Про затвердження Методичних рекомендацій щодо прогнозування техніко-економічних показників діяльності вугледобувних підприємств

У зв'язку із вступом України до СОТ, створенням зони вільної торгівлі з ЄС, існуванням об'єктивної необхідності надання державної підтримки вуглевидобувним підприємствам для цілей забезпечення достатнього рівня (за критеріями, що прийняті у європейських країнах) енергетичної безпеки України, забезпеченням доступу до запасів вугілля та з метою вдосконалення процедури складання прогнозних техніко-економічних показників діяльності вугледобувних підприємств, що належать до сфери управління Мінвуглепрому,

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо прогнозування техніко-економічних показників діяльності вугледобувних підприємств для визначення необхідних обсягів державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості продукції, що додаються.

2. Методику планування техніко-економічних показників діяльності вугледобувних підприємств та визначення критеріїв їх оцінки для надання коштів державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості продукції, що затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 23 січня 2004 року N 38, вважати такою, що втратила чинність.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра вугільної промисловості Дудку Л.О.

Методичні рекомендації щодо прогнозування техніко-економічних показників діяльності вугледобувних підприємств для визначення необхідних обсягів державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної продукції (далі - Методичні рекомендації) ґрунтуються на засадах, визначених наступними нормативними актами:

- Інструкцією з обліку обсягів видобутку рядового вугілля і готової вугільної продукції на шахтах, розрізах та збагачувальних (брикетних) фабриках Мінвуглепрому, затвердженою наказом Міністерства вугільної промисловості України від 17 вересня 1996 року N 466 (із змінами та доповненнями);

- Стандартом Мінпаливенерго "Поточне та перспективне планування на вугледобувних підприємствах. Методика розрахунку (СОУ 10.1.02070708.001:2005)";

- постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року N 621 "Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету" (із змінами та доповненнями);

- Галузевими методичними рекомендаціями з обліку витрат на виробництво готової вугільної продукції, затвердженими наказом Міністерства вугільної промисловості України від 31 січня 2008 року N 48 (зі змінами та доповненнями);

- нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України щодо порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткового покриття витрат, що включаються до собівартості готової товарної вугільної продукції на відповідний рік.

Методичні рекомендації встановлюють порядок розрахунку та оцінки техніко-економічних показників розвитку вугледобувного підприємства з метою визначення необхідного обсягу державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції на наступний рік.

Терміни, що використовуються в цих Методичних рекомендаціях, мають такі значення:

Готова вугільна продукція - продукти збагачення, які вироблені на збагачувальних фабриках з давальницької сировини, та рядове вугілля, призначене для споживання без переробки його на збагачувальних фабриках, за умови, що вони мають рівень якості, який не перевищує граничні норми.

Готова вугільна продукція включає:

- рядове вугілля (власного видобутку), відвантажене споживачам;

- рядове вугілля (власного видобутку), використане на виробничо-технічні потреби;

- продукти збагачення (брикетування), отримані внаслідок переробки вугілля на збагачувальних (брикетних) фабриках на умовах отримання давальницької сировини;

- продукти збагачення (брикетування), отримані внаслідок переробки вугілля на індивідуальних збагачувальних фабриках (установках) шахт (розрізів).

Готова товарна вугільна продукція - готова вугільна продукція, видобута на вугледобувному підприємстві, та/або перероблена на його замовлення та призначена для продажу. До її складу не включається готова вугільна продукція, що використана на виробничо-технічні потреби.

Собівартість готової вугільної продукції - це повна собівартість готової вугільної продукції вугледобувного підприємства, яка включає виробничу собівартість, адміністративні витрати та витрати на збут продукції.

Собівартість готової товарної вугільної продукції - собівартість готової вугільної продукції за виключенням собівартості вугільної продукції власного видобутку, яка спожита на виробничо-технічні потреби шахти (розрізу).

Виробнича собівартість готової вугільної продукції на шахтах (розрізах) складається з прямих та загальновиробничих витрат, які пов'язані з використанням у процесі видобутку вугілля та його збагачення (брикетування) на індивідуальних фабриках (установках) основних засобів, матеріалів, палива, електроенергії, праці та інших витрат. При переробці вугілля на збагачувальних (брикетних) фабриках у вигляді давальницької сировини до витрат, пов'язаних з видобутком вугілля, додаються вартість послуг фабрик по переробці рядового вугілля та витрати по доставці його від шахти (розрізу) до фабрики.

Адміністративні витрати - це витрати на утримання апарату управління вугледобувного підприємства та шахт (розрізів) - відокремлених структурних підрозділів, податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі, інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати на збут - це оплата послуг, пов'язаних із збутом (реалізацією) вугільної продукції, витрати на транспортування продукції до станції відправлення Укрзалізниці на внутрішньому ринку і до кордону України при поставці на експорт, інші витрати.

Адміністративні витрати та витрати на збут продукції визначаються шляхом розробки кошторису по статтях витрат підприємства.

Прогнозний показник - показник, що розраховується на прогнозований період.

Основою для визначення техніко-економічних показників є річна програма розвитку гірничих робіт підприємства з видобутку вугілля. Програма розвитку гірничих робіт визначає виробничий потенціал кожного підприємства.

Виробничий потенціал відображає гірничо-геологічні, технічні та господарсько-економічні умови функціонування вугледобувного підприємства та включає в себе:

1. Природний потенціал - наявність балансових та промислових запасів вугілля з певним рівнем якості та напрямами використання. Природний потенціал характеризується наступними показниками:

1.1. Балансові запаси вугілля, у тому числі промислові;

1.2. Якість, рівень зольності видобутого вугілля;

1.3. Напрями використання:

- марочна приналежність;

- споживче призначення (енергетичне, коксівне).

2. Технологічний потенціал - наявність умов та ресурсів, що дозволяють з мінімальними витратами вийняти запаси вугілля з надр та переробити їх до стадії готової продукції. Оскільки технологія ведення гірничих робіт визначається гірничо-геологічними умовами залягання корисних копалин, технологічний потенціал підприємства характеризується наступними основними показниками:

2.1. Глибина розробки пластів;

2.2. Кут падіння;

2.3. Кількість пластів, що розробляється;

2.4. Середньодинамічна потужність пластів;

2.5. Категорійність шахт по викидонебезпечності газу (метану), пилу;

2.6. Категорійність шахт по самозапаленню та гірничим ударам;

2.7. Продуктивність пластів;

2.8. Довжина гірничих виробок, що підтримуються та ін.

3. Технічний потенціал - технічна забезпеченість виробничого процесу найбільш прогресивними засобами праці. Основні показники, якими характеризується технічний потенціал, є:

3.1. Кількість очисних вибоїв, що знаходяться в роботі, у тому числі комплексно-механізованих;

3.2. Кількість лав, які будуть відпрацьовані у наступному році, у тому числі комплексно-механізованих;

3.3. Кількість лав, що необхідно підготувати та ввести в дію у наступному за звітним році, у тому числі комплексно-механізованих;

3.4. Наявність та відсоток використання обладнання та ін.

4. Організаційний потенціал - наявність просторових та часових умов для забезпечення взаємодії елементів виробничого процесу, які залежать від параметрів та рівня використання природного, технологічного та технічного потенціалу підприємства. Основні характеристики організаційного потенціалу:

- навантаження на очисні вибої;

- оснащення робочих місць засобами праці;

- рівень механізації виробництва та ін.

Соціально-економічний потенціал - це наявність соціальних та економічних умов для отримання максимального ефекту від використання природних, трудових, матеріальних та інших ресурсів та який знаходиться під впливом багатьох факторів внутрішніх (визначених виробничим, організаційним та технологічним потенціалами) та зовнішніх (демографічної структури, умов праці, укомплектованості промислово-виробничого персоналу, рівня мінімальної та середньої заробітної плати, продуктивності праці та ін.).

Виробничою та технічною службами на основі оцінки виробничого потенціалу, при розгляді програм розвитку гірничих робіт на наступний рік, встановлюється прогнозний обсяг з видобутку рядового вугілля з визначенням норми якості по кожній шахті.

На основі показників програми розвитку гірничих робіт на поточний рік підприємствами обчислюються економічні показники роботи вугледобувних підприємств на наступний рік, які ґрунтуються на аналізі виробничих можливостей із врахуванням залучення резервів щодо збільшення обсягу видобутку вугілля та покращення техніко-економічних показників вугледобувних підприємств.

Прогнозні економічні показники на наступний рік (період) складаються на основі фактичних даних за попередній рік (період).

Форми розрахунку прогнозних показників до Програми економічного розвитку доводяться до вугледобувних підприємств Фінансово-економічним департаментом Мінвуглепрому і передбачають надання наступної інформації щодо:

1. Обсягу готової вугільної продукції та доходу від її випуску.

Вихідні дані для розрахунку:

- обсяги товарної продукції, які розраховуються виходячи із сировинної бази підприємств та якісних показників, що визначаються відповідно до Програми з якості на наступний рік;

- ціни на вугільну продукцію відповідно до договірних цін, що діють на момент складання програми, або прогнозних, якщо такий прогноз існує та документально підтверджується.

2. Показників із використання трудового потенціалу:

Вихідні дані для розрахунку середньооблікової чисельності працюючих:

- обсяги виробництва (видобуток вугілля, проведення гірничих виробок, ремонт гірничих виробок) та норми виробок для відрядників (паспорта норм виробок, розраховані на основі Єдиних нормативних виробок (часу) для шахт Донецького, Львівсько-Волинського вугільних басейнів (ДонНІІ, Донецьк, 1993);

- нормативи чисельності (Єдині галузеві нормативи чисельності почасово оплачуваних працівників на вугільних шахтах);

- розстановка чисельності за робочими місцями для почасово оплачуваних робітників;

- штатний розклад для керівників, фахівців та службовців, складений відповідно до Типових структур управління, штатних розписів та нормативів чисельності працівників апарату управління підприємств вугільної промисловості;

Вихідними даними для розрахунку фонду оплати праці на час складання прогнозних показників є:

- вимоги чинного законодавства з оплати праці;

- рівень мінімальної заробітної плати, визначений Законом України про Державний бюджет України на наступний рік або проектом зазначеного закону;

- прогнозна чисельність працюючих на наступний рік.

3. Витрат із собівартості готової вугільної продукції та результату від випуску готової товарної вугільної продукції.

Розрахунок витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції здійснюється за статтями та елементами витрат в цінах, що діють на момент складання Програми, з урахуванням індексу зростання цін виробників промислової продукції відповідно до нормативно-правових актів, якими схвалюються основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на наступний рік із застосуванням Галузевих методичних рекомендацій з обліку витрат на виробництво готової вугільної продукції, затверджених наказом Мінвуглепрому від 31 січня 2008 року N 48 із змінами.

Під час формування показників із витрат за елементами собівартості використовується принцип їх нормування.

Вихідними даними для розрахунку є:

1) за елементом "Допоміжні матеріали":

- обсяги робіт та витрат на одиницю робіт за встановленими нормами, паспортами кріплення гірничих виробок і бурильно-вибухових робіт;

- питомі норми витрат лісоматеріалів, вибухових речовин та детонуючих засобів на 1000 т видобутку рядового вугілля, які розробляються та затверджуються технологічною службою підприємства;

- питомі витрати інших видів матеріалів розраховуються на підставі аналізу фактичного їх використання з урахуванням запланованих заходів з економії матеріальних ресурсів.

2) за елементом "Паливо":

- нормативи по кожному виду палива (вугілля, природний газ, пара) для використання його на виробничо-технічні потреби вугледобувного підприємства (котельні, опалення виробничих та службових приміщень і таке інше), погоджені з Мінвуглепромом.

3) за елементом "Електроенергія":

- встановлена енерго-механічною службою підприємства для кожної шахти (розрізу) норма питомих витрат електроенергії на 1000 тонн видобутку рядового вугілля, яка погоджується енерго-механічною службою Мінвуглепрому, а також тариф відповідного класу споживання за 1 кВт*г електроенергії, що споживається підприємством.

Амортизаційні відрахування - розраховуються згідно з методом, який обирається підприємством самостійно, з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. До складу елемента "Амортизаційні відрахування" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, у тому числі й амортизація, нарахована на обладнання, яке було придбане за бюджетні кошти.

Інші витрати розраховуються за статтями витрат згідно із кошторисами на відповідні витрати, а також за нормативами щодо податків та зборів до державного та місцевих бюджетів.

4. Розрахунок постійних та змінних витрат із собівартості готової вугільної продукції, який проводиться відповідно до пункту 16 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", та Галузевих методичних рекомендацій з обліку витрат на виробництво готової вугільної продукції.

5. Розрахунок фінансового результату, який є різницею між доходами від випуску готової товарної вугільної продукції та її собівартістю.

6. Оцінка економічного ефекту від реалізації заходів щодо поліпшення показників із виробництва готової товарної вугільної продукції та із зниження витрат на її випуск (збільшення обсягу видобутку та виробництва вугільної товарної продукції, ціни товарної продукції, покращення якості вугільної продукції, впорядкування чисельності працівників, впорядкування структури фонду оплати праці, зменшення адміністративних витрат та невиробничих витрат, оптимізація витрат на збагачення, перевезення вугілля та вугільної продукції, економія матеріальних ресурсів, зменшення витрат матеріалів, споживання електроенергії та ін.).

Оцінка діяльності вугледобувних підприємств здійснюється з метою визначення обґрунтованої їх потреби у державній підтримці на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної продукції, яка спрямовується на забезпечення доступу до запасів вугілля, з метою отримання якісної вугільної продукції для забезпечення енергетичної безпеки країни.

Вихідними даними для оцінки діяльності вугледобувних підприємств для визначення обсягів державної підтримки є такі прогнозні показники:

- обсяг видобутку рядового вугілля, визначеного на основі виробничого потенціалу;

- обсяг готової товарної вугільної продукції по видах, в розрізі марок і сортів;

- ціни по видах готової товарної вугільної продукції, в розрізі марок і сортів з урахуванням її якості;

- витрати із собівартості готової товарної вугільної продукції;

- збитки від виробництва товарної вугільної продукції.

Прогнозні обсяги готової товарної вугільної продукції визначаються для кожного вугледобувного підприємства, виходячи з асортименту її випуску, з урахуванням попиту на таку продукцію, якісних показників, прогнозованого рівня цін та з урахуванням фактичних показників у попередньому періоді.

Прогнозні витрати із собівартості готової товарної вугільної продукції визначаються відповідно до Методичних рекомендацій з обліку витрат на виробництво готової вугільної продукції, затверджених Мінвуглепромом та погоджених з Мінфіном.

Рівень витрат із собівартості готової товарної продукції залежить від природних умов залягання пластів, технічного, технологічного, організаційного процесів, пов'язаних з видобуванням корисних копалин, розвитку виробництва і збільшення обсягів видобутку вугілля та ефективного використання коштів державної підтримки вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції.

Прогнозні витрати із собівартості готової товарної вугільної продукції повинні розраховуватися з урахуванням економічного ефекту від запровадження заходів із скорочення таких витрат.

Різниця між прогнозними величинами витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції та її вартості дорівнює прогнозному обсягу збитків від виробництва.

Методичні рекомендації поширюються на підприємства з видобутку вугілля державної власності, у тому числі господарські товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі, за умови подання ними щомісячної, квартальної та річної фінансової звітності до Мінвуглепрому, а також показників розвитку відповідно до програм гірничого та економічного розвитку вугледобувного підприємства, з метою визначення необхідного обсягу державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції на прогнозований період.

Державна підтримка на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної продукції надається за умови, що обсяг готової товарної вугільної продукції у прогнозованих цінах не покриває витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції без урахування амортизації, що нарахована на обладнання, яке було придбане за бюджетні кошти.

Державна підтримка на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції не надається вугледобувним підприємствам, які включені до переліку неперспективних та збиткових підприємств і готуються до ліквідації або ліквідуються.

Порядок розподілу та використання коштів, передбачених Мінвуглепрому у державному бюджеті на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції, затверджується Кабінетом Міністрів України.