Про внесення змін та доповнень до Рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін

Відповідно до наказу МОЗ України від 22.03.2004 N 148 "Про заходи щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої медичної і фармацевтичної освіти на 2004-2005 роки" та з метою запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у ВМНЗ України

1. Унести до Рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін, затверджених наказом МОЗ України від 24.03.04 N 152, зміни та доповнення, що додаються.

2. Центральному методичному кабінету з вищої медичної освіти МОЗ України (Вітенко І.С.) забезпечити розробку та методичне керівництво підготовкою програм навчальних дисциплін для напряму "Медицина" відповідно до Рекомендацій зі змінами та доповненнями, внесеними цим наказом.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на начальника управління освіти та науки Волосовця О.П.

I. Абзац 2 розділу 1 "Вступ" викласти у такій редакції:

"Дані Рекомендації описують методику розробки навчальних програм навчальних дисциплін відповідно до ГСВО, вимог наказів МОН України від 23.01.04 N 48 "Про проведення педагогічного експерименту з впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу" та МОЗ України від 22.03.2004 N 148 "Про заходи щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої медичної і фармацевтичної освіти на 2004-2005 роки". Терміни, що використовуються при застосуванні кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) наведено у Глосарії (додаток 1)."

II. Абзаци 1-18 розділу 3 "Методика побудови змісту навчання через освітні цілі" викласти у такій редакції:

"Загальною вимогою до навчальних програм є повне розкриття кінцевих і конкретних цілей навчання, які утворюють ієрархічну систему змісту навчання (що встановлена ОПП), і на якій, при дотриманні відповідних педагогічних принципів, ґрунтується формування означених в ОКХ умінь.

Для переходу від традиційної до кредитно-модульно-рейтингової системи організації навчального процесу необхідно провести структурування змісту програми навчальної дисципліни на модулі.

Трудомісткість засвоєння змісту модуля виражається у залікових освітніх одиницях (кредитах ECTS).

Зарахування модуля здійснюється на підставі визначення результатів його засвоєння, яке контролюється за допомогою переважно стандартизованих засобів діагностики. Оцінка за модуль визначається з урахуванням поточної успішності на кожному занятті (практичному, лабораторному, семінарському) та результатів підсумкового контролю засвоєння модуля, що здійснюється шляхом оцінювання теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених програмою з дисципліни.

Зарахування дисципліни здійснюється при зарахуванні модулів, які входять до її складу. Оцінка з дисципліни є рейтинговою, виставляється за багатобальною шкалою з урахуванням оцінок засвоєння окремих модулів.

Даними Рекомендаціями встановлюється СТРУКТУРА ТИПОВОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ:

1. Пояснювальна записка. Встановлює роль і місце даної навчальної дисципліни у підготовці фахівця відповідно до вимог галузевого стандарту вищої освіти. Містить структурований план підготовки з відповідної навчальної дисципліни, де зазначається кількість навчальних годин, залікових кредитів ECTS, подається структура дисципліни у вигляді модулів, які у свою чергу поділяються на змістові модулі. Приклад складання Пояснювальної записки дивись у додатку 2.

2. Мета вивчення навчальної дисципліни (кінцеві цілі). Встановлюється на основі додатка Б і додатка Г освітньо-професійної програми (ОПП) підготовки спеціаліста. Цілі (кінцеві і конкретні) повинні формулюватися з точки зору "професійної діяльності" з урахуванням відповідних таксономічних рівнів (додаток 3).

Кінцеві цілі вивчення дисципліни сформульовані з точки зору логіки підготовки спеціаліста (опис об'єкта діяльності мовою вмінь) як загальні по відношенню до конкретних цілей. Кінцеві цілі кожної навчальної дисципліни визначені у блоках змістових модулів ОПП.

3. Зміст програми. Навчальна програма складається з окремих модулів, кожен з яких містить певну кількість залікових одиниць ECTS (кредитів). Кожен такий модуль складається з певної кількості змістових модулів (розділів), які мають наскрізну нумерацію у межах всієї програми.

Для кожного змістового модуля на підставі кінцевих цілей необхідно сформулювати конкретні цілі вивчення дисципліни у вигляді певних (конкретних) професійних умінь (дій), які повинні забезпечити досягнення певної кінцевої цілі. Конкретні цілі передують змісту відповідного змістового модуля і повинні формулюватися з точки зору "професійної діяльності" з урахуванням відповідних таксономічних рівнів.

Зміст кожного змістового модуля формулюється на підставі конкретних цілей у вигляді переліку тем. Зміст кожної теми розкривається. Теми мають наскрізну нумерацію у межах всієї програми. Приклад складання Змісту програми наведено у додатку 4.

Складається орієнтовний тематичний план лекцій, практичних (лабораторних, семінарських) занять, завдань для самостійної (індивідуальної) роботи студентів, практичної підготовки з модуля. Приклад такого Орієнтовного тематичного плану наведено у додатку 5.

Схема структури змісту програми наведена у додатку 6.

4. Тематичний план лекцій з дисципліни.

5. Тематичний план практичних (лабораторних, семінарських) занять з дисципліни.

6. План практичної підготовки.

7. Тематичний план самостійної роботи студентів.

У наскрізних для всієї дисципліни тематичних планах (пп. 4, 5, 6, 7) лекцій, практичних (лабораторних, семінарських) занять, практичної підготовки та самостійної роботи студентів вказується загальна кількість годин (відповідно до затвердженого навчального плану зі спеціальності) і кількість годин, що планується кафедрою для вивчення кожної теми.

8. Перелік питань для підсумкового контролю. Забезпечує перевірку ступеню досягнення кінцевих і конкретних цілей вивчення дисципліни. Призначений для кількісного і якісного оцінювання досягнутого при вивченні дисципліни рівня сформованості знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадянських якостей.

Якщо дисципліна включає кілька модулів, необхідно скласти окремі переліки для кожного модуля та для дисципліни в цілому.

9. Форми контролю. Оцінка з дисципліни визначається з урахуванням результатів поточної навчальної діяльності студента та оцінок засвоєння ним окремих модулів відповідно до Положення про рейтингову систему оцінки навчальної діяльності студентів ВМ(Ф)НЗ України.

При проведенні усіх видів контролю (на кожному занятті; на підсумкових заняттях зі змістових модулів; на підсумкових заняттях з модулів) рекомендується застосовувати об'єктивні методи оцінки рівня володіння практичними навичками та теоретичними знаннями, віддаючи перевагу стандартизованим засобам діагностики.

10. Перелік навчально-методичної літератури, який включає підручники, посібники, методичні розробки, монографії тощо."

III. Абзаци 19-24 розділу 3 вважати відповідно абзацами 25-30.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) - це модель організації навчального процесу, яка грунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).

ECTS (European Credit Transfer System) - Європейська система перезарахування кредитів;

заліковий кредит - це одиниця виміру навчального навантаження студента, необхідного для засвоєння змісту модуля програми навчальної дисципліни. Заліковий Кредит (Credit) включає усі види робіт студента, що передбачені в затвердженому індивідуальному плані: аудиторну (лекції, практичні, лабораторні, семінарські заняття), самостійну роботу, виконання курсових робіт, консультації; на випускних курсах - підготовка до державної атестації, на клінічних і гігієнічних кафедрах - професійна клінічна практична підготовка відповідно до вимог ОКХ; складання ліцензійних інтегрованих іспитів "Крок 1" і "Крок 2", практично орієнтованого державного іспиту; виробничу практику тощо. Один навчальний рік включає 60 кредитів; в експериментальному плані тривалість кредиту становить 30 навчальних годин.

знання - результат процесу діяльності пізнання, перевірене суспільною практикою і логічно упорядковане відображення її у свідомості людини. Знання - категорія, яка відбиває зв'язок між пізнавальною й практичною діяльністю людини. Знання виявляються в системі понять, суджень, уявлень та образів, орієнтовних основ дій тощо, яка має певний обсяг і якість. Знання можливо ідентифікувати тільки за умови їх проявлення у вигляді умінь виконувати відповідні розумові або фізичні дії.

модуль - це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу. Доцільно формувати модулі, кратні цілому кредиту або його половині. Модуль може складатися з кількох змістових модулів;

змістовий модуль - це система навчальних елементів, що поєднані за ознакою відповідності певному навчальному об'єктові;

навчальний елемент (дидактична одиниця) - мінімальна доза навчальної інформації, що зберігає властивості навчального об'єкта;

навчальний об'єкт - навчальна інформація певного обсягу, що має самостійну логічну структуру та зміст, і дає змогу оперувати цією інформацією у процесі мислення.

навичка - дії, що виконуються під час здійснення певної діяльності, які завдяки численним повторенням стають автоматичними і виконуються без свідомого контролю.

узагальнений об'єкт діяльності фахівця з вищою освітою - природна чи штучна система, що розвивається. Характерні етапи цього розвитку визначають цикл взаємодії фахівця й системи.

уміння - здатність людини виконувати певні дії під час здійснення тієї чи іншої діяльності на основі відповідних знань.

1. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програма з нормальної фізіології для вищих медичних закладів освіти України III-IV рівнів акредитації складена для спеціальностей "Лікувальна справа", "Педіатрія", "Медико-профілактична справа" напряму підготовки "Медицина" відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ) і освітньо-професійної програми (ОПП) підготовки фахівців, затвердженими наказом МОН України від 16.04.03 N 239 та навчального плану, затвердженого наказом МОЗ України від 18.06.02 N 221. Термін навчання за цими спеціальностями здійснюється протягом 6 років, а базова медична підготовка - протягом 5 років.

Згідно з навчальним планом вивчення нормальної фізіології здійснюється в III-IV семестрах.

Нормальна фізіологія як навчальна дисципліна:

а) базується на вивченні студентами медичної біології, ..., й інтегрується з цими дисциплінами;

б) закладає основи вивчення студентами патологічної фізіології, .........., що передбачає інтеграцію викладання з цими дисциплінами та формування умінь застосовувати знання з нормальної фізіології в процесі подальшого навчання й у професійній діяльності,

в) закладає основи здорового способу життя та профілактики порушення функцій в процесі життєдіяльності.

Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу.

Програму дисципліни "нормальна фізіологія" поділено на 3 модулі, які у свою чергу поділяються на 17 змістових модулів:

Змістові модулі:

1. Введення в фізіологію.

2. Фізіологія збудливих структур.

3. Нервова регуляція функцій організму.

4. Роль центральної нервової системи (ЦНС) в регуляції рухових функцій.

5. Роль автономної нервової системи в регуляції вісцеральних функцій.

6. Гуморальна регуляція та роль ендокринних залоз у регуляції вісцеральних функцій організму.

Модуль 2. Фізіологія вісцеральних систем:

Змістові модулі:

7. Система травлення.

8. Система крові.

9. Система кровообігу.

10. Система дихання.

11. Енергетичний обмін.

12. Терморегуляція.

13. Система виділення.

Змістові модулі:

14. Фізіологія сенсорних систем

15. Фізіологічні основи поведінки

16. Вища нервова діяльність людини

17. Фізіологія трудової діяльності і спорту

Видами навчальних занять згідно з навчальним планом є: а) лекції, б) практичні заняття, в) самостійна робота студентів, г) консультації.

Практичні заняття за методикою їх організації є лабораторними, бо передбачають:

- дослідження функцій в експериментах на тваринах;

- дослідження функцій здорової людини;

- вирішення ситуаційних задач () .

Кафедри нормальної фізіології мають право вносити зміни до навчальної програми у межах до 15%.

Засвоєння теми (поточний контроль) контролюється на практичних заняттях відповідно до конкретних цілей, засвоєння змістових модулів (проміжний контроль) - на практичних підсумкових заняттях. Рекомендується застосовувати такі засоби діагностики рівня підготовки студентів: комп'ютерні тести, розв'язування ситуаційних задач, проведення лабораторних досліджень і трактування та оцінка їх результатів, аналіз і оцінка результатів інструментальних досліджень і параметрів, що характеризують функції організму людини, його систем та органів; контроль практичних навичок

Підсумковий контроль засвоєння модулів здійснюється по їх завершенню на підсумкових контрольних заняттях. Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою і виставляється за багатобальною шкалою з урахуванням оцінок засвоєння окремих модулів.

Для тих студентів, які хочуть поліпшити оцінку з дисципліни, по завершенню вивчення дисципліни навчальним планом передбачено термін для перескладання.

Структурований план (приклад) підготовки з дисципліни "Нормальна фізіологія" для студентів медичного факультету за спеціальностями

Примітка: 1 кредит ECTS - 30 годин; аудиторне навантаження - 66%, СРС - 34%

Опис цілей навчання в термінах діяльності ґрунтується на чіткому визначенні рівня сформованості і на дотриманні вимоги узгодженості між предметом діяльності і дієсловом, яким сама дія визначається. Наведемо нижче використані терміни (дієслово і пряме доповнення - дія і предмет дії), які відповідають прийнятій таксономії цілей навчання.

Пізнавальний (когнітивний) домен має шість таксономічних рівнів:

Отже, при формулюванні кінцевих цілей навчання до уваги бралися такі ключові слова - дієслова і пряме доповнення:

Таксономічний рівень 6.00 - вміння визначати цінність та придатність певних засобів для досягнення певної мети, як правило, відповідає формулюванню кінцевих цілей на рівні вимог КХ фахівця на етапах післядипломної підготовки.

Модуль 3. Вищі інтегративні функції.

Конкретні цілі:

Аналізувати стан функцій сенсорної системи, її структурних елементів та допоміжних структур на підставі диференційованих для кожної сенсорної системи критеріїв.

Трактувати функції каналів передачі інформації та рівнів організації кожної з сенсорних систем на підставі аналізу параметрів: абсолютних та диференційованих порогів відповідної чутливості, стану рецептивних полів, формування сенсорних образів.

Аналізувати вікові особливості формування та функцій сенсорних систем.

Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження кожної з сенсорних систем.

Тема 1. Загальна характеристика сенсорних систем

Поняття про сенсорні системи або аналізатори. Значення сенсорних систем у пізнаванні світу. Системний фактор сприймання.

Тема 2. Сомато-сенсорна система.

Структурно-функціональна організація сомато-сенсорної системи (шкірної та пропріоцептивної чутливостей). Фізіологічні основи болю. Ноцицепція, фізіологічна характеристика ноцицепторів.

Тема 3. Зорова сенсорна система.

Конкретні цілі:

Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження вищої нервової діяльності: утворення, збереження і гальмування умовних рефлексів; подразнення й пошкодження структур переднього мозку, що беруть участь у вищих інтегративних функціях ЦНС; реєстрація викликаних потенціалів та ЕЕГ.

Пояснювати механізми виникнення біологічних потреб і мотивацій та їх роль у формуванні вроджених і набутих форм поведінки організму.

Аналізувати регульовані параметри гомеостазу і пояснювати структуру цілісного поведінкового акту (функціональну систему поведінки)

Пояснювати механізми формування емоцій, їх роль у поведінкових реакціях організму на підставі фізіологічних критеріїв емоцій.

Аналізувати вікові особливості вищої нервової діяльності (поведінкових реакцій) організму

Трактувати властивості основних нервових процесів - збудження й гальмування, що обумовлюють тип нервової системи (сила, врівноваженість та рухомість).

Тема 8. Вища нервова діяльність, фізіологічні основи поведінки.

Поняття про вищу нервову діяльність, методи її дослідження. Фізіологічні основи поведінки. Потреби і мотивації, їх фізіологічні механізми, роль у формуванні поведінки.

Тема 9. Функціональна система поведінки. Фізіологія емоцій.

Конкретні цілі:

Пояснювати механізми інтегративної діяльності на основі аналізу ролі різних структур нової кори головного мозку.

Пояснювати механізми інтегративної діяльності нової кори головного мозку при формуванні мови у людини й оцінювати її стан на підставі фізіологічних критеріїв.

Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження типів нервової системи у людини.

Пояснювати механізми інтегративної діяльності головного мозку, що обумовлюють процеси свідомості, мислення, сну та його видів.

Тема 10. Особливості ВНД людини.

Функції нової кори головного мозку й вища нервова діяльність людини. Функціональна асиметрія кори великих півкуль головного мозку, концепція домінантної півкулі, функції недомінантної півкулі, взаємодія півкуль. Мова. Функції мови. Фізіологічні основи її формування. Вікові аспекти вищої нервової діяльності у людини.

Конкретні цілі:

Трактувати показники м'язової працездатності людини, аналізувати чинники, від яких залежить їх величина.

Аналізувати чинники, які визначають швидкість розвитку втоми під час м'язової роботи

Пояснювати локалізацію і механізми розвитку втоми людини під час трудової діяльності

Пояснювати принципи побудови оптимальних режимів тренування.

Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження стану фізичної працездатності (витривалості, сили, швидкості.)

Тема 11. Трудова діяльність, теорії розвитку втоми, оптимальні режими.

Трудова діяльність. Фізіологічні основи праці. Сила, витривалість, працездатність. Особливості фізичної і розумової праці. Нервово-гуморальні механізми регуляції праці - трудової діяльності. Втома як реакція цілісного організму, . . . . ..

Орієнтовна структура (приклад) залікового кредиту - модулю 3: Вищі інтегративні функції.

Аудиторна робота - 58%, СРС - 42%