До планованої собівартості послуг включаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати та загальновиробничі витрати.
До складу прямих матеріальних витрат включаються витрати, пов'язані з використанням:
палива та електроенергії. Такі витрати визначаються на основі діючих цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси, але не вище цін, що склалися на відповідному ринку. У розрахунку витрат, пов'язаних з використанням електроенергії для технологічних потреб, також враховуються витрати на зумовлену електромагнітною незбалансованістю електроустановок технологічно шкідливу циркуляцію електроенергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму (у разі відсутності приладів обліку величина її потужності визначається відповідно до нормативів);
матеріалів, запасних частин, купованих комплектувальних виробів, напівфабрикатів та інших матеріальних ресурсів для забезпечення технологічного процесу (витрати визначаються на основі норм використання таких ресурсів та діючих цін (тарифів) на них з виключенням вартості зворотних відходів).
До складу прямих витрат з оплати праці включаються:
витрати з основної заробітної плати виробничого персоналу, діяльність якого безпосередньо пов'язана з технологічним процесом надання послуг, що визначаються виходячи з чисельності персоналу за штатним розписом, установлених на підприємстві тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних службовців;
витрати з додаткової заробітної плати виробничого персоналу, що визначаються виходячи з розміру встановлених доплат, надбавок, гарантійних і компенсаційних виплат згідно із законодавством, премій, пов'язаних з виконанням виробничих завдань і функцій, оплатою відпусток та іншого невідпрацьованого часу;
інші заохочувальні та компенсаційні виплати виробничому персоналу.
До складу інших прямих витрат включаються:
внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для виробничого персоналу;
амортизація основних виробничих засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення;
інші виробничі витрати, безпосередньо пов'язані з конкретним об'єктом витрат.
Сума амортизаційних відрахувань для розрахунку тарифів на послуги визначається з урахуванням руху основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення у планованому періоді.
Для розрахунку амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення застосовуються норми, встановлені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
До складу загальновиробничих витрат включаються:
1) витрати, пов'язані з:
управлінням виробництвом, що визначаються виходячи з чисельності персоналу за штатним розписом, тарифно-кваліфікаційного складу апарату управління цехів та дільниць і встановлених на підприємстві тарифних ставок (окладів) (основна і додаткова заробітна плата, гарантійні та компенсаційні виплати, внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оплата службових відряджень, витрати з підготовки та перепідготовки кадрів);
утриманням, експлуатацією, ремонтом, страхуванням, орендою основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення, пожежною і сторожовою охороною об'єктів виробничого призначення, утриманням санітарних зон, оплатою послуг інших спеціалізованих підприємств, освоєнням нових потужностей та проведенням планових перевірок стану обладнання, виконанням регламентних робіт, передбачених проектно-технічною документацією;
опаленням, освітленням, дезінфекцією, дератизацією виробничих приміщень, вивезенням сміття, та інші витрати, пов'язані з експлуатацією виробничих приміщень, які розраховуються виходячи з обсягів зазначених робіт, послуг та цін на них;
обслуговуванням виробничого процесу та інших допоміжних виробництв (використання малоцінних і швидкозношуваних предметів, забезпечення охорони праці, дотримання вимог техніки безпеки, обов'язкове страхування водіїв автотранспортних засобів, послуги інших підприємств, службові відрядження працівників ремонтних цехів та інших допоміжних виробництв, послуги зв'язку);
охороною навколишнього середовища;
удосконаленням технології та виробництва;
2) розрахована відповідно до законодавства амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів загальновиробничого призначення;
3) податки, збори (обов'язкові платежі).
До складу планованої собівартості послуг можуть включатися розподілені та нерозподілені постійні загальновиробничі витрати, розмір яких не може перевищувати їх фактичну величину.
До складу адміністративних витрат включаються витрати, пов'язані з обслуговуванням та управлінням підприємством, зокрема з:
утриманням апарату управління та персоналу, зайнятого обслуговуванням адміністративної інфраструктури. Такі витрати визначаються виходячи з чисельності за штатним розписом і встановлених на підприємстві ставок (окладів) (основна і додаткова заробітна плата, гарантійні та компенсаційні виплати, внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оплата службових відряджень, витрати з підготовки та перепідготовки кадрів);
амортизацією основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів адміністративного призначення;
утриманням основних засобів, інших необоротних матеріальних активів адміністративного призначення;
оплатою професійних послуг (юридичні, аудиторські), послуг зв'язку, розрахунково-касового обслуговування та інших послуг банків, наданих відповідно до укладених договорів;
сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), крім тих, що включаються до планованої собівартості послуг.
До складу адміністративних витрат включаються також інші витрати (використання малоцінних і швидкозношуваних предметів, канцелярські витрати, розв'язання спорів у судах, передплата періодичних професійних видань тощо).
До складу витрат із збуту послуг включаються:
1) витрати з операційної діяльності, безпосередньо пов'язані з наданням послуг, зокрема з:
оплатою праці та сплатою внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оплати службових відряджень персоналу;
оплатою інформаційних послуг;
виготовленням розрахункових документів;
2) амортизація та утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів, пов'язаних із збутом послуг;
Витрати із збуту послуг визначаються із застосуванням нормативного методу або за результатами аналізу фактичного рівня витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді.
Планування інших витрат з операційної діяльності здійснюється на основі їх економічного обгрунтування.
До складу інших витрат з операційної діяльності не можуть включатися:
суми безнадійної дебіторської заборгованості;
витрати з утримання об'єктів соціальної інфраструктури;
суми, що відраховуються профспілковим організаціям для проведення культурно-масової роботи і фізкультурно-оздоровчої діяльності;
суми неустойки (штраф, пеня);
суми нестачі та втрати від пошкодження цінностей;
витрати, пов'язані з купівлею-продажем іноземної валюти, та втрати від операційної курсової різниці;
суми спонсорської та благодійної допомоги;
собівартість реалізованих виробничих запасів.
До фінансових витрат належать витрати з виплати відсотків за користування кредитами та витрати, пов'язані із залученням позикового капіталу для цілей інвестиційної (пов'язаної з основною) діяльності.
Розмір фінансових витрат визначається відповідно до кредитних та інших договорів і законодавства.
У розрахунок тарифів на послуги включаються плановані витрати з податку на прибуток від звичайної діяльності виходячи з суми податкового і облікового прибутку. Під час планування витрат, пов'язаних із сплатою податку на прибуток підприємства, враховується наявність постійної і тимчасової різниці між оцінкою активу або зобов'язання за даними бухгалтерського обліку та податковою базою активу або зобов'язання. До тарифів також включаються витрати, пов'язані із сплатою податку на прибуток підприємств, розраховані виходячи з розміру планованого прибутку для здійснення капітальних вкладень та досягнення інших цілей відповідно до законодавства.
До тарифів на послуги включаються витрати із створення резервного капіталу, що спрямовується на капітальні інвестиції, гранична величина яких визначається з урахуванням обсягу коштів, необхідних для забезпечення відтворення і розвитку основних засобів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації.
Витрати із здійснення капітальних вкладень, створенням спеціальних резервних інвестиційних фондів, забезпечення прибутковості інвестованого капіталу включаються до тарифів на послуги на підставі затвердженої в установленому порядку програми поводження з побутовими відходами. У процесі формування тарифів на послуги підприємство визначає джерела фінансування капітальних інвестицій за рахунок амортизації та планованого прибутку (чи його частки).
Програма поводження з побутовими відходами передбачає здійснення заходів, пов'язаних з удосконаленням технологій, реконструкцією об'єктів, автоматизацією і диспетчеризацією, ресурсозбереженням, підвищенням екологічної безпеки і надійності роботи систем, та необхідні кошти (з виділенням тієї частини, що фінансується з прибутку).
До зазначеної програми додаються техніко-економічні розрахунки або бізнес-план, якими підтверджується ефективність передбачуваних вкладень та визначаються джерела інвестиційних ресурсів і строк реалізації проектів.
З метою стимулювання скорочення питомих витрат матеріальних, паливно-енергетичних та трудових ресурсів кошти, що надійшли в результаті здійснення заходів з енергозбереження протягом строку дії тарифів, які передбачають витрати із здійснення капітальних вкладень, використовуються підприємством для відновлення активів та матеріального заохочення працівників.
До тарифів на послуги включаються витрати з ремонту, реконструкції та іншого відновлення основних фондів у межах, визначених законодавством.
Розрахунок тарифу включає визначення розміру економічно обгрунтованих планованих витрат підприємства на одиницю калькулювання собівартості послуги з урахуванням потреби в кожному ресурсі у натуральному виразі.
Розмір індивідуальної складової статті витрат (Bj у грошовому виразі (вартість окремого ресурсу) визначається за формулою
Bj = Pj х Цj,
де
Pj - потреба у відповідному ресурсі в натуральному виразі;
Цj - ціна одиниці відповідного ресурсу.
Розраховані індивідуальні складові групуються в окремі статті витрат за формулою
m
Bi = S Bj,
j = l
де
Bi - розмір окремої статті витрат у грошовому виразі;
m - кількість індивідуальних складових статті витрат.
S - знак суми.
Розмір витрат за окремою статтею у грошовому виразі в розрахунку на одиницю калькулювання собівартості послуг (Ai) визначається за формулою
Bi
Ai = ----,
Qn
де
Qn - запланований обсяг надання послуги, куб. метрів.
Розмір групи витрат у розрахунку на одиницю калькулювання собівартості послуг (ГВк) визначається за формулою
n
ГВк = S Ai,
i = l
де
n - кількість статей витрат у кожній групі.
Повна планована собівартість одиниці послуги (ПС) визначається за формулою
l
ПС = S ГВк,
к = l
l
S ГВк, - сума витрат за всіма групами витрат,
к = l
гривень за 1 куб. метр;
l - кількість груп витрат.
Економічно обгрунтований тариф (Т) на послугу визначається за формулою
Т = ПС + П,
де
П - витрати із здійснення капітальних вкладень з відрахуванням податку на прибуток, гривень за 1 куб. метр.
Тарифи збільшуються на суму податку на додану вартість.
Тарифи формуються для трьох груп споживачів - населення, бюджетних установ, інших споживачів. Групи споживачів визначаються на основі оцінки економічної обгрунтованості розподілу витрат між групами споживачів.
Тарифи, які встановлюються на рівні повної собівартості послуг, фіксуються на один рік.
Тарифи, які включають витрати на здійснення капітальних вкладень, фіксуються на строк, передбачений для виконання програми розвитку підприємства.
У разі зміни протягом установленого строку дії тарифів на послуги ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), мінімального рівня заробітної плати, ставок орендної плати, інших обов'язкових платежів і зборів, цін і тарифів на матеріальні та паливно-енергетичні ресурси запроваджується механізм коригування тарифів.
Коригуванню підлягають лише ті індивідуальні складові витрат, за якими відбулися цінові зміни у бік збільшення або зменшення, що сприятиме забезпеченню економічної обгрунтованості та прозорості запровадження зазначеного механізму.
Індекс зміни цін індивідуальної складової витрат (за якими відбулися зміни) розраховується за формулою
Цjнов
kj = -------,
Цj
де
kj - індекс зміни цін індивідуальної складової витрат;
Цjнов - нова підтверджена ціна одиниці j-го ресурсу;
Цj - ціна одиниці j-го ресурсу, врахована під час формування тарифів, які потребують коригування.
Груповий індекс зміни кожного елемента собівартості визначається за формулою
m
S (Bj x kj)
j = l
li = ----------------
m
S Bj
j =l
де
li - груповий індекс зміни i-го елемента одиниці калькулювання собівартості послуги (Ai).
Для статей витрат, за якими неможливо виділити індивідуальні складові витрат, груповий індекс (Ii) розраховується шляхом ділення нового рівня цієї статті витрат на тариф, який потребує коригування.
Скоригований тариф на послугу є сумою планованого прибутку в розрахунку на одиницю послуги (П) та статей витрат в розрахунку на одиницю калькулювання собівартості послуги (Ai), за якими відбулися зміни і які залишилися незмінними:
n
Тскор = S Ai x Ii) + П,
i = l
де
Тскор - скоригований тариф.
Метою коригування тарифів є забезпечення повного відшкодування економічно обгрунтованих планованих витрат.
Додаток 5
до наказу Міністерства
будівництва, архітектури
та житлово-комунального
господарства України
01.02.2007 N 32
СУЧАСНІ МЕТОДИ
збирання твердих побутових відходів
Збирання ТПВ здійснюється відповідно до затверджених наказом Мінбуду України від 11.12.2006 N 407 Правил з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації твердих побутових відходів. Однак, згідно з прикінцевими положеннями цього нормативу, деякі норми вступають в силу в майбутньому.
У населених пунктах збирання ТПВ слід здійснювати контейнерним та безконтейнерним методами.
Безконтейнерний метод слід застосовувати на тих територіях населених пунктів, де обмежена можливість проїзду сміттєвоза, його маневрування.
За вказаним методом збирання та завантаження ТПВ у сміттєвоз здійснюють безпосередньо мешканці будинків.
За контейнерним методом:
- у будинках, не обладнаних сміттєпроводами, ТПВ слід збирати у контейнери, розміщені на майданчиках;
- у будинках з сміттєпроводами - в спеціальні контейнери на колесах, розташовані безпосередньо у сміттєприймальній камері, які після наповнення слід вивозити та розміщувати на спеціальному майданчику, або в спеціальні місткості об'ємом до 40 л, з яких ТПВ слід перевантажувати у стаціонарні контейнери, розміщені на такому майданчику.
Збирання ТПВ здійснюють:
- за унітарною (валовою) системою - коли ТПВ збирають в один сміттєзбірник (контейнер);
- роздільною - коли окремі компоненти ТПВ збирають в різні контейнери.
На контейнери для збирання ТПВ та їх компонентів слід наносити інформацію способом, що забезпечує її наочність, механічну стійкість, стійкість до різних погодних умов, про:
- назву організації, у власності якої знаходиться контейнер, - у лівому верхньому куті фронтальної стінки контейнера.
- вид ТПВ - в середині на фронтальній стінці контейнера:
на контейнері для збирання скла - "Скло";
на контейнері для збирання різних видів паперу - "Папір";
на контейнері для збирання різних видів пластмас - "Полімери";
на контейнері для збирання харчових відходів "Харчові відходи" (у дві строчки);
на контейнері для збирання небезпечних ТПВ - "Небезпечні відходи" (у дві строчки);
на контейнері для збирання змішаних ТПВ - "Змішані відходи" (у дві строчки);
на контейнері для збирання негабаритних ТПВ - "Негабаритні відходи" (у дві строчки);
у разі збирання ресурсоцінних складових ТПВ (паперу, скла, полімерів) у одному контейнері - "Вторинна сировина" (у дві строчки).
Напис виду ТПВ виконується за допомогою трафарету великими літерами, колір яких є контрастним до кольору контейнера. Для контейнерів ємністю до 0,75 куб.м висота букв тексту - 50 мм, ширина - 30 мм, товщина ліній букв - 5 мм. Інтервал між буквами - 10 мм, інтервал між словами - 12 мм, між строками - 14 мм. Максимальна кількість букв у строчці - 11. Для контейнерів більшої ємності допускається збільшення розміру букв тексту за умови збереження пропорцій. Нанесення написів слід проводити не допускаючи розмазувань та патьоків фарби.
Виконавцю послуг з перевезення ТПВ дозволяється наносити на контейнери іншу інформацію та зображення, що уточнюють види ТПВ, які збираються.
Конструкції та розміри контейнерів для збирання ТПВ та їх компонентів мають відповідати європейським стандартам (DIN, EN тощо). Колір контейнерів для збирання ТПВ, зібраних за унітарною системою, має бути сірим.
Забороняється використання відкритих контейнерів без кришок. Слід використовувати контейнери із пристроєм для відкривання кришки за допомогою ніг.
Для унітарної системи збирання ТПВ кількість незмінних контейнерів визначається за формулою:
Q t К К
Дmax 1 2
N = ---------------- шт.,
b CK
3
де
N - необхідна кількість контейнерів, шт.,
b
Q - максимальне добове утворення ТПВ у частині населеного
Дmax
пункту, для якої проводиться розрахунок, куб.м/добу,
t - періодичність перевезення ТПВ, діб,
K - добовий коефіцієнт нерівномірності утворення ТПВ;
1
K - коефіцієнт, який враховує кількість контейнерів, що
2
перебувають у ремонті та в резерві,
C - місткість одного контейнера, куб.м,
K - коефіцієнт заповнення контейнера.
3
Максимальне добове утворення ТПВ Q визначається за
Дmax
формулою:
qm 365
Q = --------- К , куб.м/добу,
Дmax 365 - Т 1
кр
де
q - добова норма утворення ТПВ на одного мешканця, куб.м/добу,
m - чисельність населення,
K - добовий коефіцієнт нерівномірності утворення ТПВ,
1
T - кількість неробочих днів на рік для спецавтотранспорту.
кр
Можливо використовувати такі значення коефіцієнтів: K = 1,4;
1
K = 1,05; K = 0,9.
2 3
Кількість змінних контейнерів визначається за формулою:
Q t К К К
Дmax 1 2 3
N = ------------------, шт.,
зм СК
3
де
N - необхідна кількість контейнерів, шт.,
зм
Q - максимальне добове утворення ТПВ у частині
Дmax
населеного пункту, для якої провадиться розрахунок, куб.м/добу,
t - періодичність перевезення ТПВ, діб,
K - добовий коефіцієнт нерівномірності утворення ТПВ;
1
K - коефіцієнт, який враховує кількість контейнерів, що
2
перебувають в ремонті та в резерві;
C - місткість одного контейнера, куб.м,
K - коефіцієнт заповнення контейнера,
3
K - коефіцієнт змінності, враховуючий кількість контейнерів,
4
що знаходяться на розвантаженні, навантаженні та на машині,
визначається за формулою:
П
1
К = 1 + -----,
4 П
2
де
П - кількість контейнерів, які одночасно встановлюють на
1
платформі сміттєвоза, шт.,
П - кількість контейнерів, які вивозяться однією машиною за
2
період зберігання ТПВ, шт.
Якщо для збирання ТПВ, що утворюються як населенням, так і на підприємствах невиробничої сфери, використовують ті ж самі контейнери, розрахунок кількості контейнерів здійснюється з врахуванням загального об'єму утворення ТПВ для вказаних суб'єктів.
Підземні та напівпідземні контейнери призначені для збирання ТПВ та їх окремих компонентів, що утворюються в житловій забудові, на підприємствах невиробничої сфери та об'єктів благоустрою.
Підземні та напівпідземні контейнери слід встановлювати за узгодженням органів місцевого самоврядування на вільних від інженерних комунікацій місцях міських площ, скверів, проспектів чи вулиць поблизу громадських і житлових будинків.
У підземні та напівпідземні контейнери, як правило, слід збирати ТПВ, що не вміщують харчові відходи. Також слід забезпечити умови для вологого прибирання, відведення стічних, талих та зливових вод.
Підземна камера, у якій розташовані контейнери, повинна мати таке перекриття, по якому можна ходити мешканцям чи проїжджати автомобілем.
Підземна камера, у якій розташовані контейнери, повинна мати верхнє обведення профільної форми, що не дозволяє зливовим водам проникати в камери.
На території кожного домоволодіння, на всіх площах, у садах, парках, на вокзалах, ринках, зупинках громадського транспорту необхідно встановити урни. В обов'язковому порядку урни встановлюють при входах у магазини, підприємства харчування (бари, кафе, їдальні, ресторани тощо), побутового обслуговування, культурно-видовищні підприємства й установи, навчальні заклади, лікувально-профілактичні установи, на вокзалах, ринках, при входах в офіси, організації, установи і підприємства, у місцях організації вуличної торгівлі.
Відстань між урнами визначається чинними санітарними правилами і нормами.
Урни слід очищати від ТПВ протягом дня по мірі їх наповнення, але не рідше одного разу на добу. Фарбувати урни слід не рідше одного разу на рік у контрастний, яскравий колір, що не порушує загальної естетики об'єктів благоустрою території житлової забудови. На урни слід наносити інформацію способом, що забезпечує її механічну стійкість, про:
- назву або шифр організації, у власності якої знаходиться урна - у правому верхньому куті кожної бокової стінки урни,
- назву або шифр організації, яка здійснює збирання та перевезення ТПВ з урни - посередині кожної бокової стінки урни.
Урни встановлюють й очищають за рахунок підприємств, організацій і установ, власників об'єктів, на території яких вони знаходяться (будуть знаходитися).
Термін зберігання ТПВ у контейнерах не повинен перевищувати термін, встановлений чинними санітарними правилами та нормами. Миття та дезінфекцію контейнерів слід проводити відповідно до вимог чинних санітарних правил та норм.
Стінки і кришки металевих контейнерів для збирання ТПВ та їх компонентів, слід фарбувати стійкими барвниками. Фарбування контейнерів необхідно виконувати не рідше двох разів на рік - навесні і восени.
Вимоги до розміщення контейнерних майданчиків та їх розмірів регламентуються чинними санітарними правилами і нормами.
Майданчики для контейнерів на коліщатах слід обладнувати пандусом від проїзної частини й огородженням (бордюром) висотою 7-10 см, що унеможливлює скочування контейнерів убік.
Спалювання ТПВ у контейнерах та на контейнерних майданчиках забороняється.
Забороняється встановлення контейнерів ТПВ на тротуарах, проїздах та в інших, не відведених для цього місцях якщо це не погоджено з органами місцевого самоврядування та санітарними органами. Забороняється використовувати не за призначенням контейнери для збирання ТПВ.
Під'їзди до майданчиків мають бути освітлені і мати тверде покриття з урахуванням маневрування транспортних засобів і випуску стріли підйому або маніпулятора. Вільний під'їзд до майданчиків забезпечує споживач послуг.
Відповідальність за технічний і санітарний стан контейнерів несуть їхні власники або балансоутримувачі.
Відповідальність за технічний і санітарний стан контейнерних майданчиків, майданчиків для негабаритних відходів, чистоту і порядок навколо них несе споживач послуг.
У випадку утворення звалища ТПВ на контейнерному майданчику, що виникло через зрив графіка перевезення ТПВ, ліквідацію звалища здійснює виконавець послуг з перевезення ТПВ.
Підприємства невиробничої сфери та малі архітектурні форми повинні мати контейнери для збирання ТПВ у разі, якщо об'єм утворення відходів перевищує 0,35 куб.м на добу, що розраховується відповідно до затверджених у встановленому порядку норм утворення ТПВ для даного типу споживачів.
Якщо об'єм утворення ТПВ менше 0,35 куб.м на добу, допускається використання на договірній основі контейнерів інших споживачів.
Після вивантаження ТПВ з контейнерів у сміттєвоз працівник спеціалізованого автотранспортного підприємства, що проводить ці роботи, зобов'язаний прибрати місце завантаження ТПВ.
Роздільне збирання - це метод збирання, за яким кожний компонент ТПВ, визначений для подальшого надходження на перероблення чи повторне використання (перероблювані матеріали), збирається окремо у спеціальні контейнери.
Колір контейнерів має бути:
- сірий - для збирання змішаних ТПВ;
- жовтий - для збирання полімерних відходів;
- зелений - для збирання скла;
- синій - для збирання паперу;
- коричневий - для збирання харчових відходів;
- червоний - для збирання небезпечних відходів;
- помаранчевий - для збирання негабаритних відходів;
- блакитний - у разі збирання ресурсоцінних складових ТПВ (паперу, скла, пластмаси) в одному контейнері.
Для збирання окремих складових ТПВ слід використовувати контейнери із спеціальними отворами для складування ресурсоцінних складових ТПВ. Контейнери мають бути з кришкою, що замикається, або закритого типу.
Для розрахунків кількості незмінних або змінних контейнерів для збирання окремих компонентів ТПВ у формулах (1) та (3) значення Qд max - максимального добового утворення ТПВ - необхідно замінити на значення Qд - максимального добового утворення окремого компонента, для якого проводиться розрахунок, визначеного на підставі морфологічного складу ТПВ.
Перевезення окремих компонентів ТПВ, які не псуються (не розкладаються), допускається здійснювати рідше, ніж ТПВ, зібраних за унітарною системою. Режим перевезення окремих компонентів ТПВ визначається виконавцем послуг з перевезення та узгоджується із замовником.
У населених пунктах України органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання мають організовувати проведення постійної агітаційної роботи щодо безпечного в санітарному та екологічному відношенні поводження з ТПВ та необхідності свідомої активної участі усіх верств населення у впровадженні роздільного збирання компонентів ТПВ.
Для підвищення ефективності впровадження роздільного збирання компонентів ТПВ у багатоповерховій забудові допускається закриття сміттєпроводів тільки після набуття позитивного досвіду роздільного збирання компонентів ТПВ та проведення громадського обговорення цього питання.
Допускається здійснення роздільного збирання органічних, в тому числі - харчових відходів (з перевезенням їх на подальше біологічне перероблення) та решти ТПВ з подальшим їх сортуванням на сортувальних комплексах.
Обов'язково слід здійснювати роздільне збирання компонентів ТПВ на пляжах, ринках, у парках, скверах, площах, садах, на вокзалах.
Негабаритні відходи, залишки від поточного ремонту квартир тощо слід зберігати на спеціально відведених майданчиках або в бункерах-накопичувачах і вивозити спеціальними транспортними засобами для перевезення негабаритних відходів або звичайним вантажним транспортом.
Небезпечні складові ТПВ слід збирати роздільно від інших видів ТПВ, а також відокремлювати на стадії сортування та передавати спеціалізованим підприємствам, які одержали ліцензії на здійснення операції у сфері поводження з небезпечними відходами. Підприємства, організації та установи, які є виробниками небезпечних відходів, зобов'язані вести облік об'ємів утворення таких відходів, забезпечити їх видалення через спеціалізовані підприємства.
Забороняється скидати специфічні відходи лікувально-профілактичних установ у контейнери ТПВ.
Відпрацьовані паливно-мастильні матеріали, автомобільні шини, акумулятори, відпрацьоване електричне та електронне обладнання, інші небезпечні відходи слід збирати у спеціально відведених і обладнаних місцях для обов'язкової наступної утилізації відповідно до чинного законодавства.
Власники або орендарі житлових та нежитлових приміщень під час виконання ремонтних робіт повинні не пізніше ніж за тиждень попередити житлово-експлуатаційне підприємство, що обслуговує даний будинок, про намір виконання ремонтних робіт, погодити місце тимчасового розміщення будівельних відходів та забезпечити їх видалення в спеціально відведені місця.
На територіях садівничих і дачних об'єднань, товариств і кооперативів (далі іменованих - дачні об'єднання) збирання ТПВ здійснюється у контейнери на спеціально обладнаних майданчиках. Забороняється зберігати і складувати ТПВ в будь-якому іншому місці.
Спеціально обладнані майданчики мають відповідати наступним вимогам:
розміщення і будівництво майданчиків слід здійснювати відповідно до проекту організації і забудови території дачних об'єднань;
майданчики повинні бути бетонованими й огородженими з усіх боків;
майданчики повинні бути обладнані контейнерами;
майданчики слід розміщувати на відстані не менше 20 метрів і не більше 100 метрів від границі садових ділянок;
питомий розмір земельних ділянок, зайнятих під майданчики для збирання і тимчасового зберігання ТПВ, повинний складати 0,1 кв.м на одну садову ділянку на території дачних об'єднань.
Правління дачного об'єднання відповідає за організацію будівництва, ремонту і утримання майданчиків, де розташовані контейнери для збирання і тимчасового зберігання ТПВ, та самих контейнерів, а також за своєчасне вивезення ТПВ.
Додаток 6
до наказу Міністерства
будівництва, архітектури
та житлово-комунального
господарства України
01.02.2007 N 32
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯМИ
ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ
Перевезення ТПВ здійснюється відповідно до затверджених наказом Мінбуду України від 11.12.2006 N 407 Правил з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації твердих побутових відходів.
Перевезення ТПВ дозволяється тільки спеціально обладнаними для цього транспортними засобами за наявності дозволу місцевих державних адміністрацій та ліцензії на провадження відповідної діяльності.
Транспортні засоби для перевезення ТПВ мають бути пофарбовані у помаранчевий колір. На транспортних засобах допускається розміщення логотипу перевізника та напису виду ТПВ, що перевозиться.
Кількість машин для перевезення ТПВ за унітарною системою визначається шляхом розрахунку, в залежності від обсягу ТПВ, що перевозяться, періодичності перевезення та продуктивності транспортного засобу.
Під час визначення потрібної кількості автотранспортних одиниць для перевезення ТПВ враховуються: дані про фактичний розвиток житлового фонду та підприємств невиробничої сфери, технічна готовність автотранспорту, відстань до об'єктів поводження з ТПВ та інші місцеві умови конкретного населеного пункту.
Кількість сміттєвозів визначається за формулою:
Q
Дmax
N = ---------, од.,
са В К
вик
де
N - необхідна кількість сміттєвозів, од.,
са
Q - максимальне добове утворення ТПВ з урахуванням
Дmax
нерівномірності накопичення, куб.м/добу,
B - продуктивність сміттєвоза за робочий день, куб.м,
K - коефіцієнт використання рухомого складу для даного
вих
виконавця послуг.
Продуктивність роботи спецавтотранспорту залежить від об'єму ТПВ, що перевозяться за один рейс, способів завантаження та вивантаження ТПВ, відстані перевезення його до об'єктів поводження з ТПВ та експлуатаційної швидкості руху.
Продуктивність сміттєвозів за робочий час доби визначається за формулою:
B = nq, куб.м,
де
n - кількість рейсів транспорту, який перевозить ТПВ,
q - обсяг ТПВ, який перевозиться за один рейс, куб.м.
Кількість рейсів сміттєвоза за робочий час доби визначається за формулою:
- l -
| 0 |
| Т - ------ |
| V |
- 0 -
n = -------------------, (7)
l 2
c
t + ------ + t
n V p
де
T - тривалість робочого дня, год.,
l - нульовий пробіг (пробіг від гаражу до району
0
обслуговування), км,
v - середня швидкість подачі сміттєвоза, км/год.,
0
v - експлуатаційна швидкість сміттєвоза, км/год., визначається
експериментальним шляхом або приймається за досвідом роботи,
t - термін повного навантаження сміттєвоза на ділянці
n
збирання ТПВ (враховуючи переїзди від одного пункту завантаження
до іншого та під'їзди до місць знаходження контейнерів), год.,
l - середня відстань перевезення відходів, км,
c
t - термін розвантаження сміттєвоза, годин.
р
Середня відстань перевезення ТПВ визначається таким чином: за допомогою плану населеного пункту обирають райони, які прикріплюють до тих чи інших об'єктів поводження з ТПВ, а потім за планом населеного пункту встановлюють географічні центри цих районів та визначають середню відстань між знайденими центрами та відповідними об'єктами поводження з ТПВ.
Загальний пробіг залежить від середньої відстані перевезення ТПВ між кінцевими навантажувально-розвантажувальними пунктами, від пробігу під час навантаження ТПВ та нульового пробігу, який, у свою чергу, залежить від віддаленості району збирання від гаражу.
ТПВ, зібрані за унітарною або роздільною системами, перевозять за планово-регулярною або заявочною системами.
Планово-регулярна система передбачає регулярне перевезення ТПВ з території обслуговування на договірних засадах без спеціальних замовлень з встановленою періодичністю, за чітким маршрутним графіком із закріпленням транспортних засобів за певним районом обслуговування.
За заявочною системою перевозять негабаритні відходи, будівельні відходи та вуличний змет.
За заявочною системою власник житла або представник підприємства невиробничої сфери звертається до послуг спеціалізованого автотранспортного підприємства кожного разу, коли в них накопичується певна кількість незапланованого договором об'єму ТПВ. При цьому розрахунки за перевезення проводяться одноразово, в цілому за перевезений обсяг ТПВ.
За планово-регулярною системою усі замовники укладають з виконавцями послуг із вивезення ТПВ договір, в якому наведені з розбивкою по кварталах об'єми ТПВ, які необхідно перевозити, умови розрахунків за перевезені відходи. Учасники договору періодично уточнюють обсяги робіт з перевезення ТПВ.
Для правильної організації роботи з перевезення ТПВ треба мати вичерпні відомості про об'єкти обслуговування. Для їх одержання представники виконавця разом з замовниками проводять обстеження цих об'єктів.
Представники виконавця перевіряють наведені у спеціальних паспортах дані про типи покриття проїздів та їх стан, відповідність місць розміщення контейнерів ТПВ та мережі проїздів умовам роботи сміттєвозів. Автотранспортні підприємства заносять відомості з спеціальних паспортів до журналу реєстрації об'єктів обслуговування, в якому відображаються можливі подальші зміни. Спеціальний паспорт додається до договору.
Замовники відповідно до укладених договорів заздалегідь сплачують вартість перевезення певного об'єму ТПВ.
В залежності від об'єму ТПВ, що утворюються на дільниці обслуговування, та способу збирання ТПВ (контейнерного або безконтейнерного), встановлюють режим роботи сміттєвозів.
Основою для встановлення режиму роботи з перевезення є: загальна кількість ТПВ, що утворюються, відстань до місць обслуговування, наявна кількість, тип транспортних засобів та їх продуктивність, необхідність обов'язкового додержання графіків перевезення ТПВ з дотриманням чинних санітарних норм і правил.
Виконавець послуг з вивезення ТПВ за узгодженням із замовником для кожного сміттєвоза розробляє маршрут - послідовний порядок руху від одного до іншого об'єкта обслуговування в межах одного виробничого циклу, тобто до повного завантаження сміттєвоза.
Під час розробки маршрутів руху транспортних засобів для збирання ТПВ необхідно враховувати:
- докладну характеристику об'єктів, що підлягають обслуговуванню;
- об'єми утворення ТПВ на кожному об'єкті;
- кількість і місткість контейнерів, місця їх розташування;
- стан під'їздів і освітленості;
- докладну характеристику району обслуговування, інтенсивність руху по вулицях, планування кварталів і дворових територій.
Розроблений маршрут руху спецавтотранспорту по дільниці обслуговування перевіряється на місці, після чого в нього вносять відповідні корективи.
Маршрут відображається у вигляді маршрутного графіка у масштабі 1:2000 або маршрутної картки сміттєвоза, де послідовно перелічені адреси домоволодінь або підприємств невиробничої сфери, кількість пунктів збирання ТПВ, кількість контейнерів, встановлених у цих пунктах, періодичність перевезення за днями тижня, а також докладний розклад руху за часом.
З метою найбільш ефективного використання транспортних засобів для перевезення ТПВ і забезпечення своєчасного та якісного виконання завдання, а також приймання оперативних заходів для своєчасного усунення порушень нормальної роботи слід забезпечити оперативне управління роботою транспортних засобів для перевезення ТПВ.
Перевезення і захоронення ТПВ, що утворилися на території дачного об'єднання, здійснюється на основі обов'язкового укладання сезонних договорів з виконавцями послуг з перевезення ТПВ.
З території дачного об'єднання допускається перевезення ТПВ за заявочною системою зі збиранням ТПВ безпосередньо в спеціалізований автотранспорт і перевезенням відразу ж після збирання.
У цьому випадку збирання і перевезення ТПВ має відбуватися за погодженими і доведеними до всіх членів дачного об'єднання днем, маршрутом і графіком.
Виконавці, що здійснюють лише функції перевізника, повинні представляти правлінням дачних об'єднань документ, що підтверджує факт передачі ТПВ на об'єкти поводження з ТПВ.
Негабаритні відходи, навантаження яких є небезпечним чи може призвести до ушкодження спеціалізованого автотранспортного засобу, слід вивозити спеціальним автотранспортом за окремими заявками виробників цих відходів.
Перевезення ТПВ не повинно призводити до забруднення навколишнього середовища.
Сміттєперевантажувальні станції доцільно застосовувати, якщо відстань від місць збирання до місць знешкодження ТПВ перевищує 20 км при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні.
Станції призначені для централізованого перевантаження ТПВ, які доставляють до них від місць збирання, у великовантажні транспортні сміттєвози.
Додаток 7
до наказу Міністерства
будівництва, архітектури
та житлово-комунального
господарства України
01.02.2007 N 32
ПЕРЕРОБКА ТА УТИЛІЗАЦІЯ
ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ
Переробка та утилізація ТПВ здійснюється відповідно до затверджених наказом Мінбуду України від 11.12.2006 N 407 Правил з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації твердих побутових відходів.
Переробка ТПВ.
Основними факторами, які обумовлюють вибір методів перероблення ТПВ, є:
- склад, властивості, кількість ТПВ, методи їх збирання;
- місцеві умови - наявність місцевих підприємств, які можуть переробляти окремі компоненти ТПВ;
- можливість використання корисних властивостей компонентів ТПВ;
- капітальні та інші початкові витрати на впровадження та перероблення ТПВ;
- експлуатаційні витрати на перероблення ТПВ з урахуванням повернених сум вартості продуктів перероблення.
Оброблення ТПВ - це підготовка ТПВ до подальшого використання чи поводження, шляхом брикетування, магнітної сепарації, дроблення і подрібнення тощо.
Брикетування ТПВ здійснюють на спеціальних пресах з питомим тиском не менше 20 кг/кв.см.
Сортування ТПВ - механічний розподіл відходів за їх фізико-хімічними властивостями, технічними складовими, товарними показниками тощо з метою підготовки ТПВ для їх перероблення, утилізації чи захоронення.
Сортування здійснюється на сортувальних комплексах - об'єктах для відокремлення змішаних перероблюваних матеріалів ручним (із додержанням чинних санітарних норм і правил) або механічним способом.
Рекомендовані способи механізованого сортування ТПВ:
| Чорний метал | Електромагнітна сепарація |
