2.9.2. Загальні вимоги до безпеки вібраційної обстановки у приміщеннях і на території портів і пристаней на робочих місцях визначаються ДСТ 12.1.012-90 "Вібраційна безпека. Загальні вимоги", "Державними санітарними нормами виробничої та локальної вібрації"3.3.6.039-99, а у місцях знаходження пасажирів - "Методичними рекомендаціями" N 2957-84.
2.9.3. Вимоги до вимірювання шуму визначаються ДСТ 12.1.023-80 "Шум. Методи визначення шумових характеристик і джерел шуму", "Методичні рекомендації щодо проведення вимірів і гігієнічної оцінки шумів на робочих місцях", "Гігієнічні рекомендації щодо встановлення рівнів шуму на робочих місцях з урахуванням напруженості і важкості праці", "Методичні рекомендації щодо дозової оцінки виробничих шумів" N 2908-82, ДСТ 12.1.050-86 "Методи вимірювання шуму на робочих місцях".
2.9.4. Вимоги до вимірів вібрації визначаються ДСТ 12.1.050-86 "Методи вимірювання шуму на на робочих місцях", "Санітарних норм вібрації на робочих місцях" N 3044-84, "Методичні вказівки щодо проведення вимірювань і гігієнічній оцінці виробничих вібрацій" N 3911-85.
2.9.5. Виміри шуму і вібрації на робочих місцях, в зонах і приміщеннях знаходження пасажирів, збудованих чи реконструйованих портів і пристаней провадяться під час здачі об'єкта приймальній комісії.
2.9.6. Якщо на збудованому (реконструйованому) об'єкті рівні шуму або вібрації перевищують припустимі, вживаються додаткові заходи для забезпечення нормативних вимог.
Застосування засобів індивідуального захисту від шуму визначається ДСТ 12.1.029-80 "Засоби і методи захисту від шуму, Класифікація", від вібрації - ДСТ 12.4.024-76 "Взуття спеціальне віброзахисне".
2.9.7. Результати віброакустичних вимірів під час здачі в експлуатацію порту або пристані вносяться у Санітарний паспорт промислового об'єкту.
Захист від електромагнітних полів та іонізуючою випромінювання
2.9.8. При проектуванні об'єктів порту, що слугують джерелом електромагнітних полів, необхідно враховувати вимоги ДСТ 12.1.002-84 "Електричні поля промислової частоти. Припустимі рівні напруженості і вимоги щодо проведення контролю на робочих місцях і вимоги до проведення контролю", ДСТ 12.1.006-84 "Електромагнітні поля радіочастот. Припустимі рівні на робочих місцях", "Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань", Вимоги до проведення вимірювань", "Санітарних норм і правил розміщення радіотелевізійних і радіолокаційних станцій", "Санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів високих, ультрависоких, і надвисоких частот", "Радіоцентри, що передають і приймають. Норми проектування", "Державних санітарних норм захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань" N 239.
2.9.9. При проектуванні ВПК для перевантажування радіоактивних речовин необхідно передбачити вимоги і засоби, що запобігають шкідливому впливові на працюючих іонізуючого опромінення згідно з "Основними санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого опромінення" і "Нормами радіаційної безпеки (НРБ-76/87) і Нормами радіаційної безпеки України (НРБУ-97).
3. САНІТАРНІ ВИМОГИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ВИКОНАННЮ ПРИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ПОРТІВ
3.1. Територія порту
3.1.1. Територія порту (пристані, причали) повинні утримуватися у чистоті. Проїзди і підходи повинні бути вільними для руху, вирівняні, не мати вибоїн, освітлені відповідно до розділу 2.8 цих Правил.
Ями, збудовані з технічною метою, повинні бути огороджені.
3.1.2. Робочі місця, проїзди і проходи, що прилягають до виробничих, адміністративних і санітарно-побутових приміщень, складів, причалів, необхідно систематично очищати від сміття, залишків вантажу, тари, накопичень бруду, пилу, використовуючи очищення і поливання цих місць.
3.1.3. У місцях проведення перевантажувальних робіт не припускаються ремонтні роботи (фарбування, піскоструминна обробка, різання, зварювання і т. ін.), що створюють небезпеку для портових робітників.
3.1.4. Причали, пірси, естакади і рампи, на яких використовуються внутрішні портові навантажувачі, повинні бути обладнані по краю міцними бортовими брусами (колесовідбивачами), що захищають машини від падіння.
3.1.5. Водостоки (канали) для відведення атмосферних вод належить регулярно прочищати і ремонтувати.
3.1.6. Збирання й утилізація твердих відходів, сміття з території порту та суден повинні здійснюватись згідно з Правилами санітарного утримання території населених місць, Інструкції щодо збору, видаленню і знезараженню сміття морських портів.
3.1.7. Сміття і відходи виробництва необхідно збирати на спеціально обладнані майданчики або у контейнери.
3.1.8. Вивезення сміття і виробничих відходів здійснюється транспортом спеціального призначення на міські звалища або на спеціально встановлені місця. Строки вивезення встановлюються за погодженням із органами держсаннагляду.
3.1.9. Прибирання території порту повинне провадитися по можливості з використанням засобів механізації, вологим або пневматичним способом, стаціонарними або рухомими установками, мийними і прибиральними машинами.
3.1.10. Видалення відходів підприємств громадського харчування здійснюється відповідно до санітарних правил, встановлених до цього населеного пункту.
3.1.11. Харчові відходи підприємств громадського харчування портів і суден каботажного плавання збираються у спеціально для цього призначену тару і можуть використовуватися для згодовування худобі у відповідності з вимогами санітарного утримання населених місць. Харчові відходи портів, що обслуговують міжнародні лінії, знезаражуються відповідно до вимог Інструкції щодо збору, видаленню і знешкодженню сміття морських портів.
3.1.12. На території порту (пристані) у місцях скупчення людей повинні встановлюватися урни для сміття, недопалків і ящики, що щільно замикаються. Ящики й урни повинні систематично очищуватися, а також піддаватися дезінфекції.
3.1.13. Місця для відвалів, відходів виробничого й побутового сміття належить розташовувати за межами території порту населеного пункту й охоронної зони джерел водопостачання на дільниці, погодженій з органами держсаннагляду.
3.1.14. На сміттєвивозних морських і річкових суднах повинні бути передбачені місткості для приймання фекальних стоків із суден.
3.1.15. Для догляду за територією й очистки порту повинна бути виділена спеціальна бригада у кількості осіб, яка відповідає розмірам порту і вантажообігу.
Бригада робітників щодо нагляду за територією порту повинна мати сучасні засоби механізації.
3.1.16. У кожному порту повинен встановлюватися жорсткий порядок догляду за територією і зеленими насадженнями із додержанням відповідного санітарного режиму.
3.1.17. Прибирання порту повинне здійснюватися вологим способом.
3.1.18. Місця для збору, сортування і короткочасного зберігання відходів (несправна тара, настил, залишки вантажу і т. ін.) слід відводити на спеціальних ділянках території порту.
3.1.19. Місця для збору і зберігання відходів, що містять збудників захворювань, сильнодіючі хімічні речовини і не підлягали попередній нейтралізації, дезактивації, знезараженню й дератизації, повинні бути обладнані так, щоб виключити забруднення грунту, підземних вод і атмосферного повітря. Територія повинна бути ізольованою від сторонніх осіб.
3.1.20. Місця для збору і зберігання відходів, що містять радіоактивні речовини, повинні відповідати вимогам "Санітарних правил збору, видалення і захоронення радіоактивних відходів".
3.2. Допоміжні будинки й об'єкти порту
3.2.1. Використовувати побутові приміщення не за призначенням забороняється.
3.2.2. Біля зовнішніх входів у допоміжні будівлі і приміщення повинні бути пристосування для чищення взуття від бруду.
3.2.3. Жолоби, канали, трапи, пісуари й унітази душових і вбиралень повинні регулярно прочищатися і промиватися. Застій промивних і стічних вод на підлозі неприпустимий. Прилади, що слугують для промивання унітазів, пісуарів і т. ін., повинні бути справні. Підлога у вбиральнях повинна постійно утримуватися в сухому стані.
3.2.4. Біля умивальників повинно бути мило і повітряна сушарка для рук.
3.3. Об'єкти громадського харчування
3.3.1. З метою боротьби із гризунами на харчових об'єктах повинні застосовуватися механічні засоби знищення їх (пастки, верші і т. ін.)
3.3.2. Застосування хімічних та інших методів знищення гризунів, мух та ін. комах припускається тільки за умови проведення цих заходів спеціально підготовленими особами за погодженням з представниками держсаннагляду і під їхнім наглядом.
3.3.3. У складських приміщеннях для зберігання сипких харчових продуктів (зерно, борошно, крупа і т. ін.) повинні систематично вживатися заходи боротьби з амбарними шкідниками.
Рекомендується зберігання вищезазначених продуктів провадити в охолоджених складських приміщеннях з температурою не вище +10 град. C.
3.3.4. Усі приміщення продбази повинні мати щуронепроникні вентиляційні отвори. Вентиляційні канали у холодильних камерах повинні бути закриті металевими сітками; всі вікна повинні бути засклені.
3.3.5. У приміщеннях для зберігання й обробки продуктів, естакадах, ліфтах, сходових клітках і т. ін. щоденно повинно провадитись ретельне прибирання. У приміщеннях, де здійснюються приймання та відпуск продуктів і їх сортування, прибирання повинно провадитися одразу після закінчення роботи.
3.3.6. Всі охолоджувальні приміщення продуктових баз повинні бути забезпечені достатнім штучним освітленням. Світильники повинні мати розсіювачі або інші пристосування, що виключають падіння ламп чи сколок скла і потрапляння їх у продукти.
3.3.7. Приміщення складів і бази 2-3 рази на рік, а за вказівкою санітарного нагляду й частіше, повинні білитися вапном, а стіни, що облицьовані плиткою або фарбовані стійкими емалевими фарбами, слід ретельно промивати. Місця, що уражені пліснявою, повинні попередньо дезінфікуватися.
3.3.8. Перед входом до холодильної камери необхідно класти дезінфікуючі килимки або мати.
3.3.9. Обладнання й інвентар продуктових баз повинні бути виготовлені з матеріалу, що не впливає шкідливо на продукти і легко піддається чищенню.
3.3.10. Полиці для зберігання продуктів повинні бути гладкі, рівні, щільні, без щілин і встановлені на висоті не менше 50 см від підлоги.
3.3.11. Для миття і дезінфекції візочків, обладнання, інвентарю повинні бути виділені спеціальні приміщення з водонепроникною підлогою і відповідним пристроєм для підігріву води.
3.3.12. На зберігання повинні прийматися тільки доброякісні харчові продукти у чистій полагодженій тарі, забезпечені відповідними сертифікатами. Для швидкопсувних продуктів додатково вказують дати випуску й строки реалізації.
3.3.13. Не припустимо:
- завозити продукти, що швидко псуються, теплого періоду року на бази (склади), які не забезпечені холодильником;
- зберігання безтарних харчових продуктів безпосередньо на льоду.
Примітка. Тільки в окремих випадках припустиме зберігання харчових продуктів на клейонці або стелажах, покладених на лід.
3.3.14. На крупних базах повинні бути окремі камери для зберігання однорідних харчових продуктів. На дрібних базах і складах продукти повинні розподілятися таким чином, щоб запобігти шкідливому впливу одних продуктів на інші (запах та ін.).
3.3.15. Відпуск харчових товарів з бази (складу) повинен провадитись у чистій і справній тарі. Відпуск безтарних продуктів або у брудній чи неохайній тарі забороняється.
3.3.16. Діючі у портах при продовольчих складах пункти соління й переробки овочів повинні відповідати санітарним правилам підприємств, що виробляють плодоовочеві консерви, сушені фрукти, овочі й картоплю, квашену капусту, солені овочі.
3.4. Транспортування харчових продуктів на судна
3.4.1. Доставка на судна харчових продуктів сировини, як і готової продукції, повинна провадитися на спеціально призначеному з цією метою транспорті, як правило, критому. У разі використання для перевезення харчових продуктів відкритого автотранспорту, кузов повинен покриватися листовим алюмінієм або оцинкованою сталлю, а, крім того, - забезпечений чистим брезентом і парусиною.
3.4.2. Бортові і криті машини, у тому числі ті, що охолоджуються, призначені для перевезення харчових товарів, повинні мати на бортах маркування - "ПРОДУКТОВА". Харчові продукти і півфабрикати, які швидко псуються, повинні перевозитися тільки в охолоджуваному транспорті.
3.4.3. Відповідно до п. 2.4.2 повинні бути обладнані катери, призначені для доставки харчових товарів на судна, що стоять на рейді порту, пристані. На борту таких суден повинне бути маркування "ПРОДУКТОВИЙ".
3.4.4. Забороняється використовувати автотранспорт і катери, призначені для перевезення харчових продуктів з іншою метою.
3.4.5. Для доставки півфабрикатів на судна повинна бути спеціальна тара (металева, дерев'яна) із щільно припасованими покришками, яку забороняється використовувати з іншою метою (зберігання сировини, готової продукції і т. ін.).
3.4.6. Доставка на судна хліба, булочних і кондитерських виробів (здоба, тістечка і т. ін.) повинна провадитись у спеціальних ящиках (із щільно припасованими покришками), не припускається їх деформація і забруднення. Доставка вказаних продуктів у м'якій тарі (мішках) і навалом в автомашинах і т. ін. не припустима.
3.4.7. Забороняється здійснювати вантаження харчових продуктів на судно одночасно із посадкою пасажирів, а також одномоментно із навантаженням вугілля, цементу та інших вантажів, що пилять.
3.5. Експлуатація підйомно-транспортних машин і допоміжних пристроїв
3.5.1. Проведення вантажно-розвантажувальних робіт у порту слід здійснювати відповідно до "Санітарних правил організації технологічних процесів і гігієнічних вимог до виробничого обладнання", а також ДСТ 12.3.021-80 "Роботи вантажно-розвантажувальні в портах. Вимоги безпеки".
3.5.2. При навчанні осіб роботі на підйомно-транспортних машинах повинні вивчатися правила виробничої санітарії, а при атестації цих людей необхідна перевірка знань правил.
3.5.3. Кабіни контейнерних перевантажувачів і автоконтейнеровозів, а також інших підйомно-транспортних машин, з метою створення нормальних умов для органу зору працюючих, повинні бути оснащені пристроями сонцезахисту і дзеркалами заднього огляду. Чистка зовнішнього скла, включаючи підлогу кабіни, повинна бути механізована і здійснюватися із середини кабіни ефективними засобами.
3.5.4. Кабіна водія автонавантажувача повинна бути заскленою, обладнана дзеркалами заднього огляду і склоочищувачами.
3.5.5. Конвеєри, транспортери й елеватори для сипучих, отруйних вантажів і тих, що пилять, повинні бути закриті кожухами, які не пропускають пил.
3.5.6. Трюмні машини, які працюють із шкідливими вантажами та такими, що пилять, повинні мати дистанційне управління. У машин трюмної механізації, які рідко змінюють напрям руху (наприклад, машини на гусеничному ходу), за відсутності дистанційного управління повинно бути обладнане місце для водія на машині, захищене від шкідливих впливів вантажу.
3.6. Виробництво й організація перевантажувальних робіт
3.6.1. Вантажно-розвантажувальні роботи у портах повинні відповідати вимогам стандарту РЕВ 31-81-81. "Охорона праці. Роботи вантажно-розвантажувальні. Загальні вимоги безпеки", ДСТ 12.3.021-80 "Роботи вантажно-розвантажувальні в портах. Вимоги безпеки" та ряду інших галузевих нормативних документів, що регламентують перевантажувальні роботи у морських і річкових портах.
3.6.2. Перевантаження різноманітних вантажів у порту (на пристані і причалі) повинно здійснюватися безпечними й іншими засобами, що знижують небезпеку травматизму фізичної перенапруги, можливості інтоксикації, забруднення суднових приміщень, грунту і повітря території й акваторії порту.
3.6.3. У пасажирських районах можуть виконуватися пасажирські і багажні операції або одночасно здійснюватися перевантажувальні роботи з вантажами, що провадяться на пасажирських суднах. Багажні операції і перевантажувальні роботи повинні виконуватися окремо від посадки і висадки пасажирів із забезпечуванням їх безпеки.
3.6.4. Усі перевантажувальні роботи у портах повинні проводитися за технічними картами, погодженими в установленому порядку.
3.6.5. При перевантажуванні вантажів, які пилять, забороняється розкривати завантажений грейфер над люками на висоті вище 1 метра.
3.6.6. Для вантажів, що надходять навалом, повинні використовуватися засоби транспорту, які зручно навантажуються й розвантажуються механізованим способом.
3.6.7. Забороняється перебувати людям навпроти висипних труб, лотків, скреперів та інших транспортних пристроїв, що викидають вантаж. Робітник, який спостерігає за роботою викидувачів (римерів), повинен знаходитися під вітром. Перебування людей у трюмах при навантажуванні сипучих і вантажів, які пилять, забороняється.
3.6.8. Переробка цементу, який перевозиться на суднах навалом, припускається у портах (пристанях), оснащених пневматичними установками та іншими типами перевантажувального обладнання, що мають закритий вантажний тракт.
3.7. Перевантажування тварин, птахів, шкірсировини і т. ін.
3.7.1. Перевантажування і вивантажування тварин, птахів, шкірсировини і т. ін. дозволяється тільки у портах, перелік яких встановлений Міністерством транспорту України за погодженням з МОЗ України, на спеціально виділених причалах, майданчиках, що відповідають санітарним вимогам.
3.7.2. Після вантажно-розвантажувальних робіт із тваринами, птахами і т. ін. вантажні приміщення (майданчики), місця проведення робіт, підйомно-транспортні машини, вантажозахватні пристрої, транспорт та інвентар повинні підлягати обов'язковому прибиранню й дезінфекції. Гній повинен збиратися у відведені з цією метою місця і своєчасно вивозитися; скидання гною, сечі, а також трупів тварин і птахів в акваторію порту забороняється.
3.7.3. Особи, які зайняті у перевантажувальних і прибиральних дезінфекційних роботах, перелічених у п. 3.7.2, повинні після кожної зміни проходити санітарну обробку із зміною білизни.
3.8. Перевантажування харчових продуктів
3.8.1. Вантажно-розвантажувальні роботи з харчовими вантажами дозволяється виконувати особам, які пройшли медичне обстеження відповідно до вимог МОЗ України і підготовлені за програмою санітарного мінімуму.
3.8.2. Особи, які зайняті вантажно-розвантажувальними роботами з фумігованими харчовими вантажами, повинні проходити періодичні медичні обстеження і бути ознайомлені з правилами охорони праці.
3.8.3. У портах із періодичною переробкою харчових вантажів вантажно-розвантажувальні роботи дозволяється провадити на ВПК загального призначення з додержанням відповідних правил і розривів між місцем навантажування (розвантажування) харчових вантажів і вантажів, які пилять, із запахом і небезпечних, згідно з вказівкою щодо компонування портів, наведеною у додатках 1 і 2 до цих Правил.
Примітка. Одночасно проведення перевантажувальних робіт із харчовими вантажами і тими, що пилять, забороняється.
3.8.4. Для навантажування-розвантажування і транспортування у портах харчових вантажів необхідно виділяти окремий інвентар, обладнання, транспортні і перевантажувальні засоби, які виключають забруднення харчових вантажів, а також пошкодження тари й упаковки під час проведення вантажно-розвантажувальних робіт. Забороняється використовувати інвентар, обладнання і транспорт не за призначенням.
3.8.5. Режим вантажно-розвантажувальних робіт повинен забезпечувати зберігання швидкопсувних і заморожених продуктів. Робота портових холодильників повинна відповідати вимогам "Санітарних правил для підприємств холодильної промисловості".
3.8.6. Забороняється зберігання солі, цукру безпосередньо біля пилоутворюючих вантажів (вугілля, цемент, апатитовий концентрат, сухий пісок, шрот та ін.), вантажів, що мають різкий запах (нафталін, скипидар, оселедці, тютюн, гас, перець, лавровий лист та ін.), а також вантажів, що виділяють вологу (солена риба у діжках, овочі, фрукти).
3.8.7. Транспорт, що використовується для харчових вантажів, перевантажувальні механізми і пристрої (автомашини, авто- і електронавантажувачі, конвеєри та ін.) після закінчення роботи повинні ретельно промиватися, а при необхідності - дезінфікуватися миючими дезінфікуючими засобами, які наводяться в Інструкції з санітарної обробки автомобілів, зайнятих перевезенням харчових продуктів.
3.9. Умови і режим праці й відпочинку
3.9.1. Раціональні умови праці і режими праці та відпочинку робітників різних портових виробничих підрозділів встановлюються з врахуванням "Галузевих рекомендацій по розробці раціональних режимів праці і відпочинку", "Типових внутрішньозмінних режимів праці і відпочинку робочих промислових підприємств", "Рекомендацій по попередженню перевтоми робітників фізичної і розумової праці", а також "Міжгалузевих рекомендацій по науковій організації праці робітників промислових підприємств".
3.9.2. Праця портових робітників, докерів-механізаторів, кранівників та інших спеціалістів, які здійснюють перевантажувальні роботи у порту, повинна бути організована відповідно до вимог Правил про умови праці вантажників при вантажно-розвантажувальних роботах, Правил про роботу на відкритому повітрі в холодний період року, "Санітарних правил по влаштуванню кабін машиністів кранів", Правил безпеки праці у портах і пристанях Мінрічфлоту.
3.9.3. При організації робіт у порту за тризмінним графіком послідовність чергування змін повинна відповідати закономірностям біологічних природних ритмів: день - вечір - ніч (денна, вечірня і нічна зміни).
3.9.4. У розпорядку дня працюючих у порту повинні бути передбачені обов'язкові для всіх змін обідні перерви у середині зміни тривалістю від 30 хвилин до 1 години.
3.9.5. Упродовж робочих змін для всіх працюючих у порту повинні бути встановлені регламентовані перерви для відпочинку, що входять у норму робочого дня. Їх призначення повинно відповідати вимогам нормативних документів за п. 3.9.1, а також для докерів-механізаторів - "Єдиних комплексних норм виробки на вантажно-розвантажувальні роботи" (окремо для морських і річкових портів).
3.9.6. Докери-механізатори, які працюють на кранах, машиністи контейнерних перевантажувачів і водії автоконтейнеровозів повинні 2-3 рази у першу і другу половину зміни у період організованих і технологічних пауз проводити фізкультхвилини з метою усунення втоми, пов'язаної з одноманітністю роботи, напругою зорового аналізатора, вимушеним положенням тіла і т. ін.
3.9.7. При проведенні вантажно-розвантажувальних робіт на відкритих майданчиках і у неопалювальних приміщеннях у холодну пору року необхідно встановлювати перерви для обігріву працюючих. Час перерв входить у рахунок робочого часу. Несприятливими метеорологічними умовами, при яких обов'язкові перерви для обігріву, вважаються:
- температура повітря від -10 град. C при швидкості вітру 4-5 м/с;
- температура повітря до -15 град. C при швидкості вітру до 2 м/с;
- температура повітря від -15 до -20 град. C при швидкості вітру до 1 м/с;
- температура повітря -20 град. C і нижче при відносному штилі.
Тривалість перерв встановлюється індивідуально для кожного із портів адміністрацією порту за погодженням із профспілковими організаціями і держсаннаглядом, виходячи з вимог Правил про роботу на відкритому повітрі в холодний період року.
3.9.8. При розставленні докерів-механізаторів на перевантажувальних роботах необхідно додержуватися рівномірного розподілу і чергування між членами комплексної бригади робіт різних за ступенем фізичного і нервового навантаження.
3.9.9. Температура поверхні вантажу, що перероблюється портовими робітниками, не повинна перевищувати +35 град. C.
3.9.10. Кожен порт повинен бути належним чином підготовлений до роботи у зимових умовах: виробничі, адміністративно-конторські, службово-допоміжні і побутові приміщення слід утеплити й опалювати так, щоб мікроклімат у них відповідав "Санітарним нормам мікроклімату виробничих приміщень" ДСП 3.3.6.042-99.
3.10. Виробництво і організація ремонтних робіт
3.10.1. Ремонтні роботи перевантажувальних машин, автотранспорту та іншої допоміжної техніки у порту повинні виконуватися відповідно до вимог "Санітарних правил організації технологічних процесів і гігієнічних вимог до виробничого обладнання", "Санітарних норм проектування промислових підприємств", а також галузевих нормативних документів, що регламентують ремонтні роботи у морських і річкових портах і пристанях.
3.10.2. Процеси зарядження акумуляторів, заміни акумуляторів на автовантажувачах і т. ін. повинні бути механізовані, з тим, щоб виключити ручну працю і необхідність контакту із розчинами.
3.10.3. Для зберігання хімічних матеріалів і обладнання в акумуляторних повинно бути виділено спеціальне приміщення, обладнане витяжною шафою для приготування електролітів і ремонту акумуляторів.
3.10.4. У приміщеннях акумуляторної повинні бути: аптечка з набором необхідних медикаментів, умивальник із гарячою і холодною водою, пристрій для застосування нейтралізуючих розчинів, фонтанчик для обробки уражених місць сильним струменем води.
3.10.5. Фарбувальні роботи у портових майстернях повинні провадитися відповідно до вимог "Санітарних правил для фарбувальних робіт із застосуванням розпилювачів".
3.10.6. При фарбуванні, підфарбовуванні і відновленні написів, знаків, емблем, що втратили чіткість, на контейнерах та іншій тарі забороняється застосування фарб, до складу яких входять сполуки міді й важких металів.
3.10.7. Зварювання та різання металів повинні провадитися відповідно до вимог "Санітарних правил при зварюванні, наплавленні та різанні металів".
3.11. Експлуатація систем опалення та вентиляції
3.11.1. Експлуатація систем опалення та вентиляції портових об'єктів повинна відповідати вимогам ДСТ 12.4.021-75 "Системи вентиляції. Загальні вимоги", "Інструкції по санітарно-гігієнічному контролю систем вентиляції" та БНІП "Опалення, вентиляція і кондиціонування".
3.12. Експлуатація систем водопостачання та каналізації
3.12.1. Експлуатація портового водопроводу повинна здійснюватися у згоді із вимогами РДП 204/15 України 242-95 "Правила технической эксплуатации систем водоснабжения и канализации населенных пунктов Украины". Використання суден-водоліїв у портах повинно мати обмежений характер (постачання води на судна, що знаходяться на рейді або на причалах "другим бортом" і т. ін.). При цьому конструкція, стан місткостей зберігання води повинні забезпечити схоронність вихідної кількості води. Подача води із суден-водоліїв повинна здійснюватися тільки спеціальними шлангами, для чого кожне судно-водолій повинно бути обладнане шланговим господарством, вимоги до якого ідентичні до тих, що викладені у п. 2.5 цих Правил.
3.12.2. Шлангове господарство порту повинне мати у розпорядженні достатню кількість запасних елементів, вузлів і пристосувань. Використання для постачання суден водою судових шлангів або шлангів, що не мають спеціального маркування, не припустиме.
3.12.3. Улаштування тимчасового господарсько-питного водопроводу припустиме тільки як виключний захід, за погодженням з органами держсаннагляду і за умови вжиття комплексу заходів, що відвертають можливість вторинного забруднення води.
3.12.4. Випускання стічних вод від порту після очищення повинне здійснюватись на підставі "Правил санітарної охорони прибережних вод морів", "Правил охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами" і "Методичних вказівок для органів державного санітарного надзору щодо застосування правил охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами".
3.12.5. За відсутності на суднах установок обробки побутових стічних вод, останні підлягають здачі у плавучі збірники і плавучі спорудження (зливні станції), які обладнані необхідними приймальними пристроями. Приймання стічних вод від суден, що стоять на рейді, здійснюється асенізаційними баржами. Прийняті від суден стічні води через побутову каналізацію передаються на міські станції біологічної очистки.
3.12.6. Стоки від механічних майстерень і гаражів, що містять нафту, кислотно-лужні стоки від зарядних станцій і гальванічних дільниць майстерень і стоки від підприємств громадського харчування після їх локальної очистки можуть скидатися у побутову каналізацію порту (міста) із подальшою їх очисткою на міських станціях біологічної очистки, тільки після погодження із місцевою екологічною службою.
3.12.7. Дощові стоки з постійних автостоянок, з території гаражів автомашин і автонавантажувачів повинні очищатися від технічних домішок і нафтопродуктів, після чого вони повинні скидатися у побутову каналізацію порту (міста).
3.12.8. Поточний нагляд за умовами експлуатації і ефективністю праці споруд з очистки, знезараження й умов утримування стічних вод є обов'язком підприємств, які експлуатують ці споруди.
3.13. Експлуатація системи освітлення порту
3.13.1. При перевірці систем штучного освітлення у порту слід керуватися "Методичними вказівками по проведенню попереджувального і поточного санітарного нагляду за штучним освітленням на промислових підприємствах".
3.13.2. Вимірювання освітленості повинно проводитися при здачі освітлювальної установки в експлуатацію і не менше двох разів на рік під час експлуатації. Місця й порядок вимірювання визначаються з урахуванням "Методичних вказівок по проведенню попереджувального і поточного санітарного нагляду за штучним освітленням на промислових підприємствах".
3.13.3. Для забезпечення нормальної експлуатації освітлювальних установок необхідно мати у крупних портах світлотехнічні майстерні для ремонту й очистки освітлювальних приладів.
У цих портах необхідно організувати пункти збору й утилізації ртуті, вилученої з газорозрядних ламп, що вийшли з ладу. Робота цих пунктів повинна задовольняти вимоги "Санітарних правил проектування, обладнання, експлуатації і утримання виробничих і лабораторних приміщень, призначених для проведення робіт з ртуттю, її сполуками і приладами з ртутним заповненням" N 780-69, "Санітарних правил при роботі зі ртуттю, її сполуками та приладами з ртутним заповненням" і "Інструкції по очистці спецодягу, забрудненого металевою ртуттю або її сполуками" N 1442-76 від 26.07.76 р.
3.13.4. Для ремонту й очистки скла, а також обслуговування освітлювальної апаратури складів повинні передбачатися спеціальні пристосування (драбини, підйомники), що забезпечують легке зручне й безпечне виконання цих робіт.
3.14. Вимоги щодо попередження шкідливого впливу фізичних факторів, небезпечних і шкідливих вантажів Вимоги до попередження шкідливого впливу фізичних факторів
3.14.1. При вивченні санітарного стану виробничих приміщень і обладнання портів та розробці заходів щодо їх поліпшення слід керуватися "Інструкцією по санітарному утриманню приміщень і обладнання промислових підприємств", а також типовим паспортом санітарно-технічного стану умов праці.
3.14.2. Класифікація засобів і методів захисту робітників портів, пристаней від акустичних і механічних коливань здійснюється за ДСТ 12.1.029-80 "Засоби і методики захисту від шуму" і ДСТ 12.4.002-74 "Засоби індивідуального захисту рук від вібрації. Загальні технічні умови".
3.14.3. При захисті від шуму слід керуватися вимогами, викладеними у ДСТ 12.1.003-83 "Шум. Загальні вимоги безпеки" і додатка N 1 до цього ДСТ від 19.12.88 р. N 4233, ДСТ 20445-75 "Будинки і споруди промислових підприємств. Методи вимірювання шуму на робочих місцях", "Санітарних норм проектування промислових підприємств" СН N 245-71, "Санітарних правил організації технологічних процесів і гігієнічних вимог до виробничого обладнання", БНіП "Захист від шуму" і "Гігієнічних норм припустимих рівнів звукового тиску і рівнів звуку на робочих місцях".
3.14.4. Вимірювання шуму і вібрації слід провадити не рідше одного разу на рік, а також після ремонту заміни і модернізації окремих вузлів, механізмів і агрегатів. Результати періодичних контрольних вимірювань повинні вноситися до санітарного паспорту об'єктів. Контроль шуму і вібрації здійснювати у робочому режимі машин. У названій роботі керуватися ДСТ 20445-75 "Будинки і споруди промислових підприємств. Метод вимірювання шуму на робочих місцях" і ДСТ 12.4.050-86 "Методи вимірювання шуму на робочих місцях", "Санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку" ДСН 3.3.6.037-99, ДСТ 12.4.012-86 "Вібрація. Засоби вимірювання і контролю вібрації на робочих місцях. Загальні технічні вимоги", ДСТ 12.1.034-81 "Вібрація. Методи вимірювання на робочих місцях в виробничих приміщеннях", "Санітарними нормами виробничої та локальної вібрації" ДСП 3.3.6.039-99.
3.14.5. Рівні звукового тиску і вібрації повинні відповідати ДСТ 12.1.003-83 "Шум. Загальні вимоги безпеки" і додатка N 1 до цього ДСТ від 19.12.88 р. N 4233, ДСП 3.3.6.037-99, ДСТ 12.1.012-90 "Вібраційна безпека. Загальні вимоги", ДСП 3.3.6.039-99.
3.14.6. Інструкції з техніки безпеки повинні вміщувати розділи з правилами порядку застосування засобів індивідуального захисту від шуму і вібрації.
3.14.7. Вводний інструктаж з техніки безпеки повинен супроводжуватись демонстрацією і практичним використанням засобів захисту від шуму і вібрації.
3.14.8. Входи до приміщень із шумом, що дорівнює 80 дБ(А) повинні бути забезпечені попереджувальними написами "УВАГА! НЕБЕЗПЕЧНІ РІВНІ ШУМУ! БЕЗ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ НЕ ВХОДИТИ!" і знаками безпеки, оформленими за ДСТ 12.4.026-76 "Кольори сигнальні і знаки безпеки".
Вимоги безпеки до попередження впливу небезпечних і шкідливих вантажів
3.14.9. Вантажно-розвантажуальні роботи із небезпечними вантажами і їх зберігання повинні здійснюватися відповідно до вимог у морських портах - Правил морського перевезення небезпечних вантажів і Правил безпеки праці в морських портах, у річкових - Правил перевезення вантажів у портах Мінрічфлоту РРФСР і Правил безпеки праці на вантажно-розвантажувальних роботах у портах і на пристанях Мінрічфлоту РРФСР.
3.14.10. Перевантажування небезпечних вантажів, що не ввійшли до переліку названих документів, у кожному окремому випадку регламентуються правилами (інструкціями) або розпорядженнями держсаннагляду.
3.14.11. Перевантажування навалочних вантажів, які пилять, слід здійснювати герметично закритими машинами й апаратами, безпечними і зручними для перевантаження й розвантаження, які виключають небезпеку фізичної перенапруги і травматизму та не забруднюють тіло й одяг працюючих і навколишнє середовище.
При дробленні, розмелюванні, а також перевантажуванні, що супроводжуються виділенням пилу, належить використовувати засоби пилопридавлення із застосуванням води, піни і т. ін.
3.14.12. До вантажно-розвантажувальних робіт із небезпечними вантажами та фумігованими допускаються особи тільки після проходження попереднього медичного огляду відповідно до наказу МОЗ "Про проведення обов'язкових попередніх при влаштуванні на роботу і періодичних оглядів трудящих, які зазнають впливу шкідливих і несприятливих умов праці".
3.14.13. Перевантажування небезпечних вантажів, а також необробленої шкіряної сировини допускається тільки після узгодження з органами держсаннагляду на спеціально відведених і обладнаних ділянках (ПВК).
3.14.14. Про всі передбачувані (імовірні) роботи із шкідливими і небезпечними вантажами диспетчерська служба порту повинна завчасно, до прибуття вантажу до порту, повідомити СЕС, визначивши місце імовірних робіт і рід вантажу.
3.14.15. На отруйні вантажі (клас 6.1. МОПНЕВ) повинні бути сертифікати з означенням фізико-хімічних властивостей та інших особливостей зазначеного вантажу.
3.14.16. Перед початком вивантажування небезпечних вантажів із трюмів і залізничних вагонів останні повинні бути провітрені з метою зниження вмісту небезпечних речовин у повітрі.
3.14.17. До початку проведення робіт із небезпечними вантажами і фумігованими продуктами працюючі повинні бути проінструктовані з техніки безпеки і виробничої санітарії.
3.14.18. Навантажування різних вантажів провадиться у ретельно вичищені від попереднього вантажу, промиті і висушені вагони, трюми, склади.
3.14.19. Спуск у трюм портових робітників може бути дозволений після того, як адміністрація судна підтвердить відсутність у трюмі газоутворення та інших факторів, що загрожують здоров'ю портових робітників.
3.14.20. Склади токсичних, їдких і подразнюючих речовин повинні бути сполучені прямими телефонами і сигналізацією з медпунктом та диспетчерською.
3.14.21. У місцях переробки і складах токсичних і шкіроподразнюючих речовин повинні бути водорозбірні крани, колонки або питні фонтанчики, а також аптечки із засобами першої медичної допомоги (включно із антидотною терапією), з урахуванням характеру вантажу, що перевантажується. Перелік медичних засобів та інструкція їх використання комплектуються відповідно до вимог правил МОПНЕВ.
3.14.22. Під час і після переробки небезпечних вантажів забороняється палити, приймати їжу і відлучатися за особистими потребами доти, як будуть ретельно вимиті руки, прополоскана порожнина роту і виконані інші вимоги особистої гігієни згідно з вказівками медперсоналу.
3.14.23. Забороняється переносити на спині й плечах отруйні й роз'їдаючі шкіру речовини (бром, сірчану, азотну, соляну, хлористоводневу та інші мінеральні кислоти, оцтову есенцію та інші органічні кислоти, пек кам'яновугільний і нафтовий, марганцевокислий калій, негашене вапно і т. ін.). Пляшки з кислотами повинні переноситися у вербових кошиках, застелених соломою (або в іншій відповідній тарі), удвох на висоті 12-15 см від поверхні.
3.14.24. Такелаж, що стикався із небезпечними вантажами, слід піддавати ретельній механічній очистці, а в окремих випадках - спеціальній санітарній обробці. Такий такелаж не повинен застосовуватися для інших вантажів. Механічна чистка, миття й санітарна обробка такелажу, що був у використанні, повинні провадитися у спеціально облаштованих приміщеннях.
3.14.25. Трюм, вагон, автомашина, майданчик, склад і всі інші місця, де провадилася переробка небезпечних вантажів, після закінчення робіт повинні піддаватися ретельному прибиранню й санітарній обробці.
3.14.26. У спеціальних складах для зберігання вантажів, що виділяють при переробці пил, прибирання повинно бути механізоване за допомогою стаціонарних рухомих установок або гідрозмиву.
3.14.27. Для ліквідації аварійного розсипу або розливу хімічних вантажів, а також їх залишків, у портах повинні бути виділені спеціальні бригади з числа навченого за спеціальною програмою персоналу, місце збору й знешкодження хімічних речовин із забезпеченням необхідного набору дезактивуючих засобів і обладнання згідно з вимогами МОПНЕВ.
3.14.28. Вимоги до тари для небезпечних вантажів регламентуються правилами МОПНЕВ. Небезпечні вантажі з пошкодженою упаковкою (тарою) до перевантаження (вивантаження) не допускаються.
У випадках пошкодження тари або при виявленні розсипу чи розливу небезпечних речовин вантажно-розвантажувальні роботи повинні бути негайно припинені, робітники виведені із вантажного приміщення і викликана аварійна бригада, яка проводить роботи щодо усунення аварійної ситуації у суворій відповідності раніше розроблених рекомендацій.
Примітка. Означене правило не поширюється на небезпечні вантажі класу 4.2 МОПНЕВ і Правил перевезення вантажів Мінрічфлоту (бавовна, жгут, вугілля, ангідрид і т. ін.).
3.14.29. У разі виявлення пошкодження балона з отруйним газом (наприклад сірчистий ангідрид та ін.), його слід швидко віднести на відстань не менш як 100 м у навітряний бік від житлових і виробничих будинків і причалів, на яких провадяться роботи або біля яких стоять судна, і закопати у землю на глибину 1 м. Ями для цього повинні бути наготовлені до початку робіт. Місце схову повинне встановлюватися за згодою з органами держсаннагляду.
3.14.30. По закінченні робіт із небезпечними вантажами усі учасники перевантаження повинні пройти санобробку у душовій (пропускного типу). Обмивальний пункт повинен бути забезпечений аптечкою, нейтральним милом, м'яким рушником і мочалками. При цьому повинні бути обладнані дві роздягальні: одна з індивідуальними шафами для домашнього одягу портових робітників, друга - забрудненого (до обробки) спецодягу. Після використання спецодяг повинен бути знешкоджений (дезінфекція, обезпилювання, прання та ін.).
3.14.31. У портах, де провадяться вантажно-розвантажувальні роботи з небезпечними і пиловими вантажами та фумігованими продуктами, необхідно передбачати можливість проведення обезпилювання, дегазації, дезактивації спецодягу, спецвзуття, засобів індивідуального захисту (ЗІЗ), вантажних майданчиків і підйомно-транспортних засобів відповідно до правил МОПНЕВ.
3.14.32. Перевантажування пеку і матеріалів, які містять пек, здійснюється відповідно до "Санітарних правил при транспортуванні і роботі з пеками".
3.14.33. При експлуатації причалів для перевантажування радіоактивних речовин необхідно передбачати заходи, що запобігають шкідливому впливу на робітників іонізуючого випромінювання відповідно до "Основних санітарних норм роботи з радіоактивними та ін. джерелами іонізуючого опромінення", Норм радіаційної безпеки НРБ-76/87, Норм радіаційної безпеки України(НРБУ-97).
3.14.34. Перед початком розвантажувальних робіт у трюмах із фумігованими харчовими продуктами необхідно провести дегазацію, наприклад, активним вентилюванням із підігрівом.
3.14.35. У місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт із пиловими й небезпечними вантажами повинен здійснюватися систематичний відомчий контроль за вмістом шкідливих парів, газів у повітрі робочої зони відповідно до Положення про санітарну лабораторію на промисловому підприємстві.
Засоби індивідуального захисту
3.14.36. Портові робітники повинні бути забезпечені спецодягом, спецвзуттям і засобами індивідуального захисту (ЗІЗ) в залежності від метеоумов, властивостей вантажів, які переробляються, їх токсикологічної характеристики й умов праці при різних способах і методах їх перевантаження за "Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту", затвердженого наказом Державного Комітету України по нагляду за охороною праці від 29.10.96 р. N 170.
3.14.37. У портах повинні бути передбачені спеціально обладнані приміщення для ремонту, зберігання і перевірки ЗІЗ працюючих.
3.14.38. Спецодяг, спецвзуття, ЗІЗ та інші запобігаючі пристосування повинні відповідати вимогам ДСТ 12.4.01-75 "Засоби захисту працюючих. Класифікація".
3.14.39. При вмісті у повітрі робочої зони пилу, шкідливих випарів і газу вище ГДК роботи без ЗІЗ забороняються.
3.14.40. При зміні метеорологічних умов, що впливають на більш інтенсивне виділення токсичних речовин у повітря робочої зони (дощ, вітер і т. ін.), роботи повинні бути припинені або вжиті заходи для створення безпечних умов проведення робіт.
3.14.41. За кожним працюючим повинен бути закріплений комплект ЗІЗ: спецодяг, спецвзуття, аспіратор, протигаз, захисні окуляри, рукавички або рукавиці та ін. Протигаз, захисні окуляри повинні бути відповідних розмірів і підбиратись індивідуально для кожного працюючого.
3.14.42. Працюючи з речовинами, що виявляють шкідливий вплив на шкіру, робітникам повинні видаватися профілактичні пасти і мазі, а також змиваючі та дезінфікуючі засоби.
3.14.43. Для захисту органів дихання працюючих від надходження шкідливих речовин у паро-, газоаерозольних фазах повинні використовуватися адекватні виду небезпеки засоби індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД), відповідно до ДСТ 12.4.034-78, ДСТ 12.4.041-78 "Респіратори фільтруючі. Загальні технічні вимоги" і ДСТ 12.4.042-78 "Протигази промислові фільтруючі. Загальні технічні вимоги. Правила вибору, експлуатації, нормування роботи в них, строки служби", викладені у керівництвах по ЗІЗОД.
3.14.44. При перевантаженні небезпечних вантажів, крім ЗІЗОД, що видаються працюючим для індивідуального користування, повинен бути забезпечений їх аварійний запас, який зберігається у легкоприступних місцях.
3.14.45. Щодня після роботи лицьові частини протигазів і респіратори, повинні бути промиті теплою водою з милом і продезінфіковані ватним тампоном, змоченим спиртом або 0,5% розчином марганцевокислого калію. Після дезінфекції лицьової частини знову необхідно промити теплою водою і висушити при температурі 30-35 град. C.
3.14.46. Для захисту рук і ніг при роботі з пиловими отруйними вантажами слід застосовувати спеціальні рукавиці і захисні чоботи. Забороняється використання медичних гумових рукавичок. Застосування захисних рукавичок і рукавиць не виключає необхідність користування захисними мазями і пастами.
3.14.47. Для захисту очей від шкідливих випарів, газів і пилу слід використовувати протипилові окуляри.
3.14.48. Спецодяг працюючих повинен своєчасно ремонтуватися і пратися, а у портах, де перевантажуються отруйні і небезпечні за інфекцією вантажі, підлягають дегазації і дезінфекції, а захисний одяг - дезактивації і пранню.
3.14.49. Прання, ремонт і знешкодження спецодягу повинні провадитись централізовано. Винесення спецодягу з виробництва і прання його у домашніх умовах забороняється.
3.15. Вимоги щодо недопущення забруднення атмосферного повітря
3.15.1. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони і об'єктах навколишнього середовища у портах (атмосферному повітрі, воді та грунті) не повинен перевищувати ГДК, що затверджені Міністерством охорони здоров'я.
3.15.2. При оцінці ступеня забруднення атмосферного повітря у разі поєднаної присутності декількох речовин необхідно враховувати ефект біологічної суми їх відповідно до списку ГДК, затвердженого Міністерством охорони здоров'я.
3.15.3. У портах для кожного джерела забруднення атмосферного повітря повинні бути розраховані гранично припустимі викиди (ГПВ), що затверджені і погоджені з установами МОЗ України і Міністерства охорони природи.
Примітка. За відсутністю ГДК шкідливих речовин що містяться у викидах підприємства, яке проектується, у розрахунках використовують ОБРВ, розроблені відповідно до Інструкції МОЗ СРСР "Про порядок розробки орієнтовно-безпечних рівнів впливу (ОБРВ) шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених міст".
3.15.4. При визначенні забруднення атмосферного повітря керуватися Тимчасовими вказівками щодо розрахунку викидів в атмосферу в морських портах і Методикою визначення викидів пилу в атмосферу при перевантаженні сипучих вантажів.
3.15.5. У складських приміщеннях портів, на суднах забороняється робота автомашин і автонавантажувачів із двигунами внутрішнього згорання, що не обладнані нейтралізаторами і без достатньої вентиляції, яка виключає можливість накопичення у складі, трюмі оксиду вуглецю та інших відпрацьованих газів у концентрації, що перевищує ГДК.
3.15.6. Наливання й зливання нафтопродуктів та інших хімічних вантажів повинні здійснюватися відповідно до правил МОПНЕВ засобами, які запобігають надходженню шкідливих речовин до виробничого та зовнішнього середовища і забезпечують вміст таких у повітрі робочої зони не вище ГДК.
3.16. Вимоги до охорони водоймищ
3.16.1. Вміст шкідливих речовин у воді портових акваторій, морів і річок не повинен перевищувати ГДК, що затверджені МОЗ України для районів господарсько-побутового водокористування.
3.16.2. Порти повинні бути оснащені плавучими загородками, нафтосміттєзбирачами та іншими сучасними засобами, які забезпечують повне усунення нафтопродуктів і сміття і акваторії порту.
3.16.3. Лабораторний контроль за впливом стічних вод на умови господарсько-питного й культурно-побутового водокористування установами СЕС провадиться вибірково, виходячи з місцевої санітарної ситуації водоймища і ступеня її ймовірної небезпеки для здоров'я населення. Тільки в особливих випадках, пов'язаних із з'ясуванням причин несприятливих санітарних обставин, що склалися на водоймищі, повинен здійснюватися контроль за ефективністю роботи очисних споруд.
3.16.4. Державний лабораторний контроль органами й установами СЕС здійснюється відповідно до вимог "Санітарних правил і норм охорони поверхневих вод від забруднення" СанПіН N 4630-88, "Санітарних правил і норм охорони прибережних вод морів від забруднення у містах водокористування населення" СанПіН N 4631-88.
3.16.5. Контроль за технічною ефективністю роботи водоохоронних споруд і загальним вмістом водоймищ здійснюється органами по регулюванню використання й охорони вод.
3.16.6. Для ліквідації можливих аварійних розливів нафтопродуктів та інших шкідливих речовин у портах повинні бути виділені спеціальні бригади, оснащені засобами ліквідації аварійних розливів із поверхні водоймища (нафтосміттєзбирачі, бокові загородження та ін.). Щорічно такі бригади повинні проводити відповідні навчання з участю представників органів державного нагляду по дотриманню природоохоронного законодавства.
3.16.7. Дощові стоки з території причалів ВПК, що здійснюють перевантаження генеральних вантажів, контейнерних терміналів, навалочних вантажів, припустимо скидати в акваторію порту після очищення у колодязях дощової каналізації, обладнаних осадовими камерами.
3.16.8. Дощові стоки з території автостоянок, портових гаражів та ін. повинні підлягати очищенню від нафтопродуктів із подальшим скиданням у систему міської каналізації.
3.16.9. На ВПК, де перевантажуються хімічні вантажі, необхідно забезпечити умови щодо збирання, очищення й знешкодження забруднених вод, які утворюються при промиванні вантажних місткостей, та дощових вод із територій, де здійснюється перевантаження хімічних вантажів.
Додаток 1
до Державних санітарних
правил і норм для морських і
річкових портів
МІНІМАЛЬНІ ВІДСТАНІ,
які повинні встановлюватися між суховантажними дільницями різного технологічного призначення для морських портів (у метрах)
