Про затвердження Інструкції про порядок передачі документації та здійснення державної експертизи з енергозбереження на виконання п.4 постанови Кабінету Міністрів від 15 липня 1998 р. N 1094

Показники енергоефективності повинні відповідати:

ДСТУ-2339

ДСТУ-3051

ДСТУ-3052 (ГОСТ-30167)

1.1. У нафтовій та нафтопереробній промисловості:

1) упровадження розробок із підвищенням нафтовіддачі пластів та інтенсифікацією віддачі від малодебітних родовищ;

2) упровадження методів поглиблення переробки нафти з упровадженням великомасштабних комбінованих систем;

3) максимальна утилізація попутного нафтового газу та газового конденсату;

4) упровадження експрес-методів контролю якості нафтопродуктів та продуктів нафтопереробки, підвищення калорійності рідкого палива, запровадження систем обліку при його видобуванні, транспортуванні, збагаченні та споживанні.

1.2. У вугільній промисловості:

1) виробництво сортового вугілля і поліпшення якісних характеристик вугілля, вугільних брикетів для комунально-побутових потреб та населення;

2) упровадження високопродуктивного технологічного обладнання для видобування вугілля на тонких пластах та автоматично діючих вуглезбагачувальних фабрик, освоєння і використання технологій газифікації вугілля та переробки низькосортного твердого палива;

3) створення дослідних установок для одержання з вугілля і сланців принципово нових видів екологічно чистого палива;

4) використання шахтного метану з енергетичною метою;

5) упровадження експрес-методів контролю якості вугілля, підвищення калорійності твердого палива, запровадження систем обліку при його видобуванні, транспортуванні, збагаченні та споживанні.

1.3. У газовій промисловості:

1) упровадження розробок з довидобування запасів газу з малодебітних і відпрацьованих газових родовищ, розробка та впровадження екологічно досконалих технологій і технічних засобів переробки природного газу, виробництва сірки, гелію, етану та інших видів вуглеводневої сировини;

2) упровадження стисненого природного й зрідженого нафтового газу та моторного палива;

3) упровадження процесів, які передбачають виробництво під час переробки природного газу нового енергоносія - водню;

4) упровадження експрес-методів контролю якості природного газу, підвищення вимог до його якісних характеристик, запровадження систем обліку при його видобуванні, транспортуванні та споживанні;

5) упровадження турбодетандерних установок.

1.4. В енергетичній галузі:

1) упровадження газотурбінних установок та парогазових циклів комбінованого виробництва електричної та теплової енергії;

2) розробка й освоєння прогресивних технологій та обладнання для теплових електростанцій на кам'яному та бурому вугіллі, які забезпечують істотне скорочення шкідливих викидів у навколишнє середовище та комплексне використання відходів виробництва, в тому числі золошлакових відходів із скороченням площ, відведених під золовідвали;

3) реконструкція діючого обладнання теплових електричних станцій з метою збільшення їх потужності, скорочення питомих витрат палива, зниження шкідливих викидів в атмосферу і підвищення їх експлуатаційної надійності;

4) збільшення виробництва електроенергії на гідроелектростанціях з розвитком міні- та мікро-ГЕС;

5) упровадження технологій, які сприяють зниженню технологічних витрат та попереджують невиправдані втрати енергії під час її виробництва, транспортування до споживача та скорочення складової витрат на власні потреби;

6) упровадження експрес-методів контролю якості вугілля, мазуту та природного газу, підвищення вимог до їх якісних характеристик, особливо підвищення калорійності рідкого та твердого палива, зменшення вологовмісту та зниження зольності твердого палива, запровадження систем обліку палива в усьому технологічному циклі виробництва, передачі та споживання енергії, що виробляється;

7) упровадження нетрадиційних поновлюваних джерел енергії для електро-, теплопостачання, в першу чергу автономних споживачів та споживачів агропромислового сектора народного господарства.

2.1. Основні заходи щодо енергозбереження у чорній металургії:

1) розширення застосування процесів безперервного розливу сталі;

2) упровадження технологій сухої грануляції доменних шлаків;

3) будівництво великотоннажних дугових печей;

4) поліпшення якості залізорудної шихти;

5) розширення застосування установок сухого гасіння коксу;

6) заміна мартенівських печей на киснево-конверторні;

7) заміна природного газу на вугільний пил під час подавання в доменні печі та підвищення рівня підігріву повітряного дуття;

8) збільшення висоти шару шихти і використання теплоти агломерату для підігріву повітря в агломераційному виробництві;

9) використання ефективніших пальникових пристроїв для сушіння і підігріву сталерозливних ковшів та іншого розливного обладнання;

10) застосування пальникових пристроїв з низьким виходом оксидів азоту в продуктах згорання та підвищення рівня підігріву повітря в прокатному виробництві;

11) розширення застосування технології безперервного коксування вугілля;

12) упровадження низькотемпературного підігріву металу під звичайну та контрольовану прокатку;

13) використання вторинних енергетичних ресурсів для вироблення електроенергії;

14) застосування регульованого електроприводу;

15) використання коксового та доменного газу як палива.

2.2. Основні заходи щодо енергозбереження у кольоровій металургії:

1) залучення до виробництва вторинних кольорових металів;

2) модернізація та реконструкція існуючого обладнання та вдосконалення технологічних схем, зокрема установка електролізерів з опаленими анодами;

3) проведення процесів електролізу алюмінію за допомогою ЕОМ;

4) використання магнітогідродинамічної (МГД) техніки для виробництва алюмінію;

5) упровадження економічних методів утилізації тепла відхідних газів та тепла шлаків печей киплячого шару, відбивних, шахтних, шлако-сублімувальних, електричних печей та конверторів для виплавки міді, нікелю та свинцю;

6) упровадження установок регенерації водню, нових п'ятикорпусних випарних батарей та інше.

2.3. Основні заходи щодо енергозбереження в хімічній промисловості:

1) широкомасштабне впровадження енерготехнологічних агрегатів та установок у виробництві аміаку (АМ-85, АМ-90 потужністю 500 тис. т/рік), карбаміду, азотної кислоти, каустичної соди, метанолу та інших продуктів;

2) упровадження плазмохімічного методу слабкої азотної кислоти та інших азотовмісних речовин, уведення високопродуктивних агрегатів АК-72, АК-72Н;

3) теплова переробка токсичних горючих та рідких виробничих відходів;

4) установка високоефективного в енергетичному відношенні устаткування потужністю 600 - 800 тис. т/рік у виробництві сірчаної кислоти;

5) збільшення випуску синтетичного аміаку на агрегатах М-400, Н-450;

6) удосконалення технологічних процесів виробництва калійних добрив, апатитового концентрату, жовтого фосфору, карбаміду зі зниженням питомих витрат природного газу;

7) використання теплових вторинних енергоресурсів для виробництва холоду.

2.4. Основні заходи щодо енергозбереження у машинобудуванні:

1) удосконалення конструкцій та модернізація паливоспоживального обладнання, включаючи автоматизацію нагрівальних та термічних печей;

2) зниження металоємності продукції, що випускається;

3) обов'язкова установка рекуператорів з підвищеним підігрівом повітря (500 - 600 град.C) та установка газопальникових пристроїв з низьким виходом оксидів азоту;

4) широке впровадження нових теплоізоляційних та вогнетривких, у тому числі волокнистих, матеріалів для футерування печей;

5) повне використання тепла відхідних газів, тепла охолодження агрегатів, тепла відпрацьованої пари від пресів і молотів та інше.

2.5. Основні заходи щодо енергозбереження у промисловості будівельних матеріалів:

1) збільшення обсягів виробництва цементного клінкеру сухим способом;

2) інтенсифікація процесів випалу клінкеру шляхом упровадження ефективних теплообмінних та пальникових пристроїв;

3) розширення використання мінералізаторів, заміна глинистого компонента в сировинній суміші на технологічні матеріали, використання термостійких вогнетривів, зниження вологості шламу у виробництві клінкеру за рахунок використання розріджувачів та переведення потужностей з мокрого способу на напівсухий;

4) удосконалення систем скловаріння та впровадження електричного й газоелектричного варіння скла;

5) збільшення випуску порожнистої цегли та підвищення частки паливовмістких домішок (попелу ТЕС, продуктів вуглезбагачення та ін.) у виробництві керамічної цегли;

6) упровадження нових випалювальних агрегатів та модернізації обладнання для виробництва цегли, черепиці, фаянсу, керамзиту та інших пористих заповнювачів;

7) модернізація діючих та впровадження нових обертових і шахтних печей, розширення використання фракційної сировини, впровадження систем КВП у виробництво вапна;

8) удосконалення технології та обладнання у виробництві будівельної кераміки, мінеральної вати та сантехнічних виробів.

2.6. Основні заходи щодо енергозбереження у лісопаперовій промисловості:

1) упровадження установок контролю технологічного процесу на лініях виробництва плит ДСП та ДВП;

2) застосування автоматичних пристроїв керування вентиляторними установками, рекуперації та утилізації тепла;

3) використання теплонасосних установок у виробництві паперу та картону;

4) товарне використання деревних відходів як сировини в процесах гідролізу, виробництва целюлози, будівельних матеріалів, добрив тощо;

5) використання відходів деревини в деревообробній промисловості.

2.7. Основні заходи щодо енергозбереження у харчовій промисловості:

1) удосконалення теплових систем та оптимізація режимів теплоспоживання;

2) упровадження нових енергоощадних технологій та обладнання;

3) скорочення кількості дрібних та неекономічних котелень;

4) якісне виробництво, переробка та зберігання харчової продукції при скороченні втрат сировинних та паливно-енергетичних ресурсів;

5) скорочення втрат теплових ВЕР з гарячим конденсатом, вторинними парами через незадовільну теплоізоляцію продуктопроводів та паропроводів;

6) використання відходів харчової промисловості для виробництва альтернативного рідкого та газоподібного палива.

3.1. Ефективне використання палива в автомобільному, авіаційному, трубопровідному, залізничному, морському та річковому транспорті з метою вдосконалення рухомого транспорту, шляхового господарства.

3.2. Раціональна організація використання транспортних засобів.

3.3. Підвищення якості паливно-мастильних матеріалів.

3.4. Запровадження на всій території нормативів граничної витрати палива та енергії за групами транспортних засобів.

3.5. Раціональний розподіл потоків вантажів та пасажирів між різноманітними видами транспорту.

3.6. Економічне стимулювання енергозбереження на транспорті, включаючи використання досягнень науково-технічного прогресу, під час освоювання виробництва менш енергоємних видів рухомого складу.

3.7. Упровадження альтернативних видів моторного палива.

4.1. Дотримання науково обгрунтованих норм витрат палива та енергії за видами виробництв та споживачами, кліматичними зонами, рівнями електрифікації та механізації сільського господарства.

4.2. Організація системи обліку та звітності щодо витрат енергоресурсів, включаючи моторне паливо.

4.3. Проведення заходів, пов'язаних з підвищенням надійності енергозбереження та зниженням втрат палива та енергії.

4.4. Застосування індустріальних та безвідходних технологій виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції.

4.5. Використання в зонах децентралізованого енергозбереження технічних засобів нетрадиційної енергетики.

4.6. Заміна агрегатів, які використовують моторне паливо і світлі нафтопродукти, на обладнання з автоматичними, газовими та газорідинними пристроями.

4.7. Розширення мережі станцій ремонту, технічного обслуговування та пунктів прокату сільськогосподарської техніки для фермерів.

4.8. Обладнання діючих та нововведених в експлуатацію тваринницьких та птахівницьких комплексів біоенергетичними установками для виробництва органічних добрив та біогазу.

4.9. Удосконалення системи опалення теплиць, тваринницьких ферм і птахофабрик, процесів сушки сільськогосподарської продукції і відходів виробництва, утилізація низькопотенційних ВЕР.

5.1. Здійснення енергоощадних заходів, що забезпечують виконання вимог відповідних державних стандартів, будівельних норм та правил для досягнення встановлених питомих показників витрат енергоресурсів.

5.2. Організація обліку витрат енергоресурсів та автоматизоване управління енергоспоживанням у будівлях та системах інженерного обладнання.

5.3. Диспетчеризація управління системами інженерного обладнання на рівні мікрорайону, району, міста, включаючи створення автоматизованих систем управління технологічними процесами електро-, тепло-, водо-, газопостачання.

5.4. Застосування під час будівництва, реконструкції або капітального ремонту житлових та громадських споруд проектних рішень, конструкцій та ізоляційних матеріалів з підвищеним тепловим захистом та з урахуванням кліматичних зон і технологічних вимог.

5.5. Використання теплоутилізаційного обладнання у складі проектів будівель та споруд.

5.6. Залучення до паливно-енергетичного балансу нетрадиційних відновлювальних джерел енергії, місцевих видів палива, твердих побутових відходів та тепла міських стоків.

5.7. Застосування автономних інженерних систем у малоповерховій забудові міст і селищ, у житлових будинках сільської місцевості.