МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ
Н А К А З
| 17.06.2005 N 329 |
Про Концепцію вдосконалення ліцензування надання послуг з автоперевезень та створення прозорої процедури видачі ліцензій
З метою забезпечення реалізації комплексу заходів направлених на реформування і вдосконалення діючої системи ліцензування надання послуг з автоперевезень та створення прозорого механізму видачі ліцензій
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Концепцію вдосконалення ліцензування надання послуг з автоперевезень та створення прозорої процедури видачі ліцензій з урахуванням результатів її оприлюднення та громадського обговорення (додається).
2. Головній державній інспекції на автомобільному транспорті (Сінько В.О.) у місячний термін розробити і затвердити план заходів щодо реалізації Концепції, затвердженої цим наказом.
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра транспорту та зв'язку Кроля С.С.
| Міністр | Є.Червоненко |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
транспорту та зв'язку
України
17.06.2005 N 329
КОНЦЕПЦІЯ
вдосконалення ліцензування надання послуг з автоперевезень та створення прозорої процедури видачі ліцензій
1. Загальні положення
1.1. Сучасний стан ринку господарської діяльності з надання послуг з автомобільних перевезень
Ринок забезпечує найбільш ефективне регулювання економічних процесів, зорієнтованих на задоволення потреб людини. Це у повній мірі відноситься до транспортної системи, яка є базовою галуззю економіки та покликана задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях.
З переходом від командно-адміністративної системи до системи господарювання, побудованої на ринкових принципах, у галузі автомобільного транспорту відбулися значні структурні зміни. Вони були пов'язані з виходом на ринок транспортних послуг великої кількості приватних перевізників.
Якщо до системи Міністерства автомобільного транспорту України входило понад 900 спеціалізованих підприємств, які здійснювали перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування, то сьогодні у цій сфері діяльності працює біля 55 тис. суб'єктів господарювання усіх форм власності, які отримали ліцензії.
Функціонування автомобільного транспорту в ринкових умовах має ряд позитивних наслідків, головним з яких є зацікавленість суб'єктів господарювання, в отриманні прибутку та подальшому розвитку виробництва, яка за умови конкуренції позитивно впливає на розвиток транспортної мережі, ціноутворення, якість транспортних послуг тощо.
1.2. Чинники, які обумовлюють необхідність ліцензування
Запровадження ринкових механізмів призвело до цілої низки проблем. У період інтенсивного формування ринкових відносин відбулося подрібнення автотранспортних підприємств за рахунок приватизації, різке збільшення кількості індивідуальних власників, які володіють 1-2 автомобілями і не мають потрібної для здійснення цієї діяльності кваліфікації, не знають діючих нормативних документів, не сплачують податків і ухиляються від юридичної відповідальності, а управлінські структури, які раніше здійснювали державне регулювання транспортним процесом та контроль, перестали функціонувати.
Для отримання та збільшення власного прибутку підприємець економить на всьому: персоналі, якісному рухомому складі, належному ремонті та технічному обслуговуванні, а більше за все - на створенні відповідної інфраструктури та матеріально-технічної бази.
Приватні перевізники, як правило, не мають бази і відповідних спеціалістів, не забезпечують технічний огляд та обслуговування транспортних засобів та проведення медичного огляду водіїв.
Унаслідок цього заходи з безпеки дорожнього руху, такі як добір, підвищення кваліфікації та професійного рівня водіїв, контроль за станом їх здоров'я, дотримання ними режимів праці і відпочинку, випуск на лінію транспортних засобів технічний стан, яких відповідає вимогам державних стандартів, правил дорожнього руху, а також зареєстрованих у встановленому порядку, інструктажі, страхування, та інші питання, що стосуються забезпечення безпеки перевезень приватними перевізниками, практично не здійснюються.
Таке ставлення перевізників до організації надання транспортних послуг, які переслідують єдину мету - одержати прибуток за будь-яку ціну, в умовах повної свободи підприємництва та відсутності контролю характеризується різким зростанням порушень вимог безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки, призводить до зростання показників аварійності. Так щорічно на дорогах України в дорожньо-транспортних пригодах гине близько 7 тис. та травмується не менше 40 тис. людей.
З метою зниження негативного ефекту ринкових механізмів при наданні економічної свободи юридичним та фізичним особам, які провадять транспортну діяльність, та відповідно до законодавства здійснюється ліцензування внутрішніх і міжнародних перевезень автомобільним транспортом, яке запроваджено у більшості розвинених країн.
Ліцензування, це механізм державного регулювання направлений на допуск до провадження діяльності суб'єктів господарювання, які можуть забезпечити виконання організаційних, кваліфікаційних та технічних вимог встановлених для певного виду господарської діяльності з послідуючим контролем за провадженням ними діяльності та анулюванням ліцензій ліцензіатам, які таки вимоги не забезпечують.
1.3. Діюча система ліцензування послуг з автоперевезень
Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та постановами Кабінету Міністрів України в сфері ліцензування щодо затвердження форми бланку ліцензії єдиного зразка, встановлення терміну дії ліцензії, розміру та порядку зарахування плати за її видачу, переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії, встановлення порядку ведення і користування відомостями Єдиного ліцензійного реєстру визначена процедура ліцензування.
Визначення постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 року N 1548 органу ліцензування, та затвердження Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерством транспорту та зв'язку України Ліцензійних умови та Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов дозволило Державному департаменту автомобільного транспорту організувати практичну роботу з ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування та господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.
Низка відомчих актів щодо підготовки документів для видачі ліцензії, та ліцензійних карток, порядок подання даних про видані ліцензії до Єдиного ліцензійного реєстру України та Методика здійснення контролю за додержанням Ліцензійних умов забезпечила єдиний методологічний підхід до ліцензування автоперевізної діяльності.
Враховуючи значні обсяги практичної роботи з ліцензування (за попередніми оцінками ринок транспортних послуг складає понад 100 тис. перевізників) до цієї діяльності були задіяні обласні автотранспортні управління та Українське бюро по ліцензуванню автомобільних перевезень, що виконували функції робочих органів Укравтотрансу з підготовки документів для видачі та анулювання ліцензій та здійснювали контроль за додержанням ліцензійних умов.
З цією метою в структурі автоуправлінь сформовані підрозділи з ліцензування внутрішніх автомобільних перевезень, забезпечено підбір керівників і спеціалістів цих підрозділів, створена матеріальна-технічна база, придбана комп'ютерна техніка, розроблено необхідне програмне забезпечення та електронна система передачі даних.
Запроваджена система ліцензування дозволяла забезпечувати видачу Державним департаментом автомобільного транспорту суб'єктам господарювання щорічно майже 17 тис. ліцензій.
Станом на 1 березня 2005 року на підставі діючих ліцензій на ринку транспортних послуг проваджують діяльність 54,9 тис. ліцензіатів, які використовують 172 тис. транспортних засобів, на які оформлені ліцензійні картки.
Створено ліцензійний реєстр Укравтотрансу, який містить інформацію про видані суб'єктам господарювання ліцензії, аналіз якої дозволяє визначити кількість перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів та перевезення пасажирів і вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні окремо по кожному регіону та відстежувати основні тенденції формування ринку транспортних послуг.
1.4. Недоліки системи ліцензування
Ліцензування безумовно має позитивне значення в системі державного регулювання. Воно дає змогу проаналізувавши подані документи для отримання ліцензій, визначити спроможність суб'єкта господарювання надавати послуги з автоперевезень, а видача ліцензійних карток на транспортні засоби, дозволяє регулювати і відслідковувати їх допуск до конкретних видів перевезень.
Разом з тим, робота щодо ліцензування автоперевізної діяльності ще має цілий ряд недоліків та невирішених питань, що негативно впливають на якісні показники надання послуг, та не в повній мірі дозволяють вирішувати завдання, що стосуються зменшення негативних наслідків діяльності автомобільного транспорту, у першу чергу, аварійності при перевезенні пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
Потребує докорінної зміни діюча система видачі ліцензій.
Враховуючи значні обсяги ринку автотранспортних послуг орган ліцензування Укравтотранстранс об'єктивно не міг самостійно здійснювати ліцензування автоперевізної діяльності. Тому створена система ліцензування, яка повинна забезпечити видачу ліцензій та ліцензійних карток десяткам тисяч суб'єктів господарювання усіх регіонів базувалась на діяльності органу ліцензування - Укравтотрансу та його робочих органів - автотранспортних управлінь та Українського бюро по ліцензуванню автомобільних перевезень.
Специфіка діяльності робочих органів полягала в том, що вони поєднували функції органу державного регулювання та контролю з господарською діяльністю. Неможливість забезпечення державного фінансування автоуправлінь, вимусила Мінтранс за погодженням з Мінфіном наказ (від 28.12.1998 N 545) надати їм можливість функціонування за рахунок надання додаткових платних послуг суб'єктам господарювання за отримання ліцензій та ліцензійних карток.
Внаслідок цього видатки суб'єктів господарювання при отриманні ліцензії були збільшені, що викликало незадоволення ліцензіатів, а державні контролюючі органи та органи виконавчої влади такі, як Мін'юст, Держпідприємництво, Антимонопольний комітет та Генеральна прокуратура неодноразово наголошували, що існуюча форма діяльності автоуправлінь створює умови для чисельних порушень законодавства.
До збільшення видатків суб'єктів господарювання призводила також система при якій прийом документів та видача ліцензій на провадження міжнародних перевезень перевізників різних регіонів України здійснювався Українським бюро по ліцензуванню автомобільних перевезень.
Вирішення зазначеної проблеми та створення прозорої процедури ліцензування намічено здійснити за рахунок передачі функцій з ліцензування від Укравтотрансу до Головавтотрансінспекції та її територіальних органів.
Потребує нового підходу механізм визначення суб'єкта господарської діяльності, якому видається ліцензія.
Встановлена діючим законодавством система видачі ліцензій носить заявницький характер, що базується на аналізі та вивченні документів, які подає перевізник.
У той же час враховуючи підвищену небезпеку автотранспортної діяльності для життя і здоров'я людей, визначати суб'єктів, які мають наміри отримати ліцензії можливо тільки після детальної перевірки їх спроможності забезпечити умови для надання послуг з внутрішніх або міжнародних перевезень, звертаючи особливу увагу на забезпечення щоденного передрейсового технічного огляду автомобілів та медичного огляду водіїв.
Вирішення зазначеної проблеми намічено здійснити за рахунок видачі ліцензій на підставі сертифікату відповідності послуг пасажирського автомобільного транспорту та сертифікатів відповідності транспортних засобів.
Невирішеним залишається питання державного регулювання через механізм ліцензування інших складових автомобільного транспорту.
Якщо надання послуг з перевезення врегульоване чинним законодавством через механізм ліцензування, то діяльність інших складових автомобільного транспорту - автостанцій, автовокзалів та виконавців ремонту і технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів, транспортних експедиторів - потребує державного регулювання та повинно здійснюватись на підставі отриманої ліцензії.
Це обумовлено тим, що діяльність станцій технічного огляду та діагностики, авторемонтних заводів безпосередньо впливає на безпеку і якість перевезень. Особливу небезпеку являє собою діяльність осіб, які не мають відповідного обладнання, технології, кваліфікованих виконавців для проведення цих робіт та надають окремі види послуг з ремонту без відповідної реєстрації.
На автостанціях і автовокзалах виконуються роботи, що безпосередньо впливають на безпеку дорожнього руху. До них відносяться прийом та відправлення автобусів за розкладом, диспетчерське управління і регулювання руху, контроль екіпіровки, санітарного стану та дорожньої документації, інформування про стан погодних та дорожніх умов на маршруті, продаж квитків пасажирам та регулювання пасажиромісткості автобусів.
Потребує вирішення питання допуску до ліцензійної діяльності перевізників, які самостійно не можуть забезпечити проведення технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, медичного контролю водіїв.
Вирішення зазначеної проблеми намічено здійснити за рахунок встановлення порядку при якому перевізники, які самостійно не можуть забезпечити проведення технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, медичного контролю водіїв для отримання ліцензії повинні укласти договори на проведення зазначених робіт з спеціалізованими та сертифікованими підприємствами, в яких наявна інфраструктура, а виробничо-технічна база гарантує дотримання технології організації перевезень.
Неефективно використовується для допуску в ліцензійній діяльності рухомого складу ліцензійна картка, яка оформляється на кожний транспортний засіб ліцензіата в зв'язку з відсутністю діючого положення про неї.
Статтею 14 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено, що до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі на кожний транспортний засіб додається ліцензійна картка.
На даний час діє Тимчасове положення про порядок видачі ліцензійної картки, яке затверджено відповідним наказом Державного департаменту автомобільного транспорту. Проекти положень, які подавались на погодження до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва неодноразово поверталися на доопрацювання в зв'язку з невизначеністю статусу автотранспортних управлінь, яки видавали картки. Також не знаходять порозуміння питання використання ліцензійної картки для допуску до ліцензійної діяльності рухомого складу, який відповідає встановленим нормам і стандартам.
Невирішеним залишається питання відповідальності суб'єкта господарювання за відсутність ліцензійної картки, передачі її іншій особі та визначення ліцензійної картки обов'язковим для водія транспортного засобу загального користування документом, що дозволило б значно посилити контроль за використанням для провадження діяльності дозволених та технічно справних транспортних засобів.
Потребує вдосконалення механізм допуску суб'єктів підприємницької діяльності та транспортних засобів, яки використовуються для здійснення міжнародних перевезень через процедуру ліцензування та видачі ліцензійних карток.
Нормативно правові акти щодо допуску автомобілів до міжнародних перевезень, які розроблені на початку 90 років не мають достатнього обґрунтування не погоджуються Мін'юстом та Держпідприємництвом тому що критерії щодо терміну експлуатації автомобілів (10-12 років) не підкріплені відповідними правовими нормами.
Вирішення зазначеної проблеми планується здійснити за рахунок впорядкування нормативно-правової бази, яка регламентує допуск до міжнародних перевезень перевізників та транспортних засобів, які відповідають вимогам міжнародних Конвенцій, Угод та резолюцій котрі регулюють виконання міжнародних автомобільних перевезень, а також міжурядових угод про міжнародне автомобільне сполучення.
Зокрема передбачається відпрацювання питань щодо можливості внесення до чинного законодавства норм які передбачають допуск до міжнародних перевезень транспортних засобів що відповідають вимога ЕВРО-1,2,3, забезпечення виходу на ринок високопрофесійних перевізників, які мають трьох річний досвід здійснення внутрішніх перевезень, а також можливості здійснення перевезень виключно юридичними особами з кількістю автомобілів 15 одиниць і більше.
Потребують приведення у відповідність до вимог чинного законодавства норми встановлені відомчими документами для видачі ліцензій та ліцензійних карток, які не передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. N 756, яка визначає перелік документів для отримання ліцензій.
Це найбільш проблемний пункт, який викликає незадоволення суб'єктів господарської діяльності, тому що дозволяє здійснювати маніпулювання нормативами при видачі ліцензій.
Вирішення зазначеної проблеми намічено здійснити за рахунок скасування вимог подання для отримання ліцензії сертифікату відповідності на автобус або, при його відсутності, протоколу випробувань акредитованої лабораторії, акту технічного огляду автобуса, довідки про відсутність заборгованості перед бюджетом, пенсійним фондом та з виплати заробітної плати, а також скасування норм щодо допуску транспортних засобів з терміном експлуатації більше 10 років до здійснення міжнародних автоперевезень та заборони допуску до міжнародних перевезень автобусів малої місткості, які введені відомчими нормативними документами без від погодження з Держпідприємництвом та без реєстрації в Мін'юсті.
Потребує значного вдосконалення автоматизована система управління ліцензуванням.
Діюча система ліцензування не має належного програмного супроводження, що призводить до чисельних збоїв при видачі ліцензій, не враховує процедури контролю та анулювання, не забезпечує ведення реєстру виданих ліцензійних карток та повноцінної робити з базами даних, тощо.
Вирішення зазначеної проблеми намічено здійснити за рахунок впровадження автоматизованої системи моніторингу автотранспортних перевезень, як сучасної інформаційної технології і створення сучасної інфраструктури інформатизації, основними елементами якої є:
телекомунікаційна складова;
мережеві інформаційні технології;
сукупність інформаційних ресурсів;
засоби обчислювальної техніки, мережеве обладнання та програмне забезпечення;
прикладні інформаційні технології;
система забезпечення інформаційної безпеки;
сукупність кваліфікованих кадрів і система їх підготовки та перепідготовки;
система науково-методичного забезпечення;
система нормативно-правового забезпечення;
система стандартизації та сертифікації;
система виробництва та впровадження компонентів інформаційної інфраструктури.
Автоматизована система моніторингу автотранспортних перевезень, повинна забезпечувати:
введення даних про прийняті документи на видачу ліцензій та ліцензійних карток, результати контролю за додержанням Ліцензійних умов та інформацію про анулювання ліцензій;
автоматизацію процедур ведення баз даних, Єдиного ліцензійного реєстру, підготовки матеріалів для прийняття рішення, роздруківки ліцензій та ліцензійних карток;
оперативний контроль за якістю та обсягом пасажироперевезень, надання достовірної інформації щодо поточного виконання графіків руху і автоматизоване формування звітності;
автоматизовану диспетчеризацію перевезень, забезпечення оперативного реагування на надзвичайні ситуації при роботі транспорту;
гнучку роботу з базами даних для отримання повної оперативної інформації про перевізників та ведення аналітичної роботи;
роботу в режимі реального часу з територіальними управліннями (введена територіальним органом інформація одночасно доступна центральному апарату);
повний контроль за здійсненням процедур ліцензування та за виконанням ліцензійних угод, введеною до баз даних інформацією, тощо.
2. Мета та завдання концепції
Концепція має за мету забезпечити реалізацію комплексу заходів направлених на реформування і вдосконалення діючої системи ліцензування та створення прозорого механізму видачі ліцензій. Для досягнення зазначеної мети необхідно провести реформування та вдосконалення ліцензування автоперевізної діяльності на основі вирішення таких завдань:
- докорінної зміни діючої системи видачі ліцензій та забезпечення оптимального розміщення органів ліцензування автомобільних перевезень на території України;
- нового підходу до механізму визначення суб'єкта господарської діяльності, якому видається ліцензія;
- вирішення питання державного регулювання через механізм ліцензування інших складових автомобільного транспорту;
- допуску до ліцензійної діяльності перевізників, які самостійно не можуть забезпечити проведення технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, медичного контролю водіїв;
- підвищення ефективного використання для допуску в ліцензійній діяльності рухомого складу ліцензійної картки, яка оформляється на кожний транспортний засіб ліцензіата;
- вдосконалення механізму допуску суб'єктів підприємницької діяльності та транспортних засобів, яки використовуються для здійснення перевезень до здійснення міжнародних перевезень;
- приведення у відповідність до вимог чинного законодавства норм встановлених відомчими документами для видачі ліцензій та ліцензійних карток;
- вдосконалення автоматизованої системи управління ліцензуванням.
Вирішення зазначених завдань буде сприяти:
- створенню прозорої процедури ліцензування;
- становленню сучасного ринку послуг, його захисту від недобросовісних суб'єктів підприємницької діяльності;
- захисту споживачів на ринку послуг від небезпечних перевезень;
- створенню конкурентного середовища;
- забезпечення допуску перевізників до здійснення перевезень на підставі їх спроможності безпечно та якісно здійснювати перевезення пасажирів, підтвердженням чого є сертифікат відповідності послуг пасажирських автоперевезень;
- забезпеченню використання сертифікованих і дозволених до використання транспортних засобів;
- забезпеченню доступності послуг;
- захист прав, законних інтересів, життя і здоров'я громадян, навколишнього природного середовища, та забезпечення безпеки держави.
3. Основні напрями концепції
Реалізація основних напрямків концепції здійснюється через механізми удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази ліцензування та через удосконалення та реформування системи ліцензування.
3.1. Удосконалення законодавчої бази.
Удосконалення законодавчої та нормативної бази необхідно здійснювати по наступним напрямкам:
визначення Головавтотрансінспекції органом ліцензування - шляхом внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. N 1698 Про затвердження Переліку органів ліцензування та Ліцензійних умов і Порядку контролю за їх додержанням;
запровадження ліцензування надання послуг з автостанційної діяльності, надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, надання послуг з транспортно-експедиційної діяльності - шляхом внесення змін до Законів України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та "Про автомобільний транспорт";
запровадження норм що передбачають допуск до міжнародних перевезень транспортних засобів, що відповідають вимога ЕВРО-1,2,3, забезпечення виходу на ринок високопрофесійних перевізників, які мають трьох річний досвід здійснення внутрішніх перевезень, а також можливості здійснення перевезень виключно юридичними особами з кількістю автомобілів 15 одиниць і більше - через внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт" та Ліцензійних умов провадження автоперевізної діяльності;
визначення сертифікату надання послуг з перевезення пасажирів, та сертифікату відповідності транспортного засобу обов'язковим документами для отримання ліцензії - шляхом внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. N 756.
В зазначеній вище постанові необхідно також внести зміни в частині визначення виконавцями робіт з технічного огляду транспортних засобів та медичного огляду водіїв сертифікованих підприємств автомобільного транспорту;
визначення ліцензійної картки обов'язковим для водія транспортного засобу загального користування документом - шляхом внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306 "Про правила дорожнього руху".
Крім цього необхідно розробити:
пакет відомчих документів, щодо виконання функцій органу ліцензування Головавтотрансінспекцією та її територіальними органами передбачивши у ньому скасування вимог подання для отримання ліцензії сертифікату відповідності на автобус або, при його відсутності, протоколу випробувань акредитованої лабораторії, акту технічного огляду автобуса, довідки про відсутність заборгованості перед бюджетом, пенсійним фондом та з виплати заробітної плати, а також скасування норм щодо допуску транспортних засобів з терміном експлуатації більше 10 років до здійснення міжнародних автоперевезень та заборони допуску до міжнародних перевезень автобусів малої місткості.
Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування та порядок її оформлення, яке затверджується наказом Мінтрансзв'язу та погоджується з Держпідприємництвом.
3.2. Удосконалення та реформування системи ліцензування.
Вирішення зазначеної проблеми намічено здійснити під час передачі функцій з ліцензування від Укравтотрансу до Головавтотрансінспекції та її територіальних органів, при цьому необхідно:
вивести з процедури ліцензування автотранспортні управління та Українське бюро по ліцензуванню автомобільних перевезень;
відійти від практики надання додаткових платних послуг;
забезпечити систематичне підвищення професійного рівня кадрів ліцензійних підрозділів, шляхом, проведення навчань та семінарів, створення методичних посібників та збірників нормативних документів з ліцензування;
забезпечити раціональний розподіл функцій з ліцензування між центральним апаратом Головавтотрансінспекції та її територіальними органами.
На центральний апарат Головавтотрансінспекції доцільно покласти функції:
- організаційно-методичної та нормативно-правової роботи з ліцензування;
- контролю за діяльністю територіальних управлінь з ліцензування;
- формування реєстру виданих та анульованих ліцензій та ліцензійних карток;
- формування даних до Єдиного реєстру України;
- Інформаційно-аналітичної та експертно-апеляційної роботи;
На територіальні управління доцільно покласти функції з:
- прийому документів для видачі ліцензій та ліцензійних карток (внутрішні та міжнародні перевезення);
- прийняття рішення про видачу, визнання недійсними та анулювання ліцензій та ліцензійних карток;
- ведення регіонального реєстру виданих та анульованих ліцензій та ліцензійних карток;
- здійснення контролю за додержанням ліцензійних умов;
- винесення розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов;
Доцільність запровадження розмежування функцій обумовлена необхідністю підвищення:
відповідальності територіальних управлінь за всю процедуру ліцензування управлінь від прийому документів, до оформлення і видачі ліцензій, контролю ліцензійних умов та анулювання ліцензій;
прозорості та створення сприятливих умов для ліцензіатів, які з питань ліцензування співпрацюють виключно з відповідним територіальним органом без додаткових виїздів до Києву з метою подачі документів для видачі ліцензій на міжнародні перевезення та участі в розгляді матеріалів з підставами про анулювання ліцензії;
економічної ефективності діяльності Головавтотрансінспекції (відхід від практики щотижневих командировок представників територіальних органів для представлення матеріалів з видачі, анулювання ліцензій для прийняття рішення центральним апаратом та передачі роздрукованих ліцензій у регіони);
Створити систему, яка повинна забезпечувати прозорість процедури ліцензування за рахунок:
недопущення встановлення непередбачених законодавством вимог щодо отримання ліцензій;
уникнення безпосереднього контакту перевізника та особи, яка здійснює прийом документів на оформлення ліцензії;
розробки нормативно-методичних документів які чітко визначають процедуру видачі, відмові у видачі та анулювання ліцензій і не дають можливості маніпулювання окремими нормами та процедурами;
запровадження моніторингу процедури видачі ліцензії;
запровадження телефону довіри для попередження порушень при видачі та анулюванні ліцензій;
створення та нормативне забезпечення Експертно-апеляційної ради при Головавтотрансінспекції, що дозволить переглядати за зверненням перевізників рішення прийняті територіальними управліннями.
Реалізація прозорої системи ліцензування буде здійснюватись шляхом запровадження Положення про територіальні органи Головавтотрансінспекції, Інструкції про порядок підготовки документів для видачі ліцензій та ліцензійних карток та ведення ліцензійного реєстру Головавтотрансінспекції, та внесення норм цих документів до Положень про підрозділи та Посадових інструкцій спеціалістів Головавтотрансінспекції.