Державні санітарні правила і норми "Улаштування, утримання і організація режиму діяльності дитячих оздоровчих закладів" ДСанПіН 5.5.5.23-99

Нормативний документ поширюється на всіх осіб, що виконують роботи з проектування, будівництва, реконструкції та здійснення поточного санітарного нагляду за експлуатацією дитячих оздоровчих таборів. Нормативний документ встановлює вимоги до улаштування, утримання і організації режиму діяльності дитячих оздоровчих таборів.

1. ДБН 360-92. Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень.

2. ДБН В.2.2.2-96. Громадські будівлі та споруди.

3. Оздоровительные учреждения для детей и подростков (вып. 26). Посібник до СНиП 2.08.02-89 "Общественные здания и сооружения".

4. СНиП 2.04.01-85. Внутренний водопровод и канализация зданий.

5. СНиП 2.04.05-91. Отопление, вентиляция и кондиционирование.

6. СНиП 3.05.06-85. Электротехнические устройства.

7. СНиП II-4-79. Естественное и искусственное освещение.

8. СНиП В-8-72. Полы. Нормы проектирования.

9. ВСН 59-88. Электрооборудование жилых и общественных зданий.

10. ВСН 46-88. Спортивные и физкультурно-оздоровительные учреждения. Нормы проектирования.

11. ГОСТ 17.1.5.02.80. Гигиенические требования к зонам рекреации водных объектов.

12. ГОСТ 2874-82. Вода питьевая.

13. ДСанПіН N 172 від 19.06.96 р. Державні санітарні правила розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів.

14. ДСанПіН N 383 від 23.12.96 р. Державні санітарні правила і норми "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання".

15. СанПиН N 4831-88. Санитарные правила и нормы охраны прибрежных вод морей от загрязнения в местах водопользования населения.

1.1. В умовах хронічної дії малих доз зовнішнього та внутрішнього опромінювання (внаслідок екологічних змін після аварії на Чорнобильській ЧАЕС) та існуючого у ряді районів обмеження вживання місцевих харчових продуктів і часу активного відпочинку на свіжому повітрі особливе значення мають заходи по тимчасовому перебуванню та оздоровленню дітей на чистих територіях під час канікул.

Теперішні санітарні правила та норми по устаткуванню, утриманню та організації режиму дитячих оздоровчих таборів розповсюджуються на всі дитячі оздоровчі табори загального типу.*

1.2. Усі нормативні та рекомендовані положення по устаткуванню та обладнанню приміщень дитячих оздоровчих таборів, що будуються або потребують реконструкції, необхідно приймати у відповідності з вимогами ДБН В.2.2.2-96 "Громадські будівлі і споруди", ДСПН N 172 19.06.96 р. "Державні санітарні правила розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів" та посібника "Оздоровительные учреждения для детей и подростков" (выпуск 26), керуватися "Перечнем полимерных материалов и конструкций, разрешенных к применению в строительстве Министерством здравоохранения СССР" (М., 1985). При тимчасовому використанні будівель та споруд під дитячі оздоровчі табори відхилення від вимог нормативних положень по площах ділянки, складу та площах приміщень розглядаються та вирішуються тільки з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби.

1.3. Дитячі оздоровчі табори можуть бути сезонними (літніми) або з цілорічним використанням будівель (зимові канікули, позаканікулярний відпочинок сімей з дітьми) як профілакторіїв, що повинно враховуватися при їх проектуванні.

1.4. Керівництву організацій, на балансі яких знаходяться функціонуючі дитячі оздоровчі табори, необхідно виконувати вимоги планів-завдань санітарно-епідеміологічної служби, спрямованих на поліпшення матеріально-технічної бази табору.

1.5. Дитячі оздоровчі табори розподіляються на два типи: 1 - окремий табір з кількістю дітей не більше 330; 2 - груповий табір з кількістю дітей не більше 690.

1.6. Дитячі оздоровчі табори комплектуються по групах з врахуванням віку дітей: не більше 25 дітей у віці 6 - 9 років та не більше 30 - у 10 - 11 років.

2.1. Для виїзду дітей у дитячий оздоровчий табір створюється спеціальна комісія, що складається з представників санітарно-епідеміологічної станції по організації оздоровлення дітей при міськ- і райвиконкомах, органів державного пожежного та технічного нагляду і енергонагляду, профсоюзної та господарчої організацій, начальника і лікаря оздоровчого табору і перевіряє готовність табору і складає відповідний акт (ф. N 316/у - додаток 1).

Порядок проведення держсаннагляду встановлюється сумісним договором між установою (Відомством) - організатором оздоровчого табору і санепідстанцією, на території якої знаходиться дана установа (Відомство), і санепідстанцією, на території якої розташований оздоровчий табір.

2.2. Дозвіл на виїзд видається органами санітарно-епідеміологічної служби перед заїздом кожної зміни на підставі документів, вказаних у ф. 317/у (додаток 2)*.

Примітка. Виїзд дітей в табори з розміщенням спальних приміщень у неопалюваних будівлях дозволяється при температурі зовнішнього повітря не нижче 15 град. C протягом 5 днів.

2.3. Кожна зміна оздоровчого табору комплектується одночасно дітьми усіх вікових груп, додатковий прийом можливий тільки з дозволу територіальної санітарно-епідеміологічної станції. Тривалість зміни повинна становити 21 - 26 днів**. Між змінами повинна бути перерва не менше двох днів для проведення генерального прибирання і санітарної обробки.

2.4. Працівники дитячих оздоровчих таборів повинні пройти медичне обстеження у відповідності з наказом МОЗ СРСР N 555 від 29 вересня 1989 р. "О совершенствовании системы медицинских осмотров трудящихся и водителей индивидуальных транспортных средств" і наступними доповненнями і змінами.

2.5. Не дозволяється прийом на роботу в харчоблок осіб, що не пройшли курс гігієнічного навчання в санітарно-епідеміологічній станції та відмітки про залік у медичній книжці, осіб, що не досягли 18-річного віку.

3.1. Дитячий оздоровчий табір повинен мати самостійну земельну ділянку, розташовану на найбільш сприятливих територіях, поблизу лісових масивів і водоймищ, суху, чисту, добре провітрювану та інсольовану. Розміщуються дитячі оздоровчі табори з врахуванням рози вітрів, з навітреного боку від джерел шуму, забруднень атмосферного повітря і вище за течією водоймищ відносно джерела можливого забруднення. Дотримання усіх перерахованих вимог дозволяє створити сприятливі умови для відпочинку і оздоровлення дітей.

3.2. Зонування, а також розміри ділянки дитячого оздоровчого табору, санітарно-захисних розривів між нею та об'єктами різного призначеннях повинні відповідати ДБН 360-72 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", а саме: від кордонів земельної ділянки до установ для дорослих - не менше 100 м зелених насаджень, до житлової забудови - не менше 500 м. Ділянка табору повинна мати зручні під'їзні шляхи. У районах з переважанням вітрів силою 5 м/с ділянки таборів повинні бути захищені смугою дикоростучих дерев та кущів завширшки не менш 50 м.

3.3. Розміри земельної ділянки повинні забезпечити 150 - 200 кв.м на 1 дитину*. При розміщенні дитячих оздоровчих таборів у безпосередній близькості до садів і лісопарків і можливості їх використання площа може бути зменшена, але не більше як на 25%.

3.4. Земельна ділянка оздоровчого табору повинна бути розподілена на наступні зони: житлова, культурно-побутова, фізкультурно-оздоровча, адміністративно-господарча та технічного призначення. Ділянка забудови табору включає основні (приміщення, споруди та майданчики груп проживання, харчування, культурно-масового, фізкультурно-оздоровчого призначення) та допоміжні (адміністративного, технічного, господарчого, побутового призначення, прийомно-вестибюльна група приміщень) споруди. При будь-яких планувально-архітектурних вирішеннях табору в спеціальну зону виділяються приміщення ізолятора, обладнаного окремим входом і спеціальним під'їздом для евакуації хворих дітей, майданчиками для ігор і прогулянок одужуючих дітей.

3.5. Ділянка основної забудови табору повинна мати огородження заввишки не менше 0,9 м і не менш двох в'їздів (основний і господарчий).

На території ділянки споруд комунального і господарчого призначення дозволяється розміщувати котельну із сховищем палива, споруди водопостачання, пральню, гараж з локальними очисними спорудами для гаражної групи, овоче-, фрукто-, картоплесховища, оранжерейно-тепличне господарство, склади продовольчі та матеріальні, ремонтні майстерні, автостоянку для господарських машин (площі нормуються у відповідності з ДБН В.2.2.2-96).

Ділянка споруд комунально-господарчого призначення повинна бути недосяжною для дітей, розміщуватися з підвітреного боку по відношенню до ділянки основної забудови і відгороджена від останньої, так само, як і ділянка розміщення житлових будинків обслуговуючого персоналу.

3.6. Для створення сприятливого мікроклімату необхідно забезпечити озеленення 60% площі основної забудови (при розміщенні табору у лісному або парковому масиві - не менш 50%). Зелені насадження розміщувати рівномірно у кожній із функціональних зон. Забороняється висаджувати зелені насадження (дерева та кущі) колючі, з отруйними плодами та дрібним насінням, що викликають алергію у дітей.

3.7. Фізкультурно-оздоровча зона приймається із розрахунку 20 кв.м на одне місце табору і повинна розміщуватись поблизу зелених масивів та водоймищ. Склад, кількість та площі фізкультурно-оздоровчих та спортивних споруд приведені у додатку 3. Вони включають споруди та майданчики як обов'язкові для усіх типів таборів, так і додаткові, устаткування яких передбачається у відповідності з врахуванням місцевих умов, типу табору, особливостей фізкультурно-оздоровчої роботи.

3.8. При експлуатації ігрових та фізкультурно-оздоровчих майданчиків необхідно дотримуватись наступних правил:

- ігрові та спортивні пристосування, що рухаються, поглиблення на майданчиках і т. ін. повинні бути огороджені;

- у суху погоду поверхні майданчиків і трав'яний покрив полів необхідно поливати за 20 хвилин до початку занять;

- навчати дітей правильному та безпечному користуванню обладнанням, спортінвентарем, бережливому орудуванню з ним;

- допускати на спортмайданчики дітей тільки у спортивному одязі та взутті.

3.9. На ділянці основної забудови табору повинні бути обладнані питні фонтанчики - один на 100 місць. На території табору необхідно обладнати додаткові каналізовані вбиральні на відстані не менш 50 м від житлових будинків та їдальні із розрахунку 1 унітаз на 75 дітей. Для збирання сміття повинні бути виділені спеціальні бетоновані майданчики, на яких встановлюються сміттєзбірники (бетоновані, оббиті залізом) з щільними кришками; майданчики повинні бути по периметру на 1,5 м більші від розмірів сміттєзбірника.

3.10. Вибір території, призначеної для відпочинку та купання дітей (пляжі), експлуатація та реорганізація її проводиться у відповідності з вимогами ГОСТ N 17.1.5.02.80 "Гигиенические требования к зонам рекреации водных объектов". При виборі території пляжу треба виключити можливість несприятливих та небезпечних природних процесів (зсуви, селі, лавини, обвали) і забруднення промисловими та побутовими об'єктами, для чого пляж повинен розташовуватися на відстані не менше 500 м від портів, шлюзів, гідроелектростанцій, місць скиду стічних вод, стійбищ та водопою худоби і т. ін. Пляжі не повинні розміщатися у межах першої зони поясу санітарної охорони джерел господарчо-питного водопостачання. Територія пляжу повинна бути дбайливо віднівельованою, очищеною від сміття та каміння, мати добре фільтруючий грунт.

3.11. У місцях, що відводяться для купання на водоймищі, не повинно бути виходу грунтових вод з низькою температурою, різко визначених і шкідливих водовертів, вирв та великих хвиль: швидкість течії води не повинна перевищувати 0,5 м/с. Глибина водоймища у місцях купання повинна становити 0,7 - 1,3 м; дно водоймища повинно бути піщаним, вільним від мулу, водоростей, гострих каменів.

3.12. Пляж і берег у місці купання повинні бути відлогими і мати рівний рельєф, добре інсольовані і мати захищені від вітру майданчики, обладнані навісами від сонця і пофарбованими тапчанами та лавами.

3.13. Кількість місць на пляжі повинна становити 50% вміщуваності оздоровчого табору, а мінімальна площа на одну дитину - 4 кв.м. Санітарно-технічне обладнання території пляжу включає кабіни для переодягання, вбиральні каналізовані на відстані не менше 30 м від водоймища, і не менше 20 м від межі пляжу, при відсутності каналізації необхідний водонепроникний вигріб, душові кабіни та питні фонтанчики, які плануються з розрахунку: 1 кабіна для переодягання на 50 дітей, 1 душова кабіна - на 40 дітей, 1 унітаз у вбиральні - на 75 дітей, 1 питний фонтанчик (висота струменя 15 - 20 см) - на 100 дітей.

Якість питної води повинна відповідати ГОСТ 2374-82 "Вода питьевая" (а з 2000 р. - ДСПН N 383 від 23.12.96 р. Державні санітарні правила і норми "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання"), СанПиН N 4831-88 "Санитарные правила и нормы охраны прибрежных вод морей от загрязнения в местах водопользования населения".

Для дозованого приймання процедур обладнуються солярії та аерарії (відповідно 2,5 і 3,0 кв.м на одне місце) з числом місць не більше 50% загальної кількості місць на пляжі для II - III кліматичних районів і 100% - для IV-го. На пляжі повинен бути передбачений пункт медичної допомоги.

3.14. Зона, передбачена для купання, позначається на поверхні води яскравими плавучими сигналами, які добре видно.

Склад та властивості води водних об'єктів у пунктах господарсько-питного та культурно-побутового водопостачання повинні відповідати СанПиН N 4630-88 "Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения". Хіміко-бактеріологічний аналіз води у водоймищах необхідно проводити щорічно не менше 2 разів перед початком купального сезону, проби відбираються на відстані 1 км вверх по течії від зони купання на водотоках і на відстані 0,1 - 1,0 км у обидва боки від неї на водоймищах, а також у межах зони купання. Під час купального сезону дослідження проводяться не рідше двох разів на місяць мінімум у двох точках.

3.15. При відсутності на території оздоровчого табору природних водоймищ рекомендується обладнання штучних басейнів у відповідності до ВСН-46-88 "Спортивные и физкультурно-оздоровительные учреждения. Нормы проектирования", затверджених Держцивільбудом 30.05.86 р. N 182, та довідковим посібником "Оздоровительные учреждения для детей и подростков".

3.16. З метою попередження інфекційних захворювань і забезпечення чистоти води купально-плавального басейну повинні дотримуватися правила особистої гігієни дітей, персоналу, а вода постійно очищатися та знезаражуватися. Вода у басейні повинна відповідати вимогам "Методических указаний по профилактической дезинфекции в спортивных плавательных бассейнах", затверджених МОЗ СРСР N 28-2/6 від 30.03.80 р. Незалежно від прийнятої системи заповнювання чаші басейну вода повинна мати колі-індекс не більше 10, кількість сапрофітів у 1 мл не більше 100, аміаку - не вище 0,05 мг/л, окислюваність - не вище 4 мг/д. При виявленні бактеріального або хімічного забруднення вищевказаних рівнів слід проводити повторний відбір проб з додатковим визначенням форм азоту і титру ентерококів, котрий повинен бути не більше 10.

3.17. Основними методами знезараження води є хлорування та бромування. Останнє переважне у зв'язку з відсутністю подразнюючого ефекту на слизові оболонки. При застосуванні дезінфікуючих засобів, що містять бром, концентрація залишкового брому у воді басейну повинна підтримуватися на рівні 0,7 - 1,2 мг/л. У нічний час припустиме підвищення залишкового брому до 2,2 мг/л з обов'язковим зниженням до 1,2 мг/л на момент користування водою. Для бромування води рекомендується 5,6-диметил-1,3-дибромгідантоін (ТУ-6-01-827-73). Для знезараження води методом хлорування рекомендується використання дезінфікуючих засобів: газоподібний хлор, двітретинноосновна сіль гіпохлориту кальцію - ДТСКГ (ГОСТ 13-382-73), нітральний гіпохлорит кальцію (ГОСТ 25-263-82), натрієва сіль дихлорізоціанурової кислоти (ТУ 6-02-860-74), гіпохлорит натрію марки А (ГОСТ 11086-76-ТУ), 1,3-дихло-5,5-диметилгілантоін (ТУ 6-01-672-80 з оповіщенням N 1). У нічний час припустиме підвищення залишкового хлору до 1,5 мг/л з обов'язковим зниженням рівня до 0,5 мг/л на момент використання води.

4.1. Приміщення проживання дітей розміщуються в окремих будівлях або II частках для зручностей повікового розміщення. Будівлі повинні бути двоповерхові (триповерхові для курортних районів по узгодженню з органами санепідслужби і пожежного нагляду).

4.2. У залежності від кліматичних умов та призначення приміщень у дитячих оздоровчих таборах використовуються опалювані та неопалювані приміщення. У опалюваних приміщеннях повинні розташовуватися: житлові кімнати (I - II кліматичні райони), обідні зали (I - II), медичний пункт 1 ізолятор (I, II, III), сушилка для одягу та взуття (I, II, III, IV), дім сторожа (I, II, III, IV кліматичні райони).

4.3. Вікна житлових кімнат таборів треба орієнтувати з врахуванням кліматичних районів таким чином: від 70 град. до 200 град. північної широти - у ПВ, ІГ, III та IV; від 70 град. до 290 град. широти у П А І П Б та I. Допускається орієнтація не більше 25% житлових кімнат у межах від 290 град. до 70 град. У IV кліматичному районі не рекомендується орієнтація на схід від 70 град. до 135 град. При необхідності повинні передбачатися регульовані сонцезахісні пристрої. Вікна варочних залів харчоблоків у всіх кліматичних районах орієнтують у межах від 290 град. до 70 град. північної широти.

4.4. Проживання школярів у наметах дозволяється при розміщенні таборів у I В, II і III кліматичних районах при умові, що нічна температура становить не менше 10 град. C, а денна - не більше 40 град. C. Розміщувати у наметах (не більше 5 чоловік у один намет) дозволяється тільки школярів старшого віку із розрахунку не більше 20% загальної місткості табору, при дотримуванні слідуючих правил їх устаткування та обладнання: дощаті підлоги та вітронепроникні борти; у I В та II кліматичних районах намети повинні бути трипрошарковими з клапанами-вікнами, що відчиняються; забезпечення ліжками, приліжковими тумбочками і шафами для зберігання одягу та взуття; обладнання навкруги наметів рівчаків з ухилом (від намету для стоку дощових вод.

4.5. Кожна вікова група повинна мати слідуючий набір приміщень для проживання: житлові кімнати (4 кв.м на 1 дитину); санвузли окремі для хлопчиків і дівчаток (6 кв.м на 1 - 2 спальні кімнати), що включають вмивальні з мийками для ніг, вбиральні, кабіни особистої гігієни дівчаток (4 кв.м на одну вікову групу), душові кабіни; кімнати денного перебування, у літніх умовах - веранди із розрахунку не менше 1 кв. м на одне місце, приміщення обслуговування, у тому числі передпокій - гардеробна (0,8 кв.м на одне місце), приміщення для зберігання валіз, прання, приміщення персоналу (18 кв.м на вікову групу) з підсобними приміщеннями (15 кв.м).

4.6. В одній будівлі або ізольованому блоці будівлі дозволяється розміщення не більше чотирьох груп. Приміщення проживання кожної групи повинні мати самостійний вихід на ділянку; при інших варіантах розміщення повинна бути забезпечена ізоляція. Кількість місць у жилих кімнатах для дітей молодшого шкільного віку - не більше 10, середнього та старшого шкільного віку - не більше 5.

4.7. У прийомно-вестибюльну групу приміщень входять вестибюльні приміщення, приміщення прийому, медичний пункт з ізолятором (припустимо блокувати медичний пункт з ізолятором - 7 кв.м на 1 ліжко). У таборах місткістю до 300 місць медичний пункт без ізолятора можна блокувати з адміністративними приміщеннями при умові окремого розташування ізолятора та відокремлення входів. У медичному пункті повинен бути кабінет лікаря, стоматолога, процедурна та кімната медичної сестри, туалет (на 1 унітаз) з умивальником у шлюзі. Кількість ліжок у палатах ізолятора, що включає бокси, приймається із розрахунку не менше 2% місткості оздоровчого табору. Склад та розміри приміщень медичного пункту та ізолятора визначається у відповідності з посібником до СНиП 2.08.02-89 "Оздоровительные учреждения для детей и подростков" (вып. 26).

4.8. Кожен окремий табір повинен мати їдальню, у груповому таборі допускається загальна їдальня з централізованою кухнею і окремими для кожного табору обідніми залами та вмивальними, що мають окремий вхід. Обідні зали таборів розраховуються на одночасне обслуговування усіх дітей у одну зміну з розрахунку 1,0 кв.м на 1 місце. Кількість місць у обідньому залі не повинна перевищувати 120. Для дітей молодшого шкільного віку рекомендується виділяти зали місткістю не більше ніж 100 дітей. У дитячих оздоровчих таборах літнього функціонування допускається розміщення вмивальників на відкритих терасах поблизу входів у обідні зали.

4.9. Приміщення культмасового призначення в групових оздоровчих таборах слід передбачати з врахуванням ізоляції кожного.

4.10. Склад та площі службово-побутових приміщень табору приймаються у відповідності з посібником "Оздоровительные учреждения для детей и подростков" (выпуск 26).

5.1. Будинки дитячих оздоровчих таборів повинні обладнуватися системами господарчо-питного, протипожежного та гарячого водопостачання, каналізацією та водостоками у відповідності з СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий" та ДБН В.2.2.2-96 "Громадські будівлі і споруди".

5.2. Дитячі оздоровчі табори повинні бути забезпечені доброякісною питною водою у відповідності з діючим ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая". У відповідності із СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий" норма витрат води на 1 місце - 130 л за добу, в тому числі гарячої води - 40 л.

5.3. Гарячим водопостачанням повинні бути забезпечені виробничі приміщення харчоблоку, пральні, ванни, душові, вмивальні, ногомийки і кабіни особистої гігієни дівчаток, а також приміщення медичного призначення.

5.4. Устаткування каналізації слід передбачати у житлових корпусах, обладнаних санітарними вузлами, у їдальні, кухні, у приміщеннях культурно-побутового і медичного призначення; у фізкультурно-оздоровчих і службово-побутових приміщеннях, пральної, душової, а також у відокремлених вбиральнях та вмивальних. При розміщенні дитячих оздоровчих таборів у районах, що не мають централізованої каналізації, припустиме устаткування місцевих систем видалення та очищення стічних вод. Питання про вибір і устаткування місцевих систем каналізації вирішується по узгодженню з місцевими органами та установами санітарно-епідеміологічної служби.

5.5. Кількість санітарно-побутових приладів нормується таким чином: 1 вмивальник на 8 дітей, 1 мийка для ніг на 12 дітей, 1 унітаз на 15 дівчаток, 1 унітаз і 1 пісуар на 20 хлопчиків, 1 душова кабіна на 20 дітей.

5.6. Теплопостачання, опалення і вентиляцію у таборах, що будуються, слід проектувати у відповідності з посібником "Оздоровительные учреждения для детей и подростков" (выпуск 26) та СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" та СНиП 2.04.08-97 "Газоснабжение". У будинках цілорічного функціонування температура повітря у житлових кімнатах повинна бути не нижче 18 град. C, в палатах ізолятора - 20 град. C, у вестибюлі - 16 град. C.

5.7. Літні обідні зали (закриті), виробничі приміщення їдалень і централізованих кухонь слід обладнувати витяжною вентиляцією з механічним спонуканням. Всі приміщення гуртків повинні бути обладнані механічною вентиляцією, душові та вбиральні у всіх типах будівель повинні мати самостійну витяжну вентиляцію.

5.8. Всі основні приміщення дитячих оздоровчих таборів повинні мати природне освітлення. Коефіцієнт природного освітлення (КПО) у приміщенні їдальні, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого призначення повинен бути не менше 1%; у житлових кімнатах - не нижче 0,5%. Для освітлення обідніх залів, приміщень для гуртків та культурно-масового призначення, у будинках цілорічного функціонування рекомендується використовувати люмінесцентні лампи у відповідності із СНиП II-4-79 "Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования". Для освітлення спальних приміщень використовуються світильники, як правило, з лампами розжарювання із світлозахисною арматурою (ПКР - 300 та ін.).

6.1. Поверхні стін, стель основних приміщень таборів повинні бути гладкими, що дозволяє проводити їх прибирання (миття) та дезінфекцію. Кольори фарбування стін і стель основних приміщень, медичного, адміністративного блоку, допоміжних приміщень (культмасового призначення) - світлі, допускається використання натуральної деревини. Стіни виробничих та складських приміщень харчоблоків повинні бути облицьовані або пофарбовані на висоту 1,0 м (коридорів - на висоту 1,5 м) вологостійкими матеріалами, що дозволяють систематичну очистку та вологу обробку з використанням деззасобів. Покриття підлог спальних кімнат, приміщень культурно-масового, адміністративного, медичного призначення повинно використовуватись згідно СНиП ПВ-8-71 "Полы. Нормы проектирования", "Перечня полимерных материалов и конструкций, разрешенных к применению в строительстве Министерством здравоохранения СССР", затверджені МОЗ СРСР N 3859-85 від 17.04.85 р.

6.2. Обладнання та меблі дитячого оздоровчого табору повинні відповідати гігієнічним та педагогічним вимогам і враховувати зросто-вікові особливості дітей.

Забороняється обладнання спальних кімнат двоярусними ліжками.

7.1. Кожен день всі приміщення дитячого оздоровчого табору прибираються вологим способом з використанням миючих засобів (мило, кальцинована сода, дозволені синтетичні порошки) з допомогою технічного персоналу при відчинених вікнах та фрамугах. Прибирання спалень проводиться двічі (після нічного та денного сну) дітьми, починаючи з 10 років, у спальнях, де розміщені діти до 10 років, прибирання проводить технічний персонал.

В кінці кожної зміни технічним персоналом проводиться генеральне прибирання: миття підлог, стель, дверей, вікон, освітлювальної арматури, опалювальних приладів, вентиляційних решіток, обмітання павутиння, протирання меблів. Генеральне прибирання проводиться з використанням миючих та дезінфікуючих засобів: 0,5 - 1,0% розчин хлорного вапна або хлораміну, 0,5% розчин гіпохлориту кальцію чи натрію, 3% розчин ніртана, 0,5% розчин хлордезина і 0,2% розчин сульфохлорантина.

Постільні речі (матраци, подушки, ковдри) перед початком зміни повинні виноситись на повітря для провітрювання та просушки. Один раз на рік перед початком оздоровчої кампанії постільні речі повинні піддаватися хімічному очищенню. При наявності кишкової або крапельної інфекції постільні речі двічі чистять щіткою, змоченою 0,5% розчином хлораміну або хлордезину. В разі захворювань на вірусний гепатит проводиться камерна обробка їх; через 1 годину після обробки постільних речей кімната повинна бути ретельно провітрена.

7.2. У вмивальних, душових, пральних, кімнатах особистої гігієни та вбиралень підлоги, стіни, ручки дверей потрібно мити щодня гарячою водою з використанням миючих засобів, а підлоги в залежності від забруднення протирати кілька разів на день (не менше трьох). Унітази необхідно мити 2 рази на день водою з використанням миючих засобів при допомозі квачів та щіток; для видалення сечокислих солей - препарат "Санітарний" або 2% розчин соляної кислоти.

7.3. Сміттєзбірники необхідно очистити при заповненні 2/3 їх об'єму і обробляти у відповідності з "Методическими указаниями по борьбе с мухами", затвердженими МОЗ СРСР N 28-6/3 від 27.01.84 р. Внутрішні поверхні стін та дверей вбиральні, а також ручки дверей і підлоги миють з використанням миючих та дезінфікуючих засобів (п. 7.1).

7.4. Всі приміщення їдальні необхідно щодня ретельно прибирати: підмітання вологим способом та миття підлог, обмітання павутиння, видалення пилу, протирання меблів, радіаторів, підвіконь. Прибирання виробничих приміщень, миття обладнання та інвентаря, а також вбирання обідніх залів повинні проводитись після кожного прийому їжі. Прибирання повинно проводитися спеціально виділеним технічним персоналом. Щотижня з використанням миючих засобів повинні проводитися миття стін, освітлювальної арматури, чищення скла від пилу, кіптяви і т. ін. Між змінами необхідно проводити генеральне прибирання з наступною дезінфекцією усіх приміщень, обладнання і інвентаря.

7.5. Інвентар для прибирання (тази, відра, щітки, ганчірки) повинен бути промаркованим, закріпленим за окремими приміщеннями (спальні, кухня, їдальня, ізолятор, санвузол тощо) і зберігатися чистими - окремо у спеціальних нішах. Окремо зберігається і має сигнальне фарбування (червоний колір) інвентар, призначений для прибирання санвузлів. Весь інвентар після використання слід промивати гарячою водою з використанням миючих і дезінфікуючих (розчин хлорного вапна, гіпохлориту кальцію або хлораміну) засобів.

7.6. Прибирання території дитячого оздоровчого табору повинно проводитися щоденно: вранці за 1 - 2 години до виходу дітей на ділянку і в залежності від забруднення території. Сміття необхідно збирати в сміттєзбірники: категорично забороняється спалювати на території табору побутове сміття та листя. Заміну піску у пісочних ящиках треба проводити не рідше одного разу на місяць, на ніч пісочниці закривають кришками. Один раз на зміну необхідно перевіряти пісок на забруднення яйцями глистів.

7.7. У дитячому оздоровчому таборі необхідно обладнати спеціальні кімнати (не менше трьох) для зберігання чистої білизни, чистих та знезаражених постільних речей (матраци, подушки, ковдри) на стелажах або в шафах у окремих приміщеннях. Кількість змін постільної білизни повинна бути не менша трьох, наматрасників - дві зміни.

Банні дні необхідно проводити не рідше одного разу на тиждень. Зміна постільної білизни і рушників для лиця та ніг повинна проводитись по мірі забруднення, але не рідше одного разу на тиждень. Брудна білизна у спальних приміщеннях складається у спеціальні мішки (з тканини або клейонки). У цих мішках білизну поставляють у спеціально виділену кімнату, що має окремий вхід, для сортування і збирання брудної білизни, звідки вона поступає у централізовану або табірну пральню. Після використання мішки з тканини технічний персонал здає у прання, клейончаті мішки обробляються мильно-содовим розчином, а при наявності інфекції - одним з дезінфікуючих засобів. Приміщення для брудної білизни після відправки останньої у пральню треба дезінфікувати.

8.1. Вимоги до обладнання, устаткування, утримання харчоблоку повинні відповідати санітарним правилам для підприємств громадського харчування, а також типової інструкції по охороні праці при роботі на харчоблоках установ охорони здоров'я, затвердженим МОЗ СРСР від 10.12.86 р.

Харчоблоки дитячих оздоровчих таборів незалежно від їх місткості повинні мати повний набір обробних цехів. Столи, призначені для обробки харчових продуктів, повинні бути цільнометалеві з нержавіючої сталі або дюралюмінію. Допускаються столи, покриті оцинкованим залізом з закругленими кутами (тільки для обробки сирого м'яса та риби). Для приготування тіста повинні бути столи з дерев'яних твердих порід (дуб, бук, ясень, береза) без щілин, гладкообстругані. Дошки та ножі повинні бути промарковані: "СМ" - сире м'ясо, "ВМ" - варене м'ясо, "СР" - сира риба, "ВР" - варена риба, "ОС" - овочі сирі, "ВО" - варені овочі, "Т" - гастрономія, "О" - оселедці, "Х" - хліб.

Після миття і просушування дошки зберігаються безпосередньо на робочих місцях, поставлені на ребро або в підвішеному стані. Весь кухонний посуд повинен зберігатись на спеціальних полицях та стелажах, дрібний інвентар - у шафах. Технологічне обладнання для обробки сирих і готових продуктів повинно мати відповідну маркіровку, по закінченні роботи ретельно промиватися з доданням дозволених МОЗ України миючих засобів - "Блик", "Блик-2", "Блик-М", "Посудомой", "Посудомой-2", "Вильва", "Вильва-экстра", "Прогресс", "Санита" (додаток 4).

8.2. Транспортування харчових продуктів необхідно проводити в умовах, що забезпечують їх зберігання і запобігання від забруднення. Транспортування продуктів, що особливо швидко псуються, повинно проводитись у закритій маркірованій тарі. У теплу пору року транспортування повинно проводитись в ізотермічному транспорті при наявності льоду не більше 3 годин, без льоду - не більше 1 години.

Транспорт для перевезення продуктів повинен мати санітарний паспорт, що видається органами санепідслужби не більше як на півроку. У паспорті зазначається номер автомашини, прізвище відповідального за санітарний стан транспорту, обладнання, наявність санітарного огляду. Транспортні засоби для перевезення харчових продуктів не повинні використовуватися для перевезення інших товарів і повинні дотримуватися їх чистоти. Миття транспорту для перевезення харчових продуктів проводиться щоденно водієм машини, для чого повинен бути передбачений майданчик із стоком води.

Тара, у якій привозять продукти з бази, повинна бути промаркірована і використовуватися тільки за призначенням. Клейончаті і інші мішки, металічні та дерев'яні ящики, діжки, бідони, фляги і контейнери з полімерних матеріалів і т. ін. після використання необхідно очищати, промивати водою з 2% розчином кальцинованої соди (20 г препарату на 1 л води), обливати кип'ятком, висушувати і зберігати у місцях, неприступних для забруднення.

Харчові продукти, що поступають на харчоблок, повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації і супроводжуватися документами, що встановлюють їх якість. Не допускається приймати харчові продукти без супроводжувальних документів, з минулим строком зберігання, з ознаками псування. У супроводжувальних документах про якість продуктів, які особливо швидко псуються, повинні бути вказані дата і година випуску продукту, а також година і дата його кінцевого строку зберігання. Супроводжувальні документи (товарно-транспортна накладна, якісне посвідчення, сертифікат) необхідно зберігати до кінця реалізації продукту, контроль за якістю поступаючих на харчоблок продуктів, що швидко псуються, відображується в журналі по формі (додаток 8).

8.3. Забороняється зберігання продуктів, які швидко псуються, без холоду. У холодильних камерах (холодильних шафах, побутових холодильниках) повинні строго дотримуватися правила товарного сусідства. Вершкове масло повинно зберігатися на полицях у тарі або брусками, загорнутим у пергамент; сири великобрускові - на чистих дерев'яний стелажах без тари (при укладанні кругів один на інший між ними повинні бути прокладки з картону або фанери (дрібнобрускові - на полицях у тарі або на чистих дерев'яних настилах). Сметана, сир повинні зберігатися у металевих флягах (діжках) або дрібній розфасовці. Молоко до кип'ятіння повинно зберігатися у холодильній камері у тій тарі, в якій воно поступило.

Сипучі продукти необхідно зберігати у сухому приміщенні у чистих скринях з щільно закритими кришками або у мішочній тарі, картонних коробках на підтоварниках або стелажах на відстані не менше 15 см від підлоги. Відстань між стіною і продуктами повинна бути 20 см.

Овочі і фрукти повинні зберігатися у сухому, добре вентильованому приміщенні у скринях або на стелажах, що містяться на відстані не менше 15 см від підлоги, при температурі повітря 3 - 5 град. C.

Хліб повинен зберігатися окремо: чорний та білий на полицях або у шафах; відстань нижньої полиці від підлоги повинна бути не менше 35 см. Дверцята у шафах повинні мати отвори для вентиляції. Під час прибирання місць зберігання хліба крихти необхідно змітати спеціальними щітками і ретельно протирати полиці білою тканиною, змоченою 1% розчином столового оцту.

Не допускається сумісне зберігання сирих продуктів або напівфабрикатів з готовими виробами; зберігання зіпсованих або підозрілих за якістю продуктів разом з доброякісними, а також зберігання у приміщеннях разом з харчовими продуктами тари, господарчих матеріалів і нехарчових продуктів.

Сильно пахучі продукти (оселедці, спеції і т. ін.) повинні зберігатися окремо від інших продуктів. Строки зберігання і реалізації продуктів, що швидко і особливо швидко псуються, дано у додатках 5 і 6.

8.4. Рекомендовані величини калорійності і норми вживання білків, жирів, вуглеводів для дітей і підлітків приймаються у відповідності до Тимчасових норм харчування, розроблених у 1992 р. Інститутом гігієни харчування і затверджених МОЗ України.

Співвідношення білків, жирів і вуглеводів повинно наближатися до 1:1, 1:4,6. Не менше 50 - 60 % білка повинно бути тваринного походження (м'ясо, риба, молоко, молочні продукти, яйця); біля 20% від загальної кількості жирів повинні становити рослинні масла, які містять поліненасичені жирні кислоти. У заміських дитячих оздоровчих таборах рекомендується 5-разове харчування з інтервалами не більше 4 годин. Доцільний слідуючий розподіл загальної калорійності добового раціону харчування: сніданок - 25%, обід - 35%, полуденик (або другий сніданок) - 15%; вечеря - 20%; прийом кефіру (друга вечеря) - 5% (за годину перед сном).

8.5. Меню-розкладка складається медичним працівником з врахуванням рекомендованого семиденного меню добового типового набору продуктів, затвердженого ВЦРПС 20 серпня 1983 р., N 13 - 22.

У виняткових випадках при відсутності продуктів, вказаних у наборі, заміну їх слід проводити у відповідності з таблицею заміни продуктів (додаток 7). У харчування не повинні включатися гострі соуси, гірчиця, хрін, перець, оцет, натуральна кава.

8.6. З метою забезпечення дітей в оздоровчих закладах вітаміном "C" слід проводити вітамінізацію солодких блюд і напоїв аскорбіновою кислотою з розрахунку 35% середньої добової потреби. Вміст аскорбінової кислоти у одній порції вітамінізованого блюда повинен становити: для дітей 6 - 10 років - 20 мг, 11 - 14 років - 25 мг. Вітамінізацію компотів рекомендується проводити після їх охолодження до температури 12 - 15 град. C, перед їх реалізацією. Для приготування вітамінізованих фруктових киселів розчин аскорбінової кислоти вводять у охолоджений кисіль, який ретельно перемішують і потім охолоджують до температури реалізації ("Рекомендации по обогащению витамином C сладких блюд и напитков массового спроса, приготовленных на предприятиях общественного питания", узгоджено заст. головн. саніт. лікаря СРСР від 01.12.88 р. N 125-5/458-19).

8.7. З метою кращого оздоровлення дітей України, на організм яких впливають малі дози іонізуючої радіації, важливо не тільки забезпечити потребу в основних харчових речовинах і енергії, але й профілактичну дію (антиоксидантна і сорбентв'яжуча дія). Дуже доцільним є вживання таких продуктів, як свіжі ягоди, фрукти, овочі, гречана крупа, м'ясні, рибні та молочні продукти. Зв'язують та прискорюють виведення радіонуклідів з організму клітковина, пектин, які містяться у фруктах, фруктових соках з м'якоттю, житньому хлібі; мармеладі, зефірі, джемі, яйцях, вівсяній та гречаній крупі.

8.8. Щоденно треба залишати добову пробу готової продукції. Відбір та зберігання добових проб проводиться під контролем медичних працівників. Пробу слід відбирати безпосередньо з котла у стерильний скляний посуд з кришкою (гарніри відбираються у окремий посуд) і зберігати у спеціально відведеному в холодильнику місці при температурі від +2 до +6 град. C.

8.9. Кулінарна обробка харчових продуктів проводиться у відповідності з вимогами, що пред'являються до продуктів, вказаних у рецептурах блюд і кулінарних виробів для підприємств громадського харчування:

- овочі, призначені для вінегретів та салатів, варяться у неочищеному вигляді, зберігаються не більше 6 годин, чищення варених овочів проводиться у варочному цеху;

- овочі, що вживаються у натуральному вигляді у салатах, треба добре промивати проточною водою до і після очищення; замочування овочів до кулінарної обробки забороняється;

- салати готують в холодних цехах або при допомозі спеціального інвентаря (див. п. 8.1);

- заправка вінегретів і салатів рослинним маслом проводиться тільки перед їх видачею;

- для збереження смакової та вітамінної цінності продуктів їжу готують на кожний прийом і реалізують протягом однієї години з моменту приготування. Овочі, картоплю слід нарізати перед варінням, закладати у киплячу воду і варити у закритому кришкою посуді. Свіжу зелень слід закладати у готові блюда під час роздачі;

- котлети, биточки з м'ясного та рибного фаршу, риба шматками повинні обжарюватися на сковороді або на листі з обох боків протягом 3 - 5 хвилин, потім доготовлюються у жарочній шафі при температурі 250 - 280 град. C протягом 5 - 7 хвилин;

- другі блюда з вареного м'яса (курей), а також подріблене м'ясо, що додається до першого блюда, повинні піддаватися вторинній термічній обробці - кип'ятіння у бульоні і зберігатися у ньому до роздачі;

- для приготування омлетів рекомендується вживати дієтичні яйця. Омлети готують завтовшки 2,5 - 3 см протягом 3 - 10 хвилин при температурі смажильної шафи для смаження 180 - 200 град. C, яйця варять 10 хвилин після закипання води;

- сирні запіканки повинні бути завтовшки не більше 3 - 4 см і виготовлятися в шафі для жаріння протягом 20 - 30 хвилин;

- сосиски, варені ковбаси видаються для харчування після термічної обробки (при варінні 5 хвилин з моменту закипання);

- фляжне молоко слід кип'ятити не більше 2 - 3 хвилин. Після кип'ятіння молоко охолоджують на спеціальних стелажах або у ванні.

8.10. Категорично забороняється використовувати залишки їжі від попереднього прийому, а також приготовану напередодні їжу. Забороняється виготовлення кислого молока і інших кисломолочних продуктів, млинців з м'ясом, макарон по-флотськи, кондитерських виробів з кремом, кремів, напоїв, морсів, квасів, холодців, заливних блюд (м'ясних та рибних), форшмаків з оселедців, виробів у фритюрі, паштетів, використання фляжного сиру з непастеризованого молока.

Категорично забороняється вживання грибів у їжу, використання фляжного молока без кип'ятіння, фляжного сиру, сметани і зеленого горошку без термічної обробки, кров'яних та ліверних ковбас, яєць і м'яса водоплавних птахів, консервованих продуктів домашнього виготовлення. Сметана і сир, вироблені молокопереробним підприємством у дрібній фасовці, не потребують спеціальної термічної обробки (по узгодженню з територіальною СЕС).

8.11. Видача готової продукції здійснюється тільки після контрольних проб членами бракеражної комісії. Оцінка якості блюд проводиться за органолептичними показниками (пробу знімають безпосередньо з ємкостей, в яких виготовляється їжа). У бракеражному журналі готових блюд (додаток 8) необхідно відзначити закладання основних продуктів, зняття проби і дозвіл на видачу. При порушенні технології виготовлення їжі, а також у випадку неготовності, блюдо до видачі не дозволяється до усунення виявлених кулінарних недоліків.

8.12. Миття столового посуду проводиться механічними миючими машинами або ручним способом. При митті ручним способом повинні бути обладнані:

а) для столового посуду - трьохгніздні ванни, у третій з них слід мати спеціальні решітки і гнучкий шланг з душовою насадкою для ополіскування вимитого посуду; у місці приєднання ванни до каналізації передбачаються повітряні розриви не менше 20 мм від верхньої прийомної лійки;

б) для миття стаканів, кухлів передбачаються двохгніздні ванни.

Режим миття посуду при ручному способі повинен бути слідуючим:

а) механічне видалення залишків їжі щіткою або дерев'яною лопаткою;

б) у першому гнізді ванни миття щіткою у воді, що має температуру 50 град. C, з додаванням дозволених МОЗ України миючих засобів;

в) дезінфекція посуду проводиться у другому гнізді ванни 0,2% розчином хлорного вапна, хлораміну, гіпохлориту кальцію (натрію);

г) ополіскування посуду у третьому гнізді ванни гарячою проточною водою з температурою не нижче 65 град. C, для чого посуд загружається у металеві сітки;

д) просушування посуду у сушильних шафах, на спеціальних полицях або решітках.

Режим миття скляного посуду:

а) механічна очистка;

б) миття з використанням миючих засобів і знезаражування;

в) ополіскування посуду у другому гнізді ванни гарячою проточною водою з температурою не нижче 65 град. C;

г) прокалювання вимитих приборів у парочних або духових шафах протягом 2 - 3 хвилин; шафах-стерилізаторах ШСС-80; чисті столові набори зберігаються у вертикальному положенні (ручками догори) в металевих касетах, які повинні щоденно промиватися. Забороняється зберігання наборів внасип на підносах і тарілках.

8.13. Режим миття кухонного посуду.

Харчоварочні котли очищують від залишків їжі і миють у гарячій воді (45 - 50 град. C) з додаванням дозволених миючих засобів з допомогою щіток з ручкою, потім ополіскують гарячою водою не нижче 65 град. C. Дозволяється ополіскувати харчоварочні котли, каструлі і т. ін. за допомогою гнучкою шлангу з душовою насадкою. Для миття кухонною посуду необхідно встановлювати двохгніздні ванни затверджених типорозмірів.

8.14. Столи миють гарячою водою з милом, содою спеціально виділеними для цього ганчірками з промаркованої тари. Щітки для миття посуду і ганчірки для протирання підлог по закінченні прибирання кип'ятять 15 хвилин або замочують в 0,5% освітленому розчині хлорного вапна або 1% розчині хлораміну на 30 хвилин, потім сушать або зберігають у спеціально виділеному місці. Весь інвентар для прибирання повинен бути промаркований. Ганчірки, миючі та дезінфікуючі засоби повинні зберігатися у промаркірованих ємкостях у спеціально відведеному місці.

8.15. За організацію і якість харчування в оздоровчому закладі несуть відповідальність керівники установи, лікар, дієтсестра.

Медичні працівники повинні здійснювати контроль за:

- якістю продуктів, що поступають на харчоблок, з реєстрацією у спеціальному журналі (додаток 8);

- умовами зберігання продуктів з дотриманням строків реалізації;

- якістю виготовленої їжі;

- дотриманням натуральних норм продуктів харчування (за накопичувальною бухгалтерською відомістю кожні 10 днів (додаток 9));

- правильністю відбору і зберігання добової проби;

- дотриманням правил особистої гігієни працівниками харчоблоку і черговими по їдальні.

9.1. Всі види діяльності дітей у таборі, пов'язані з фізичним навантаженням, руховою активністю, необхідно узгоджувати з лікарем.

9.2. Режим дня у дитячому оздоровчому таборі повинен бути диференційованим у залежності від віку дітей з врахуванням введення нового поясного часу. Діти 6 - 9 років мають тривалість нічного сну на одну годину більше, ніж вікова група 10 - 14 років.