Про впровадження в Україні адаптованої ДОТС-стратегії

У зв'язку з погіршенням епідемічної ситуації з туберкульозу в Україні, зростанням захворюваності і смертності від туберкульозу, неефективністю протитуберкульозних заходів

1. Запровадити на всій території України адаптовану ДОТС-стратегію з 1 січня 2006 р.

2. Затвердити Концепцію адаптованої ДОТС-стратегії в Україні (додається).

3. Начальнику Відділу інфекційних соціально небезпечних хвороб Александріній Т.А.:

3.1. Забезпечити підготовку проекту Державної цільової програми щодо контролю за туберкульозом в Україні на 2007-2011 роки у відповідності з Концепцією ДОТС-стратегії в Україні.

3.2. Внести зміни до наказів МОЗ України:

- "Про затвердження інструкцій щодо надання допомоги хворим на туберкульоз і неспецифічні захворювання легенів" від 28.10.2003 N 499 та "Про затвердження Інструкції з бактеріологічної діагностики туберкульозної інфекції" від 06.02.02 N 45.

- "Про впровадження інструкції щодо надання медико-санітарної допомоги хворим на туберкульоз" від 29.07.96 N 233 та "Про затвердження протоколу надання медичної допомоги хворим на туберкульоз" від 28.01.02 N 45.

3.3. Розробити та подати на затвердження типове положення про лабораторії з діагностики туберкульозу, пункти збору мокротиння та кабінети для контрольованого лікування амбулаторних хворих на туберкульоз.

3.4. Розробити та подати на затвердження технічний протокол впровадження адаптованої ДОТС-стратегії в Україні.

3.5. Розробити та подати на затвердження навчальний модуль "ВІЛ-асоційований туберкульоз".

4. Начальнику Відділу інфекційних соціально небезпечних хвороб Александріній Т.А., головному позаштатному фтизіатру і пульмонологу МОЗ України Фещенку Ю.І. розробити керівництво до Національної програми боротьби із захворюванням на туберкульоз з організації лікування хворих.

5. Директору Департаменту кадрової політики, освіти і науки Банчуку М.В., головному позаштатному фтизіатру і пульмонологу МОЗ України Фещенку Ю.І.:

5.1. Організувати проведення навчальних курсів для працівників кафедр туберкульозу, лікарів фтизіатрів та лаборантів щодо сучасних стандартизованих методик діагностики та лікування туберкульозу, заснованих на принципах адаптованої ДОТС-стратегії.

5.2. Удосконалити навчальні програми для студентів, інтернів, лікарів, медичних сестер відповідно до національних модулів з питань сучасних методів мікробіологічної діагностики, лікування хворих та епідеміологічного моніторингу туберкульозу.

6. Ректорам медичних ВУЗів, закладів післядипломної освіти, директорам медичних училищ проводити у медичних ВУЗах, закладах післядипломної освіти, медичних училищах додатково протягом року по чотири шестиденних навчальних семінари з адаптованої ДОТС-стратегії не менше по 30 фахівців на кожному семінарі.

7. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

7.1. Скласти і затвердити План впровадження в адміністративній території адаптованої ДОТС-стратегії на 2006 рік.

7.2. Організовувати щоквартальне заслуховування Плану впровадження в адміністративній території адаптованої ДОТС-стратегії.

7.3. Визначити та затвердити обласного і районних координаторів з туберкульозу для реалізації адаптованої ДОТС-стратегії.

7.4. Забезпечити відкриття та функціонування пунктів збору мокротиння у лікувально-профілактичних закладах.

7.5. Завершити ремонти навчальних класів, бактеріологічних лабораторій та пунктів мікроскопії в лікувально-профілактичних закладах.

7.6. Розробити та затвердити плани-графіки навчання з адаптованої ДОТС-стратегії лікарів-фтизіатрів, лаборантів, середніх медичних працівників, медичних працівників загальної лікувальної мережі під керівництвом лідерів-інструкторів.

7.7. Покласти відповідальність на керівників загальної лікувальної мережі щодо виявлення, діагностики туберкульозу усіх локалізацій і амбулаторного контрольованого лікування незаразних хворих на туберкульоз та здійснювати неухильний контроль за цими заходами.

7.8. Вийти з ініціативою до державних адміністрацій, місцевих рад, підприємців, представників приватного бізнесу щодо виділення коштів для соціальної підтримки хворих на туберкульоз на період їх амбулаторного лікування.

7.9. Створити та укомплектувати кабінети для контрольованого лікування амбулаторних хворих на туберкульоз при поліклініках міських, центральних районних лікарень та інших лікувально-профілактичних закладах усіх адміністративних територій.

7.10. Організувати контроль за дотриманням стандартизованої технології діагностики у мікроскопічних та бактеріологічних лабораторіях, стандартних режимів антимікобактеріальної терапії під безпосереднім контролем медпрацівників для всіх хворих на туберкульоз.

7.11. Взяти під особистий контроль і відповідальність запровадження ДОТС-стратегії, адаптованої до національних умов.

8. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

I. Політичну та фінансову підтримку програми боротьби з ТБ забезпечувати на рівні Уряду та адміністративних територій країни.

II. Виявлення хворих на активні форми туберкульозу здійснювати:

- за зверненням в лікувально-профілактичні заклади (ЛПЗ) за методом мікроскопії мазка та рентгенофлюорографії;

- шляхом проведення туберкулінодіагностики серед груп ризику у дітей(1);

- шляхом проведення скринінгової флюорографії або мікроскопії мазка серед груп ризику у дорослих(2).

III. Діагностику туберкульозу здійснювати шляхом:

- проведення мікроскопії мазка;

- посіву мокротиння і визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів(3);

- рентгенологічної діагностики;

- використання інших лабораторних та інструментальних методів дослідження (за показанням).

IV. Лікування хворих на туберкульоз забезпечувати шляхом:

- проведення стандартизованого контрольованого короткострокового режиму антимікобактеріальної терапії хворим 1, 2, 3 категорій під безпосереднім контролем медичного працівника;

- призначення п'ятикомпонентного стандартизованого контрольованого режиму антимікобактеріальної терапії хворим на тяжкі форми туберкульозу(4);

- проведення стандартизованого п'яти-, шестикомпонентного режиму антимікобактеріальної терапії хворим на мультирезистентний туберкульоз до отримання тесту лікарської чутливості, а у подальшому призначення індивідуальних схем лікування;

- призначення хірургічного лікування туберкульозу за показанням(5);

- здійснення контролю за ефективністю лікування за когортним аналізом;

- проведення лікування в інтенсивній фазі переважно у стаціонарі, у фазі продовження - переважно амбулаторно під контролем медичного працівника;

- надання дозволу на призначення препаратів II ряду за рішенням консиліуму обласних (Кримського республіканського, Київського та Севастопольського міських) протитуберкульозних диспансерів, в яких функціонують лабораторії з діагностики туберкульозу III рівня;

- здійснення паліативного лікування хворим з розширеною медикаментозною резистентністю у разі неможливості призначення чотирьох антимікобактеріальних препаратів I та II ряду.

V. Забезпечення протитуберкульозних закладів антимікобактеріальними препаратами проводити шляхом закупівлі препаратів I та II ряду за рахунок Державного бюджету України та залучення позабюджетних коштів.

VI. Моніторинг за туберкульозом здійснювати шляхом: - створення національного та регіонального комп'ютерного реєстру хворих на туберкульоз;

- створення системи моніторингу ефективності програми боротьби з туберкульозом;

- здійснення моніторингу діагностичних та лікувальних заходів;

- затвердження та впровадження рекомендованих ВООЗ обліково-звітних статистичних форм.

VII. Профілактику туберкульозу проводити шляхом:

- призначення хіміопрофілактики контактним, інфікованим мікобактеріями туберкульозу дітям, особам, які віднесені до контингентів групи ризику щодо захворювання на туберкульоз та ВІЛ-інфікованим;

- вакцинації та ревакцинації вакциною БЦЖ.

VIII. Заходи щодо запобігання поширенню ВІЛ-асоційованого туберкульозу (поєднання туберкульозу та ВІЛ-інфекції) здійснювати шляхом координації національних програм з туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу.

(1) у кожній адміністративній території необхідно визначити групи ризику щодо захворювання на туберкульоз серед дітей, а основні зазначені групи ризику слід визначити окремим наказом МОЗ України;

(2) у кожній адміністративній території необхідно визначити групи ризику щодо захворювання на туберкульоз серед дорослих, а основні зазначені групи ризику слід визначити окремим наказом МОЗ України;

(3) окремим наказом МОЗ України необхідне зменшення загальної кількості посівів протягом основного курсу лікування, визначення основних етапів мікробіологічного контролю;

(4) окремим наказом МОЗ України необхідно визначити тяжкі форми туберкульозу;

(5) окремим наказом МОЗ України підлягають перегляду конкретні строки консультації торакального хірурга та показання до хірургічного лікування.