XXI (ПОЗАЧЕРГОВИЙ) З'ЇЗД СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ
УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
| 04.10.2012 |
Про Програму подальшого реформування споживчої кооперації України
XXI (позачерговий) з'їзд споживчої кооперації України
ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Затвердити Програму подальшого реформування споживчої кооперації України (далі - Програма) та ввести в дію з 1 січня 2013 року (додаток).
2. Правлінням споживчих товариств, райспоживспілок, облспоживспілок, Кримспоживспілки та Укоопспілки забезпечити проведення широкої роз'яснювальної роботи серед членів, асоційованих членів споживчих товариств щодо основних напрямів подальшого реформування споживчої кооперації України.
3. Доручити робочій комісії з розробки Програми подальшого розвитку і реформування споживчої кооперації України (голова комісії Гороховський І.Л.):
3.1. Розробити проекти нормативних актів Укоопспілки, які будуть регулювати питання методології впровадження норм Програми, контролю і звітності з її виконання.
3.2. Проекти нормативних актів Укоопспілки після їх погодження з членами Укоопспілки, Правлінням Укоопспілки, ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України подати на розгляд чергових зборів Ради Укоопспілки.
4. Ревізійним комісіям споживчих товариств, споживспілок встановити постійний контроль за виконанням Програми.
| Головуючий на з'їзді | В.В. Гончаренко |
| Керівник секретаріату з'їзду | Л.Г. Войнаш |
Додаток
ПОГОДЖЕНО ЗАТВЕРДЖЕНО
з президією ЦК профспілки постановою XXI
працівників споживчої (позачергового) з'їзду
кооперації України споживчої кооперації України
(постанова від 03.10.2012 № П-7/4) 04.10.2012
ПРОГРАМА
подальшого реформування споживчої кооперації України
ПРЕАМБУЛА
Ця Програма подальшого реформування системи споживчої кооперації України (далі - Програма) розроблена відповідно до Конституції України , Закону України "Про споживчу кооперацію" , Закону України "Про кооперацію" , Цивільного кодексу України , Господарського кодексу України та інших актів законодавства України, а також локальних актів Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки).
Програма обґрунтовує потребу подальшого реформування системи споживчої кооперації України, визначає концептуальні засади реформи, її основні напрями та заходи. Ключові ідеї Програми базуються на положеннях Стратегії розвитку споживчої кооперації України (2004 - 2015 рр.), затвердженої постановою XIX з'їзду споживчої кооперації України 23 березня 2004 року. Це забезпечує послідовність та наступність подальшої реформи споживчої кооперації України щодо реформ та заходів, проведених Укоопспілкою, Кримспоживспілкою, облспоживспілками та іншими організаціями системи споживчої кооперації України в попередні роки.
1. ОБҐРУНТУВАННЯ ПОДАЛЬШОЇ РЕФОРМИ
Сьогодні споживча кооперація України продовжує відігравати важливу роль у вітчизняній економіці, забезпеченні населення продуктами харчування та іншими соціально орієнтованими товарами, а також є рушійною силою розвитку інфраструктури на селі, торговельного обслуговування і забезпечення зайнятості населення.
Упродовж більш ніж 70-річної радянської історії споживча кооперація України функціонувала як ефективна господарська система, що забезпечувала потреби в товарах і послугах не лише своїх пайовиків і працівників, а й значної частини населення УРСР та інших союзних республік.
Після розпаду СРСР і проголошення незалежності відбувся перехід України від планової до ринкової моделі економіки, яка діє на засадах конкуренції, вільного руху товарів та послуг і передбачає нові форми господарювання. Зі зміною економічного устрою держави змінилося і законодавство, яке регулює питання власності, діяльності об'єднань громадян, здійснення господарської (підприємницької) діяльності, оподаткування її результатів тощо.
На тлі становлення українського ринку та зростання конкуренції всередині системи споживчої кооперації почали послаблюватися економічні зв'язки, зменшуватися обсяги та показники її господарської діяльності. Тим часом свою діяльність активізували приватні вітчизняні та іноземні товаровиробники і торговельні мережі. Завдяки скоординованій та централізованій на загальнодержавному рівні господарській діяльності, а також значним інвестиціям вони почали витісняти з ринку підприємства споживчої кооперації.
Система споживчої кооперації України у цей період не зазнавала суттєвих змін і продовжувала діяти на організаційних засадах, напрацьованих протягом попередніх десятиліть. Такий підхід значною мірою захистив систему від ситуаційних та кон'юнктурних рішень і дозволив зберегти споживчу кооперацію України як цілісну та єдину організацію, її кооперативні цінності та соціальне призначення.
Утім, з кожним роком кооперативним організаціям та підприємствам стає все важче конкурувати на ринку. Більше того, загострення конкурентної боротьби відбувається в умовах втрати споживчими товариствами, їх спілками та створеними ними підприємствами свого майна. За оцінками спеціалістів та працівників споживчої кооперації, за період незалежності система втратила понад 80% свого майна, суттєво зменшилася її частка на ринку роздрібної торгівлі тощо. Це зумовлено насамперед тим, що система споживчої кооперації не повною мірою адаптувалася до нових умов господарювання та нового законодавства. Якщо такі тенденції збережуться й надалі, то існує ймовірність, що за кілька років споживчу кооперацію України очікуватиме системна криза, яка може призвести до її занепаду і припинення існування.
Таким чином, реформування системи споживчої кооперації, завершення її адаптації до умов ринкової економіки та сучасного законодавства наразі є нагальною потребою, від реалізації якої залежить подальша доля споживчої кооперації в Україні.
2. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПОДАЛЬШОЇ РЕФОРМИ
Реалізація подальшої реформи системи споживчої кооперації України повинна бути спрямована передусім на забезпечення:
* цілісності та єдності системи на умовах економічного інтересу;
* свободи у прийнятті господарських рішень;
* додаткового захисту спілок споживчих товариств від тиску з боку місцевих органів влади та сторонніх осіб;
* високої ефективності господарської діяльності;
* узгодженості організаційно-правової форми системи споживчої кооперації з вимогами сучасного законодавства.
Указані концептуальні засади подальшої реформи орієнтують не лише на усунення проблем, з якими зараз стикаються споживчі товариства, їх спілки та створені ними підприємства і організації. Враховуючи роль та потенціал споживчої кооперації у кооперативному секторі економіки держави, подальша реформа сприятиме також вирішенню завдань перспективного розвитку споживчої кооперації України:
* визначення пріоритетів економічного розвитку, розширення масштабів господарської діяльності, забезпечення споживчих потреб членів споживчих товариств і спілок, органічне поєднання особистих, колективних і суспільних інтересів;
* активна реалізація соціальної місії споживчої кооперації, сприяння соціальній підтримці та соціальному захисту членів споживчих товариств та працівників споживчої кооперації;
* участь у зміцненні демократичних засад держави, створенні підвалин для розвитку громадянського суспільства та національного кооперативного руху;
* подальше розширення міжнародного кооперативного співробітництва, інтеграція у міжнародні кооперативні організації та об'єднання, розвиток зовнішньоекономічної діяльності кооперативних суб'єктів господарювання.
Більше того, подальша реформа стане закономірним та послідовним кроком з реалізації перспективної соціально орієнтованої моделі споживчої кооперації України, передбаченої Стратегією розвитку споживчої кооперації України (2004 - 2015 рр.). Ця модель передбачає перетворення системи споживчої кооперації на сучасну економічно потужну організацію громадян з високим рівнем соціальної відповідальності, яка є ядром кооперативного сектору економіки та діє на ринкових засадах господарювання: а) активна участь споживчих товариств і спілок у створенні господарських товариств та господарських об'єднань; б) активне залучення інвестиційних коштів та їх вкладення в розвиток пріоритетних напрямів господарської діяльності (оптова та роздрібна торгівля, надання ринкових послуг тощо); в) організація господарської діяльності на основі комерційної концесії, створення вертикально інтегрованих і договірних кооперативних структур загальнодержавного рівня тощо; г) розвиток фінансово-економічної інфраструктури; д) здійснення господарської діяльності з використанням сучасних інформаційних технологій і можливостей мережі Інтернет.
3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПОДАЛЬШОЇ РЕФОРМИ
Враховуючи сучасний стан та перспективи розвитку споживчої кооперації України, реформу доцільно спрямувати за такими основними напрямами, які відображають ключові проблемні питання системи:
1. Підвищення ефективності господарської діяльності споживчої кооперації.
2. Удосконалення кооперативної політики та організаційно-кооперативної роботи.
3. Удосконалення організаційно-правової форми системи споживчої кооперації України.
4. Лібералізація порядку використання та розпорядження кооперативним майном.
3.1. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ
Однією з ключових проблем сучасної споживчої кооперації України є послаблення, у порівнянні з радянським періодом, господарських взаємозв'язків між різними ланками її системи. Якщо на рівні областей споживчі товариства, їх спілки та створені ними підприємства кооперуються для досягнення своїх господарських цілей, то на міжрегіональному та загальнодержавному рівнях майже зникли економічні зв'язки, які об'єднували б усі ланки системи споживчої кооперації України на основі взаємного інтересу. Це призводить до того, що єдиним фактором об'єднання споживчих товариств, їх спілок та створених ними підприємств наразі залишається історична традиція і формальне членство в системі. Однак в складних економічних умовах сьогодення такий зв'язок є ненадійним.
З року в рік на українському ринку зростає конкуренція, з'являються нові виробники, торговельні мережі, підприємства послуг, які використовують сучасні ефективні форми та методики організації і ведення бізнесу, залучають значні інвестиції у свій розвиток. Вони починають займати все міцніші позиції на ринку та поступово витісняти кооперативні організації і їх підприємства, які діють розрізнено та не у повній мірі використовують внутрішні резерви одне одного.
Система споживчої кооперації володіє значною кількістю майна та має усі необхідні ресурси і висококваліфікованих фахівців для створення потужного бізнесу загальнодержавного масштабу та об'єднання на основі спільного господарювання усіх ланок системи зі збереженням за ними їх власності. Утім, ці ресурси є обмеженими. Враховуючи це, споживчим товариствам, їх спілкам і створеним ними підприємствам необхідно визначитися з господарськими пріоритетами, перепрофілювати або відмовитися від нерентабельних і затратних галузей та зосередитись на напрямах діяльності, які традиційно є сильною стороною української споживчої кооперації. Зокрема до них належать: роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, оптово-логістична діяльність, організація ринкової торгівлі та надання ринкових послуг тощо-1.
__________
-1 Згідно з даними Звіту про проведення попереднього інвестиційного аналізу основних активів споживчої кооперації України та перспектив їх використання в господарській діяльності, підготовленого ПрАТ "ІНЮРПОЛІС", - частка оптової, роздрібної торгівлі та ринкових послуг у деяких областях досягає більше 80% від загального товарообороту облспоживспілки.
Як свідчить досвід систем споживчої кооперації Норвегії, Угорщини, Швеції, Великобританії тощо, такий шлях є єдино правильним для того, щоб зберегти споживчу кооперацію, її цінності та соціальну спрямованість в умовах жорсткої ринкової конкуренції.
Вирішення цього завдання потребуватиме від споживчої кооперації:
* модернізації підприємств, оптимізації їх потужностей, концентрації господарської діяльності та раціонального розташування кооперативних господарських об'єктів;
* диверсифікації господарської діяльності на базі нових технологій, методів та форм господарювання;
* впровадження конкурентних стратегій, ефективних методів конкурентної боротьби, реалізації конкурентних переваг споживчої кооперації.
Спільний бізнес на основі взаємовигідного інтересу дозволить забезпечити єдність та цілісність системи споживчої кооперації України, а також її стабільність та благополуччя в майбутньому.
3.2. УДОСКОНАЛЕННЯ КООПЕРАТИВНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-КООПЕРАТИВНОЇ РОБОТИ
Пайовиками споживчої кооперації є майже 500 тисяч осіб-2. Однак в останні роки більша частина з них фактично займає пасивну позицію: не бере участі в житті споживчих товариств, не докладає жодних зусиль, не вкладає коштів у розвиток і навіть не підтримує споживчу кооперацію через придбання товарів та послуг в кооперативних магазинах та інших закладах.
__________
-2 Станом на 19.03.2012 р. За результатами анкетування, проведеного ПрАТ "ІНЮРПОЛІС" в рамках правового аудиту структури та активів споживчої кооперації України.
Така ситуація певною мірою зумовлена зниженням ефективності господарської діяльності в системі споживчої кооперації, активності організаційно-кооперативної роботи з пайовиками та відходом від базової ідеї споживчої кооперації - об'єднання задля задоволення споживчих потреб пайовиків-споживачів.
Ключовим мотивом участі в системі споживчої кооперації для пайовиків у радянський період була можливість отримувати доступ до дефіцитних товарів - задовольняти свої споживчі потреби. Також на той час членство в споживчому товаристві часто було традиційним для усіх громадян за місцем їх проживання чи роботи.
Сьогодні члени споживчих товариств мають вільний доступ до всього розмаїття товарів та послуг, але не отримують ніяких пільг при їх придбанні в магазинах та закладах споживчої кооперації. Крім того, у зв'язку зі складним економічним становищем у державі, а також зниженням ефективності господарювання в системі вони в багатьох випадках не отримують і виплати на свої паї. Природно, що за таких обставин пайовики втрачають зацікавленість у споживчій кооперації та немотивовані брати активну участь в її житті.
Їх пасивна позиція створює ризики і перешкоди в діяльності споживчих товариств та їх спілок. Непоодинокими є випадки, коли через таких членів споживчих товариств зацікавлені особи намагалися лобіювати рішення про продаж на їх користь за зниженою вартістю найбільш ліквідного майна чи його передачу в оренду на невигідних для системи умовах, а також про передачу під контроль високоефективних кооперативних підприємств тощо. Це може призвести не лише до реальної втрати майна, а й до припинення діяльності споживчих товариств.
Водночас відповідно до законодавства кожен пайовик має один голос, незалежно від розміру свого пайового внеску та реальної участі в діяльності споживчого товариства. Як наслідок, ключові питання діяльності споживчих товариств не завжди можуть бути вирішені або вирішуються неоперативно, оскільки пасивні пайовики не беруть участі в зборах - рішення не набирає необхідної кількості голосів.
Для активізації членів споживчих товариств та усунення вказаних перешкод і ризиків необхідно якісно оновити кооперативну політику та активізувати організаційно-кооперативну роботу серед населення. Основною метою нової кооперативної політики має стати повернення споживчої кооперації до своєї первинної ідеї - задоволення споживчих очікувань і потреб пайовика-споживача. Для максимально ефективної реалізації цього напряму подальшої реформи необхідно провести перереєстрацію членів споживчих товариств системи Укоопспілки з метою визначення їх поточної кількості, а також споживчих очікувань від діяльності системи споживчої кооперації України.
Зазначений підхід дасть змогу зберегти цінності та дух кооперації, її соціальну місію, а також мотивувати членів споживчих товариств брати активну участь у діяльності системи.
При цьому запорукою успіху нової кооперативної політики є підвищення ефективності господарської діяльності в системі. В умовах вільного доступу пайовиків до товарів та послуг за ринковими цінами, вони будуть зацікавлені в тому, щоб придбавати їх для споживання на якомога вигідніших умовах. Споживча кооперація завжди була одним з лідерів торговельного обслуговування населення і має зберегти за собою цю позицію. Для цього споживчі товариства, їх спілки та створені ними підприємства повинні об'єднати зусилля і можливості та створити умови, за яких пайовики зможуть придбавати різноманітні товари і послуги високої якості за цінами, нижчими, ніж у конкурентів. Разом з ефективною організаційно-кооперативною роботою це мотивуватиме членів споживчих товариств обирати в першу чергу магазини та заклади споживчої кооперації для задоволення своїх споживчих потреб. Більше того, це сприятиме зміцненню іміджу споживчої кооперації як соціально свідомої та відповідальної організації, а також зростанню обсягів і показників її господарської діяльності.
3.3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ФОРМИ СИСТЕМИ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ
Споживча кооперація України історично сформувалась як складна багаторівнева система, що включає в себе споживчі товариства, їх спілки та створені ними підприємства і установи. Така внутрішня структура формувалася протягом багатьох десятиліть, виходячи з середовища діяльності споживчої кооперації та її внутрішніх потреб, і мала на меті забезпечення цілісності системи, а також її централізації в прийнятті основних рішень. Саме завдяки такому підходу система збереглася та продовжує свою діяльність і сьогодні.
Утім, неповна адаптованість системи до умов ринкової економіки зумовила деформацію підходів до управління споживчою кооперацією. Зокрема, почав втрачатися баланс між централізацією та децентралізацією у прийнятті управлінських і господарських рішень: рішення, які мають прийматися на місцях самостійно, підлягають значній кількості централізованих погоджень, а рішення, які потребують централізованого прийняття на загальнодержавному рівні, приймаються локально і розрізнено, без урахування стратегії розвитку споживчої кооперації в цілому. Така ситуація призводить до напруженості в системі, уповільнення темпів розвитку, а подекуди і до зловживань.
Так, взаємопов'язаність усіх ланок у системі споживчої кооперації (відносини членства між споживчими товариствами та спілками) в деяких регіонах використовується місцевими органами влади та зацікавленими особами для здійснення тиску на спілки споживчих товариств з метою заволодіння їхнім майном. Такий тиск здійснюється через споживчі товариства, які є членами споживспілок та мають право голосу щодо прийняття ключових рішень у діяльності спілок споживчих товариств (продаж майна, передача його в оренду тощо).
Також на сьогоднішній день устрій системи Укоопспілки не повною мірою відповідає положенням Закону України "Про споживчу кооперацію" , який є основним актом законодавства про споживчу кооперацію в державі. Зокрема відповідно до статті 8 цього Закону "об'єднуватися у місцеві спілки, в тому числі Центральну спілку споживчих товариств України" можуть лише споживчі товариства. Тобто Закон чітко визначає, що споживспілки можуть бути створені лише споживчими товариствами. Самим споживспілкам Закон такого права не надає. Як наслідок, прямими засновниками спілок, які входять до складу системи (райспоживспілок, облспоживспілок та Укоопспілки), можуть бути тільки споживчі товариства, а не їх спілки різного рівня. Така організація системи дає підстави споживспілкам відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про споживчу кооперацію" здійснювати делеговані повноваження щодо "представництва і захисту прав та інтересів споживчих товариств, їх членів та обслуговуваного населення у відповідних державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях".
Система споживчої кооперації України побудована інакше, ніж це передбачено Законом України "Про споживчу кооперацію" . В існуючій системі споживчі товариства є прямими засновниками райспоживспілок. В окремих областях деякі зі споживчих товариств є прямими засновниками обласних спілок. У більшості ж випадків членами обласних спілок є не споживчі товариства, як це передбачено Законом, а райспоживспілки. Аналогічна ситуація і щодо Укоопспілки, яка об'єднує обласні спілки споживчих товариств та Кримспоживспілку, а не споживчі товариства. Тобто устрій системи споживчої кооперації не повною мірою узгоджується з положеннями основного Закону про споживчу кооперацію України.
Більше того, це зумовлює суперечливість підстав, на яких споживспілки зараз виконують делеговані повноваження та функції, оскільки не завжди вони були делеговані їм споживчими товариствами.
Наведені обставини свідчать про необхідність перегляду засад організації системи споживчої кооперації та її перебудови з тим, щоб адаптувати до умов ринкової економіки, сучасного законодавства та захистити кооперативні організації і підприємства від зазіхань та тиску з боку сторонніх осіб.
3.4. ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ ВИКОРИСТАННЯ ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ КООПЕРАТИВНИМ МАЙНОМ
У системі споживчої кооперації України діє концепція неподільного майна, яка передбачає спеціальні процедури щодо продажу, передачі в оренду, заставу тощо кооперативного майна, включеного до переліку неподільного майна. Метою її запровадження було забезпечення збереження майна споживчої кооперації та запобігання його недобросовісному відчуженню на користь сторонніх осіб.
Для розпорядження неподільним майном споживчим товариствам, їх спілкам та створеним ними підприємствам необхідно проводити аукціони та отримувати згоду спілки вищого рівня, в тому числі й Укоопспілки. Така процедура подекуди може тривати кілька місяців, а споживчі товариства та їх спілки не мають змоги приймати оперативні господарські рішення і ефективно використовувати майно, в тому числі шляхом його продажу чи передачі в користування стороннім особам.
У такій ситуації система з одного боку захищає споживчі товариства, їх спілки та створені ними підприємства від рішень, які можуть призвести до заподіяння їм шкоди, а з іншого - створює перешкоди для розвитку їх господарської діяльності та ефективного використання кооперативного майна.
З роками таке майно зношується, втрачає свої корисні властивості та конкурентні переваги і перетворюється на неліквідне, яке простоює та потребує постійного витрачання коштів на його утримання. У свою чергу, це призводить до накопичення в системі споживчої кооперації значної кількості майна, яке не може бути використане споживчими товариствами та їх спілками і не цікаве стороннім особам (інвесторам). Така ситуація негативно позначається на ефективності господарської діяльності в системі споживчої кооперації. В умовах, коли життєво необхідним є зосередження на пріоритетних сферах господарювання, їх подальший розвиток та залучення інвестицій, споживчі товариства та їх спілки змушені розпорошувати свої зусилля на багатопрофільну структуру господарської діяльності та займатися підтримкою непрофільних та низько прибуткових об'єктів.
На додаток, така ситуація призводить і до погіршення іміджу споживчої кооперації як власника.
Крім того, дія концепції неподільного майна зумовлює те, що споживчі товариства та їх спілки усіх рівнів хоча формально і є власниками закріпленого за ними майна, але на практиці не можуть повною мірою реалізовувати свої права власника: володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном, їх правомочності обмежені локальними нормативними актами, які діють в системі.
У ході реформування доцільно переглянути цю концепцію та принципи формування переліку неподільного майна. Слід визначити необхідний мінімум майна, який забезпечуватиме діяльність системи та може бути використаний для налагодження економічних зв'язків загальнодержавного рівня в системі споживчої кооперації - стратегічне майно. Решту майна можна віднести до нестратегічного, яким споживчі товариства, їх спілки та створені ними підприємства можуть вільно розпоряджатися відповідно до закону.
Більше того, суперечливими є і самі терміни "подільне майно" та "неподільне майно". Вони були визначені Програмою завершення розмежування та закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки) , затвердженою постановою XVIII (позачергового) з'їзду споживчої кооперації України 19 грудня 2000 року. Програма була запроваджена до прийняття Закону України "Про кооперацію" і покликана врегулювати актуальні питання діяльності споживчої кооперації, які на той час не знайшли свого відображення в законодавстві.
У 2003 році було прийнято Закон України "Про кооперацію" , який на законодавчому рівні врегулював питання майна і власності в споживчій кооперації, взаємовідносини між споживчими товариствами та пайовиками, між спілками споживчих товариств та їх членами. Водночас цей Закон врегулював ці питання інакше, ніж це було передбачено Програмою завершення розмежування та закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки) .
Закон України "Про кооперацію" , як і законодавство про споживчу кооперацію інших держав світу, під подільним майном розуміє подільний фонд споживчого товариства, який є сумою внесених пайовиками пайових внесків. Цей фонд є подільним саме тому, що у разі виходу члена зі споживчого товариства він має право відповідно до Закону отримати внесений ним пай. Неподільне майно (неподільний фонд) - це сукупність усіх інших внесків до споживчого товариства, зроблених пайовиками, які залишаються у власності споживчого товариства та не можуть бути повернуті пайовикам чи розподілені між ними у разі ліквідації споживчого товариства. Таким чином, використання термінів "неподільне майно" та "подільне майно" не відповідає вимогам чинного законодавства України. Більше того, існування неподільного та подільного майна Законом передбачене лише для споживчих товариств і не передбачене для спілок.
Тому в рамках реформи доцільно відмовитися від використання термінів "подільне майно" та "неподільне майно" і запровадити поняття "стратегічне майно" та "нестратегічне майно", що більшою мірою відображатиме зміст та причини існування в системі обмежень на розпорядження майном, необхідним для забезпечення її діяльності та подальшого розвитку.
Реалізація цього напряму реформування дозволить зміцнити інститут власності в системі, поліпшити імідж споживчої кооперації як власника та дасть змогу споживчим товариствам і їх спілкам вільно та оперативно використовувати наявні у них ресурси відповідно до чинного законодавства України.
4. ОСНОВНІ ЗАХОДИ ПОДАЛЬШОЇ РЕФОРМИ
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Споживча кооперація України є однією з небагатьох організацій загальнодержавного масштабу з високим рівнем відповідальності перед суспільством та соціальною спрямованістю діяльності. Зміни, які за останні 20 років відбулися в економіці, державній та суспільній сферах, не оминули споживчу кооперацію і вимагають від неї змін у підходах до організації і здійснення господарської діяльності, порядку використання майна та інших ресурсів, побудови власної організаційної структури тощо. При цьому необхідно чітко усвідомити, що такі зміни потрібні не тільки для поліпшення діяльності споживчих товариств, їх спілок та створених ними підприємств, а й для збереження системи споживчої кооперації як такої, її цілісності та єдності.
Запропонована Програма подальшого реформування споживчої кооперації визначає ключові напрями, відповідно до яких доцільно здійснювати подальшу реформу системи. При її розробці були враховані поточний стан і перспективні плани розвитку споживчої кооперації, а також досвід реформування споживчої кооперації зарубіжних країн.
Реалізація Програми дозволить не лише вирішити ключові проблемні питання, з якими сьогодні стикаються споживчі товариства, їх спілки та створені ними підприємства, а й закласти фундамент для економічно потужної, процвітаючої та соціально орієнтованої споживчої кооперації майбутнього.