Щодо відповідальності за невиконання чи неналежне виконання договірних зобовязань

Частина 2 ст. 95 Конституції України передбачає, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України. Відповідно до п. 4 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 р. N 590, Держказначейство організовує й контролює виконання держбюджету України.

Згідно з п. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього кодексу та закону про Державний бюджет України. Крім того, Бюджетним кодексом (п. 8 ст. 7) затверджений принцип цільового використання бюджетних коштів, згідно з яким бюджетні кошти використовуються лише на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах України" від 21.09.1999 р., за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду й збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності зі своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок за відповідними статтями кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Згідно з інформацією, поданою в листі, позовна заява МП "Стаєр" до військової частини N 2222 про стягнення заборгованості в сумі 9 421,42 грн. була повернута, оскільки відсутній предмет спору, військова частина борг визнає.

Направлення відділом державної виконавчої служби центрального району м. Сімферополя документів для подальшого виконання до управління Державного казначейства України в АРК було неправомірним, оскільки відповідно до ст. 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" Держказначейством України здійснюється виконання рішень, прийнятих державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету.

Згідно зі ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р., на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби з виконання рішення або відмову в здійсненні вказаних дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду згідно з вимогами закону, а на дії (бездіяльність) начальника відділу державної виконавчої служби - до суду. Також відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 р., за дії або бездіяльність державного виконавця може бути подана скарга до вищої посадової особи або до суду в порядку, встановленому законом.