Про регламентацію діяльності опікової служби в Україні

Заходи, що приводились Міністерством охорони здоров'я, його службами, закладами на місцях, республіканським опіковим центром, дозволили розширити мережу опікових відділень: відкрити 30 спеціалізованих відділень на 1470 ліжок (з них одне - дитяче), які мають у своєму складі від 30 до 60 ліжок. Забезпеченість опіковими ліжками становить від 0,19 на 10000 населення до 0,32 (при нормі 0,4).

Спеціалізовану медичну допомогу надають близько 170 спеціалістів, які підвищили кваліфікацію на базі республіканського опікового центру Київського НДІ гематології та переливання крові. Київського та Харківського інститутів удосконалення лікарів та тематичних циклах або курсах інформації та стажування.

У більшості областей (від 80 до 95 відсотків ЦРЛ, ЦМЛ) працюють лікарі-хірурги, травматологи, які пройшли підготовку з комбустіології на базі обласних опікових відділень.

В Україні у 1989-1990 рр. опечених було 165-166 тисяч, або 31,8 на 10000 фактичного населення; з них 29,5-30,2 тисяч дітей (26,6 на 10000 дитячого населення). У 1991 р. число опіків зросло та дорівнювало 175 тисяч (33,9 на 10000 населення). Щороку помирає від опіків понад тисячу чоловік, а 25% загального числа померлих припадає на дітей. Загальна смертність становить 0,6%. Курс лікування одного дорослого з опіком у Київському опіковому центрі на червень 1993 р. коштував від 400000 до 5000000 крб., що залежить від характеру опікової травми.

Незважаючи на деякі досягнення у лікуванні опечених, практично усі опікові відділення (центри) потребують: зміцнення матеріально-технічної бази (площа на одного опеченого становить від 3 до 4,5 кв. м при нормі 10,4 кв. м); організації блоків реанімації та інтенсивного лікування; утворення септичних блоків (якщо лікується 30% хворих з тяжкими опіками); упорядкованого забезпечення спеціальним хірургічним, загальномедичним інструментарієм та устаткуванням (електродерматоми, фіброскопи тощо), колоїдними плазмозамінниками, бідковими препаратами крові, антибіотиками широкого спектру дії, антисептиками, інгібіторами протеолізу, гормональними та іншими препаратами.

Неповною мірою налагоджено амбулаторно-поліклінічну допомогу хворим з опіками, їх диспансеризацію, реабілітацію на базах лікувальних закладів областей; санаторно-курортне лікування; лабораторне забезпечення; підготовку навчання з опікової травми у медичних інститутах та училищах.

Напруженість праці комбустіолога, значна психоемоційна завантаженість, високий рівень інфекційно-алергічних захворювань медичного персоналу опікових відділень обумовлюють значну плинність працівників (понад 15%), некомплектність опікових відділень лікарями, середнім та молодшим медичним персоналом у більшості областей України.

Для усунення недоліків у забезпеченні медичною допомогою хворих з опіками та їх наслідків, подальшого розвитку та удосконалення спеціалізованої допомоги хворим з термічними ураженнями

1. Затвердити та взяти до виконання:

1.1. Інструктивно-методичну вказівку з питання забезпечення медичною допомогою хворих з термічними ураженнями на етапах лікування та евакуації (додається).

1.2. Положення про головного позаштатного спеціаліста-комбустіолога Міністерства охорони здоров'я України (додається).

1.3. Положення про Український опіковий центр (додається).

1.4. Положення про головного та заштатного спеціаліста-комбустіолога Міністерства охорони здоров'я Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, міських державних адміністрацій (додається).

1.5. Положення про міжобласний опіковий центр для дорослих та дітей (додається).

1.6. Положення про обласне (міське, міжрайонне) опікове відділення для дорослих та дітей (додається).

1.7. Положення про дитяче опікове відділення (додається).

1.8. Положення про відділення (блок) реанімації та інтенсивної терапії опікового відділення (центру) (додається).

1.9. Положення про завідуючого опіковим відділенням (додається).

1.10. Положення про лікаря-комбустіолога опікового відділення (додається).

1.11. Положення про старшу медичну сестру опікового відділення (додається).

1.12. Положення про операційну медичну сестру опікового відділення (додається).

1.13. Положення про старшу операційну медичну сестру опікового відділення (додається).

1.14. Положення про медичну сестру маніпуляційного кабінету опікового відділення (додається).

1.15. Положення про медичну сестру опікового відділення (додається).

1.16. Положення про сестру-хазяйку опікового відділення (додається).

1.17. Положення про молодшу медичну сестру (санітарку) опікового відділення (додається).

1.18. Орієнтовні штатні нормативи та функціональна структура Українського, міжобласного, обласного та міжрайонного опікових центрів (відділень) (додається).

1.19. Примірний перелік спеціального устаткування та інструментарію для опікових відділень (додається).

1.20. Примірний перелік медикаментів та перев'язочних засобів для опікових відділень (центрів) (додається).

1.21. Орієнтовний перелік та річна потреба у крові та препаратах із неї для опікових відділень (центрів) (додається).

1.22. Основні показники якості проведення допомоги опеченими в області (додається).

1.23. Перелік спеціального устаткування та приладів, потрібних для лікування опечених у ЦРЛ, ЦМЛ та лікувальних санітарних частинах (ЛСЧ) (додається).

1.24. Примірна функціональна структура дорослого та дитячого опікового відділення (додається).

1.25. Схема звіту про діяльність та роботу опікового відділення (центру) за рік (додається).

1.26. Перелік опікових відділень (центрів) України (додається).

2. Визначити головним консультативно-лікувальним, науково-методичним закладом з проблем опікової травми у дітей та дорослих в Україні Київський НДІ гематології та переливання крові МОЗ України (директор - Перехрестенко П.М.).

3. Призначити головним позаштатним спеціалістом Міністерства охорони здоров'я України з опікової травми - комбустіологом керівника опікового відділення Київського НДІ гематології та переливання крові доктора медичних наук, професора Повстяного Миколу Юхимовича.

Пропоную:

1. Міністру охорони здоров'я Республіки Крим, керівникам управлінь органів охорони здоров'я, обласних, Київської і Севастопольської міських виконкомів протягом першого півріччя 1994 р. проаналізувати причини опікового травматизму, рівень спеціалізованої меддопомоги хворим з опіками (дорослим та дітям), розробити перспективну комплексну програму її розвитку, удосконалення організації, планування та фінансування в умовах господарського механізму у системі охорони здоров'я і відобразити у наказах по органах до 01.10.94:

1.1. Привести у відповідність штатний розклад діючих та нововведених опікових відділень із розрахунку один лікар-комбустіолог на вісім хворих, один лікар-анестезіолог на 20-25 хворих, звільнений завідуючий опіковим відділенням.

1.2. Завершити у 1995 році реорганізацію опікових відділень в обласних, багатопрофільних місцевих лікарнях, у залежності від потреби населення у спеціалізованій медичній допомозі відкрити 40 та більше ліжок.

1.3. В областях, де число населення понад 2 млн. осіб (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Львівська, Одеська, Харківська області та Республіка Крим), відкрити дитяче опікове відділення із розрахунку 0,15 ліжка на 10000 населення у комплексі з дорослим опіковим відділенням.

1.4. Організувати відновне лікування дорослих та дітей з опіковою травмою на базі ортопедичних санаторіїв, місцевих фізіотерапевтичних лікарень, виділити у них необхідне число місць. Зобов'язати головних лікарів місцевих санаторіїв, водофізіотерапевтичних лікарень узагальнити досвід реабілітації опікових хворих на своїх базах та до 01.01.95 доповісти Головному управлінню організації медичної допомоги та медичного страхування МОЗ України про можливість планової реабілітації цієї категорії реконвалесценти, копію листа направити головним позаштатним обласним комбустіологам.

1.5. Призначити головними позаштатними комбустіологами управлінь охорони здоров'я обласних держвиконкомів - завідуючих обласними опіковими відділеннями.

2. Начальнику Головного управління охорони здоров'я Київського міського держвиконкому розглянути питання про створення на базі 23-ї лікарні М.І. Калініна амбулаторного поліклінічного опікового відділення з відповідним лікуванням з необхідним штатом для консервативної реабілітації (відділення лікувальної фізкультури, відділення фізіотерапії, відділення праце- та механотерапії, водолікарня) відповідно до норм, що діють у поліклінічних відділеннях номерних лікарень, та з правом оформлення листка непрацездатності. Про наслідки вивчення питання доповісти начальнику Головного управління організації медичної допомоги та медичного страхування до 01.01.95.

3. Директору Київського НДІ гематології та переливання крові Перехрестенку П.М. та керівнику Українського опікового центру Повстяному М.К:

3.1. До 01.12.94 разом з директорами науково-дослідних інститутів хірургічного профілю, інститутів та кафедр удосконалення лікарів, ректорами медичних інститутів визначити пріоритетні наукові напрями досліджень з проблеми "Комбустіологія" та подати скоординовані економічно обґрунтовані конкурсні програми наукових досліджень з актуальних питань профілактики, лікування та реабілітації опікових хворих, у тому числі дітей, до конкурсної комісії Міністерства охорони здоров'я України.

3.2. До 01.12.94 переглянути штатний розклад Українського опікового центру та внести пропозиції до МОЗ України відносно включення в нього організаційно-методичного відділу, укомплектувати його штатами, згідно з Положенням про Український опіковий центр.

3.3. До 01.12.94 вивчити стан опікової служби в Україні за даними звітів про діяльність опікового відділення (центру) за 1993 рік та подати Головному управлінню організації медичної допомоги та медичного страхування пропозиції щодо створення Експертної ради по вивченню якості лікування опечених.

4. Вважати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства охорони здоров'я УРСР від 19.03.82 N 168 "Про подальше удосконалення медичної допомоги хворим з опіковими ураженнями".

5. Контроль за виконанням даного наказу покласти на заступника Міністра охорони здоров'я України В.Д. Юрченка.

1.1. Головним позаштатним спеціалістом-комбустіологом Міністерства охорони здоров'я України (далі - головний спеціаліст) призначається висококваліфікований спеціаліст, який знає питання служби, має високу теоретичну і практичну підготовку з комбустіології, знає суміжні спеціальності.

1.2. Призначення і звільнення головного спеціаліста здійснюється наказом Міністерства охорони здоров'я України.

1.3. Головний спеціаліст здійснює організаційно-методичну роботу, спрямовану на подальший розвиток та вдосконалення комбустіологічної служби України. Координує роботу головних позаштатних спеціалістів-комбустіологів Міністерства охорони здоров'я Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

1.4. Головний спеціаліст у своїй діяльності керується законодавством України, даним Положенням, наказами та вказівками Міністерства охорони здоров'я України.

Основними завданнями головного спеціаліста є:

2.1. Розробка та здійснення дій, спрямованих на профілактику опіків та правильне їх діагностування.

2.2. Організація проведення аналізу якості лікування опечених та реконвалесцентів і вжиття заходів щодо її покращання в амбулаторно-поліклінічних та стаціонарних умовах країни.

2.3. Вивчення потреби в апаратах, інструментах, медичному обладнанні і медикаментах лікувальних закладів опікової служби та прийняття конкретних дій по забезпеченню їх матеріальними ресурсами.

2.4. Корегування організації впровадження в практику наукових досліджень та різноманітних технологій, видання інструктивних матеріалів.

2.5. Корегування напрямів і планів наукових досліджень з урахуванням вимог практичної охорони здоров'я, найважливіших проблем теорії та практики комбустіології.

2.6. Розробка моделей кінцевих результатів і стандартів якості лікування в умовах нового господарського механізму та переходу до страхової медицини.

2.7. Планування та організація проведення науково-практичних конференцій, нарад-семінарів тощо.

2.8. Вивчення причин, що зумовлюють скарги населення на якість комбустіологічної допомоги, розробка та вжиття заходів до усунення недоліків.

3. Головний позаштатний комбустіолог Міністерства охорони здоров'я України зобов'язаний:

3.1. Вивчати стан здоров'я населення та якість медичної допомоги, в тому числі диспансеризації хворих шляхом планових перевірок та їх аналізу із залученням працівників науково-дослідних, медичних інститутів та лікувально-профілактичних закладів.

3.2. Аналізувати статистичний матеріал за даними звітів обласних опікових відділень та розробляти перспективні плани, поліпшення якості та удосконалення організації лікувально-профілактичної допомоги населенню.

3.3. Доводити до відома Міністерства охорони здоров'я України та місцевих органів охорони здоров'я про виявлені недоліки в організації та наданні спеціалізованої медичної допомоги опеченим та реконвалесцентам і вносити відповідні пропозиції щодо поліпшення її та роботи обласних опікових відділень.

3.3. Не рідше одного разу на рік проводити нараду-семінар із головними позаштатними обласними спеціалістами-комбустіологами, де розглядати невідкладні актуальні питання опікової служби.

4. Головний слеціаліст-комбустіолог Міністерства охорони здоров'я має право:

4.1. Контролювати діяльність головних позаштатних обласних спеціалістів, роботу лікувально-профілактичних закладів, клінік, центрів по визначенню якості лікування хворих, впровадженню у практику нових методів профілактики, діагностики, лікування та нових форм організації служби.

4.2. Вносити на розгляд Міністерства охорони здоров'я України та місцевих органів охорони здоров'я пропозиції щодо заохочування спеціалістів лікувально-профілактичних закладів за хорошу роботу по організації та наданню лікувально-профілактичної допомоги населенню.

4.3. На основі результатів науково-практичних і економічних досліджень обґрунтовувати перед відповідними відомствами та організаціями необхідність проведення заходів по запобіганню опіковому травматизму. Порушувати перед правовими органами питання про недоліки з боку відомств, організацій і підприємств, що обумовлюють підвищення рівня опікового травматизму та спричинюють значну інвалідність опечених.

5. Робота головного спеціаліста в інших лікувально-профілактичних закладах, НДІ, медичних інститутах чи медичних училищах за сумісництвом вирішується відповідно до існуючого положення про сумісництво.

6. Головний спеціаліст постійно підвищує рівень своїх знань, форм і методів роботи.

1. Український опіковий центр забезпечує лікування опечених дорослих та дітей і координує діяльність опікової служби в Україні.

2. Український опіковий центр створений при Київському НДІ гематології та переливання крові і розташований на базі 23-ї лікарні м. Києва.

3. Український опіковий центр має відділення: відділення для лікування дорослих опечених на 60 ліжок та дітей - на 50 ліжок, із яких 19 ліжок призначено для реконструктивно-відновної хірургії окремим блоком.

Доросле опікове відділення має 14 палат, дві перев'язочних для інфікованих хворих, кімнату для внутрішньовенних переливань, маніпуляційний кабінет, фізіотерапевтичний кабінет. Операційний блок на загальній площі 60 кв. м включає доопераційну і операційну зали на два столи, матеріальну та стерилізаційну.

Дитяче опікове відділення має 11 палат, перев'язочну для інфікованих хворих на два столи, кабінет для внутрішньовенних переливань, маніпуляційний кабінет. Операційній блок на загальній площі 85 кв. м на три столи; окрему операційну для хворих з опіковими деформаціями. Окремо виділених приміщень для проведення гемо- та спленосорбцій немає, як і інших кімнат (лазеротерапії та вказаних у Примірній функціональній структурі дорослого та дитячого опікового відділення), це лікування проводиться у перев'язочній.

Блок для реконструктивно-відновної хірургії має чисту перев'язочну на два столи.

Приймальне відділення займає 4 кімнати. Амбулаторне обслуговування та консультації проводяться у приймальному відділенні фахівцями опікового центру.

4. Український опіковий центр у своїй діяльності керується нормативними документами, що регламентують роботу закладів системи охорони здоров'я та науки, даним Положенням, наказами по лікарні (інституту), на базі яких він розташований та створений.

Основними завданнями і функціями є:

- проведення екстреної та планової стаціонарної спеціалізованої медичної допомоги дорослим і дітям з термічними ураженнями та їх наслідками у відділеннях центру;

- проведення екстреної та планової лікувально-консультативної допомоги іншим опіковим центрам та відділенням України по лікуванню тяжкоопечених на місцях;

- проведення спеціалізованої медичної допомоги хворим з механічними ушкодженнями, з рядом хірургічних захворювань, які ускладнені втратою покриву шкіри або мають дерматогенні контрактури та трофічні виразки внаслідок вказаних процесів;

- координація діяльності усієї структури (системи) опікових центрів та відділень по проведенню спеціалізованої медичної допомоги хворим з опіками та їх наслідками на сучасному науковому та організаційно-методичному рівні;

- розробка та впровадження у практичну діяльність сучасних перспективних як вітчизняних, так і закордонних методів діагностики, лікування, реабілітації та профілактики опіків у дорослих та дітей;

- визначення та узагальнення роботи опікових відділень України, удосконалення систем роботи опікової служби;

- проведення Українських наукових конференцій, науково-практичних семінарів, міжобласних конференцій, що спрямовані на розробку нових наукових досліджень та удосконалення роботи опікової служби;

- координація наукових досліджень з термічних уражень, що проводяться у НДІ та медичних інститутах України;

- розробка методичних рекомендацій та інших інструктивних вказівок для впровадження в обласні, міжрайонні опікові відділення та відділення ортопедо-травматологічні, хірургічні;

- підготовка наукових кадрів (аспірантів, докторантів);

- формування у складі опікового центру спеціалізованої медичної бригади, що постійно готова до роботи у надзвичайних ситуаціях в межах однієї республіканської служби екстреної медичної допомоги. Госпіталізація уражених згідно з показаннями на стаціонарне лікування;

- вивчення можливостей поточного виробництва медичної техніки та обладнання на діючих підприємствах, в тому числі і військовому комплексі України;

- розробка нових медичних технологій та медичної техніки для лікування та реабілітації хворих з опіковою травмою;

- створення єдиного республіканського банку даних з опікових травм з використанням комп'ютерної техніки; розробка спеціальних програм;

- вивчення разом з профспілковими організаціями, відомствами і розробка пропозицій щодо використання санаторно-курортних баз та профілакторіїв для відновного лікування хворих, які перенесли опікову травму.

1. До Українського опікового центру в межах міста Києва направляються хворі станцією швидкої медичної допомоги, лікарями амбулаторно-поліклінічного прийому лікувально-профілактичних закладів, можливе самозвернення.

Хворі з опіками та їх наслідками з Київської області за договором між керівниками управління охорони здоров'я Київської міської та обласних державних адміністрацій направляються хірургами ЦРЛ. Хворі з інших областей, що госпіталізуються, як правило планово, повинні мати направлення управління охорони здоров'я області або гарантійного листа установи, закладу про оплату лікування.

2. У направленні зазначаються дані витягу з історії хвороби, що відображають загальний стан хворого, клініко-лабораторні дослідження у динаміці та на час направлення до Українського опікового центру.

3. Показання для направлення до Українського опікового центру:

- глибокі опіки на площі від 30 до 50% поверхні тіла (п.т.);

- глибокі опіки до 20% поверхні тіла, коли розкриті великі суглоби та є небезпека розвитку сепсису;

- опіки IIIБ та IV ступенів кистей при оголенні або омертвінні глибоких структур (зв'язок, суглобів, кісток);

- глибокі опіки волосяної частини голови з оголенням понад 1/4 поверхні черепа;

- повні травматичні скальпи більш ніж 1/2 волосяної частини голови;

- опікове виснаження при площі глибоких опіків менше 20% п.т.;

- комбінована термомеханічна травма з ушкодженням органів руху та опори або без його ушкодження, при глибоких опіках понад 10% поверхні тіла;

- електротравма з ушкодженням магістральних судин, важких суглобів, при необхідності вирішення питання ампутації кінцівок;

- опікові деформації (контрактури, анкілози, вивихи, підвивихи та інші) будь-яких локалізацій та різних ступенів, особливо III та IV ступнів;

- великі гіпертрофічні та келоїдні післяопікові рубці, післяопікові рубці з виразками без порушення функцій органів руху та опори.

Хворі з свіжою опіковою травмою направляються у опіковий центр тільки після їх попереднього огляду консультантом Українського опікового центру.

1. Загальний аналіз сечі.

2. Загальний аналіз крові.

3. Кров на реакцію Вассермана.

4. Протеїнограма.

5. Кров на СНІД.

6. Час зсідання крові, тривалість кровотечі, протромбіновий час (при направленні хворих з опіковими деформаціями).

7. Рентгенографія суглобів ділянки післяопікових конрактур та деформацій.

8. Рентгенографія суглобів ділянки післяопікових контрактур, деформацій III або IV ступеня.

9. Довідки: про контакт з інфекційними хворими, проведені щеплення (для дітей).

1. Використання сучасних методів комплексної консервативної терапії опікової хвороби із застосуванням трансфузійної терапії, гормонів, інгібіторів протеаз, антибактеріальної терапії, пасивної та активної імунотерапії.

2. Консервативне лікування поверхневих опіків та підготовка глибоких опіків до відновлення втраченого покриву шкіри з використанням, поряд з прийнятими перев'язочними методами, некротомій та некректомій, керованого повітряного середовища, гнотобіологічних камер, протеолітичних ферментів та інших засобів місцевого лікування.

3. Застосування сучасних методів оперативного відновлення втраченого покриву шкіри з використанням стебельчастих засобів шкірної пластики (італійська та філатовська пластика), аутодермопластика розщепленими трансплантатами різної товщини, алоксенодермопластика кріоконсервованими трансплантатами.

4. Проведення комплексу консервативних заходів, спрямованих на розсмоктування рубців та заміну структури тканини в ділянці наслідків опікової травми та оперативне лікування осіб з гіпертрофічними та колоїдними рубцями, трофічними післяопіковими виразками.

5. Проведення всього комплексу відновно-реконструктивних втручань у хворих з опіковими деформаціями будь-яких ділянок тіла та ступенів із застосуванням усіх відомих пластик шкіри, а також в міру потреби пересадка зв'язок, кісток, втручання на глибинних структурах.

6. Реабілітація хворих, які перенесли широкі та критичні глибокі опіки як з ушкодженням функцій органів руху та опори, так і з порушенням функції внутрішніх органів.

1. Дерматоми - клейові та електричні (з циркулярним та поверхнево-поступальним рухом ножа).

2. Апарати для створення сітчастих трансплантатів.

3. Наркозно-дихальна апаратура:

а) апарати типу "Полінаркон",

б) об'ємні респіратори (тип РО-3, РО-6),

в) дитячі наркозні апарати.

4. Дистракційні та функціонально-дистракційні (шарнірно-дистракційні апарати) типу Ілізарова, Волкова-Оганесяна, Гудушаурі та інші.

5. Каталки з гідравлічним підйомом та опусканням панелі.

6. Операційні та перев'язочні столи.

7. Шини Белера, стойки Брауна.

8. Барокамера "Іртиш", "Ока".

9. Дефібрилятор.

10. Гнотобіологічні камери для кінцівок.

11. Столи перев'язочні-ваги.

12. Електрокардіограф шестиканальний (ЕЛКАР-6 з приставками пульсо-балісто-фоно- та реографії).

13. Апарат для визначення показників кислотно-лужної рівноваги (типу мікроаструп).

14. Апарати кріохірургічні.

15. Апарати для визначення основних електролітів.

16. Апарати дня визначення основних параметрів зовнішнього дихання (оксиспірографи, "пневмоскрин").

17. Стаціонарні та переносні бактерицидні лампи.

18. Апарати для праце- та механотерапії, розробки великих суглобів і кистей.

19. Холодильники.

20. Апарати ультразвукової різки тканин (УРСК-7Н та інші).

21. Тромбоеластограф.

22. Ліжко на повітряній подушці (типу "Клінітрон").

23. Аеротерапевтичні установки (типу АТУ-1, 2, 3, 5; ДФТУ-02).

24. Ліжка-сітки.

25. Лазерні установки (з інфрачервоним та ультрафіолетовим спектрами).

26. Апарати УФО крові (типу "Ізольда").

27. Апарати для гемосорбції та плазмаферезу.

28. Інфрачервоні опромінювачі хворого (лампи ІЗКЛ та інші).

29. Апарати черезшкірного кисневого моніторингу.

30. Апарати дозованого прийому сумішей для харчування при ентеральному зондовому харчуванні тощо.