• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматовенерологічні захворювання

Міністерство охорони здоровя України  | Наказ, Протокол від 08.05.2009 № 312
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Міністерство охорони здоровя України
  • Тип: Наказ, Протокол
  • Дата: 08.05.2009
  • Номер: 312
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
Дотримання гіпоалергічної дієти. При супутьому порушенні шлунково-кишкового тракту доцільні дієти N 2, 3, 5, при супутньому захворювані нирок - дієта N 7, при супутньому цукровому діабеті - дієта N 9.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Реабілітація направлена на попередження сенсібілізації до алергенів, їх елімінацію та лікування захворювань, на фоні яких вона розвинулась, санацію вогнищ фокальної хронічної інфекції.
Ступінь наукової доказовості - Б.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на мікози (мікроспорію)
Модель пацієнта. Код МКХ-10: B35.0 Мікроспорія
Ознаки та критерії діагностики
Мікроспорія - грибкове захворювання шкіри, волосся, рідше нігтів, зумовлене грибами роду Microsporum. Характеризується наявністю поодиноких слабкозапальних осередків з чіткими контурами. Волосся в осередках тьмяні, обламані на одному рівні - 2-3 мм від рівня шкіри.
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.
Діагностична програма:
Лабораторні дослідження:
клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);
аналіз сечі (2 рази);
біохімічні дослідження функції печінки (1 раз на 10 днів при використанні препаратів системної дії);
мікроскопічне дослідження на гриби гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);
культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).
Інструментальні дослідження:
огляд осередків ураження під люмінесцентною лампою Вуда.
Лікувальна програма:
- Дієта N 15. При вживанні системних антимікотиків - дієта N 5.
Системна терапія:
- системні антимікотики (гризеофульвін, тербінафін, кетоконазол).
Зовнішнє лікування.
Епіляція волосся, миття голови милом і щіткою 1 раз на 7-10 днів. Змазування уражених ділянок волосяної частини голови протягом 2-3 тижнів уранці 2-5% спиртовим розчином йоду, увечері 3% маззю саліцилової кислоти, 10% сірчаної мазі, протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту.
Інфільтративно-нагнійна форма мікроспорії
Характеризується осередками ураження, що значно піднімаються над рівнем шкіри через різковиразну інфільтрацію і пустулізацію. Розріджене волосся склеяне гнійними корками, при знятті корок оголюються устя волосяних фолікулів, з яких як із сот виділяється гній.
- Дієта N 15. При вживанні системних антимікотиків - дієта N 5.
Системна терапія:
- системні антимікотики (гризеофульвін, тербінафін, кетоконазол).
Зовнішнє лікування.
Епіляція волосся, миття голови милом і щіткою 1 раз на 7-10 днів. Змазування уражених ділянок волосяної частини голови протягом 2-3 тижнів уранці 2-5% спиртовим розчином йоду, увечері 3% маззю саліцилової кислоти, 10% сірчаної мазі, протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту.
Антисептики і протизапальні речовини:
- примочування - гіпертонічний розчин, дезинфікуючі розчини: розчин перманганату калію 1:5000.
- іхтіол, 2-5% саліцилова мазь.
- протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту.
Тривалість лікування
4-12 тижнів.
Очікувані результати лікування
Клінічне та мікологічне одужання.
Критерії якості лікування
Розв'язання клінічних проявів, негативні результати мікроскопічного дослідження (3 аналізи з п'ятиденним інтервалом при ураженні волосяної частини голови і триденним інтервалом при ураженні гладкої шкіри).
Можливі побічні дії та ускладнення
Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі системної терапії у окремих хворих можливі токсико-алергічні реакції, ураження гепато-біліарної системи.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
Пацієнти повинні підлягати диспансеризації, яка передбачає обов'язкову реєстрацію з повідомленням ф. N 089/о "Повідомлення про хворого з вперше встановленим діагнозом активного туберкульозу, трихофітії, мікроспорії, фавусу, корости, трахоми". Продовжити нанесення антимікотичних засобів на уражені ділянки шкіри протягом двох тижнів після негативації триразових мікологічних досліджень.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
У разі використання системної терапії гіпоалергенна дієта з виключенням жирного, смаженого, копченого, гострого та екстрактивних блюд.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Режим праці та відпочинку без обмежень. При мікроспорії у дитячих закладах установлюється карантин на 4 тижні. Дитину допускають до дитячого колективу після триразового негативного результату дослідження на гриби після завершення лікування. Після завершення лікування пацієнт повинен перебувати під диспансерним наглядом протягом 3 місяців, якщо осередки мікроспорії локалізувалися на волосяній частині голови і при ураженні волосся в осередках ураження на гладкій шкірі і 1 місяць при ураженні гладкої шкіри без ураження пушкового волосся. Обов'язково проводиться санітарно-епідеміологічні заходи із залученням ветеринарних служб. Шкірно-венерологічні диспансери здійснюють періодичні огляди дітей і обслуговуючого персоналу в дитячих закладах.
Ступінь наукової доказовості - А, Б.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на мікози (трихофітію)
Мікози - узагальнений термін, що позначає грибкові захворювання шкіри, нігтів, волосся, зумовлені грибами родів Trichophyton, Microsporum, Epidermophyton, Candida і плісневими грибами.
Клінічні форми мікозів
Коди МКХ-10:
B35 - Дерматофітії
B35.0 - Дерматофітія бороди і волосяної частини голови
B35.1 - Дерматофітія нігтів
B35.2 - Дерматофітія кистей
B35.3 - Дерматофітія стоп
B35.4 - Дерматофітія тулуба
B35.6 - Дерматофітія пахова
B36.0 - Різнокольоровий пітиріаз
B37 - Кандидоз
B37.2 - Кандидоз шкіри і нігтів
B37.8 - Кандидоз слизової оболонки порожнини рота
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.
Модель пацієнта Код МКХ-10: B35 - Дерматофітії
Визначення
Дерматофітії - це грибкові ураження шкіри, спричинені дерматофітами роду Trichophyton, Epidermophyton, Microsporum.
7.1.1.1. Модель пацієнта. Код МКХ-10: B35.0 Дерматофітія бороди і волосяної частини голови (трихофітія волосяної частини голови і бороди)
Ознаки та критерії діагностики
Трихофітія - грибкове захворювання шкіри, волосся, рідше нігтів, зумовлене грибами роду Trichophyton. Характеризується осередками ураження неправильної форми і нечіткими межами без тенденції до злиття з гіперемією та незначним набряком. У межах осередку ураження волосся змінює свій колір, розріджується, обламується на рівні 2-3 мм над поверхнею шкіри.
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.
Діагностична програма:
клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);
аналіз сечі (2 рази);
біохімічні дослідження функції печінки (1 раз на 10 днів при використанні препаратів системної дії);
мікроскопічне дослідження на гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);
культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).
Лікувальна програма:
- Дієта N 15. При інфільтративно-нагнійних формах - дієта N 9. При вживанні системних антимікотиків - дієта N 5.
Системна терапія:
- системні антимікотики (гризеофульвін, тербінафін, кетоконазол).
Зовнішнє лікування.
Епіляція волосся, миття голови милом і щіткою 1 раз на 7-10 днів. Змазування уражених ділянок волосяної частини голови протягом 2-3 тижнів уранці 2-5% спиртовим розчином йоду, увечері 3% маззю саліцилової кислоти, 10% сірчаної мазі, протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту.
Інфільтративно-нагнійна форма трихофітії
Характеризується наявністю запальних, чітко обмежених напівшароподібних вузлів синюшно-червоного кольору, бугриста поверхня яких покрита численними фолікулітами, ерозіями. Вельми характерною ознакою є різко розширені устя волосяних фолікулів, заповнених гноєм.
Системна терапія:
- Дієта N 9. При вживанні системних препаратів - дієта N 5.
- системні антимікотики (гризеофульвін, тербінафін, кетоконазол).
Зовнішнє лікування.
Епіляція волосся, миття голови милом і щіткою 1 раз на 7-10 днів. Змазування уражених ділянок волосяної частини голови протягом 2-3 тижнів уранці 2-5% спиртовим розчином йоду, увечері 3% маззю саліцилової кислоти, 10% сірчаної мазі, протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту.
Антисептики і протизапальні речовини:
- примочування - гіпертонічний розчин, дезинфікуючі розчини: розчин перманганату калію 1:5000.
- іхтіол, 2-5% саліцилова мазь протягом 7 днів.
- протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту.
Тривалість лікування
У середньому 30 днів як при амбулаторному, так і стаціонарному лікуванні.
Очікувані результати лікування
Клінічне та мікологічне одужання.
Критерії якості лікування
Розв'язання клінічних проявів, відсутність люмінесцентного світіння, негативні результати мікроскопічного дослідження (3 аналізи з п'ятиденним інтервалом при ураженні волосяної частини голови і триденним інтервалом при ураженні гладкої шкіри).
Можливі побічні дії та ускладнення
Можлива індивідуальна непереносимість призначених зовнішніх засобів. У разі використання системних антимікотиків можливе ураження гепато-біліарної системи.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
Після завершення лікування пацієнт повинен перебувати під диспансерним наглядом протягом 3 місяців, якщо осередки трихофітії локалізувалися на волосяній частині голови і при ураженні волосся в осередках ураження на гладкій шкірі і 1 місяць при ураженні гладкої шкіри без ураження пушкового волосся. Продовжити нанесення антимікотичних засобів на уражені ділянки шкіри протягом двох тижнів після негативації триразових мікологічних досліджень.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Гіпоалергенна дієта з виключенням жирного, смаженого, копченого, гострого та екстрактивних блюд.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Режим праці та відпочинку без обмежень. Важливим заходом профілактики є своєчасне виявлення, ізоляція і лікування захворілих на цей мікоз. Диспансерний метод передбачає обов'язкову реєстрацію з повідомленням ф. N 089/о "Повідомлення про хворого з вперше встановленим діагнозом активного туберкульозу, трихофітії, мікроспорії, фавусу, корости, трахоми". Усі речі, що належать хворому, підлягають дезинфекції. У квартирі проводиться дезинфекція за допомогою 5% розчину хлораміну. Необхідно здійснювати ветеринарний контроль за тваринами. Важливо в кожному конкретному випадку виявити не тільки джерело зараження, але й за допомогою відповідних служб здійснити дератизаційні та дезинфекційні протиепідемічні заходи. При зоонозній трихофітії особливу увагу треба приділити великій рогатій худобі (телята, корови), бо саме вони часто служать джерелом інфекції. Обов'язкова наявність індивідуальних засобів особистої гігієни.
Ступінь наукової доказовості - А, Б.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на обмежену склеродермію
Код МКХ-10: L94.0 - ОБМЕЖЕНА СКЛЕРОДЕРМІЯ
Ознаки та критерії діагностики
Обмежена склеродермія - хронічне захворювання з ураженням сполучної тканини і перевагою фіброзно-склеротичних, запальних і судинних порушень, переважно в шкірі і підшкірній клітковині.
За клінічними проявами поділяють на локалізовану склеродермію (бляшкова, ідіопатична атрофія шкіри, бузкова поверхнева, плямиста, глибока, генералізована), лінійну склеродермію, склеродактилію.
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Поява декількох свіжих бляшок на шкірі, патологія в клінічних та біохімічних аналізах крові є показанням до госпіталізації. Диспансерний нагляд в поліклініці.
Діагностична програма:
Обов'язкові лабораторні дослідження:
загальний аналіз крові;
загальний аналіз сечі;
біохімічний аналіз крові;
серологічне дослідження (одноразово);
кров на антитіла до ДНК реактивні та денатуровані;
кров на антитіла до органонеспецифічних і органоспецифічних антигенів;
флюорографічне дослідження;
кал на яйця глистів.
Консультації суміжних спеціалістів:
терапевт;
ревматолог.
Рекомендовані лабораторні дослідження:
гістологічне дослідження шкіри (у сумнівних випадках).
Рекомендовані інструментальні дослідження:
ЕКГ;
УЗД органів черевної порожнини і нирок;
рентгенологічне дослідження органів грудної клітки.
Рекомендовані консультації фахівців:
офтальмолог (при ФХТ і лікуванні амінохіноліновими препаратами обов'язково);
ендокринолог;
гастроентеролог;
кардіолог;
гінеколог;
отоларинголог
невропатолог.
Лікувальна програма:
- Дієта N 5, 15.
Лікування повинне бути комплексним, з урахуванням можливих етіологічних і патогенетичних факторів, а також супутніх захворювань. Залежно від стадії і форми захворювання у лікувальний комплекс включають засоби, що мають протизапальну й антифіброзну дію, поліпшують мікроциркуляцію крові і метаболічні процеси в шкірі.
- антибіотики (бензилпеніцилін);
- пеніциламін - призначають при тяжких формах обмеженої склеродермії;
- кортикостероїди (преднізолон);
- гіалуронідаза.
- антималярійні препарати (похідні хлорохіну) (гідроксихлорохін, хлорохін).
- комплексони (унітіол, димеракоптопропансульфонат натрію).
- препарати, що покращують периферичний кровообіг (ксантинолу нікотинат, пентоксифілін, дротаверин, ніфедипін).
- антиоксиданти (вітамін E, C).
- трифосфаденін
Фізіотерапія:
- фотохіміотерапія (загальна або локальна, залежно від поширеності і тяжкості шкірного процесу) із зовнішнім або пероральним застосуванням фотосенсибілізаторів. Повторний курс ФХТ проводять залежно від перебігу захворювання і кількості процедур, отриманих хворим на першому курсі лікування.
- електрофорез або фонофорез гіалуронідази, гідрокортизонової мазі.
- ультразвукова терапія.
- низькоінтенсивна лазерна терапія гелій-неоновим або інфрачервоним лазером.
Зовнішнє лікування:
- аплікації диметилсульфоксиду.
- гепарин-натрієва, солкосерилова, актовегінова, індометацинова мазі, гель троксерутину, гель індовазин.
- бальнеотерапія (сірководневі або радонові (рапні) ванни).
Санаторно-курортне лікування можливе поза активною фазою захворювання або в період мінімальних ознак активності.
Тривалість лікування
20-30 днів.
Очікувані результати лікування
Клінічна ремісія або покращення.
Критерії якості лікування
Припинення прогресування захворювання, розв'язання або зменшення запальних і фіброзно-склеротичних змін, усунення негативних суб'єктивних відчуттів.
Можливі побічні дії та ускладнення
Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання нестероїдних протизапальних засобів можливе ураження шлунково-кишкового тракту внаслідок ульцерогенної дії препаратів, токсико-алергічні ефекти, пригнічення кровотворення. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка-Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо). У разі використання препаратів амінохінолінового ряду можливі ускладнення з боку органів зору (набряк роговиці, відкладення в ній препарату, незворотні зміни сітківки (звуження артерій, набряк і атрофія жовтої плями, плямиста дегенерація, скотома), порушення кровотворення.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців. Під час огляду звертається увага на дотримання рекомендацій, наданих при виписці зі стаціонару, регулярність обстеження суміжними спеціалістами (терапевтом, офтальмологом, ревматологом). Шкіра потребує постійного догляду, що включає креми або мазі, які при необхідності містять судинозміцнюючі, розсмоктуючі та пом'якшуючі засоби.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
У період лікування - дієта N 5, 15. У період ремісії - без обмежень.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Протипоказана робота на відкритому повітрі у холодну пору року та у неопалювальних приміщеннях. Необхідна медична і соціальна реабілітація хворих (напрямок на МСЕК, працевлаштування тощо). Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси, переохолодження, інсоляція тощо). При водних процедурах слід застосовувати нейтральні або кислі мила.
Ступінь наукової доказовості - А.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на пітиріаз рожевий
Код МКХ-10: L42 - ПІТИРІАЗ РОЖЕВИЙ (ЖІБЕРА)
Ознаки та критерії діагностики
Пітиріаз рожевий - еритематозно-сквамозний дерматоз, що виявляється дисемінованими висипаннями у вигляді рожевих плям після початкової появи великої "материнської бляшки".
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Генералізована, везикульозна, геморагічна форми захворювання підлягають госпіталізації. Інші клінічні форми рожевого лишаю Жибера лікуються в умовах поліклініки.
Діагностична програма:
Лабораторні дослідження
клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);
аналіз сечі (2 рази);
біохімічні дослідження функції печінки (загальний білірубін, загальний білок, глюкоза);
серологічне дослідження (РВ, РМП).
Інструментальні дослідження
флюорографічне дослідження;
гістологічне дослідження біоптатів шкіри (за необхідності).
Консультації суміжних спеціалістів (за показанням)
отоларинголог;
гінеколог;
терапевт.
Лікувальна програма:
1. Усунення спалахів хронічної інфекції.
2. Корекція виявленої супутньої патології.
Дієтотерапія
- обмеження вуглеводів, виключення копчених і екстрактивних продуктів, спецій.
З метою скорочення терміну перебігу хвороби у рясних висипань необхідно провести антибіотикотерапію.
- гіпосенсибілізуючі засоби (тіосульфат натрію, кальцію глюконат, кальцію хлорид, магнію сульфат).
- антигістамінні засоби (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін, дифенгідрамін).
Зовнішнє лікування.
При проявах екзематизації призначають глюкокортикоїдні креми (мометазону фуроат, метилпреднізолону ацепонат, крем бетаметазону валерат).
Тривалість лікування
У середньому 5-6 тижнів. У разі подразнювальної місцевої терапії при розвитку екзематизації хвороба може затягувати від 12 тижнів до 2-3 місяців.
Очікувані результати лікування
Клінічне одужання.
Критерії якості лікування
Відсутність нових елементів, розв'язання висипань.
Можливі побічні дії та ускладнення
У разі використання агресивних неадекватних методів зовнішньої терапії можлива дисемінація шкірного висипу, що ускладнюється свербежем.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
За відсутності ефекту лікування посилюють системну та зовнішню терапію. Посилення терапії супутньої патології.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Обмеження вуглеводів, виключення копчених і екстрактивних продуктів, спецій.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Режим праці без обмежень. Не рекомендується перебування на протязі та робота, що супроводжується підвищеною пітливістю. Обмежують прийом водних процедур, зокрема купання з використанням мочалок, виключають ношення білизни із синтетичних і вовняних тканин.
Ступінь наукової доказовості - А.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на пруриго
Код МКХ-10: L28 - ПРУРИГО
Ознаки та критерії діагностики
Пруриго - хронічний дерматоз, що характеризується папульозними, папуловезикульозними, вузлуватими висипаннями, що супроводжуються сильним свербежем.
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Хворі з тяжким, завзятим перебігом дерматозу, з відсутністю ефекту від амбулаторного лікування підлягають госпіталізації не менше 2 разів на рік.
Діагностична програма:
Обов'язкові лабораторні дослідження:
загальний аналіз крові - однократно (при виявленні будь-яких змін дослідження повторюють);
загальний аналіз сечі;
біохімічний аналіз крові, включаючи ACT, АЛТ, загальний білірубін;
глюкоза крові
серологічне дослідження (РМП, РВ);
флюорографічне дослідження;
кал на яйця глистів.
Рекомендовані лабораторні дослідження:
імунологічні дослідження крові;
аналіз калу на дисбактеріоз;
копрологічне дослідження.
Інструментальні дослідження:
УЗД органів черевної порожнини (однократно).
Консультації суміжних спеціалістів:
- терапевт;
- гастроентеролог;
- психоневролог;
- ендокринолог.
Лікувальна програма:
- Дієта N 5, 9.
Після встановлення конкретної причини пруригінозного ураження (онкологічні захворювання, цукровий діабет, захворювання нервової системи, дисфункції травного тракту, паразитарні захворювання, токсикоз вагітних тощо) проводять лікування основного захворювання.
- гіпосенсибілізуючі засоби (30% натрію тіосульфат, 10% кальцію глюконат, 25% магнію сульфат).
- дезинтоксикаційні засоби (неогемодез, реополіглюкін, реосорбілакт, полівідон + натрію хлорид + калію хлорид + кальцію хлорид + магнію хлорид + натрію гідрокарбонат, ізотонічний 0,9% розчин натрію хлориду).
- антигістамінні засоби (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін, дифенгідрамін, лоратадин, дезлоратадин, ебастин, фексофенадин).
За вибором препарати I, II та III покоління протягом 2-5 тижнів (для препаратів I покоління зміна засобу через 10 днів), при необхідності після 2-3-тижневі інтервали лікування зазначеними препаратами повторюють.
При виражених клінічних проявах захворювання, свербежу шкіри, порушеннях сну, наявності скарг невротичного характеру рекомендують ін'єкційні форми антигістамінних препаратів на вибір.
- ферментні препарати (при виявленні ферментативної недостатності підшлункової залози):
- препарати панкреатину (креон, мезим-форте).
- комбіновані препарати, що містять панкреатин, холеву кислоту, пепсин, амінокислоти (панзинорм форте, фестал, ензистал).
При схильності до запорів рекомендують препарати, що містять компоненти жовчі. При наявності нестійкого стільця застосовують препарати, що не містять компонентів жовчі.
- еубіотики (призначають за умови виявлення порушень мікробіоценозу кишечнику) (біфідобактерії біфідум + кишкова паличка, або лактобактерії ацидофільні, або біфідобактерії біфідум, або ешерихія колі та ін. відповідно виявленим змінам).
- спефічна гіпосенсибілізація (гістоглобулін).
- транквілізатори (гідазепам, адаптол, діазепам, оксазепам, нітразепам).
- вегетотропні засоби (фенобарбітал + ерготамін + сума алкалоїдів беладони).
- седативні засоби (3% натрію бромід, екстракт валеріани, настоянка півонії ухильної).
- вітаміни і полівітаміни (групи B, A, E, C, PP).
- сорбенти (ентеросгель, активоване вугілля, сорбогель, силікс, атоксил).
- адаптогени (гліцисед).
- фізіотерапія (селективна фототерапія, ПУВА-терапія (у важких випадках, коли спостерігається розповсюджена свербляча висипка, ліхеніфікація), фонофорез, ультразвук).
При тяжкому перебігу, торпідності до терапії, у разі відсутності протипоказань до використання у комплексній терапії застосовують глюкокортикостероїди.
Зовнішнє лікування:
- анілінові барвники (піоктанін, фукорцин, синька).
При виразних проявах захворювання - комбіновані креми чи мазі, що містять кортикостероїди відповідної сили дії бетаметазону валерат, триамцинолону ацетонід, бетаметазону дипропіонат, преднізолон, клобетазолу пропіонат та допоміжні речовини. У подальшому перехід на пасти, креми і мазі, що містять 1-2-3% дьогтю, або 5% нафталану.
При вузлуватому свербці Гайда застосовують:
- обколювання вузлуватих елементів глюкокортикоїдними препаратами;
- руйнування вузлів методами електро-, кріо-, лазеротерапії;
- оклюзійні пов'язки зі фторвмісними кортикостероїдними мазями.
Тривалість лікування
20-30 днів.
Очікувані результати лікування
Клінічна ремісія або покращення.
Критерії якості лікування
Розсмоктування елементів, зменшення свербежу, відсутність нових елементів.
Можливі побічні дії та ускладнення
Можлива індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання системних глюкокортикостероїдних препаратів можливі ускладнення, що їм притаманні.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців (частіше навесні та восени). Під час огляду звертається увага на дотримання рекомендацій, наданих при виписці зі стаціонару, регулярність обстеження суміжними спеціалістами (алергологом, терапевтом, гастроентерологом, ендокринологом, психоневрологом). Шкіра потребує постійного догляду, що включає індиферентні креми або мазі та при необхідності містять вітаміни групи A і E.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Під час лікування - дієта N 5, 9. У період клінічного одужання або покращення рекомендується використання дієти згідно з виявленою супутньою патологією.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Протипоказана робота, що пов'язана з психоемоційним перевантаженням, запиленістю, перегріванням і переохолодженням. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси тощо). Рекомендується уникати частого миття у ванні або під душем з милом (слід застосовувати нейтральні або кислі мила), контакту з хімічно активними речовинами (цемент, пральні порошки, пасти, фарби, лаки тощо), синтетичною і вовняною тканиною. Курортотерапія показана у фазі ремісії.
Ступінь наукової доказовості - А.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
( Протокол надання медичної допомоги хворим на псоріаз виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 762 від 20.11.2015 )
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на сечостатевий мікоплазмоз
Код МКХ-10: A63 Інші хвороби, що передаються статевим шляхом, не класифіковані в інших рубриках
Загальна частина
Мікоплазмова інфекція сечостатевого тракту
Збудники - Mycoplasma genitalium, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum
Інфекція нижнього відділу сечостатевого тракту, спричинена мікоплазмами
Мікоплазмовий:
Цервіцит
Цистит
Уретрит
Вульвовагініт
Мікоплазмові інфекції органів малого тазу та інших сечостатевих органів
Мікоплазмові:
Епідидиміт
Запальні захворювання органів малого тазу в жінок
Орхіт
Мікоплазмоз:
Неускладнений
Ускладнений
Діагностична програма
Клінічна діагностика
Ознаки і симптоми обумовлені головним чином цервіцитом і уретритом, а також ускладненнями.
Жінки
Урогенітальна інфекція приблизно в 30% випадків перебігає з наступними симптомами:
Слизисто-гнійний цервіцит
Гнійні виділення з піхви
Біль у нижній частині живота
Посткоітальна чи міжменструальна кровотеча
Дизурія
Ознаки запального захворювання органів малого таза, хронічний біль в органах малого тазу
Чоловіки
Приблизно в 75% випадків урогенітальна інфекція перебігає з наступними симптомами
Виділення з уретри
Дизурія
Ознаки епідидиміту чи простатиту
Лабораторна діагностика
Культуральне дослідження
Чутливість при використанні зразків із шийки матки й уретри варіює в межах 40-85%.
Недоліки: вимагає наявності досвідченого персоналу, підходить лише для невеликої кількості інвазивних зразків (із шийки матки й уретри)
Імуноферментний аналіз (ІФА)
Чутливість складає 20-85%, залежить від виду аналізу.
Переваги: можливість тестування великої кількості зразків швидкість, автоматизація, низька вартість.
Недоліки: специфічність висока тільки при підтвердженні позитивних результатів, підходить тільки для інвазивних зразків (із шийки матки, з уретри)
Метод ампліфікації нуклеїнових кислот (МАНК)
Чутливість складає 70-95%
Переваги: висока специфічність (97-99%), можливість тестування великої кількості зразків, можливість використання як інвазивних (із шийки матки, з уретри), так і неінвазивних (сеча, проби матеріалу з вульви і піхви) зразків.
Недоліки: висока вартість у лабораторіях необхідна особлива старанність для запобігання контамінації, інгібітори можуть створити проблему, особливо для зразків сечі.
Взяття зразків
Жінки
Для тестів без ампліфікації нуклеїнових кислот використовується інвазивне взяття матеріалу (із шийки матки, з уретри) для методів, заснованих на ампліфікації нуклеїнових кислот використовується матеріал, взятий як інвазивним, так і неінвазивним способом (перша порція сечі і зразки виділень, узяті тампоном у входу в піхву, чи з уретри) з використанням МАНК.
Чоловіки
Для методів дослідження без ампліфікації нуклеїнових кислот використовується матеріал, взятий тампоном з уретри, а для методів, заснованих на МАНК, використовується матеріал, взятий як інвазивним способом, так і неінвазивним (перша порція сечі).
Показання для проведення тестування
Симптоми, що є результатом інфекцій нижніх статевих шляхів, викликаних патогенними мікоплазмами.
Ускладнення, що можуть бути викликані патогенними мікоплазмами (запальні захворювання органів малого таза, хронічна біль в області малого таза, трубна безплідність, епідидиміт, орхіт, кон'юнктивіт у дорослих).
Виявлення контактів/оповіщення партнерів.
Скринінг жінок молодше 25 років.
Скринінг осіб, що мають нових чи кілька статевих партнерів і не використовують чи використовують нерегулярно засоби бар'єрної контрацепції.
Скринінг вагітних жінок.
Виключення інфекції перед медичним втручанням (переривання вагітності, штучне запліднення, уведення внутрішньоматкових контрацептивів).
Лікувальна програма
Показання для призначення лікування
Підтвердження генітальної інфекції, що викликані патогенними мікоплазмами.
Інфекція, викликана патогенними мікоплазмами, у статевого партнера.
Лікування дорослих
Медичну допомогу хворим надають в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.
Групи антибактеріальних препаратів:
Тетрацикліни (доксицикліну гідрохлорид, доксицикліну моногідрат)
Макроліди (еритроміцин, мідекаміцин)
Фторхінолони (офлоксацин, ципрофлоксацин)
Лікування вагітних жінок
Макроліди (еритроміцин)
Медична допомога в випадку неускладненої мікоплазмової інфекції нижнього відділу сечостатевого тракту надається в амбулаторних умовах. Тривалість лікування - 10 діб.
Медична допомога в випадку ускладненої мікоплазмової інфекції органів малого тазу та інших сечостатевих органів надається в стаціонарних умовах. Тривалість лікування - 14 діб.
Загальні положення
Лікування інфікованих пацієнтів попереджує серйозні наслідки, що можуть виникнути в результаті інфекції мікоплазмозом і передачі її статевим партнерам, а під час вагітності - немовлям.
Лікування повинне бути ефективним (частота лікування > 95%), і пацієнти більш легко витримують призначений режим лікування.
Особливі зауваження
Рекомендується утримуватися від статевих зносин протягом 7-10 днів після завершення одноразової терапії чи до завершення 7-денного курсу лікування, а також доти, поки всі статеві партнери пацієнта не пройдуть відповідний курс лікування.
Особливі моменти для ВІЛ-інфікованих пацієнтів
Обличчя з ВІЛ-інфекцією і мікоплазмовою інфекцією повинні одержувати таке ж лікування, що і пацієнти без ВІЛ- інфекції.
Ведення партнерів
Пацієнтів варто проінформувати про те, що їхні статеві партнери повинні бути обстежені, протестовані та проліковані.
Необхідно обстежувати статевих партнерів, що мали контакт із даним пацієнтом протягом 60 днів з моменту появи симптомів захворювання чи постановки діагнозу; вони повинні пройти тестування і лікування.
Партнерів, що мали ризик зараження, варто повідомити про це, запросити для обстеження і запропонувати лікування за епідеміологічними показниками, навіть якщо тести на наявність хламідійної інфекції виявилися негативними.
Пацієнтам та їх партнерам варто порекомендувати утримуватися від статевих контактів, доки вони не завершать відповідний курс лікування (протягом 7-10 днів після одноразового прийому препарату чи до завершення 7-денного курсу).
Очікувані результати лікування - бактеріологічне та клінічне одужання.
Критерії якості лікування
Бактеріологічне та клінічне одужання.
Можливі побічні дії та ускладнення
При вживанні макролідів можливі нудота, блювання, біль у животі, метеорізм, діарея, рідко-алергійні реакції, нейтропенія, транзіторне підвіщення активності трансаміназ.
При вживанні тетрациклінів можливі нудота, блювання, анорексія, глосит, езофагіт, алергійні реакції, фотосенсибілізація, нейтропенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, розвиток кишкового дисбактеріозу.
При вживанні фторхінолонів можливі нудота, біль у животі, головна біль, фотосенсибілізація, кристалурія.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги - спостереження.
Наступне спостереження - тимчасові інтервали проведення тестів на виліковність: бактеріологічні дослідження, ІФА, МАНК: через 3-4 тижні після закінчення лікування.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Дієта N 15
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.
Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - А.
Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги

М.П.Жданова
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на сечостатевий трихомоніаз
Код МКХ-10:
A59.0 Урогенітальний трихомоніаз
Білі (вагінальні)
Простатити (N51) викликані Trichomonas vaginalis
A59.8 Трихомоніаз інших локалізацій
A59.9 Трихомоніаз не уточнений
Загальна частина
В організмі людини паразитують три види трихомонад: Trichomonas tenax, що виявляється в порожнині рота, Trichomonas hominis - у шлунково-кишковому тракті, Trichomonas vaginalis - у сечостатевому тракті. Патогенною є тільки Trichomonas vaginalis.
У жінок місцем мешкання Trichomonas vaginalis є піхва, у чоловіків - предміхурова залоза і сім'яні пухирці. Сечостатевий канал може уражатися у хворих обох статей. У більшості чоловіків трихомоніаз перебігає бізсимптомно.
Діагностична програма
Клінічна діагностика
Інкубаційний період в середньому рівний 10 дням, але іноді коливається від 2-3 днів до 1 місяця.
Формою трихомоніазу у чоловіків є уретріт.
Турбують сверблячка, печінні в сечовипускному каналі, слабо виражені дизуричні розлади. Відмічається гіперемія губок уретри. Виділення з уретри частіше мізерні, водянисті, слизисто-гнійні або слизисті.
У чоловіків з трихомонадним уретритом може розвинутися баланіт і баланопостіт. Хворі предявляють скарги на сверблячку голівки статевого члена, помірні болі в області крайньої плоті, виділення з препуціального мішка із запахом прілого сіна. При огляді відмічається гіперемія шкіри голівки статевого члена і крайньої плоті, набряк, мацерація епідермісу з утворенням ерозії, саден, виразок.
При трихомонадному парауретриту при огляді виявляється дрібна червона крапка, при натисканні на неї вдається отримати гнійну краплю.
При трихомонадному епідидиміту з'являються болі по ходу сім'яного канатика і придатка яєчка, підвищення температури. При пальпації придаток різко болісний.
Гострий простатит характеризується болями, що іррадиюють в стегно і поперек, прискореними позивами на сечовипускання, простаторею, наявність каламутної сечі. Нерідко ослабляється ерекція.
Трихомонадний везикуліт. Розрізняють 3 форми везикулітів: суб'єктивно асимптомну, гостру і хронічну. У хворих відмічається підвищення температури, загальна слабкість, біль в області промежини і прямої кишки, прискорене сечовипускання, термінальна гематурія, підвищення статевої збудливості. При хронічній формі виникають статеві розлади, азоспермія.
Трихомоніаз у жінок є багато осередковим захворюванням. Трихомонадний кольпіт протікає по типу гострого, підгострого і хронічного процесу. Хворі пред'являють скарги на білі, сверблячку в області статевих органів і дизуричні явища. Білі часто мають неприємний запах і роз'їдаючий характер, рясні, рідкі, часто пінисті. При огляді у таких хворих відмічається гіперемія шкіри зовнішніх статевих органів, промежини, набряклість, розпушення слизової оболонки піхви, іноді численні дрібні поверхневі виразки. Залежно від клінічних проявів трихомонадний кольпіт може бути простим макульозним, гранульозним, виразковим або змішаним.
Трихомонадний вульвіт виникає первинно у дівчаток і як наслідок трихомонадного вагініту у жінок. Протікає по типу гострого, підгострого і хронічного процесу. Хворі скаржаться на сверблячку, печіння в області входу в піхву з подальшим приєднанням білій. При об'єктивному огляді спостерігається дифузна гіперемія зовнішніх статевих органів, їх припухлість, кровоточивість, зустрічаються ерозії і виразки, виділення слизово-гнійні.
Для трихомонадного вестибуліту характерна виражена дифузна гіперемія, виразки, набряк слизової в області переддвер'я піхви, підвищена кровоточивість і слизисто-гнійні виділення. Хворі скаржаться на сверблячку і печіння в області входу в піхву.
Трихомонадний бартолініт виявляється поразкою вивідної протоки залози, а іноді і всієї залози. При об'єктивному обстеженні відмічається гіперемія гирла протоки. При розповсюдженні інфекційного процесу на всю залозу вона стає болісною, набряклою, щільною і промацується у вигляді невеликого пухлинного утворення в задній третині великих статевих губ. Іноді виникає хибний абсцес.
Трихомонадний цервіцит і ендоцервіцит протікають по типу хронічного, рідше - підгострого процесу. При цьому значно виражена набряклість слизової оболонки, гіперемія, розпушеність і дрібноочагові укриті виразками ділянки слизової шийки матки. Виділення слизисто-молочні, слизисто-гнійні, іноді - пінисті. Зустрічаються також ерозії шийки матки і поліпи.
При проникненні вагінальних трихомонад в матку виникає трихомонадний ендометрит, що характеризується збільшенням білій з домішкою крові, болями внизу живота, розладом менструального циклу.
Трихомонадний сальпінгіт характеризується появою болів внизу живота, більш різко виражених з одного боку. Пальпаторно відмічається болісність труб і їх потовщення. Нерідко виникає спайний процес в трубах, що приводить до безплідності.
Трихомонадний уретрит характеризується появою болів, відчуттям печіння при сечовипусканні і частими позивами до сечовипускання. В уретрі містяться виділення білого або жовтого кольору. При огляді відмічається гіперемія і набряк зовнішнього отвору уретри.