Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 Охорона здоровя

Лікар з функціональної діагностики повинен вміти:

1. Визначати показання для виконання функціональних досліджень, потребу в консультації суміжних спеціалістів, показання для госпіталізації;

2. Оформляли діагностичні заключення згідно з існуючими стандартами;

3. Виконувати методи дослідження:

• ЕКГ у 12 відведеннях

• Спірометрія

• Дистанційна ЕКГ.

26. Ерготерапевт

КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ЕРГОТЕРАПЕВТ

Завдання та обов'язки. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я, реабілітацію, освіту, соціальний захист, права осіб з інвалідністю та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, реабілітації, освіти, соціального захисту, організацію реабілітаційної допомоги на засадах Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я (МКФ).

Сприяє набуттю людьми з обмеженнями життєдіяльності максимального рівня функціональності та незалежності у всіх аспектах життя через певний набір занять (діяльності) та активних реабілітаційних технологій, відновленню у них фізичного, соціального та психічного здоров'я, поверненню людини до нормального соціального, професійного та побутового функціонування, відновлення автономності, інтеграції її у суспільство у закладах охорони здоров'я, освіти, соціального захисту та за їх межами.

Безпосередньо проводить та приймає участь у проведенні кількісної та якісної оцінки активності та участі особи, визначенні напрямку та ступеня впливу контекстових факторів, обмежень життєдіяльності людини.

Розробляє на засадах пацієнт-центричності та індивідуальних реабілітаційних цілей відповідно до чинного законодавства в галузі охорони здоров'я, реабілітації, освіти та соціального захисту, компоненти індивідуальної програми реабілітації щодо ерготерапевтичних реабілітаційних втручань та безпосередньо проводить ці втручання. Основуючись на рішеннях мультидисциплінарних команд реабілітаційних закладів, за скеруванням лікаря фізичної та реабілітаційної медицини або фахівців спеціальної освіти (в немедичному середовищі), або безпосередньо (в монопрофесійному середовищі).

Бере участь у аналізі виконання реабілітаційної програми та внесенні корективів на кожному з етапів. Постійно веде встановлену профільну оцінкову та звітну документацію з ерготерапії.

Співпрацює в тісному контакті з лікарями, фізичними терапевтами, педагогами, логопедами, психологами, соціальними працівниками та іншими членами мультидисциплінарної команди.

Бере участь у консультації щодо влаштування доступного і безпечного функціонального середовища вдома, на роботі, в громадських місцях, у соціальному оточенні осіб з обмеженими фізичними можливостями. Консультує родичів та опікунів щодо виявлених порушень і шляхів досягнення особами з обмеженими фізичними можливостями максимальної незалежності і нормального рівня здоров'я, залучає їх до планування і проведення реабілітаційної програми та надання необхідної їм допомоги.

Провадить наукову та адміністративну діяльність. Постійно удосконалює свій професійний рівень. Зберігає таємницю індивідуальних програм реабілітації. Дотримується правил і норм професійної етики та деонтології.

Виконує професійні обов'язки в реабілітаційних центрах, медичних, освітніх, санаторно-курортних закладах, соціальних службах, установах і організаціях державного, громадського і приватного секторів.

Повинен знати: основи законодавства та нормативні документи України, міжнародні документи з питань охорони здоров'я, реабілітації, ерготерапії, освіти, соціального захисту, прав осіб з інвалідністю; цілі, принципи реабілітації дітей, дорослих та осіб літнього віку, методологію та зміст ерготерапевтичних заходів та вправ; принципи пристосування навколишнього середовища; теорію і практику ерготерапевтичних, корекційно-реабілітаційних заходів та процесів, психологічної допомоги, соціально-побутової адаптації, професійної реабілітації, соціально-середовищної реабілітації осіб усіх вікових категорій з обмеженнями життєдіяльності; стандартизовані методи оцінки активності та участі, напрямку та ступеня впливу контекстових факторів, загальні та спеціальні ерготерапевтичні, медичні, психологічні, педагогічні та соціальні дисципліни; ефективні методи, форми, прийоми реабілітаційної допомоги, корекційного та компенсуючого навчання і виховання; принципи роботи в мультидисциплінарній команді; індивідуальні психологічні особливості, вікові та нозологічні характеристики дітей і дорослих з обмеженнями життєдіяльності; методологічні та практичні засади застосування Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я (МКФ, 2001) та Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10); правила використання технологічних засобів та обладнання кабінетів ерготерапії та інших спеціалізованих реабілітаційних приміщень закладів охорони здоров'я, навчальних кабінетів, класів, спортивних та ігрових залів, спеціалізованих приміщень, які створено для реабілітаційної та корекційної роботи; сучасні досягнення науки та практики у відповідних галузях реабілітації та абілітації; основи управління й організації ерготерапевтичних та корекційно-реабілітаційних процесів в закладах охорони здоров'я, у масових і спеціалізованих закладах для дітей, які мають вади у фізичному або розумовому розвитку; етичні норми і правила організації реабілітації осіб усіх вікових груп з обмеженнями життєдіяльності; норми і правила ведення реабілітаційної, психологічної, педагогічної та статистичної документації.

Кваліфікаційні вимоги

Ерготерапевт вищої кваліфікаційної категорії: вища освіта (магістр) в галузі освіти "Охорона здоров'я", спеціалізація "Ерготерапія". Наявність сертифікатів, що підтверджують здатність застосовувати на практиці відповідні методики реабілітаційної допомоги у клінічному та неклінічному середовищах. Постійна участь у навчальних практиках студентів-ерготерапевтів у якості супервізора. Підвищення кваліфікації (відповідно до чинного законодавства. Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Ерготерапевт I кваліфікаційної категорії: вища освіта (магістр) в галузі освіти "Охорона здоров'я", спеціалізація "Ерготерапія". Наявність сертифікатів, що підтверджують здатність застосовувати на практиці відповідні методики реабілітаційної допомоги у клінічному та неклінічному середовищах. Досвід участі у навчальних практиках студентів-ерготерапевтів у якості супервізора. Підвищення кваліфікації (відповідно до чинного законодавства). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) першої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Ерготерапевт II кваліфікаційної категорії: вища освіта (магістр) в галузі освіти "Охорона здоров'я", спеціалізація "Ерготерапія". Наявність сертифікатів, що підтверджують здатність застосовувати на практиці відповідні методики реабілітаційної допомоги у клінічному та неклінічному середовищах. Підвищення кваліфікації (відповідно до чинного законодавства). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) другої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом не менше 3 років.

Ерготерапевт: вища освіта (магістр) в галузі освіти "Охорона здоров'я", спеціалізація "Ерготерапія". Без вимог до стажу роботи.

27. Фізичний терапевт

КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ФІЗИЧНИЙ ТЕРАПЕВТ

Завдання та обов'язки. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я, реабілітацію, соціальний захист, права осіб з інвалідністю та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, реабілітації, соціального захисту, організацію реабілітаційної допомоги на засадах Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я (МКФ).

Здійснює реабілітаційні заходи з метою усунення, припинення або зменшення болю, відновлення функцій організму, досягнення нормального рівня здоров'я, фізичної самостійності та активності, оптимального фізичного стану та самопочуття осіб (дітей та дорослих) з порушеннями діяльності опорно-рухового апарату, ортопедичними вадами, побутовими, спортивними та професійними травмами, наслідками неврологічних, серцево-судинних, респіраторних та інших захворювань, людей літнього віку з віковими ускладненнями.

Здійснює обстеження, тестування, визначення функціонального стану та рівня фізичного розвитку особи, складанні компонентів індивідуальної програми реабілітації щодо реабілітаційних втручань фізичного терапевта та безпосередньо проводить ці втручання. Застосовує фізичні вправи, масаж та преформовані фізичні чинники.

Здійснює розробку та впровадження комплексу заходів і рекомендацій, спрямованих на поліпшення діяльності опорно-рухового апарату та організму в цілому, рівноваги, координації, збільшення сили, витривалості м'язів і вдосконалення вправності рухів, відновлення або компенсації порушених чи відсутніх функцій.

Бере участь у аналізі виконання реабілітаційної програми та внесенні корективів на кожному з етапів. Постійно веде встановлену профільну оцінкову та звітну документацію з фізичної терапії.

Співпрацює в тісному контакті з лікарями, ерготерапевтами, педагогами, логопедами, психологами, соціальними працівниками та іншими членами мультидисциплінарної команди.

Провадить наукову та адміністративну діяльність. Постійно удосконалює свій професійний рівень. Зберігає таємницю індивідуальних програм реабілітації. Дотримується правил і норм професійної етики та деонтології.

Виконує професійні обов'язки в реабілітаційних центрах, медичних, освітніх, санаторно-курортних закладах, соціальних службах, установах і організаціях державного, громадського і приватного секторів.

Повинен знати: чинне законодавство та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність фізичного терапевта; організацію реабілітаційної допомоги; пріоритетні технології, що застосовуються в сучасній реабілітаційній практиці; анатомію і фізіологію людини; основи медичної патології; методи профілактики і корекції м'язово-скелетних, неврологічних та кардіореспіраторних дисфункцій на підставі виявлення анатомічних, фізіологічних, патологічних та психосоціальних характеристик; теорію застосування фізичних вправ; біомеханіку, моторний контроль, розвиток людини, кінезіологію та патокінезіологію, фізіологію праці; методику, доцільність і обсяг застосування заходів профілактики і корекції рухових дисфункцій у осіб різного віку, зокрема при неврологічних, опорно-рухових, серцево-судинних і респіраторних захворюваннях; основи психології, стандартизовані методи оцінки активності та участі, напрямку та ступеня впливу контекстових факторів; ефективні методи, форми, прийоми реабілітаційної допомоги; принципи роботи в мультидисциплінарній команді; індивідуальні психологічні особливості, вікові та нозологічні характеристики дітей і дорослих з обмеженнями життєдіяльності; методологічні та практичні засади застосування Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я (МКФ, 2001) та Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10), правила використання технологічних засобів та обладнання спеціалізованих реабілітаційних приміщень закладів охорони здоров'я, навчальних кабінетів, класів, спортивних та ігрових залів, спеціалізованих приміщень, які створено для реабілітаційної та корекційної роботи; сучасні досягнення науки та практики у відповідних галузях реабілітації та габілітації, основи управління й організації корекційно-реабілітаційних процесів в закладах охорони здоров'я, у масових і спеціалізованих закладах для дітей, які мають вади у фізичному або розумовому розвитку; етичні норми і правила організації реабілітації осіб усіх вікових груп з обмеженнями життєдіяльності; норми і правила ведення реабілітаційної, психологічної, педагогічної та статистичної документації, основи наукових досліджень та науково доказових принципів, планування і виконання експериментальних робіт, основи організації праці, адміністрації і менеджменту в державному і приватному секторах.

Кваліфікаційні вимоги

Фізичний терапевт вищої кваліфікаційної категорії: вища освіта (магістр) в галузі освіти "Охорона здоров'я", спеціалізація "Фізична терапія" (або сертифікація за еквівалентністю). Наявність сертифікатів, що підтверджують здатність застосовувати на практиці відповідні методики реабілітаційної допомоги у клінічному та неклінічному середовищах. Постійна участь у навчальних практиках студентів - фізичних терапевтів у якості супервізора. Підвищення кваліфікації (відповідно до чинного законодавства. Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Фізичний терапевт вищої кваліфікаційної категорії зобов'язаний відповідати вимогам, які ставляться до фізичних терапевтів I кваліфікаційної категорії і, крім того, також повинен вміти:

- проводити та оцінювати результати складних методів фізичної терапії;

- консультувати складні випадки із залученням при необхідності спеціалістів відповідного профілю.

Фізичний терапевт I кваліфікаційної категорії: вища освіта (магістр) в галузі освіти "Охорона здоров'я", спеціалізація "Фізична терапія" (або сертифікація за еквівалентністю). Наявність сертифікатів, що підтверджують здатність застосовувати на практиці відповідні методики реабілітаційної допомоги у клінічному та неклінічному середовищах. Досвід участі у навчальних практиках студентів - фізичних терапевтів у якості супервізора. Підвищення кваліфікації (відповідно до чинного законодавства). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) першої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Фізичний терапевт I кваліфікаційної категорії зобов'язаний відповідати вимогам, які ставляться до фізичних терапевтів II кваліфікаційної категорії, і, крім того, також повинен вміти:

- володіти удосконаленими методиками фізичної терапії;

- застосовувати новітні методи відновлення, підтримки, розвитку рухових функцій людини;

- володіти спеціальними методами обстеження та тестування в лабораторних та клінічних умовах;

- оцінювати та використовувати результати обстеження, що були отримані за допомогою сучасних інструментальних методів;

- оцінювати та корегувати ефективність проведеної реабілітаційної програми та профілактичних заходів на основі об'єктивних показників.

Фізичний терапевт II кваліфікаційної категорії: вища освіта (магістр) в галузі освіти "Охорона здоров'я", спеціалізація "Фізична терапія" (або сертифікація за еквівалентністю). Наявність сертифікатів, що підтверджують здатність застосовувати на практиці відповідні методики реабілітаційної допомоги у клінічному та неклінічному середовищах. Підвищення кваліфікації (відповідно до чинного законодавства). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) другої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом не менше 3 років.

Фізичний терапевт II кваліфікаційної категорії зобов'язаний володіти знаннями та навичками фізичного терапевта, крім того, має вміти:

- фізична терапія при неврологічних розладах внаслідок прогресуючих захворювань;

- фізична терапія при ураженнях опорно-рухового апарату внаслідок прогресуючих захворювань;

- визначати необхідність спеціальних методів обстеження та тестування в лабораторних та клінічних умовах;

- оцінити результати обстеження та тестування за допомогою сучасних інструментальних методів;

- провести диференційну діагностику рухового порушення і встановити реабілітаційний прогноз, використовуючи прогресивні методи реабілітаційного обстеження.

Фізичний терапевт: вища освіта (магістр) в галузі освіти "Охорона здоров'я", спеціалізація "Фізична терапія" (або сертифікація за еквівалентністю). Без вимог до стажу роботи.

Фізичний терапевт повинен вміти: проводити комплексний огляд, обстеження та оцінювання окремого пацієнта/клієнта або потреб групи клієнтів; встановлювати рухове порушення, визначати реабілітаційні цілі, здійснювати прогноз та розробляти план реабілітаційного втручання; надавати консультації в межах своєї компетенції та визначати коли саме пацієнтам/клієнтам слід звернутися до інших фахівців сфери охорони здоров'я; виконувати програму реабілітації; визначати очікувані результати будь-якого втручання / програми реабілітації; надавати рекомендації щодо самостійної роботи:

- фізична терапія при травматичних ураженнях опорно-рухового апарату;

- фізична терапія при порушенні діяльності серцево-судинної та дихальної систем;

- фізична терапія при неврологічних розладах внаслідок непрогресуючих станів (черепно-мозкові та спінальні травми, інсульти);

- дослідженні у фізичній терапії;

- класифікувати тип порушення рухової функції, користуючись МКФ;

- проводити профілактику виникнення рухових порушень;

- проводити пропагування здорового способу життя і профілактику виникнення рухових порушень, які можуть перешкоджати проведенню комплексної реабілітації.

1. Експерт-Імунолог судовий

Завдання та обов'язки. Керується законодавством України про охорону здоров'я, Кримінальним процесуальним кодексом України та документами, що регламентують діяльність судово-медичної експертизи.

Проводить судово-імунологічне дослідження секційного матеріалу, біоматеріалу на речових доказах, узагальнює результати та оформляє відповідні документи в установленому порядку. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде експертну документацію бюро судово-медичної експертизи. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Повинен знати: законодавство про судово-медичну експертизу та нормативні документи, що регламентують діяльність судово-медичної експертизи; основи права в медицині; показники роботи відділень судово-медичної лабораторії бюро судово-медичної експертизи; загальні питання судово-медичної імунології; методи судово-імунологічного дослідження; правила виявлення, вилучення, упаковки і направлення об'єктів судово-медичної експертизи на лабораторне дослідження; правила дослідження речових доказів у відділенні судово-медичної імунології; особливості проведення судово-медичної експертизи встановлення батьківства, материнства та підміни дітей; основні методи виявлення групових ознак в слідах біологічного матеріалу людського походження та судово-медичну оцінку одержаних результатів; методи виявлення групових антигенів системи АВО в плямах крові, виділеннях, тканинах з метою встановлення можливості їх походження від конкретної людини; правила оформлення медичної документації; методи консолідації інформації; сучасну наукову літературу та науково-практичну періодику за фахом, методи їх аналізу та узагальнення.

Кваліфікаційні вимоги.

Експерт-імунолог судовий вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за спеціальностями "Біологія", "Цитологія", "Мікробіологія", "Імунологія", "Фізіологія людини і тварин", "Фізіологія", "Генетика" з наступною спеціалізацією з "Судово-медичної імунології". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії за цією спеціальністю. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Експерт-імунолог судовий I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за спеціальностями "Біологія", "Цитологія", "Мікробіологія", "Імунологія", "Фізіологія людини і тварин", "Фізіологія", "Генетика" з наступною спеціалізацією із "Судово-медичної імунології". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії за цією спеціальністю. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Експерт-імунолог судовий II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за спеціальностями "Біологія", "Цитологія", "Мікробіологія", "Імунологія", "Фізіологія людини і тварин", "Фізіологія", "Генетика" з наступною спеціалізацією із "Судово-медичної імунології". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії за цією спеціальністю. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Експерт-імунолог судовий: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за спеціальностями "Біологія", "Цитологія", "Мікробіологія", "Імунологія", "Фізіологія людини і тварин", "Фізіологія", "Генетика" з наступною спеціалізацією із "Судово-медичної імунології". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

2. Експерт-Токсиколог судовий

Завдання та обов'язки. Керується законодавством України про охорону здоров'я, Кримінальним процесуальним кодексом України та документами, що регламентують діяльність судово-медичної експертизи.

Проводить судово-токсикологічне дослідження біологічного матеріалу, узагальнює результати та оформляє відповідні документи в установленому порядку. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує та проводить аналіз її результатів, веде експертну документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Повинен знати: законодавство про судово-медичну експертизу та нормативні документи, що регламентують діяльність судово-медичної експертизи; основи права в медицині; класифікацію та механізм отруйних і сильнодіючих речовин; метаболізм чужорідних сполук в організмі людини; питання зв'язування отрути в організмі, шляхи її виведення, методи детоксикації; правила вилучення та направлення біологічного матеріалу на судово-токсикологічне дослідження; правила прийому, зберігання, використання і відпуску отруйних і сильнодіючих речовин; основи газорідинної хроматографії з різними детекторами, тонкошарової хроматографії, спектрофотометричного і спектрального методів аналізу; правила оформлення медичної документації; методи консолідації інформації; сучасну наукову літературу та науково-практичну періодику за фахом, методи їх аналізу та узагальнення.

Кваліфікаційні вимоги.

Експерт-токсиколог судовий вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за спеціальностями "Клінічна фармація", "Фармація", "Хімія", "Біохімія" з наступною спеціалізацією із "Судово-медичної токсикології". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли, тощо). Наявність сертифіката спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Експерт-токсиколог судовий I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за спеціальностями "Клінічна фармація", "Фармація", "Хімія", "Біохімія" з наступною спеціалізацією із "Судово-медичної токсикології". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли, тощо). Наявність сертифіката спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Експерт-токсиколог судовий II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за спеціальностями "Клінічна фармація", "Фармація", "Хімія", "Біохімія" з наступною спеціалізацією із "Судово-медичної токсикології". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли, тощо). Наявність сертифіката спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Експерт-токсиколог судовий: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за спеціальностями "Клінічна фармація", "Фармація", "Хімія", "Біохімія" з наступною спеціалізацією із "Судово-медичної токсикології". Наявність сертифіката спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

3. Експерт-Цитолог судовий

Завдання та обов'язки. Керується законодавством України про охорону здоров'я, Кримінально-процесуальним кодексом України та документами, що регламентують діяльність судово-медичної експертизи.

Проводить судово-цитологічне дослідження, узагальнює результати та оформляє відповідні документи в установленому порядку. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів, веде експертну документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Повинен знати: законодавство про судово-медичну експертизу та нормативні документи, що регламентують діяльність судово-медичної експертизи; основи права в медицині; методи лабораторних досліджень речових доказів у відділенні судово-медичної цитології; методи визначення в слідах на речових доказах наявності, видової, статевої, групової та органо-тканинної належності мікрооб'єктів біологічного походження; морфологічні особливості клітин та їх диференціацію; морфологічний склад секрету молочної залози в різні строки вагітності, після пологів та аборту; методи дослідження піднігтьового вмісту осіб, що проходять по кримінальній справі; статеві та регіональні ознаки крові в слідах на речових доказах; правила оформлення медичної документації; методи консолідації інформації; сучасну наукову літературу та науково-практичну періодику за фахом, методи їх аналізу та узагальнення.

Кваліфікаційні вимоги.

Експерт-цитолог судовий вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за спеціальностями "Біологія", "Цитологія", "Мікробіологія", "Імунологія", "Фізіологія людини і тварин", "Генетика". Проходження спеціалізації з "Судово-медичної цитології". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Експерт-цитолог судовий I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за спеціальностями "Біологія", "Цитологія", "Мікробіологія", "Імунологія", "Фізіологія людини і тварин", "Генетика". Проходження спеціалізації з "Судово-медичної цитології". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Експерт-цитолог судовий II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за спеціальностями "Біологія", "Цитологія", "Мікробіологія", "Імунологія", "Фізіологія людини і тварин", "Генетика". Проходження спеціалізації з "Судово-медичної цитології". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Експерт-цитолог судовий: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за спеціальностями "Біологія", "Цитологія", "Мікробіологія", "Імунологія", "Фізіологія людини і тварин", "Генетика". Проходження спеціалізації з "Судово-медичної цитології". Наявність сертифіката спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

1. Акушерка

ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ'ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров'я та організацію акушерсько-гінекологічної допомоги дорослому та дитячому населенню.

Здійснює професійну діяльність під керівництвом лікаря або самостійно. Застосовує сучасні методи обстеження вагітних. Забезпечує прийом нормальних і ведення патологічних пологів, профілактику ускладнень при пологах. Асистує при малих акушерських та гінекологічних операціях. Надає швидку акушерську і гінекологічну допомогу, невідкладну долікарську допомогу новонародженим. Бере участь у моніторингу здоров'я населення, сприяє поширенню знань з питань охорони материнства та дитинства, етики сімейних відносин та планування сім'ї, особистої гігієни, контрацепції, індивідуального обстеження молочної залози та впровадження здорового способу життя. Володіє прийомами реанімації, вміє надати допомогу при травматичному пошкодженні, кровотечі, колапсі, отруєнні, утопленні, механічній асфіксії, анафілактичному шоці, опіках, відмороженні, алергічних станах. Дотримується принципів медичної деонтології. Веде медичну документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИННА ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що визначають діяльність закладів охорони здоров'я та організацію акушерсько-гінекологічної допомоги дорослому та дитячому населенню, права, обов'язки та відповідальність акушерки: нормальну і патологічну анатомію та фізіологію дітородних органів жінки; сучасні методи обстеження і лікування різних патологічних станів при вагітності, пологів і післяпологового періоду; підготовку до прийому пологів та акушерських операцій; методи зовнішнього обстеження вагітної, визначення строків пологів і допологової відпустки; підготовку породіллі до пологів; правила ведення нормальних пологів та пологів при різних аномаліях таза і передлежаннях плода; правила асептики та антисептики; проведення первинної та вторинної обробки пуповини, перший туалет та антропометрію новонародженого; прийоми асистування при малих акушерських і гінекологічних операціях; необхідні реанімаційні заходи під час і після пологів, профілактику кровотечі; симптоми токсикозу вагітних та його профілактику; симптоматику і діагностику найбільш частих захворювань і термінальних станів; тактику персоналу при виявленні хворого, підозрілого на особливо небезпечні інфекції; фармакологічну дію найбільш поширених лікарських речовин, їх сумісність, дозування, методи введення; методики стерилізації інструментарію і перев'язувальних засобів; правила безпеки під час роботи з медичним інструментарієм та обладнанням; маніпуляції у відповідності з профілем роботи; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Акушерка вищої кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Акушерська справа" або "Лікувальна справа". Спеціалізація за профілем роботи. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Акушерка I кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Акушерська справа" або "Лікувальна справа". Спеціалізація за профілем роботи. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Акушерка II кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Акушерська справа" або "Лікувальна справа". Спеціалізація за профілем роботи. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Акушерка: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Акушерська справа" або "Лікувальна справа". Спеціалізація за профілем роботи. Без вимог до стажу роботи.

2. Акушерка жіночої консультації

ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ'ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров'я та організацію акушерсько-гінекологічної допомоги дорослому та дитячому населенню.

Надає долікарську допомогу вагітним та гінекологічним хворим, в тому числі швидку та невідкладну. Застосовує сучасні методи обстеження вагітних. Проводить онкологічний профогляд. Проводить диспансеризацію та патронаж вагітних та породіль. Асистує при малих акушерських та гінекологічних операціях. Забезпечує наступність у наданні медичної допомоги між жіночою консультацією та стаціонаром. Проводить забір, зберігання матеріалів для лабораторних досліджень. Бере участь у моніторингу здоров'я населення, сприяє поширенню медичних знань з питань особистої гігієни, контрацепції, індивідуального обстеження молочної залози та впровадження здорового способу життя. Володіє прийомами реанімації, вміє надати допомогу при травматичному пошкодженні, кровотечі, колапсі, отруєнні, утопленні, механічній асфіксії, анафілактичному шоці, опіках, відмороженні, алергічних станах. Дотримується принципів медичної деонтології. Веде медичну документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИННА ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що визначають діяльність закладів охорони здоров'я та організацію акушерсько-гінекологічної допомоги дорослому та дитячому населенню; права, обов'язки та відповідальність акушерки; нормальну і патологічну анатомію та фізіологію органів дітонародження жінки; анатомо-фізіологічні та психологічні особливості вагітної та породіллі; основи неонатології; сучасні методи обстеження і лікування різних патологій вагітності, пологів і післяпологового періоду; методи зовнішнього обстеження вагітної, визначення строків пологів і допологової відпустки; підготовку породіллі до пологів; правила ведення нормальних пологів та пологів при різних аномаліях таза і передлежаннях плода; правила асептики та антисептики; проведення вторинної обробки пуповини, антропометрію новонародженого; прийоми асистування при малих акушерських і гінекологічних операціях; профілактику кровотечі; симптоми токсикозу вагітних та його профілактику; симптоматику і діагностику найбільш частих захворювань і термінальних станів; тактику персоналу при виявленні хворого, підозрілого на особливо небезпечні інфекції; фармакологічну дію найбільш поширених лікарських речовин, їх сумісність, дозування, методи введення; методики стерилізації інструментарію і перев'язувальних засобів; правила безпеки під час роботи з медичним інструментарієм та обладнанням; маніпуляції у відповідності з профілем роботи; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Акушерка жіночої консультації вищої кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Акушерська справа" або "Лікувальна справа". Спеціалізація за профілем роботи. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Акушерка жіночої консультації I кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Акушерська справа" або "Лікувальна справа". Спеціалізація за профілем роботи. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Акушерка жіночої консультації II кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Акушерська справа" або "Лікувальна справа". Спеціалізація за профілем роботи. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Акушерка жіночої консультації: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Акушерська справа" або "Лікувальна справа". Спеціалізація за профілем роботи. Без вимог до стажу роботи.

3. Акушерка стаціонара

ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ'ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров'я та організацію акушерсько-гінекологічної допомоги дорослому та дитячому населенню.

Проводить загальне і клінічне обстеження вагітних і новонароджених та оцінює його результати. Здійснює розтин плідного міхура, веде пологи при нормальному біомеханізмі, проводить ручне відділення посліду, зашивання розривів промежини I-II ступеня. Володіє сучасними методами профілактики, діагностики та долікарської допомоги при загрожуючих розривах матки, прееклампсії, еклампсії, маточній кровотечі, загрозі внутрішньоутробної гіпоксії плоду. Застосовує методи оживлення новонароджених з використанням сучасної апаратури. Володіє прийомами реанімації, вміє надати допомогу при травматичному пошкодженні, кровотечі, колапсі, отруєнні, утопленні, механічній асфіксії, анафілактичному шоці, опіках, відмороженні, алергічних станах. Дотримується принципів медичної деонтології. Веде медичну документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИННА ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров'я та організацію акушерсько-гінекологічної допомоги дорослому та дитячому населенню; права, обов'язки та відповідальність акушерки; нормальну і патологічну анатомію та фізіологію органів дітонародження жінки; анатомо-фізіологічні та психологічні особливості вагітної та породіллі; основи неонатології; сучасні методи обстеження і лікування різної патології вагітності, пологів і післяпологового періоду; підготовку до прийому пологів та акушерських операцій; методи зовнішнього обстеження вагітної, визначення строків пологів; підготовку породіллі до пологів; правила ведення нормальних пологів та пологів при різних аномаліях таза і передлежаннях плода; правила асептики та антисептики; проведення первинної та вторинної обробки пуповини, первинний туалет та антропометрію новонародженого; прийоми асистування при малих акушерських і гінекологічних операціях; необхідні реанімаційні заходи під час і після пологів, профілактика кровотечі; симптоми токсикозу вагітних та його профілактику; симптоматику і діагностику найбільш частих захворювань і термінальним станів; тактику персоналу при виявленні хворого, підозрілого на особливо небезпечні інфекції; фармакологічну дію найбільш поширеним лікарських речовин, їх сумісність, дозування, методи введення; методики стерилізації інструментарію і перев'язувальних засобів; правила безпеки під час роботи з медичним інструментарієм та обладнанням; маніпуляції у відповідності з профілем роботи; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Акушерка стаціонара вищої кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Акушерська справа" або "Лікувальна справа". Спеціалізація за профілем роботи. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Акушерка стаціонара I кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Акушерська справа" або "Лікувальна справа". Спеціалізація за профілем роботи. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Акушерка стаціонара II кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Акушерська справа" або "Лікувальна справа". Спеціалізація за профілем роботи. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Акушерка стаціонара: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Акушерська справа" або "Лікувальна справа". Спеціалізація за профілем роботи. Без вимог до стажу роботи.

4. Інструктор-дезінфектор

ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ'ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров'я.

Організовує та здійснює дезінфекційні заходи, визначає їх обсяг, методику та засоби дезінфекції окремих об'єктів. Контролює виготовлення та використання дезінфекційних розчинів, застосування апаратури та реманенту, якість проведеної дезінфекції, додержання дезінфекторами правил особистої та громадської безпеки і правил охорони праці при проведенні дезінфекційних робіт. Володіє прийомами реанімації, вміє надати допомогу при травматичному пошкодженні, кровотечі, колапсі, отруєнні, утопленні, механічній асфіксії, анафілактичному шоці, опіках, відмороженні, алергічних станах. Дотримується принципів медичної деонтології. Веде медичну документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров'я; методичні та директивні документи, що визначають порядок і правила проведення дезінфекційних робіт; права, обов'язки та відповідальність інструктора-дезінфектора; дозволені до використання дезінфекційні, стерилізаційні засоби, інструкції до їх використання; умови експлуатації дезінфекційного обладнання; правила застосування засобів індивідуального захисту та надання першої і невідкладної медичної допомоги при отруєннях; правила оформлення документації.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Інструктор-дезінфектор вищої кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Медико-профілактична справа". Спеціалізація за профілем роботи. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Інструктор-дезінфектор I кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Медико-профілактична справа". Спеціалізація за профілем роботи. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Інструктор-дезінфектор II кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Медико-профілактична справа". Спеціалізація за профілем роботи. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Інструктор-дезінфектор: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Медико-профілактична справа". Спеціалізація за профілем роботи. Без вимог до стажу роботи.

5. Інструктор із санітарної освіти

ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ'ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров'я.

Організовує і проводить санітарно-освітню роботу (пропаганду санітарних знань, здорового способу життя, охорони навколишнього середовища, методів профілактики інфекційних захворювань тощо) шляхом використання засобів масової інформації, проведення лекцій, семінарів, курсової підготовки тощо. Підбирає інструктивні, методичні науково-популярні та популярні матеріали і укомплектовує ними методичні папки методичного кабінету. Використовує технічні засоби санітарної пропаганди. Веде документацію відповідно до розділів своєї діяльності. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров'я; права, обов'язки та відповідальність інструктора із санітарної освіти; основи медицини, санітарної культури і санітарної освіти населення, різні аспекти здорового способу життя; методи та засоби санітарної пропаганди з метою підвищення ефективності медичної та медико-профілактичної допомоги, популяризації досягнень науки на користь здоров'я людини, пропаганди раціонального відпочинку, фізичної культури, спорту та відмови від шкідливих звичок, оздоровлення умов праці та побуту; шляхи використання засобів масової інформації: телебачення, радіо, журналів, газет тощо, як державних, так і відомчих, комерційних, приватних; основи методичної роботи, направленої на допомогу розповсюджувачам санітарних знань; методи організації масових лекційних, курсових, семінарських заходів щодо санітарної освіти; правила користування технічними засобами пропаганди, правила безпеки під час роботи з ними.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Інструктор із санітарної освіти вищої кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина" за будь-якою спеціальністю медичного профілю. Спеціалізація за фахом "Санітарна освіта". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Інструктор із санітарної освіти I кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина" за будь-якою спеціальністю медичного профілю. Спеціалізація за фахом "Санітарна освіта". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Інструктор із санітарної освіти II кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина" за будь-якою спеціальністю медичного профілю. Спеціалізація за фахом "Санітарна освіта". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Інструктор із санітарної освіти: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина" за будь-якою спеціальністю медичного профілю. Спеціалізація за фахом "Санітарна освіта". Без вимог до стажу роботи.

6. Інструктор з трудової терапії

ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ'ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров'я та соціального забезпечення, організацію надання медичної, в тому числі реабілітаційної, допомоги хворим.

Застосовує сучасні методи трудової терапії відповідно до призначень лікарів, працює під їх контролем. Готує приміщення та робочі місця. Забезпечує процес трудової терапії сировиною, матеріалами, інструментами, необхідним обладнанням. Визначає з лікарем для кожного хворого методи та способи праці, переходу від простих до більш складних трудових процесів. Контролює виконання хворими призначень з трудової терапії. Забезпечує охорону праці. Володіє прийомами реанімації, вміє надати допомогу при травматичному пошкодженні, кровотечі, колапсі, отруєнні, утопленні, механічній асфіксії, анафілактичному шоці, опіках, відмороженні, алергічних станах. Дотримується принципів медичної деонтології. Веде медичну документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров'я; організацію трудової терапії, принципи і методи її проведення при різних захворюваннях та значення для реабілітації хворих; основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність інструктора з трудової терапії; основи нормальної та патологічної анатомії і фізіології; правила охорони праці при різних методах трудової терапії; правила надання першої та невідкладної медичної допомоги; правила оформлення медичної документації.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Інструктор з трудової терапії вищої кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина" за будь-якою спеціальністю медичного профілю. Спеціалізація за профілем роботи. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Інструктор з трудової терапії I кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина" за будь-якою спеціальністю медичного профілю. Спеціалізація за профілем роботи. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Інструктор з трудової терапії II кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина" за будь-якою спеціальністю медичного профілю. Спеціалізація за профілем роботи. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Інструктор з трудової терапії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина" за будь-якою спеціальністю медичного профілю. Спеціалізація за профілем роботи. Без вимог до стажу роботи.

7. Лаборант з бактеріології

ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ'ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров'я, організацію роботи бактеріологічних лабораторій.

Обладнує робоче місце. Володіє методами проведення біологічних, паразитологічних, бактеріологічних досліджень, постановки простих серологічних реакцій. Відбирає, зберігає та доставляє матеріал в лабораторію, реєструє його надходження, виконує первинний посів та пересів виділених культур. Під керівництвом лікаря-бактеріолога проводить зараження, розтин і відбір матеріалу від лабораторних та диких тварин. Готує препарати для мікроскопії, володіє простими методами їх фарбування. Узагальнює та аналізує результати лабораторних досліджень. Готує основні стандартні розчини, реагенти та реактиви, посуд, поживні середовища, фарби, дезрозчини, обладнання. Проводить стерилізацію та знезаражування інфікованого матеріалу. Володіє методикою роботи з лабораторним обладнанням та апаратурою. Миє лабораторний посуд, проводить його стерилізацію. Забезпечує протиепідемічний режим в лабораторії. Дотримується правил охорони праці. Веде медичну документацію. Надає першу медичну допомогу. Постійно удосконалює свій професійний рівень.