Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій

7.3.4. Стягнення не може бути звернено на виплати, визначені у статті 73 Закону.

7.4. Розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника

7.4.1. Відрахування із заробітної плати та інших видів доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків.

Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю та статтею 70 Закону. Цією самою статтею Закону встановлюються обмеження розміру відрахувань із стипендії, пенсії та інших доходів боржника.

7.4.2. Відрахування із заробітної плати боржника, який за вироком суду відбуває покарання без позбавлення волі, провадиться з усієї суми заробітної плати без урахування стягнень за вироком.

7.4.3. Із засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, а також з осіб, які перебувають у наркологічних відділеннях психіатричних диспансерів та стаціонарних лікувальних закладах, відрахування провадяться з усієї заробітної плати без урахування відрахувань на витрати щодо їх утримання в цих закладах.

7.5. Порядок виконання рішень про стягнення аліментів

7.5.1. У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд стягнення звертається на майно боржника.

7.5.2. Розмір заборгованості з аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості в твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник у цей період не працював, то заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості з аліментів і повідомити про нього стягувача і боржника.

7.5.3. З осіб, зобов'язаних сплачувати аліменти, у разі виїзду їх для постійного проживання у країни, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться на час виїзду за рішенням суду за весь період до досягнення дитиною повноліття.

З осіб, які працюють за контрактами в іноземних державах і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти стягуються в порядку та розмірах, передбачених законом.

7.5.4. За наявності спору питання про розмір заборгованості з аліментів вирішується за заявою зацікавленої особи судом у порядку, встановленому законом.

7.5.5. Державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням та надходженням відрахованих сум аліментів стягувачам.

7.5.6. Якщо вжитими заходами місце проживання та місце роботи боржника не будуть встановлені, то державний виконавець зобов'язаний порушити перед судом питання про розшук боржника через органи внутрішніх справ. Необгрунтоване пересилання виконавчих листів для оголошення розшуку не допускається.

7.5.7. Повернення виконавчого документа стягувачеві в зв'язку з невстановленням місця роботи чи проживання боржника не допускається.

7.5.8. Особи, що виявили бажання сплачувати аліменти добровільно, можуть звернутися до адміністрації за місцем роботи, за місцем отримання пенсії, стипендії тощо з письмовою заявою про утримання з їх заробітку аліментів та передачі їх стягувачеві. Адміністрація підприємства, установи, організації тощо зобов'язана проводити за такою заявою утримання аліментів у тому самому порядку, як і за виконавчим листом.

Заяви про утримання аліментів, а також про зміну їх розміру або припинення утримання аліментів, що надійшли від осіб, які виявили бажання сплачувати їх добровільно, зберігаються адміністрацією в порядку, установленому для зберігання виконавчих документів, і за втрату такої заяви винна посадова особа несе відповідальність.

За невиконання вищезазначених обов'язків на винних посадових осіб може бути накладено штраф згідно із законом.

7.5.9. Адміністрація підприємства, установи, організації тощо на підставі письмової заяви платника аліментів або виконавчого листа зобов'язана щомісяця утримувати аліменти із заробітної плати, пенсії, стипендії і інших сум і перераховувати їх не пізніше ніж у 3-денний термін з дня виплати заробітної плати, пенсії, стипендії, інших сум особі, зазначеній в заяві чи виконавчому листі.

7.5.10. Стягнення аліментів провадиться із суми заробітку платника аліментів після утримання з нього обов'язкових податків. Перерахування їх стягувачем проводиться за рахунок боржника.

При утриманні аліментів за місцем роботи боржника суми їх не можуть бути меншими від присудженого рішенням суду розміру та 1/2 частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину. У цьому випадку із заробітної плати (доходу) не може бути утримано більше 70 відсотків.

Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час провадиться в межах трирічного терміну, що передував пред'явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим документом, пред'явленим до виконання, утримання аліментів не провадилося у зв'язку з розшуком боржника, то стягнення аліментів має провадитись за весь період незалежно від установленого трирічного терміну та досягнення повноліття особою, на утримання якої присуджені аліменти.

Якщо за рішенням суду з відповідача слід стягувати аліменти на утримання трьох і більше дітей, а також заборгованість з аліментів за минулий час, то державний виконавець дає вказівку про стягнення 50% із заробітку боржника для забезпечення поточних платежів. Заборгованість за минулий час у таких випадках може бути погашена шляхом звернення стягнення на майно боржника.

7.5.11. Звільнення від сплати аліментів та питання про розмір заборгованості з них вирішується за заявою зацікавленої особи судом у порядку, встановленому діючим законодавством.

7.5.12. Платник аліментів повинен негайно повідомити державному виконавцю про зміну місця роботи чи проживання, а також про інші доходи.

У разі неповідомлення з неповажної причини зазначених відомостей на винних у цьому посадових осіб і громадян, у тому числі й на платника аліментів, може бути накладено штраф згідно зі статтею 88 Закону.

7.6. Виконання рішень щодо покарання у вигляді штрафу та конфіскації майна

7.6.1. Виконання рішень щодо покарання у вигляді штрафу провадиться після закінчення наданого засудженому судом строку державним виконавцем в порядку, визначеному цією Інструкцією.

7.6.2. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є приватною власністю засудженого.

7.6.3. При виконанні конфіскації майна засудженого за вироком суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо виконавчий лист відповідає вимогам статті 19 Закону, з доданням до нього копії вироку суду, протоколу накладення арешту на майно і опису майна або протоколу про відсутність майна, яке підлягає опису, або довідки суду про їх відсутність у кримінальній справі, а при потребі й копії постанови про накладення арешту на майно.

При виконанні конфіскації майна за постановами суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо постанова суду відповідає вимогам статті 19 Закону, з доданням до неї протоколу вилучення майна, яке підлягає конфіскації.

7.6.4. У разі невідповідності виконавчого документа статті 19 Закону або відсутності одного з вищеперелічених документів державний виконавець виносить постанову про відкладення відкриття виконавчого провадження.

7.6.5. Для виявлення майна, яке підлягає конфіскації, державний виконавець негайно надсилає запити до органів державної податкової інспекції, банків та інших кредитних установ, органів ДАІ, БТІ, нотаріату тощо та перевіряє майновий стан боржника за останнім місцем його прописки, проживання, місцезнаходженням майна.

7.6.6. У процесі виконання державний виконавець виявляє, описує і накладає арешт не тільки на майно, яке було включене раніше в протокол опису і арешту майна, складений органами слідства, а й інше виявлене майно, що підлягає опису, про що складається акт опису і арешту майна з указівкою попередньої оцінки майна.

Не підлягає конфіскації і не включається до акта опису й арешту майно, на яке за законом не може бути звернено стягнення.

7.6.7. Установивши розтрату відчуження, підміну переданого на зберігання майна, державний виконавець складає про це акт.

У такому разі державний виконавець негайно готує подання про вирішення питання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності і надсилає його до органів прокуратури або до суду. До подання додаються копії акта про відсутність майна, вироку суду та протоколу опису й арешту майна органами попереднього слідства. Такі дії провадяться також у випадку, коли майно, що підлягає конфіскації, було виявлено і арештовано державним виконавцем.

Указане виконавче провадження державний виконавець тримає на контролі до вирішення питання по суті.

7.6.8. Частка майна засудженого в спільній власності з іншими особами, яка підлягає конфіскації, визначається судом.

7.6.9. При виконанні вироку суду про конфіскацію вилученого в засудженого майна виконання провадиться в загальному порядку. При виконанні конфіскації вилучених у засудженого коштів та цінностей, що зберігаються в ФІНО органів попереднього слідства, державний виконавець направляє до ФІНО копію виконавчого листа з розпорядженням (додаток 34). Таке виконавче провадження вважається закінченим за наявності підтвердження з ФІНО про виконання розпорядження державного виконавця. Виконавчий лист з відміткою про виконання повертається до суду, що його видав.

7.6.10. За наявності декількох виконавчих документів про стягнення коштів чи ін. щодо одного боржника, майно якого за рішенням суду підлягає конфіскації, реалізується в порядку, встановленому цією Інструкцією. У цьому разі розподіл суми, що надійшла після реалізації, встановлюється відповідно до статті 43 Закону та пункту 5.1.2 цієї Інструкції, а також з урахуванням установленої статтею 44 Закону черговості задоволення вимог стягувачів.

7.6.11. Під час виконання рішення суду про конфіскацію майна, вилученого митними органами, державний виконавець протягом десяти днів з дня відкриття виконавчого провадження проводить опис та арешт майна, що підлягає конфіскації, попередивши про це митний орган не пізніше ніж за п'ять днів про час проведення такої дії.

7.6.12. Акт опису та арешту майна складається державним виконавцем у присутності понятих за участю представника митного органу.

7.6.13. Подальші дії державного виконавця щодо розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду, здійснюються відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та цієї Інструкції.

7.6.14. Розмір виконавчого збору за виконавчими документами про конфіскацію майна визначається від розміру оцінки описаного і арештованого державним виконавцем майна.

7.6.15. Після виконання виконавчого документа про конфіскацію майна державний виконавець робить відповідні відмітки про виконання у виконавчому документі і повертає його відповідному суду.

8.1. Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх учинення

8.1.1. Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх учинення, державний виконавець відповідно до статті 24 Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

8.1.2. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції, передбачені статтею 87 Закону, і призначає новий строк виконання.

Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а з боржника стягується двократний розмір витрат на проведення виконавчих дій.

8.1.3. Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, то виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, повертається до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ (додаток 23).

8.2. Виконання рішення про поновлення на роботі

8.2.1. Виконавчий документ про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного наказу органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

8.2.2. У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції, передбачені статтею 87 Закону.

Крім того, державний виконавець у разі умисного невиконання посадовою особою рішення суду може звернутися до суду з поданням про вирішення питання про притягнення її до відповідальності, передбаченої статтею 176-4 Кримінального кодексу України.

8.2.3. Після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а в працівника з'являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

8.3. Виконання рішень про відібрання дитини

8.3.1. Під час виконання рішень про відібрання дитини державний виконавець провадить виконавчі дії з обов'язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, із залученням представників органів опіки і піклування, а при потребі - представників органів та установ освіти, медичних працівників.

8.3.2. У разі потреби державний виконавець може звернутися до суду з поданням про вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу.

8.3.3. При неможливості з'ясування місцезнаходження боржника, дитини або обох державний виконавець звертається з поданням до суду про розшук дитини або боржника. У разі перешкоди з боку боржника щодо виконання державний виконавець вирішує питання про застосування до нього штрафних санкцій.

8.3.4. При виконанні рішень про відібрання дитини забороняється застосовувати до дитини заходи фізичного впливу.

8.4. Порядок виконання рішень про виселення боржника

8.4.1. Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи, яка виселяється, її майна, домашніх тварин та в забороні даній особі користуватися звільненим приміщенням.

8.4.2. Щодо справ про виселення державний виконавець надає боржнику термін для добровільного виконання (до 15 днів).

8.4.3. Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, не є перешкодою для виконання виконавчого документа.

8.4.4. Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ, з обов'язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржникові. Державний виконавець у разі потреби забезпечує в установлений термін зберігання майна боржника протягом строку, що не перевищує трьох років, з покладенням зазначених витрат на боржника. Після завершення трирічного строку невитребуване майно реалізується в порядку, передбаченому для реалізації безхазяйного майна.

8.4.5. Якщо виконання здійснюється за відсутності осіб, що виселяються, то державний виконавець зобов'язаний провести разом з описом майна його оцінку. Описане майно передається на відповідальне зберігання особі, яка державним виконавцем призначена зберігачем майна.

8.4.6. Про виконання рішення державним виконавцем складається акт, який підписується особами, що брали участь у виконанні.

8.4.7. Якщо особі, яка виселяється, має бути надано інше житлове приміщення, то державний виконавець надсилає відповідному житловому чи іншому органу повідомлення про строк виконання рішення щодо надання такого приміщення. У разі ненадання у визначений строк іншого житлового приміщення державний виконавець складає про це акт і звертається до суду з поданням про визначення порядку подальшого виконання рішення. До вирішення судом цього питання виконавчі дії не провадяться. У разі виникнення обставин, які перешкоджають виконанню рішення або його унеможливлюють, державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження і звертається до суду з поданням про роз'яснення подальшого порядку виконання або про відстрочку виконання.

8.5. Виконання рішення про вселення стягувача

8.5.1. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача в приміщення, указане у виконавчому документі, та його проживання (перебування) у ньому.

8.5.2. Після одержання виконавчого документа про вселення стягувача державний виконавець установлює строк для добровільного його виконання боржником.

У разі невиконання виконавчого документа про вселення у добровільному порядку вселення здійснюється примусово державним виконавцем.

Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Відсутність боржника, повідомленого про день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення.

8.5.3. Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, то вселення здійснюється у присутності понятих, із залученням працівників органів внутрішніх справ.

8.5.4. Про виконання рішення державним виконавцем складається акт, який підписується особами, що брали участь у виконанні цього рішення.

8.5.5. Якщо стягувач звернувся до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження з документами, що підтверджують перешкоди в проживанні (акти житлових органів, органів внутрішніх справ та ін.), то державний виконавець, перевіряючи підстави для відновлення, може зажадати додаткові документи або провести вихід за місцем виконання рішення, про що складає відповідний акт.

8.5.6. У разі наявності підстав для відновлення виконавчого провадження державним виконавцем виноситься постанова про відновлення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби (додаток 15), а до боржника застосовуються штрафні санкції.

8.5.7. У разі відсутності підстав для проведення повторного примусового вселення державним виконавцем також виноситься постанова, яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби із зазначенням усіх мотивів відмови у відновленні виконавчого провадження.

8.5.8. Зазначені постанови можуть бути оскаржені до суду в 10-денний термін.

8.5.9. Відновлення виконавчого провадження здійснюється державним виконавцем один раз не пізніше 10 днів з моменту закінчення виконавчого провадження. Тому при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження про примусове вселення державний виконавець роз'яснює стягувачу його право звернутися з заявою про відновлення виконавчого провадження протягом 10 днів з моменту отримання ним постанови про закінчення виконавчого провадження.

Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не проводиться, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в цьому випадку вирішується в судовому порядку.

8.6. Виконання рішення про примусовий обмін

8.6.1. Державний виконавець, одержавши виконавчий документ про примусовий обмін, установлює строк для добровільного його виконання боржником.

8.6.2. У разі невиконання рішення про примусовий обмін у добровільному порядку державний виконавець здійснює його примусове виконання відповідно до вимог підрозділів 8.4 та 8.5 цієї Інструкції.

8.6.3. Про виконання рішення про примусовий обмін державний виконавець складає акт, який підписується стягувачем і боржником (додаток 5).

8.7. Загальні умови виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян

8.7.1. Державний виконавець розпочинає виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян за заявою передбаченого законом легалізуючого органу на підставі виконавчого документа про примусовий розпуск даного об'єднання громадян. Легалізуючий орган подає цю заяву до державної виконавчої служби після офіційного повідомлення в друкованих засобах масової інформації про набрання чинності рішенням щодо заборони діяльності об'єднання громадян.

8.7.2. Державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та надає боржнику строк для добровільного виконання.

8.7.3. Державний виконавець повинен зажадати від керівників або засновників об'єднання громадян оригінали свідоцтва про державну реєстрацію та Статуту об'єднання громадян, документи органів внутрішніх справ, які підтверджують знищення печаток та штампів, дані від банківських установ про закриття рахунків, акт з податкової адміністрації про здавання звітності керівним органом об'єднання тощо.

У разі невиконання з боку об'єднання громадян зазначених вимог державний виконавець сам уживає заходів до виконання (вилучає свідоцтво, статут, печатку, штамп; свідоцтво та статут передаються легалізуючому органу, печатка та штамп - до органів внутрішніх справ тощо).

8.7.4. Про виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян державний виконавець складає акт, який підписують державний виконавець і представник легалізуючого органу. Копії акта надсилаються до суду, який видав виконавчий документ, та легалізуючому органу.

9.1. При виконанні передбачених статтею 3 Закону рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які проживають чи зареєстровані на території України, застосовуються положення Закону та цієї Інструкції.

9.2. Визнання і виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражів проводиться на підставі відповідних міжнародних договорів та чинного законодавства України.

Клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду розглядається компетентним судом і після винесення ухвали про визнання та прийняття до виконання рішення іноземного суду на території України виписується виконавчий лист, що і є основою для провадження виконавчих дій.

Основою для виконання рішення іноземного арбітражу є наказ господарського суду та ухвала компетентного суду України про визнання та виконання рішення іноземного арбітражу на території України.

Рішення Міжнародного комерційного господарського суду при Торгово-промисловій палаті України є виконавчим документом, якщо примусове виконання цього рішення повинно проводитись на території України. Виконання вказаного рішення проводиться на підставі заяви зацікавленої особи, яка адресується відповідному відділу державної виконавчої служби.

Виконавчий документ, виданий в установленому порядку на підставі рішення іноземного суду чи арбітражу, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох років з моменту набрання відповідним рішенням законної сили.

10.1. На дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби з виконання рішення або на відмову в здійсненні вказаних дій у встановлені Законом строки стягувач чи боржник можуть подати скаргу до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду за місцезнаходженням районного (міського), районного в місті відділу державної виконавчої служби або до іншого суду згідно з чинним законодавством.

Про задоволення чи відмову в задоволенні скарги начальником відповідного відділу державної виконавчої служби виноситься вмотивована постанова (додаток 20), яка оскаржується в порядку, установленому Законом. У постанові начальник відділу державної виконавчої служби дає вказівки державному виконавцю про хід подальшого виконання виконавчого документа.

Скарги на дії начальника відділу державної виконавчої служби подаються до суду.

10.2. У разі невиконання у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - щодо фізичних осіб і від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - щодо посадових осіб та призначає новий строк виконання.

Постанова державного виконавця про накладення штрафу затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена до суду в 10-денний строк (додаток 24).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому самому порядку накладає штраф на боржника в подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

За наявності підстав, передбачених статтями 34, 35 Закону державний виконавець вирішує питання про зупинення виконавчого провадження (додаток 10).

10.3. За порушення вимог Закону, невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб за поданням державного виконавця начальником відповідного відділу державної виконавчої служби накладається штраф від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.

Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена до суду в 10-денний строк (додаток 24).

У разі наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення (додаток 5) і надсилає до суду або органів прокуратури подання про притягнення боржника або винної особи до кримінальної відповідальності.

11.1. Порядок приймання державним виконавцем коштів

11.1.1. Державні виконавці в процесі виконання рішення можуть особисто за квитанційною книжкою приймати кошти від боржників (додаток 30).

Приймання державними виконавцями коштів у вказаних випадках проводиться тільки за квитанцією встановленої форми .

11.1.2. При прийманні готівки заповнюється квитанція (додаток 30-1) у двох примірниках, що позначені однією серією та номером. Примірники квитанцій підписуються особисто державним виконавцем.

Перший примірник квитанції з позначкою "Примірник 1" залишається у квитанційній книжці державного виконавця. Другий примірник квитанції з позначкою "Примірник 2" видається платнику під його розписку на першому примірнику квитанції.

Жодні виправлення, перекреслення сум, дат або прізвищ платників у квитанціях не допускаються. Два примірники неправильно заповненої квитанції анулюються шляхом написання на них чорнилом "зіпсовано" та залишаються в квитанційній книжці для обліку.

11.1.3. Державним виконавцям забороняється отримувати гроші без виписування та видачі квитанції встановленої форми за будь-якими розписками на виконавчих документах, касовими ордерами установ і т.ін.

11.1.4. Отримані за квитанційними книжками суми повинні бути здані державним виконавцем на відповідні рахунки відділу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня після їх отримання. Суми, отримані для зарахування на користь держави, у період, наданий боржнику для добровільного виконання, здаються безпосередньо до установ Ощадбанку.

Суми, що стягнуті на користь держави після винесення постанови про стягнення виконавчого збору при відсутності витрат на виконання, здаються до установ Ощадбанку, а 5 відсотків (виконавчий збір) - на відповідний рахунок спеціального фонду виконавчого провадження.

11.1.5. До першого примірника квитанції (додаток 30-1) з позначкою "Примірник 1", що залишається у квитанційній книжці, вклеюється відповідна квитанція (ощадбанку чи банку) про отримання коштів. У виконавчому провадженні робиться відмітка про прийняття коштів із зазначенням дати заповнення та номера квитанції.

11.1.6. Забороняється державним виконавцям проводити видачу та переказ стягнутих ними сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок державної виконавчої служби.

11.1.7. При зарахуванні коштів на депозитний рахунок державний виконавець негайно складає розпорядження чи розрахунок за правилами, викладеними в підрозділі 11.2 цієї Інструкції.

11.1.8. Квитанційні книжки видаються в Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції начальникам відділів державної виконавчої служби відповідно до потреб. Квитанційна книжка видається державному виконавцю начальником відділу державної виконавчої служби за відомістю обліку квитанційних книжок під його розписку в цій відомості з указівкою дати видачі та з якого і до якого номера в книжці містяться квитанції.

11.1.9. Кожна закінчена квитанційна книжка здається державним виконавцем начальнику відділу державної виконавчої служби під розписку у відомості обліку квитанційних книжок.

Закінчені квитанційні книжки зберігаються в архіві відповідного відділу державної виконавчої служби за правилами зберігання документів суворої звітності.

11.1.10. Правильність ведення квитанційних книжок та своєчасність унесення сум державним виконавцем перевіряються начальником відповідного відділу державної виконавчої служби щомісячно.

11.1.11. Нова квитанційна книжка видається державному виконавцю лише після перевірки начальником відповідного відділу державної виконавчої служби правильності та повноти внесення стягнутих державним виконавцем коштів на депозитний рахунок державної виконавчої служби, на відповідний рахунок спеціального фонду виконавчого провадження та до установ Ощадбанку. Це проводиться шляхом підрахувань стягнутих державним виконавцем коштів за корінцями квитанційної книжки та звірення цієї суми з сумою, внесеною ним на рахунок відділу або установи Ощадбанку, за відповідними квитанціями про отримання коштів, з випискою органу Державного казначейства та записами в книзі обліку депозитних сум.

11.1.12. При здачі справ державний виконавець здає начальнику відділу державної виконавчої служби незакінчену квитанційну книжку та квитанції банку про зарахування коштів на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби, відповідний рахунок спеціального фонду виконавчого провадження або установ Ощадбанку.

11.2. Порядок видачі коштів стягувачам та обліку депозитних сум

11.2.1. Для контролю і перевірки стану реєстраційного рахунку з обліку депозитних сум та відповідного рахунку в банку і визначення належності коштів ведеться звітність за депозитними сумами державної виконавчої служби. Реєстраційні рахунки з обліку депозитних сум відкриваються в органах Державного казначейства на ім'я відділу державної виконавчої служби. Крім того, для виплати стягувачам - фізичним особам належних їм сум готівкою відділ державної виконавчої служби відкриває на своє ім'я в установах банку поточний рахунок.

11.2.2. У відділі державної виконавчої служби за кожним рахунком окремо заводиться книга обліку депозитних сум строком на один рік (додаток 31). У книгах обліку депозитних сум записуються всі суми, які рахуються на день їх відкриття в залишку на спеціальних реєстраційних рахунках з обліку депозитних сум чи на рахунках в банку.

Книги обліку депозитних сум повинні бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відповідно печаткою Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.

11.2.3. Начальником відділу державної виконавчої служби визначається особа, яка здійснює ведення книг обліку депозитних сум та здійснює банківські операції, а також ведення необхідних нарядів банківських документів та розпоряджень державних виконавців.

Особа, що веде депозитний рахунок, щомісячно розшифровує суми, що залишились на 1 число кожного місяця.

11.2.4. Книги обліку депозитних сум не менше одного разу на місяць перевіряються начальником відділу державної виконавчої служби шляхом підрахунку та звірення сум, що надійшли та видані, з випискою із спеціального реєстраційного рахунку з обліку депозитних сум чи рахунку в банку, в результаті чого залишок на перше число кожного місяця повинен відповідати залишку депозитних сум на рахунках.

Після перевірки залишку депозитних сум начальник відділу робить напис "перевірено" та підтверджує цей напис своїм підписом.

11.2.5. Депозитні суми, які залишились на перше січня нового року на рахунках, переносяться в нові книги з повною назвою кожної окремої суми та вказівкою, кому вона належить. У книгах обліку депозитних сум залишки, які переходять на перше січня нового року, виводяться в графу "залишки".

11.2.6. У міру надходження з органу Державного казначейства чи банку виписок про наявність на спеціальному реєстраційному рахунку з обліку депозитних сум або поточному рахунку коштів у книги негайно вносяться записи.

Особа, яка веде облік депозитних сум, негайно повідомляє відповідного державного виконавця відділу про надходження коштів на спеціальний реєстраційний рахунок з обліку депозитних сум або на поточний рахунок.

11.2.7. У разі відсутності відомостей, яким чином провадити виплату коштів, державний виконавець повідомляє стягувачу про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів.

Після цього державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача готує розпорядження, яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування (видачі) стягувачу, і яке затверджується начальником відділу державної виконавчої служби. Указане розпорядження готується в 2 примірниках, оригінал видається особі, яка веде облік депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.

Щодо кожного виконавчого провадження (тобто для кожного стягувача окремо) готується окреме розпорядження.

При складанні розпорядження слід ураховувати, що до визначення стягувачем - фізичною особою шляху отримання ним коштів у розпорядженні не зазначаються засоби видачі (перерахування) коштів.

11.2.8. У разі надходження суми, яка не задовольняє вимог усіх стягувачів, а також при необхідності відрахування виконавчого збору, витрат на виконання, винагороди державним виконавцем складається розрахунок. Даний розрахунок затверджується начальником відділу державної виконавчої служби і складається у 2 примірниках, оригінал видається особі, яка веде облік депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.

11.2.9. При перерахуванні коштів, які належать стягувачу - юридичній особі, списання коштів із спеціальних реєстраційних рахунків з обліку депозитних сум здійснюється на підставі платіжних доручень, підписаних начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

11.2.10. Якщо у стягувача - фізичної особи є рахунок в установі банку, то в платіжному дорученні обов'язково вказується, на який рахунок слід перерахувати кошти.

11.2.11. При переказі коштів з реєстраційних рахунків поштою начальник відповідного відділу державної виконавчої служби підписує доручення, до якого додається перелік стягувачів з указівкою їх адреси та сум переказів.

11.2.12. При списанні коштів із спеціальних реєстраційних рахунків з обліку депозитних сум для виплати належних стягувачам - фізичним особам сум готівкою в платіжному дорученні вказується відповідний рахунок відділу.

11.2.13. Іменні чеки видаються особисто стягувачам або особам, які мають від них довіреність на отримання грошей, тільки за пред'явлення паспорта або документа, який засвідчує особу, про що робиться відмітка на звороті корінця чека з указівкою номера документа, часу його видачі і ким видано. Виписування чека на пред'явника, а також на ім'я державного виконавця або інших працівників державної виконавчої служби категорично забороняється.

11.2.14. Особою, яка веде облік депозитних сум, складається довідка до чека. Указана довідка готується в 2 примірниках. Оригінал залишається в наряді, а копія видається державному виконавцю, у якого на виконанні знаходиться виконавчий документ, за яким було видано чек.

При перерахуванні коштів на рахунок стягувача особа, яка веде облік депозитних сум, подає державному виконавцю копію платіжного доручення.

Вищевказані копії довідки та платіжного доручення залишаються у виконавчому провадженні.

11.2.15. Чек і платіжне доручення підписуються начальником відділу державної виконавчої служби (перший підпис) та особою, яка веде депозитний рахунок служби (другий підпис).

11.2.16. Кошти, які внесені на депозитний рахунок державної виконавчої служби, зберігаються:

депозитні суми, які підлягають передачі громадянам, - протягом трьох років;

депозитні суми, які підлягають передачі юридичним особам незалежно від форм власності, - протягом одного року;

аліментні суми у зв'язку з відсутністю відомостей про місцезнаходженням стягувача - протягом трьох років з моменту надходження останньої суми.

11.2.17. Якщо організація або особа, на ім'я якої гроші або цінності внесені на депозит, повідомлена про те, що на її ім'я внесені на депозит гроші або цінності, перебуває за кордоном, то обчислення цих термінів починається з моменту, коли ця організація або особа отримають дозвіл на розпорядження внесених на їх ім'я на депозит грошима або цінностями.

11.2.18. Строк зберігання цих сум обчислюється з дня надіслання стягувачу повідомлення про потребу отримання належних йому коштів.

11.2.19. Ніхто, крім начальника відділу державної виконавчої служби або уповноваженої ним особи, який є розпорядником рахунку, не може дати розпорядження про видачу або списання коштів з рахунків.

Порядок ведення діловодства в державній виконавчій службі визначається Інструкцією з діловодства в районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 5 липня 1999 року N 470/7.

Дані стосовно виконавчих документів, що надійшли до відділу державної виконавчої служби, та подальшого виконання відкритих виконавчих проваджень підлягають обов'язковому занесенню до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відповідно до вимог Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень.

Дані вносять з моменту впровадження автоматизованої системи "Реєстр виконавчих проваджень".