Впровадження сортувальних комплексів слід здійснювати паралельно із впровадженням роздільного збирання, враховуючи необхідність підвищення якості та вартості прийняття на перероблення окремих компонентів ТПВ.
Біологічне перероблення ТПВ - це перероблення фракцій, що біологічно розкладаються, за умови контролювання процесу і використання мікроорганізмів, у результаті якого утворюються стабільні органічні відходи, а також метан - в умовах відсутності кисню (анаеробне розкладання). Біологічне перероблення ТПВ включає компостування, анаеробне розкладання органічного матеріалу з утворенням біогазу або будь-який інший процес оброблення відходів, що біологічно розкладаються.
Компостування - це природний аеробний процес розкладання органічних речовин різними видами бактерій та грибків, в результаті чого органічні відходи, такі як харчові та садові відходи, перетворюються на грунтоподібний матеріал, який називається компост. Компостування ТПВ може проводитись шляхом польового компостування або компостування у біобарабанах та камерах за умов контрольованого внутрішнього середовища, механічного перемішування та аерації.
Компостування ТПВ ефективне за умови вмісту у ТПВ більше ніж 25% органічних речовин, які легко розкладаються, та гарантованих споживачів компосту.
Компостування потребує обов'язкового попереднього сортування ТПВ з вилученням металів, скла, полімерних матеріалів, каміння тощо.
Компост з ТПВ може знайти застосування у зеленому та тепличному господарстві як біопаливо.
Анаеробне розкладання органічного матеріалу з утворенням
біогазу - складний мікробіологічний процес мінералізації, в ході
якого органічна речовина без доступу повітря трансформується в
газоподібний метан (CH ) та діоксид вуглецю (CO ). Цей процес
4 4
умовно можна поділити на три основні стадії: гідроліз, утворення
кислот (кислотогенна стадія), і утворення метану (метаногенна
стадія). Продукти метаболізму кожної стадії є субстратом для
наступної стадії.
Основними спорудами анаеробного розкладання є метантенки. Метантенки - це ємнісні споруди, які називаються реакторами або резервуарами метантенків, для зброджування органічної речовини, в яких процеси інтенсифікуються підігрівом і перемішуванням завантаженого субстрату із зрілим збродженим субстратом.
Біогаз, як правило, слід використовувати безпосередньо на місці одержування, сприяючи тим самим компенсації витрат на електроенергію та паливо з інших джерел.
Проектування, будівництво та експлуатацію підприємств з перероблення ТПВ слід здійснювати відповідно до чинних нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Забороняється приймати на перероблення ТПВ, що вміщують відходи, небезпечні у санітарному відношенні (ветеринарні відходи 1-го класу небезпеки; відходи лікувально-профілактичних установ; ветеринарні конфіскати; відходи перукарень).
Утилізація ТПВ.
Спалювання ТПВ - це термічний процес окислення з метою зменшення обсягу ТПВ, вилучення з них цінних матеріалів та отримання енергії, що супроводжується утворенням шлаку і золи.
Забороняється спалювання ТПВ без попереднього сортування на фракції на сортувальних комплексах (станціях).
Спалювання ТПВ дозволяється тільки на енергетичні цілі, тобто з одержанням та утилізацією теплової та електричної енергії.
Спалювальні заводи, з метою найбільш ефективного використання одержаної теплової та електричної енергії, рекомендується розміщувати на відстані не більше 3 км від споживачів енергії.
Захист атмосферного повітря від забруднення продуктами спалювання здійснюється шляхом встановлення спеціальних димоуловлювачів та газоочисного обладнання з дотриманням вимог законодавства про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та охорону навколишнього природного середовища.
Теплову енергію, яку отримують під час спалювання ТПВ, необхідно використовувати для одержання електроенергії/наприклад, через парові турбогенератори/або для теплопостачання як самого заводу, так і найближчого району міста.
Для інтенсифікації процесу спалювання вологість ТПВ має бути не більше 40-45 відсотків. Якщо вологість ТПВ перевищує цей показник, перед спалюванням рекомендується підсушувати його, використовуючи димові гази сміттєспалювальної печі.
Спалювання ТПВ допускається тільки у спеціально обладнаних сміттєспалювальних печах, де температура спалювання становить не менше 1000 град.С - 1300 град.С.
Для економії палива та найбільш ефективної роботи печей доцільно експлуатувати їх цілодобово.
Поводження із шлако-золовими відходами, що утворюються під час спалювання ТПВ, в залежності від їх класу небезпеки слід здійснювати відповідно до чинних санітарних норм і правил щодо поводження з промисловими відходами.
Піроліз - це хімічне розкладання речовини теплом за відсутності кисню, в результаті чого утворюються різні вуглеводневі гази та подібні до вуглецю рештки.
На піроліз рекомендується подавати некомпостовану частину ТПВ, яка утворюється після проходження процесу компостування та відсіву компостованої частини.
До процесу піролізу, як правило, слід включати:
- сушіння ТПВ у сушильному барабані при температурі 60-70 град.С; димові гази з піролізного барабану використовуються при цьому як сушильний агент;
- піроліз ТПВ, тобто їх термічне оброблення без доступу повітря при різних температурних режимах: низькотемпературний (450-600 град.С), середньотемпературний (до 800 град.С), високотемпературний (вище 800 град.С).
- охолодження твердого закоксованого продукту, його складування та утилізацію;
- утилізацію /спалювання, очистка тощо/ газових продуктів піролізу та газів, які обігрівали піролізний та сушильний барабани;
- очистку та повернення зворотної технічної води з виділенням та використанням смолоподібних продуктів;
- утилізацію вторинного тепла всіх продуктів.
Проектування, будівництво та експлуатацію підприємств з утилізації ТПВ слід здійснювати відповідно до чинних нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Додаток 8
до наказу Міністерства
будівництва, архітектури
та житлово-комунального
господарства України
01.02.2007 N 32
БЕЗПЕЧНЕ ЗАХОРОНЕННЯ ТВЕРДИХ
ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ НА ПОЛІГОНАХ
Захоронення ТПВ здійснюється відповідно до затверджених наказом Мінбуду України від 10.01.2006 N 4 Правил експлуатації полігонів твердих побутових відходів.
Правила розповсюджуються на діючі полігони, які мають проекти, і полігони, закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію державною приймальною комісією згідно з ДБН А.3.1-3-94.
На полігони ТПВ дозволяється приймати тверді побутові відходи з житлових будинків і громадських установ, підприємств торгівлі, громадського харчування, учбових і дошкільних закладів, організацій культури і охорони здоров'я і т.ін., вуличний та садово-парковий змет і листя, будівельне сміття від ремонту квартир, а також промислові відходи III та IV класів небезпеки (відповідно до додатка Є ДБН В.2.4-2-2005) з дозволу місцевих органів санітарно-епідеміологічної та екологічної служб і пожежної інспекції.
Захороненню на полігони ТПВ не підлягають промислові відходи, які можуть бути використані як вторинна сировина, токсичні, отруйні, займисті, а також речовини з агресивними щодо споруд властивостями.
При складуванні на полігонах ТПВ брикетованих відходів слід передбачити спеціальні карти, оснащені підйомними механізмами для укладання брикетів. Складування звичайних ТПВ разом з брикетованими на одній карті забороняється.
Для складування на полігонах ТПВ відсіву мілкої фракції ТПВ, що надходить від сміттєсортувальних та сміттєпереробних заводів, слід передбачити окремі карти.
Роботи на полігонах ТПВ мають виконуватись згідно з проектом. Відхилення від проекту необхідно погодити з органами екологічного та санітарно-епідеміологічного нагляду.
Збирання вторинної сировини на полігонах ТПВ дозволяється спеціально організованим бригадам за умов, викладених у цих Правилах, і при узгодженні з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби та територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та наявності відповідної ліцензії.
На кожен полігон ТПВ має бути розроблений проект, що включає санітарно-технічний паспорт (згідно з ДБН В.2.4-2-2005).
На основі Правил для кожного полігону ТПВ має бути розроблена Інструкція з експлуатації, в якій слід врахувати специфіку виробництва, наявність засобів механізації і ресурсів для виконання робіт.
На полігон, прийнятий в експлуатацію, повинен бути розроблений паспорт місця видалення відходів (згідно з постановою Кабінетом Міністрів України від 03.08.98 N 1216).
На в'їзді до полігону ТПВ має бути встановлений щит з такою інформацією:
- назва полігону ТПВ;
- рік введення в експлуатацію;
- назва юридичної особи, що здійснює експлуатацію полігону ТПВ, та її підпорядкованість;
- режим роботи;
- види відходів, що приймаються;
- тарифи на приймання відходів;
- назва охоронної структури, що забезпечує охорону полігону ТПВ.
На кожному полігоні ТПВ має бути контрольно-пропускний пункт (КПП) і можуть бути встановлені автомобільні ваги для обліку ТПВ.
При в'їзді на КПП повинні бути вивішені дорожні знаки: "Проїзд без зупинки заборонено", "Обмеження максимальної швидкості - 10 км/год.".
Приймальник на КПП контролює прибуття автотранспорту з відходами, здійснює його реєстрацію і приймає їх за документами.
Приймальника КПП необхідно забезпечити такими даними:
- переліком підприємств, з якими оформлені договори;
- переліком відходів, матеріалів і речей, заборонених для захоронення на полігоні ТПВ;
- інформацією про місткість кузовів транспортних засобів, в яких перевозяться відходи, обсяг відходів в ущільненому та неущільненому стані.
На КПП має бути встановлена вишка для візуального контролю складу відходів, що завозяться бортовими і самоскидними автомобілями.
Для радіометричного контролю всіх відходів, крім твердих побутових відходів, КПП має бути оснащений спеціальними приладами.
Якщо на полігон ТПВ прибуває сміттєвоз з відходами, водій має пред'явити такі документи:
- шляховий лист;
- товарно-транспортну накладну;
- талони про оплату послуг (відповідно до вантажопідйомності транспортного засобу).
У разі виявлення у відходах компонентів, заборонених до приймання, приймальник зобов'язаний відправити автомобіль не розвантажуючи його і зробити відповідний запис у шляховому листі.
В'їзд на полігон і проїзд по його території здійснюються за встановленими на певний період маршрутами. На шляху руху транспорту мають бути встановлені таблички, які вказують напрямок.
Згідно з проектом на весь період існування полігону ТПВ розробляються річні технологічні плани виконання робіт по захороненню відходів, на яких мають бути позначені робочі карти. Ширина робочої карти становить до 15 м, а довжина - від 50 до 120 м. Ці розміри можуть змінюватись залежно від технології складування та продуктивності полігону ТПВ.
На робочій карті полігону ТПВ відводять майданчик, який поділяють на дві рівні зони: розвантаження і складування.
Ширина цих зон встановлюється залежно від потужності полігону ТПВ. Дозволяється робота не більше 5-7 сміттєвозів одночасно, щоб планувальник міг контролювати розвантаження.
Рух автомобілів на карті на під'їздах до розвантажувального майданчика і на самому майданчику повинен регулюватись переносними дорожніми знаками. На розвантажувальному майданчику планувальник, одягнений у сигнальний жилет, організовує роботу механізмів і розвантаження транспорту, подаючи сигнали прапорцями.
Рух сміттєвоза у зоні розвантаження дозволяється тільки з дозволу планувальника, який вказує місце розвантаження.
Відстань між автомобілями під час розвантаження має становити не менше 4 м.
При розвантаженні бортових автомобілів і самоскидів планувальник зобов'язаний візуально оцінити склад відходів і у разі виявлення складових, заборонених для складування на полігоні ТПВ, призупинити розвантаження і відправити нерозвантажений автомобіль замовнику, зробивши відповідний запис у шляховому листі.
Розвантажувати автомобілі дозволяється тільки на горизонтальних ділянках. Присутність сторонніх осіб, крім вантажників, які супроводжують автомобіль, у зоні розвантаження забороняється.
Розвантаження автомобіля ближче 10 м від краю схилу заборонено.
Якщо автомобіль у розвантажувальній зоні рухається заднім ходом, двері кабіни з боку водія мають бути відкриті.
Автомобіль, поставлений під розвантаження, має бути надійно загальмований.
Заборонено розвантажувати сміттєвоз розхитуванням або різким гальмуванням.
Заборонено стояти під піднятим кузовом під час вивантаження відходів. Працювати під піднятим кузовом дозволяється тільки у крайніх випадках після фіксації його підставкою.
Забороняється ремонтувати машини і механізми на робочій карті. Дозволяється ремонтувати машини і механізми в спеціально відведених місцях.
Після заповнення зони розвантаження відходи мають бути розрівнені і ущільнені шаром від 0,5 до 1,0 м залежно від механізмів, що застосовуються (для бульдозерів - до 0,5 м, для котків-ущільнювачів - до 1,0 м). Щоб створити рівну, без вибоїн та гострих виступів поверхню, по якій автомобілі могли б рухатися, не пошкоджуючи агрегатів та шин, бульдозери і котки-ущільнювачі мають здійснити 3-5 проїздів.
Ступінь ущільнення відходів слід контролювати реперами, встановленими по кутах робочої карти.
Поки на заповненій зоні розвантаження бульдозери і коток-ущільнювач розрівнюють та ущільнюють відходи, сміттєвози направляються для розвантаження в зону складування, підготовлену для приймання відходів. Заповнення робочої карти триває доти, поки ущільнений шар відходів не досягне 2,0-2,5 м. Після чого не пізніше ніж через 3 дні його слід укрити ізолюючим шаром (грунту, глини, подрібнених будівельних відходів тощо) завтовшки не менше 20 см.
При складуванні на окремих картах полігонів ТПВ відсіву мілкої фракції ТПВ, що надходить від сміттєсортувальних та сміттєпереробних заводів, після розрівнювання відходів ущільнення дозволяється не виконувати.
До закінчення робочого дня зона розвантаження має бути розрівнена та ущільнена.
При роботі бульдозерів і котків-ущільнювачів під укіс заборонено висувати відвал (ніж) за край укосу, а відстань від краю гусениці бульдозера до краю насипу не повинна перевищувати 1,5 м.
Дозвіл на початок роботи бригади заготівельників вторинної сировини і її завершення дає планувальник. Така робота може виконуватись тільки за відсутності техніки на робочій карті.
Вказівки планувальника щодо місця роботи бригади заготівельників вторинної сировини, складування зібраного матеріалу, шляхів переміщення по території полігону ТПВ повинні виконуватись беззаперечно.
Робота бригади заготівельників вторинної сировини дозволяється тільки у світлий час доби. З настанням темряви, а також за несприятливих погодних умов (під час дощу, грози тощо) роботи слід негайно припинити.
Рух бульдозерів і котків-ущільнювачів з місця роботи на стоянку має здійснюватись по грунтовій дорозі або дорозі, покритій дерев'яною тріскою, гілками і листям. Рух по дорозі із збірних бетонних плит або асфальтобетону веде до руйнування техніки.
На полігонах ТПВ, які приймають брикетовані відходи, спеціальні карти з твердим покриттям для розвантаження великогабаритних автомобілів, а також маневрування і роботи телескопічних навантажувачів можна створювати виключно за проектом. Присутність сторонніх осіб у зоні розвантаження і укладання брикетів забороняється.
Складання брикетів виконується шарами. Висота одного шару визначається габаритними розмірами брикетів, згідно з параметрами обладнання для брикетування. Дозволяється укладати не більше п'яти шарів брикетів, які створюють ярус. Висота ярусу не повинна перевищувати 5 м.
Верхній шар ярусу слід покривати ізолюючим матеріалом завтовшки не менше 0,2 м та ущільнювати. Допускається використання подрібнених будівельних відходів або промислових відходів III та IV класів небезпеки, які приймаються на полігони ТПВ без обмеження.
При складуванні за траншейною схемою необхідна кількість грунту накопичується під час створення робочих карт. При складуванні за іншими схемами грунт треба завозити з найближчих кар'єрів.
У зимовий період при температурі нижче мінус 10 град.С допускається тільки ущільнення заповнених робочих карт, а ізоляцію грунтом проводять з підвищенням температури.
Залежно від щільності першого ярусу обирається та чи інша технологія підготовки тимчасової дороги і майданчика розвантаження для укладання брикетів наступного ярусу.
Робоча карта для укладання брикетованих ТПВ повинна бути позначена попереджувальними щитами "Прохід і подальший рух заборонено". Рух транспорту обмежений, дозволяється тільки для сміттєвозів і навантажувачів.
Заборонено знаходження людей на шарах і ярусах неущільнених брикетованих ТПВ.
По кутах повністю підготовленого для укладання наступних шарів ярусу слід поставити репери висотою до 3 м від поверхні.
Допускається укладання не більше 3 ярусів брикетованих ТПВ на підготовлене дно полігону ТПВ. Подальше укладання можливе після пошукових досліджень і за рекомендаціями проектних організацій.
На полігоні ТПВ необхідно мати переносні сітчасті щити для запобігання засміченню території леткими фракціями відходів - полімерною плівкою та папером.
Контроль за додержанням технології робіт на полігоні здійснює начальник (або майстер) полігону.
Для виконання всіх технологічних операцій згідно з проектом полігони ТПВ мають бути оснащені набором машин і механізмів у повному обсязі (згідно з ДБН В.2.4-2-2005).
Технічний огляд машин і механізмів має проводитись щорічно технічними інспекціями територіальних органів Держнаглядохоронпраці.
Машини і механізми, що обслуговують полігон ТПВ, дозволяється зберігати у господарській зоні - в приміщеннях (боксах) або на спеціально відведених майданчиках.
Майданчик для розміщення машин і механізмів повинен мати розмітку, що виконується незмивною фарбою або іншим способом і визначає місця стоянки і проїзди.
Приміщення та майданчики для розміщення машин і механізмів забороняється захаращувати матеріалами та устаткуванням.
Для зберігання вузлів, агрегатів, металевих виробів і т.ін. у виробничих приміщеннях і на території господарської зони мають бути виділені окремі місця, стелажі.
Механізатори перед початком робіт повинні перевірити технічний стан машин і механізмів.
Якщо двигун трактора (бульдозера) запускається не стартером, а вручну, машиніст повинен перед тим поставити важіль перемикання передач у нейтральне положення і опустити відвал до землі.
Для полегшення запуску двигунів у холодний період року (при температурі повітря нижче мінус 15 град.С) майданчик для відкритого зберігання має бути обладнаний спеціальними засобами для підігрівання двигунів.
Обладнання, за допомогою якого підігрівають двигун, має бути безпечним для обслуговуючого персоналу і водіїв.
Забороняється підігрівання двигунів машин і механізмів відкритим вогнем.
У зоні роботи бульдозерів і котків-ущільнювачів забороняється присутність будь-яких, крім планувальника, осіб.
Після закінчення робочого дня вся техніка має бути повернена на місце розташування у господарській зоні. Залишати техніку на місці виконання робіт забороняється.
Для технічного обслуговування машин і механізмів та ремонту на території господарської зони повинні бути облаштовані оглядові канави або естакади. Розташування оглядових канав і естакад повинно забезпечувати зручний в'їзд та виїзд машин.
За наявності приміщень для ремонту і технічного обслуговування техніки вони мають бути облаштовані вантажопідйомними механізмами.
Гідравлічні, пневматичні і електричні підйомники, що не реєструються в Держнаглядохоронпраці, підлягають технічному огляду і маркуванню із зазначенням інвентарного номеру, дати наступних випробувань і допустимої вантажопідйомності.
Технічний огляд проводиться не рідше одного разу на 3 роки, частковий - не рідше одного разу на 12 місяців.
Технічний огляд підйомників має проводитись також після їх монтажу, капітального ремонту і реконструкції.
На пульті управління підйомником при обслуговуванні машин та механізмів має бути вивішена табличка "Підйомник не включати, працюють люди!".
Якщо у господарстві використовуються домкрати, вони підлягають випробуванням, які проводяться щорічно статичним навантаженням з перевищенням граничного на 10% (згідно з паспортом) протягом 5 хвилин при знаходженні штока у крайньому верхньому положенні.
Результати технічного огляду підйомників і випробувань домкратів слід заносити у журнал, який повинен знаходитись у начальника полігону ТПВ.
Пуск в експлуатацію нового устаткування, а також устаткування після капітального ремонту дозволяється тільки в разі прийняття його комісією і оформлення наказу по підприємству.
Враховуючи негативний вплив полігонів ТПВ на природне середовище, заходи екологічної безпеки мають бути спрямовані на захист нормального стану повітря, грунту та підземних вод.
Відповідальність за санітарний стан прилеглої до полігону ТПВ території у межах санітарно-захисної зони покладається на керівництво полігону.
Не рідше ніж двічі на рік спеціалістами організацій, які мають відповідну ліцензію, повинні проводитись дослідження проб повітря з території полігону ТПВ та санітарно-захисної зони (на відстані 50, 100, 200 і 500 м від полігону ТПВ).
Дослідження проб повітря проводиться за такими показниками: азот, діоксид вуглецю, ангідрид сірчаний, вуглецю оксид, сірководень, фенол, формальдегід, метан, зважені речовини. Медична документація надається за формою N 329/0, затвердженою наказом МОЗ України 11.07.2000 р. N 160.
Щоб повітря не засмічувалось леткими фракціями відходів, на основних напрямках їх розлітання необхідно встановлювати тимчасові сітчасті переносні елементи огорожі. Періодично, один раз на квартал, огорожу, що затримує леткі фракції, слід очищати.
Для запобігання виносу забруднення транспортними засобами за територію полігону ТПВ має бути споруджений дезбар'єр (бетонна яма) розмірами не менше 8 х 3 х 0,3 м, призначений для дезинфекції коліс. Як дезинфекційні використовують розчини лізолу (від 5%), креоліну (від 5%), нафтолізолу (не менше 10%), фенолу (3-5%), метасилікату натрію (1-3%).
Проїзд транспортних засобів через дезбар'єр є обов'язковим при температурі повітря понад +5 град.С.
Один раз на 10 днів воду з дезбар'єру необхідно відкачувати у цистерну з подальшим транспортуванням асенізаційними машинами на очисні споруди каналізації за погодженням із СЕС.
За сухої спекотної погоди ділянки ущільнення відходів необхідно поливати водою із розрахунку 10 л на 1 куб.м ТПВ.
Поверхня робочої карти, заповненої шаром відходів на висоту 2 м, у разі затримки її закриття в літній період понад 3 доби має бути оброблена дезинфекційним розчином.
Дослідження грунту на території полігону ТПВ та у межах санітарно-захисної зони (на відстані 50, 100, 200 і 500 м) повинні проводитись не рідше ніж двічі на рік.
Проби відбираються організацією, яка має відповідну ліцензію, і досліджуються за такими показниками: pH, аміак, нітрати, хлориди, свинець і ртуть. Медична документація надається за формою N 332/0, затвердженою наказом МОЗ України 11.07.2000 р. N 160.
Територія полігону ТПВ має бути обмежена нагірною канавою, яка б запобігала витіканню за межі полігону забруднених поверхневих вод. Не рідше ніж двічі на місяць слід проводити її огляд і за необхідності очищати.
Контроль за станом підземних вод має проводитись щоквартально через спостережні свердловини, кількість, розташування і глибина яких встановлюється згідно з проектом. Досліджується хімічний склад, а також наявність нафтопродуктів.
З початку появи на полігоні ТПВ фільтрату слід виконувати закладену у проекті технологію його збирання та знешкодження, запобігаючи його попаданню у підземні води та витіканню за межі полігону.
Питання збирання біогазу у процесі складування відходів та після його рекультивації вирішується згідно з проектом.
5.17. Полігони ТПВ становлять потенційну небезпеку для довкілля через скупчення на них розповсюджувачів інфекцій - птахів, мух, мишей, пацюків.
До виконання дезінсекційних, дератизаційних і дезинфекційних робіт слід залучати відділення профілактичної дезинфекції СЕС або спеціалізовані дезинфекційні станції за договорами з адміністрацією полігону ТПВ. Виконавець робіт несе відповідальність за матеріали, що застосовуються, і норми їх витрат.
Знищення птахів отруйними речовинами забороняється. Натомість рекомендується встановлювати спеціальне звукове та біоакустичне обладнання для відлякування птахів.
Екологічні і санітарно-технічні заходи, здійснювані протягом року, необхідно заносити у "Паспорт місць видалення відходів".
Полігони ТПВ повинні мати охорону.
Охорона є відповідальною за збереження техніки, що знаходиться у господарській зоні, пально-мастильних матеріалів, адміністративно-побутових приміщень та всіх інших матеріальних цінностей.
В обов'язки охорони входить також недопущення на територію полігону ТПВ автотранспорту для розвантаження відходів у неробочий час, а також будь-яких інших машин.
Охоронникам категорично забороняється допускати на територію полігону ТПВ сторонніх осіб у неробочий час.
Охорона полігону ТПВ може формуватись із власних (штатних) працівників або здійснюватись охоронними структурами органів МВС України або іншими охоронними структурами, які мають ліцензію на здійснення такої діяльності.
Кількість постів визначається керівництвом полігону ТПВ залежно від конкретних умов, але не більше трьох.
Головний пост охорони має бути розташований на КПП або при в'їзді на полігон ТПВ.
На полігоні ТПВ можуть бути організовані пересувні пости охорони, необхідність яких вирішується залежно від ситуації.
Якщо організація пересувних постів охорони не планується, а полігон ТПВ не має огорожі по всьому периметру, слід поряд з приміщенням охорони спорудити оглядову вишку.
Існуючі системи дистанційної сигналізації дають можливість встановлювати на окремих приміщеннях (об'єктах) охоронні датчики з передачею сигналів на головний пост охорони.
Полігони ТПВ можуть облаштовуватись відеокамерами зовнішнього нагляду, що встановлюються у найбільш важливих місцях території полігону (КПП, адмінкорпус, місце розміщення техніки тощо).
По периметру території полігону ТПВ має бути споруджена суцільна огорожа заввишки до 2,0-2,5 м або грунтовий вал заввишки 1,5-1,7 м і завширшки 3,0-3,5 м, що забезпечить в'їзд транспортних засобів на полігон ТПВ лише через КПП.
При в'їзді на полігон ТПВ має бути встановлений шлагбаум або в'їзні ворота, які у неробочий час слід замикати.
Охорона полігону ТПВ повинна мати телефонний зв'язок, а у разі його відсутності бути забезпечена мобільними телефонами.
Працівникам охорони має бути надано список посадових осіб полігону ТПВ, їх домашні адреси, службові та домашні телефони - на випадок надзвичайних ситуацій.
Працівники охорони мають бути ознайомлені з порядком дій у разі пожежі, вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння.
Господарська зона полігону ТПВ і територія КПП мають бути освітлені у темний час доби. Слід вважати достатнім освітлення не менше 5 лк. Необхідності в освітленні робочих карт немає, тому що у темний період доби складування та інші технологічні операції тут не виконуються.
У разі надзвичайних ситуацій і пов'язаних з ними робіт освітлення слід забезпечувати герметичними переносними світильниками за тимчасовою схемою. Такі роботи виконуються виключно за наказом по підприємству.
Внаслідок біохімічних процесів у тілі полігону ТПВ утворюється біогаз. Щоб запобігти його вибуху і пожежам, слід створювати дренажні свердловини.
Рекомендується облаштовувати свердловини металевими або полімерними трубами діаметром 200 мм і більше з перфорацією у заглибленій частині до 2,5-3,0 м.
В міру зростання шару відходів трубу слід нарощувати таким чином, щоб висота над поверхнею становила не менше 1,5 м.
Частина труби, що виступає над поверхнею, має бути пофарбована в яскравий оранжевий колір, щоб запобігти її руйнуванню транспортними засобами.
Якщо полігон ТПВ має куполоподібну форму, дренажні свердловини для витікання біогазу можуть бути горизонтальними. В такому випадку слід забезпечити неможливість займання біогазу і горіння відходів.
Питання відведення біогазу на факельну установку слід вирішувати на стадії розробки проекту.
Заборонено розпалювати вогнища на території полігону ТПВ під великовантажними контейнерами для їх розігрівання у зимовий період.
Заборонено палити і розпалювати вогнища на території полігону ТПВ.
Палити можна у спеціально відведених місцях, обладнаних засобами вогнегасіння, на відстані не ближче 15 м від робочих карт та місць відстою техніки.
Зварювальні роботи у діючих цехах можна виконувати тільки з дозволу особи, відповідальної за пожежну безпеку, при наявності наряду-дозволу на виконання тимчасових вогневих робіт.
Рекультивація, тобто комплекс робіт з відновлення земель після закриття полігону ТПВ, виконується виключно за проектом, як передбачено ДБН В.2.4-2-2005.
Рекультувацію можна розпочинати тільки після стабілізації звалищного грунту на території закритого полігону ТПВ.
Роботи з рекультивації можуть виконуватись експлуатаційним персоналом закритого полігону ТПВ, спеціалізованою будівельною організацією або механізованою колоною.
Рекультивація земель після закриття полігону ТПВ проводиться в два етапи. Перший етап - технічний, другий - біологічний.
Процеси технічного етапу рекультивації передбачають стабілізацію грунту, виположування і терасування, спорудження системи дегазації, створення рекультиваційного функціонального покриття.
Біологічний етап рекультивації триває чотири роки і включає добір асортименту багаторічних трав, підготовку грунту, сівбу, догляд за посівами.
Після цього територія передається місцевим органам влади для наступного цільового використання.
Якщо проектом передбачається централізоване збирання біогазу на рекультивованій території, то відповідальність за таку роботу і стан газового устаткування покладається на підприємство, до якого належав діючий полігон ТПВ.
Дозвіл на викиди в атмосферу біогазу або продуктів його згоряння оформляється природоохоронними органами згідно із чинним законодавством.
Система збирання і видалення фільтрату повинна функціонувати і після закриття полігону ТПВ, доки витікання фільтрату не припиниться.
Фільтрат, який утворюється після закриття полігону ТПВ, збирають у контрольні ставки і направляють на очищення.
Територію, на якій розміщують контрольні ставки, слід огородити, щоб на неї не могли потрапити сторонні особи або тварини.
Залежно від обсягів утворення фільтрату і його хімічного складу визначають технологію очистки і знешкодження.
Скидання очищеної стічної води у водні об'єкти допускається тільки за умови одержання в установленому порядку дозволу на спеціальне водокористування згідно з Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.99 N 465.
Скидання очищеної стічної води (перміату) або фільтрату у міську водовідвідну мережу допускається тільки у випадку, коли їх склад відповідає вимогам Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України від 19.02.2002 N 37, за погодженням із СЕС.
Упорядкована територія полігону перед її подальшим використанням повинна витримуватись залежно від її призначення певний період:
один рік - для закладання лісопосадок, розміщення зон відпочинку, лижних гірок тощо;
два роки - для вирощування сільськогосподарських культур, фруктових садів, луків;
три роки - для будівництва трас для мотокросу, спортивних майданчиків, відкритих складів будівельних матеріалів, металоконструкцій.
Будівництво складських і промислових об'єктів на рекультивованій території полігону ТПВ може виконуватись не раніше ніж через 5 років після припинення процесів утворення біогазу та фільтрату і виконання вишукувальних робіт.
