• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Щодо оподаткування ПДФО, військовим збором та ЄСВ придбаного палива за підзвітні кошти та списаного відповідно підтверджуючих документів на відрядження працівника на власному автомобілі

Державна фіскальна служба України | Витяг від 13.01.2016 № 25/14/06-30-17-01-42
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Витяг
  • Дата: 13.01.2016
  • Номер: 25/14/06-30-17-01-42
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Витяг
  • Дата: 13.01.2016
  • Номер: 25/14/06-30-17-01-42
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ГУ ДФС в Житомирській області
Витяг з листа
13.01.2016 № 25/14/06-30-17-01-42
Щодо оподаткування ПДФО, військовим збором та ЄСВ придбаного палива за підзвітні кошти та списаного відповідно підтверджуючих документів на відрядження працівника на власному автомобілі.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі – ПКУ) розглянуто лист платника податків щодо оподаткування ПДФО, військовим збором та ЄСВ придбаного палива за підзвітні кошти та списаного відповідно підтверджуючих документів на відрядження працівника на власному автомобілі.
Відповідно до абзацу другого п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці – підприємства, установи та організації, інші ЮО, які використовують працю ФО за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Відповідно до частини першої ст. 7 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування нараховується:
- для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) частини першої ст. 4 Закону №2464, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (далі – Інструкція № 5).
Згідно п. 3.15 та п. 3.22 Інструкції № 5 витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, компенсації працівникам на використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту не віднесені до фонду оплати праці та не включаються до бази нарахування єдиного внеску.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 року № 1170 затверджено "Перелік видів виплат, що здійснюється за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі –Перелік № 1170).
Згідно п. 9 розділу ІІ Переліку № 1170 до таких витрат відносяться компенсації працівникам для використання потреб виробництва власного транспорту.
Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 98 (далі - Постанова № 98).
На виконання п. 12 Постанови № 98 наказом Міністерства фінансів України від 17.03.11 № 362 змінено редакцію Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (далі – Інструкція №59).
Згідно з п. 6 р. II Інструкції витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.
Пунктом 12 р. III Інструкції №59 передбачено відшкодування витрат на пально-мастильні матеріали у разі відрядження за кордон на службовому автомобілі.
Відповідно до ст. 163 розділу IV ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерелами їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до загально місячного (оподатковуваного) доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п.170.9 ст. 170 ПКУ, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.
Пунктом 170.9 ст. 170 ПКУ передбачено оподаткування суми, виданої платнику податку на відрядження або під звіт та не повернутої ним протягом встановленого п.п. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПКУ строку.
Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX ПКУ об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ.
З урахуванням викладеного, сума відшкодування платнику податку вартості пального, використаного під час перебування у відрядженні на власному автомобілі, включається до загального оподатковуваного доходу та оподатковується на загальних підставах.
Однак, паливо придбане за підзвітні кошти, оприбутковане на баланс підприємства та списаного відповідно підтверджуючих документів на відрядження працівника на власному автомобілі не є об’єктом оподаткування ПДФО, військовим зборов та єдиним внеском.
Заступник начальникаК.В.Риженкова