• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги дітям із захворюваннями органів травлення

Міністерство охорони здоровя України  | Наказ, Протокол, Склад колегіального органу від 29.01.2013 № 59
Реквізити
  • Видавник: Міністерство охорони здоровя України
  • Тип: Наказ, Протокол, Склад колегіального органу
  • Дата: 29.01.2013
  • Номер: 59
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Міністерство охорони здоровя України
  • Тип: Наказ, Протокол, Склад колегіального органу
  • Дата: 29.01.2013
  • Номер: 59
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
Таблиця 3.
Моніторинг пацієнтів, які не мають показань до противірусного лікування
Визначення рівня АЛТ, АСТ1 раз на 3 - 6 місяців або частіше за наявності показань
Загальний аналіз крові1 раз на рік (або частіше при необхідності)
Білкові фракції1 раз на рік (або частіше при необхідності)
Визначення РНК ВГC (якісно або кількісно)1 раз на 6 - 12 місяців або частіше за наявності показань
УЗД печінки1 раз на рік або частіше за наявності показань
Біопсія печінки або неінвазивні методи оцінки фіброзу печінкиіндивідуально за показаннями
В.3 Визначення стадії фіброзу печінки за умов неможливості проведення біопсії печінки
Стадія хронічного гепатиту визначається ступенем виразності фіброзу печінки. Незважаючи на цілий ряд застережень (процедура пов'язана з ризиком кровотечі та перфорації інших органів і можлива помилка при взятті зразка тканини, для інтерпретації гістопатологічних змін потрібна підготовка морфолога, підвищує вартість медичного обслуговування і є причиною тривоги й страху пацієнтів (клас IIа, рівень B)), біопсія печінки все ще залишається основним методом для оцінки активності та стадії гепатиту. Гістологічне дослідження біоптату печінки дозволяє оцінити активність запального процесу по індексу гістологічної активності (ІГА) та стадію захворювання по гістологічному індексу склерозу (ГІС).
За умов неможливості проведення гістологічного дослідження біоптату печінки у дорослих використовують альтернативні неінвазивні методи, які базуються на оцінці сироваткових маркерів (Фібро-Тест і Акті-Тест), а також метод транзієнтної еластографії (Фібро-Скан), що використовує ультразвукові та низькочастотні пружні хвилі для оцінки еластичності печінки (клас IIb, рівень C). Використання цих методів у дітей можливе за умови їх валідизації в дитячому віці.
Г. ЛІКУВАННЯ
Г.1 Показання до противірусної терапії ВГC у дітей
- наявність маркерів реплікації вірусу (РНК ВГC);
- виразний фіброз (більше або дорівнює F2 по METAVIR) та наявність некрозапальних змін у тканині печінці незалежно від рівня трансаміназ. У таких випадках призначення лікування є обов'язковим;
- відсутність автоімунних, неврологічних, психічних захворювань та декомпенсованих хвороб внутрішніх органів.
У випадку, коли виникають обґрунтовані підозри щодо наявності у пацієнта гострого гепатиту C (епідеміологічні дані, підвищений рівень АЛТ, відсутність анти-ВГC IgG при позитивному РНК ВГC та анти-ВГC IgM) доцільним є утриматися від призначення противірусної терапії та забезпечити динамічне спостереження за хворим протягом 6 міс.
На рішення про вибір тактики лікування впливають генотип вірусу, рівень ВН ВГC. Дітям з 1 генотипом вірусу, відсутністю активного запального процесу в печінці та фіброзом F 0 - F 1 по METAVIR проведення противірусної терапії можна відстрочити. Дітям з 2 та 3 генотипом вірусу гепатиту C противірусна терапія показана незалежно від рівня АЛТ. Перед призначенням терапії потрібно виключити мікст-гепатит (в першу чергу, B + C) та ко-інфекцію.
Сьогодні рекомендованою терапією ХГC у дітей є комбінація пегільованого інтерферону альфа-2b і рибавірину. Єдиним препаратом, дозволеним для лікування ХГC у дітей, є пегільований інтерферон-a 2b.
Режим дозування препаратів: пегінтерферон a-2b (Пег-ІФН) призначається в дозі 60 мкг/м-2, вводиться підшкірно 1 раз на тиждень, рибавірин призначається в дозі 15 мг/кг/добу всередину, добова доза ділиться на два прийоми (клас IIa, рівень B).
Тривалість лікування визначається відповідно генотипу вірусу:
- хворі на ХГC з 2 і 3 генотипом вірусу отримують противірусну терапії протягом 24 тижнів;
- хворі на ХГC з 1 генотипу повинні отримувати терапію протягом 48 тижнів (клас I, рівень A).
Альтернативними схемами лікування ХГC у дітей може бути застосування препаратів стандартних (лінійних) інтерферонів (ІФН) - альфа 2a або 2b в дозі 3 млн. МО/м-2 х 3 рази на тиждень впродовж 24 тижнів (2 і 3 генотип) та 48 тижнів (1 і 4 генотип) в комбінації з рибавірином в дозі 15 мг/кг. Лікування ХВГC стандартними (лінійними) інтерферонами - альфа поступається лікуванню препаратами Пег-ІФН за ефективністю, характеризується гіршою переносимістю та незручним режимом застосування. Препарати стандартних (лінійних) ІФН-альфа доцільніше використовувати для лікування "наївних" пацієнтів із 2 та 3 генотипами.
Доза рибавірину залежить від маси тіла дитини:
25 - 36 кг: 200 мг 2 рази на добу;
37 - 49 кг: 200 мг зранку і 400 мг ввечері
50 - 61 кг: 400 мг 2 рази на добу;
> 61 кг: застосовується доза дорослого (800 - 1200 мг на добу).
Г.2 Протипоказання до призначення інтерферонотерапії ХГC у дітей
1. Вік < 3 років
2. Психози, важка депресія, епісиндром (навіть в анамнезі)
3. Цитопенія (нейтрофілів < 1500 в мм-3, тромбоцити < 100.000 в мм-3).
4. Автоімунні захворювання з тяжким перебігом (гепатит, тиреоїдит та інш.)
5. Ниркова та печінкова недостатність.
6. Стан після трансплантації органів (виключаючи печінку).
7. Декомпенсований цукровий діабет.
Протипоказання до призначення рибавірину
1. Вік < 3 років
2. Гіперчутливість до рибавірину.
3 Гострі захворювання печінки і нирок.
4. Тиреотоксикоз.
5. Важкі захворювання серця.
6. Гемоглобінопатії (у тому числі таласемія, серпоподібно-клітинна анемія).
7. Виражена депресія.
8. Цироз печінки.
9. Автоімунний гепатит.
Г.3 Предиктори ефективності противірусної ХВГC у дітей
1. Не 1 і 4 генотип вірусу.
2. Порівняно мала (до 3 років) тривалість інфекції.
3. Підвищена активність АЛТ перед початком лікування (1,5 - 2 норми, але не більше 3 норм).
4. Низьке вірусне навантаження (< 600000 МО/мл).
5. Відсутність імуносупресії.
6. Низький рівень заліза в тканині печінки (до 650 мкг/г), нормальний рівень заліза та феритину в сироватці крові
7. Рання вірусологічна відповідь (відсутність або зниження рівня РНК ВГC на 2 log (в 100 разів і більше) через 12 тижнів лікування).
Г.4 Моніторинг противірусної терапії ХВГC у дітей
У процесі противірусної терапії можуть розвинутися кілька варіантів вірусологічної відповіді, названі залежно від часу їх розвитку. Основним критерієм ефективності є досягнення стійкої вірусологічної відповіді (СВВ), яка визначається відсутністю РНК ВГC у сироватці крові при дослідженні чутливою тест-системою ПЛР через 24 тижні після закінчення противірусної терапії.
Таблиця 5.
Варіанти вірусологічної відповіді під час противірусної терапії (клас I, рівень A)
Вірусологічна відповідьВизначенняКлінічне значення
Швидка вірусологічна відповідь (ШВВ)Відсутність РНК ВГC у сироватці крові при кількісному дослідженні чутливою тест-системою ПЛР на 4 тижні терапіїПрогноз досягнення СВВ
Рання вірусологічна відповідь (РВВ)Зниження рівня РНК ВГC більше або дорівнює 2 log в порівнянні з вихідним рівнем (часткова РВВ) чи її відсутність (повна РВВ) на 12 тижні терапіїПрогноз досягнення СВВ
Безпосередня вірусологічна відповідь (БВВ)Відсутність РНК ВГC у сироватці крові при кількісному дослідженні чутливою тест-системою ПЛР в кінці 24 чи 48 тижня терапії
Стійка вірусологічна відповідь (СВВ)Відсутність РНК ВГC у сироватці крові через 24 тижні після закінчення терапіїКращий прогностичний фактор довгострокової відповіді на терапію
Вірусологічний проривПоява РНК ВГC у сироватці крові після періоду її відсутності під час терапії
РецидивПоява РНК ВГC у сироватці крові після зупинення терапії
Відсутність відповідіНаявність РНК ВГC у сироватці крові протягом перших 24 тижнів терапії
Нульова відповідьВідсутність зниження рівня РНК ВГC у сироватці крові > 2 log протягом перших 24 тижнів терапії
Часткова відповідьЗниження рівня РНК ВГC більше або дорівнює 2 log у порівнянні з вихідним рівнем на 12 тижні та наявність її на 24 тижні терапії
Дуже важливою є оцінка відповіді на терапію 12-ти тижневого лікування (РВВ). Хворим, у яких відсутня РВВ на противірусну терапію, лікування необхідно припинити у зв'язку з мінімальною ймовірністю досягнення СВВ після його закінчення (0 - 2%) (клас I, рівень A).
У разі зниження вірусного навантаження 12-ти тижневого лікування більше, ніж на 3 log, терапію слід продовжувати до 24 тижня, коли повторно проводять оцінку відповіді за допомогою ПЛР. За відсутності РНК ВГC терапію продовжують до 48 тижня (при 1 генотипі ВГC). У разі наявності РНК ВГC у сироватці крові на 24 тижні, противірусну терапію слід припинити (клас I, рівень A).
З метою своєчасного виявлення побічних реакцій і ускладнень лікування, оцінки прогностичних чинників успіху лікування, забезпечення можливості модифікації схеми лікування за потреби слід забезпечувати ретельний клініко-лабораторний моніторинг пацієнтів протягом усього періоду терапії. Рекомендації щодо виконання окремих лабораторних досліджень представлено у таблиці нижче.
Таблиця 6.
Моніторинг ефективності та безпечності противірусної терапії ХГC
Показники, що підлягають контролюТижні лікування
0 (до лікування)481216202428323648
Загальний аналіз крові (+ тромбоцити)Х2 р/міс.ХХХХХХХХХ
Тиреотропний гормон (ТТГ), Т4 вільні антитироїдні антитіла - АТТГ, АТПОХ Х Х ХХ
Кількісне визначення РНК ВГCХХ Х
Якісне визначення РН ВГC Х Х
Біохімічні показники + креатинін + глюкозаХХ Х Х Х Х
Fe - залізо сироватки, ферітинХ
__________
Примітка.
Показники АЛТ, АСТ підлягають моніторингу на 4, 12, 24, 36 та 48 тижнях, особливо у випадках підвищення їх початкових рівнів. Аналогічно у ті ж терміни підлягають моніторингу ГГТП, альбумін, протромбін, креатинін, КФК, ревматоїдний фактор, ANA, АТТГ, загальний аналіз сечі, ЕКГ, Fe (залізо) сироватки та рівень феритину (ці дослідження обов'язково мають бути проведені до початку лікування).
Г.5 Побічні реакції та їх корекція при застосуванні препаратів ІФН та рибавірину
Найбільш часті побічні реакції та ускладнення при застосуванні препаратів ІФН:
- псевдогрипозний синдром (переважно в перші тижні лікування);
- лейко- і тромбоцитопенію;
- алопецію;
- психічні розлади;
- порушення функції щитоподібної залози (тиреопатії);
- зниження маси тіла.
Побічні реакції при застосуванні рибавірину:
- гемолітична анемія;
- нудота;
- шкірна екзантема;
- кашель;
- задишка;
- свербіж шкіри;
- діарея;
- безсоння.
Якщо під час противірусної терапії ХВГC спостерігаються тяжкі, небажані явища або погіршення лабораторних показників, рекомендовано консультація відповідних спеціалістів, корекція доз препаратів або припинення терапії до зникнення небажаних ефектів.
Таблиця 7.
Рекомендації щодо корекції дози противірусних препаратів
Лабораторні показникиЗниження дози тільки рибавірину до 7,5 мг/кг, якщоЗниження дози пегінтерферону* альфа-2b чи інтерферону альфа-2b чи 2а до половини терапевтичної дози, якщоВідміна комбінованої терапії, якщо
Рівень гемоглобіну< 10 г/дл-< 8,5 г/дл
Кількість лейкоцитів-< 1,5 х 10-9/л< 1,0 х 10-9/л
Кількість нейтрофілів-< 0,75 х 10-9/л< 0,5 х 10-9/л
Кількість тромбоцитів-< 80 х 10-9/л< 50 х 10-9/л
Вміст прямого білірубіну--2,5 рази верхньої межі норми
Вміст непрямого білірубіну> 5 мг/дл або > 85,5 моль/л-> 4 мг/дл або > 68,4 моль/л більше 4 тиж.
Вміст кретиніну--> 2 мг/дл або > 176,8 мколь/л
АЛТ/АСТ--2 рази від початкового рівня або >10 разів верхньої межі норми
__________
* Перше зниження дози пегінтерферону альфа-2b - до 40 мкг/м-2 /тиждень, друге зниження - до 20 мкг/м 2/тиждень
Дітям, що не отримують противірусну терапію ХГC (відсутність показань, наявність протипоказань, неефективність раніше проведеного лікування), в разі необхідності можуть бути застосовані препарати з гепатопротекторним ефектом: урсодезоксихолієва кислота, адеметіонін, есенціальні фосфоліпіди, препарати, що містять силімарин та ін.
Д. ІНДИКАТОРИ ЯКОСТІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
№ п/пІндикаториПорогове значенняМетодика вимірювання (обчислення)Заходи впливу
20132014201520162017
1Забезпечення навчання медичного персоналу медико-організаційним технологіям клінічного протоколу75%80%85%90%95%Кількість одиниць медичних працівників, які задіяні у виконанні медико-організаційних технологій даного клінічного протоколу і пройшли навчання х 100 / загальна кількість медичних працівників, які задіяні у виконанні клінічного протоколу (фізичних осіб)Наявність наказу по закладу про впровадження клінічного протоколу, забезпечення мотивації медичного персоналу до впровадження клінічного протоколу.
2Відсутність клінічних проявів загострення60%60%60%60%60%Кількість дітей без загострень ХГ протягом року х 100 / кількість дітей, які звернулися у медичний заклад з приводу ХГПроведення лікувальних заходів у повному обсязі відповідно до клінічного протоколу.
3Тривала ремісія60%60%60%60%60%Кількість дітей, які перебувають в стадії ремісії ХГ протягом 3 років х 100 / кількість дітей, які звернулися у медичний заклад з приводу ХГПроведення лікувальних заходів у повному обсязі відповідно до клінічного протоколу.
4Після санаторно-курортного лікування поліпшення самопочуття, нормалізація розмірів печінки, поліпшення лабораторних показників, поліпшення адаптаційно-пристосувальницького потенціалу організму60%60%60%60%60%Кількість дітей, у яких не реєструється загострення хвороби протягом року після санаторно-курортного лікування х 100 / кількість дітей, які звернулись у лікувальний заклад після санаторно-курортного лікування протягом року з приводу загострення захворюванняПроведення лікувальних заходів у повному обсязі відповідно до клінічного протоколу.
Директор Департаменту реформ та розвитку
медичної допомоги МОЗ України
М.К. Хобзей