Про затвердження Інструкції щодо визначення допустимих термінів роботи працюючих у шкідливих умовах (I 3.3.6.-2006)

З метою виконання "Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 роки", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1320

1. Затвердити Інструкцію щодо визначення допустимих термінів роботи працюючих у шкідливих умовах для використання в системі соціально-гігієнічного моніторингу працюючих у шкідливих умовах (далі - Інструкція, додається).

2. Директору Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Пономаренку А.М. довести Інструкцію до відома керівників установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, наукових установ системи МОЗ України.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на директора Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Пономаренка А.М.

1.1. Інструкція щодо визначення допустимих термінів роботи працюючих у шкідливих умовах (далі - Інструкція) призначена для фахівців з гігієни та охорони праці і може використовуватись іншими фахівцями, які працюють у галузі охорони здоров'я працюючого населення.

1.2. Метою Інструкції є визначення критеріїв оцінки професійних ризиків, збереження здоров'я працюючих шляхом обмеження тривалості роботи в умовах несприятливого впливу шкідливих виробничих факторів (пилу, шуму, вібрації), встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів у відповідності до професійних ризиків, праці при працевлаштуванні постраждалих, встановлення зв'язку захворювання з умовами праці на підставі дозо-ефектних залежностей, удосконалення критеріїв санітарно-гігієнічної експертизи підприємств за ступенем їх шкідливості та небезпечності.

1.3. Інструкція встановлює порядок визначення ступеню ризику професійних захворювань в залежності від стажевої дози впливу на працюючих шкідливих виробничих факторів та допустимих термінів роботи у шкідливих умовах.

2.1. Під "професійним ризиком" розуміють імовірність порушення здоров'я в результаті несприятливого впливу професійних факторів з урахуванням важкості наслідків, що виникають. Сутність професійного ризику полягає в тому, що втрата постраждалим спроможності до повноцінного існування пов'язана з тимчасовою або постійною непрацездатністю через професійне захворювання або виробничу травму.

2.2. "Управління ризиком" - процес ухвалення рішення, який враховує політичні, соціальні, економічні міркування та технічні фактори з відповідною інформацією за оцінкою ризику, яка пов'язана з деякою небезпекою, з метою розробки, аналізу та порівняння варіантів з нормуванням й без нього та вибору й впровадження оптимальних рішень та дій для захисту від даної небезпеки.

2.3. "Оцінка та управління професійними ризиками" включає набір механізмів та інститутів щодо управління виробничим середовищем, безпекою, гігієною праці та здоров'ям працюючих. Сфера управлінських впливів охоплює вибір пріоритетів, рішень і дій щодо попередження й усунення причин порушення здоров'я, серед яких ефективними є технології захисту працюючих часом. Оцінка професійного ризику базується на зіставленні показників втрат здоров'я з експозиційними понаднормативними навантаженнями виробничими факторами. Для об'єктивізації втрат здоров'я використовується професійне захворювання. Саме такий підхід закладений у критерії диференціації факторів виробничого середовища і трудового процесу за ступенем їх шкідливості та небезпечності.

3.1. Шум і локальна вібрація є одними з найбільш розповсюдженими шкідливими виробничими факторами. На тлі розвитку і впровадження у виробництво нової техніки і сучасних технологій збільшується число джерел шуму і вібрації з одночасним збільшенням інтенсивності й тривалості їх впливу. Насамперед, це стосується вібро- та шумогенеруючого обладнання, ручних машин або інструментів для обробки деталей, видобутку корисних копалин та ін. Їх широко застосовують в гірничодобувній промисловості, машинобудуванні, на будівництві тощо у вигляді рубальних, клепальних і відбійних молотків, перфораторів, гірничих свердлів, шліфувальних машин, дрилів, бензомоторної пилки тощо. Найбільш шумо- та вібронебезпечними є професії гірника, обрубника, заточувальника, шліфувальника, повальника лісу, клепальника.

3.2. Відповідно до чинних критеріїв гігієнічної оцінки вібро-акустичних факторів виробничого середовища умови праці представників вібро- та шумонебезпечних професій відносяться до 3 класу (шкідливі) 1-4 ступенів згідно з "Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу". У всіх випадках перевищення нормативу застосовуються організаційні заходи щодо захисту працюючих часом. Одним з таких способів є визначення допустимого терміну роботи у вібро- та шумонебезпечних умовах на основі розрахунку стажевих доз вібрації та шуму, які відповідають різним ризикам розвитку вібраційної та шумової патології.

3.3. Розрахунок допустимого стажу роботи у вібро- та шумонебезпечних умовах праці був проведений на основі стажевих доз шуму та вібрації з урахуванням поправок до еквівалентних рівнів та ризикометричного підходу. Імовірність розвитку вібраційної хвороби під впливом локальної вібрації визначається за таблицею 1. Так, при роботі впродовж 10 років з віброінструментами, які генерують вібрацію на рівні 112-130 дБ, поправка на стаж становить 10 дБ. Визначена поправка на стаж додається до еквівалентного коректованого рівня вібрації при розрахунку стажевої дози.

Стажева доза дорівнює 122-140 дБ. За таблицею при стажі 10 років імовірність розвитку серед працюючих вібраційної хвороби становить 1-45%. При роботі в аналогічних умовах впродовж 20 років поправка на стаж дорівнює 13 дБ та стажева доза становить 125-143 дБ. Імовірність розвитку вібраційної хвороби серед осіб з 20-річним стажем підвищується до 7-62%. При 32 роках роботи з віброінструментом поправка на стаж становить 15 дБ. Фактична стажева доза зростає до 127-145 дБ. При такій стажевій дозі імовірність розвитку вібраційної хвороби визначається у 10-72% працюючих.

3.4. Терміни роботи, наприклад, при професійному ризику у 10% в умовах впливу еквівалентних коректованих рівнів локальної вібрації у 112 дБ, 113-115 дБ, 116-118 дБ, 119-121 дБ, 122-124, 125-130 дБ становлять відповідно 32 роки, 20-27 років, 12-17 років, 7-10 років, 4-5 років, 2-3 роки ( рисунку 1 і таблиця 2).

Рис. 1. Терміни роботи при різних ризиках вібраційної хвороби.

3.5. У разі виникнення в суспільстві об'єктивних причин і умов щодо перегляду рівня допустимого ризику вібраційної хвороби або потреби у введенні та застосуванні за певних обставин стерпного ризику, можуть бути використані терміни роботи, які відповідають іншим рівням ризику: 5%, 15%, 20%, 25% і 30% (таблиця 2, рисунок 1).

3.6. Розрахована імовірність розвитку нейросенсорної приглухуватості від впливу виробничого шуму визначається за таблицею 3. При роботі впродовж 10 років при еквівалентних рівнях шуму 80-108 дБА поправка на стаж становить 10 дБА. Розрахункова стажева доза дорівнює 90-118 дБА. За таблицею при такій стажевій дозі імовірність розвитку серед працюючих нейросенсорної приглухуватості становить 2-50%. При роботі в аналогічних умовах впродовж 20 років поправка на стаж дорівнює 13 дБА. За розрахунком стажева доза становить 93-121 дБ. Імовірність розвитку нейросенсорної приглухуватості серед осіб із 20-річним стажем зростає до 4-58%. При 40 роках роботи поправка на стаж є максимальною і становить 16 дБА. Фактична стажева доза зростає до 96-124 дБА. При такій стажевій дозі шуму імовірність розвитку нейросенсорної приглухуватості існує у 6-66% працюючих.

3.7. Терміни роботи при різних ризиках виникнення нейросенсорної приглухуватості наведені в таблиці 4 та на рисунку 2.

Рис. 2. Терміни роботи (років) при різних ризиках нейросенсорної приглуховатості.

3.8. Допустимі терміни роботи в умовах впливу еквівалентних рівнів шуму 80-82 дБА, 82-84 дБА, 85-87 дБА та 88-90 дБА становлять відповідно більше 40 років, 31- 40 років, 16-25 років та 8-12 років. При рівнях 91-93 дБА, 94-96 дБА та 97-99 дБА допустимі терміни роботи скорочуються відповідно до 4-6 років, 2-3 років та 1-1,5 років. При роботі в умовах дії еквівалентних рівнів шуму більше 100 дБА допустимі терміни будуть менш 1 року.

3.9. У разі виникнення в суспільстві об'єктивних причин та умов щодо перегляду рівнів допустимих ризиків нейросенсорної приглухуватості або потреби у введенні та застосуванні за певних обставин стерпного ризику, можуть бути використані терміни роботи, які відповідають іншим рівням ризику: 5%, 15%, 20%, 25% та 30% (таблиця 4, рисунок 2).

3.10. Розрахунок стажевої дози вібрації (шуму) проводиться в наступному порядку:

- за таблицею 5 у відповідності до терміну роботи з вібро- чи шумонебезпечним обладнанням визначається поправка до еквівалентного рівня фактора;

- визначена поправка додається до еквівалентного рівня фактора.

3.11. У тих випадках, коли рівень вібро-акустичного фактора впродовж періоду впливу не є постійним, стажеве дозове навантаження визначається у наступному порядку:

- за весь період роботи визначається тривалість окремих періодів (в роках) із однаковими еквівалентними рівнями вібрації чи шуму;

- за таблицею 5 у відповідності до тривалості кожного періоду впливу фактора визначається і додається до його фактичного еквівалентного рівня величина поправки;

- послідовно відповідно до різниці між рівнями фактора сумують добавки, які визначаються за таблицею 6.

3.12. Приклад розрахунку стажевої дози вібрації:

а) дози локальної вібрації на робочому місці гірника за роками становлять:

б) за таблицею 5 визначають величини поправок і розраховують дозу вібрації, що отримана за кожний окремий період:

в) до більших значень послідовно додають надбавки, що отримані з таблиці 6 у відповідності до різниці між максимальними і мінімальними значеннями (131-121=10 добавка становить 0,4 дБ; 131,4 - 24 = 7,4 добавка становить 0,8 дБ) в наступному порядку:

3.13. У разі, коли еквівалентний рівень вібро-акустичного фактора впродовж періоду впливу не є постійним, його середнє значення визначається за таблицею 7 для вібрації та за таблицею 8 для шуму. Для цього використовують дані щодо розрахунку стажевої дози і терміну загального впливу фактора. В місці їх пересікання в таблицях 7 або 8 знаходиться значення середнього впродовж періоду впливу еквівалентного рівня вібро-акустичного фактору.

3.14. Приклад розрахунку середнього значення еквівалентного рівня вібрації:

а) впродовж 18 років стажева доза вібрації склала 132 дБ;

б) за таблицею 7 в місці пересікання горизонтального (стажева доза) та вертикального (загальний стаж роботи) рядків визначаємо, що значення середнього еквівалентного рівня вібрації становить 119 дБ.