МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ
НАКАЗ
| 08.06.2018 № 265 |
Про затвердження переліку тестових питань на знання спеціального законодавства та варіантів відповідей для перевірки професійних знань кандидатів на зайняття посад фахівців з питань реформ
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про державну службу", пункту 75-1 Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 246.
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити перелік тестових питань на знання спеціального законодавства та варіантів відповідей для перевірки професійних знань кандидатів на зайняття посад фахівців з питань реформ (далі - перелік тестових питань), що додаються.
2. Управлінню кадрової служби забезпечити оприлюднення переліку тестових питань на офіційному веб-сайті Мінінфраструктури та Єдиному порталі вакансій державної служби НAДС.
3. Керівникам самостійних структурних підрозділів апарату Мінінфраструктури відповідно до компетенції забезпечити постійний моніторинг актуальності переліку тестових питань та, у разі необхідності, надавати в установленому порядку до Управління кадрової служби пропозиції щодо внесення необхідних змін.
4. Контроль за виконання наказу покласти на державного секретаря А. Галущака.
| В.о. Міністра | Ю.ЛАВРЕНЮК |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
інфраструктури
"08 "червня 2018 р. №265
ПЕРЕЛІК
тестових питань на знання спеціального законодавства та варіанти відповідей для тестування кандидатів на посади фахівців з питань реформ
Директорат стратегічного планування та координації державної політики в галузі транспорту
І.Питання на перевірку знань Бюджетного кодексу України
Які відносини регулюються Бюджетним кодексом України?
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
Будь-які відносини, що виникають в процесі використання бюджетних коштів між державою та розпорядниками державних коштів.
Процес розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
Відносини щодо формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади.
2.Відповідно до Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з:
Державного бюджету та місцевих бюджетів.
Обласних, місцевих бюджетів, в т.ч. Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
Бюджетів місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об'єднаних територіальних громад.
Державного бюджету України.
3. Які складові частини бюджетної класифікації зазначені в статті 8?
Класифікація доходів та видатків бюджету.
Класифікація доходів бюджету, класифікація видатків та кредитування бюджету, класифікація фінансування бюджету, класифікація боргу.
Класифікація фінансування бюджету, неподаткових і податкових надходжень.
Класифікація боргу, податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.
4. Стадії бюджетного процесу відповідно до Бюджетного кодексу України:
Складання проектів бюджетів, розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), розгляд звіту про виконання бюджету і його затвердження.
Складання проектів бюджетів, розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.
Розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), виконання бюджету, розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.
Прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), підготовка звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.
5. Розгляд та затвердження Державного бюджету України відбувається уВерховній Раді України за спеціальною процедурою визначеною:
Регламентом Верховної Ради України.
Кабінетом Міністрів України. Конституцією України, Законом України "Про Державний бюджет", Бюджетним кодексом. Бюджетним кодексом.
6. Ким контролюються всі стадії бюджетного процесу?
Верховною Радою України.
Кабінетом міністрів України.
Міністерством фінансів України.
Рахунковою палатою України.
7. Хто забезпечує виконання Державного бюджету?
Міністерство фінансів України.
Головні розпорядники.
Кабінет Міністрів України.
Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.
8. Учасниками бюджетного процесу є:
Органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами).
Органи, установи, наділені обов'язками з управління бюджетними коштами.
Органи та установи, які мають рахунки в Державному казначействі України та наділені бюджетними повноваженнями.
Всі міністерства, державні установи, які виступають безпосередніми учасниками в бюджетних програмах і проектах.
9. Хто розробляє проект закону про Державний бюджет України?
Верховна Рада України.
Адміністрація Президента України.
Кабінет Міністрів України.
Міністерство фінансів України.
10. За якими особливими обставинами, зазначеними в ст. 3, Державний бюджет України може бути затверджений не на рік, а на інший бюджетний період?
Введення воєнного стану чи оголошення надзвичайного стану в Україні.
Отримання кредитів від інших держав і міжнародних організацій.
В разі профіциту за перший звітний період.
Внесення змін до Державного бюджету.
11. Зміни до закону про Державний бюджет України можуть вноситися:
Постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до Бюджетного кодексу.
Міністерством фінансів України за висновками Рахункової палати України.
Виключно законами про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
12. Що не є джерелом фінансування бюджету, зазначеного в статті 15?
Кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень.
Кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо державного бюджету.
Емісійні кошти Національного банку України.
Вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених цим Кодексом.
13. Джерелами формування, згідно зі ст. 15, спеціального фонду Державного бюджету України в частині фінансування є:
Кредити (позики), що залучаються державою від іноземних держав.
Кредити лише міжнародних фінансових організацій.
10% обсягу загального фонду відповідного бюджету.
Резервний фонд, кредити банків, позики міжнародних фінансових організацій.
14. Державні гарантії для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України можуть надаватися:
За рішенням Кабінету Міністрів України або на підставі міжнародних договорів України виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України.
За рішенням Президента України або на підставі міжнародних договорів України виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України.
На підставі міжнародних договорів України виключно у межах і за напрямами, Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України за погодженням Верховною Радою України.
15. Бюджетна програма це:
Сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.
Документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди.
Інвестиційний проект, що реалізується шляхом державного інвестування в об'єкти державної власності з використанням державних капітальних вкладень та/або кредитів (позик), залучених державою або під державні гарантії.
Комплекс заходів, визначених на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки та спрямованих на розвиток окремих галузей, секторів економіки, виробництв, регіонів, виконання яких здійснюється з використанням коштів державного та/або місцевих бюджетів чи шляхом надання державних та/або місцевих гарантій.
16. Паспорт бюджетної програми це:
Документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
Проект плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади (органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування) протягом бюджетного періоду, який є невід'ємною частиною проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет).
Документ, в якому встановлюється розподіл доходів, фінансування бюджету, повернення кредитів до бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації.
Сукупність дій учасника бюджетного процесу відповідно до його повноважень, пов'язаних з формуванням та використанням бюджетних коштів, здійсненням контролю за дотриманням бюджетного законодавства, які спрямовані на досягнення цілей, завдань і конкретних результатів своєї діяльності та забезпечення ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів.
17. На підставі яких засад надаютьсясубвенції на виконання інвестиційних програм (проектів) з державного бюджету?
Економічної ефективності, направленості субвенції, фінансової забезпеченості інвестиційних програм, рівня забезпеченості, участі бюджету.
Направленості субвенції, фінансової забезпеченості інвестиційних програм, рівня забезпеченості, участі бюджету.
Економічної ефективності, направленості субвенції, рівня забезпеченості, участі бюджету.
Економічної ефективності, направленості субвенції, рівня забезпеченості об'єктами виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури.
18. Ким визначається порядок розподілу субвенцій на виконання інвестиційних проектів?
Міністерством фінансів України.
Верховною Радою України.
Кабінетом міністрів України.
Комітетом Верховної Ради з питань бюджету.
19. До порушень бюджетного законодавств, відповідно до ст. 116, відноситься:
Визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних показників.
Високий рівень середніх залишків бюджетних коштів.
Низький рівень задоволення потреб суспільства в процесі витрачання державних коштів.
Неефективне використання бюджетних коштів.
20. Яку відповідальність несуть посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства?
Цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом.
Адміністративну або кримінальну відповідальність.
Дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність.
Цивільну, дисциплінарну, адміністративну відповідальність.
ІІ. Питання на перевірку знань Закону України "Про інвестиційну діяльність"
1. Інвестиції це:
Всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.
Будь-які активи, рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).
Кошти, цільові банківські вклади,майнові права інтелектуальної власності.
Будь-які кошти, цільові банківські вклади, сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва.
2. Ким затверджується порядок надання державної підтримки інвестиційного проекту?
Кабінет Міністрів України.
Міністерство фінансів України.
Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.
Верховною Радою України.
3. Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути:
Будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Цільові грошові вклади, майно, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки,
Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі жилі будинки та їх частини.
4. Інвестиційна діяльність суб'єктів України за її межами регулюється:
Законодавством іноземної держави, на території якої ця діяльність здійснюється, відповідними договорами України, а також спеціальним законодавством України.
Законодавством іноземної держави, укладеними договорами, угодами, тощо.
Виключно законодавством іноземної держави.
Регламентується положеннями Угоди про асоціацію між Україною і ЄС.
5. Інвестиційний проект - це:
Комплекс заходів (організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних), визначених на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку національної економіки та спрямованих на розвиток окремих галузей, секторів економіки, виробництв, регіонів, виконання яких здійснюється суб'єктами інвестиційної діяльності з використанням цінностей.
Техніко-економічне та соціальне обґрунтування проекту для пошуку подальших резервів зменшення витрат і зростання доходів з метою забезпечення зростання прибутків.
Комплекс планово-розрахункових документів, необхідних та достатніх для обґрунтування інвестування, організації та управління роботами з реалізації проекту в межах визначених вартості та терміну його реалізації.
Сукупність процесів,обмежена в часі, ресурсах та вимогах якості, направлена на створення нової цінності.
6. Державна підтримка для реалізації інвестиційних проектів, відповідно до Закону "Про інвестиційну діяльність", не надається шляхом:
Співфінансування реалізації інвестиційних проектів за рахунок коштів державного бюджету.
Кредитування за рахунок коштів державного бюджету суб'єктів господарювання для реалізації інвестиційних проектів.
Повної або часткової компенсації за рахунок коштів державного бюджету відсотків за кредитами суб'єктів господарювання для реалізації інвестиційних проектів.
Пошуку потенційних партнерів для реалізації проекту.
7. Ким встановлюється перелік документів, що подаються для відбору інвестиційних проектів?
Кабінетом Міністрів України.
Міністерством економічного розвитку та торгівлі України для кожного напряму, за яким надається державна підтримка для реалізації відповідних інвестиційних проектів.
Інвестиційною комісією.
Президентом України.
8. Як реєструються відібрані інвестиційні проекти?
Вносяться до інформаційної бази з відкритим доступом на порталі Кабінету Міністрів України.
Вносяться до Державного реєстру інвестиційних проектів.
Реєструється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.
Реєструється щоквартальний перелік інвестиційних проектів та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.
9. Джерелами фінансування інвестиційної діяльності можуть бути:
Власні фінансові ресурси.
Позичкові фінансові кошти інвестора.
Облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити, бюджетні інвестиційних асигнувань.
Будь-які джерела інвестиційних ресурсів з урахуванням специфіки інвестиційного проекту.
10. Обов'язковій державній експертизі підлягають інвестиційні проекти, що реалізуються:
Із залученням бюджетних коштів, коштів державних підприємств, установ та організацій, а також за рахунок кредитів, наданих під державні гарантії, інших форм державної підтримки для реалізації інвестиційних проектів, крім об'єктів будівництва, що споруджуються (реконструюються) із залученням коштів Фонду енергоефективності.
Із залученням коштів Державного бюджету, а також за рахунок кредитів, наданих під державні гарантії.
Тільки із залученням коштів Державного бюджету.
Всі проекти, які мають ознаку інвестиційного, будуть реалізовані на території України.
11. Що таке захист інвестицій?
Забезпечення рівноправного режиму, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій.
Комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій.
Комплекс правових заходів гарантій відповідно до законодавства України і міжнародних договорів.
Забезпечення постійного супроводження процесу впровадження інвестиційних проектів на території України.
12. Регулювання умов інвестиційної діяльності, відповідно до ст. 12 Закону "Про інвестиційну діяльність", здійснюється шляхом:
Скасування державних норм та стандартів.
Впровадження заходів щодо розвитку монополій та захисту економічної конкуренції.
Заборони приватизації власності.
Проведення державної експертизи інвестиційних проектів.
13. Державна підтримка для реалізації інвестиційних проектів не може бути у вигляді:
Співфінансування реалізації інвестиційних проектів за рахунок коштів державного бюджету.
Обмеження надання державних гарантій для реалізації інвестиційних проектів з метою забезпечення виконання боргових зобов'язань за запозиченнями суб'єкта господарювання.
Кредитування за рахунок коштів державного бюджету суб'єктів господарювання для реалізації інвестиційних проектів.
Повної або часткової компенсації за рахунок коштів державного бюджету відсотків за кредитами суб'єктів господарювання для реалізації інвестиційних проектів.
14. Рішення державного органу про зупинення або припинення інвестиційної діяльності не може бути прийнято з причини:
Якщо її продовження може призвести до порушення встановлених законодавством санітарно-гігієнічних, архітектурних, екологічних та інших норм, прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.
Оголошення в установленому законом порядку інвестора банкрутом внаслідок неплатоспроможності.
Стихійного лиха.
Зміни керівного складу проекту.
15. Ким затверджуються обсяги державних інвестицій, здійснюваних за рахунок коштів Державного бюджету?
Кабінетом Міністрів України.
Президентом України.
Верховною Радою України.
Такої норми не існує.
16. Яким документом затверджуються обсяги державних інвестицій, здійснюваних за рахунок коштів державного бюджету?
Основні напрями економічного і соціального розвитку держави
Програма діяльності Уряду.
План пріоритетних дій Уряду.
Такого документу не існує.
17. Вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної діяльності визначається за:
Вільними цінами і тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів).
Державними фіксованими цінами.
Регульованими цінами і тарифами.
Законом обмежень не встановлено.
18. Яку відповідальність несуть суб'єкти інвестиційної діяльності при недодержанні договірних зобов'язань?
Цивільну, адміністративну.
Адміністративну.
Передбачену укладеними договорами.
Майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.
19. Яка обставина не може бути підставою для прийняття рішення державним органом щодозупинення або припинення інвестиційної діяльності?
Якщо її продовження може призвести до порушення встановлених законодавством санітарно-гігієнічних, архітектурних, екологічних та інших норм, прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.
Оголошення в установленому законом порядку інвестора банкрутом внаслідок неплатоспроможності.
Стихійне лихо.
Зміна складу партнерів.
20. Спори, що виникають в результаті здійснення інвестиційної діяльності, розглядаються:
Відповідним судом або третейським судом.
Виключно третейським судом.
Арбітражним судом.
Відповідним судом.
ІІІ. Питання на перевірку знань Національної транспортної стратегії 2030 (НТС 2030)
1. Які пріоритети визначаються Національної транспортної стратегії 2030?
Пріоритети комплексного формування транспортної політики та ефективного державного управління, основні напрями розвитку транспортної галузі на період до 2030 року.
Концептуальні засади формування та реалізації державної політики в галузі транспорту до 2030 року, спрямованої на створення інтегрованого до світової транспортної мережі ефективного транспортного комплексу України.
Пріоритети формування транспортної політики та підвищення інвестиційної привабливості транспортної галузі до 2030 року.
Задоволення потреб населення у перевезеннях та покращення умов ведення бізнесу задля стійкого економічного та соціального розвитку країни до 2030 року.
2. Яка мета Національної транспортної стратегії 2030?
Запровадження Угоди про асоціацію та створення умов, які сприятимуть поступовій інтеграції України у внутрішній ринок ЄС.
Підвищення якості надання транспортних послуг, ефективне впровадження адміністративної реформи, боротьба з корупцією, забезпечення прозорості прийняття рішень, забезпечення контролю виконання діяльності.
Забезпечення чіткого розмежування функцій та розподілу повноважень між органами влади та суб'єктами господарювання, забезпечення рівних умов надання послуг на транспорті.
Створення інтегрованого до світової транспортної мережі безпечно функціонуючого та ефективного транспортного комплексу України, задоволення потреб населення у перевезеннях та покращення умов ведення бізнесу для забезпечення конкурентоспроможності та ефективності національної економіки.
3. Які світові тенденції, що притаманні транспорту, враховує Національної транспортної стратегії 2030?
Боротьба з корупцією та наближення України до ЄС.
Ефективне впровадження адміністративної реформи.
Використання високотехнологічних та ергономічних транспортних засобів, принципів мультимодальності.
Стимулювання розвитку автомобільного транспорту.
4. Які основні розділи Національної транспортної стратегії 2030?
Вступ; мета та пріоритетні напрями її реалізації; цілі, організаційне забезпечення та моніторинг реалізації Стратегії.
Вступ; мета та пріоритетні напрями її реалізації; завдання; організаційне забезпечення та моніторинг реалізації Стратегії.
Вступ; конкурентоспроможна та ефективна транспортна система; інноваційний розвиток транспортної галузі та глобальні інвестиційні проекти; безпечний для суспільства, екологічно чистий та енергоефективний транспорт; безперешкодна мобільність та міжрегіональна інтеграція; організаційне забезпечення та моніторинг реалізації Стратегії.
Вступ; мета та пріоритетні напрями її реалізації; конкурентоспроможна та ефективна транспортна система; інноваційний розвиток транспортної галузі та глобальні інвестиційні проекти; безпечний для суспільства, екологічно чистий та енергоефективний транспорт; безперешкодна мобільність та міжрегіональна інтеграція; організаційне забезпечення та моніторинг реалізації Стратегії.
5. Які пріоритетні напрями реалізації завдань визначені у Національної транспортної стратегії 2030?
Високоефективна транспортна мережа; залучення інвестицій; підвищення рівня безпеки на транспорті; екологічний та енергоефективний транспорт.
Конкурентоспроможна та ефективна транспортна система; інноваційний розвиток транспортної галузі та глобальні інвестиційні проекти; безпечний для суспільства, екологічно чистий та енергоефективний транспорт; безперешкодна мобільність та міжрегіональна інтеграція.
Створення інноваційної ефективної транспортної мережі; мультимодальність; стале фінансування транспортної галузі; екологічний та безпечний транспорт.
Масова контейнеризація та мультимодальність; інвестиційні проекти; інтелектуальні транспортні системи; безперешкодна мобільність для населення.
6.В рамках кожного пріоритетного напряму Національної транспортної стратегії 2030 визначено:
Загальні проблеми, що потребують розв'язання; перелік завдань, що необхідно вирішити для розв'язання проблем; очікувані результати.
Перелік завдань, що необхідно вирішити для розв'язання проблем; очікувані результати.
Загальні проблеми, що потребують розв'язання; перелік завдань, що необхідно вирішити для розв'язання проблем.
Загальні проблеми, що потребують розв'язання; перелік завдань, що необхідно вирішити для розв'язання проблем; очікувані результати; відповідальні та основні етапи виконання.
7. Який орган є головним розробником Національної транспортної стратегії 2030?
Кабінет Міністрів України.
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.
Міністерство інфраструктури України.
Комітет Верховної Ради України з питань транспорту.
8. Яким органом схвалюється Національної транспортної стратегії 2030?
Верховною Радою України.
Президентом України.
Кабінетом Міністрів України.
Міністерством інфраструктури України.
9. Який документ є основним для розвитку транспорту та положенням якого повинні відповідати програмні документи в транспортній галузі та дорожнього господарства?
План пріоритетних дій Уряду.
НТС 2030.
План діяльності Міністерства інфраструктури України.
10. Відповідно до пріоритетного напряму "Конкурентоспроможна та ефективна транспортна система" Національної транспортної стратегії 2030 очікувальним результатом є:
Використання високотехнологічного рухомого складу на залізницях, автомобільних дорогах та водних шляхах (забезпечення розвитку нових видів транспорту - електромобілі, швидкісні поїзди тощо).
Посилення адміністративної відповідальності суб'єктів господарювання за порушення вимог безпеки у сфері залізничного транспорту.
Забезпечення інтероперабельної (експлуатаційної сумісності) національної транспортної системи з мультимодальною світовою транспортною мережею, у тому числі залізничною мережею колії завширшки 1435 міліметрів.
Створення мультимодальних пасажирських транспортних мереж.
11. Відповідно до пріоритетного напряму "Інноваційний розвиток
транспортної галузі та глобальні інвестиційні проекти" Національної транспортної стратегії 2030 очікувальним результатом є:
Організація ефективного інформаційного супроводу бізнес-процесу "торгівля - транспорт", зокрема впровадження єдиної системи управління інформаційними потоками під час транспортування вантажів та "дружнього" інтерфейсу взаємодії між замовником перевезень та їх безпосереднім виконавцем.
Впровадження гнучкої системи формування конкурентної тарифно-цінової політики, що сприятиме залученню транзитних вантажів та здешевленню експорту-імпорту товарів.
Запровадження механізму запобігання несанкціонованому втручанню у роботу транспорту.
Підвищення комфортності та швидкості проїзду пасажирським транспортом.
12. Відповідно до пріоритетного напряму "Безперешкодна
мобільність та міжрегіональна інтеграція" Національної транспортної стратегії 2030 очікувальним результатом є:
Зростання частки транспортної галузі у формуванні валового внутрішнього продукту країни, зменшення транспортної складової у ціні товарів та послуг.
Розроблення програм гармонійного розвитку регіональних та столичних аеропортів.
Інтеграція аеронавігаційної системи України до європейської аеронавігаційної системи.
Впровадження інноваційних рішень та кращих світових практик проведення митних та інших контрольних процедур під час здійснення перевезень.
13. Фінансування заходів Національної транспортної стратегії 2030 здійснюється за рахунок коштів:
Мінінфраструктури та місцевих бюджетів, коштів інших джерел, не заборонених законодавством.
Фонду регіонального розвитку.
Інноваційного фонду.
Державного та місцевих бюджетів, коштів міжнародної технічної допомоги та інших міжнародних донорів, коштів інших джерел, не заборонених законодавством.
14. Створення якого органу передбачено для оцінювання впровадження Національної транспортної стратегії 2030?
Координаційної ради з питань логістики.
Моніторингового комітету.
Ради міжнародної торгівлі.
Ради регіонального розвитку.
15. Місія Моніторингового комітету, утвореного відповідно до Національної транспортної стратегії 2030, це:
Здійснювати розподіл коштів на реалізацію заходів Стратегії.
Визначати завдання з реалізації Стратегії.
Оцінювати впровадження Стратегії та ефективність роботи транспортної галузі.
Розробляти план заходів з реалізації Стратегії.
16. Хто входить до складу Моніторингового комітету, утвореного відповідно до Національної транспортної стратегії 2030?
Співробітники Мінінфраструктури та представники громадських організацій.
Представники Кабінету Міністрів України, Мінінфраструктури, громадських організацій та об'єднань підприємців, міжнародних організацій.
Представники Мінінфраструктури, підприємств автомобільного, авіаційного, морського та річкового транспорту.
Представники заінтересованих органів виконавчої влади, громадських організацій, представники бізнесу, засобів масової інформації тощо.
17. У рамках проведення моніторингу Національної транспортної стратегії 2030 передбачається:
Підготовка щорічного звіту Кабінету Міністрів України.
Підготовка щорічного звіту Міністра інфраструктури України.
Підготовка звіту про роботу Моніторингового комітету.
Підготовка та оприлюднення щорічного звіту про стан виконання плану заходів з реалізації Стратегії.
18. Що може бути підставою для ініціювання Моніторинговим комітетом вивчення проблеми, перегляд, оновлення або коригування Національної транспортної стратегії 2030?
Виявлення проблем або зміни пріоритетів.
Зміни складу Моніторингового комітету.
Зміни переліку відповідальних виконавців.
Відсутність фінансування.
19. На який термін розробляється план заходів для реалізації Національної транспортної стратегії 2030?
На кожен рік.
На кожні три роки.
На кожні п'ять років.
На кожні сім років.
20. План заходів для реалізації Національної транспортної стратегії 2030 повинен включати:
Визначення ключових завдань та заходів, відповідальний орган, строк виконання.
Визначення ключових завдань та заходів, відповідальний орган, строк виконання; основні етапи; оцінку ресурсів та витрат; механізм моніторингу, оцінки та перегляду.
Визначення ключових завдань та заходів; механізм моніторингу, оцінки та перегляду.
Визначення ключових завдань та заходів, відповідальний орган, строк виконання; основні етапи. оцінку ресурсів та витрат; механізм моніторингу, оцінки та перегляду та пропозиції щодо внесення змін до заходів.
ІV. Питання на перевірку знання Закону України "Про транспорт"
1. Якими законодавчими актами регулюються відносини, пов'язані за транспортною діяльністю?
2. Кодексами (статутами) окремих видів транспорту, Законом "Про транспорт".
4. Законом "Про транспорт", кодексами (статутами) окремих видів транспорту, іншими актами законодавства України.
2. Яке ствердження суперечить засадам державного управління в галузі транспорту, визначеним Законом "Про транспорт"?
1. Додержання необхідних темпів і пропорцій розвитку національної транспортної системи.
2. Захист економічних інтересів України та законних інтересів підприємств і організацій транспорту та споживачів транспортних послуг.
3. Створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту.
4. Розвиток конкуренції та монополізму в транспортній галузі.
3. Хто здійснює державне управління в галузі транспорту?
1. Кабінет міністрів України.
2. Міністерство інфраструктури України.
3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури, місцеві ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.
4. Спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.
4. Що є основою для здійснення перевезення та надання послуг підприємствами транспорту?
1. Державні та комерційні замовлення та договори на перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти з урахуванням економічної ефективності провізних та переробних можливостей транспорту.
2. Державні договори, розпорядчі документи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури.
3. Державні контракти, державні замовлення і договори на перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти з урахуванням економічної ефективності провізних та переробних можливостей транспорту.
4. Комерційні і державні контракти, державні замовлення та договори на перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти з урахуванням економічної ефективності провізних та переробних можливостей транспорту.
5. Яку відповідальність несуть підприємства та організації за невиконання або неналежне виконання зобов'язань?
1. Дисциплінарна, адміністративна, цивільна і кримінальна.
2. Адміністративна і кримінальна.
3. Адміністративна, цивільна і дисциплінарна.
4. Дисциплінарна, цивільна і кримінальна.
6. Ким затверджується перелік вантажів, що підлягають спеціальній охороні та супроводу?
1. Міністерством оборони України.
2. Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
3. Кабінетом Міністрів України.
4. Визначається самостійно або на вимогу замовника.
7. Єдину транспорту систему становлять:
1. Транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен), промисловий залізничний транспорт, відомчий транспорт, трубопровідний транспорт, шляхи сполучення загального користування.
2. Залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, промисловий залізничний транспорт, відомчий транспорт, трубопровідний транспорт, шляхи сполучення загального користування.
3. Транспорт загального користування промисловий залізничний транспорт, відомчий транспорт, трубопровідний транспорт, шляхи сполучення загального користування.
4. Залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, промисловий залізничний транспорт, трубопровідний транспорт, шляхи сполучення загального користування.
8. Хто координує діяльність всіх видів транспорту в Україні?
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури.
2. Кабінет Міністрів України.
3. Комісія з координації роботи транспорту.
4. Комітет Верховної Ради України з питань транспорту.
9. Якщо міжнародним договором, укладеним Україною, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві України про транспорт, то застосовуються правила:
1. Відповідного міжнародного договору.
2. Виключно законодавства України.
3. Привілей надається нормам законодавства України, але не допускається звуження правил міжнародного договору.
4. Всі відповіді правильні в залежності від умов договорів.
10. Ким формується державна політика з питань транспорту в Україні?
1. Президентом України.
2. Кабінетом Міністрів України.
3. Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури.
4. Комітет Верховної Ради України з питань транспорту.
11. Хто забезпечує міжнародне співробітництво в транспортній галузі України?
1. Кабінет Міністрів України.
2. Міністерство закордонних срав України.
3. Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури.
4. Президент України.
12. Який орган розробляє профілактичні заходи щодо запобігання виникненню катастроф, аварій, дорожньо-транспортних пригод на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та контролює їх виконання
1. Вантажовідправник.
2. Перевізник.
3. Державна служба України з безпеки на транспорті.
4. Міністерство інфраструктури України.
13.Який орган проводить технічне розслідування дорожньо-транспортних пригод, катастроф, аварій, подій на автомобільному транспорті:
1. Вантажовідправник.
2. Перевізник.
4. Державна служба України з безпеки на транспорті.
5. Національна поліція.
14. Відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами:
1. Президента України.
2. Верховної Ради України.
3. Кабінету Міністрів України.
4. Місцевих органів виконавчої влади.
15.Який орган затверджує перелік вантажів, що підлягають спеціальній охороні та супроводу?
1. Кабінет Міністрів України.
2. Міністерство інфраструктури України.
3. МВС.
4. Національна поліція.
16. Охорона та супровід небезпечних і цінних вантажів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, забезпечуються:
1. Відправниками або одержувачами вантажів протягом усього шляху руху.
2. Перевізником.
3. Національною поліцією.
4. Усі відповіді вірні.
17. Збитки, заподіяні транспорту внаслідок навмисного блокування транспортних комунікацій та інших незаконних дій, спрямованих на порушення безперешкодної та безперервної роботи транспортних засобів, відшкодовуються:
1. Транспортним підприємствам, установам і організаціям винними особами у встановленому законом порядку.
2. З державного бюджету.
3. Страховими організаціями.
4. З фонду відшкодування збитків, заподіяні транспорту внаслідок навмисного блокування транспортних комунікацій та інших незаконних дій, спрямованих на порушення безперешкодної та безперервної роботи транспортних засобів.
18.Державний нагляд (контроль) за діяльністю суб'єктів господарювання, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів (у тому числі небезпечних), юридичних та фізичних осіб проводиться шляхом:
1. Планових, позапланових ревізій.
2. Планових, позапланових оглядів.
3. Планових, позапланових, рейдових перевірок (перевірка на дорозі).
4. Планових, позапланових перевірок.
19. Посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на наземному транспорті, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, мають право:
1. Забороняти експлуатацію транспортних засобів (крім залізничного транспорту).
2. Забороняти експлуатацію транспортних засобів (крім міського електричного транспорту).
3. Забороняти експлуатацію транспортних засобів (крім автомобільного транспорту).
4. Забороняти експлуатацію транспортних засобів (крім морського та річкового транспорту).
20.Для проведення заходу державного нагляду (контролю) оформлюється:
1. Наказ на перевірку.
2. Посвідчення (направлення).
3. Розпорядження органу державного контролю.
4. Окреме доручення органу державного контролю.
21. Який орган здійснює нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища автомобільним, залізничним транспортом:
1. Міністерство екології та природних ресурсів України.
2. Міністерство інфраструктури України.
3. Державна служба України з безпеки на транспорті.
4. Державна екологічна інспекція України.
22. Який орган веде облік катастроф, аварій, дорожньо-транспортних пригод на залізничному транспорті:
1. Міністерство інфраструктури України.
2. Державна служба України з безпеки на транспорті.
3. Державна служба статистики України.
4. ПАТ "Укрзалізниця".
V. Питання на перевірку знання Регламенту Кабінету Міністрів України
Проекти актів Кабінету Міністрів України готуються:
На основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України.
