) ризик розривів, який виникає через різницю в строках погашення (для інструментів з фіксованою процентною ставкою) або зміни величини індексу процентної ставки (для інструментів із плаваючою процентною ставкою) активів, зобов'язань та позабалансових позицій в банківській книзі. Банк здійснює розрахунок ризику розривів з урахуванням того, чи відбуваються зміни процентних ставок послідовно за всією кривою дохідності (паралельний ризик), чи диференційовано за періодами зі зміною в нахилі та формі кривої дохідності (непаралельний ризик);

2) базисний ризик, який виникає через те, що немає достатнього тісного зв'язку між коригуванням ставок, отриманих та сплачених за різними інструментами, всі інші характеристики яких щодо переоцінки є однаковими;

3) ризик опціонності, який виникає через проведення банком операцій з опціонами (автоматичний ризик опціонності) або наявності вбудованих опціонів у стандартних продуктах банку (поведінковий ризик опціонності).

227. Банк визначає такі кількісні показники ризик-апетиту до процентного ризику банківської книги:

1) максимальне падіння чистого процентного доходу банку протягом наступних 12 місяців, що визначається як найгірше зниження значення цього показника, визначене із застосуванням усіх сценаріїв зміни процентних ставок, що використовуються банком;

2) максимальне падіння економічної вартості капіталу банку, що визначається як найгірше зниження значення цього показника, визначене із застосуванням усіх сценаріїв зміни процентних ставок, що використовуються банком.

Банк має право визначати інші кількісні показники ризик-апетиту до процентного ризику банківської книги додатково до встановлених у пункті 227 глави 34 розділу IV цього Положення.

228. Банк розробляє та періодично переглядає (не рідше одного разу на рік) політику, порядки та процедури управління процентним ризиком банківської книги з метою забезпечення їх відповідності рівню ризик-апетиту до цього ризику.

229. Політика управління процентним ризиком банківської книги повинна обов'язково містити:

1) мету, завдання та принципи управління процентним ризиком банківської книги;

2) організаційну структуру процесу управління процентним ризиком банківської книги з урахуванням розподілу функціональних обов'язків учасників процесу, їх повноважень, відповідальності та порядку взаємодії;

3) перелік лімітів для контролю за процентним ризиком банківської книги та порядок їх установлення;

4) підходи щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення процентного ризику банківської книги;

5) процедури визначення, затвердження та перегляду припущень, що використовуються під час вимірювання процентного ризику банківської книги;

6) підходи до здійснення стрес-тестування процентного ризику банківської книги;

7) перелік та формат (інформаційне наповнення) форм управлінської звітності щодо процентного ризику, порядок та періодичність/терміни їх надання суб'єктам системи управління ризиками.

230. Порядок та процедури управління процентним ризиком банківської книги повинні обов'язково містити:

1) процедури щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення процентного ризику банківської книги, уключаючи інструменти/індикатори, що використовуються банком;

2) опис сценаріїв зміни процентних ставок;

3) опис припущень, що використовуються банком під час вимірювання процентного ризику банківської книги для продуктів із убудованими опціонами;

4) опис припущень, що використовуються банком під час вимірювання процентного ризику банківської книги для всіх статей банківської книги, що не мають визначеної дати зміни процентної ставки;

5) порядок обміну інформацією між учасниками процесу управління процентним ризиком банківської книги, уключаючи види, форми і терміни подання інформації;

6) програму проведення стрес-тестування процентного ризику банківської книги;

7) порядок складання та перевірки достовірності статистичної звітності щодо процентного ризику банківської книги, що подається до Національного банку.

231. Банк установлює ліміти процентного ризику банківської книги щонайменше в розрізі значимих валют щодо:

1) максимального падіння чистого процентного доходу банку протягом наступних 12 місяців, що визначається як найгірше зі значень цього показника, розраховане на підставі усіх сценаріїв зміни процентних ставок, що використовуються банком;

2) максимального падіння економічної вартості капіталу банку, що визначається як найгірше зниження значення цього показника, розраховане на підставі всіх сценаріїв зміни процентних ставок, що використовуються банком.

232. Банк установлює значення лімітів процентного ризику банківської книги у відсотках до:

1) планового річного чистого процентного доходу - для лімітів максимального можливого падіння чистого процентного доходу банку;

2) регулятивного капіталу банку - для лімітів максимального падіння економічної вартості капіталу банку.

233. Банк має право встановити загальний ліміт за валютами 1 групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор), якщо визначена банком величина зміни процентних ставок для цих валют є однаковою.

234. Банк вимірює процентний ризик банківської книги як величину зміни економічної вартості капіталу банку (далі - метод EVE) та чистого процентного доходу банку (далі - метод NII) на підставі повного та економічно обґрунтованого переліку змін процентних ставок та стрес-сценаріїв.

235. Метод EVE відображає можливу зміну чистої теперішньої вартості активів, зобов'язань та позабалансових позицій банківської книги в результаті реалізації певних сценаріїв зміни процентних ставок на ринку.

236. Метод NII відображає можливу зміну чистого процентного доходу банку протягом визначеного періоду часу, що призведе до відповідної зміни регулятивного капіталу банку.

237. Горизонт оцінки процентного ризику банківської книги за методом EVE відображає зміну вартості активів, зобов'язань та позабалансових позицій до кінцевого терміну їх утримування без припущення щодо заміни інструменту в разі його закінчення.

Горизонт оцінки процентного ризику банківської книги за методом NII обмежується короткостроковим періодом (до одного року) з урахуванням припущень щодо заміни інструменту або його продовження на такий же термін, але за новою процентною ставкою, не покриваючи вплив зміни процентної ставки в часовому інтервалі, що залишається поза рамками горизонту оцінки.

238. Банк вимірює процентний ризик банківської книги на підставі, щонайменше, чотирьох сценаріїв зміни процентної ставки:

1) однакові темпи зростання ставок за всіма строками (parallel shock up);

2) однакові темпи падіння ставок за всіма строками (parallel shock down);

3) зростання ставок лише за строками до шести місяців уключно (short rates shock up);

4) падіння ставок за строками лише до шести місяців уключно (short rates shock down).

239. Банк має право додатково використовувати такі сценарії зміни процентних ставок:

1) зростання ставок за строками до шести місяців уключно в разі одночасного падіння ставок в інших строках (flattener shock);

2) падіння ставок за строками до шести місяців уключно в разі одночасного зростання ставок в інших строках (steepener shock).

240. Банк самостійно встановлює величину зміни процентних ставок для кожного із сценаріїв на підставі як власного досвіду, так і статистики зміни процентних ставок на українському та світовому ринках (для тих випадків, де це є релевантним). Водночас мінімальна величина зміни процентних ставок банку не може бути меншою ніж:

1) для гривні та валют 2 та 3 групи Класифікатора - 500 базисних пунктів для сценарію зміни ставок для короткострокових строків та 400 базисних пунктів - для сценарію зміни ставок для всіх строків;

2) для валют 1 групи Класифікатора - 300 базисних пунктів для сценарію зміни ставок для короткострокових строків та 200 базисних пунктів - для сценарію зміни ставок для всіх строків.

241. Банк здійснює оцінку процентного ризику банківської книги як за всіма валютами загалом, так і в розрізі значимих валют. Банк має право здійснювати оцінку процентного ризику банківської книги за валютами 1 групи Класифікатора в цілому, якщо визначена банком величина зміни процентних ставок за цими валютами є однаковою.

242. Перелік сценаріїв, що використовується банком для оцінки процентного ризику банківської книги, та величина зміни процентних ставок для кожного із сценаріїв затверджуються правлінням банку або комітетом з управління активами і пасивами та переглядаються ними в разі змін процентних ставок на ринку, але не рідше одного разу на рік.

243. Банк використовує зрозумілі, повні, обґрунтовані та задокументовані припущення під час оцінки процентного ризику банківської книги, які мають бути протестовані та відповідати бізнес-плану банку.

244. Банк визначає припущення щодо поведінки інструментів із убудованими опціонами (поведінковою опціонністю), а саме для:

1) кредитів із фіксованою процентною ставкою та можливістю дострокового погашення (обсяг дострокового погашення);

2) безвідкличних зобов'язань із кредитування з фіксованою процентною ставкою (можливий обсяг кредитування за такими зобов'язаннями);

3) строкових депозитів із можливістю дострокового відкликання (можливий обсяг дострокового відкликання).

245. Банк визначає припущення щодо оцінки рахунків клієнтів, що не мають визначеної дати зміни процентної ставки (залишків на поточних та карткових рахунках клієнтів), а саме:

1) обсяг стабільних залишків, що є нечутливими до зміни процентних ставок;

2) строк знаходження таких коштів на балансі банку.

Банк використовує власний досвід для визначення цих припущень із урахуванням історичної динаміки (як власної, так і банківської системи в цілому) в умовах різного макроекономічного середовища (зростання/падіння економіки).

Банк установлює зазначені припущення в розрізі значних валют, типів клієнтів та/або продуктів банку.

246. Банк для оцінки процентного ризику банківської книги використовує такі інструменти:

1) GAP-аналіз - для оцінки зміни чистого процентного доходу банку;

2) метод модифікованої дюрації - для оцінки зміни економічної вартості капіталу банку.

Банк здійснює GAP-аналіз як інструмент вимірювання величини процентного ризику банківської книги та використовує метод модифікованої дюрації як інструмент вимірювання величини процентного ризику банківської книги за етапами, визначеними в додатках 5 та 6 до цього Положення.

247. Банк має право використовувати інші інструменти оцінки процентного ризику банківської книги додатково до встановлених цим Положенням, що наведені в документі EBA "Guidelines on the management of interest rate risk arising from non-trading activities".

248. Банк на регулярній основі здійснює стрес-тестування процентного ризику банківської книги для короткострокових та довгострокових стрес-сценаріїв, що можуть реалізуватися як для банку, так і для ринку в цілому з метою виявлення причин виникнення можливих проблем унаслідок зростання процентного ризику банківської книги та оцінки співставності результатів здійснення стрес-тестування встановленому банком рівню ризик-апетиту до процентного ризику банківської книги.

249. Результатом здійснення стрес-тестування процентного ризику банківської книги має бути величина максимального падіння чистого процентного доходу банку та величина максимального падіння економічної вартості капіталу банку в разі реалізації стрес-сценаріїв.

250. Банк використовує стрес-сценарії, які обов'язково містять:

1) припущення щодо шокової величини зміни процентних ставок у кризових умовах за кожним із чотирьох сценаріїв, що зазначені в пункті 238 глави 36 розділу IV цього Положення, та ґрунтується на статистиці як банку, так і банківської системи в цілому;

2) припущення щодо зміни поведінки інструментів із убудованими опціонами (поведінковою опціонністю);

3) припущення щодо зміни поведінки рахунків клієнтів, що не мають визначеної дати зміни процентної ставки (залишків на поточних та карткових рахунках клієнтів);

4) специфічні припущення, що пов'язані з реалізацією бізнес-моделі банку.

251. Підрозділ з управління ризиками подає звіти щодо оцінки процентного ризику банківської книги раді банку, комітету з управління ризиками не рідше одного разу на квартал, правлінню банку та комітету з управління активами і пасивами - не рідше одного разу на місяць.

252. Підрозділ з управління ризиками не пізніше наступного робочого дня інформує раду банку, комітет з управління ризиками, правління банку та комітет з управління активами і пасивами про значне підвищення процентного ризику банківської книги та порушення лімітів. Підрозділ з управління ризиками надає інформацію про причини порушення та пропозиції щодо заходів усунення порушення в строки та в порядку, визначених процедурою ескалації порушень лімітів ризиків.

253. Банк розробляє управлінську звітність щодо процентного ризику банківської книги, яка повинна обов'язково включати звіти щодо:

1) величини процентного ризику банківської книги в розрізі можливого падіння чистого процентного доходу та економічної вартості капіталу банку з описовою частиною, що визначає активи, зобов'язання, позабалансові позиції, грошові потоки та продукти, що є основними з точки зору процентного ризику банківської книги;

2) порушень банком установлених лімітів процентного ризику банківської книги та авторизованого перевищення лімітів;

3) результатів здійснення стрес-тестування процентного ризику банківської книги.

254. Банк створює ефективну систему управління ринковими ризиками, що має повністю інтегруватися в загальну систему управління ризиками банку.

255. Ринкові ризики включають такі ризики:

1) ризик дефолту, який виникає через невиконання емітентом боргового цінного папера або іншого інструменту, що міститься в торговій книзі банку, своїх контрактних зобов'язань;

2) процентний ризик торгової книги, який виникає через несприятливі зміни ринкових процентних ставок, що впливають на вартість боргового цінного паперу або іншого інструменту з фіксованим прибутком, вартість похідного фінансового інструменту (деривативу), базовою змінною для якого є ринкова процентна ставка, що містяться в торговій книзі банку;

3) ризик кредитного спреду, який виникає через розширення (збільшення) кредитного спреду між дохідністю до погашення цінного папера або іншого фінансового інструменту з фіксованим прибутком, що міститься в торговій книзі банку, та безризиковою дохідністю до погашення (дохідністю до погашення облігацій внутрішньої державної позики, номінованих у національній валюті) з аналогічною дюрацією, яка впливає на ринкову вартість таких інструментів. Розширення кредитного спреду може бути пов'язане як зі зниженням кредитної якості емітента фінансового інструменту, так і з загальними змінами ринкової кон'юнктури;

4) фондовий ризик, який виникає через несприятливі зміни ринкової вартості акцій та інших цінних паперів із нефіксованим прибутком, що містяться в торговій книзі банку;

5) валютний ризик, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют, що впливають на активи, зобов'язання та позабалансові позиції, що містяться в торговій та банківській книгах банку;

6) товарний ризик, який виникає через несприятливі зміни ринкової вартості товарів, уключаючи дорогоцінні метали, що містяться в торговій та банківській книгах банку;

7) ризик волатильності, який виникає через несприятливі зміни волатильності ринкових цін, процентних ставок, ринкових індексів і валютних курсів, що призводять до зменшення вартості опціонів, уключаючи вбудовані опціони в інші фінансові інструменти. Банк оцінює ризик волатильності, якщо в його балансі сума вартостей опціонів, уключаючи вбудовані опціони в інші фінансові інструменти, базовими змінними для яких є ринкові ціни акцій або товарів, процентні ставки, ринкові індекси або валютні курси без урахування знаку позиції, перевищує 1 % регулятивного капіталу банку.

256. Банк оцінює ризик дефолту, процентний ризик торгової книги, ризик кредитного спреду та фондовий ризик виключно за інструментами, що містяться в торговій книзі банку.

257. Банк уключає до торгової книги фінансові інструменти, які одночасно відповідають таким вимогам:

1) немає юридичних обмежень на продаж або повне хеджування;

2) проведення щоденної переоцінки справедливої вартості з відображенням результату через прибутки/збитки;

3) утримання фінансових інструментів у торговій книзі з метою подальшого продажу протягом короткого проміжку часу, отримання прибутку від короткострокових коливань ціни; фіксування арбітражного прибутку або хеджування ризиків від утримання інструментів для досягнення вищезазначеної мети.

258. Банк оцінює ризик волатильності, валютний та товарний ризики за інструментами, що містяться у торговій і в банківській книгах.

259. Банк має право оцінювати в сукупності процентний ризик торгової книги та ризик кредитного спреду (сукупний ризик). У такому разі банк використовує величину ризику за борговими інструментами як найбільшу із двох: величини ризику дефолту за борговими інструментами та величини сукупного ризику за такими інструментами.

260. Банк визначає мінімальний перелік кількісних показників ризик-апетиту до ринкових ризиків, який складається з максимальної величини вартості під ризиком або очікуваних втрат (можливих збитків) для кожного виду ринкових ризиків та/або в цілому для всіх видів ринкових ризиків з розподілом між торговою та банківською книгами у відсотках до регулятивного капіталу банку.

261. Банк розробляє та періодично переглядає (не рідше одного разу на рік) політику, порядки та процедури управління ринковими ризиками з метою забезпечення їх відповідності рівню ризик-апетиту до цього ризику. Політика, порядки та процедури управління ринковими ризиками можуть бути єдині для всіх видів ринкових ризиків або окремі для кожного з його видів.

262. Політика управління ринковими ризиками повинна обов'язково містити:

1) мету, завдання та принципи управління ринковими ризиками;

2) організаційну структуру процесу управління ринковими ризиками з урахуванням розподілу функціонала учасників процесу, їх повноваження, відповідальність та порядок взаємодії;

3) перелік лімітів для контролю за ринковими ризиками та порядок їх установлення;

4) підходи щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення ринкових ризиків;

5) процедури визначення, затвердження та перегляду припущень, що використовуються під час вимірювання ринкових ризиків;

6) підходи щодо здійснення стрес-тестування ринкових ризиків;

7) перелік та формат (інформаційне наповнення) форм управлінської звітності щодо ринкових ризиків, порядок та періодичність/терміни їх надання суб'єктам системи управління ризиками.

263. Порядок та процедури управління ринковими ризиками повинні обов'язково містити:

1) процедури щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення ринкових ризиків, уключаючи інструменти/індикатори, що використовуються;

2) опис сценаріїв зміни процентних ставок, цін акцій та інших цінних паперів із нефіксованим прибутком, товарів та курсів валют, зміни їх волатильності, а також стрес-сценаріїв;

3) опис припущень для продуктів із убудованими опціонами, що використовуються під час вимірювання ринкових ризиків;

4) порядок обміну інформацією між учасниками процесу управління ринковими ризиками, уключаючи види, форми і терміни надання інформації;

5) програма проведення стрес-тестування ринкових ризиків;

6) порядок складання та перевірки достовірності статистичної звітності щодо ринкових ризиків, що подається до Національного банку.

264. Банк має право не створювати політику та процедури управління ринковими ризиками, що властиві інструментам торгової книги (ризик дефолту, процентний ризик торгової книги, ризик кредитного спреду, ризик волатильності, фондовий ризик та товарний ризик), якщо декларацією схильності до ризиків визначено уникнення таких ризиків.

У цьому разі банк:

1) створює порядок моніторингу дотримання затвердженого нульового ризик-апетиту (якщо немає інструментів у торговій книзі);

2) розпочинає операції з новими інструментами в торговій книзі тільки після затвердження радою банку відповідного рівня ризик-апетиту та інших внутрішньобанківських документів відповідно до цього Положення.

265. Банк установлює ліміти ринкових ризиків щонайменше щодо:

1) максимально можливої вартості під ризиком (Value-at-Risk, VAR) або максимально можливих очікуваних втрат (Expected Shortfall) для визначеного банком строку з довірчою ймовірністю не нижчою, ніж 99 % в цілому для всіх видів ринкових ризиків з розподілом між торговою та банківською книгами та/або окремо для:

процентного ризику торгової книги;

ризику кредитного спреду;

фондового ризику;

валютного ризику;

товарного ризику;

ризику волатильності.

Банк установлює загальний ліміт процентного ризику торгової книги та ризику кредитного спреду, якщо банк оцінює ці ризики в сукупності;

2) розміру відкритих валютних позицій в значимих валютах у абсолютному значенні або у відсотках до регулятивного капіталу банку;

3) величини портфеля інструментів у торговій книзі банку в абсолютному значенні або у відсотках до регулятивного капіталу банку.

266. Банк здійснює вимірювання ринкових ризиків як в цілому за всіма видами цього ризику, так і в розрізі кожного з його видів.

267. Банк використовує під час вимірювання ринкових ризиків зрозумілі, повні та документовані припущення, що відповідають бізнес-плану банку, а також історичній ринковій та власній статистиці банку.

268. Банк під час вимірювання ринкових ризиків ураховує кореляцію між різними їх видами.

269. Банк для вимірювання ринкових ризиків використовує такі інструменти:

1) для ризику дефолту - порядок оцінки кредитного ризику за активними банківськими операціями, установлений Положенням № 351;

2) для процентного ризику торгової книги та ризику кредитного спреду - метод модифікованої дюрації, який забезпечує оцінку відносної зміни справедливої вартості боргових інструментів у торговій книзі банку в разі зміни їх дохідності до погашення на один базисний пункт.

У цьому разі банк дотримується такої послідовності розрахунку:

визначає модифіковану дюрацію кожного з боргових інструментів у торговій книзі банку;

визначає показник опуклості (convexity) за кожним із видів боргових інструментів;

визначає величину зміни дохідності до погашення інструментів.

Банк самостійно визначає припущення щодо зміни процентної ставки на підставі як власного досвіду, так і статистики зміни процентних ставок на українському та світовому ринках (у випадках, коли це є релевантним). Банк застосовує можливу величину зміни процентних ставок, яка складає не менше ніж:

для гривні та валют 2 та 3 групи Класифікатора - 500 базисних пунктів для цінних паперів із дюрацією не більше ніж шість місяців та 400 базисних пунктів для цінних паперів із більшою дюрацією;

для валют 1 групи Класифікатора - 300 базисних пунктів для цінних паперів із дюрацією не більше ніж шість місяців та 200 базисних пунктів для цінних паперів із більшою дюрацією;

розраховує розмір процентного ризику торгової книги за кожним з боргових інструментів;

розраховує загальний розмір процентного ризику торгової книги з урахуванням кореляції між можливою зміною доходності до погашення різних боргових інструментів у торговій книзі банку;

3) для ризику волатильності, фондового, валютного та товарного ризиків - метод вартості під ризиком (VaR) або метод очікуваних втрат (Expected Shortfall, ES).

Банк самостійно обирає підхід до оцінки VaR або ES: історичне моделювання, параметрична модель, сценарне моделювання за методом Монте-Карло, ARCH і GARCH-моделі.

Банк має право обрати інший підхід до оцінки VaR або ES, забезпечуючи дотримання таких мінімальних кількісних характеристик:

довірча ймовірність - не нижче ніж 99 %;

глибина статистичної вибірки - не менше ніж 250 спостережень за період, не менший ніж один календарний рік.

Банк для вимірювання ризику волатильності використовує метод веги, який вимірює чутливість вартості опціону до волатильності базової змінної.

270. Банк здійснює на регулярній основі стрес-тестування ринкових ризиків для різних короткострокових та довгострокових стрес-сценаріїв, що можуть реалізуватися як для банку, так і для ринку в цілому, з метою виявлення причин можливих збитків через реалізацію ринкових ризиків та оцінки співставності результатів здійснення стрес-тестування та встановленого рівня ризик-апетиту до ринкового ризику.

Результатом здійснення стрес-тестування ринкових ризиків має бути величина можливих збитків у разі реалізації стрес-сценаріїв.

271. Банк ґрунтує стрес-сценарії на:

1) статистиці українського та світового ринку щодо зміни в кризових умовах:

процентних ставок;

курсів іноземних валют;

вартості акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком;

вартості товарів, уключаючи дорогоцінні метали;

волатильності ринкових цін, процентних ставок, ринкових індексів і валютних курсів;

2) припущеннях банку щодо сценарію, який він визначає як найбільш несприятливий, на основі характеристик портфеля інструментів, що наражають його на ринкові ризики. Ці припущення повинні бути консервативнішими порівняно з тими, що базуються на статистиці.

272. Підрозділ з управління ризиками подає звіти щодо оцінки ринкових ризиків раді банку, комітету з управління ризиками не рідше одного разу на квартал, правлінню банку та комітету з управління активами і пасивами - не рідше одного разу на місяць.

273. Підрозділ з управління ризиками не пізніше наступного робочого дня інформує раду банку, комітет з управління ризиками, правління банку та комітет з управління активами і пасивами про значне підвищення ринкових ризиків та порушення лімітів. Інформація про причини порушення та пропозиції щодо заходів усунення порушення надається в строки та в порядку, визначеному процедурою ескалації порушень лімітів ризиків для прийняття своєчасних та адекватних управлінських рішень.

274. Банк розробляє управлінську звітність щодо ринкових ризиків, яка повинна обов'язково включати звіти щодо:

1) величини ринкових ризиків та кожного з їх видів з описовою частиною, що визначає активи, зобов'язання, позабалансові позиції, грошові потоки та продукти, що є головними з точки зору схильності до ринкових ризиків;

2) порушень банком установлених лімітів ринкових ризиків та авторизованих перевищень лімітів;

3) результатів здійснення стрес-тестування ринкових ризиків.

275. Банк створює ефективну систему управління операційним ризиком, що має повністю інтегруватися в загальну систему управління ризиками банку.

276. Банк оцінює операційний ризик з урахуванням його взаємозв'язку та впливу на інші ризики, що притаманні діяльності банку.

277. Банк самостійно визначає перелік кількісних показників ризик-апетиту до операційного ризику. Такий перелік повинен обов'язково включати показник максимального обсягу втрат від подій операційного ризику протягом наступних 12 місяців.

278. Банк розробляє та періодично переглядає (не рідше одного разу на рік) політику, порядки управління операційним ризиком з метою забезпечення їх ефективності та відповідності рівню ризик-апетиту до цього ризику.

279. Політика управління операційним ризиком повинна обов'язково містити:

1) мету, завдання та принципи управління операційним ризиком;

2) організаційну структуру процесу управління операційним ризиком з урахуванням розподілу функціонала відповідно до трьох ліній захисту учасників процесу, їх повноважень, відповідальності та порядку взаємодії;

3) підходи щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення операційного ризику;

4) критеріїв визначення значних подій операційного ризику, порядок ескалації інформації щодо таких подій керівникам банку та порядок їх дослідження;

5) політику страхування (якщо стратегія з управління ризиками передбачає такий підхід щодо передавання ризику);

6) підходи щодо здійснення стрес-тестування операційного ризику;

7) перелік та формат (інформаційне наповнення) форм управлінської звітності щодо операційного ризику, порядок і періодичність/терміни їх надання суб'єктам системи управління ризиками;

8) критерії звітування для подій операційного ризику та обґрунтування таких критеріїв.

280. Порядок та процедури управління операційним ризиком повинні обов'язково містити:

1) процедури щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення операційного ризику, уключаючи інструменти/індикатори, що використовуються;

2) порядок та критерії класифікації подій операційного ризику за типами подій, бізнес-лініями;

3) критерії ідентифікації, класифікації та методологію розрахунку збитків від подій операційного ризику, пов'язаних із кредитним ризиком;

4) критерії визначення груп пов'язаних операційних подій;

5) опис основних інструментів, що використовуються під час управління операційним ризиком, та порядок їх використання;

6) порядок управління операційним ризиком, що властивий процесу співпраці з аутсорсерами;

7) чітке розмежування функцій управління операційним ризиком та комплаєнс-ризиком з метою уникнення їх дублювання;

8) порядок обміну інформацією між учасниками процесу управління операційним ризиком, уключаючи види, форми і терміни подання інформації;

9) програма проведення стрес-тестування операційного ризику;

10) порядок складання та перевірки достовірності статистичної звітності щодо операційного ризику, що подається до Національного банку.

281. Банк забезпечує управління операційним ризиком, дотримуючись моделі трьох ліній захисту:

1) на першій лінії захисту перебувають бізнес-підрозділи та підрозділи підтримки банку. Вони є власниками всіх операційних ризиків, що виникають у сфері їх відповідальності. Зазначені підрозділи відповідають за виявлення та оцінювання операційних ризиків, ужиття управлінських заходів та звітування щодо таких ризиків. На першій лінії захисту банк призначає в рамках підрозділів працівників, відповідальних за внутрішній контроль операційного ризику - ризик-координаторів. До їх функцій у сфері управління операційним ризиком належать:

участь у побудові карт процесів (технологічних карт), власниками яких є підрозділи, які також використовуються для організації здійснення цих процесів, а також для побудови та впровадження ефективної системи внутрішнього контролю;

взаємодія з підрозділом з управління ризиками;

взаємодія з керівником свого підрозділу з питань дотримання політики, порядків та процедур з управління операційним ризиком;

координація з питань навчання і забезпечення обізнаності працівників підрозділу щодо політики, порядків і процедур з управління операційним ризиком;

забезпечення виявлення подій операційного ризику на рівні підрозділу та інформування ризик-координатором про такі події;

повний і своєчасний збір та внесення інформації про події операційного ризику до внутрішньої бази подій операційного ризику;

сприяння підрозділу з управління ризиками у формуванні переліку та розрахунку значень ключових індикаторів ризику для моніторингу операційного ризику, забезпечення здійснення постійного моніторингу та звітування підрозділу з управління ризиками щодо динаміки їх значень у підрозділі;

участь як експерт у створенні сценаріїв для сценарного аналізу операційного ризику та забезпечення участі експертів підрозділу в проведенні сценарного аналізу;