Про необхідність усунення Міністерством охорони здоровя України та Міністерством внутрішніх справ України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"

Відповідно до статті 30 Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон) та на підставі звернення суб'єкта господарювання Державна регуляторна служба України здійснила експертизу спільного наказу Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства внутрішніх справ України від 31.01.2013 № 65/80 "Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів" (далі - спільний Наказ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2013 за № 308/22840, та встановила наступне.

Статтею 31 Основ законодавства України про охорону здоров'я визначено, що з метою охорони здоров'я населення організуються профілактичні медичні огляди неповнолітніх, вагітних жінок, працівників підприємств, установ і організацій з шкідливими і небезпечними умовами праці, військовослужбовців та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих.

Так, відповідно до статті 45 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що медичний огляд і переогляд кандидатів у водії і водіїв транспортних засобів проводиться з метою визначення здатності кандидатів у водії і водіїв до безпечного керування транспортними засобами. Зазначений огляд включає: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові і післярейсові огляди, а також позачергові огляди, зумовлені необхідністю. Періодичність оглядів, порядок їх проведення і направлення водіїв на позачергові огляди визначаються спільним актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, і Міністерства внутрішніх справ України.

В свою чергу, спільним Наказом затверджено Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів (далі - Положення), яким встановлено, що медичний огляд кандидатів у водії і водіїв транспортних засобів проводиться з метою визначення придатності особи до безпечного керування транспортними засобами.

Пунктом 1.6 Положення визначено, що "попередній, періодичний та позачерговий медичні огляди проводяться в закладі охорони здоров'я медичною комісією.

До складу медичної комісії входять: лікар-терапевт (голова комісії), лікар-невропатолог, лікар-отоларинголог, лікар-офтальмолог, лікар-хірург.

Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право створювати вищезазначені медичні комісії та проводити попередній, періодичний і позачерговий медичні огляди (далі - заклади охорони здоров'я), щороку затверджується відповідно наказами Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за заявницьким принципом" (далі - Перелік).

Водночас пунктом 2.1 спільного Наказу регламентовано затвердження за заявницьким принципом Переліку закладів охорони здоров'я, яким надається право створювати медичні комісії з огляду кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів.

Разом з цим зазначаємо, що відповідно до статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Крім того, згідно з пунктом 15 частини 1 статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" медична практика є видом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

В той же час, статтею 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я передбачено, що кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає, серед іншого, кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я.

Таким чином, виходячи із логічної послідовності, медична комісія, що передбачена пунктом 1.6 Положення , створюється (повинна створюватись) на базі закладу охорони здоров'я, що вже має ліцензію на здійснення медичної практики за лікарськими спеціальностями, які визначено у Положенні.

При цьому проведення медичних оглядів водіїв не є окремим видом лікарської спеціалізації, у зв'язку з чим такі заклади не потребують отримання додаткових документів для провадження вказаної діяльності.

Разом з тим, передбачений Положенням підхід в частині нормативно закріпленої необхідності створення відповідних медичних комісій виключно на базі закладів охорони здоров'я включених до Переліку, що затверджується відповідними наказами, має дискримінаційний характер та створює підстави для прийняття суб'єктивних рішень особами, відповідальними за створення такого Переліку, а також може містити ризики вчинення корупційних правопорушень з боку цих осіб, незважаючи на заявницький принцип.

Зазначені вище негативні аспекти Положення посилюються внаслідок відсутності чітко визначеного алгоритму дій суб'єкта господарювання щодо включення його до згаданого Переліку.

Між іншим, вищезазначена щорічна процедура отримання права створення медичних комісій та проведення ними попередніх, періодичних і позачергових медичних оглядів кандидатів у водії і водіїв транспортних засобів за заявницьким принципом має ознаки дозвільної процедури, оскільки без внесення до відповідного Переліку суб'єкт господарювання не може провадити діяльність за цим напрямком.

В свою чергу, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 18 Господарського кодексу України встановлено, що органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством.

Отже, запроваджений Положенням механізм державного регулювання має дискримінаційний характер та призводить до суб'єктивного обмеження кола суб'єктів господарювання, що провадять господарську діяльність з медичної практики за певною спеціальністю (спеціальностями).

Враховуючи вищевикладене, дія пункту 2.1 спільного Наказу та пункту 1.6 Положення порушує такі обов'язкові принципи державної регуляторної політики, передбачені статтею 4 Закону, як:

доцільності - обґрунтованої необхідності державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми, в частині запровадження механізму державного регулювання, що передбачає створення медичних комісій виключно на базі закладів охорони здоров'я, які включені до Переліку, передбаченого спільним Наказом, що в свою чергу не вирішує проблеми ефективного визначення здатності кандидатів у водії і водіїв до безпечного керування транспортними засобами;

адекватності - відповідності форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив, в частині відсутності альтернативних способів проведення медичних оглядів кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на провадження медичної практики та фахівців за вказаними у пункті 1.6 Положення лікарськими спеціальностями, а також необґрунтованого обмеження кола осіб у відповідній сфері господарської діяльності;

ефективності - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави, оскільки необхідність щорічного підтвердження права створювати медичні комісії і проводити медичні огляди кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів зумовлює додаткове необґрунтоване адміністративне навантаження на суб'єктів господарювання у відповідній сфері господарської діяльності;

збалансованості - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави, оскільки зазначені вимоги пункту 1.6 Положення не забезпечують балансу інтересів суб'єктів господарювання, які можуть їх виконувати.

Керуючись частиною третьою статті 27 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" , Державна регуляторна служба України

запропонувати Міністерству охорони здоров'я України та Міністерству внутрішніх справ України внести зміни до спільного наказу Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства внутрішніх справ України від 31.01.2013 № 65/80 "Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів", шляхом виключення з його редакції пункту 2.1 спільного Наказу та абзацу 3 пункту 1.6 Положення , оскільки зазначені положення не відповідають вимогам чинного законодавства та принципам державної регуляторної політики.

Рішення Державної регуляторної служби України щодо усунення порушень принципів державної регуляторної політики підлягає виконанню у порядку, визначеному статтею 28 Закону, у двомісячний строк з дня прийняття такого рішення.

Виконання цього рішення передбачає підготовку проекту акта про внесення змін до спільного наказу Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства внутрішніх справ України від 31.01.2013 № 65/80 "Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів" та подання у встановленому Законом порядку на погодження до уповноваженого органу не пізніш як за п'ять робочих днів до закінчення строку його виконання.

У разі невиконання рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики або неоскарження цього рішення органом виконавчої влади протягом встановленого в Законі строку, дія регуляторного акта або окремих його положень, щодо яких було прийнято відповідне рішення, зупиняється наступного дня з дня закінчення строку виконання такого рішення.

Подання скарги щодо рішення уповноваженого органу не зупиняє дії цього рішення.