Про подальший розвиток клінічної імунології в Україні

4.1. Кабінет лікаря, де здійснюється прийом хворих.

4.2. Приміщення для проведення маніпуляцій.

4.3. Приміщення з витяжною шафою для проведення специфічної імунодіагностики.

4.4. Допоміжне приміщення для медичного персоналу.

5. Для виконання відповідних завдань та функцій кабінет повинен мати необхідне профільне обладнання (Перелік обов'язкового обладнання кабінету - додається).

1. Столи реєстраційні.

2. Оглядовий лежак.

3. Шафи для документації.

4. Шафи для одягу медичного персоналу.

5. Столи для проведення діагностичних проб і приготування імуногенів.

6. Шафа медична для зберігання бинтів, вати, інструментів.

7. Шафа медична для зберігання медикаментів.

8. Мікроскоп бінокулярний.

9. Освітлювач для мікроскопа.

10. Холодильник для зберігання імуногенів, плазми, препаратів Ig, протеїнів.

11. Холодильна камера для сироваток крові.

12. Морозильна низькотемпературна камера.

13. Шафи сушильно-стерилізаційні.

14. Коробки стерилізаційні круглі.

15. Автоклав.

16. Випромінювач бактерицидний настінний.

17. Пересувна бактерицидна лампа.

18. Термобаня ТБ-110.

19. Термостат електричний сухоповітряний.

20. Крісло оглядове для забору секретів.

21. Батарейки з цільовим освітленням.

22. Офтальмоскоп.

23. Вага медична з ростоміром.

24. Секундомір.

25. Кип'ятильник електричний, дезінфекційний.

26. Годинник пісочний.

27. Скло предметне.

28. Скло покривне.

29. Скло шліфоване

30. Фонендоскопи.

31. Термометр настінний.

32. Вимірювач артеріального тиску.

33. Ланцети для прік-тесту.

34. Джгут резиновий.

35. Роторозширювач.

36. Скальпель.

37. Шпателі.

38. Лопатки для зіскобів.

39. Шклянки для шпателів, лопаток.

40. Шприци.

41. Голки для ін'єкцій.

42. Шприци для пункційної та біопсійної діагностики.

43. Голки для внутрішньовенних вливань.

44. Затискувач різьбовий для гумових трубок.

45. Комплект для визначення груп крові та резус-фактора.

46. Пробірки лабораторні.

47. Пробірки центрифужні.

48. Планшети для визначення груп крові.

49. Піпетка Пастерівська.

50. Скарифікатори-коп'є.

51. Штативи поліетиленові для пробірок.

52. Прік-тести.

53. Набори антигенів, ланцетів для імунодіагностики.

54. Сантиметр.

55. Голки Дюфо.

56. Корнцанги.

57. Пінцети.

58. Аптечка для надання невідкладної допомоги:

- Розчини:

- адреналіну;

- норадреналіну;

- мезатону;

- еуфіліну;

- строфантину;

- кордіаміну;

- папаверину;

- гіпотіазиду.

- Перев'язочний матеріал (вата, бинт, марля).

- Одноразові шприци з голками.

- Лейкопластир.

- Гумові рукавиці, напальчники.

- Перекис водню 3-5%.

- Марганцево-кислий калій.

- 70% спирт етиловий.

- 20% розчин альбуциду.

- 3% спиртовий розчин йоду.

- Розчин бриліантового зеленого.

- Антигістамінні препарати в ампулах для ін'єкцій (супрастин, димедрол).

- Бронхолітичні засоби в дозованих аерозолях, розчинах для ін'єкцій.

- Судинозвужувальні краплі в ніс.

- Валідол.

- Нітрогліцерин.

- Нашатирний спирт.

- Пеніциліназа в ампулах.

1.1. Лабораторія імунології є самостійним структурним підрозділом клінік науково-дослідних та медичних інститутів, обласних, міських лікарень. При наявності в медичному закладі центру клінічної імунології лабораторія імунології функціонально входить до його складу.

1.2. Лабораторію очолює лікар, що має I кваліфікаційну категорію зі спеціальності "Лабораторна імунологія". Він безпосередньо підпорядковується керівнику закладу або його заступнику з медичних питань або з поліклінічної роботи.

1.3. Призначення та звільнення завідуючого відбувається у встановленому порядку керівником закладу. При наявності в медичному закладі центру клінічної імунології завідувач лабораторії імунології в своїй методичній роботі функціонально підпорядковується керівнику центру.

Основними завданнями лабораторії є:

2.1. Надання профільної лабораторно-діагностичної допомоги населенню підпорядкованої території.

2.2. Проведення імунодіагностичних досліджень особам з груп ризику та хворим на імунодефіцити, аутоімунні, онкологічні захворювання.

2.3. Проведення імуномоніторінгу з метою контролю ефективності терапевтичних заходів та спостереження за перебігом захворювань у хворих, які знаходяться на лікуванні в відділеннях клінічної імунології (імунотерапії), алергології, терапії, пульмонології, онкології, гематології, нефрології та інших відділеннях як в гострому періоді захворювання, так і в випадках хронічно перебігаючих захворювань, що потребує, у зв'язку з цим, довготривалого застосування протимікробних та імунотропних препаратів.

2.4. Встановлення наявності генетичної схильності щодо розвитку імуно- та алергопатології у пацієнтів.

2.5. Впровадження в практику роботи сучасних методів лабораторної діагностики імунозалежних захворювань.

2.6. Перелік основного обладнання, лабораторного посуду, реактивів та тест-систем, необхідних для лабораторної імунології (розраховане на комплексне обстеження 4 тисячі чоловік на рік).

2.7. Перелік методів дослідження:

1. Визначення білкових фракцій.

2. Визначення гострофазових білків.

3. Визначення вмісту загального комплементу та окремих компонентів комплементу - C заг., C3, C4, C1інг.

4. Визначення фагоцитарної активності.

5. НСТ - тест (спонтанний, стимульованний).

6. Визначення кількості популяцій та субпопуляцій лімфоцитів за допомогою моноклональних антитіл:

- кількість Т-лімфоцитів (CD3);

- кількість В-лімфоцитів (CD 19-22);

- кількість Т-хелперів (CD4);

- кількість Т-супресорів (CD 8);

- кількість НК-клітин (CD 16).

7. Визначення функціональної активності Т- та В-лімфоцитів за допомогою реакції бласттрансформації.

8. Визначення стану клітинного імунітету за допомогою шкірних тестів з інфекційними recall-антигенами (кандіда, трихофітон, очищений туберкулін, правцевий та дифтерійний токсин, протей, стрептокок тощо).

9. Визначення у сироватці концентрації IgM, G, A, E.

10. Визначення циркулюючих імунних комплексів.

11. Визначення специфічних гуморальних аутоантитіл.

12. Визначення специфічної клітинної сенсибілізації.

13. Визначення алергії на ліки in vitro.

2.8. Нормативи витрати часу при проведенні імунологічних досліджень.

1.1. Лікар-імунолог клінічний - фахівець з вищою медичною освітою, який пройшов інтернатуру з терапії чи педіатрії, має досвід роботи з базової спеціальності не менше, як 2 роки, спеціалізацію з клінічної імунології, сертифікат лікаря-спеціаліста.

1.2. Лікар-імунолог клінічний у своїй роботі керується цим положенням та іншими нормативними документами МОЗ України.

1.3. Безпосередньо підпорядковується головному лікарю, керівнику Центру клінічної імунології (відділення, кабінету), а при його відсутності його заступнику з лікувальної роботи.

1.4. Призначення та звільнення лікаря-імунолога клінічного здійснюється головним лікарем за узгодженням з керівником Центру.

2.1. Визначає план обстеження пацієнта, уточнює об'єм та раціональні методики дослідження, дає клінічну та лабораторну оцінку імунної системи пацієнта, призначає імунотропну терапію, лікувальну фізіотерапію, визначає необхідність імунореабілітації в спеціалізованих санаторіях.

2.2. Здійснює консультативну роботу з оцінки ролі імунопатологічних порушень при розборі складних для діагностики та терапії клінічних випадків, а також при проведенні клініко-патоморфологічної експертизи.

2.3. Виконує практичну роботу з амбулаторного (стаціонарного) ведення пацієнтів у спеціалізованих кабінетах та відділеннях.

2.4. Приймає участь в профілактичних оглядах груп ризику, родичів імунологічних хворих.

2.5. Контролює і аналізує проведення проб in vivo з інфекційними recall-антигенами, проводить і аналізує результати біопсії шкіри і м'язів, пункції лімфатичних вузлів, суглобів.

2.6. Контролює вірність проведення діагностичних та лікувальних процедур, раціональне використання лікарських препаратів, виконання правил техніки безпеки.

2.7. Оформляє медичну документацію, веде облік встановленого зразка в Центрі та в відповідності до вимог МОЗ України.

2.8. Підвищує свою кваліфікацію на циклах тематичного удосконалення (щороку), передатестаційних циклах (кожні 5 років), науково практичних конференціях, семінарах.

2.9. Подає звітність за встановленими формами відповідно до затверджених форм та в встановлених термінах.

3.1. Встановлювати імунологічний діагноз, визначати методи лікування та профілактики за висновком клінічних спостережень та додаткових досліджень.

3.2. Направляти хворих з імунопатологією на консультацію до інших лікарів фахівців, при наявності показань проводити додаткові обстеження.

3.3. Брати участь у нарадах, науково-практичних конференціях, бути членом різноманітних суспільних та професійних організацій.

3.4. Підвищувати свою професійну кваліфікацію на курсах, з'їздах, конференціях, семінарах.

1.1. Лікар-лаборант-імунолог - фахівець з вищою освітою, який пройшов курс спеціалізації з "Лабораторної імунології", володіє різними лабораторними методами діагностики імунопатологічних станів (алергічних, аутоімунних, імунодефіцитних), теоретичними та практичними знаннями в області імунології та імунопатології у відповідності до вимог кваліфікаційної характеристики, має відповідний сертифікат.

1.2. У своїй роботі керується цим положенням та іншими нормативними документами МОЗ України.

1.3. Безпосередньо підпорядковується завідувачу лабораторії імунології, а при його відсутності - керівнику лікувального закладу або його заступнику з лікувальної роботи.

1.4. Призначення та звільнення лікаря-лаборанта-імунолога здійснюється за встановленим порядком керівником закладу.

2.1. Самостійно проводить необхідні діагностичні імунолабораторні дослідження (без формулювання клінічного діагнозу та призначення імунотропної терапії).

2.2. Організовує та проводить визначення нормативних (середньорегіональних) показників для практично здорового населення для використання їх в якості регіонального контролю.

2.3. Уточнює об'єм раціональних методик імунолабораторного обстеження хворих.

2.4. Проводить імунолабораторне обстеження хворих, госпіталізованих у соматичні та спеціалізовані стаціонари, з метою виявлення різних форм імунопатології.

2.5. Виявляє та аналізує причини розходження даних досліджень імунологічного статусу, які отримані різними методами.

2.6. Приймає участь в удосконаленні та розробці методів оцінки функціонування імунної системи.

2.7. Контролює правильність проведення діагностичних імунолабораторних процедур, експлуатації апаратури та обладнання, раціональне використання реактивів, виконання правил техніки безпеки та охорони праці.

2.8. Несе відповідальність за оформлення медичної документації встановленого зразка у відповідності до вимог МОЗ України.

2.9. Підвищує свою кваліфікацію на науково-практичних конференціях, нарадах-семінарах, на циклах тематичного удосконалення не рідше одного разу на рік.

Лікар-лаборант-імунолог має право:

3.1. Контролювати роботу підлеглого йому середнього та молодшого медичного персоналу.

3.2. Приймати участь у нарадах, науково-практичних конференціях, бути членом різноманітних суспільних та професійних організацій.

3.3. Оцінювати (інтерпретувати) дані імунолабораторного обстеження.

Лікар-лаборант-імунолог несе відповідальність за неналежне обстеження хворих у встановленому законодавством порядку.

I.

1. Запальні чи інфекційні хвороби, що характеризуються:

- хронічним, рецидивуючим або затяжним перебігом;

- неповним видужанням;

- нестійкою ремісією;

- резистентністю до традиційного лікування;

- наявністю дисфункції імунної системи.

2. Встановлені зміни морфо-функціонального стану органів імунної системи (аплазія тимусу, тимо- та спленомегалія, лімфаденопатія, лімфаденіт неспецифічного походження та ін.).

3. Наявність вад розвитку органів та тканин, що можуть супроводжувати первинні імунодефіцити.

4. Наявність імунодефіциту в кровних родичів.

5. Тривале перебування під впливом шкідливих фізичних факторів та/або психоемоційного стресу.

6. Наявність значної ендо- та екзоінтоксикації.

7. Ознаки синдрому підвищеної та хронічної втомлюваності.

8. Наявність стійких та значних змін показників лейко- та\або імунограми.

9. Диспротеїнемії, порушення вітамінно-мінерального гомеостазу.

10. Наявність незвичних реакцій на вакцини.

11. Аутоімунні хвороби.

12. Необхідність імунологічного моніторингу при трансплантації органів та тканин.

13. Новоутворення (імунологічний моніторинг для визначення можливості проведення імунотерапії).

14. Алергічні хвороби, що потребують імунологічного моніторингу та інтенсивної неспецифічної імунотерапії.

15. Імунозалежне безпліддя.

16. Стани після проведення:

- тривалої імуносупресивної терапії;

- тимо- та спленектомії;

- рентгенотерапії або променевої терапії.

II.

1. Розгорнутий витяг з амбулаторної карти з вказівкою діагнозу та супутніх хвороб.

2. Результати лабораторних досліджень: розгорнутий аналіз крові, загальний аналіз сечі, кал на яйця гельмінтів, біохімічні дослідження крові, протеїнограма, ревмопроби.

3. УЗД-обстеження (селезінка, лімфатичні вузли), рентгенографія (тимус), ЕКГ.