Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 Охорона здоровя

вміти оцінювати ризики кардіохірургічного втручання для пацієнтів із хворобами клапанів серця;

знати принципи діагностики (у тому числі вміти інтерпретувати результати трансторакальної та трансезофагальної ехокардіографії) та лікування хвороб клапанів серця;

вміти проводити передопераційне обстеження пацієнта, включно зі з'ясуванням анамнезу хвороби та життя, оцінкою супутніх патологій та встановленням переліку медикаментозних препаратів, які використовує пацієнт;

вміти визначати показання та протипоказання до втручання з приводу клапанних хвороб серця, у тому числі залежно від стадії перебігу останніх;

вміти індивідуально визначати тип клапанної операції, необхідний для конкретного пацієнта залежно від типу дефекту та інших специфічних факторів;

знати класифікацію серцевих клапанів (залежно від природи матеріалів, наявності антикоагуляційного напилення, біомеханіки тощо) та показання до застосування клапанів різних видів;

вміти виконувати заміну мітрального клапана та корекцію стенозу лівого атріовентрикулярного отвору;

вміти виконувати заміну аортального клапана та корекцію стенозу устя аорти;

вміти виконувати заміну трикуспідального клапана та корекцію стенозу правого атріовентрикулярного отвору;

вміти виконувати заміну клапана легеневої артерії та корекцію стенозу устя легеневої артерії;

вміти лікувати пацієнтів із комбінованими кардіологічними захворюваннями (ішемічною хворобою серця та дефектами клапанів, клапанною недостатністю та порушеннями ритму тощо);

вміти призначати терапію пацієнтам після операцій з приводу дефектів клапанів серця з врахуванням контролю больового синдрому, тактики інфузійної терапії, призначенням та оцінкою результатів необхідних діагностичних обстежень;

вміти діагностувати та лікувати післяопераційні ускладнення (побічні ефекти медичних препаратів, інфекції, судинні ускладнення, ендокардит та тромбоз клапанів тощо);

вміти оцінювати якість життя пацієнта у післяопераційному періоді в довготерміновій перспективі;

знати та вміти використовувати альтернативні доступи для корекції клапанних дефектів: торакотомію, трансептальний та трансапікальний доступи, малоінвазивні та перкутанні доступи;

вміти призначати довготермінову антикоагулянтну терапію та здійснювати антибіотикопрофілактику пацієнтам у післяопераційному періоді.

Лікар-хірург серцево-судинний, залучений до трансплантації серця та лікування серцевої недостатності, повинен володіти знаннями, вміннями і навичками, передбаченими для лікаря-хірурга серцево-судинного, та, крім того:

знати етіологію, стадії перебігу та принципи оцінки функціональної спроможності пацієнтів із серцевою недостатністю;

знати фармакокінетику та фармакодинаміку препаратів, які використовують для лікування серцевої недостатності, а також імуносупресивних препаратів, які призначають у післяопераційному періоді пацієнтам після трансплантації;

знати показання до гострої та хронічної механічної підтримки кровообігу;

вміти проводити передопераційне обстеження пацієнта із серцевою недостатністю, включно зі з'ясуванням анамнезу хвороби та життя, оцінкою супутніх патологій та встановленням переліку медикаментозних препаратів, які використовує пацієнт;

вміти визначати показання та протипоказання до трансплантації серця, а також альтернативні методи лікування серцевої недостатності;

вміти визначати сумісність донора/реципієнта (у тому числі при посмертному донорстві) та обирати відповідного пацієнта зі списку очікування;

вміти виконувати донорський етап у випадку посмертного донорства, володіти технікою пересадки серця (підготовка доступу, трансплантаційного ложа, виконання судинних анастомозів);

вміти вести пацієнта після трансплантації серця з врахуванням контролю больового синдрому, тактики інфузійної терапії, призначенням та оцінкою результатів необхідних діагностичних обстежень (у тому числі біопсії серця);

вміти діагностувати та лікувати післяопераційні ускладнення (побічні ефекти медичних препаратів, інфекції, гостре та хронічне відторгнення серця, судинні ускладнення тощо);

володіти навичками ефективної комунікації, у тому числі у спілкуванні із близькими особами донорів та реципієнтів;

вміти виконувати хірургічну реваскуляризацію ішемічної кардіоміопатії, операції шлуночкового ремоделювання;

вміти налагоджувати гостру механічну підтримку кровообігу.

Лікар-хірург серцево-судинний, залучений до виконання операцій на магістральних судинах, повинен володіти знаннями, вміннями і навичками, передбаченими для лікаря-хірурга серцево-судинного та, крім того:

знати основи патогенезу основних судинних захворювань (у тому числі атеросклерозу, вроджених та набутих патологічних станів судинної стінки);

знати кровопостачання спинного мозку, принципи спінальної та церебральної протекції під час кардіохірургічних втручань на магістральних судинах;

вміти діагностувати та лікувати травматичне ушкодження аорти;

знати статистичні показники успішності операцій на магістральних судинах та принципи оцінки ризику операційного втручання;

знати можливості та обмеження застосування стентувальних технік;

знати принципи діагностики тромбоемболії легеневої артерії та принципи її медикаментозного лікування;

вміти надавати кардіохірургічну допомогу пацієнтам із гострою та хронічною емболією легеневих артерій;

володіти стратегіями проведення кардіохірургічних операцій на магістральних судинах із використанням та без використання апаратів штучного кровообігу;

вміти діагностувати та лікувати гостре розшарування торакального відділу аорти;

вміти виконувати заміну кореня аорти при гострих та хронічних захворюваннях кореня аорти;

вміти виконувати складні аортальні операції (на дузі аорти, низхідній аорті та торакоабдомінальні аортальні операції);

вміти виконувати ендоваскулярне стентування;

вміти виконувати легеневу емболектомію;

вміти виконувати каротидну ендартректомію;

вміти виконувати реконструктивні операції магістральних вен.

Лікар-хірург серцево-судинний, залучений до надання кардіохірургічної допомоги дітям, повинен володіти знаннями, вміннями і навичками, передбаченими для лікаря-хірурга серцево-судинного, та, крім того:

знати анатомію та фізіологію вроджених вад серця (у тому числі варіанти анатомії коронарних судин, ембріогенез серця, легень та магістральних судин, а також ембріогенез провідної системи серця);

знати гемодинамічні особливості серцево-судинної системи у пацієнтів із вродженими вадами серця, специфіку шунтування "справа наліво" та "зліва направо";

вміти визначати показники шунтування, системного та легеневого судинного опору тощо;

знати вікові зміни гемодинаміки у пацієнтів із вродженими вадами серця;

знати основи патофізіології вроджених вад серця (поняття перевантаження об'ємом та тиском) та магістральних судин;

вміти призначати медикаментозну терапію пацієнтам із вродженими вадами серця (бета -блокатори, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, дигоксин, діуретичні препарати, простагландин Е1, оксид азоту, системні вазодилататори);

вміти призначати відповідно до вікових потреб антикоагулянти, антиагреганти та тромболітики, антибіотики, системні та легеневі вазодилататори, визначати метод анестезії та призначати післяопераційне знеболення;

знати переваги та обмеження методів ендоваскулярної хірургії та можливості поєднання її методів із відкритими кардіохірургічними операціями в інтересах пацієнта;

вміти забезпечувати периопераційну діагностику та лікування дорослих та дітей із вродженими вадами серця (у тому числі володіти техніками механічної підтримки кровообігу та вміти призначати анти аритмічну терапію);

вміти проводити серцево-легеневу реанімацію відповідно до педіатричних алгоритмів AHA/ILCOR/ERC та прямий масаж серця;

володіти технікою оперативної корекції відкритої артеріальної протоки, дефектів міжшлуночкової та міжпередсердної перегородок, коарктації аорти, шунтів легеневої артерії, транспозиції магістральних судин, тетради Фало, компресії трахеї судинним кільцем;

вміти виконувати операції Фонтена, Росса, Растеллі, Норвуда;

володіти технікою кардіохірургічних операцій у пацієнтів з вродженими вадами тристулкового клапана (включно з аномалією Ебштейна), мітрального клапана, дефектами атріовентрикулярної перегородки, атрезією легеневої артерії, аортолегеневим шунтуванням, артеріальним стовбуром, тотальним аномальним дренажем легеневих вен, множинними аортолегеневими колатералями, а також іншими вродженими дефектами серця та магістральних судин.

Кваліфікаційні вимоги.

Лікар-хірург серцево-судинний вищої кваліфікаційної категорії: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 22 "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина". Проходження інтернатури/спеціалізації з "Хірургії" з подальшою спеціалізацією за фахом "Хірургія серця та магістральних судин". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 10 років.

Лікар-хірург серцево-судинний I кваліфікаційної категорії: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 22 "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина". Проходження інтернатури/спеціалізації з "Хірургії" з подальшою спеціалізацією за фахом "Хірургія серця та магістральних судин". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) першої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 7 років.

Лікар-хірург серцево-судинний II кваліфікаційної категорії: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 22 "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина". Проходження інтернатури/спеціалізації з "Хірургії" з подальшою спеціалізацією за фахом "Хірургія серця та магістральних судин". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) другої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 5 років.

Лікар-хірург серцево-судинний: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 22 "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина". Проходження інтернатури/спеціалізації з "Хірургії" з подальшою спеціалізацією за фахом "Хірургія серця та магістральних судин". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

До роботи на посаді лікаря-хірурга серцево-судинного допускаються лікарі-кардіохірурги країн-членів Організації економічного співробітництва та розвитку, які виконали вимоги Міністерства освіти і науки України до визнання іноземних документів про освіту, а саме: підтвердили у встановленому порядку диплом другого (магістерського) рівня за спеціальністю "Медицина", отримали позитивне рішення Міністерства охорони здоров'я України про надання права на професійну діяльність в Україні та мають досвід роботи у сфері кардіохірургії понад 5 років.

98. ЛІКАР-ХІРУРГ СУДИННИЙ

Завдання та обов'язки. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я організацію хірургічної допомоги.

Надає спеціалізовану медичну допомоги при гострій та хронічній патології судин. Проводить клінічне обстеження хворих та необхідний обсяг лабораторних, рентгенологічних та інших спеціальних методів дослідження, встановлює діагноз. Надає невідкладну допомогу хворим, які перебувають у термінальному стані. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Проводить диференційну діагностику захворювання, при необхідності організовує госпіталізацію. Здійснює передопераційну підготовку, оперативне лікування та післяопераційну реабілітацію хворих. Працює в тісному контакті з суміжними спеціалістами та службами. Бере участь в організації невідкладної медичної допомоги та лікуванні при групових та масових ураженнях, знає основи та принципи роботи "Медицини катастроф". Керує роботою середнього медичного персоналу. Дотримується принципів медичної деонтології. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; організацію хірургічної допомоги дорослому та дитячому населенню, в тому числі швидкої і невідкладної; основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність лікаря-хірурга судинного; показники роботи закладів охорони здоров'я; організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; топографічну, нормальну та патологічну анатомію, особливості будови тіла дитини; нормальну та патологічну фізіологію організму дорослого і дитини, константи гомеостазу, водно-електролітного обміну, взаємозв'язок функціональних систем у здорових та хворих; загальні, функціональні та спеціальні методи дослідження; сучасну класифікацію хірургічних захворювань; основи фармакотерапії та імунології; методи фізіотерапії, курортології, лікувального масажу, фізкультури, що використовують для реабілітації хірургічних хворих; клініку інфекційна захворювань гострого живота", суміжних станів, особливості їх перебігу у дітей; правила оформлення медичної документації сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення. Повинен володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків відповідно до Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної".

Кваліфікаційні вимоги.

Лікар-хірург судинний вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Хірургія" з наступною спеціалізацією з "Хірургії судинної". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 10 років.

Лікар-хірург судинний I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Хірургія" з наступною спеціалізацією з "Хірургії судинної". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 7 років.

Лікар-хірург судинний II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Хірургія" з наступною спеціалізацією з "Хірургії судинної". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 5 років.

Лікар-хірург судинний: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Хірургія" з наступною спеціалізацією з "Хірургії судинної". Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

99. ЛІКАР-ХІРУРГ ТОРАКАЛЬНИЙ

Завдання та обов'язки. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію допомоги з торакальної хірургії.

Надає спеціалізовану медичну допомогу хворим з торакальною патологією. Застосовує сучасні методи профілактики; діагностики, лікування та реабілітації. Надає швидку та невідкладну медичну допомогу хворим, які перебувають в термінальному стані. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Проводить консультації за направленнями лікарів інших спеціальностей. Працює в тісному контакті з суміжними спеціалістами. Шанує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; організацію травматологічної та хірургічної допомоги, в тому числі швидкої та невідкладної; основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність лікаря-хірурга торакального; показники роботи закладів охорони здоров'я; роботу лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; топографічну, нормальну та патологічну анатомію і фізіологію; константи гомеостазу, водно-електролітного обміну, взаємозв'язок функціональних систем; сучасну класифікацію хірургічних захворювань; клініку, сучасні методи дослідження серцево-судинної та дихальної системи, профілактику, організацію диспансеризації та реабілітації хворих з торакальною патологією; вплив екологічних факторів на функцію органів дихання; правила асептики та антисептики; клініку "гострого живота", суміжних станів; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення. Повинен володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків відповідно до Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної".

Кваліфікаційні вимоги.

Лікар-хірург торакальний вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Хірургія" наступною спеціалізацією з "Хірургії торакальної". Безперервний професійний розвиток.. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 10 років.

Лікар-хірург торакальний I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Хірургія" з наступною спеціалізацією з "Хірургії торакальної". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 7 років.

Лікар-хірург торакальний II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Хірургія" з наступною спеціалізацією з "Хірургії торакальної". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 5 років.

Лікар-хірург торакальний: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Хірургія" з наступною спеціалізацією з "Хірургії торакальної". Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

100. ЛІКАР ФІЗИЧНОЇ ТА РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ

Завдання та обов'язки.

Лікар фізичної та реабілітаційної медицини виконує лікарську діяльність з метою запобігання, поліпшення та відновлення порушень структур та функцій організму, що виникли внаслідок різних хвороб та травм, оптимізацію активності та участі з урахуванням реабілітаційного прогнозу особи з обмеженням життєдіяльності незалежно від віку та існуючого діагнозу, а також стану оточуючого середовища.

Організовує, очолює та забезпечує координацію виконання повного реабілітаційного циклу: медичне та реабілітаційне обстеження, встановлення реабілітаційних цілей, визначення реабілітаційних втручань, необхідних для досягнення цих цілей.

Визначає фахівців, які будуть проводити реабілітаційні втручання; контролює ефективність реабілітаційних втручань відповідно до встановлених цілей; подальше коригування індивідуальної програми реабілітації.

Несе відповідальність за процес реабілітації в цілому.

Збирає статистичну інформацію з питань обмежень життєдіяльності та реабілітації.

Працює як із залученням повного складу реабілітаційної команди, так і окремих фахівців реабілітації відповідно до виду реабілітації та індивідуальних реабілітаційних цілей та завдань. При необхідності залучає лікарів інших спеціальностей для надання медичної допомоги пацієнту.

Проводить медичне обстеження пацієнта (особи з обмеженням життєдіяльності), аналізує та інтерпретує результати методів параклінічного обстеження, зокрема дані рентгенологічного, радіологічного, ультразвукового, електронейроміографічного, електрокардіографічного досліджень, тестів оцінки функціонального стану серця та легень. Організовує та проводить реабілітаційне обстеження: складання переліку порушень структур та функцій, обмежень активності та участі, факторів навколишнього середовища (підтримка та ставлення родини, друзів, працедавців та суспільства; фізичне оточення; доступність послуг в сфері охорони здоров'я та інших послуг), персональних факторів (образ життя, звички, освіта, життєві події, соціальне підґрунтя), прогностичних факторів, визначення індивідуального реабілітаційного прогнозу та потреб, очікувань особи з обмеженням життєдіяльності.

Застосовує методи функціонального оцінювання: спеціалізовані шкали та опитувальники, оцінку неврологічного статусу, мануальне м'язове тестування, динамометрію, оцінювання м'язового тонусу, ізокінетичне тестування, оцінювання обсягу рухів в суглобах та довжини кінцівок, обстеження хребта та суглобів, спостережний та інструментальний аналіз ходи, балансу та координації, оцінювання функції сфінктерів та інтерпретація уродинамічних тестів.

Оцінює та інтерпретує дані ергометричного обстеження.

Складає індивідуальну програму реабілітації та індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) для кожної особи з обмеженням життєдіяльності (особи з інвалідністю / дитини з інвалідністю) з метою проведення проблемно-орієнтованої, пацієнт-центричної реабілітації відповідно до реабілітаційного періоду із залученням відповідних фахівців. Організовує командну взаємодію між фахівцями, залученими до реабілітації, з проведенням регулярних зборів.

Застосовує медичні інтервенції: медикаментозну терапію - лікування болю, запалення, системна регуляція м'язового тонусу, поліпшення когнітивних функцій, кальцієвого обміну кісток; медичні процедури - ін'єкції з введенням медикаментів, ботулотоксинів, пункції суглобів, регенеративні ін'єкційні техніки, блокади, інші техніки введення медикаментів, включаючи епідуральне, інтратекальне та помпове введення; медичні маніпуляції - заміна трахеостомічної канюлі, назогастрального зонду, катетеризація сечового міхура (постійна та переміжна), лікування пролежнів та некректомія, методи апаратної фізіотерапії (електротерапія, біологічний зворотний зв'язок, термотерапія, бальнеотерапія), преформовані фізичні чинники; методики нейромодуляції/неінвазивної стимуляції мозку; системи віртуальної реальності; методи рухової реабілітації, мануальну терапію; маневри при периферичних вестибулярних розладах; менеджмент дисфагії; методи дієтотерапії (поради та консультування з харчування); оцінку пацієнта з призначенням допоміжних технологій, протезування, ортезування, технічних засобів реабілітації (починаючи з простих технологій - палиці, милиці, до складних засобів - моторизовані візки, комп'ютерні системи, та робототерапії); інтервенції з освіти пацієнтів/родин/надавачів реабілітаційної допомоги.

Здійснює підготовку медичної документації для проведення медико-соціальної експертизи.

Застосовує методи експертно-реабілітаційної діагностики, бере участь у проведенні медико-соціальної експертизи. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів.

Надає невідкладну допомогу при гострих станах, що виникають упродовж реабілітаційних втручань.

Співпрацює з лікарями інших спеціальностей, іншим медичним персоналом та службами.

Бере участь у моніторингу здоров'я населення та обмежень життєдіяльності, сприяє поширенню знань з організації реабілітаційної допомоги серед населення.

Веде лікарську документацію.

Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Лікар фізичної та реабілітаційної медицини II кваліфікаційної категорії

Застосовує медикаментозну терапію з метою фокальної регуляції м'язового тонусу. Проводить оцінку та критичний огляд реабілітаційних втручань, що проводяться фахівцями, залученими до реабілітації. Застосовує психологічну оцінку та втручання, включаючи рекомендації. Застосовує дієтотерапію. Застосовує обладнання для осіб з обмеженнями життєдіяльності, методики підтримки, протезування, ортезування тощо.

Лікар фізичної та реабілітаційної медицини I кваліфікаційної категорії

Виконує медичні процедури з інтратекальним введенням медикаментозних препаратів. Застосовує методи параклінічного обстеження (ультразвукова діагностика, електрофізіологічна діагностика). Регламентує застосування фізичних методів лікування: кінезіотерапії та терапії з використанням фізичних вправ, техніки мануальної терапії для відновлення рухомості суглобів та пов'язаних розладів м'яких тканин. Застосовує артикуляційну та мовну терапію в рамках комплексних спеціалізованих програм реабілітації.

Лікар фізичної та реабілітаційної медицини вищої кваліфікаційної категорії

Застосовує методи роботизованих реабілітаційних інтервенцій, методи ерготерапії з метою тренування у разі порушення функціонування в особи з когнітивними розладами.

Повинен знати: чинне законодавство та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; основи права в охороні здоров'я; досконало володіти державною мовою; права, обов'язки та відповідальність лікаря фізичної та реабілітаційної медицини; показники роботи закладу охорони здоров'я (відділення, підрозділу), диспансерного нагляду та лікарського контролю; організацію реабілітаційної допомоги; анатомію, фізіологію та патофізіологію м'язово-скелетної системи, центральної та периферичної нервової системи, серцево-судинної та респіраторної систем; загальні принципи діагностики та лікування захворювань внутрішніх органів, нервової системи, принципи лікування травматичних ушкоджень у дитячому віці та у дорослих; принципи та основні медичні проблеми перехідних періодів життя людини; принципи пластичності та адаптації, моторного навчання, зокрема рухового розвитку, рухового контролю, мотивації до моторного навчання; методологічні та практичні засади застосування Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я (МКФ), Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я дітей та підлітків (МКФ-ДП) та Міжнародної класифікації хвороб (МКХ); принципи використання електронейроміографії, рентгенологічного та радіологічного обстеження; принципи реабілітаційного обстеження та використання шкал функціональної оцінки; принципи встановлення цілей в реабілітації; принципи командної роботи, зокрема принципи лідерства в команді, розподілення функціональних ролей осіб, залучених до реабілітації; принципи та методи фізичної терапії, мануальної терапії, ерготерапії, терапії мови та мовлення, протезування та ортезування; принципи обстеження, організації та забезпечення реабілітаційної допомоги при: запальних та дегенеративних ревматологічних захворюваннях, оперативних втручаннях на суглобах, порушеннях розвитку та травмах м'язово-скелетної системи, опіках, ампутаціях, хворобах серцево-судинної та дихальної систем, онкологічних захворюваннях, захворюваннях та травмах центральної та периферичної нервової системи (черепно-мозкова травма, інсульт, травми та захворювання спинного мозку, екстрапірамідні захворювання, множинний склероз, нервово-м'язові захворювання), іммобілізації, больових синдромах, заняттях спортом, в тому числі параолімпійським спортом; застосування медичних інтервенцій (медикаментозна терапія - лікування болю, запалення, системна регуляція м'язового тонусу, вплив на кальцієвий обмін кісток; медичні процедури - ін'єкції, регенеративні ін'єкційні техніки, блокади, інші техніки введення медикаментів, включаючи інтратекальне та помпове введення), методів апаратної фізіотерапії, включаючи електростимуляцію; методики нейромодуляції/неінвазивної стимуляції мозку; преформовані фізичні чинники; системи віртуальної реальності, нейропсихологічні та психологічні інтервенції (методики когнітивного тренування, стимуляції, когнітивно-поведінкова терапія, біологічний зворотній зв'язок, дзеркальна терапія та інші), дієтотерапію (поради та консультування з харчування), допоміжні технології, технічні засоби реабілітації (починаючи з простих технологій - палиці, милиці, до складних засобів - моторизовані візки, комп'ютерні системи та робототерапії), інтервенції з освіти пацієнтів/родин/надавачів реабілітаційної допомоги, принципи реабілітаційного медсестринства (освіта та допомога в забезпеченні безпеки пацієнтів, кейс-менеджменті, плануванні виписки, переведенні в інші відділення/заклади реабілітації); принципи створення та застосування індивідуальної програми реабілітації та індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю); чинне законодавство та принципи проведення медико-соціальної експертизи; форми і методи санітарної освіти серед населення; правила оформлення медичної та медико-експертної документації; передові інформаційні та інтернет-технології; сучасну наукову літературу та науково-практичну періодику за фахом, методи її аналізу та узагальнення. Повинен володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків відповідно до Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної".

Кваліфікаційні вимоги

Лікар фізичної та реабілітаційної медицини вищої кваліфікаційної категорії: другий рівень вищої освіти (магістр) у галузі знань "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина". Спеціалізація за фахом "Фізична та реабілітаційна медицина" (інтернатура, курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста, посвідчення про підтвердження/присвоєння вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар фізичної та реабілітаційної медицини першої кваліфікаційної категорії: другий рівень вищої освіти (магістр) у галузі знань "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина". Спеціалізація за фахом "Фізична та реабілітаційна медицина" (інтернатура, курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про підтвердження/присвоєння I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар фізичної та реабілітаційної медицини другої кваліфікаційної категорії: другий рівень вищої освіти (магістр) у галузі знань "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина". Спеціалізація за фахом "Фізична та реабілітаційна медицина" (інтернатура, курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про підтвердження/присвоєння II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар фізичної та реабілітаційної медицини: другий рівень вищої освіти (магістр) у галузі знань "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина". Спеціалізація за фахом "Фізична та реабілітаційна медицина" (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

ПРОФЕСІОНАЛИ В ГАЛУЗІ СТОМАТОЛОГІЇ

1. ЛІКАР-СТОМАТОЛОГ

Завдання та обов'язки. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію стоматологічної допомоги. Застосовує сучасні методи діагностики та лікування захворювань ротової порожнини та щелепно-лицевої ділянки. Надає невідкладну стоматологічну допомогу при гострих запальних процесах, травматичних пошкодженнях, кровотечах, а також допомогу при анафілактичному шоці, гострій серцевій та дихальній недостатності, гіпоксії, набряку гортані, при попаданні чужорідних тіл у дихальні шляхи, гіпертонічному синдромі. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Працює в тісному контакті з суміжними спеціалістами та службами. Бере участь у моніторингу здоров'я населення, сприяє поширенню медичних знань серед населення. Дотримується принципів медичної деонтології. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Керує роботою середнього медичного персоналу. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень, оцінити результати обстеження за методикою комп'ютерної томографії.

Повинен знати: чинне законодавство та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність лікаря-стоматолога; організацію стоматологічної допомоги; показники роботи лікувально-профілактичної установи, диспансерного нагляду та лікарського контролю; сучасну класифікацію захворювань ротової порожнини та щелепно-лицевої ділянки; пріоритетні технології, що застосовуються в сучасній стоматологічній практиці; клініку, профілактику та діагностику стоматологічних захворювань; засоби індивідуального захищу від гострих респіраторних захворювань та особливо небезпечних інфекцій; форми і методи санітарної освіти серед населення; правила оформлення медичної документації; передові інформаційні та Інтернет-технології; сучасну наукову літературу та науково-практичну періодику за фахом, методи її аналізу та узагальнення. Повинен володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків відповідно до Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної".

Кваліфікаційні вимоги. Лікар-стоматолог вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Стоматологія". Спеціалізація за фахом "Стоматологія" (інтернатура, курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-стоматолог вищої кваліфікаційної категорії зобов'язаний відповідати вимогам, які ставляться до лікарів-стоматологів I кваліфікаційної категорії і, крім того, повинен:

знати теоретичні основи імплантації і організаційні аспекти ортопедичного лікування з використанням імплантатів; знати показання до використання імплантатів в ортопедичній стоматології;

знати основні принципи і методи виготовлення зубних протезів із застосуванням імплантатів (основні види імплантатів, їхні особливості, технології виготовлення, основні клінічні та технологічні етапи);

Лікар-стоматолог I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Стоматологія". Спеціалізація за фахом "Стоматологія" (інтернатура, курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-стоматолог I кваліфікаційної категорії зобов'язаний відповідати вимогам, які ставляться до лікарів-стоматологів II кваліфікаційної категорії і, крім того, також повинен вміти:

володіти методиками реставрації окремих зубів: застосовувати скловолоконні конструкції в процесі лікування зубів (шини, штифти);

володіти методиками обробки каналів зубів роторними інструментами та іншими сучасними методиками ендодонтичного лікування;

виконувати просте, складне та атипове видалення постійних та тимчасових зубів у дорослих та дітей;

виготовляти металеві коронки (штамповані та литі), напівкоронки, трьохчвертні коронки, вікончаті коронки, облицьовані коронки, капи та ін., виготовляти пластмасові та комбіновані коронки;

при часткових дефектах зубних рядів виготовляти мостоподібні протези, безпосередні та ранні протези, часткові та повні знімні протези;

надавати консультативну допомогу лікарям в освоєнні необхідних методів діагностики, лікування та профілактики стоматологічних захворювань;

Лікар-стоматолог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Стоматологія". Спеціалізація за фахом "Стоматологія" (інтернатура, курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) її кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років

Лікар-стоматолог II кваліфікаційної категорії зобов'язаний володіти знаннями та навичками лікаря-стоматолога, крім того має вміти:

визначати необхідність спеціальних методів дослідження: лабораторних (аналіз крові, аналіз сечі), рентгенологічних. Оцінити результати обстеження; провести диференційну діагностику захворювань і встановити діагноз;

скласти план підготовки хворих до негайної та планової операції;

оцінювати ефективність проведеного лікування та профілактичних заходів на основі об'єктивних показників;

використовувати сучасні методи механічної обробки каналів зубів;

діагностувати та класифікувати тип прикусу, клас часткових дефектів зубних рядів, ступінь атрофії альвеолярних паростків беззубих щелеп;

проводити попередню діагностику захворювань слизової оболонки ротової порожнини з гострим та хронічним перебігом, які перешкоджають або виключають зубне протезування (прояви в ротовій порожнині алергії і СНІДу, дермато-венерологічних захворювань) та приймати рішення про направлення хворого на проведення спеціальних досліджень та комплексне лікування;

провести просте та складне видалення зуба;

виконувати хірургічну обробку пошкоджених м'яких тканин;

вправляти вивих нижньої щелепи;

накладати назубні шини при переломах щелеп, альвеолярного паростка та при вивихах зубів;

Лікар-стоматолог: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Стоматологія". Спеціалізація за фахом "Стоматологія" (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

Лікар-стоматолог повинен вміти: проводити обстеження стоматологічного хворого, застосовуючи основні та допоміжні методи; проводити диференційну діагностику основних стоматологічних захворювань; діагностувати аномалії розвитку зубів, деформації щелеп та прикусу; діагностувати захворювання слинних залоз; застосовувати різні види знеболювання за показаннями; проводити терапевтичне, ортопедичне, хірургічне лікування і здійснювати при наявності відповідних показань профілактику таких захворювань у дорослих та дітей:

- некаріозних уражень твердих тканин зуба (шліфування, ремінералізуюча терапія, пломбування з використанням композитних та інших матеріалів);

- карієсу зубів (ремінералізуюча терапія, закриття фісур, препарування каріозних порожнин, виготовлення та застосування ізолюючих прокладок, тимчасових і постійних пломбуючих матеріалів, шліфування та полірування пломб за показаннями);

- пульпіту (вітальний та девітальний метод, ампутація та екстирація пульпи, комбінований метод, надання невідкладної допомоги);

- періодонтиту (механічна, хімічна та медикаментозна обробка кореневих каналів, розширення їх і пломбування, застосування фізіотерапевтичних методів, надання невідкладної допомоги);

- захворювань пародонту (гінгівіт, пародонтит, пародонтоз, ідіопатичні захворювання, пародонтоми);

- захворювань слизової оболонки порожнини рота (травматичні ушкодження, інфекційні, інфекційно-алергічні захворювання, ураження слизової оболонки ротової порожнини при інтоксикаціях, гіпо- та авітамінозах, захворюваннях крові, ендокринної, серцево-судинної, нервової систем, шкіри, шлунково-кишкового тракту, колагенозах, дерматозах, передракових захворюваннях);

- хейлітів, аномалій та захворювань язика;

- неврогенних захворювань щелепно-лицевої ділянки;

провести клінічне обстеження хворого з хірургічними стоматологічними захворюваннями, травмами; провести просте видалення зуба, надати хірургічну допомогу при гострому запальному процесі щелепно-лицевої ділянки, при травмі; визначити показання до госпіталізації;

проводити ортопедичне лікування та профілактику таких захворювань:

- патологічне стирання зубів та його ускладнень,

- часткова відсутність зубів,

- повна відсутність зубів,

- захворювання висково-нижньощелепного суглоба, обумовлені порушеннями в зубощелепній системі;

виготовити незнімні та знімні нескладні конструкції зубних протезів (штифтові зуби, коронки, містковидні протези тощо).

2. ЛІКАР-СТОМАТОЛОГ ДИТЯЧИЙ

Завдання та обов'язки. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію стоматологічної допомоги дитячому населенню.

Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики та лікування основних стоматологічних захворювань і щелепно-лицевих аномалій у дітей. Надає невідкладну стоматологічну допомогу при гострих запальних процесах, травматичних пошкодженнях, кровотечах, а також допомогу при анафілактичному шоці, гострій серцевій та дихальній недостатності, гіпоксії, набряку гортані, при попаданні чужорідних тіл у дихальні шляхи. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Працює в тісному контакті з суміжними спеціалістами та службами. Дотримується принципів медичної деонтології. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Бере участь у моніторингу здоров'я, сприяє поширенню медичних знань серед населення. Керує роботою середнього медичного персоналу. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Повинен знати: чинне законодавство та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію стоматологічної допомоги дитячому населенню; основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність лікаря-стоматолога дитячого; показники роботи дитячих закладів охорони здоров'я, диспансерного нагляду та лікарського контролю; сучасну класифікацію захворювань ротової порожнини та щелепно-лицевої ділянки; топографічну анатомію голови та щелепно-лицевої ділянки дитини, анатомо-фізіологічні особливості розвитку дітей різних вікових груп; прийоми та методи знеболювання в дитячій стоматології, питання інтенсивної терапії та реанімації; етіологію, патогенез та клініку основних стоматологічних захворювань у дітей; загальні та спеціальні методи обстеження; методи профілактики і лікування зубів та щелепно-лицевих аномалій у дітей; методи ортопедичного та ортодонтичного лікування; показання та протипоказання до видалення зубів; правила асептики та антисептики; організацію диспансеризації хворих дітей; основи фармакотерапії та методи фізіотерапії; принципи раціонального харчування та дієтотерапії; засоби індивідуального захисту від гострих респіраторних захворювань та особливо небезпечних інфекцій; форми і методи санітарної освіти серед населення; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення. Повинен володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків відповідно до Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної".

Кваліфікаційні вимоги.

Лікар-стоматолог дитячий вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Стоматологія". Проходження інтернатури за фахом "Стоматологія" з наступною спеціалізацією за фахом "Стоматологія дитяча". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-стоматолог дитячих вищої кваліфікаційної категорії повинен відповідати вимогам, які ставляться до лікарів-стоматологів дитячих I кваліфікаційної категорії і, крім того, повинен вміти: володіти технологією обробки та аналізу науково-медичної інформації; знати і вміти застосовувати теоретичні основи стоматологічної диспансеризації дитячого населення.

Лікар-стоматолог дитячий I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Стоматологія". Проходження інтернатури за фахом "Стоматологія" з наступною спеціалізацією за фахом "Стоматологія дитяча". Безперервний професійний розвиток.. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-стоматолог дитячий I кваліфікаційної категорії повинен відповідати вимогам, які ставляться до лікарів-стоматологів дитячих II кваліфікаційної категорії і, крім того, також повинен вміти:

консультувати стоматологічних хворих дитячого віку із складною патологією з залученням, при необхідності, спеціалістів відповідного профілю; проводити комплексне лікування стоматологічних хворих дитячого віку, користуючись спеціальними методами (кріовплив, застосування лазера, електроскальпеля т. ін.);

здійснювати терапевтичний супровід ортодонтичного та ортопедичного стоматологічного лікування дитячого населення;

надавати консультативну допомогу лікарям в освоєнні необхідних методів діагностики, лікування та профілактики стоматологічних захворювань;

Лікар-стоматолог дитячий II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Стоматологія". Проходження інтернатури за фахом "Стоматологія" з наступною спеціалізацією за фахом "Стоматологія дитяча". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-стоматолог дитячий II кваліфікаційної категорії повинен володіти знаннями та навичками лікаря-стоматолога дитячого, крім того, має вміти:

визначати необхідність спеціальних методів дослідження: лабораторних (аналіз крові, аналіз сечі) рентгенологічних. Оцінити результати обстеження; провести диференційну діагностику захворювань і встановити діагноз; складати план підготовки хворих до негайної та планової операції;

діагностувати наявність факторів ризику формування щелепно-лицевих аномалій і деформацій, вроджених вад розвитку та потребу у подальшому лікуванні лікарем-стоматологом-ортодонтом чи хірургом;

здійснювати клініко-лабораторну діагностику захворювань слизової оболонки ротової порожнини з гострим та хронічним перебігом, які перешкоджають або виключають зубне протезування (прояви в ротовій порожнині алергії і СНІДу, дермато-венерологічних захворювань) та приймати рішення про направлення хворого на проведення спеціальних досліджень та комплексне лікування; визначити необхідний обсяг та послідовність санації у дітей, лікування карієсу та його ускладнень, депульпування зубів, лікування захворювань пародонту та слизової оболонки та ін.); виконувати місцеву анестезію на верхній та нижній щелепах для здійснення лікувальних заходів;

виконувати просте видалення зубів (тимчасових);

виконувати хірургічну обробку пошкоджених м'яких тканин у дітей;

вправляти вивих нижньої щелепи у дітей;

накладати назубні шини при переломах щелеп, альвеолярного паростка та при вивихах зубів у дітей; виконувати розтин абсцесів з боку порожнини рота у дітей та розробити план наступного лікування з урахуванням спадкоємності з хірургічною стоматологічною службою.

Лікар-стоматолог дитячий: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Стоматологія". Проходження інтернатури за фахом "Стоматологія" з наступною спеціалізацією за фахом "Стоматологія дитяча". Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

Лікар-стоматолог дитячий повинен вміти:

проводити обстеження стоматологічного хворого, застосовуючи основні та допоміжні методи обстеження; проводити диференційну діагностику основних стоматологічних захворювань, насамперед у дитячого населення; діагностувати аномалії розвитку зубів та деформації щелеп; діагностувати захворювання слинних залоз;

застосовувати різні види знеболювання за показаннями у дитячого населення;

застосовувати методи гігієнічного навчання та виховання населення;

запроваджувати методи профілактики та превентивної терапії стоматологічних захворювань у дітей;

проводити стоматологічні огляди та диспансеризацію дитячого населення;

проводити терапевтичне, ортопедичне, хірургічне лікування і здійснювати при наявності відповідних показань профілактику таких захворювань у дітей:

- некаріозні ураження твердих тканин зуба (шліфування, ремінералізуюча терапія, пломбування з використанням композитних та інших матеріалів);

- карієс зубів (ремінералізуюча терапія, закриття фісур, препарування каріозних порожнин, виготовлення та застосування ізолюючих прокладок, тимчасових і постійних пломбуючих матеріалів, шліфування та полірування пломб за показаннями);

- пульпіт (вітальний та девітальний метод, ампутація та екстирація пульпи, комбінований метод, надання невідкладної допомоги);

- періодонтит (механічна, хімічна та медикаментозна обробка кореневих каналів, розширення їх і пломбування, застосування фізіотерапевтичних методів, надання невідкладної допомоги);

- захворювання пародонту (гінгівіт, пародонтит, пародонтоз, ідіопатичні захворювання, пародонтоми);