Щодо застосування ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення

У статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року N 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено термін самовільного зайняття земельної ділянки (це - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації).

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 грудня 1999 року N 1312-XIV "Про продовження дії пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР від 15.03.91 р., повинні до 01.01.2004 р. оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.

Із вищевикладеного слідує, що використання земельної ділянки, яка була надана юридичним чи фізичним особам до введення в дію Земельного кодексу Української РСР від 15.03.91 р. і використовується фактично (на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які є власністю, зареєстрованою в установленому порядку, або знаходиться у оренді юридичних і фізичних осіб), не є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Одночасно зазначаємо, що при здійсненні державного контролю за використанням таких земельних ділянок необхідно перевіряти відповідність займаної площі до наданої (рішення відповідного органу), а також межі земельної ділянки, підтверджені планово-картографічними матеріалами (план зовнішніх меж, акт відведення земельної ділянки, матеріали топографічних зйомок тощо).

Якщо буде встановлено, що землекористувач самовільно змінив межі земельної ділянки, приєднавши частину суміжних земель до своєї ділянки, то в даному випадку фіксується самовільне зайняття земельної ділянки з застосуванням заходів адміністративного впливу до порушника земельного законодавства. Подальше використання зазначених земельних ділянок здійснюється у відповідності до чинного законодавства.