Про віднесення до складу витрат сум коштів, понесених на придбання права вимоги, щодо якої минув строк позовної давності

Державна фіскальна служба України розглянула лист про віднесення до складу витрат сум коштів, понесених на придбання права вимоги, щодо якої минув строк позовної давності,та, керуючись ст. 52Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пп. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Кодексу відступлення права вимоги - це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

До 01.01.2015 р. порядок формування доходів та витрат при здійсненні операцій з продажу або придбання права вимоги зобов'язань третьої особи було врегульовано п. 153.5 ст. 153 Кодексу, згідно з яким платник податку з метою оподаткування повинен був вести окремий облік фінансових результатів від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань.

Зокрема, п. 153.5 ст. 153 Кодексу в редакції до 01.01.2015 р. передбачалось, що якщо доходи, отримані платником податку - вторинним кредитором від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищували витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), то отриманий прибуток мав включатись у податковому обліку до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку - вторинним кредитором на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищували доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, то від'ємне значення не включалось до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи. Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 р., розділ III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу викладено у новій редакції.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу в редакції, яка набрала чинності з 01.01.2015 р., об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з відступлення права вимоги.

Отже, такі операції відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Разом з тим слід зазначити, що положеннями п. 139.2 ст. 139 Кодексу визначено порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резерву сумнівних боргів.

Так, згідно з вимогами пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу наведено у пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. Зокрема, під безнадійною заборгованістю розуміється заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу).

У разі використання резерву для списання дебіторської заборгованості, така заборгованість перевіряється на відповідність критеріям безнадійності, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. У разі її відповідності коригування фінансового результату до оподаткування згідно з частиною другою пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суми резерву сумнівних боргів не здійснюється.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується лише тоді, коли здійснюється коригування у бік зменшення резерву сумнівних боргів і на цю суму збільшується фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

У разі списання безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування, який визначений у фінансовій звітності, не підлягає зменшенню на суму списаної заборгованості.

Водночас якщо безнадійна дебіторська заборгованість, яка відповідає ознакам, встановленим пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, у разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів списується з активів на інші операційні витрати, то збільшення фінансового результату до оподаткування не здійснюється.

Якщо заходи щодо стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, розпочато відповідно до п. 159.1 ст. 159 розділу III Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, то порядок відображення у податковому обліку такої заборгованості встановлено п. 17 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу. Проте положення цього пункту не поширюється на врегулювання сумнівної заборгованості, права вимоги якої отримано за договором відступлення.