Про затвердження клінічних протоколів санаторно-курортного лікування в санаторно-курортних закладах (крім туберкульозного профілю) для дорослого населення

Апаратна фізіотерапія: Із методів фізіотерапії застосовують синусоїдальні модульовані струми (СМС), що володіють аналгезуючим, протизапальним та трофічним ефектами. Застосовують апарат "Ампліпульс-4", змінний режим роботи, електроди прикладаються до ділянки печінки, II та III рід роботи, по 3 хв кожний, глибина модуляцій від 25 до 100%, 8-10 процедур на курс лікування.

Хвилі дециметрового діапазону (ДМХ) надають трофічного ефекту, поліпшують кровопостачання, відновлюють функціональний стан печінки. ДМХ-терапію здійснюють так. Прямокутний опромінювач апарату "Ромашка" розміром 5 х 30 кв.см розташовують контактно над проекцією печінки вздовж правого краю. Положення пацієнта - лежачи на спині. Потужність впливу 5 Вт. У разі використання стаціонарного апарату "Волна-2" довгастий опромінювач розміром 16 х 35 кв.см встановлюють над тією ж ділянкою, але з зазором 3-5 см. Потужність на рівні I положення перемикача дозування (10 Вт). Експозиція 15 хв, на курс 8-10 процедур.

Застосовують електросон. Струми низької частоти сприяють поліпшенню перебігу захворювання, позитивним зрушенням при низці обмінних порушень нейрогуморальної регуляції за рахунок впливу на підкорково-стовбурову ділянку мозку, гіпоталамус, ретикулярну формацію стовбура мозку. Процедури проводять за допомогою апарату "Електросон-3". Розташування електродів повинно бути очно-завушним або завушно-лобним. Частота імпульсів 3-5 Гц, тривалість процедури 6-10 хв, надалі - від 15 до 30 хв, двічі-тричі на тиждень, 8-10 процедур на курс лікування.

З методів лікарського електрофорезу використовують електрофорез магнію (10% розчин сірчанокислої магнезії), 2% розчин папаверину гідрохлориду за поперечною методикою, щільність струму 0,05-0,08 мА/кв.см, тривалість впливу до 20 хв, через день, на курс 8-12 процедур.

Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.

Показники якості лікування: зникнення больових нападів, відчуття важкості в правому підребер'ї, диспепсичних явищ, пальпаторної болючості в ділянці печінки та жовчного міхура, нормалізація розмірів печінки, нормалізація показників інструментальних та лабораторних досліджень, поліпшення самопочуття.

Протипоказання:

- гострий гепатит A;

- гострий гепатит B.

Шифр по МКХ-10:

Хронічний вірусний гепатит C B18.2

Хронічний вірусний гепатит B з дельта-агентом (вірусом) B18.0

Хронічний вірусний гепатит B без дельта-агента (вірусом) B18.1.

Класифікація вірусного гепатиту C та B за клінічно-біохімічними ознаками:

I. Ступінь активності процесу (визначається важкістю, вираженістю та глибиною запального процесу у печінці):

а) мінімальний;

б) помірний;

в) виразний.

II. Стадія хронічного гепатиту (залежно від ступеня фіброзу)

0 - фіброз відсутній,

1 - мінімальний періпортальний фіброз,

2 - помірний фіброз з портопортальними септами,

3 - виражений фіброз з портоцентральними септами,

4 - цироз печінки.

Діагностика на санаторному етапі*

Основні клінічні критерії: астеновегетативні розлади, біль у ділянці печінки, артралгії, міалгії, збільшення печінки, диспепсичні явища, шкірна сверблячка, підвищена кровоточивість, підвищення температури тіла, схуднення.

Обов'язкові лабораторні дослідження

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі;

- печінковий комплекс (загальний білірубін та його фракції, загальний білок та білкові фракції, АсАТ, АлАТ, лужна фосфатаза, ГГТП, (бета)-ліпопротеїди, холестерин крові)

- амілаза крові;

- копрограма;

- аналіз калу на приховану кров;

- вірусні маркери, визначення активності реплікації (при необхідності)

- імуноглобуліни крові (при необхідності).

Обов'язкові інструментальні дослідження.

- Електрокардіографія;

- УЗД органів черевної порожнини.

Додаткові дослідження проводяться за показаннями залежно від особливостей перебігу захворювання і тяжкості супутніх захворювань.

Консультації фахівців поводяться за призначенням.

Санаторно-курортне лікування*

Санаторний режим: II-III

Дієта: 5 (раціон N 2), дрібне харчування.

Кліматотерапія: загальна.

Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, групова лікувальна фізкультура.

Мінеральні води: призначають питні мінеральні води малої та середньої мінералізації із вмістом гідрокарбонатів, сульфатів, хлору, магнію.

Гідрокарбонатні води поліпшують вуглеводний та білковий обмін, чинять протизапальну дію. Враховуючи, що гідрокарбонати знижують рівень кислотоутворення у шлунку, вони показані при сполученій патології печінки та гастродуоденальної системи.

Сульфатні води, крім виразного посилення холерезу та холекінетичного ефекту, сприяють поліпшенню фізико-хімічних властивостей жовчі. Сірчанокислі солі магнію та натрію справляють сприятливий вплив на функціональний стан печінки, передусім за рахунок відновлення функції гепатоцитів, підвищують окисно-відновні процеси, посилюють обмін речовин.

Мінеральну воду слід пити у теплому вигляді температурою 40-45 град.С у кількості від 100 до 250 мл на прийом, тричі на добу, перед вживанням їжі. При підвищеному кислоутворенні мінеральна вода призначається за 90-60 хв перед вживанням їжі, іноді й за 40 хв після вживання їжі на висоті травлення. При зниженій кислотоутворювальній функції шлунку воду призначають за 30 хв перед вживанням їжі.

Слід зауважити, що у хворих, які тривалий час приймають інтерферонотерапію, внутрішній прийом мінеральних вод сприяє значно кращій переносності (альфа)-інтерферону, зменшує вираженість побічних реакцій цього препарату.

Бальнеотерапія: у комплексі відновлювального лікування обов'язково використовуються ванни різного хімічного складу. Кисневі, хвойні, морські, йодобромні, мінеральні ванни чинять сприятливу дію на вищі регуляторні механізми, які зумовлюють нормалізацію функціонального стану органів травлення. Значне поліпшення печінкової гемодинаміки спостерігається під впливом радонових ванн.

Апаратна фізіотерапія: застосовують електросон. Струми низької частоти сприяють поліпшенню перебігу захворювання, позитивним зрушенням при низці обмінних порушень нейрогуморальної регуляції за рахунок впливу на підкорково-стовбурову ділянку мозку, гіпоталамус, ретикулярну формацію стовбура мозку.

Процедури проводять за допомогою апарату "Електросон-3". Розташування електродів повинно бути очно-завушним або завушно-лобним. Частота імпульсів 3-5 Гц, тривалість процедури 6-10 хв, надалі - від 15 до 30 хв, двічі - тричі на тиждень, 8-10 процедур на курс лікування.

Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.

Показники якості лікування: зменшення чи зникнення больових нападів, відчуття важкості в правому підребер'ї, диспепсичних явищ, пальпаторної болючості в ділянці печінки та жовчного міхура, нормалізація розмірів печінки, нормалізація показників інструментальних та лабораторних досліджень, поліпшення самопочуття.

Протипоказання:

- хронічний гепатит C у стадії вираженої активності.

- хронічний гепатит B у стадії вираженої активності.

Шифр по МКХ-10:

Алкогольна жирова дистрофія печінки (K70.0)

Хронічний алкогольний гепатит (K70.1)

Алкогольний фіброз печінки (K70.2)

Токсичне ураження печінки (K71)

Згідно Уніфікованої клініко-статистичної класифікації хвороб органів травлення (відомча інструкція, затверджена МОЗ України в 2004 р.) пропонується наступна класифікація:

K70 Алкогольна хвороба печінки

Фаза процесу: F1 - стеатоз; F2 - гострий гепатит; F3 - хронічний гепатит; F4 - цироз.

Ускладнення цирозу печінки: O1 - гостра кровотеча; L1 - із вен стравоходу; L2 - із гемороїдальний вен; O2 - крововтрата.

В залежності від клінічної форми, перебігу, активності процесу виділяють:

- Алкогольна жирова дистрофія печінки

- Алкогольний стеатогепатит

- Гострий алкогольний гепатит, фульмінантна форма

- Гострий алкогольний гепатит, жовтянична форма

- Гострий алкогольний гепатит, латентна форма

Класифікація токсичного ураження печінки:

I. Гостре токсичне ураження печінки

II. Хронічне токсичне ураження печінки

Діагностика на санаторному етапі*

- Основні клінічні критерії: диспепсичні явища, астеновегетативні розлади, важкість або біль у ділянці печінки, збільшення печінки, схуднення, телеангіектазії.

Обов'язкові лабораторні дослідження

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі;

- печінковий комплекс (загальний білірубін та його фракції, загальний білок та білкові фракції, АсАТ, АлАТ, лужна фосфатаза, ГГТП, (бета)-ліпопротеїди, холестерин крові)

- амілаза крові;

- копрограма;

- аналіз калу на приховану кров;

- вірусні маркери, визначення активності реплікації (при необхідності);

- імуноглобуліни крові (при необхідності).

Обов'язкові інструментальні дослідження.

- Електрокардіографія;

- УЗД органів черевної порожнини.

Додаткові дослідження проводяться за показаннями залежно від особливостей перебігу захворювання і тяжкості супутніх захворювань.

Консультації фахівців проводяться за призначенням.

Санаторно-курортне лікування*

Санаторний режим: II-III

Дієта: 5 (раціон N 2), дрібне харчування.

Кліматотерапія: загальна.

Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, групова лікувальна фізкультура.

Мінеральні води: призначають питні мінеральні води малої та середньої мінералізації гідрокарбонатні, гідрокарбонатно-сульфатні, гідрокарбонатно-хлоридні, сульфатно-гідрокарбонатні, натрієво-кальцієво-магнієві води (Березовські мінеральні води, Лужанська, Куяльник, Миргородська, Моршинська ропа розведення 9,5 г/л, Одеська N 1 та ін.). Воду слід пити у теплому вигляді, час прийому води залежить від стану кислотоутворюючої функції шлунка, по 200-250 мл на прийом, тричі на день. Пляшковані води попередньо дегазують.

Бальнеотерапія: використовують ванни різного хімічного складу. Мінеральні, кисневі, хвойні та йодо-бромні ванни чинять сприятливу дію на вищі регуляторні механізми, які зумовлюють нормалізацію функціонального стану органів травлення.

Апаратна фізіотерапія: Застосовують електросон. Процедури проводять за допомогою апарата "Електросон-3". Розташування електродів повинно бути очно-завушним або завушно-лобним. Частота імпульсів 3-5 Гц, тривалість процедури 6-10 хв, надалі - від 15 до 30 хв, двічі - тричі на тиждень, 8-10 процедур на курс лікування.

Хвилі дециметрового діапазону (ДМХ) поліпшують функціональний стан печінки. Процедури проводять від апарату "Ранет". Подовжній опромінювач розташовують на ділянку правого підребер'я, зазор 3-4 см, потужність 25 Вт, експозиція 15 хв, через день, на курс 10-12 процедур.

Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 днів.

Показники якості лікування: зникнення диспепсичних явищ, болю та відчуття важкості в правому підребер'ї, пальпаторної болісності в ділянці печінки та жовчного міхура, нормалізація розмірів печінки, показників інструментальних та лабораторних досліджень, поліпшення самопочуття.

Протипоказання: гострий алкогольний гепатит, гостре токсичне ураження печінки.

Шифр по МКХ-10: K58.0, K58.9, K59.0

Згідно Уніфікованої клініко-статистичної класифікації хвороб органів травлення (відомча інструкція, затверджена МОЗ України в 2004 р.) виділяють:

K58 Синдром подразненого кишечника

Клінічні прояви: Q1 - діарея; Q2 - закреп; Q3 - больовий синдром.

Діагностика на санаторному етапі*

Діагностичні критерії** СПК (Римські критерії III, 2006 р.)

Рецидивуючий абдомінальний біль або дискомфорт*** протягом щонайменше 3 днів на місяць за останні 3 місяці, що супроводжується 2 або більше з нижче вказаних ознак:

1. Покращення після дефекації

2. Початок захворювання супроводжувався зміною частоти випорожнень

3. Початок захворювання супроводжувався зміною консистенції випорожнень.

Додаткові діагностичні критерії** СПК (Римські критерії III, 2006 р.)

- порушення частоти випорожнень (<= 3 випорожнень на тиждень або > 3 випорожнень на день)

- неправильна форма випорожнень (грудкуваті/тверді випорожнення або рідкі водянисті випорожнення)

- натужування при дефекації

- імперативні позиви, а також відчуття неповного випорожнення, виділення слизу з фекаліями та здуття живота.

Обов'язкові лабораторні дослідження:

- Загальний аналіз крові (при відхиленні від норми дослідження повторювати 1 раз у 10 днів)

- Загальний аналіз сечі

- Печінковий комплекс (загальний білірубін та його фракції, АсАТ, АлАТ, лужан фосфатаза, ГГТП)

- Копрограма

- Аналіз калу на дисбактеріоз

- Аналіз калу на приховану кров

Обов'язкові інструментальні дослідження:

- Ректороманоскопія

- УЗД органів черевної порожнини і малого тазу

- Електрокардіографія

- Езофагогастродуоденоскопія

Обов'язкова консультація: колопроктолога.

Консультація фахівців за призначенням: гінеколога, уролога, невропатолога.

Санаторно-курортне лікування*

Основні терапевтичні ефекти, які очікуються - відновлення функції товстої кишки на тлі вилучення психічного й нервового перенапруження, що вимагає нормалізації режиму праці та відпочинку, створення умов, сприятливих для нервової системи, регулярні заняття гігієнічною гімнастикою з включенням фізичних вправ, які сприяють розвитку м'язів черевини.

Зважаючи на це, дієта хворих на СПК повинна бути диференційована залежно від характеру моторних порушень товстої кишки. Тому при СПК з переважанням проносів рекомендується дієта 4 (згодом 4б та 4в), які забезпечують максимальне обмеження механічних та хімічних подразників, а також містять продукти, що гальмують перистальтику кишечнику (харчування дрібне 5-6 разів на добу). При СПК з переважанням закрепів застосовується дієта 3, яка передбачає необхідну кількість харчових волокон та послаблюючих речовин, що забезпечують достатній обсяг стільця для його просування.

Санаторний режим: II-III

Кліматотерапія: загальна

Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна фізкультура (групова).

Мінеральні води: Внутрішнє вживання мінеральних вод сприяє нормалізації моторики та вмісту мікрофлори товстої кишки, сприяє відновленню основних функцій шлунку, печінки, підшлункової залози, відновлює рефлекторні зв'язки поміж різними органами системи травлення, спричинює відновлення місцевого імунітету та імунологічної реактивності організму.

Хворим на СПК із діареєю маломінералізовані води різного хімічного складу гідрокарбонатні, гідрокарбонатно-хлоридні, хлоридно-гідрокарбонатні) призначаються у періоди затухаючого загострення та ремісії (Березовська, Гута, Келечинська, Лужанська N 1, Миргородська, Нафтуся, Одеська N 1, Поляна Закарпатська, Рай-Оленівська, Шаян). Мінеральна вода призначається двічі на добу, окрім ранкового прийому, теплої або гарячої температури (45-55 град.C), 100 мл на прийом. При гарній переносності доза мінеральної води збільшується до 200 мл, а число прийомів - до трьох разів на добу. Час приймання мінеральної води залежить від стану кислотоутворюючої функції шлунку. Зокрема, за необхідності пригнічення підвищеної кислотоутворюючої й секреторної функцій шлунку при гіперхлоргідрії мінеральна вода призначається за 1-1,5 год. перед їжею, а за необхідності стимулювання пониженої кислотоутворюючої й секреторної функції шлунку при гіпохлоргідрії - за 30 хв перед їжею. Внаслідок такого застосування внутрішнє приймання гарячої МВ води сприятиме усуненню спазмів кишечнику й зменшенню його підвищеної перистальтики.

В лікуванні хворих на СПК із закрепами застосовують мало-, середньо- й високомінералізовані мінеральні води, які містять сульфатні і хлоридні іони, а також води з вмістом натрію та магнію, дія яких спрямована на стимулювання рухливої функції кишечнику (Єсентуки N 17, Одеська N 2, Моршинська ропа у розведенні 7,0 г/л та 14 г/л, Поляна Квасова, Поляна Купіль, Свалява, Слов'янівська, Смирновська, Феодосійська, Яворницька). Час прийому мінеральних вод визначається залежно від вихідного рівня кислотоутворення в шлунку. Воду призначають кімнатної температури, 200 мл на один прийом тричі на добу.

Пелоїдо- та бальнеотерапія: Застосування лікувальних грязей температурою 38-40 град.С на ділянку проекції товстої кишки і симетрично позаду на поперек впродовж 15-20 хв поліпшує моторну функцію кишечника, підвищує активність кишкових ферментів, імунологічну реактивність організму, нормалізує вітаміноутворення і біоценоз, впливає на біохімічні процеси, чинить протизапальну дію. Рефлекторно, через ЦНС, вегетативну нервову систему, гормональні та нейрогуморальні фактори грязелікування впливає на процеси всмоктування у тонкому кишечнику. Грязелікування проводять через день, чергуючи його з ваннами (радоновими, хвойними, морськими, мінеральними), на курс лікування 10-12 сеансів.

Апаратна фізіотерапія: Застосування постійного електричного струму у вигляді процедур гальванізації сприяє відновленню моторики товстої кишки за рахунок знеболюючого та антиспастичного ефектів гальванічного струму, що відбувається при поперечному розташуванні електродів на ділянку проекції товстої кишки і симетрично позаду на поперек, щільності струму 0,03-0,05 мА/кв.см, експозиції 15-20 хвилин, щоденно або через день чергуючи з пелоїдотерапією, 10 процедур на курс лікування.

Задля відновлення рефлекторного зв'язку між різними відділами травної системи, з одного боку, та центральної нервової - з іншого, показане застосування електросну. Використання струмів низької частоти сприяє поліпшенню клінічного перебігу захворювання за рахунок впливу на підкорково-стовбурову ділянку мозку, гіпоталамус, ретикулярну формацію стовбуру мозку. Розташування електродів очно-завушне. Частота імпульсів 3-5 Гц, тривалість процедури 20-40 хв, через день, 10 процедур на курс лікування. Ефективність лікування хворих на СПК може бути підвищена, якщо сполучати застосування пелоїдотерапії та електросну.

Додатково: задля досягнення антиспастичного та знеболюючого ефектів застосовують високочастотне змінне магнітне поле (індуктотермію) на ділянку проекції товстої кишки та симетрично позаду на поперек у безперервному слабкотепловому режимі впливу, тривалість процедури 15-20 хв, через день, 8-10 процедур на курс лікування.

Застосування синусоїдальних модульованих струмів (СМС-терапія або ампліпульс-терапія) обумовлює позитивну динаміку в лікуванні спастичних закрепів, що зумовлено поліпшенням кровообігу внаслідок безпосереднього збудження численних нервів й рецепторів, нормалізації трофіки та купірування больового синдрому. Методика при атонічних запорах: один - роздвоєний - електрод розмірами 50 х 10 мм кожен розташовується на черевині на рівні пупа праворуч й ліворуч, а другий - розмірами 20 х 10 мм - під грудьми. Впливають струмом частотою 100 Гц, імпульс по 5 сек. Глибина модуляцій 100%, режим змінний. Експозиція 10-15 хв, 10 процедур на курс лікування, щодня або через день.

Задля стимуляції репаративної регенерації СО товстої кишки використовують ЕМП дециметрового діапазону - мікрохвильову терапію (ДМХ) на ділянку проекції товстої кишки за контактною методикою, потужністю 25-40 Вт, експозиція 15-30 хв, кожен день або через день, на курс лікування 8-10 процедур. За наявності СПК з переважанням болю та метеоризму - при вираженому больовому синдромі рекомендується нешкодуючий руховий режим, дієта N 4б, в з вилученням продуктів, що викликають бродильні й гнилісні процеси у кишечнику, зігріваючий компрес на живіт, електросон, індуктотермія, ДМХ-терапія. При послабленні больового синдрому пацієнту призначається тонізуючий руховий режим, ранкова гігієнічна й лікувальна гімнастика, прогулянки, залежно від характеру стільця дієта N 3 або N 4. При значному ослабленні больового синдрому призначається внутрішнє приймання теплих слабомінералізованих мінеральних вод по 1/2 або 3/4 стакану тричі на добу, час приймання води визначається станом кислотоутворюючої й секреторної функцій шлунку. Внутрішнє приймання мінеральних вод доповнюється зовнішнім, для чого застосовуються теплі (t = 37-38 град.C) мінеральні ванни різного складу, краще - кисневі, шавлеві або йодно-бромні. До того ж, при ослабленні больового синдрому у пацієнтів процедури електросну починають сполучати з методиками мітигованого грязелікування (грязьові аплікації, гальваногрязь), чергуючи їхні процедури через день.

Лікування хворих на СПК з переважанням закрепів - хворим на СПК з переважанням закрепів показано призначення тонізуючого рухового режиму, ранкової гігієнічної та лікувальної гімнастики, дієти N 3. Рекомендується також застосування питного лікування мало-, середньо- й високомінералізованими мінеральними водами, особливо із вмістом сульфатних та хлоридних іонів, катіонів натрію й магнію. Вода призначається кімнатної температури, 200 мл на одне приймання тричі на добу, час приймання визначається залежно від початкового рівня кислотоутворюючої функції шлунку. З методів апаратної фізіотерапії - особливо показаними є СМС-терапія, інтерференц-терапія, поперечна гальванізація, електросон у сполученні з мітигованими видами пелоїдотерапії. Ці методи фізіотерапевтичного лікування чергуються через день з мінеральними і газовими ваннами різного складу температурою 35-36 град.C. Показано сифонні та субаквальні промивання кишечнику мінеральною водою.

Для хворих на СПК з переважанням проносів на початку курсу лікування призначається шкодуючий руховий режим і дієта N 4б, в. Питне лікування мінеральними водами не рекомендується у періоді загострення, а також за наявності виражених проносів. Маломінералізовані води призначаються в періоди затухаючого загострення і ремісії двічі на добу, за винятком ранкового прийому, теплі або гарячі, температурою 45-55 град.C, по 100 мл на прийом. При гарній переносності доза мінеральної води збільшується до 200 мл, а число приймань - до 3 разів на добу. Час приймання мінеральної води залежить від стану кислотоутворюючої функції шлунку. З методів апаратної фізіотерапії особливо показаними є індуктотермія, ДМХ-терапія, поперечна гальванізація, електросон. Методи фізіотерапевтичного лікування чергуються через день з мінеральними йодно-бромними і кисневими ваннами температурою 36-37 град.C.

Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.

Показники якості лікування: ліквідація больового і диспепсичного синдромів, нормалізація самопочуття та позитивна динаміка об'єктивних даних (нормалізація стільця).

Протипоказання: СПК у стадії загострення за умов вираженого больового синдрому на тлі констипації.

Шифр по МКХ-10: K52

Згідно Уніфікованої клініко-статистичної класифікації хвороб органів травлення (відомча інструкція, затверджена МОЗ України в 2004 р.) виділяють:

K52 Хронічний коліт

Етіологія: E1 - аліментарний, E2 - післяінфекційний, E3 - паразитарний, E4 - алергічний, E5 - токсичний, E6 - променевий, E7 - механічний, E8 - псевдомембранозний.

Функціональний стан кишки: Q1 - Гіпермоторна дискінезія, Q2 - Гіпомоторна дискінезія.

Фаза процесу: F1 - загострення, F2 - ремісія.

Діагностика на санаторному етапі*

- Основні клінічні критерії: диспепсичний (метеоризм, відриг, нудота, порушення апетиту, закрепи або проноси), больовий абдомінальний (переважно відчуття болю у різних відділах товстої кишки) і астеновегетативний (загальна слабкість, підвищена стомлюваність) синдроми

Обов'язкові лабораторні дослідження:

- Загальний аналіз крові (при відхиленні від норми дослідження повторювати 1 раз у 10 днів)

- Загальний аналіз сечі

- Печінковий комплекс (загальний білірубін крові та його фракції, АсАТ, АлАТ, лужна фосфатаза, ГГТП)

Копрограма

- Аналіз калу на дисбактеріоз

- Аналіз калу на приховану кров

Обов'язкові інструментальні дослідження:

- Ректороманоскопія

- УЗД органів черевної порожнини і малого тазу

- Електрокардіографія

- Езофагогастродуоденофіброскопія

Обов'язкова консультація: колопроктолога.

Консультація фахівців за призначенням: гінеколога, уролога, невропатолога.

Санаторно-курортне лікування*

Основні терапевтичні ефекти, які очікуються - це відновлення функції товстої кишки на тлі зникнення запального процесу в ній, корекція порушень мікрофлори товстої кишки та імунологічної реактивності організму хворих.

Зважаючи на це, дієта хворих на ХК повинна бути диференційована залежно від характеру дискінезії товстої кишки, переважання бродильних або гнилісних процесів у кишечнику. Тому при ХК з переважанням проносів рекомендується дієта N 4 (згодом 4б та 4в), які забезпечують максимальне обмеження механічних та хімічних подразників, а також містить продукти, що гальмують перистальтику кишечнику (харчування дрібне 5-6 разів на добу). При ХК з переважанням закрепів застосовується дієта N 3, яка передбачає необхідну кількість харчових волокон та послаблюючих речовин, що забезпечують достатній обсяг стільця для його просування.

Санаторний режим: II-III

Кліматотерапія: загальна

Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна фізкультура (групова).

Мінеральні води: Внутрішнє вживання мінеральних вод сприяє нормалізації моторики та вмісту мікрофлори товстої кишки, стимулює репаративні процеси у її слизовій оболонці, сприяє відновленню основних функцій шлунку, печінки, підшлункової залози, відновлює рефлекторні зв'язки поміж різними органами системи травлення, спричинює відновлення місцевого імунітету та імунологічної реактивності організму.

Хворим на ХК із діареєю маломінералізовані води різного хімічного складу (гідрокарбонатні, гідрокарбонатно-хлоридні, хлоридно-гідрокарбонатні) призначаються у періоди затухаючого загострення й ремісії (Березовська, Гута, Келечинська, Лужанська N 1, Миргородська, Нафтуся, Одеська N 1, Поляна Закарпатська, Рай-Оленівська, Шаян). Мінеральна вода призначається двічі на добу, окрім ранкового прийому, теплої або гарячої температури (45-55 град.C), 100 мл на прийом. При гарній переносності доза мінеральної води збільшується до 200 мл, а число прийомів - до трьох разів на добу. Час приймання мінеральної води залежить від стану кислотоутворюючої функції шлунку. Зокрема, за необхідності пригнічення підвищеної кислотоутворюючої й секреторної функцій шлунку при гіперхлоргідрії мінеральна вода призначається за 1-1,5 год. перед їжею, а за необхідності стимулювання зниженої кислотоутворюючої й секреторної функції шлунку при гіпохлоргідрії - за 30 хв перед їжею. Внаслідок такого застосування внутрішнє приймання гарячої МВ води сприятиме усуненню спазмів кишечнику й зменшенню його підвищеної перистальтики.

В лікуванні хворих на ХК із закрепами застосовують мало-, середньо- й високомінералізовані мінеральні води, які містять сульфатні і хлоридні іони, а також води з вмістом натрію й магнію, дія яких спрямована на стимулювання рухової функції кишечнику (Єсентуки N 17, Одеська N 2, Моршинська ропа у розведенні 7,0 г/л та 14 г/л, Поляна Квасова, Поляна Купіль, Свалява, Слов'янівська, Смирновська, Феодосійська, Яворницька). Час прийому мінеральних вод визначається залежно від вихідного рівня кислотоутворення в шлунку. Воду призначають кімнатної температури, 200 мл на один прийом тричі на добу.

Пелоїдо- та бальнеотерапія: Застосування лікувальних грязей температурою 38-40 град.С на ділянку проекції товстої кишки і симетрично позаду на поперек впродовж 15-20 хв поліпшує біохімічні процеси, підвищує активність кишкових ферментів, імунологічну реактивність організму, нормалізує вітаміноутворення і біоценоз, впливає на моторну функцію кишечнику, чинить протизапальну дію. Рефлекторно, через ЦНС, вегетативну нервову систему, гормональні та нейрогуморальні фактори грязелікування впливає на процеси всмоктування у тонкому кишечнику. Грязелікування проводять через день, чергуючи його з ваннами (радоновими, хвойними, морськими, мінеральними), на курс лікування 10-12 сеансів.

Апаратна фізіотерапія: Із методів фізіотерапії застосовують внутрішньоорганний електрофорез пробіотиків, що сприяє зменшенню запальних змін СО товстої кишки на тлі нормалізації її функціонального стану, відновлення еубіозу та активації імунологічної реактивності організму. При цьому хворому вводять внутрішньо за 30-40 хвилин до їжі колібактерин сухий (чи біфідобактерин, чи лактобактерин - залежно від характеру дисбактеріозу кишечнику) один раз на день на порожній шлунок у кількості 5 доз, а через 2-2,5 години додатково проводять гальванізацію при поперечному розташуванні електродів на ділянку проекції товстої кишки і симетрично позаду на поперек, щільності струму 0,03-0,05 мА/кв.см, експозиції 15-20 хвилин, щоденно або через день 10 процедур на курс лікування. Ефективність лікування хворих на ХК може бути підвищена, якщо сполучати застосування внутрішньоорганного електрофорезу пробіотиків та пелоїдотерапію.

Додатково: задля досягнення протизапального, антиспастичного та знеболюючего ефектів застосовують високочастотне змінне магнітне поле (індуктотермію) на ділянку проекції товстої кишки та симетрично позаду на поперек у безперервному слабкотепловому режимі впливу, тривалість процедури 15-20 хв, через день, 8-10 процедур на курс лікування. Задля стимуляції репаративної регенерації СО товстої кишки використовують ЕМП дециметрового діапазону - мікрохвильову терапію (ДМХ) на ділянку проекції товстої кишки за контактною методикою, потужності 25-40 Вт, експозиції 15-30 хв, кожен день або через день, на курс лікування 8-10 процедур.

За наявності ХК з переважаючим ураженням дистальних відділів товстої кишки без порушень моторики - призначається терапія, спрямована на усунення больових відчуттів та запальних змін слизової оболонки сигмовидної і прямої кишки. Руховий режим - ощадливий або тонізуючий, показаними є ранкова гігієнічна та лікувальна гімнастика, дієта N 3. Рекомендується питне лікування мало-, середньо- й високомінералізованими мінеральними водами з урахуванням кислотоутворюючої функції шлунку. За наявності у хворих геморою, тріщин заднього проходу, проктиту, проктосигмоідиту, сфінктериту у стадії ремісії можуть призначатися ректальні грязьові тампони й лікарняні мікроклізми різного складу, включаючи й мінеральну воду. Для лікування хворих на означену патологію показаними є внутрішньоорганний електрофорез пробіотиків, пелоїдотерапія, індуктотермія, ДМХ-терапія. Лікування ХК з порушенням моторики за гіпомоторним типом - призначається шкодуючий або тонізуючий руховий режим, ранкова гігієнічна та лікувальна гімнастика, дієта N 3 або N 4в. Мінеральні води малої та середньої мінералізації кімнатної температури, по 200 мл на одне споживання тричі на добу, час приймання визначається залежно від початкового рівня кислотоутворюючої функції шлунку. З методів апаратної фізіотерапії особливо показаними є внутрішньоорганний електрофорез пробіотиків, ДМХ-терапія, ампліпульс-терапія. Ці методи фізіотерапевтичного лікування чергуються через день з мінеральними ваннами різного складу температурою 35-36 град.C та пелоїдотерапією. Хворим означеної групи показаними є сифонні і субаквальні промивання кишечнику мінеральною водою.

Лікування ХК з порушенням моторики за гіпермоторним типом - призначається шкодуючий або тонізуючий руховий режим, ранкова гігієнічна та лікувальна гімнастика, дієта N 3 або N 4в. Маломінералізовані води призначаються в періоди затухаючого загострення та ремісії тричі на добу, теплі 100-200 мл на прийом. З методів апаратної фізіотерапії особливо показаними є внутрішньоорганний електрофорез пробіотиків, індуктотермія, ДМХ-терапія, лазеротерапія. Методи фізіотерапевтичного лікування чергуються через день з мінеральними ваннами різного складу температурою 37-38 град.C та пелоїдотерапією.

Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.

Показники якості лікування: зникнення чи значне зменшення клінічних та ендоскопічних проявів хвороби - болю, диспепсичних явищ, поліпшення самопочуття, ознак запалення слизової оболонки товстої кишки при ендоскопічному дослідженні, відновлення мікрофлори кишечнику.

Протипоказання: Санаторно-курортне лікування не показано хворим на хронічний коліт у фазі вираженого загострення процесу.

Шифр по МКХ-10: K57

Згідно Уніфікованої клініко-статистичної класифікації хвороб органів травлення (відомча інструкція, затверджена МОЗ України в 2004 р.) виділяють:

K57 Дивертикулярна хвороба кишечника

Поширеність процесу: R1 - поодинокий дивертикул, R2 - численні дивертикули.

Локалізація: L1 - дванадцятипала кишка, L2 - тонка кишки, L3 - товста кишка, L4 - тонка і товста кишка.

Клінічні прояви: Q1 - безсимптомна форма, Q2 - з больовим синдромом.

Ускладнення: O1 - дивертикуліт, O2 - кровотеча, O3 - перфорація, O4 - абсцес, O5 - перитоніт.

Діагностика на санаторному етапі*

- Основні клінічні критерії: диспепсичний (закрепи та/або проноси), больовий абдомінальний (переважно відчуття болю у різних відділах товстої кишки) і астеновегетативний (загальна слабкість, підвищена стомлюваність) синдроми

Обов'язкові лабораторні дослідження:

- Загальний аналіз крові (при відхиленні від норми дослідження повторювати 1 раз у 10 днів)

- Загальний аналіз сечі

- С-реактивний білок

- Фібриноген

- Загальний білок та його фракції

- Копрограмма

- Бактеріологічне дослідження калу

Обов'язкові інструментальні дослідження:

- Ректороманоскопія

- УЗД органів черевної порожнини і малого тазу

- Електрокардіографія

Консультації фахівців обов'язкові: колопроктолога, гінеколога, уролога.

Санаторно-курортне лікування*

Основні терапевтичні ефекти, які очікуються - це відновлення функції товстої кишки на тлі зникнення запального процесу в неї, корекція порушень мікрофлори товстої кишки та імунологічної реактивності організму хворих.

Зважаючи на це, при дивертикульозі товстої кишки з наявністю закрепів застосовується дієта, яка передбачає необхідну кількість харчових волокон та послаблюючих речовин, що забезпечують достатній обсяг стільця для його просування. При наявності проносів рекомендуються дієти (4б та 4в), які забезпечують максимальне обмеження механічних та хімічних подразників, а також містять продукти, що гальмують перистальтику кишечнику (харчування дрібне 5-6 разів на добу).

Санаторний режим: II-III

Кліматотерапія: загальна

Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна фізкультура (групова).

Мінеральні води: Внутрішнє вживання мінеральних вод сприяє нормалізації моторики та вмісту мікрофлори товстої кишки, стимулює репаративні процеси у її слизовій оболонці, сприяє відновленню основних функцій шлунку, печінки, підшлункової залози, відновлює рефлекторні зв'язки поміж різними органами системи травлення, спричинює відновлення місцевого імунітету та імунологічної реактивності організму.

Хворим на дивертикульоз товстої кишки із діареєю маломінералізовані води різного хімічного складу (гідрокарбонатні, гідрокарбонатно-хлоридні, хлоридно-гідрокарбонатні) призначаються у періоди затухаючого загострення та ремісії (Березовська, Гута, Келечинська, Лужанська N 1, Миргородська, Нафтуся, Одеська N 1, Поляна Закарпатська, Рай-Оленівська, Шаян). Мінеральна вода призначається двічі на добу, окрім ранкового прийому, теплої або гарячої температури (45-55 град.C), 100 мл на прийом. При гарній переносності доза мінеральної води збільшується до 200 мл, а число прийомів - до трьох разів на добу. Час приймання мінеральної води залежить від стану кислотоутворюючої функції шлунку. Зокрема, за необхідності пригнічення підвищеної кислотоутворюючої й секреторної функцій шлунку при гіперхлоргідрії мінеральна вода призначається за 1-1,5 год. перед їжею, а за необхідності стимулювання пониженої кислотоутворюючої й секреторної функції шлунку при гіпохлоргідрії - за 30 хв перед їжею. Внаслідок такого застосування внутрішнє приймання гарячої МВ води сприятиме усуненню спазмів кишечнику й зменшенню його підвищеної перистальтики.

В лікуванні хворих на дивертикульоз товстої кишки із закрепами застосовують мало-, середньо- й високомінералізовані мінеральні води, які містять сульфатні і хлоридні іони, а також води з вмістом натрію й магнію, дія яких спрямована на стимулювання рухової функції кишечнику (Єсентуки N 17, Одеська N 2, Моршинська ропа у розведенні 7,0 г/л та 14 г/л, Поляна Квасова, Поляна Купіль, Свалява, Слов'янівська, Смирновська, Феодосійська, Яворницька). Час прийому мінеральних вод визначається залежно від вихідного рівня кислотоутворення в шлунку. Воду призначають кімнатної температури, 200 мл на один прийом тричі на добу.

Пелоїдо- та бальнеотерапія: Застосування мітигованої пелоїдотерапії у вигляді гальваногрязі температурою 36-38 град.С на ділянку проекції товстої кишки і симетрично позаду на поперек при щільності струму 0,03-0,05 мА/кв.см, впродовж 15-20 хв чинить протизапальну дію, поліпшує біохімічні процеси, підвищує активність кишкових ферментів, імунологічну реактивність організму, нормалізує вітаміноутворення і біоценоз, впливає на моторну функцію та процеси всмоктування у тонкому кишечнику. Грязелікування проводять через день, чергуючи його з ваннами (хвойними, морськими, мінеральними), на курс лікування 8-10 сеансів.

Апаратна фізіотерапія: Із методів фізіотерапії застосовують внутрішньоорганний електрофорез пробіотиків, що сприяє зменшенню запальних змін СО товстої кишки на тлі нормалізації її функціонального стану, відновлення еубіозу та активації імунологічної реактивності організму. При цьому хворому вводять внутрішньо за 30-40 хвилин до їжі колібактерин сухий (чи біфідобактерин, чи лактобактерин - залежно від характеру дисбактеріозу кишечнику) один раз на день на порожній шлунок у кількості 5 доз, а через 2-2,5 години додатково проводять гальванізацію при поперечному розташуванні електродів на ділянку проекції товстої кишки і симетрично позаду на поперек, щільності струму 0,03-0,05 мА/кв.см, експозиції 15-20 хвилин, щоденно або через день, 10 процедур на курс лікування. Ефективність лікування хворих на дивертикульоз товстої кишки може бути підвищена, якщо сполучати застосування внутрішньоорганного електрофорезу пробіотиків та пелоїдотерапію.

Додатково: задля стимуляції репаративної регенерації СО товстої кишки використовують ЕМП дециметрового діапазону - мікрохвильову терапію (ДМХ) на дільницю проекції товстої кишки за контактною методикою, потужність 25-40 Вт, експозиція 15-30 хв, кожен день або через день, на курс лікування 8-10 процедур.

Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.

Показники якості лікування: зменшення чи зникнення клінічних ознак захворювання, відновлення функції товстої кишки з нормалізацією стільця на тлі зникнення запального процесу в ній, відновлення мікрофлори товстої кишки.

Протипоказання: ускладнена дивертикулярна хвороба.

Шифр по МКХ - K05.0.

K05.1

Катаральний гінгівіт (КГ) та гіпертрофічний гінгівіт (ГГ) - комплекс запальних явищ м'яких тканин пародонту, який починається на міжзубних сосочках та розповсюджується на всі ясна, що супроводжується кровотечею з ясен, їх гіперемією, набряклістю та призводить до порушення функції жування, та з часом до більш тяжкої форми пародонтиту. Гіпертрофічний гінгівіт, в залежності від ступеню важкості призводить до розростання м'яких тканин до 1/2 коронок зубів, що супроводжується травматичною оклюзією і кровотечею під час жування.

Класифікація:

Ступінь важкості: легкий, середній, важкий.

Перебіг: гострий, хроничний, загострений, ремісія.

Основні діагностичні та клінічні критерії:

1) КГ найчастіше розвивається у хворих будь-якого віку та має рецидивуючий та прогресуючий перебіг, який часто призводить до генералізованого хронічного пародонтиту.

2) КГ проявляється зазвичай сполученою патологією з іншими захворюваннями ШКТ (гастрит, дуоденіт, виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки, коліти та інші).

3) ГГ з'являється у хворих молодого віку, у зв'язку з гормональними змінами (пубертатний період, вагітність) з ендокринологічними захворюваннями, та як ускладнення катарального гінгівіту, що супроводжується травмуючими факторами (хронічна травма нависаючої пломби, некоректної ортопедичної конструкції тощо).

Діагностика на санаторному етапі*

- Основні клінічні критерії: кровотеча з ясен при подразненні їжею, зубною щіткою та ін. або самочинно; гіперемія або цианотичність, набряклість ясен.

Обов'язкові лабораторні дослідження

Діагностичні заходи

- Огляд порожнини рота, визначення пародонтологічного статусу;

- Визначення гігієнічного індексу Фьодорова-Володкіної;

- Проба Шилєра-Писарєва;

- Визначення папілярно-маргінально-альвеолярного індексу (РМА);

- Визначення індексу гінгівіту Сілнес-Лоу;

Функціональні методи діагностики

- Реопародонтографія;

- Вакуумна проба за Кулаженком;

Лабораторні методи діагностики

- Реакція міграції лейкоцитів за Ясиновським;

- Загальний аналіз крові та сечі;

- Імунологічне дослідження крові (імунограма);

- Визначення глюкози в сироватці крові;

- Визначення білірубіну та його фракцій в сироватці крові;

- Мазок зі слизової оболонки порожнини рота;

- Бак. посів зі слизової оболонки порожнини рота;

- Цитологічні дослідження.

Спеціальні методи діагностики

Внутрішньоротова контактна рентгенографія

- Панорамна рентгенографія щелеп

- Ортопантомографія

Обов'язкова консультація: стоматолог (терапевт, ортопед, хірург).

Фахівці за призначенням: гастроентеролог, терапевт, ендокринолог, гінеколог, імунолог.

Санаторно-курортне лікування*

Основні терапевтичні ефекти, які очікуються - досягнення стійкої ремісії, вилучення психічного й нервового перенапруження, що вимагає режиму праці та відпочинку, створення умов, сприятливих для нервової системи.