Про регламентацію ортопедо-травматологічної служби в Україні

1.4. Число штатних одиниць медичного персоналу спеціалізованого відділення реабілітації визначається головним лікарем та завідуючим відділенням з урахуванням обсягу роботи та складності категорії хворих.

Як приклад:

Штатні посади відділення реабілітації на 60 ліжок:

- Завідуючий - лікар-ортопед-травматолог I або вищої категорії, стаж роботи за спеціальністю не менше 8-10 років - 1.

- Лікар по лікувальній фізкультурі I-II категорій, стаж роботи за спеціальністю не менше 5-8 років - 1.

- Лікар-невропатолог II категорії, стаж роботи за спеціальністю не менше 5-8 років - 1.

- Лікар-ортопед-травматолог без категорії або II категорії, стаж роботи до 5 років - 2.

- Лікар-фізіотерапевт I-II категорії, стаж роботи за спеціальністю 5-10 років - 1.

- Старша медична сестра -1.

- Сестра-господарка - 1.

- Медична сестра - 8.

- Медична сестра по фізіотерапії - 3.

- Інструктор лікувальної фізкультури - 4.

- Медична сестра з функціональної діагностики - 1.

- Медична сестра з масажу - 3.

- Молодша медична сестра по догляду за хворими - 6.

- Санітарка - 4.

- Санітарка-перев'язочна - 1.

- Санітарка-буфетниця - 4.

- Санітарка-банщиця - 2.

- Санітарка-прибиральниця - 2.

1.5. Спеціалізоване відділення реабілітації хворих у своїй діяльності керується нормативними актами, які регламентують роботу закладів охорони здоров'я, даним положенням, наказами та вказівками по лікувально-профілактичному закладу, на базі якої відкрите відділення.

2.1. Основними завданнями що покладені на спеціалізоване відділення реабілітації, є:

- надання широкого комплексу лікувальної допомоги по відновленню порушених функцій, компенсаторних можливостей організму та працездатності, а також пристосування до самообслуговування, трудової діяльності в зв'язку з новими змінами в організації, які виникли в результаті травм або хвороби;

- надання підпорядкованим лікувально-профілактичним закладам організаційно-методичної допомоги в підвищенні якості відновного лікування хворих;

- проведення спеціалізації і удосконалення лікарів на курсах стажування та інформації, середніх медичних працівників поліклінічних відділень лікувальних закладів області з питань надання спеціалізованої реабілітаційної допомоги;

- вивчення, узагальнення та впровадження у практику досвіду роботи провідних лікувально-профілактичних закладів, центрів реабілітації.

2.2. Спеціалізоване відділення реабілітації хворих для виконання своїх завдань, повинно здійснювати:

- консультативний прийом хворих та консультативну допомогу лікарям з питань відновного лікування;

- відбір хворих на госпіталізацію, яким показане відновлююче лікування;

- своєчасне виявлення осіб, що потребують диспансеризації та взяття їх на динамічне спостереження;

- забезпечення спадкоємності в реабілітації хворих;

- освоєння та впровадження нових ефективних методів реабілітації;

- підвищення рівня практичних та теоретичних знань медичного персоналу по відновлювальному лікуванню;

- аналіз якості та ефективності проведеного лікування;

- контроль та координацію роботи медичних, санаторно-курортних закладів та установ соціального забезпечення з метою здійснення погоджених дій у відновленні здоров'я та працездатності хворих;

- проведення спеціальних методів дослідження хворих та подальше спеціалізоване відновлююче лікування;

- своєчасне направлення хворих з ознаками стійкої втрати працездатності на МСЕК.

3.1. До спеціалізованого відділення реабілітації хворих мають право направляти лікарі-ортопеди-травматологи обласних, міських та районних лікарень, поліклінік.

3.2. Для направлення хворих необхідно мати виписку із історії хвороби з описанням статусу, наслідками клініко-діагностичного обстеження та рентгенограми в динаміці.

3.3. Відбір хворих для госпіталізації у відділення реабілітації та тривалість їх перебування на лікуванні вирішують фахівці відділення.

3.4. Госпіталізації у спец.відділення реабілітації підлягають хворі з:

- компресійними переломами хребта без порушення функції спинного мозку через 6-8 тижнів після травми;

- переломами кісток таза: без порушення цілісності тазового кільця - через 4 тижня, з порушенням цілісності тазового кільця - через 6 тижнів, переломи вертлужної западини - через 8 тижнів;

- діафізарними переломами стегнової кістки та кісток гомілки, які не потребують оперативного лікування - через 6-8 тижнів після травми;

- переломи кісточок гомілки - через 4-6 тижнів після травми;

- діафізарними переломами плечевої кістки та кісток передпліччя - через 6-8 тижнів після травми;

- внутрішньосуглобовими переломами кісток нижніх кінцівок - через 8-10 тижнів після травми;

- внутрішньосуглобовими переломами плечевої кістки і кісток передпліччя - через 3-6 тижнів після травми;

- контрактурами після зшивання сухожилок, зв'язок та м'язів - через 4-6 тижнів після травми;

- після іммобілізаційними та післяопераційними контрактурами - після закінчення періоду іммобілізації;

- обмеженням рухів в суглобах після ортопедичних оперативних втручань;

- різними функціональними порушеннями (обмеження рухів, зниження сили м'язів, порушення опорно-локосоторних можливостей);

- паралітичними деформаціями, дегенеративними захворюваннями хребта та суглобів, наслідками ревматоїдного артриту.

3.5. Госпіталізації у спец.відділення реабілітації не підлягають хворі з:

- відсутність ознак відновлення порушених функцій у ранньому відновлювальному періоді, тобто при безперспективності відновлювального лікування;

- з наявністю порушення психіки;

- гострими інфекційними, венеричними захворюваннями та туберкульозом;

- гнійними та гнійничковими захворюваннями, трофічними виразками, незагоєними післяопераційними ранами, хронічним остеомієлітом з норицями;

- гострою стадією основного патологічного процесу;

- всіма видами серцевої, легеневої та печінково-ниркової недостатності;

- явними даними для оперативного лікування;

- захворюваннями, які не дозволяють застосовувати фізіотерапевтичні методи лікування.

1. Ортопедо-травматологічний кабінет є структурним підрозділом лікувально-профілактичного закладу, призначений для амбулаторного прийому, лікування та доліковування виписаних із стаціонару хворих, диспансерного обліку хворих з різноманітними ускладненнями після консервативного і оперативного лікування, хронічними захворюваннями, які потребують передчасного відновлення здоров'я, а також інвалідів після травм та набутих і природжених захворювань органів руху і опори.

2. Ортопедо-травматологічний кабінет організується на базі амбулаторно-поліклінічного відділення обласних, міських та центральних районних лікарень із розрахунку, для дорослих і підлітків - 1 кабінет на 30 000 населення, для дітей - на 15 000 населення. При однозмінній роботі поліклініки кількість кабінетів подвоюється.

3. Число штатних одиниць медичного персоналу визначає головний лікар та завідуючий поліклінікою з урахуванням обсягу виконуваної роботи, кількості та складності категорії хворих.

Як приклад, пропонуються такі штатні посади ортопедо-травматологічного кабінету:

- Лікар ортопед-травматолог - 2.

- Медична сестра-реєстратор - 2.

- Гіпсовий технік-ортезист - 1.

- Медична сестра перев'язочної - 1.

- Санітарка-прибиральниця - 0,5.

При двозмінній роботі кабінету штатні одиниці подвоюються.

4. Ортопедо-травматологічний кабінет у своєму складі повинен мати не менше 3-х кімнат:

- реєстрації та огляду хворого;

- гіпсувально-ортезну;

- перев'язочну;

5. На працівників ортопедо-травматологічного кабінету поширюється дія відповідно всіх положень та наказів, що передбачені для медичного і обслуговуючого персоналу амбулаторно-поліклінічного відділення, а також даного положення.

1. На посаді лікаря-ортопеда-травматолога ортопедо-травматологічного кабінету призначається кваліфікований фахівець, який пройшов спеціальну підготовку.

2. Лікар ортопедо-травматологічного кабінету в організаційній роботі безпосередньо підпорядковується завідуючому поліклініки, в лікувальній методичній справі - головному міському, районному спеціалісту.

3. Лікар-ортопед-травматолог ортопедо-травматологічного кабінету у своїй роботі керується положенням про кабінет, поліклініку, іншими офіційними документами, даним положенням та посадовою інструкцією.

4. Відповідно до завдань ортопедо-травматологічного кабінету лікар кабінету забезпечує і несе безпосередньо відповідальність за:

- якість прийому хворих в амбулаторних умовах;

- відбір хворих для стаціонарного лікування;

- якість проведеного лікування в амбулаторних умовах та доліковування виписаних із стаціонару хворих;

- диспансерний нагляд та оздоровлення хворих на хронічні захворювання, вроджені вади, різноманітні ускладнення після важких травм та інших інвалідів опорно-рухового апарату, що знаходяться на диспансерному нагляді;

- проведення дій по підвищенню кваліфікації середнього медичного персоналу кабінету;

- впровадження нових, передових методів лікування ортопедо-травматологічних хворих в амбулаторних умовах.

5. Лікар-ортопед-травматолог зобов'язаний:

- вести амбулаторний прийом хворих;

- стежити за виконанням призначень середніми медичними працівниками;

- проводити роз'яснювальну роботу з хворими, їх родичами з питань режиму праці, відпочинку та побуту хворих, враховуючи їх захворювання;

- до складних хворих, залучати найкваліфікованіших спеціалістів та направляти їх на консультації у вищестоячі лікувальні заклади;

- проводити експертизу тимчасової непрацездатності серед хворих ортопедо-травматологічного профілю та вносити певні пропозиції керівництву лікувального закладу;

- якісно і своєчасно вести медичну документацію, затверджені облікові та звітні форми і складати звіт про свою діяльність.

6. Лікар ортопедо-травматологічного кабінету надає кваліфіковану допомогу хворим, які не потребують стаціонарного лікування.

6.1. Закриті переломи грудної клітки, плечового поясу, верхніх кінцівок:

- одиничні пошкодження ребер без пошкодження плеври;

- переломи остистих і поперечних відростків, які не підлягають хірургічному лікуванню;

- переломи лопатки і ключиці, які не потребують хірургічного лікування;

- переломи кісток без зміщення або із зміщенням уламків, які піддаються репозиції і утриманню кісткових фрагментів (хірургічна шийка плеча, над- і черезвиросткові переломи плечевої кістки, переломи діафізу кісток передпліччя, головки і шийки променевої кістки, ліктьового відростку, променевої кістки в типовому місці кісток зап'ястя, п'ясних кісток і фаланг пальців кисті).

6.2. Закриті переломи нижніх кінцівок:

- переломи надколінка без зміщення уламків;

- ізольовані переломи малої гомілкової кістки;

- ізольовані переломи кісточок гомілки без зміщення або із зміщенням фрагментів, які піддаються репозиції і утриманню;

- переломи кісток передплюсни і плюсни без зміщення;

- переломи фаланг пальців, які не потребують хірургічного лікування.

6.3. Наслідки неускладнених вивихів:

- плечевої кістки;

- кісток передпліччя;

- 1-го пальця;

- фаланг пальців кисті і ступні.

6.4. Неускладнені поранення м'яких тканин тулуба і кінцівок.

6.5. Закриті пошкодження сухожилок, сумково-зв'язкового апарату, забої м'яких тканин тулуба, сегментів кінцівок, суглобів.

6.6. Неускладнені артрози та артрити.

6.7. Остеохондроз, спондилоартроз та інші больові прояви, зв'язані з патологічними змінами в хребті і суглобах.

6.8. Ортопедичні захворювання і деформації органів руху та опори, які не потребують стаціонарного лікування:

- природжений вивих стегна;

- дисплазія кульшового суглоба;

- природжена клишоногість;

- природжена кривошия;

- природжена синдактилія і полідактилія після хірургічного лікування;

- пороки розвитку кінцівок;

- артрогрипоз;

- сколіоз і порушення осанки;

- наслідки поліомієліту;

- спастичні паралічі;

- природжені системні захворювання.

7. Лікар ортопедо-травматологічного кабінету встановлює показання та відбирає хворих для диспансерного нагляду.

8. Лікар ортопедо-травматологічного диспансерного кабінету проводить періодичні (один раз в 2-3 місяці) огляди диспансерних хворих.

8.1. Диспансерному нагляду підлягають хворі з:

- наслідками травм (повільне зрощення кісток);

- запальними захворюваннями кісток і суглобів (гематогенний, післятравматичний остеомієліт, гнійний артрит);

- дегенеративно-дистрофічними ураженнями суглобів і хребта з явними больовими синдромами і порушеннями функції;

- фіброзною остеодистрофією;

- природженими системними і локальними порушеннями розвитку кістково-суглобного апарату;

- наслідками поліомієліту і спастичного паралічу, які потребують оперативного лікування.

8.2. Про виконання роботи по диспансерному спостереженню та оздоровленню хворих, лікар-ортопед-травматолог щорічно звітує перед головним ортопедом-травматологом району, міста, області. Звіт за вказаною формою подається до кінця звітного року.

1.1. Кабінет мануальної терапії є структурним підрозділом лікувально-профілактичного закладу, що забезпечує надання допомоги хворим з остеохондрозом хребта і пов'язаних з ними симптомами та синдромами як ортопедичного (синдром плече-кисть, п'яточна шпора та інші), так і неврологічного характеру (вертебро-кардіальний, вертебро-вісцеральний синдроми).

1.2. Кабінет мануальної терапії організується на базі амбулаторно-поліклінічних відділень обласних, міських та центральних районних лікарень із розріхунку 1 кабінет на 100,0 тис. населення і є структурним підрозділом поліклініки.

1.3. Норми часу для виконання процедур лікаря кабінету мануальної терапії визначаються в умовних одиницях за таблицею

Примітка.

- У розрахунок норми часу входить час на підготовчо-підсумкову роботу заповнення документації і безпосереднє проведення процедури.

- За умовну одиницю взято 10 хвилин робочого часу.

- При проведенні мануальної терапії на суміжних анатомо-топографічних областях хребта хворого кількість розрахункових одиниць на другу і кожну наступну процедуру приймають в межах 30 % від відповідних розрахункових норм.

- При проведенні декількох процедур одному хворому на різних анатомо-топографічних областях за одне відвідування кожна із процедур враховується у відповідності з розрахунком норм.

- При проведенні мануальної процедури із застосуванням медикаментозних блокад затрати робочого часу на 1-го хворого збільшуються на 1 одиницю.

1.4. Число штатних одиниць медичного персоналу визначає головний лікар та завідуючий поліклінікою з урахуванням обсягу виконуючої роботи (нормативи часу) кількості та складності категорії хворих.

Як приклад, пропонуються такі штатні посади кабінету мануальної терапії:

- лікар - 1;

- медична сестра-реєстратор - 1;

- медична сестра з лікувального масажу - 1;

- санітарка-прибиральниця - 1.

1.5. Кабінет мануальної терапії у своєму складі повинен мати не менше 3-х кімнат:

- кімната для реєстрації та підготовки хворого до проведення маніпуляцій та відпочинку після їх проведення;

- кімната для проведення маніпуляцій;

- кімната для переодягання та відпочинку медичного персоналу.

Всі кімнати кабінету мануальної терапії повинні бути досить просторими, світлими, теплими, добре провітрювані, обладнані необхідним інвентарем (маніпуляційний стіл, медична кушетка, письмовий стіл, стільці, ширми, ортопедичний щит, вішалка для одягу та інше). У кімнаті для проведення маніпуляцій, крім вказаного інвентаря, обов'язково необхідно мати негатоскоп та медикаменти для надання невідкладної допомоги хворим при серцево-судинних ускладненнях.

1.6. На працівників кабінету мануальної терапії поширюється дія відповідно всіх положень та наказів, що передбачені для медичного і обслуговуючого персоналу амбулаторно-поліклінічного відділення, а також даного Положення.

2.1. Надання кваліфікованої допомоги хворим з проявами остеохондрозу і пов'язаними з ним симптомами і синдромами, шляхом застосування методу мануальної терапії.

2.2. Проведення мануальної терапії повинно виконуватись лікарем, який пройшов спеціалізацію в одному із центрів по підготовці кадрів і володіє необхідним обсягом специфічних прийомів і навиків методу, засвоїв певний обсяг знань по вертебрології, неврології, рефлексотерапії.

При відборі лікарів на курси спеціалізації з мануальної терапії слід віддавати перевагу ортопедам-травматологам, невропатологам, нейрохірургам і лікарям по лікувальній фізкультурі (особам чоловічої статі, фізично досить міцнихі витривалих), які знають патологію опорно-рухового апарату, зі стажем роботи на лікарській посаді не менше 5-8 років.

2.3. Робота кабінету мануальної терапії проводиться за розкладом, погодженим із завідуючим поліклінікою та затвердженим головним лікарем.

2.4. Функціональні обов'язки лікаря кабінету мануальної терапії:

- проводити відбір хворих для проведення мануальної терапії;

- проводити мануальну терапію хворим на остеохондроз з описанням ортопедичного та неврологічного статусу в амбулаторній карті до і після проведення курсу лікування, відмічати кількість сеансів, ефективність і підвищення реакції у процесі лікування. При необхідності до лікування хворих залучати відповідних фахівців (невропатолог, нейрохірург, ортопед-травматолог, терапевт, рентгенолог та інші);

- проведення мануальної терапії без рентгенографії відділів хребта, фрагментів кінцівок та суглобів, в яких запідозрена патологія, недопустимо;

- надання консультативної допомоги лікарям інших спеціальностей відносно лікування хворих з вертебро-судинних і вертебро-вісцеральних синдромів, пов'язаних із остеохондрозом хребта;

- проведення аналізу наслідків лікування методом мануальної терапії та звітування перед завідуючим поліклінікою;

- проведення санітарно-просвітньої роботи серед лікарів і населення щодо роз'яснення можливостей методу, його ефективність і можливих несприятливих наслідків, пов'язаних із некваліфікованим виконанням методу поза лікувальним закладом.

2.5. Відповідальність за організацію роботи кабінету мануальної терапії покладається на завідуючого поліклінікою.

3.1. Абсолютними показаннями до проведення мануальної терапії є:

- остеохондроз хребта (I-III ступеня захворювання), спондилоартроз із супроводженням больового синдрому, неврологічним і вегетативним розладом, а також функціональними блокадами;

- функціональні вісцеральні розлади, що виникають внаслідок ураження остеохондрозом відповідного сегмента хребта, крім захворювань серцево-судинної системи та органів черевної порожнини.

3.2. Відносні показання до проведення мануальної терапії:

- грижі дисків при незначному зміщенні студенистого ядра (не більше чим на 1/3 його об'єму), що визначається контрасним дослідженням. При цьому виконують не більше 1-2 сеансів мануальної терапії.

3.3. Протипоказанням до проведення мануальної терапії є:

- нестабільність хребтового сегмента внаслідок остеохондрозу:

- вроджена слабість сумочно-зв'язкового апарату хребта, яка супроводжується надмірною патологічною рухливістю хребців;

- порушення кровозабезпечення спинного мозку в системі артерії Депрож-Готтерона, Адамкевича, передньої і задньої спинномозкової артерії, задніх хребтових артерій;

- вроджені аномалії розвитку хребців і ребер (блокування хребців - конкресценція, розщеплення і дефекти тіл хребців, клиновидні хребці та інше);

- системне захворювання хребта (недосконалий остеогенез, спондилоепіфізарна дисплазія);

- спондилоліз і спондилолістез;

- остеодистрофія хребта (гіперпаратиреїдна, деформуюча остеодистрофія тіл окремих хребців і остеопороз хребта, ускладнений компресією і деформацією тіл хребців);

- фіброзна дисплазія тіл хребців;

- похилий вік і старечий кіфоз грудного відділу хребта;

- спондильоз;

- фіксуючий лігаментоз;

- крайові кісткові розростання, особливо по задній і задньо-боковій поверхні тіл хребців;

- важкі захворювання внутрішніх органів і головного мозку;

- запальні процеси і пухлини хребта і м'яких тканин;

- травматичне пошкодження хребта.

1.1. Цілодобовий травматологічний пункт є підрозділом лікувально-профілактичної установи, який забезпечує надання кваліфікованої невідкладної медичної допомоги потерпілим з пошкодженнями опорно-рухового апарату.

1.2. Цілодобові травматологічні пункти відкриваються у складі травматолого-ортопедичних, травматологічних та хірургічних стаціонарів:

- при центральних районних лікарнях з кількістю населення району 70.0 - 400.0 тис.чол.;

- при обласних, міських лікарнях (міських адміністративних районах) з населенням не менше 200.0 тис.чол.

Для дітей травматологічні пункти організуються при обласній, міській дитячій лікарні або іншому спеціальному закладі, де функціонує дитяче травматолого-ортопедичне відділення.

1.3. Число штатних одиниць медичного персоналу цілодобового травматологічного пункту визначається головним лікарем та завідуючим відділенням з урахуванням обсягу виконуваної роботи, кількості та складності категорії хворих:

Як приклад, пропонуються такі штатні посади цілодобового травматологічного пункту:

- Завідуючий - лікар-ортопед-травматолог I-II та вищої категорії, стаж роботи за спеціальністю 8-10 років, який є зав.ортопедо-травматологічним відділенням (0.5 ст.).

- Лікар-ортопед-травматолог не нижче II категорії, стаж роботи за спеціальністю не менше 5-8 років - 6.

- Старша медична сестра - 1.

- Медична сестра - 5.

- Операційна і перев'язочна медична сестра - 3.

- Гіпсовий технік-ортезист - 5.

- Рентгенлаборант - 6.

- Чергова санітарка- 5.

1.4. Цілодобовий травматологічний пункт незалежно від рівня лікарні розміщується в окремому приміщенні, яке у своєму складі повинне мати передпокій (кімнату чекання), приймальну лікаря, рентгенкабінет, гіпсувально-ортезну, перев'язочну, операційну, господарські приміщення, туалети, кімнату для відпочинку.

1. Передпокій - кушетка - 1-2, каталка - 2, інвалідна каталка - 1, носилки - 1, стільці - 8-10.

2. Приймальня лікаря: канцелярські столи - 3, стільці - 6-10, кушетки - 2, шафи - 3 (для документів, інструментів, медикаментів для невідкладної медичної допомоги), негатоскоп - 1, телефон або телефакс, вішалка для одягу хворого.

3. Гіпсувально-ортезна: площею не менше 20 м, стіни якої облицьовані глазурованою плиткою або пофарбовані олійною фарбою, підлога вистелена керамічною плиткою. Водопровід з холодною та гарячою водою, раковина з'єднується з гіпсо-відстойником, обов'язкова витяжна вентиляція, бактерицидні (кварцеві) лампи.

- стіл для накладання гіпсових пов'язок у лежачему положенні хворого;

4. Перев'язочна: перев'язочний стіл з підставкою, пересувний столик для перев'язочного матеріалу, тази з підставками - 2, кушетка, обертові металеві стільці, шафа для перев'язочного матеріалу, стерилізатор для інструментів.

5. Операційна: операційний стіл, підставка-східці для операційного стола, стерилізатор для інструментів, шафа для сухоповітряної стерилізації, шафа для інструментів, стіл і пересувний столик для операційної сестри, лампа освітлення операційної, стаціонарна, пересувна, пересувна аварійна з автономним живленням, кварцева лампа стаціонарна або переносна, обертові металеві стільці - 4, апарат для наркозу, апарат для штучного дихання.

6. Рентгенкабінет з лабораторією для проявлення знімків: стаціонарний і пересувний рентгенапарат, сушильна шафа, шафа для рентгенплівок та інших матеріалів, кушетка для хворого, металеві стільці - 2, стіл і стілець для рентгентехніки.

7. Господарське приміщення: стіл - 1, стільці - 2, шафи для гіпсу, інструментів та інших речей, милиці - 2-3 пари.

8. Кімната відпочинку: шафа для одягу персоналу, диван, буфет, плитка, стіл для приймання їжі, стільці (крісла) для відпочинку, телевізор.

9. Туалети для хворих.

1.5. По оплаті праці, а також відпустці всі без винятку працівники травматологічних пунктів прирівнюються до оплати праці працівників стаціонару, а рентгенлаборанти користуються тими ж пільгами, що і працівники рентгенвідділень.

1.6. Цілодобовий травматологічний пункт у своїй діяльності керується нормативними актами, які регламентують роботу закладів охорони здоров'я, даним положенням, наказами та розпорядженнями по лікувально-профілактичному закладу, на базі якого він функціонує.

Основними завданнями, що покладені на цілодобовий травматологічний пункт, є:

2.1. Надання невідкладної кваліфікованої цілодобової допомоги всім без винятку травмованим амбулаторним хворим з різними ушкодженнями опорно-рухового апарату у такому обсязі:

- первинна хірургічна обробка ран верхніх і нижніх кінцівок;

- зупинка зовнішньої кровотечі;

- видалення неглибоко розміщених чужорідних тіл;

- первинний сухожилковий шов розгиначів та згиначів пальців;

- репозиція відломків кісток ключиці, плечової кістки, кісток передпліччя, пясних і плюснових кісток, кісток гомілки, фаланг пальців і ступні;

- усунення звихів плеча, передпліччя, пальців кисті, ступні, підзвиху і звиху в ключично-акроміальному і ключично-стернальному з'єднанні;

- накладання гіпсових, іммобілізуючих та ортезних пов'язок;

- новокаїнові та інші блокади та пункції суглобів;

- активно-пасивна іммунізація проти правця;

- надання допомоги проти сказу

2.2. При необхідності надання травмованим стаціонарної допомоги госпіталізація здійснюється до спеціалізованого відділення.

2.3. У разі змішаної травми (укоджень голови, органів грудної та черевної порожнини) при необхідності залучаються спеціалісти хірурги чи нейрохірурги, що працюють у лікувальному закладі для вирішення питання про госпіталізацію хворого в одне з профільних відділень.

2.4. Проведення первинної реанімаційної та протишокової допомоги потерпілим з тяжкою травмою.

2.5. На травматологічному пункті хворому надається довідка про травму з рекомендаціями подальшого лікування, довідку про протиправцеву імунізацію, рентгенівські знімки, необхідні для подальшого лікування, а також виписується листок непрацездатності або побутова довідка, строком до 3-х днів.

2.6. Після надання необхідної травматологічної допомоги хворим, які не потребують госпіталізації направляють для подальшого нагляду і лікування до лікаря ортопеда-травматолога в поліклініку по місцю проживання з відповідальними медичними документами, або залишають під наглядом травмпункту.

2.7. Відповідальність за організацію роботи, обсяг і якість надання невідкладної травматологічної допомоги хворим покладається на завідуючого спеціалізованим відділеннмя лікарні.

1.1. Експертна рада по визначенню якості лікування травматолого-ортопедичних хворих є контролюючим органом, рішення якого є обов'язкове для всіх ланок спеціалізованої служби.

1.2. Експертна рада організується при профільних науково-дослідних інститутах, лікувальних закладах Республіки Крим, обласних, міських, центральних районних лікарнях і затверджується керівництвом відповідного лікувального закладу.

1.3. До складу експертної ради входять:

- районний, міський, обласний, республіканський ортопед-травматолог та провідний фахівець НДІ (відповідно рівня експертної ради);

- заступник головного лікаря по поліклініці (по стаціонару);

- голова ЛКК;

- економіст;

- юрист.

1.4. Експертна рада у своїй діяльності керується нормативними актами, які регулюють роботу закладів охорони здоров'я, стандартами якості лікування хворих з пошкодженнями і захворюваннями органів руху та опори, наказами вищестоячих органів охорони здоров'я та лікувального закладу, на базі якого створена рада, і даним Положенням.

2.1. Відповідно до затвердженого керівником лікувального закладу графіка, Експертна рада проводить щомісячні засідання. Результати роботи оформляються протоколом.

2.2. Про наслідки роботи Експертна рада відповідно до її підпорядкованості щоквартально подає звіт за формою:

У текстовій формі звіту конкретно вказуються причини недоліків лікування, вжиті заходи щодо їх попередження та пропозиції, подані до вищих інстанцій.

2.3. Основними завданнями Експертної ради є:

- визначення якості за результатами лікування всіх хворих з пошкодженнями та захворюваннями органів руху і опори та їх оцінка;

- визначення категорії складності проведеного лікування;

- виявлення причин тривалого лікування та аналіз допущених в процесі лікування помилок;

- визначення кінцевого результату лікування або необхідності подальшої реабілітації хворого;

- встановлення вартості лікування;

- підготовка підсумкового протоколу та фінансових документів;

- розгляд скарг на неправильне лікування, видання рекомендацій і вирішення питання про притягнення арбітрів;

- виявлення наявності факту інвалідності та направлення хворого на МСЕК для встановлення групи.

2.4. Експертна рада має право:

- контролювати діяльність медичного персоналу ортопедо-травматологічного профілю (відповідного медичного закладу);

- на основі аналізу подавати керівнику лікувального закладу пропозиції щодо заохочення та стягнення із спеціалістів;

- регулювати перебування хворого на лікарняному листі.

1. Завідуючий ортопедо-травматологічним відділенням ЛПЗ здійснює безпосереднє керівництво діяльністю підпорядкованого йому лікарського персоналу, несе повну відповідальність за організацію ортопедо-травматологічної допомоги в лікувальнопрофілактичному закладі.

2. На посаду завідуючого призначається кваліфікований спеціаліст ортопед-травматолог вищої або I категорії із стажем роботи за спеціальністю не менше 10 років, який має організаторські здібності, володіє глибокими теоретичними знаннями з ортопедії і травматології, має клінічний досвід роботи та користується авторитетом серед співробітників.

Переважне право на посаду завідуючого при однаковій кваліфікації і стажі роботи надається лікарям, які мають науковий ступінь; а також успішно закінчили клінічну ординатуру або аспірантуру з ортопедії і травматології.

3. Завідуючий відділенням підпорядковується головному лікарю медичного закладу та його заступнику по лікувальній роботі.

4. Завідуючий відділенням керується у своїй роботі положенням про даний лікувально-профілактичний заклад, про ортопедо-травматологічне відділення, про завідуючого відділенням стаціонару та іншими офіційними документами.

5. У відповідності із завданнями ортопедо-травматологічного відділення завідуючий забезпечує організацію роботи по наданню спеціалізованої ортопедо-травматологічної допомоги у цьому лікувальному закладі, впроваджує в практику нові методи консервативного та оперативного лікування ортопедо-травматологічних хворих.

6. Завідуючий відділенням має право:

- брати безпосередньо участь у підборі кадрів ортопедо-травматологічного відділення;

- представляти головному лікарю медичного закладу та його заступнику по лікувальній роботі працівників для заохочення та вносити пропозиції про накладання дисциплінарних стягнень на осіб, які порушують трудову дисципліну, незадовільно виконують свої службові обов'язки;

- запрошувати консультантів і організовувати консиліуми за узгодженням з заступником головного лікаря по лікувальній роботі або з головним лікарем;

- систематично поповнювати відділення медичним та господарським обладнанням, медичним інструментарієм, медикаментами, перев'язочними та гіпсувально-ортезним матеріалом;

- за узгодженням з заступником головного лікаря по лікувальній роботі або головним лікарем організовувати і проводити для працівників відділення:

- наради, конференції, семінари;

- практичні заняття для працівників відділення по організації ортопедотравматологічної допомоги хворим;

- клінічні розбори хворих, аналіз ускладнень і летальних випадків;

- висувати на обговорення керівництва лікувально-профілактичного закладу питання, пов'язані з покращенням роботи підвідомчого йому відділення;

- один раз у три роки підвищувати свою кваліфікацію в профільних науково-дослідних інститутах, інститутах удосконалення лікарів.

7. Завідуючий відділенням зобов'язаний:

- скласти графік роботи працівників;

- здійснювати обходи хворих у палатах;

- контролювати роботу чергового персоналу;

- аналізувати якісні показники діяльності, а також причини наявних недоліків у роботі, широко залучати до цього всіх працівників відділення;

- негайно доводити до відома головного лікаря або його заступника по лікувальній роботі інформацію про всі випадки з хворими або персоналом (раптова смерть, нещасний випадок і т.і.), а також про халатні дії або зловживання персоналу відділення та інші надзвичайні випадки, що стались у довіреному йому відділенні, і про вжиті заходи;

- подавати заступнику головного лікаря по лікувальній роботі звіт про роботу відділення за встановленою формою.

1. На посаду лікаря ортопеда-травматолога призначається лікар, який пройшов спеціальну підготовку по травматології та ортопедії і має відповідний документ, який дозволяє самостійно працювати за спеціальністю.

2. Підготовка лікаря ортопеда-травматолога здійснюється згідно з положенням Міністерства охорони здоров'я України від 12 листопада 1991 р. N 168, на кафедрах травматології та ортопедії інститутів удосконалення лікарів та медичних інститутів. Атестація на визначення знань та практичних навиків з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста здійснюється в комісіях при інститутах, які проводять підготовку та перепідготовку лікарів.

Атестація на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної II, I та вищої категорії проводиться комісіями, що створені при МОЗ України, управліннях охорони здоров'я обласних та міських держадміністрацій в установленому порядку.

3. Лікарі, які не працювали в ортопедії та травматології протягом трьох років, не мають право на відповідне звання спеціаліста-ортопеда-травматолога і не можуть займати посади за спеціальністю без попереднього проходження атестації.

4. Переатестація спеціалістів ортопедів-травматологів II, I та вищої категорій здійснюється у відповідності з наказом МОЗ України N 168 від 21.11.1991 р..

5. Обов'язки лікаря ортопеда-травматолога:

5.1. Ортопед-травматолог лікувально-профілактичного закладу повинен мати відповідний обсяг професійних знань, постійно їх поповнювати, удосконалювати практичні навики.

5.2. Самостійно вести амбулаторний (поліклінічний) прийом хворих:

- своєчасно проводити необхідне обстеження хворого, та у разі потреби направляти на консультацію до інших спеціалістів;

- надавати ургентну допомогу при травмі;

- здійснювати повний обсяг амбулаторного лікування та диспансерного нагляду;

- вести амбулаторну документацію, видавати листки тимчасової непрацездатності, сигнальну документацію;

- направляти хворих на ЛКК та МСЕК;

- направляти хворих на стаціонарне лікування.

5.3. У стаціонарі виконувати повний обсяг роботи палатного лікаря, вести 25 хворих:

- обстежувати хворих, уточнювати діагноз, призначати та коректувати курс лікування;

- виконувати усі види та способи іммобілізації, скелетного витягу, інші лікувальні маніпуляції;

- вести медичну документацію стаціонарного хворого;

- виконувати оперативні втручання відповідно до категорії та практичних знань;

- чергувати у лікарні чи по відділу, відповідати за правильність та своєчасність лікування;

- брати участь у нарадах, конференціях, семінарах, клінічних розборах хворих, патолого-анатомічних конференціях та інших заходах;

- виконувати вказівки завідуючого відділом, допомагати йому у роботі.

1. Система організації етапного надання медичної допомоги травмованим внаслідок нещасних випадків передбачає комплекс дій виконаних послідовно (поетапно):