• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Формулярного довідника із використання лікарських засобів у психіатрії та наркології

Міністерство охорони здоровя України  | Наказ, Довідник від 14.01.2009 № 16 | Документ не діє
Реквізити
  • Видавник: Міністерство охорони здоровя України
  • Тип: Наказ, Довідник
  • Дата: 14.01.2009
  • Номер: 16
  • Статус: Документ не діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Міністерство охорони здоровя України
  • Тип: Наказ, Довідник
  • Дата: 14.01.2009
  • Номер: 16
  • Статус: Документ не діє
Документ підготовлено в системі iplex
сертраліну зв'язано з білками; дослідження на тваринах
продемонстрували наявність великого уявного об'єму розподілу у
сертраліну; фармакокінетика сертраліну в дітей з ОКР аналогічна
такій у дорослих (хоча у дітей метаболізм сертраліну дещо
інтенсивніший); однак у дітей доцільно застосовувати менші дози,
зважаючи на меншу вагу та необхідність запобігання надмірних
концентрацій у плазмі; сертралін проходить першу активну фазу
біотрансформації в печінці; його основним метаболітом у плазмі є
N-дезметилсертралін, що має значно нижчу активність (приблизно у
20 разів), ніж сертралін in vitro, та не виявляє активності на
моделях депресії in vivo; T для N-дезметилсертраліну -
1/2
62-104 год; сертралін та N-дезметилсертралін підлягають
інтенсивній біотрансформації в організмі людини, а кінцеві
метаболіти виводяться з фекаліями та сечею в еквівалентній
кількості; тільки дуже незначна частина (< 0,2%) сертраліну
виводиться із сечею в незміненому вигляді; їжа суттєво не змінює
біодоступність препарату.
Показання для застосування ЛЗ: депресія, в тому числі та її форма, яка супроводжується відчуттям тривоги, за наявності чи відсутності манії в анамнезі; обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) у дорослих та дітей; панічні розлади з наявністю або відсутністю агорафобії; посттравматичний стресовий розлад (ПТСР); соціальна фобія (соціальний тривожний розлад); при задовільному результаті на лікування продовження терапії сертраліном є ефективним засобом запобігання рецидиву початкового епізоду депресії та його появи в майбутньому; рецидиву початкового епізоду ОКР; панічного розладу, початкового епізоду ПТСР, соціальної фобії.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають 1 р/добу (вранці по
можливості або ввечері), незалежно від вживання їжі; при депресії
та ОКР лікування сертраліном слід розпочинати з дози 50 мг/добу;
при панічних розладах, ПТСР та соціальній фобії лікування слід
починати із застосування відповідної дози сертраліну гідрохлориду
25 мг/добу; через 1 тиждень дозу слід підвищити до 50 мг 1 р/добу;
такий дозовий режим знижує частоту розвитку побічних ефектів на
початковому етапі лікування панічних розладів; титрування дози при
депресії, ОКР, панічні розлади, ПТСР та соціальна фобія - якщо
ефект від застосування дози 50 мг не достатній дозу можна
підвищувати; корекцію дози слід починати не раніше ніж через
1 тиждень лікування, титраційна доза становить на 50 мг на
тиждень; доза не повинна перевищувати 200 мг/добу; корекцію дози
слід проводити не частіше ніж 1 раз на тиждень, зважаючи на T
1/2
сертраліну, що становить 24 год; перші прояви клінічного ефекту
спостерігаються протягом 7 днів лікування; однак для повного його
розвитку потрібен довший період, особливо при ОКР; дозування
протягом довготривалої терапії слід утримувати на найнижчому
ефективному рівні з наступним корегуванням залежно від реакції на
лікування; безпека та ефективність сертраліну були
продемонстровані в дітей з ОКР віком від 13 до 18 років; досвід
щодо застосування сертраліну гідрохлориду у дітей віком до
6 років, а також при інших патологіях відсутній; при застосуванні
сертраліну в дітей з ОКР (вік 13-18 років) слід застосовувати дозу
50 мг/добу; у випадку відсутності ефекту при прийомі препарату в
дозі 50 мг/добу при необхідності можливе її подальше підвищення до
200 мг/добу; у дітей віком від 13 до 18 років із депресією чи ОКР,
фармакокінетична характеристика сертраліну аналогічна такій у
дорослих, однак при підвищенні дози більше 50 мг у педіатрії слід
враховувати нижчу вагу тіла дітей в порівняно з дорослими;
титрування дози в дітей - T сертраліну - близько 1 доби;
1/2
не слід проводити корекцію дози частіше ніж 1 раз на тиждень; у
пацієнтів літнього віку (старше 65 років) можна застосовувати ті ж
самі дозові режими, що й у молодшому віці (до 65 років); спектр та
частота побічних ефектів у цій популяції були аналогічні таким у
хворих молодшого віку; слід бути обережними при застосуванні
сертраліну у хворих з патологією печінки; при порушеннях функції
печінки необхідно зменшити дозу або приймати препарат рідше;
сертралін інтенсивно біотрансформується в організмі; із сечею в
незміненому вигляді виводиться лише незначна частина препарату;
зважаючи на низькі показники виведення сертраліну нирками, дози
препарату можна не корегувати при порушеннях функції нирок.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - діарея/нетримання стулу, сухість у роті, диспепсія та нудота; біль у животі, запор, панкреатит, блювання; метаболізмм- анорексія, підвищення апетиту, гіпонатріємія; ЦНС та периферична нервова система - запаморочення, сонливість та тремор, кома, судоми, головний біль, гіпоестезія, мігрень, рухові розлади (включаючи екстрапірамідні симптоми, в тому числі гіперкінезія, гіпертонія, спазми щелепи або порушення ходи), мимовільні м'язові контрактури, парестезії та непритомність, розвиток проявів серотонінергічного с-му, в деяких випадках пов'язаних із прийомом серотонінергічних засобів (ажитації, сплутаність свідомості, потовиділення, діарея, гарячка, гіпертензії, ригідності та тахікардії); психіка - безсоння; агресивні реакції, ажитація, тривожність, депресивні симптоми, ейфорія, галюцинації, зниження лібідо в чоловіків та жінок, нічні жахи та психози; репродуктивна система - сексуальні дисфункції (передусім, затримка еякуляції в чоловіків); галакторея, гінекомастія, нерегулярний менструальний цикл та пріапізм; шкіра і підшкірні тканини - посилене потовиділення, алопеція, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, періорбітальний набряк, шкірні фоточутливі реакції, свербіж, висипи (в тому числі поодинокі випадки ексфоліативних ураженнь шкіри - с-м Стівенса-Джонсона та епідермальний некроліз), кропив'янка; система крові - лейкопенія і тромбоцитопенія; серцево-судинна система - пальпітації і тахікардія, патологічні кровотечі (наприклад, носова кровотеча, шлунково-кишкова кровотеча або гематурія), припливи крові (раптове почервоніння шкіри) та АГ; орган слуху/вестибулярний апарат - дзвін у вухах; ендокринна система - гіперпролактинемія, гіпотиреоїдизм, с-м гіпоальдостеронізму; орган зору - мідріаз і порушення зору; організм у цілому - астенія, біль у грудях, периферичний набряк, втома, гарячка, нездужання; гепатобіліарна система - тяжкі порушення функцій печінки (гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність) та безсимптомне підвищення рівнів трансаміназ у плазмі (АЛТ та АСТ); імунна система - АР, анафілактичні реакції; лабораторні показники - хибні результати клінічних лабораторних аналізів, зміна функції тромбоцитів, підвищення концентрації холестерину в сироватці крові, збільшення або зменшення ваги; м'язово-скелетна система та сполучна тканина - артралгія та м'язові спазми; сечовидільна система - нетримання сечі, затримка сечі; респіраторна система - бронхоспазм та позіхання; спектр побічних ефектів, які найчастіше спостерігаються в дослідженнях у хворих з ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальною фобією, був аналогічний тим, які спостерігаються в клінічних дослідженнях у хворих із депресіями; інші - прояви с-му відміни при припиненні лікування сертраліном, зокрема ажитація, тривожність, запаморочення, головний біль, нудота та парестезії.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до сертраліну; одночасно з інгібіторами МАО та сумісне застосування сертраліну й пімозиду.
Форми випуску ЛЗ: таб., вкриті плівковою оболонкою, по 50 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t нижче 30 град.С; термін придатності - 5 років.
Торгова назва:
I. Сертралофт, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"
Сертралофт 25, Сертралофт 50, Сертралофт 100, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"
II. Асентра(R), KRKA d.d., Novo mesto, Словенія
Залокс, Pharmascience Inc., Канада
Золофт(R), Pfizer Italia S.r.l. Latina, Італія
Золофт(R), Pfizer Italia S.r.l для "Pfizer Inc.", Італія/США
Сералін, EIS Eczacibasi Ilac Sanay ve Ticzaret A.S., Туреччина
Серліфт, Ranbaxy Laboratories Limited, Індія
Сертралюкс, Novartis Ltd. для "Sandoz Pharmaceuticals d.d", Бангладеш/Словенія
Солотік(R), Al-Hikma Pharmaceuticals, Йорданія
Стимулотон(R), EGIS Pharmaceuticals PLC, Угорщина
Стимулотон(R), EGIS Pharmaceuticals works Ltd, Угорщина
Стимулотон(R), Egis Pharmaceutical Ltd, Угорщина
- Пароксетин (Paroxetine)*
Фармакотерапевтична група: N06AB05 - антидепресанти.
Основна фармакотерапевтична дія: селективний інгібітор зворотного захвату 5-гідрокситриптаміну (5-HT, серотонін); антидепресивна дія та ефективність якого при лікуванні обсесивно-компульсивних і панічних розладів зумовлена специфічним гальмуванням захвату 5-гідрокситриптаміну нейронами мозку; за своєю хімічною структурою відрізняється від трициклічних, тетрациклічних та інших відомих антидепресантів; має низьку спорідненість з мускариновими холінергічними рецепторами; на відміну від трициклічних антидепресантів, має незначну спорідненість з альфа 1-, альфа 2- і бета-адренорецепторами, допаміновими (D2), 5-HT1-подібними, 5-HT2- та гістаміновими (H1-) рецепторами.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: не впливає на психомоторну функцію і не посилює
депресивну дію етанолу, не змінює діяльність серцево-судинної
системи, не спричинює клінічно значущих змін АТ, ЧСС і параметрів
ЕКГ; пароксетин, на відміну від антидепресантів, які гальмують
захват норадреналіну, значно меншою мірою впливає на гіпотензивний
ефект гуанетидину; після перорального введення швидко всмоктується
і зазнає перетворення в печінці; основними метаболітами діючої
речовини пароксетину є полярні й кон'юговані продукти окислення і
метилювання, які швидко виводяться з організму; приблизно 64% від
введеної дози пароксетину виводиться разом із сечею, при цьому
кількість екскретованого пароксетину в незміненому вигляді
становить менше 2%; приблизно 36% від введеної дози пароксетину
виводиться разом з фекаліями, швидше за все через жовчні шляхи,
при цьому виводиться у вигляді метаболітів; виведення метаболітів
пароксетину здійснюється в два етапи - спочатку через метаболізм
першого проходження через печінку, а потім завдяки системному
виведенню пароксетину; T коливається, але в середньому
1/2
становить приблизно 1 добу; постійна концентрація в крові
досягається через 7-14 днів після початку лікування, і протягом
подальшого тривалого лікування фармакокінетика препарату майже
не змінюється; між концентрацією пароксетину в плазмі крові й
клінічним ефектом (ефективність і несприятливі реакції) не було
виявлено кореляції; завдяки розпаду препарату в печінці кількість
пароксетину, що циркулює в крові, менша за кількість, яка
всмокталась у ШКТ; при збільшенні одноразової дози або
багаторазовому дозуванні виникає ефект часткового насичення
метаболічного шляху першого проходження через печінку і
спостерігається зниження плазмового кліренсу; це призводить до
непропорційного збільшення концентрації пароксетину в плазмі крові
й зміни фармакокінетичних параметрів з появою нелінійної
залежності; проте така нелінійність здебільшого незначна і
спостерігається тільки у людей, в яких при введенні низьких доз
досягається невелика концентрація препарату в плазмі крові; широко
розподіляється в тканинах організму; при введенні у терапевтичних
концентраціях приблизно 95% зв'язується з білками плазми крові; в
експериментах на тваринах показано, що пароксетин у невеликій
кількості здатний потрапляти в грудне молоко і проходити крізь
плаценту; у людей літнього віку і хворих з нирковою або печінковою
недостатністю спостерігається збільшення концентрації пароксетину
в плазмі крові, але воно не виходить за межі коливань концентрації
у здорових людей середнього віку.
Показання для застосування ЛЗ: дорослі депресія будь-якого типу, включаючи реактивну і тяжку депресію, а також депресію на фоні стану тривоги - ефективність пароксетину подібна до ефективності стандартних антидепресантів; пароксетин може виявитись ефективним для хворих з недостатньою реакцією на стандартне лікування; поліпшення стану у хворих здебільшого починається вже через тиждень лікування; пароксетин є ефективним засобом лікування при обсесивно-компульсивному розладі; застосування пароксетину дозволяє також ефективно попереджувати появу рецидивів обсесивно-компульсивного розладу; пароксетин є ефективним засобом лікування панічного розладу із супутньою агорафобією або без неї; застосування пароксетину в комплексі з препаратами, що впливають на когнітивні функції та поведінку, приводить до суттєвого посилення необхідного ефекту порівняно з лікуванням тільки цими препаратами; застосування пароксетину дозволяє також ефективно попереджувати появу рецидивів панічного стану; пароксетин є ефективним засобом лікування соціальних фобій/соціально-тривожних станів, генералізованого тривожного розладу, посттравматичного стресового розладу.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: депресія - рекомендованою дозою є 20 мг/добу; для деяких хворих зі слабкою відповідною реакцією на введення 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг/добу - залежно від вираженості реакції на лікування, аж до 50 мг/добу; як і для всіх інших антидепресивних засобів, дозу необхідно ретельно добирати індивідуально протягом перших 2-3 тижнів лікування, а потім коригувати її залежно від клінічних проявів; обсесивно-компульсивний розлад - рекомендованою дозою є 40 мг/добу; лікування необхідно починати з дози 20 мг/добу, а потім щотижня збільшувати її на 10 мг/добу, у деяких хворих поліпшення стану спостерігається тільки при застосуванні МДД 60 мг/добу; панічний розлад - рекомендованою дозою є 40 мг/добу, лікування необхідно починати з дози 10 мг/добу, а потім щотижня збільшувати її на 10 мг - залежно від відповідної реакції, у деяких хворих поліпшення стану спостерігається тільки при застосуванні МДД 60 мг/добу; для зменшення ризику можливого посилення симптоматики панічного розладу, що часто спостерігається на початку лікування цього захворювання, рекомендується починати лікування з невисокої дози препарату; соціальні тривожні стани/соціальні фобії - рекомендованою дозою є 20 мг/добу; для деяких хворих зі слабкою відповідною реакцією на введення 20 мг/дозу можна поступово збільшувати на 10 мг/добу - залежно від вираженості реакції на лікування, аж до 50 мг/добу; генералізований тривожний розлад - рекомендованою дозою є 20 мг/добу; для деяких хворих із слабкою відповідною реакцією на введення 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг/добу - залежно від вираженості реакції на лікування, аж до 50 мг/добу; посттравматичний стресовий розлад -рекомендованою дозою є 20 мг/добу; для деяких хворих зі слабкою відповідною реакцією на введення 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг/добу залежно від виразності реакції на лікування аж до 50 мг/добу.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: кров і лімфатична система - підвищена кровоточивість шкіри та слизових оболонок (екхімози), тромбоцитопенія; імунна система - АР (включаючи кропив'янку та ангіонабряк); ендокринна система - с-м, зумовлений недостатньою секрецією антидіуретичного гормону; метаболізм і розлади травлення - збільшення рівня холестерину, зниження апетиту, гіпонатріємія; психіатричні розлади - сонливість, безсоння, ажитація, сплутаність свідомості, галюцинації, маніакальні реакції; симптоми, що можуть бути зумовлені основною хворобою - запаморочення, тремор, екстрапірамідні розлади конвульсії, акатизія, серотоніновий с-м (може включати в себе ажитацію, сплутаність свідомості, сильне потовиділення, галюцинації, гіперрефлексію, міоклонус, тахікардію і тремор), екстрапірамідні розлади, включаючи орофаціальну дистонію, спостерігаються у пацієнтів з руховими порушеннями або у тих хворих, які лікуються нейролептиками; органи зору - нечіткість зору, г. глаукома; серцево-судинна система - синусова тахікардія, транзиторне підвищення або зниження АТ; дихальна система - позіхання; ШКТ - нудота, запори, діарея, сухість у роті, шлунково-кишкові кровотечі; гепатобіліарна система - підвищення рівня печінкових ферментів, розлади з боку печінки (такі як гепатити, інколи з жовтухою та/або печінковою недостатністю); шкіра та підшкірні тканини - потіння, шкірний висип реакції фото чутливості; сечовидільна система - затримка сечовиділення, нетримання сечі; репродуктивна система - сексуальна дисфункція, гіперпролактинемія/галакторея; загальні розлади - астенія, збільшення маси тіла, периферичні набряки; симтоми, зумовлені відміною препарату - запаморочення, розлади чутливості, розлади сну, тривога, головний біль, ажитація, нудота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, діарея; відміна пароксетину (особливо раптова) може спричиняти до таких симптомів, як запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезії, відчуття електрошоку та дзвін у вухах), порушення сну (включаючи інтенсивні сновидіння), ажитація або тривога, нудота, головний біль, тремор, сплутаність свідомості, діарея та пітливість; при проведенні клінічних іспитів препарату у дітей були отримані такі побічні ефекти - емоційна лабільність (включаючи заподіяння собі шкоди, суїцидальні думки, плач з погрозами самогубства і коливання настрою), ворожість, зниження апетиту, тремор, пітливість, гіперкінезії та ажитація; суїцидальні думки та суїцидальні спроби спостерігались головним чином у клінічних іспитах при лікуванні підлітків з депресивними розладами; ворожість спостерігалась головним чином у дітей з обсесивно-компульсивними розладами, особливо у дітей до 12 років; при проведенні іспитів із застосуванням режиму поступового зменшення дози або після відміни препарату спостерігались такі симптоми (з частотою не менш, ніж у 2% пацієнтів, і з частотою виникнення у два рази вищою порівняно з плацебо групою): емоційна лабільність, нервовість, запаморочення, нудота та біль у животі.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до пароксетину або будь-якого інгредієнта препарату; не слід призначати одночасно з інгібіторами МАО та раніше, ніж через 2 тижні після припинення лікування інгібіторами МАО; не можна призначати у поєднанні з тіоридазином, оскільки, як і інші препарати, що пригнічують печінковий фермент CYP450 2D6 - пароксетин може підвищувати рівні тіоридазину в плазмі, застосування тіоридазину може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку внаслідок цього тяжкої шлуночкової аритмії (наприклад torsades de pointes) та раптової смерті; пароксетин не можна призначати у комбінації з пімозидом.
Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 20 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 30 град.С; термін придатності - 2 роки.
Торгова назва:
I. Пароксин, ТОВ "Фарма Старт"
II. Клоксет, Stada Arzneimittel AG, Німеччина
Ксет, Cadila Healthcare Limited, Індія
Люксотил, Salutas Pharma GmbH підпиємстоа компанії "Sandoz "; "Lek S.A" підпиємство компанії "Sandoz"; "Hexal A/S" для "Sandoz Pharmaceuticals d.d", Німеччина/Польща/Данія/Словенія
Паксил(ТМ), GlaxoWellcome Production для "GlaxoSmithKline Export Limited", Франція/Великобританія
Пароксетин, Medochemie Ltd, Кіпр
Рексетин, Gedeon Richter Plc., Угорщина
- Есциталопрам (Escitalopram)*
Фармакотерапевтична група: N06AB04 - антидепресанти.
Основна фармакотерапевтична дія: антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну, що зумовлює клінічні і фармакологічні ефекти препарату; має високу афінність до основного зв'язуючого сайту і суміжного з ним алостеричного сайту транспортеру серотоніну та не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з цілим рядом рецепторів, включаючи серотонінові 5-HT1A-, 5-HT2-рецептори, дофамінові D1- і D2-рецептори, a1-, a2-, бета-адренергічні рецептори, гістамінові H1, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: абсорбція практично повна і не залежить від прийому їжі;
C досягається через 4 год після прийому; біодоступність
макс
становить близько 80%; зв'язування есциталопраму та його основних
метаболітів з білками - нижче 80%; метаболізм відбувається у
печінці до метаболітів, що деметилюються та дидеметилюються
(обидва з них є фармакологічно активними); біотрансформація
есциталопраму до деметильованого метаболіту проходить за допомогою
цитохрому CYP2C19, можлива незначна участь у процесі ізоферментів
CYP3A4 та CYP2D6; T препарату становить близько 30 год;
1/2
кліренс (Cloral) при пероральному прийомі становить близько
0,6 л/хв.; в основних метаболітів T довше; есциталопрам та його
1/2
основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) і
нирками; більша частина дозування виводиться у вигляді метаболітів
із сечею; кінетика есциталопраму лінійна; рівноважна концентрація
досягається приблизно через 1 тиждень; у пацієнтів похилого віку
(старше 65 років) есциталопрам виводиться повільніше ніж у молодих
пацієнтів.
Показання для застосування ЛЗ: лікування депресивних епізодів різного ступеня тяжкості, панічних розладів з або без агарофобії, соціальних тривожних розладів (соціальна фобія), генералізованих тривожних розладів.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають 1 р/добу, незалежно від прийому їжі; великий депресивний епізод - 10 мг 1 р/добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта доза може бути збільшена до 20 мг, антидепресивний ефект звичайно настає через 2-4 тижні, після зникнення симптомів лікування необхідно продовжувати звичайно протягом 6 місяців з метою закріплення ефекту; панічні розлади з агарофобією або без неї - протягом першого тижня рекомендується початкова доза 5 мг, після чого дозу можна збільшити до 10 мг, доза може бути в подальшому збільшена аж до 20 мг на день, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта, максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 місяці, термін лікування - декілька місяців; соціальні тривожні розлади(соціальна фобія) - 10 мг 1 р/добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта рекомендується підвищення дози до 20 мг/добу, полегшення симптомів, як правило, відбувається через 2-4 тижні лікування, рекомендується продовження лікування протягом 3 місяців, довготривале лікування протягом 6 місяців призначається з метою попередження рецидиву, враховуючи індивідуальні прояви захворювання; регулярно оцінюється ефективність лікування; генералізовані тривожні розлади - 10 мг 1 р/добу, залежно від індивідуальної чутливості, доза може бути збільшена до максимум 20 мг/добу, рекомендується продовження лікування протягом 3 місяців, довготривале лікування протягом 6 місяців призначається з метою попередження рецидиву, враховуючи індивідуальні прояви захворювання; для пацієнтів похилого віку (старше 65 років) початкова доза повинна становити половину звичайної дози, що рекомендується, рекомендована щоденна доза для літніх людей дорівнює 5 мг, залежно від індивідуальної чутливості та тяжкості депресії доза може бути збільшена до максимальної - 10 мг/добу; у разі наявності ниркової недостатності легкого та помірного ступеня обмежень немає; з обережністю необхідно приймати препарат пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв); при зниженні функції печінки рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг/добу, залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг/добу; для пацієнтів зі слабою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг/добу, залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг/добу, при припиненні лікування доза повинна поступово знижуватись протягом 1-2 тижнів для того, щоб уникнути виникнення реакції на припинення прийому препарату.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: системні - головний біль, посилене потовиділення, швидка стомлюваність, тремор, зміна ваги, запаморочення, загальне нездужання, часте позіхання; серцево-судинна система - відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, тахікардія; система крові - тромбоцитопенія; ЦНС - порушення сну і сприйняття, парестезії, екстрапірамідні порушення, ажитація, тривога, сплутаність свідомості, утруднення концентрації уваги, зниження статевого потягу і рання еякуляція, жіноча аноргазмія, бруксизм, панічні напади, агресія, деперсоналізація, галюцинації, схильність до самогубства, порушення сну, сомнолентність, парестезії, порушення смаку; ШКТ - нудота, запор, посилення слиновиділення, діарея, диспепсія, сухість у роті, порушення апетиту; сечостатева система - утруднення сечовипускання; метаболізм - порушення секреції вазопресину, гіпонатріємія, зміна ваги; орган зору - порушення акомодації, розширення зіниць; шкіра - висип, алопеція; дихальна система - набряк слизової оболонки носової порожнини; опорно-руховий апарат - артралгія, міалгія.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до есциталопраму або до інших компонентів препарату.
Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 5 мг, 10 мг, 15 мг, 20, 40; крап. для перорального застосування (р-н), 10 мг/мл по 15 мл у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності 3 роки.
Торгова назва:
I. Езопрам, Actavis Ltd для "Actavis group HF", Мальта/Ісландія
Ципралекс, H. Lundbeck A/S, Данія
Цитолес, ABDI IBRAHIM Ilac Sanayi ve Ticaret A.S для "Tripharma IIac Senayi ve Ticaret A.S", Туреччина
- Флуоксетин (Fluoxetine)
Фармакотерапевтична група: N06AB03 - антидепресанти.
Основна фармакотерапевтична дія: механізм дії якого обумовлений вибірковим пригніченням зворотного нейронального захвату серотоніну в ЦНС; слабкий антагоніст мускаринових, гістамінових та a-адренорецепторів; на відміну від інших антидепресантів не знижує функціональну активність b-адренорецепторів, мало впливає на нейрональний захват норадреналіну та допаміну.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: сприяє поліпшенню настрою, усуває відчуття страху і напруження, дисфорію; має стимулюючий і аналізуючий ефекти, не виявляє седативної і кардіотоксичної дії при прийманні у середніх терапевтичних дозах; стійкий лікувальний ефект розвивається через 1-2 тижні постійного приймання препарату і триває не менше 1 тижня після його відміни; всмоктується із ШКТ, слабко метаболізується при "першому проходженні" через печінку; приймання їжі не впливає не ступінь всмоктування, хоча може уповільнити його швидкість; C досягається через 6-8 год;
макс
рівноважна концентрація у плазмі досягається тільки після
безперервного приймання протягом кількох тижнів; зв'язування з
білками - 94,5%; легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр;
метаболізується у печінці шляхом деметилювання з утворенням
основного активного метаболіту норфлуоксетину. T флуоксетину
1/2
становить 2-3 дні, норфлуоксетину - 7-9 днів; виводиться нирками
80% і через кишечник - приблизно 15%.
Показання для застосування ЛЗ: депресії різного генезу, у тому числі резистентні до лікування іншими антидепресантами, обсесивно-фобічні розлади, булімічний невроз, анорексія, алкоголізм.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають тільки дорослим незалежно від часу приймання їжі; початкова доза препарату - 20 мг 1 р/добу у першій половині дня, за необхідності через 3-4 тижні дозу збільшують до 40-60 мг/добу у 2-3 прийоми (ранком і ввечері); при булімічному неврозі добова доза - 60 мг на 3 прийоми; МДД - 80 мг; курс лікування - 2-3 місяці.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: зниження апетиту, нудота, блювання, діарея; головний біль, роздратованість, безсоння, посилення тривоги, запаморочення; фригідність, відчуття жару, сухість у роті, посилення потовиділення, підвищення t; гіпоглікемія, гінонатріємія, дисфонія, фарингіт, біль у суглобах і м'язах; розвиток імуноалергічних захворювань з пропасницею, гепатитом, лімфаденітом, шкірними реакціями, зміною крові і васкулітами.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, вагітність, лактація, дитячий вік, одночасне застосування з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після припинення їх прийому, печінкова і ниркова недостатність, епілепсія, судомні стани в анамнезі, суїцидальна налаштованість, глаукома, атонія сечового міхура, доброякісна гіперплазія передміхурової залози.
Форми випуску ЛЗ: капс. по 20 мг; порошок (субстанція) у пакетах подвійних поліетиленових; табл., вкриті оболонкою, по 0,02 г.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
I. Флуксетин, ВАТ "Київмедпрепарат"
Флуоксетин, Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" для ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"
II. Інтрив(R), Lilly S.A.; "Elan Pharma International Limited", Іспанія/Ірландія
Продеп, "Sun Pharmaceutical Industries Ltd", Індія
- Дулоксетин (Duloxetine)
Фармакотерапевтична група: N06AX21 - антидепресанти.
Основна фармакотерапевтична дія: інгібітор зворотнього захоплення серотоніну і норепінефрину; незначно інгібує захват допаміну, не має значної спорідненості з гістаміновими і допаміновими, холінергічними і адренергічними рецепторами; механізм дії при лікуванні депресії обумовлений інгібуванням зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину і посиленням серотонінергічної і норадренергічної нейротрансмісії в ЦНС.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: чинить болезаспокійливу дію, що є результатом
уповільнення передачі больових імпульсів у ЦНС; при пероральному
прийомі добре всмоктується; C досягається через 6 год після
макс
прийому препарату; прийом їжі затримує час абсорбції, час
досягнення C збільшується з 6 до 10 год, при цьому
макс
всмоктування зменшується (приблизно на 11%); ефективно зв'язується
з білками сироватки (> 90%), метаболізується за участю
ізоферментів CYP2D6 і CYP1A2, метаболіти, що утворюються,
фармакологічно неактивні; T - 12 год; середній кліренс
1/2
дулоксетину в плазмі 101 л/год; для пацієнтів із термінальною
стадією ниркової недостатності, що постійно перебувають на
діалізі, спостерігалося подвійне збільшення концентрації
дулоксетину і величин експозиції (AUC) порівнянно зі здоровими
суб'єктами; для пацієнтів із хр. нирковою недостатністю повинна
використовуватися нижча початкова доза.
Показання для застосування ЛЗ: лікування депресії (для підтримуючої терапії протягом 6 місяців у пацієнтів, у яких спостерігалася відповідь на терапію), діабетичної нейропатії (ДНП).
Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначається в дозі 60 мг 1 р/добу щодня, незалежно від прийому їжі; деяким пацієнтам може рекомендуватися дозування вище, тобто більше 60 мг 1 р/добу щодня, до МДД 120 мг, розділеної на 2 прийоми, можливість призначення доз, більших за 120 мг, систематично не оцінювалася; початкове дозування для пацієнтів у термінальній стадії ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) становить 30 мг 1 р/добу; у хворих з печінковою недостатністю початкове дозування має бути нижчим для пацієнтів, хворих на цироз; будь-яких змін дози препарату при призначенні пацієнтам літнього віку не потрібно; у пацієнтів молодше 18 років можливість застосування дулоксетину не вивчалася.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: запор, нудота, сухість у роті, втома, запаморочення, безсоння і головний біль, прискорене серцебиття, понос, диспепсія, блювання, зменшення апетиту, зменшення ваги, сонливість, тремор, загальмованість, пітливість, відчуття жару, позіхання, затьмарений зір, тривожність та розлади сну, розлади еякуляції та порушення ерекції, зниження лібідо та аноргазмія. тахікардія, гастроентерит, стоматит, відрижка, дегідратація, підвищення тиску, підвищення печінкових показників, збільшення ваги, спрага, нездужання, напруження м'язів, порушення смаку та зору, ажитація, бруксизм, дезорієнтація, похолодання кінцівок, нічна пітливість, фоточутливість, почервоніння обличчя, ніктурія та затримка сечі. Запаморочення, нудота, і головний біль при припиненні прийому; ендокринна система - порушення секреції антидіуретичного гормону; орган зору - глаукома; печінка - гепатити, жовтяниця; імунна система - анафілактичні реакції; лабораторні показники - АлАТ, ЛФ, АсАТ, білірубіну; обмін речовин - гіпонатріємія ЦНС - екстрапірамідні розлади, серотоніновий с-м; психіка - галюцинації; сечова система - затримка сечі; шкіра та підшкірна клітковина - висип; ангіоневротичний набряк, с-м Стівенса-Джонсона, кропив'янка; судини - ортостатична гіпотензія та синкопе (особливо на початку лікування).
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до дулоксетину; одночасний прийом з інгібіторами МАО, або в межах принаймні 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО (інгібітори МАО не повинні призначатися принаймні протягом 5 днів після припинення лікування дулоксетином).
Форми випуску ЛЗ: капс. тверді, кишковорозчинні по 60 мг, 30 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t нижче 30 град.С, термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
II. Сімбалта(R), Lilly France S.A.; "Elan Pharma International Limited", Іспанія/Ірландія
- Флувоксамин (Fluvoxamine)*
Фармакотерапевтична група: N06AB08 - антидепресанти.
Селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення
Основна фармакотерапевтична дія: потужний інгібітор зворотного захоплення серотоніну як in vitro, так і in vivo і має мінімальну спорідненість з підтипами серотонінових рецепторів; має незначну здатність зв'язуватися з альфа-адренергічними, бета-адренергічними, гістамінергічними, мускариновими, холінергічними або допамінергічними рецепторами.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: повністю абсорбується після перорального прийому; C
макс
досягається через 3-8 год після прийому; через механізм першого
проходження середня абсолютна біодоступність дорівнює 53%; на
фармакокінетику флувоксаміну не впливає одночасний прийом їжі; in
vitro 80% зв'язується з білками плазми; об'єм розподілу в людини
становить 25 л/кг; інтенсивно метаболізується в печінці; хоча in
vitro головним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі
флувоксаміну, є CYP2D6, плазмові концентрації в осіб зі зниженою
активністю CYP2D6 не набагато вищі, ніж в осіб з інтенсивним
метаболізмом; середній T становить приблизно 13-15 год після
1/2
одноразового прийому і трохи подовжується (17-22 год) при
багаторазовому прийомі, при цьому рівноважна концентрація в плазмі
крові звичайно досягається протягом 10-14 днів; інтенсивно
трансформується в печінці, головним чином, шляхом окислювального
деметилювання, в результаті чого утворюється щонайменше дев'ять
метаболітів, які виводяться нирками; два основні метаболіти
демонструють незначну фармакологічну активність, інші метаболіти -
фармакологічно неактивні; флувоксамін є потужним інгібітором
CYP1A2, помірно інгібує CYP2C і CYP3A4 і має тільки граничний
інгібуючий ефект на CYP2D6; препарат демонструє лінійну
фармакокінетику при прийомі одноразової дози; рівноважні
концентрації в плазмі є більшими, ніж розраховані за даними для
одноразової дози, і диспропорційно вищими при прийомі вищих
добових доз; фармакокінетика флувоксаміну є однаковою у здорових
дорослих, осіб літнього віку та пацієнтів із нирковою
недостатністю, метаболізм флувоксаміну порушується в пацієнтів із
захворюваннями печінки; рівноважні концентрації флувоксаміну в
плазмі вдвічі більші у дітей віком 6-11 років, ніж у дітей віком
12-17 років (плазмові концентрації в дітей віком від 12 до
17 років такі ж, як і в дорослих).
Показання для застосування ЛЗ: депресія, обсесивно-компульсивні розлади.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: депресія у дорослих - рекомендована початкова доза становить 50 мг або 100 мг/добу 1 р/добу, бажано перед сном; збільшувати дозу треба поступово, доки не буде досягнуто клінічного ефекту; звичайна ефективна доза становить 100 мг/добу, її слід підбирати індивідуально, залежно від реакції хворого; застосовуються дози до 300 мг/добу; у разі призначення доз, що перевищують 150 мг, їх слід розподілити на декілька прийомів протягом доби; згідно з рекомендаціями ВООЗ, після зникнення у хворого симптомів депресії лікування необхідно продовжувати ще протягом 6 місяців; рекомендована доза для попередження виникнення рецидиву депресії - 100 мг 1 р/добу; обсесивно-компульсивні розлади (дорослі та діти віком 8 років і старше) - рекомендована початкова доза становить 50 мг/добу протягом 3-4 днів, після чого її слід поступово підвищувати, доки не буде досягнуто максимальної ефективної дози, яка, як правило, становить 100-300 мг/добу; МДД для дорослих - 300 мг, для дітей віком 8 років і старше - 200 мг; дози до 150 мг призначають 1 р/добу, бажано перед сном; у разі призначення доз, більших ніж 150 мг, їх слід розподілити на 2-3 прийоми протягом доби; якщо терапевтичний ефект був досягнутий, лікування можна продовжувати далі в дозі, підібраній індивідуально; якщо протягом 10 тижнів лікування поліпшення не настає, доцільність подальшого призначення треба переглянути; хоча системні дослідження того, як довго може тривати лікування препаратом, не проводилися, беручи до уваги хр. характер обсесивно-компульсивних розладів, у разі досягнення протягом 10 тижнів позитивного терапевтичного ефекту доцільним є продовження лікування; підбирати дози потрібно дуже ретельно для того, щоб утримувати хворого на найменшій ефективній дозі, доцільність продовження лікування слід періодично переглядати; пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю повинні починати лікування з низької дози і перебувати під пильним контролем лікаря.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: метаболізм - анорексія, збільшення або втрати ваги; ЦНС та психіка - ажитація, тривога, сплутаність свідомості, галюцинації, запаморочення, головний біль, безсоння, нервовість, сонливість, тремор, атаксія, екстрапірамідні симптоми, маніакальний стан, парестезії, судоми; Серцево-судинна система - відчуття серцебиття/тахікардія, (постуральна) гіпотензія; ШКТ - нудота, біль у животі, запор, діарея, сухість у роті, диспепсія, зміна смакових відчуттів; шкіра і підшкірні тканини - пітливість, шкірні реакції підвищеної чутливості (включаючи висипи, свербіж, ангіоневротичний набряк), світлочутливість; загальні та місцеві - астенія, відчуття нездужання; скелетно-м'язова система і сполучна тканина - артралгія, міальгія; репродуктивна система - порушення (затримка) еяколяції, галакторея, аноргазмія; печінка - порушення функції печінки; серотоніновий с-м, явища, подібні до злоякісного нейролептичного с-му, гіпонатріємія і с-м неадекватної секреції антидіуретичного гормону; можлива поява реакції відміни (запаморочення, парестезії, головний біль, нудота і відчуття тривоги); геморагічні прояви: наприклад, екхімози, пурпура, шлунково-кишкові кровотечі.
Протипоказання до застосування ЛЗ: одночасно з тизанідином та інгібіторами МАО; лікування флувоксаміном можна починати не раніше, ніж через два тижні після припинення прийому необоротних інгібіторів МАО, і наступного дня після відміни оборотних інгібіторів МАО; лікування будь-яким із препаратів групи інгібіторів МАО можна починати не раніше, ніж через один тиждень після відміни флувоксаміну; гіперчутливість до препарату.
Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті плівковою оболонкою, по 50 мг, 100 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
II. Депривокс, Stada Arzneimittel AG, Німеччина
Феварин(R), Solvay Pharmaceuticals B.V.; "Solvay Pharmaceuticals", Нідерланди/Франція
Флувоксамін Сандоз, Salutas Pharma GmbH підприємства компанії "Sandoz"; "Lek Pharmaceuticals d.d." підприємства компанії "Sandoz"; "Lek S.A." підприємства компанії "Sandoz" для "Sandoz Pharmaceuticals d.d", Німеччина/С
- Венлафаксин (Venlafaxine)*
Фармакотерапевтична група: Код АТС: N06AX16 Антидепресанти
Основна фармакотерапевтична дія: венлафаксин та його основний метаболіт О-десметил венлафаксин (ОДВ) є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, а також пригнічують зворотне захоплення дофаміну нейронами, антидепресант з новою структурою; він є рацематом двох активних енантіомерів; антидепресантний ефект пов'язаний з посиленням нейротрансміттерної активності центральної нервової системи; венлафаксин та ОДВ, при одноразовому або багаторазовому введенні, знижують бета-адренергічні реакції, однаково ефективно впливають на зворотне захоплення нейротрансміттера; венлафаксин не пригнічує активність МАО; не має спорідненості з опіатними, бензодіазепіновими, фенциклідиновими або N-метил-d-аспартатними (NMDA) рецепторами, не впливає на вивільнення норадреналіну із тканин головного мозку.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: після одноразового застосування капс. пролонгованої дії
25-150 мг середня C венлафаксину і ОДВ у плазмі крові досягає
макс
33-172 нг/мл протягом, відповідно, 6 і 8 год; всмоктується
не менше 92% всієї дози; середній T та ОДВ становить,
1/2
відповідно, 5 і 11 год; зв'язування венлафаксину та ОДВ з білками
плазми крові становить, відповідно, 27% і 30%; ОДВ та інші
метаболіти, а також неметаболізований венлафаксин виводяться через
нирки; приблизно 78% прийнятої дози венлафаксину виявляється у
сечі протягом 48 год у вигляді незміненного венлафаксину; при
багаторазовому застосуванні рівноважні концентрації венлафаксину
та ОДВ досягаються протягом 3-х діб; у діапазоні добових доз
75-350 мг, венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику; одночасний
прийом їжі збільшує час досягнення C на 20-30 хв, однак
макс
величини C та абсорбції не змінюються; вік і стать пацієнта
макс
не впливають на фармакокінетику препарату; при помірній або тяжкій
нирковій недостатності загальний кліренс венлафаксину та ОДВ
знижується, а T збільшується; зниження загального кліренсу, в
1/2
основному, спостерігається у пацієнтів з кліренсом креатиніну
нижче 30 мл/хв.; капс. пролонгованої дії вміщують мікросфери, які
поступово виділяють венлафаксин у ШКТ; нерозчинна частина цих
мікросфер виявляється у калі.
Показання для застосування ЛЗ: депресія (за наявності або відсутності симптомів тривоги), у тому числі для профілактики рецидивів депресії.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: звичайна рекомендована доза
становить 75 мг 1 р/добу; якщо з урахуванням перебігу хвороби
необхідна вища доза (тяжчий депресивний стан), можна відразу
призначити 150 мг 1 р/добу; після цього добову дозу можна
підвищувати на 37,5-75 мг кожні 2 або 3 доби з інтервалом 2 тижні
або більше, але не менше 4 діб, до досягнення бажаного
терапевтичного ефекту; рекомендована МДД - 225 мг при помірній
депресії або 350 мг при тяжкому депресивному стані; після
досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза, залежно
від ефективності та переносимості, може бути поступово знижена до
мінімального ефективного рівня; лікування епізоду депресії повинно
тривати не менше 6 місяців; для підтримуючої терапії, а також
терапії з метою профілактики рецидивів або нових епізодів
депресії, зазвичай використовуються ті самі дози, які виявилися
ефективними при звичайному епізоді депресії; лікар повинен
регулярно, не рідше 1 разу в 3 місяці, контролювати ефективність
тривалої терапії; при легкій нирковій недостатності (швидкість
клубочкової фільтрації більше 30 мл/хв) - коригування дози
не потрібне, помірна ниркова недостатність (швидкість клубочкової
фільтрації 10-30 мл/хв.) - дозу слід знизити на 50%;
не рекомендується застосовувати венлафаксин при швидкості
клубочкової фільтрації менше 10 мл/хв.; у разі подовження T
1/2
венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) хворим слід
вводити 1 дозу 1 р/добу; пацієнти на гемодіалізі можуть отримувати
50% звичайної добової дози венлафаксину після завершення
гемодіалізу; при легкій печінковій недостатності (протромбіновий
час менше 14 сек) коригування дози не потрібне; при помірній
печінковій недостатності (протромбіновий час від 14 до 18 сек)
дозу слід знизити на 50%; не рекомендується застосовувати
венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (протромбінований