Про затвердження Державних санітарних правил і норм "Влаштування та утримання колодязів і каптажів джерел, що використовуються для децентралізованого господарсько-питного водопостачання"

З метою забезпечення реалізації положення Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"

1. Затвердити Державні санітарні правила і норми (ДСанПіН) "Влаштування та утримання колодязів і каптажів джерел, що використовуються для децентралізованого господарсько-питного водопостачання" (додаються).

2. Заступникам Головного державного санітарного лікаря України, Головному лікарю Українського центру державного санітарно-епідемічного нагляду, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, басейнових санепідстанцій на залізничному та повітряному транспорті, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України прийняти затверджені цим наказом Державні санітарні правила і норми (ДСанПіН) до керівництва та застосування при здійсненні державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

3. З виходом цього наказу втрачають силу "Санітарні правила по влаштуванню та утриманню колодязів і каптажів джерел, що використовуються для децентралізованого господарсько-питного водопостачання", затверджених заступником Головного державного санітарного лікаря СРСР 20.02.75 р. N 1226-75.

Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

1.1. В документі систематизовані та викладені основні санітарно-гігієнічні вимоги до водозабірних споруд (колодязів, каптажів джерел) та якості води з них при децентралізованому господарсько-питному водопостачанні. Документ укладений відповідно до вимог санітарного законодавства України та з врахуванням досвіду роботи останніх років у цій галузі.

1.2. Державний санітарний нагляд за дотриманням санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил та норм організаціями, установами, посадовими особами та громадянами покладено на заклади та установи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я (1992), Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (1994).

Вимоги цих державних санітарних правил і норм обов'язкові для всіх організацій та установ незалежно від форми їх властності, посадових осіб та громадян, закладів та установ, що здійснюють державний контроль за водозабезпеченням населення України.

Невиконання санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, а також невиконання виданих на їх основі постанов санітарно-епідемічної служби підлягає відповідальності згідно із діючим законодавством України.

1.3. Ці Державні санітарні правила і норми регламентують санітарно-гігієнічні вимоги, якими необхідно керуватись при проектуванні, будівництві, реконструкції та експлуатації колодязів і каптажів джерел, що використовуються для децентралізованого господарсько-питного водопостачання, при здійсненні державного санітарного нагляду за цими водозабірними спорудами з метою забезпечення доброякісною питною водою мешканців невеликих поселень, дачних споруд, які не мають централізованого господарсько-питного водопостачання, а також кварталів, вулиць, окремих будинків, які не мають водогінних мереж.

Виконання регламентованих цими ДСанПіН вимог гарантує епідеміологічну безпеку та попереджує можливість негативного впливу хімічного складу води із колодязів, каптажів джерел на організм її споживачів.

1.4. ДСанПіН вводиться в дію з дня затвердження Міністерством охорони здоров'я України та поширюється на колодязі та каптажі джерел, що проектуються, будуються чи знаходяться в експлуатації, і використовуються для децентралізованого водопостачання населення.

Колодязі та каптажі джерел громадського користування, при будівництві яких не дотримувались вимог, викладених у цих Державних санітарних правилах і нормах, необхідно реконструювати у термін, погоджений з територіальними установами державного санітарного нагляду.

1.5. Усі матеріали та реагенти, які використовують при обладнанні колодязів та каптажів джерел, при обробці з них води, з метою попередження можливого несприятливого впливу на якість води повинні мати або пройти гігієнічну експертизу та отримати дозвіл Міністерства охорони здоров'я України на застосування у практиці господарсько-питного водопостачання, а залишкова кількість (концентрація) хімічних речовин у воді не повинна перевищувати гігієнічні регламенти, затверджені нормативними документами України та цим ДСанПіНом.

1.6. Державний нагляд за дотриманням вимог цих державних санітарних правил і норм здійснюють органи та установи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

При встановлені фактів забруднення води у колодязі (каптажі) речовинами невідомих природи та походження, які можуть мати кримінальний характер, відповідні розслідування, виконання досліджень води та підготовку висновку проводять органи і установи Міністерства внутрішніх справ України.

2.1. Для влаштування колодязів необхідно, як правило, використовувати водоносні горизонти, які захищені з поверхні водозапорним шаром та забезпечують достатній дебіт джерела водопостачання. Лише як виняток при відповідному обґрунтуванні та погодженні з територіальною санітарно-епідеміологічною службою дозволяється використовувати недостатньо захищені водоносні горизонти.

Для влаштування каптажів необхідно використовувати живильний їх водоносний горизонт, надійно захищений від забруднення, з формуванням ємності каптажу (приймальної камери накопичення води).

2.2. Вибір джерела водопостачання для влаштування колодязя чи каптажу проводиться в установленому порядку, оформляється Актом вибору, складеним за участю відповідних фахівців та представників територіальної санітарно-епідеміологічної служби, обґрунтовується результатами гідрогеологічних досліджень та лабораторних аналізів води використовуваного водоносного горизонту.

2.3. При виборі місцевлаштування колодязів та каптажів джерел слід враховувати те, що вони повинні бути розташовані на незабрудненій, вище за течією ґрунтових вод, та захищеній місцевості, на відстані не менш ніж 30 м від вбиралень, вигрібних ям, мережі каналізації, старих покинутих колодязів, місць утримання худоби та ін. При неможливості забезпечити зону санітарної охорони місце розміщення колодязя чи каптажу не може бути погодженим.

Колодязі слід розміщувати, як правило, за межею червоної лінії на спеціальних майданчиках розміром 3 x 4 м (з врахуванням огорожі майданчика). При влаштуванні декількох колодязів їх доцільно розміщувати на одній прямій, з'єднуючи сифонними або самопливними трубами; відбір проб води доцільно проводити із останього збірного колодязя.

Влаштовувати колодязі у місцях, що затоплюються повінню, зазнають розмивів, зсувів та іншіх деформацій, на понижених та заболочених місцинах, а також на базарних площах та проїзній частині вулиць - ЗАБОРОНЕНО.

2.4. При влаштуванні колодязів необхідно дотримуватись наступних вимог:

а) стінки колодязів повинні бути щільні, без шпарин, ізолювати колодязь від проникнення поверхневого стоку (дощових і талих вод). Для облицьовування стінок колодязів, в першу чергу, рекомендуються бетонні або залізобетонні кільця; при їх відсутності дозволяється використання кераміки, цегли, каменю, дерева. Каміння для колодязів необхідно застосовувати із міцних стійких порід та укладати на цементному розчині (цемент-портланд марки не нижче "500" без домішок), так само як бетонні та залізобетонні кільця.

При влаштуванні дерев'яних зрубів слід застосовувати колоди завтовшки не менше 0,25 м; дерево повинно бути високого гатунку, щоб не псувало присмак води, витримане (заготовлене за 5-6 місяців), без глибоких шпарин і червоточин, не уражене грибком, пряме. Надається перевага застосуванню таких порід: модрина, вільшина, берест, дуб, сосна. Інші породи дерева здатні надавати воді на перших порах присмаку та запаху.

Підводну частину стінок колодязя потрібно заглиблювати (не більш ніж на 1 м) у водоносний горизонт для кращого його розкриття та збільшення шару води. При слабкому водоносному потоці зруб колодязя необхідно розширити у нижній частині.

б) при влаштуванні колодязя в гальковому та гравелистих ґрунтах, у скельних породах, що обвалюються, дно колодязя не закріплюють, у стінках водоприймальної частини передбачають для надходження води отвори діаметром 15-30 мм, розташовані у шахматному порядку через 0,2-0,З м (дірчатий фільтр).

При влаштуванні водоприймальної частини колодязя у піщаних ґрунтах на його дні влаштовують зворотний піщано-гравійний фільтр (із декількох шарів ретельно відмитого піску та гравію з укладанням у нижній частині фільтру дрібних фракцій /0,1-1,0 мм/, у верхній - великих /2-10 мм/; товщина кожного шару 0,1-0,15 м, загальна товщина - 0,4-0,6 м) або фільтр з пенобетону, а в стінках водоприймальної частини колодязя - фільтри із пенобетону.

При влаштуванні колодязів у відкритих котловинах на дні колодязя рекомендовано влаштовувати гравійні фільтри.

в) для спускання в колодязь з метою чистки і ремонту - в його стінках необхідно вставити чавунні скоби, розміщені у шахматному порядку на відстані 0,З м одна від одної.

г) верх колодязя повинен бути не менш як на 0,8 м вище поверхні землі. З метою захисту від засмічення верх колодязя необхідно закривати кришкою (залізобетонним перекриттям з люком, який закривається віком) та зробити дашок.

Колодязі, закриті зверху, необхідно обладнати вентеляційною трубою, виведеною вище поверхні землі не менш ніж на 2 м; отвір вентиляційної труби слід захистити ковпаком із сіткою.

д) для підйому води із колодязів слід застосовувати насоси (краще електрозанурювальні). Зливна труба насоса повинна мати гачок для підвішування відра. У разі неможливості застосування насосу допускається обладнання колодязя коловоротом або "журавлем" із громадським, міцно прикріпленим цебром, відром. Розмір цебра повинен приблизно відповідати об'єму відра, щоб переливання води у відро не було незручним.

Біля колодязя слід влаштовувати лавку для відер.

Навколо колодязя повинні бути огорожа (радіусом не менш 2 м) з воротами (хвірткою), від воріт до колодязя - стежка із твердим покриттям.

2.5. Для захисту колодязя від забруднення поверхневими стоками слід влаштовувати перехоплюючі канави, які відводять стоки від колодязя. З тією ж метою навколо колодязя необхідно робити "замок" із гарно замішеної та пошарово утрамбованої глини або масного суглинку (глибиною 2 м і шириною 1 м) і вимощення, виконане камінним або цегельним брукуванням, із бетону чи асфальту - шириною 2 м і ухилом 0,1 м від колодязя.

Навколо колодязів, розміщених у водопроникаючих ґрунтах (піски, піщано-гравійних, піщано-галькових) з невеликим (2 м) покриттям супіску, суглинків - необхідно цементувати майданчик радіусом не менше 2 м.

2.6. При влаштуванні каптажів джерел необхідно дотримуватись наступних вимог:

а) камера накопичення води (каптаж) повинна мати водонепроникні стінки і дно (з матеріалів, що використовують для облицювання колодязів), а також обладнана спеціальними наземними спорудами типу будки або павільйону; водоносний горизонт перекривають стінкою з отворами або плитою пінобетону;

б) з метою запобігання забруднень води в каптажі піском (частинками породи) застосовують:

- засипку (зі сторони потоку води) гравієм та піском із зростаючою у напрямі потоку велечиною зерен (від 0,2 до 10 мм);

- відстоювання води, для чого камеру каптажу розділяють переливною стінкою на два відділки: приймальне для устоювання води та друге - для відбору освітленої води; обидва відділки обладнують трубопроводами випорожнення;

в) у камері каптажу освітленої води влаштовують водорозбірну та переливну труби. Переливна труба на кінці повинна мати сітку (латунну чи іншу) з дрібними вічками, на водорозбірній трубі наявність сітки не обов'язкова.

Водорозбірну трубу обладнують краном, гачком для підвішування відра та відводять на відстань 1-2 м від каптажу. На поверхні землі, де закінчується труба, влаштовують забрукований лотік для відведеня залишків води.

Воду із переливної труби необхідно відводити в іншу від водорозбірної труби сторону і під нею також обладнати лотік для відведення переливної води.

Допускається використання для каптажу (після відповідного переобладнання) резервуара чистої води, обладнаного водорозбірною, переливною та грязьовою трубами.

г) каптажні камери повинні бути захищені від поверхневих забруднень, промерзання та затоплення поверхневими водами, для чого слід передбачити спорудження глиняного "замка", відвідних канав та брукування навколо каптажної споруди. Горловина каптажної камери з люком та кришкою повинні бути вищі від поверхні землі не менш ніж на 0,8 м; навколо каптажу повинна бути огорожа (радіусом не менш ніж 2 м).

2.7. Для забезпечення можливості огляду, чистки та дезінфекції каптажу у стінці камери необхідно влаштовувати двері та люки, східці або скоби. Вхід до камери слід розміщувати не над водою, а віднести його вбік, щоб забруднення з порогу та ніг не потрапляло у воду. Двері або люки повинні підніматись над поверхнею землі не менш ніж на 0,4 м; мати надійні замикаючі пристрої. Для вентиляції каптажу необхідно обладнати вентиляційні труби з дефлекторами і сітками.

3.1. Вода в колодязях та каптажах джерел повинна відповідати вимогам нешкідливості за хімічним складом, бути епідемічно безпечною та приємною за органолептичними властивостями.

3.2. За фізико-хімічним складом і властивостями вода в колодязях і каптажах джерел повинна бути:

а) прозорою (каламутність не більше 2 мг/куб.дм);

б) безбарвною (не більше 20 градусів кольоровості);

в) без смаку і запахів (при T 20 C - показник розведення не більше 3);

г) сухий залишок не повинен перевищувати 1500 мг/куб.дм;

д) вміст аміаку не повинен перевищувати 2,2 мг/куб.дм;

є) вміст нітритів не повинен перевищувати 3,3 мг/куб.дм;

ж) вміст нітратів не повинен перевищувати 45 мг/куб.дм;

з) загальна жорсткість не повинна перевищувати 10 мг-екв/куб.дм;

и) вміст хлоридів не повинен перевищувати 350 мг/куб.дм;

к) вміст сульфатів не повинен перевищувати 500 мг/куб.дм;

л) вміст фтору не повинен перевищувати 1,5 мг/куб.дм;

н) без ознак, що вказують на забруднення органічними сполуками господарсько-фекальних стічних вод. Показниками наявності такого забруднення є зростання вмісту, порівняно з результатами попередніх досліджень для того ж сезону, хлоридів, аміаку, нітритів та окислюваності;

п) без ознак, що вказують на забруднення хімічними сполуками виробничих стічних вод і змивів з території, забрудненої виробничими відходами та викидами, органічними та мінеральними добривами, отрутохімікатами.

3.3. За санітарно-бактеріологічними показниками вода в колодязях та каптажах джерел повинна відповідати таким вимогам:

а) загальна кількість бактерій у 1 куб.см - не більше 100;

б) число бактерій групи кишкової палички в 1 куб.дм (Індекс ВГКП) - не більше 10;

в) число колі-фагів в 1 куб.дм - відсутні.

Інші патогенні та умовно патогенні мікроорганізми, віруси, патогенні найпростіші, яйця гельмінтів у питній воді колодязів та каптажів повинні бути відсутні.

3.4. Гігієнічний контроль за якістю води з колодязів та каптажів здійснюють за методиками, наведеними у додатку 4.

Використання для питних цілей із колодязів (каптажів джерел) води, що не відповідає вимогам за п. 3.2, допускається тільки після її обробки в спеціальних водоочисних пристроях, які мають дозвіл для цієї мети від Міністерства охорони здоров'я України.

4.1. Запровадження в експлуатацію збудованих колодязів (каптажів джерел) громадського користування допускається лише після попереднього їх огляду представником територіальної санітарно-епідеміологічної станції, одержання від головного лікаря територіальної СЕС позитивного висновку в частині відповідності вимогам цього ДСанПіНу (по розділах 2 та 3) і заповнення Санітарного паспорта (додаток 1).

Перед запровадженням колодязя (каптажу) в експлуатацію повинне бути виконане тривале відкачування води (декілька повних об'ємів або протягом не менше 24 год.), дезінфекція (додаток 2) та повторне відкачування води до зниження концентрації залишкових кількостей дезінфектанту до норми, після чого виконані лабораторні дослідження якості води з колодязя - не менше 3-х з інтервалом 24 год.

Санітарний паспорт оформляється власником колодязя спільно з представником санепідслужби у двох примірниках та ними підписується; один примірник Санітарного паспорта знаходиться в територіальній СЕС, а другий - у власника колодязя; відмітки про продовження Санітарного паспорта треба реєструвати в обох примірниках.

4.2. Не рідше 1 разу в рік необхідно проводити планове обстеження колодязя (каптажу) громадського користування, чистку від замулювання та намивання породи з одночасним поточним ремонтом кріплень та обладнання. Чистку колодязя (каптажу) треба проводити також на першу вимогу органів та установ санітарно-епідеміологічної служби.

При проведенні чистки, ремонтних робіт необхідно суворо виконувати відповідні заходи щодо попередження додаткового забруднення або інфікування колодязя.

Після кожного ремонту або чистки колодязя (каптажу) треба провести дезінфекцію споруд та води (одним із засобів, дозволених Міністерством охорони здоров'я), лабораторні дослідження (не менше 2-х) якості води за показниками, зазначеними у р. 3, після чого може бути видано дозвіл на подальше використання води із колодязя та продовжено Санітарний паспорт.

Дезінфекцію колодязя (каптажу) громадського користування організовує та проводить їх власник чи фахівець СЕС (іншої спеціалізованої організації) за Договором з власником.

При проведенні чистки, ремонтних робіт та дезінфекції колодязя (каптажу) дотримання правил техніки безпеки є ОБОВ'ЯЗКОВИМ.

4.3. У тому разі, коли чистка, промивка та профілактична дезінфекція колодязів (каптажів) громадського користування не дає поліпшення якості води до показників, зазначених у р. 3, використовувати воду із колодязя (каптажу) для питних цілей забороняється, на колодязі (каптажі) слід вивісити табличку "Вода для пиття НЕ ПРИДАТНА" і провести повторну чистку та дезінфекцію колодязя наступним лабораторним контролем їх ефективності.

Ліквідації із засипанням ґрунтом підлягають колодязі з водою небезпечною для здоров'я її споживачів (що не використовуються населенням для поливу і протипожежної мети), постанову про це доносить представник санепідслужби і вона обов'язкова для власника колодязя (каптажа). Повинні бути вжиті негайні заходи щодо забезпечення населення доброякісною водою з іншого джерела.

4.4. На вимогу санепідслужби, а також у разі необхідності використання верхнього водоносного горизонту, недостатньо захищеного водонепроникними породами, воду в колодязі (каптажі) необхідно постійно знезаражувати хлорвмісними реагентами шляхом засипки та занурення їх у воду в керамічних патронах або в перфорованих поліетиленових мішечках (додаток 3).

4.5. Територію поблизу колодязя (каптажу) треба утримувати в чистоті, воду - відводити, кригу сколювати та видаляти.

Не допускаються у радіусі ближче 50 м від колодязя (каптажу) громадського користування полоскання та прання білизни, миття різного роду предметів та водопій тварин, влаштування водоймищ для водоплавної птиці, розміщення пристроїв для приготування отрутохімікатів та ін.

Для утеплення і захисту насосів колодязів від замерзання можна використовувати пінобетон, плити із чистої соломи, сіна, стружки, подвійні люки; не припускається використання для цієї мети навозу.

4.6. Не дозволяється підйом води із колодязя (каптажу) громадського користування відрами, які приносить населення, та відбір води із громадського цебра ковшиками, які приносять з дому.

4.7. Колодязі громадського користування з непридатною для питних потреб водою, а також ті, що не використовуються населенням для поливу і протипожежних цілей, повинні бути ліквідовані.

Засипання колодязів треба робити чистим ґрунтом, бажано глиною, із щільною утрамбовкою. Поверхня землі над ліквідованим колодязем повинна підноситись у вигляді горбика на 0,2-0,3 м (з урахуванням усадки ґрунту).

5.1. Адміністрація підприємства, кооперативу, фірми, сільськогосподарського об'єднання, господарства, керівництво місцевих Рад, на балансі яких є будівництво та експлуатація колодязів і каптажів громадського користування, зобов'язані забезпечити:

а) дотримання цих Державних санітарних правил і норм у повному обсязі;

б) виділення відповідальних осіб, що контролюють спорудження утримання колодязів (каптажів) та прилеглої до них території;

в) виділення і навчання відповідальних осіб відбору проб води, а також контроль за своєчасним відбором та доставкою цих проб води в лабораторію СЕС (за графіком) для проведення досліджень;

г) вчасне щорічне проходження медичного контролю (згідно з вимогами Наказу N 555 (1989 р.) із заповненням медичних книжок персоналом, що обслуговує колодязі (каптажі), у тому числі особих що залучаються для їх ремонту, чистки та дезінфекції;

д) розробку (спільно з територіальною СЕС) та суворе виконання плану ремонтних і протиепідемічних заходів;

е) своєчасне поповнення обґрунтованого запасу дезінфікуючих засобів для профілактичного знезаражування води в джерелах децентралізованого постачання населенню питної води.

5.2. При невиконанні власниками колодязів (каптажів) громадського користування вимог цього ДСанПіНу вони несуть відповідальність у відповідності до законодавства України.

5.3. Власники приватних (присадибних) колодязів також повинні дотримуватися цих Державних санітарних правил і норм у повному обсязі та ДБН 360-92 (пп. 3.31 і 3.35), включаючи проектування, будівництво, проведення ремонтних робіт та дезінфекцію води.

5.4. Нагляд за виконанням цих Державних санітарних правил і норм покладено на органи і установи санітарно-епідеміологічної служби України.

1. Перед проведенням дезінфекції колодязя визначають у ньому об'єм води (куб.м) шляхом множення площі перетину (кв.м) на глибину водного стовпа (м).

Глибину водного стовпа вимірюють за допомогою мотузки з вантажем чи шеста, площу перетину колодязя визначають шляхом множення ширини на довжину перетину колодязя при квадратній чи прямокутній формі зрубу, а при циліндричній - за формулою:

2. Колодязь повністю звільняють від води, очищають від сторонніх предметів, що потрапили до нього, та накопиченого мулу. Стінки зрубу очищають механічним шляхом від забруднень та обростання.

3. Вибраний із колодязя бруд та мул завантажують у яму на відстані не менше 20 м від колодязя, на глибину 0,5 м. Вміст ями заливають 10% розчином хлорного вапна чи 5% розчином ДТСГК та закопують.

4. Зруб очищеного колодязя при необхідності ремонтують, а після цього зовнішню та внутрішню частини зрубу зрошують з гідропульту 5% розчином хлорного вапна чи 3% розчином ДТСГК із розрахунку 0,5 куб.дм на 1 кв.м зрубу.

5. Закінчивши чистку колодязя та дезінфекцію зрубу, вичікують, доки колодязь наповниться водою до звичайного рівня, після чого проводять дезінфекцію колодязя об'ємним способом (за витратою). Для цього знову визначають об'єм води у колодязі та розраховують необхідну кількість хлорного вапна чи ДТСГК (з розрахунку 100-150 г активного хлору на 1 куб.м води у колодязі), використовуючи формулу:

де P - кількість хлорного вапна чи ДТСГК (г), необхідних для дезінфекції колодязя;

E - об'єм води у колодязі (куб.м);

C - задана концентрація активного хлору у воді колодязя (г/куб.м);

H - вміст активного хлору у дезінфектанті (%);

100 - постійний числовий коефіцієнт.

Цю формулу наведено для розрахунку кількості ДТСГК, що містить 52% активного хлору при температурі /+17 C/ - /+18 C/, при використанні хлорного вапна (25% активного хлору) розраховану кількість препарату слід збільшити у 2 рази.

6. Необхідну кількість дезінфектанту розчиняють у невеликому об'ємі води у відрі до одержання рівномірної суміші; після внесення приготованого дезінфікуючого розчину у колодязь воду в ньому перемішують протягом 15-20 хв. Після цього колодязь закривають на 6 годин, не допускаючи забору води з нього.

7. По закінченні зазначеного терміну визначають наявність залишкового хлору у воді за запахом: за відсутністю запаху додають 1/4 або 1/3 початкової кількості препарату і вичікують ще 3-4 години. Після цього відбирають пробу води та направляють у лабораторію територіальної СЕС для бактеріологічного і фізіко-хімічного аналізу; з інтервалом 24 години повинно бути не менше 3 досліджень.

8. При температурі води у колодязі /+4 C/ - /+6 C/ кількість хлорпрепарату, необхідну (за наведеною вище формулою для ДТСГК для дезінфекції води у колодязі, збільшують у 2 рази.

1. Показаннями для проведення знезараження води у колодязях за допомогою дозуючого патрона є такі:

- невідповідальність санітарним вимогам якості води у колодязі (за мікробіологічними показниками, при наявності хімічних ознак забруднення води) - надалі до з'ясування джерела забруднення та отримання результатів проведення відповідних санітарних заходів;

- наявність вогнища кишкових інфекцій у даному населеному пункті (після проведення дезінфекції колодязя) - надалі до ліквідації вогнища.

2. Виконують знезараження води у колодязі за допомогою дозуючого патрона тільки фахівці територіальної СЕС (за договором з власником колодязя - на підставі відповідного припису). Ефективність знезараження води у колодязі з використанням дозуючого патрона залежить від багатьох чинників, зокрема, від якості води у колодязі, інтенсивності водообміну у ньому, від ступеня пористості патрона та якості використовуванного хлорвмісного препарату та ін. Тому для одержання надійного та стійкого дезінфікуючого ефекту необхідний систематичний контроль за концентрацією залишкового активного хлору у воді колодязя, за її мікробіологічними показниками, за періодичністю заміни патрона - цю роботу можуть виконувати тільки фахівці СЕС.

3. Дозуючий патрон являє собою посудину циліндричної форми, виготовлену із пористої кераміки (шамотної глини, інфузорної землі), що відповідає стандартам: місткість 250-500-1000 куб.см (малюнок). Патрон наповнюють дезінфікуючим хлорвмісним матеріалом (хлорним вапном, гіпохлоритом кальцію та ін.), додають 100-300 куб.см води та ретельно перемішують до утворення рівномірної суміші, після чого закривають керамічною чи гумовою пробкою та підвішують у колодязі приблизно на 0,5 м нижче рівня води (0,2-0,5 м від дна колодязя).

4. Визначення кількості хлорпрепарату, необхідного для заповнення патрона, проводять шляхом виміру об'єму води та дебіту води у колодязі, встановлення кількості води, що розбирається із колодязя (шляхом опитування населення), визначення хлорпоглинальності води. Для розрахунків запропонована формула:

X = 0,07X + 0,08X + 0,02X + 0,14X ,

Ця формула дана для розрахунку кількості ДТСГК, що містить 52% активного хлору при температурі (+17 C/ - /+18 C). При використанні хлорного вапна (23% активного хлору) розраховану кількість препарату слід збільшити у 2 рази.

При температурі води у колодязі (+4 C) - (+6 C) кількість хлорпрепарату, необхідну (за наведеною вище формулою для ДТСГК) для дезінфекції води колодязів, збільшують у 2 рази.

Орієнтовна кількість активного хлору, що виділяється із патрона протягом 1 години, наведена у таблиці:

5. Контроль за концентрацією залишкового активного хлору у воді колодязя необхідно проводити через 6 годин після внесення в колодязь дезінфікуючого патрона, а після цього не рідше 1 разу на тиждень, перевіряючи також мікробіологічні показники якості води. При концентрації залишкового активного хлору у воді з колодязя - через 6 год. після внесення патрона - нижче за 0,5 мг/куб.дм необхідно внести у воду колодязя додаткові патрони з наступним відповідним контролем ефективності знезаражування; при концентрації залишкового активного хлору у воді із колодязя значно вищій, ніж 0,5 мг/куб.дм, витягають один патрон з наступним відповідним контролем ефективності знезараження.

6. Періодичність заміни патрона (ів) - виконують тільки фахівці СЕС - становить 3-4 тижні. Патрон (и) витягають із колодязя, звільняють від решток невикористаного препарату, ретельно промивають, заглиблюють у слабкий розчин оцтової кислоти (1:250 на 1-6 год. залежно від інтенсивності осаду (для визволення пор від солей карбонату кальцію) і знову промивають водою, висушують - після цього патрон придатний для повторного заповнення хлорпрепаратом та використання.

7. При необхідності - з метою підвищення надійності бактерицидної дії - знезаражування води із застосуванням дозуючого патрона можна проводити засобом гіперхлорування протягом 2-3 днів (лабораторним - через 6-24 год. - контролем його ефективності за концентрацією залишкового активного хлору та мікробіологічним показником якості води), після чого патрон витягають, промивають (згідно з п. 5) і повторно поміщають у колодязь для підтримки концентрації залишкового активного хлору у воді із колодязя на рівні 0,5 мг/куб.дм.

8. За відсутністю дозуючих патронів заводського виготовлення допускається застосування дозуючих патронів місцевого виробництва, які виготовлюють з дренажних труб ємкістю 700-1400 куб.см, пористостю матеріалу 6-8%. Ці трубки заповнюють сухим хлорним вапном (що містить не менше 25% активного хлору, або ДТСГК) і "закривають" вільні створи поліетиленовою плівкою. Приготовані таким способом "дозуючі патрони" в необхідній кількості (залежно від об'єму води, хлорпоглинальності і видатку води, а також від часу знезараження) підвішують у колодязі (каптажі) на відстані 0,5 м нижче рівня води (0,2-0,5 м від дна колодязя). Подальший контроль за ефективністю знезараження - за пп. 5, 6, 7.

Малюнок. Дозуючий патрон.