• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Формулярного довідника з використання лікарських засобів в онкології

Міністерство охорони здоровя України  | Наказ, Довідник від 05.09.2008 № 514 | Документ не діє
Реквізити
  • Видавник: Міністерство охорони здоровя України
  • Тип: Наказ, Довідник
  • Дата: 05.09.2008
  • Номер: 514
  • Статус: Документ не діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Міністерство охорони здоровя України
  • Тип: Наказ, Довідник
  • Дата: 05.09.2008
  • Номер: 514
  • Статус: Документ не діє
Документ підготовлено в системі iplex
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
05.09.2008 N 514
Про затвердження Формулярного довідника з використання лікарських засобів в онкології
На виконання Державної програми забезпечення населення лікарськими засобами на 2004-2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2003 року N 1162, з метою створення державної системи неупередженої, об'єктивної та доказової інформації про лікарські засоби, розробки, запровадження та подальшого супроводу комплексу заходів щодо найбільш раціональних, високоефективних та економічно доцільних методів фармакотерапії на принципах доказової медицини і відповідних стандартів лікування, забезпечення оптимального використання наявних ресурсів для досягнення високої якості медичної допомоги та на виконання наказу МОЗ України від 18.04.2008 р. N 216 "Про створення Центрального формулярного комітету"
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Формулярний довідник з використання лікарських засобів в онкології (додається).
2. Директору Державного підприємства "Державний фармакологічний центр" МОЗ України (Чумаку В.Т.) забезпечити публікацію формулярного довідника, зазначеного в п.1 цього наказу в складі Формулярного керівництва з використання лікарських засобів.
3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Бідного В.Г.
Міністр В.М.Князевич
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
05.09.2008 N 514
ФОРМУЛЯРНИЙ ДОВІДНИК
з використання лікарських засобів в онкології
Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень
1. Антинеопластичні засоби
1.1. Алкілуючі засоби
1.2. Антиметаболіти
1.3. Препарати рослинного походження, в т.ч. напівсинтетичні
1.4. Цитотоксичні антибіотики
1.5. Моноклональні антитіла
1.6. Інші антинеопластичні засоби
2. Ферментні препарати та інгібітори ферментів
2.1. Ферментні препарати
2.2. Інгібітори ферментів
3. Лікарські засоби, що використовуються для гормональної терапії злоякісних новоутворень
3.1. Гормони та їх аналоги
3.1.1. Естрогени
3.1.2. Прогестерони
3.1.3. Аналоги гонадотропін-рилізинг гормону
3.2. Антагоністи гормонів та подібні лікарські засоби
3.2.1. Антиестрогени
3.2.2. Антиандрогени
4. Імуномодулюючі засоби
4.1. Інтерферони
4.2. Інтерлейкіни
4.3. Глюкокортикостероїди
5. Інгібітори ангіогенезу
6. Засоби супроводу, що застосовуються в онкології
7. Вакцини
Основні позначення та скорочення
AUC - площа на графіку під кривою "концентрація - час"
C - максимальна концентрація в плазмі
макс
pH - водневий показник
Hb - рівень гемоглобіна
T - період напівіснування
1/2
t - температура
АБЗ - антибактеріальні засоби
АГ - артеріальна гіпертензія
АДФ - аденозиндифосфат
АКТГ - адренокортикотропний гормон
АЛТ - аланінамінотрансфераза
амп. - ампула
АР - алергічні реакції
АСТ - аспартатамінотрансфераза
АТФ - аденозинтрифосфат
АТ - артеріальний тиск
в/в - внутрішньовенне введення
в/м - внутрішньом'язеве введення
ГК - глюкокортикоїди
г. - гострий
год - година
ДНК - дезоксирибонуклеїнова кислота
ЕКГ - електрокардіограма
КА - карбоангідраза
капс. - капсули
крап. - краплі
ЛЗ - лікарський засіб
МО - міжнародні одиниці
МПД - максимально переносима доза
МТІК - монометилтриазеноімідазолкарбоксаміду
НПЗЗ - нестероїдні протизапальні засоби
п/ш - підшкірне введення
РЕФР - рецептор епідермального фактору росту
р/добу - кількість разів на добу
РНК - рибонуклеїнова кислота
р-н - розчин
с-м - синдром
табл. - таблетки
фл. - флакон
хв - хвилина
хр. - хронічний
ЦД - цукровий діабет
ЦНС - центральна нервова система
шкт - шлунково-кишковий тракт
Для лікування хворих на злоякісні новоутворення застосовують поєднання хірургічних втручань, променевої терапії та хіміотерапії, при окремих видах новоутворень застосовують гормонота імунотерапію. Індивідуальний план лікування онкологічного пацієнта складається на основі стандартів (клінічних протоколів) з урахуванням стадії, гістологічного типу, наявної супутньої патології та протипоказань до протиракового лікування.
В даному розділі ФК наведені антинеопластичні, імуномодулюючі та радіофармацевтичні засоби, вплив яких спрямовується насамперед на максимальне знищення пухлинних клітин або припинення подальшого зростання злоякісного новоутворення, а також запобігання розвитку резистентності клітин до подальшого впливу протипухлинних засобів. Дані засоби застосовуються з метою: а) досягнення ремісії або вилікування (лейкози, лімфоми, герміногенні пухлини, хоріонкарцинома матки, деякі пухлини дитячого віку); б) створення умов для реалізації принципів абластики і антибластики, зменшення об'єму хірургічного втручання, забезпечення можливості органозберігаючої операції, а також профілактики рецидивів та метастазів після хірургічного лікування (солідні злоякісні новоутворення, остеогенні саркоми); в) подовження та покращення якості життя хворих в III-IV стадії захворювання, г) модифікація чутливості пухлин при проведенні променевої терапії. Крім того, для профілактики та лікування метастазів у кістки застосовують бісфосфонати.
Необґрунтоване та неадекватне введення ЛЗ, наведених в даному розділі, може значною мірою погіршити стан хворого та якість його життя. З метою максимального використання протиракових ефектів хіміотерапії препарати використовуються у певній послідовності - спочатку перша лінія, потім друга та наступні. Слід відзначити, що хворі на злоякісні новоутворення часто потребують корекції стану діяльності органів та систем при підготовці до спеціального лікування, в процесі надання спеціалізованої медичної допомоги, а також у випадках генералізації процесу (коли вичерпані можливості спеціального лікування) - для цього можуть бути використані різні ЛЗ, наведені в інших розділах ФК. При хірургічних втручаннях та у випадках розвитку ускладнень спеціального лікування (лейкопенія) застосовують антибактеріальні засоби та препарати, що стимулюють гемопоез. Крім того, в процесі хіміотерапії та променевої терапії часто виникає потреба у препаратах, які специфічно діють з метою усунення інших побічних ефектів протипухлинних засобів. Окремо слід зазначити, що для лікування хронічного больового синдрому в онкології застосовують спеціальні лікарські форми знеболюючих засобів.
1. Антинеопластичні засоби
Антинеопластичні засоби мають як протипухлинну дію, так і здатність токсично діяти на нормальні тканини. Тому при призначенні певного засобу завжди приймають до уваги співвідношення можливої користі й ризику розвитку токсичних реакцій.
Протипухлинні засоби поділяють на кілька груп, кожна з яких характеризується специфічною протипухлинною активністю, місцем дії та токсичністю. Знання їх метаболізму та шляхів екскреції дуже важливе, оскільки при онкологічному захворюванні може порушуватися фармакокінетика препарату й збільшуватися його токсичність. В теперішній час засоби для лікування злоякісних новоутворень застосовують переважно в комбінації - у вигляді поліхіміотерапії за спеціальними схемами, рідко у вигляді монотерапії. Зазвичай комбінації токсичніші, аніж окремі препарати, але мають переваги через збільшення протипухлинного ефекту, зниження розвитку резистентності до лікарських засобів та збільшення тривалості життя при лікуванні певних пухлин. Проте в деяких клінічних ситуаціях лікування лише одним препаратом залишається методом вибору.
1.1. Алкілуючі засоби
Вони порушують структуру ДНК, утворюючи ковалентний зв'язок з нуклеотидами та поперечні зшивки між нитками ДНК, й тим самим пригнічують ділення клітин. Додатково до звичайних побічних ефектів, властивих всім цитотоксичним засобам, алкілуючі препарати при довготривалому застосуванні викликають сильне пригнічення гаметогенезу й, у поєднанні з променевою терапією, помітно збільшують частоту виникнення вторинних пухлин та лейкозів. Частота виникнення та ступінь тяжкості побічної дії варіює залежно від дози препарату, що застосовується, показань, при яких застосовується, та комбінації ліків, з якими застосовується мелфалан. Для визначення частоти виникнення побічної дії застосовується така класифікація: дуже часто => 1/10, часто => 1/100 та < 1/10, нечасто => 1/1000 та < 1/100, рідко => 1/10,000 та < 1/1000, дуже рідко < 1/10,000.
- Альтретамін (Altretamine)
Фармакотерапевтична група: L01XX03 - антинеопластичний засіб.
Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: пероральний синтетичний цитостатичний протипухлинний препарат; протипухлинна активність зумовлена дією його метаболітів на ДНК пухлинних клітин.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: при прийомі внутрішньо добре всмоктується з ШКТ і
піддається швидкому інтенсивному деметилюванню в печінці з
утворенням двох основних метаболітів: пентаметилмеламіну та
тетраметилмеламіну; максимальна концентрація в плазмі крові
виявляється через 2,5-3 год після прийому; T в b-фазі
1/2
становить від 4,7 до 10,2 год; альтретамін та його метаболіти
зв'язуються з білками плазми крові; вільні фракції альтретаміну,
пентаметилмеламіну і тетраметилмеламіну складають 6%, 25% і 50%
відповідно; виводиться препарат, головним чином, через нирки
протягом 24 год. Показання для застосування ЛЗ: прогресуючий рак
яєчника (в якості монотерапії), в тому числі у випадках, стійких
до лікування препаратами платини та/або комбінованої хіміотерапії
з використанням алкілуючих протипухлинних засобів, дрібноклітинний
рак легені.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендовано пероральний прийом щодня курсами по 14 або 21 днів у дозах 200-260 мг/кв.м/добу; дозу розділяють на 4 прийоми (через кожні 6 год) після їжі та перед сном; перерва між курсами складає 7-14 днів; тривалість лікування встановлюється індивідуально.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: при тривалому прийомі у високих дозах - нудота, блювання, розвиток неврологічної симптоматики (запаморочення, порушення настрою і свідомості, атаксія), а також периферичні нейропатії, рідше - дозозалежна мієлосупресія (лейкопенія, тромбоцитопенія); в окремих випадках можливий розвиток порушень функції нирок і шкірних реакцій.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, значне пригнічення кістково-мозкового кровотворення, серйозні неврологічні порушення, вагітність та лактації, дитячий вік (безпечність і ефективність застосування у дітей не встановлені).
Форми випуску ЛЗ: капс. 50 мг, N 40.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігають при t 15-25 град.C; термін зберігання - 4 роки.
Торгова назва:
II. Гексален, "MGI Pharma Inc" вироблено "AAI International" для "TEVA Pharmaceutical Industries Ltd", США/Ізраїль
- Бусульфан (Busulfan)*
Фармакотерапевтична група: L01AB01 - антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки.
Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: протипухлинний засіб алкілуючої дії, що має цитотоксичну активність головним чином проти мієлоїдних клітин.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: діє в першій половині фази G , на початку і в кінці фаз
1
S і G (синхронізує фази популяції ракових клітин); швидко
2
всмоктується при застосуванні внутрішньо; T у плазмі крові
1/2
становить 2-3 год; у дозах 2-6 мг добре абсорбується із ШКТ;
виділяється у вигляді метаболітів з сечею, лише 1-2% бусульфану
виділяється у незмінному стані; при лікуванні високими дозами
проникає до цереброспінальної рідини в концентраціях, порівняних
з тими, що виявляються у плазмі.
Показання для застосування ЛЗ: як підготовче лікування перед трансплантацією клітин попередників кісткового мозку у пацієнтів, для яких кращою схемою лікування вважається призначення комбінації високих доз бусульфану та циклофосфаміду; паліативне лікування хр. фази хр. гранулоцитарного лейкозу; для досягнення тривалої ремісії при істинній поліцитемії, особливо у разі вираженого тромбоцитозу (особливо за неефективності радіоізотопної терапії); хр. мієлобластний лейкоз, еритремія, есенціальна тромбоцитемія, мієлофіброз.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо по 2 мг
1-3 р/добу; загострення хр. мієлолейкозу з помірною спленомегалією
з кількістю лейкоцитів до 200000 у 1 мкл крові - 4-6 мг/добу
в 1-3 прийоми; при різко вираженій спленомегалії і великій
кількості лейкоцитів - до 8-10 мг у 2-3 прийоми; при зменшенні
кількості лейкоцитів до 40000-50000 добова доза не повинна
перевищувати 4 мг; курс лікування - 3-5 тижнів; вищі дози:
разова - 6 мг, добова - 10 мг; підготовка до трансплантації клітин
попередників кісткового мозку: дорослі - 1 мг/кг кожні 6 год
протягом 4 днів, починаючи за 7 днів до трансплантації; через
24 год після останньої дози призначають циклофосфамід у дозі
60 мг/кг на добу протягом 2 днів; діти молодші 18 років -
кумулятивна доза у межах 480-600 мг/кв.м, доза циклофосфаміду є
такою ж, як і для дорослих; підтримуюча терапія - 0,5-2 мг/добу
9 9
(для підтримки лейкоцитозу на рівні 10,0 х 10 /л - 15,0 х 10 /л);
контроль периферичної крові проводити не менше 1 разу на 4 тижні;
при істинній поліцитемії і есенціальній тромбоцитемії для індукції
ремісії - 4-6 мг/добу (загальна доза, необхідна для індукції
ремісії, варіабельна, тому важливо здійснювати ретельний контроль
гемограми); при мієлофіброзі на початку лікування звичайно
призначають 2-4 мг/добу, при проведенні підтримуючої терапії дозу
знижують (ретельний контроль складу периферичної крові).
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: мієлосупресія, нудота, блювання, діарея, гіперпігментація шкіри, синдром адреналової недостатності (розвивається при тривалому лікуванні і характеризується слабкістю, підвищеною стомлюваністю, анорексією, зменшенням маси тіла, нудотою, блюванням і гіперпігментацією шкіри), дифузний легеневий фіброз із прогресуючою задишкою і постійним сухим кашлем (на фоні пневмофіброзу частіше розвиваються інфекційно-запальні захворювання легенів), катаракта (іноді двостороння), кропив'янка, поліморфна еритема, вузлувата еритема, алопеція, пізня порфірія шкіри, надмірна сухість шкіри з повним ангідрозом, сухість слизової оболонки порожнини рота і хейліт, гінекомастія, холестатична жовтяниця, ендокардіальний фіброз, міастенія.
Протипоказання до застосування ЛЗ: реакції гіперчутливості; гострі і підгострі лейкози, алейкемічні і сублейкемічні форми хр. лейкозу, тромбоцитопенія.
Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 2 мг N 100; табл. по 0,002 г N 50 у банках полімерних.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.C; термін зберігання - 3 роки.
Торгова назва:
I. Мієлосан, Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" для ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС".
II. Мілеран(ТМ), "Heumann PCS GmbH"; "Glaxo Wellcom GmbH & Co" для "GlaxoSmithKline Export Ltd", Німеччина/Німеччина/Великобританія
Мілеран(ТМ), "GlaxoWellcome Operations"; "Heumann Pharma GmbH" для "GlaxoWellcome GmbH & Co" для "GlaxoSmithKline Export Ltd", Великобританія/Німеччина/Великобританія
- Дакарбазин (Dacarbazine)*
Фармакотерапевтична група: L01AX04 - антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки.
Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: алкілуючий цитостатичний засіб триазенової структури; механізм його дії зумовлений здатністю основного метаболіту - діазометану утворювати ковалентні алкільні зв'язки з молекулами, що містять електронні центри; оскільки препарат є структурним аналогом пуринових основ, він діє як антиметаболіт, пригнічуючи синтез ДНК у клітинах пухлин.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: зразу після в/в введення досягається максимальна концентрація препарату у сироватці крові, а після перерозподілу в органах і тканинах - швидко зменшується; обмежено зв'язується з білками плазми (5%); проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр, але концентрація його у спинномозковій рідині невисока; інтенсивно метаболізується мікросомами печінки; виводиться нирками біфазно: 1 фаза - 19 хв, II фаза - 5 год, причому половина введеної дози виводиться у незміненому вигляді.
Показання для застосування ЛЗ: меланома шкіри з метастазами, хвороба Ходжкіна при III-IV стадії, саркома м'яких тканин.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовується як у монотерапії, так і поліхіміохіміотерапії, особливо з блеоміцином, цисплатином, фторурацилом, вінкристином і преднізолоном; застосовується тільки в/в одноразовою ін., що вводиться приблизно протягом 1 хв, чи в/в краплинне протягом 15-30 хв при попередньому розведенні в 200-300 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду або 5% р-ну глюкози; перед застосуванням розчиняється додаванням води для ін.; при монотерапії призначають у дозі 250 мг/кв.м 1 р/добу протягом 5 діб; через 21-29 доби можливо повторне застосування; у складі комбінованої хіміотерапії дозу призначають відповідно до запропонованої схеми лікування.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: порушення кровотворення (лейкопенія, тромбоцитопенія, рідко - легка форма анемії); найчастіше зустрічаються анорексія, нудота, блювання; в поодиноких випадках - проноси, алопеція, шкірна екзантема, почервоніння та парестезія обличчя; у деяких хворих розвивається грипоподібний с-м (підвищення температури, біль у м'язах і загальна стомлюваність); часто ураження печінки, гепатоцелюлярний некроз, тромбоз печінкових вен, суперінфекція.
Протипоказання до застосування ЛЗ: АР, що виникли під час попереднього застосування препарату; гіпоплазія кісткового мозку, печінкова і ниркова недостатність, генералізовані інфекції, вітряна віспа, оперізуючий лишай, флебіти, вагітність, лактація, діти.
Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 200 мг, 500 мг, 1000 мг у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 2-8 град.C; термін зберігання - 2 роки.
Торгова назва:
II. Дакарбазин, "Neon Antibiotics Private Limited" для "Worldbrige Ltd", Індія/Британські Віргінські Острови
Дакарбазин "Медак", "Medac GmbH", Німеччина
- Естрамустин (Estramustine)*
Фармакотерапевична група. L01XX11 - антинеопластичні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: протипухлинний препарат з подвійним механізмом дії; з одної сторони, продукти метаболізму (естрон і естрадіол) забезпечують антигонадотропну активність, зменшуючи концентрації тестостерону аналогічно хірургічній кастрації; з іншої сторони, антимітотична дія на пухлинні клітини залежить від пригнічення утворення мікротрубочок у метафазі і руйнування мікротрубочок в інтерфазі; пригнічення полімеризації мікротрубочок під дією естрамустину є наслідком прямої взаємодії з тубуліном.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: взаємодіє з мікротубулярними білками; модулює функцію
3-глікопротеїну в резистентних лініях клітин, тим самим посилюючи
внутрішньоклітинне накопичення і підвищуючи цитотоксичність
одночасно призначених цитотоксичних препаратів; ця здатність до
модуляції лежить в основі синергізму з паклітакселом,
вінбластином, етопозидом і доксорубіцином; естрамустину фосфат -
це про-ліки; після в/в введення у плазмі крові виявляється
незмінений естрамустину фосфат; T якого становить приблизно
1/2
1,3 год; ступінь зв'язування з білками висока - 99%; активні
метаболіти також мають високий ступінь зв'язування з білками;
у ході метаболізму естромустину фосфату утворюються також
естрадіол та естрон; концентрації цих метаболітів у плазмі лінійно
корелюють з отриманою дозою; рівноважні концентрації метаболітів
при тривалій терапії не змінюються; T естрамустину та
1/2
естромустину дорівнюють 10-20 год; естрамустин та естромустин
виводяться з жовчю і калом і не виявляються у сечі; естрадіол і
естрон зазнають подальшого метаболізму і частково виводяться з
сечею; після лікування естрамустину фосфатом естрамустин та
естромустин виявлялися у тканині пухлини передміхурової залози;
концентрації естрамустину у тканині пухлини вищі, ніж у плазмі,
оскільки естрамустин і естромустин захоплюються тканиною простати
шляхом зв'язування з особливим білком, який є в передміхуровій
залозі.
Показання для застосування ЛЗ: пізні стадії раку простати, гормон-рефрактерні форми раку простати, первинна терапія раку простати, коли є прогностичні фактори стійкості пухлини до гормонотерапії.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза становить 5 мг/кг маси тіла (300-450 мг) 1 р/добу протягом трьох тижнів, потім по 300 мг 2 рази на тиждень як підтримуюча терапія; через місцевоподразнювальну дію вводити в/в повільно через тонку голку; розчин естрамуцину можна змішувати з 250 мл 5% р-ну глюкози і вводити шляхом повільної в/в інфузії (не раніше, як за 3 год); вміст фл., що містить 300 мг естрамуцину, розчинити шляхом обережного додавання 8 мл води для ін'єкцій; якщо через 6 тижнів лікування не дає ефекту, препарат слід відмінити.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: часто: гінекомастія, імпотенція, нудота, блювання, затримка рідини і набряки, тромбоемболії, ішемічна хвороба серця і застійна серцева недостатність; рідше: серцево-судинні - інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, тромбофлебіт у місці ін'єкцій р-ну для в/в введення; ШКТ - нудота, блювання, діарея; гепатобіліарні - порушення функції печінки; гематологічні - анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія; ЦНС - м'язова слабкість, депресія, головний біль, сплутаність свідомості, летаргія; інші - алергічні висипання та ангіоневротичний набряк; у разі виникнення АР введення негайно припинити.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів, тяжкі захворювання печінки; тяжкі серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця, тромбоемболія).
Форма випуску ЛЗ: ліофілізований порошок для приготування р-ну для в/в ін'єкцій по 300 мг у фл. у комплекті з розчинником по 8 мл в амп., капс. по 140 мг у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.C; приготований р-н слід використати протягом 12 год при зберіганні при кімнатній t і протягом 24 год при зберіганні в холодильнику при t 6-8 град.C; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
II. Естрацит, "Pharmacia Italy S.p.A." для "Pfizer Inc.", Італія/США
- Іфосфамід (Ifosfamide)
Фармакотерапевтична група: L01AA06 - антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки.
Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: протипухлинна
активність зумовлена алкілуванням нуклеофільних центрів полімерних
біомолекул, у т.ч. ДНК, порушує її утворення і функціонування;
блокує мітотичний поділ пухлинних клітин; ушкодження ДНК
найчастіше відбувається у фазах G і G клітинного циклу,
1 2
метаболічно активується ферментами печінки і пухлинної тканини.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: in vivo - високоактивний; активування відбувається
переважно в печінці; виведення препарату та його метаболітів
відбувається переважно із сечею; T із сироватки крові при
1/2
дозуванні 1-2 г/кв.м або 3 рази по 1,6-2,4 г/кв.м становить у
середньому 4-7 год.
Показання для застосування ЛЗ: неоперабельні злоякісні пухлини, чутливі до іфосфаміду: бронхіальна карцинома, карцинома яєчника, пухлини яєчка, саркоми м'яких тканин, рак молочної залози, карцинома підшлункової залози, гіпернефрома, карцинома ендометрію, злоякісні лімфоми.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: в/в введення окремими дозами (кожну дозу вводять 30 хв) протягом 3-5 днів; курсова доза становить 250-300 мг/кг; для нетривалої інфузії (30 хв) розводять у 500 мл р-ну Рінгера, фізіологічного р-ну або р-ну декстрози; для безперервної інфузії (24 год) призначають в добовій дозі 125-200 мг/кг з наступною перервою на 3-5 тижнів; при інфузії протягом 5 днів дозу зменшують до 80 мг/кг/добу; інтервал між курсами становить 3-5 тижнів під контролем картини периферичної крові та моніторингом побічних ефектів; для 24-годинної інфузії р-н іфосфаміду розводять у 3 л 5% р-ну декстрози або фізіологічного р-ну.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ і печінка
- нудота і блювання, які можна зупинити або зменшити призначенням
протиблювотних препаратів, рідко - порушення функції печінки, які
найбільш можливі після проведеної раніше терапії етопозидом і
цисплатином; система кровотворення - пригнічення
кістково-мозкового кровотворення і зміни картини периферичної
9
крові (лейкопенія до 0,7-3,6 х 10 л зазвичай спостерігається на
8-10-й день від початку лікування; тромбоцитопенія, відновлення
показників в периферичній крові відбувається протягом наступних
8 дні); сечовивідна система - порушення функції нирок, підвищення
рівнів креатиніну і сечовини в плазмі, цистит, за відсутності
своєчасної діагностики та профілактики, особливо у дітей, можливий
розвиток симптомів, характерних для с-му Фанконі (лужна реакція
сечі, протеїнурія, глюкозурія, гіпоаміноацидурія (підвищення
в крові глютатіону, треоніну та серину), фосфатурія); нервова
система - енцефалопатія (дезорієнтація, сплутаність свідомості),
яка зазвичай є оборотною; дерматологічні реакції: оборотна
алопеція; інші - зниження імунітету, порушення функції статевих
залоз, підвищується ризик розвитку вторинних пухлин (пізнє
ускладнення терапії).
Протипоказання до застосування ЛЗ: виражена гіпоплазія кісткового мозку; порушення функції нирок; двостороннє порушення відтоку сечі; гіпопротеїнемія; вагітність і лактація; підвищена чутливість до іфосфаміду.
Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 500 мг; 1 г; 2 г у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.C; приготовлений р-н необхідно зберігати в холодильнику та використати протягом 24 год; термін зберігання - 2 роки.
Торгова назва:
II. Іфолем, "Lemery S.A. de S.V.", Мексика
Іфомід, "Genom Biotech Pvt. Ltd.", Індія
Іфос, "Cipla Ltd", Індія
Іфосфамід, "Neon Antibiotics Pvt. Ltd." для "Keenmind Pharmaceuticals Pvt. Ltd", Індія
Холоскан(R) 1 г, 2 г, 500 мг, "Baxter Oncology GmbH", Німеччина
- Карбоплатин (Carboplatin)*
Фармакотерапевтична група: L01XA02 - антинеопластичні засоби. Сполуки платини.
Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: неорганічна комплексна сполука платини з властивостями подібними до властивостей алкілуючих біфункціональних сполук; являється цитотоксичним комплексом, що вступає в реакцію з нуклеофільними ділянками ДНК; пригнічує синтез ДНК, РНК і білків; протипухлинна дія не є специфічною щодо фаз клітинного циклу.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: після введення більша частина дози швидко виводиться з
крові і виділяється із сечею протягом 6 год; частина препарату, що
залишилася, виводиться двофазно, в середньому T - 2,5 год;
1/2
майже не зв'язується з білками плазми крові, внаслідок чого велика
кількість вільного препарату в крові доступна для швидкого
виведення; не затримується в тканинах організму; основний шлях
його виведення - нирки; при кліренсі креатиніну 60 мл/хв і вище
екскретується 65% від введеної дози протягом 12 год і 71% від
введеної дози - протягом 24 год; лише 3-5% виділяється із сечею
в період 24-96 год; при кліренсі креатиніну 60 мл/хв загальний
кліренс і нирковий кліренс знижуються пропорційно зниженню
кліренсу креатиніну - при нирковій недостатності T із сироватки
1/2
крові збільшений, що веде до підвищення мієлотоксичності (таким
хворим дозу треба зменшити); виводиться майже цілком за допомогою
клубочкової фільтрації, і в канальцях нирок відмічається низька
його концентрація, що пояснює незначний нефротоксичний ефект цього
препарату в порівнянні з ефектом цисплатину.
Показання для застосування ЛЗ: лікування злоякісних новоутворень: у вигляді монотерапії або в комбінації при поширеному раку яєчника, дрібноклітинному та недрібноклітинному раку легені, раку яєчка, сечового міхура, шийки матки, остеогенній саркомі, метастатичній карциномі молочної залози, пухлині голови та шиї, пухлинах мозку (медулобластома) у дітей.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: 400 мг/кв.м у вигляді в/в інфузії, тривалість введення - від 15 хв до 1 год; наступний курс терапії призначають не раніше, ніж через 4 тижні; при підвищеному ризику пригнічення функції кістково-мозкового кровотворення дозу зменшують на 20-25%; низькі дози призначають у комбінації; перед застосуванням кожний фл. розводять 5% р-ном глюкози або 0,9% р-ном хлориду натрію для інфузій до концентрації не вище 0,5 мг/мл.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: система кровотворення - максимальне пригнічення кровотворення (тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія) відмічається на 21-й день при монохіміотерапії, на 28-й день відновлюється; при порушенні функції нирок пригнічення кровотворення звичайно відбувається тяжче; ШКТ і печінка - блювання (інколи різко виражене), нудота, які звичайно припиняються через 24 год від початку лікування, біль у животі, діарея, запори, відхилення функціональних тестів печінки від норми (АЛТ, загального білірубіну і лужної фосфатази); ЦНС, периферична нервова система та органи чуття (периферичні нейропатії, слабкі парестезії, можлива кумулятивна нейротоксичність, рідко розвивається ототоксичність та інші сенсорні розлади, такі як порушення зору і зміни смаку); сечова система - порушення функціональних тестів нирок; електролітний баланс - зниження показників; репродуктивна система - азооспермія та аменорея; АР (висипання, свербіж та зрідка - бронхоспазм); інші - часто біль у місці введення, астенія, рідко - алопеція, гемолітичний уремічний синдром.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, тяжкі пригнічення функції кістково-мозкового кровотворення, недавня значна крововтрата, вагітність, лактація, тяжкі порушення функції печінки та нирок.
Форма випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій по 5 мл (50 мг), по 45 мл (450 мг) у фл. N 1; концентрат для приготування р-ну для інфузій, 10 мг/мл по 5 мл (50 мг), або по 15 мл (150 мг), або по 45 мл (450 мг) у фл. N 1.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.C; приготовлений р-н можна зберігати не більше 8 год; термін зберігання - 2 роки.
Торгова назва:
II. Бластокарб Ру, "Lemery S.A. de S.V.", Мексика
Карбоплатин, "Neon Antibiotics Pvt. Ltd" для "Keenmind Pharmaceuticals Pvt. Ltd", Індія
Карбоплатин ЕБЕВЕ, "EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg. KG", Австрія
Кемокарб, "Dabur Pharma Limited", Індія
- Кармустин (Carmustine)*
Фармакотерапевтична група: L01AD01 - антинеопластичні засоби. Похідні нітрозосечовини.
Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: викликає алкілування ДНК і РНК, не має перехресної стійкості щодо інших алкілуючих агентів; може блокувати ряд ключових ферментативних процесів за рахунок карбамоїлювання амінокислот у білках.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: після в/в введення піддається швидкій деградації, вже
через 15 хв у незміненому вигляді не виявляється; приблизно
60-70% загальної дози виділяється із сечею за 96 год та близько
10% виділяється у вигляді CO у процесі дихання, 1% виділяється з
2
жовчю; проходить через гематоенцефалічний бар'єр (більше 50%).
Показання для застосування ЛЗ: паліативне лікування у вигляді монотерапії або у схемах поліхіміотерапії при злоякісних пухлинах головного мозку: гліобластомі, гліомі стовбура мозку, медулобластомі, астроцитомі, епендимомі та метастазуючих пухлинах мозку, множинній мієломі (у комбінації з преднізолоном), лімфогранулематозі, неходжкинських лімфомах, злоякісній меланомі.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза для
монотерапії у хворих, які раніше не одержували лікування
кармустином, - від 140 до 200 мг/кв.м в/в одноразово або по
75-100 мг/кв.м два дні підряд; повторне введення проводять з
інтервалом не менше 6 тижнів; у комбінації з іншими
мієлосупресантами дозу зменшують на 25-50%; після введення
початкової дози необхідно провести корекцію наступних доз
відповідно до гематологічної реакції хворого; повторний курс
не слід призначати, поки рівень формених елементів у периферичній
9 9
крові не буде: тромбоцити > 100 х 10 /л, лейкоцити > 4 х 10 /л,
абсолютного числа нейтрофілів - до 2000/куб.мм.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: найчастіше та найсерйозніше - мієлосупресія: ефект розвивається через 4-6 тижнів після введення препарату (тромбоцитопенія - через 4 тижні після введення препарату і зберігається протягом 1-2 тижнів, лейкопенія - через 5-6 тижнів і зберігається 1-2 тижні); тромбоцитопенія звичайно носить більш тяжкий характер, ніж лейкопенія; може спричиняти кумулятивну мієлосупресію, що виявляється в більш значному зниженні відповідних показників або у більшій тривалості періоду пригнічення гемопоезу після введення повторних доз; повідомлялося про гостру лейкемію і дісплазії кісткового мозку у хворих після тривалого лікування препаратами нітрозосечовини; анемія є менш частою реакцією і носить менш тяжкий характер у порівнянні з тромбоцитопенією чи лейкопенією; легенева токсичність, що характеризується появою інфільтратів у легенях і/чи розвитком фіброзу, спостерігалась у терміни від 9 днів до 43 місяців після лікування кармустином (загальна доза препарату становила > 1400 мг/м); повідомлялося про випадки легеневої токсичності з летальним результатом та випадки пізнього розвитку фіброзу легенів у терміни до 15 років після лікування у хворих, які одержували кармустин у дитинстві або ранньому підлітковому віці в кумулятивних дозах від 770 до 1800 мг/кв.м у сполученні з променевою терапією пухлин головного мозку; ШКТ: нудота і блювання - настає в межах 2 год після введення препарату і продовжується протягом 4-6 год; токсичний вплив на печінку: форма токсичної дії на печінку, що виявлялась у підвищенні рівня трансаміназ, лужної фосфатази та білірубіну; токсичний вплив на сечостатеву систему: великі кумулятивні дози кармустину призводили до порушення функції нирок (прогресуюча азотемія, зменшення розміру нирок, ниркова недостатність), при менших дозах - епізодичні порушення функції нирок; АР (висипання, свербіж, набряк та почервоніння кон'юнктиви, припливи крові до обличчя, зниження артеріального тиску, тахікардія); місцеві реакції (печія в місці введення, флебіти у випадках швидкої інфузії, гіперпігментація шкіри в місці контакту препарату зі шкірою); інші токсичні ефекти (алопеція, кровотеча, біль у грудній клітці, розвиток вторинних інфекційних захворювань, аменорея, азоспермія).
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, вагітність та лактація, дитячий вік (безпечність та ефективність достатньо не вивчені).
Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для інфузій по 100 мг у фл. у комплекті з розчинником по 3 мл у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати у холодильнику (2-8 град.C); розведені р-ни препарату 5% р-ном глюкози для ін. або 0,9% р-ном натрію хлориду для ін'єкцій до концентрації 0,2 мг/мл необхідно використати протягом 6 год або протягом 24 год при збереженні в холодильнику; р-ни захищати від дії світла; для приготування р-нів і для введення препарату необхідно користуватись тільки скляним посудом; термін зберігання - 3 роки.
Торгова назва:
II. БІКНУ, "Bristol-Myers Squibb S.r.L." для "Bristol-Myers Squibb", Італія/Швейцарія БіКНУ, "Bristol-Myers Squibb", Італія
- Ломустин (Lomustine)*
Фармакотерапевтична група: L01AD02 - антинеопластичні засоби. Похідні нітрозосечовини.
Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: порушує функцію ДНК, РНК і пригнічує синтез ДНК.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: добре і швидко всмоктується із ШКТ; до 50% препарату
зв'язується з білками плазми крові; проникає крізь
гематоенцефалічний бар'єр; швидко і повністю метаболізується
в печінці з утворенням активних метаболітів; T становить
1/2
16-48 год.
Показання для застосування ЛЗ: у складі комбінованої терапії при пухлинах мозку (первинні пухлини і метастази) у хворих, які вже отримували відповідне хірургічне і/або променеве лікування, лімфогранулематозі, раку ШКТ, раку легені (плоскоклітинний рак, недиференційований великоклітинний рак та аденокарцинома), раку нирки і раку молочної залози на пізніх стадіях (якщо лікування загальноприйнятими методами було неефективним).
Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза -
130 мг/кв.м при одноразовому пероральному прийомі кожні 6 тижнів
(дорослі та діти); при зниженій функції кісткового мозку дозу
можна знизити до 100 мг/кв.м при дотриманні 6-тижневого інтервалу
між прийомами; повторний курс призначається після досягнення
складу формених елементів крові прийнятних значень (тромбоцити
9 9
100 х 10 /л, лейкоцити 4 х 10 /л); контроль формених елементів
у крові проводиться щотижня, причому повторні курси не можна
призначати до закінчення 6-тижневого терміну; - наступні дози
повинні підбиратись залежно від відповіді системи кровотворення
хворого на попередню дозу; в комбінації з іншими мієлосупресантами
дозу необхідно зменшити; лікування проводять до тих пір, поки
проявляється терапевтичний ефект, при відсутності ефекту після
1 або 2 курсів лікування ефективність застосування препарату
малоймовірна; не слід назначати частіше, ніж 1 раз у 6 тижнів.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - через 3-6 год після прийому іноді нудота і блювання (триває до 24 год); система кровотворення - пізнє пригніченням кісткового мозку дозозалежно розвивається через 4-6 тижнів після прийому: тромбоцитопенія розвивається через 4 тижні і триває 1-2 тижні, лейкопенія розвивається через 6 тижнів і що триває 1-2 тижні (тромбоцитопенія більш тяжка, ніж лейкопенія); може спричинювати кумулятивну мієлосупресію; може розвинутися гостра лейкемія, дисплазія кісткового мозку, анемія (не так часто і має менш тяжкий характер, ніж тромбоцитопенія та лейкопенія); дихальна система - іноді з'являються інфільтрати у легенях і/або фіброз легені (тривалість лікування 6 місяців при сумарних дозах > 1100 мг/кв.м); нефротоксичність - порушення функції нирок (зменшення розмірів нирки, прогресуюча азотемії, ниркова недостатність); гепатотоксичність - підвищення рівня трансаміназ, лужної фосфатази і білірубіну; канцерогенез, мутагенез, порушення репродуктивної функції; інші токсичні ефекти: стоматит, алопеція, неврологічні реакції (дезорієнтація, летаргія, атаксія і розлад артикуляції).
Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до препарату; пригнічення функції кісткового мозку; вітряна віспа; оперізуючий герпес (ризик виникнення тяжкого генералізованого захворювання); вагітність і період лактації; порушення функції нирок, легень.
Форми випуску ЛЗ: капс. по 40 мг N 6.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігають при t до 25 град.C; уникати зберігання при t понад 40 град.C; термін зберігання - 18 місяців.
Торгова назва:
II. Ломат, "Neon Antibiotics Pvt. Ltd." для "Keenmind Pharmaceuticals Pvt. Ltd", Індія
Ломустин "Медак", "Medac GmbH", Німеччина
СііНУ, "Bristol-Myers Squibb", США
- Мелфалан (Melphalan)*
Фармакотерапевтична група: L01AA03 - антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки.
Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: біфункціональна алкілуюча сполука; алкілує багато внутрішньоклітинних молекул, включаючи ДНК та РНК, результатом чого є порушення поділу клітини пухлини або клітин лімфоїдної тканини та її загибель.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: абсорбція мелфалану дуже різниться як у часі першої
появи препарату в плазмі крові (0-336 хвилин), так і в досягненні
пікової концентрації в плазмі (70-630 нг/мл); біодоступність після
внутрішньовенного введення дози 0,6 мг/кг становить приблизно
56 +- 27%; T - 90 +- 57 хв; для уникнення абсорбційної
1/2
варіабельності, пов'язаної з пероральним застосуванням,
застосовується лікарська форма для в/в введення; об'єм розподілу у
стаціонарному стані становить 0,5 л/кг; помірно зв'язується з
білками плазми крові, головним білком зв'язування є сироватковий
альбумін; мінімально проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр;
виводиться із сечею у вигляді метаболітів моногідроксимелфалану та
дигідроксимелфалану; кліренс може зменшуватись у хворих з нирковою
недостатністю.
Показання для застосування ЛЗ: множинна мієлома; пізні стадії раку яєчника; карцинома молочної залози (монотерапія або в поєднанні з іншими препаратами); доповнення до хірургічного лікування раку молочної залози; істинної поліцитемії; при введенні шляхом регіональної артеріальної перфузії - лікування локалізованої малігнізованої меланоми кінцівок, локалізованої саркоми м'яких тканин кінцівок; у високих в/в терапевтичних дозах - лікування пізніх стадій нейробластоми у дітей.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: при пероральному застосуванні: множинна мієлома - типова схема перорального застосування - 0,15 мг/кг на добу за кілька прийомів протягом 4 днів, повторювати з інтервалом 6 тижнів (додатково додається преднізолон); продовження строку лікування більше одного року не покращує результати; аденокарцинома яєчників (пізні стадії): типовий режим лікування - 0,2 мг/кг на добу, перорально, протягом 5 днів, цикл повторюється кожні 4-8 тижнів або до відновлення показників формули периферичної крові; карцинома молочних залоз: застосовується перорально в дозі 0,15 мг/кг або 6 мг/м протягом 5 днів, цикл повторюється кожні 6 тижнів; істинна поліцитемія: для індукції ремісії застосовуються дози 6-10 мг на добу протягом 5-7 днів, після досягнення задовільного ступеня ремісії призначаються дози 2-4 мг на добу, для підтримуючої терапії - 2-6 мг один раз на тиждень; при парентеральному застосуванні: множинна мієлома (окремі ін. або в комбінації з іншими цитостатиками на інтермітуючій основі) - від 8 мг/м до 30 мг/кв.м з інтервалом від 2 до 6 тижнів (додатково застосовується преднізолон); при самостійному застосуванні стандартна в/в доза становить 0,4 мг/кг (16 мг/кв.м), повторювана з необхідним інтервалом для відновлення функції кісткового мозку; при високодозових режимах застосовуються разові в/в дози 100-200 мг/кв.м (2,5-5,0 мг/кг), але дози, що перевищують 140 мг/кв.м, застосовуються під захистом трансплантації аутологічного кісткового мозку; при нирковій недостатності дози зменшуються на 50%; оскільки можливий розвиток тяжкої мієлосупресії, лікування слід проводити в спеціалізованих центрах; аденокарцинома яєчників (пізні стадії): при самостійному в/в застосуванні доза становить 1 мг/кг (40 мг/кв.м) з інтервалом у 4 тижні; при комбінованому застосуванні з іншими цитостатиками в/в доза становить від 0,3 до 0,4 мг/кг (12-16 мг/кв.м) з інтервалом від 4 до 6 тижнів; гіпертермічні регіонарні перфузії: злоякісна меланома - використовуються як ад'ювантна терапія при хірургічних втручаннях на ранніх стадіях злоякісної меланоми та як паліативне лікування при запущених, але локалізованих формах захворювання; саркома м'яких тканин: застосовуються при лікуванні всіх стадій локалізованої саркоми м'яких тканин, звичайно у поєднанні з хірургічними методами лікування; пізні стадії нейробластоми у дітей - між 100 та 240 мг/кв.м (інколи розподілені на три послідовні дні) під захистом трансплантації аутологічного кісткового мозку окремо або в комбінації з променевою терапією та/або іншими цитостатиками.