• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Правил пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України

Міністерство енергетики України  | Наказ, Правила від 25.01.1999 № 27 | Документ не діє
Реквізити
  • Видавник: Міністерство енергетики України
  • Тип: Наказ, Правила
  • Дата: 25.01.1999
  • Номер: 27
  • Статус: Документ не діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Міністерство енергетики України
  • Тип: Наказ, Правила
  • Дата: 25.01.1999
  • Номер: 27
  • Статус: Документ не діє
Документ підготовлено в системі iplex
9.2.8. Балони з горючими газами, що мають башмаки, повинні зберігатися у вертикальному положенні в спеціальних гніздах, клітках та інших пристроях, що виключають їх падіння.
Балони, які не мають башмаків, слід зберігати в горизонтальному положенні на дерев'яних рамах чи стелажах. Висота штабеля у цьому випадку не повинна перевищувати 1,5 м, а всі вентилі мають бути закриті запобіжними ковпаками і повернені в один бік.
При укладанні балонів у штабелі між рядами необхідно встановити прокладки, які запобігають розкочуванню балонів та дотику їх між собою.
9.2.9. Склади для зберігання балонів з горючими газами повинні мати постійно працюючу примусову вентиляцію, що забезпечує безпечні концентрації газів.
У цих складах дозволяється лише водяне, парове низького тиску або повітряне опалення.
На дверях (воротах) складів балонів з газами необхідно вивішувати таблички з визначенням вогнегасної речовини, яку дозволяється застосовувати в час пожежі.
Обслуговуючий персонал повинен знати пожежну небезпеку газів, що зберігаються на складах, порядок евакуації балонів та правила гасіння горючих газів.
9.2.10. Не дозволяється:
- зберігання будь-яких сторонніх речовин, матеріалів, обладнання, предметів у складах балонів з газами;
- транспортування і зберігання балонів з газами без запобіжних ковпаків та нагвинчених на штуцери заглушок;
- зберігання балонів з пошкодженим корпусом (ум'ятинами, тріщинами, корозією тощо), а також з простроченим терміном періодичного огляду;
- зберігання балонів з горючими газами та окисниками у приміщеннях, які не є спеціальними складами для балонів;
- удари балонів один об другий у час навантаження, розвантаження і зберігання, падіння ковпаків та балонів на підлогу;
- розміщення в одному відсіку складу більше 500 балонів з горючими або отруйними газами, 1 тис. балонів з негорючими та неотруйними газами; зберігання в будівлі складу більше 3 тис. балонів (у перерахунку на 40-літрові);
- допуск у склад балонів з горючими газами осіб у взутті, підбитому металевими цвяхами або підковами;
- перевищення встановлених норм заповнення балонів стисненими, зрідженими або розчиненими газами (норма заповнення та методи її контролю повинні зазначатися в інструкції).
9.3. Склади хімічних речовин
9.3.1. Обслуговуючий персонал повинен знати про пожежну небезпеку, правила безпечного зберігання і особливості гасіння хімічних речовин та реактивів.
9.3.2. На складах має бути розроблений план розміщення хімічних речовин із зазначенням їхніх найхарактерніших властивостей: "Вогненебезпечні", "Отруйні", "Хімічно активні" тощо.
9.3.3. Зберігання хімічних речовин може здійснюватися в закритих сухих приміщеннях або під навісами у тарі залежно від фізико-хімічних та пожежонебезпечних властивостей продукції та кліматичних умов.
Під навісом дозволяється зберігання лише тих хімічних речовин, які від вологого повітря чи води не розкладаються, не розігріваються і не спалахують.
9.3.4. Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) дозволяється зберігати лише в суворій відповідності з існуючими для них спеціальними правилами.
9.3.5. Будівлі складів хімічних речовин мають бути не нижче II ступеня вогнестійкості. З урахуванням однорідності фізико-хімічних і пожежонебезпечних властивостей речовин, що зберігаються, склади повинні розбиватися на окремі приміщення (відсіки), ізольовані одне від одного протипожежними перегородками 1-го типу.
9.3.6. Хімікати у дрібній (невеликій) тарі необхідно зберігати на стелажах відкритого типу або у шафах, а у великій тарі (упаковці) - штабелями. Щоб уникнути перевантажень, на стелажах необхідно встановлювати максимально допустиму кількість (або масу) вантажних місць, що дозволяється для одночасного зберігання.
9.3.7. Стелажі, на яких зберігаються хімічні речовини та матеріали, повинні бути виготовлені з негорючих матеріалів і розміщуватись від нагрівальних приладів на відстані не менше 1 м.
9.3.8. Тара з хімічними речовинами, яка надходить на склад, не повинна мати пошкоджень герметичності та інших ознак несправності. У випадку виявлення пошкоджень тара повинна негайно видалятися зі складу.
На кожній тарі (упаковці) з хімічною речовиною повинен бути напис або бірка з її назвою та зазначенням характерних властивостей (окисник, пальне, самозаймисте і т.д.).
9.3.9. Сулії з рідкими хімічними речовинами дозволяється зберігати лише обрешетованими дерев'яними планками або у плетених кошиках.
9.3.10. Для вантажно-розвантажувальних робіт слід застосовувати устаткування залежно від пожежовибухонебезпечності продукції.
9.3.11. Підлога в приміщеннях для зберігання рідких хімічних речовин у тарі повинна мати похили для стікання випадково розлитої рідини до спеціальних приймачів.
У складах кислот повинні бути нейтралізуючі речовини (сода, крейда чи вапно).
9.3.12. У приміщеннях, де зберігаються хімічні речовини, які можуть під час пожежі плавитися, необхідно передбачати пристрої, які обмежують вільне розтікання розплаву (бортики, пороги з пандусами тощо).
9.3.13. Металеві порошки, здатні самозайматися (алюмінієвий, цинковий, магнієвий, нікелевий, фосфор тощо), повинні зберігатися в окремих відсіках у герметично закритій тарі. У цих відсіках зберігання інших горючих матеріалів забороняється.
9.3.14. Пляшки, бочки, барабани з хімікатами встановлюються на відкритих майданчиках групами, не більше 100 шт. у кожній, з розривом між групами не менше 1 м. У кожній групі повинна зберігатися продукція лише певного виду, на що вказують відповідні написи. Майданчики необхідно добре утрамбовувати та обгороджувати бар'єрами. Пляшки з реактивами на відкритих майданчиках мають бути захищені від дії сонячного проміння.
9.3.15. Під час зберігання азотної та сірчаної кислот треба вжити заходів до недопущення стикання їх з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження.
Концентровану азотну кислоту не дозволяється розливати у скляні сулії.
9.3.16. Склади речовин, які бурхливо реагують з водою (карбіди, лужні метали, перекис барію, гідрат натрію та інші), повинні розміщуватися в сухих, добре вентильованих одноповерхових приміщеннях з легким дахом. Усередині цих приміщень не допускається встановлення водяних, парових і каналізаційних труб. Дахи та стіни не повинні пропускати атмосферні опади, приміщення повинні бути захищені від попадання грунтових вод.
9.3.17. Лужні метали слід зберігати в ізольованих відсіках (секціях), що розміщуються в торці складської будівлі, у металевих банках або контейнерах під шаром захисного середовища (інертних газів, мінеральних масел, гасу, парафіну).
При зберіганні в одній секції складу різних лужних металів кожен із них має розміщатися на окремому стелажі.
9.3.18. У відсіках, суміжних з відсіками, де знаходяться лужні метали, дозволяється зберігати лише негорючі хімічні речовини.
9.3.19. Барабани з металевим натрієм слід укладати з таким розрахунком, щоб у ширину було не більше двох, у довжину - восьми та у висоту - чотирьох барабанів.
9.3.20. Окиснювальні хімікати (хромпік, хромовий ангідрид, перманганат калію, хром, селітра та інші окисники) повинні зберігатися в окремих секціях складів. Зберігати ці речовини з іншими горючими речовинами забороняється.
9.3.21. Сажу, графіти, подрібнені та порошкові полімери слід зберігати в окремих закритих, сухих складах або в секціях складів, захищених від попадання атмосферних опадів та грунтових вод.
9.3.22. Під час зберігання подрібнених та порошкових полімерних матеріалів у прогумованих та поліетиленових мішках верхня джгутова упаковка повинна зніматися.
9.3.23. Карбід кальцію повинен зберігатися в сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Рівень підлоги приміщення має бути на 0,2 м вище планувальної позначки прилеглої території. Забороняється розташовувати склади для зберігання карбіду кальцію в підвальних приміщеннях та низьких місцях, що затоплюються.
9.3.24. Барабани з карбідом кальцію можуть зберігатися на складах як у горизонтальному, так і у вертикальному положеннях. У механізованих складах дозволяється зберігання барабанів з карбідом кальцію у три яруси при вертикальному зберіганні, а за відсутності механізації - не більше трьох ярусів при горизонтальному зберіганні та не більше двох ярусів при вертикальному. Між ярусами барабанів повинні бути укладені дошки завтовшки 40 - 50 мм.
Ширина проходів між укладеними у штабелі барабанами з карбідом кальцію повинна бути не менше 1,5 м.
9.3.25. Аміачну селітру слід зберігати в окремих, не нижче II ступеня вогнестійкості, безгорищних одноповерхових будівлях, у штабелях не більше 2 м заввишки.
В окремих випадках дозволяється в сільськогосподарських підприємствах зберігання селітри в загальному складі мінеральних добрив за умови, що приміщення (відсік) для її зберігання розташовуватиметься біля торцевої стіни й відділятиметься від іншої частини складу протипожежною стіною без отворів. При цьому вся будівля складу повинна бути не нижче II ступеня вогнестійкості.
Кожний склад (відсік) площею понад 300 кв.м повинен мати не менше двох самостійних виходів.
В одному складі дозволяється зберігання не більше 3,5 тис.т селітри, а у відсіку - 1,2 тис.т.
9.3.26. У складських приміщеннях для зберігання аміачної селітри не повинно бути приямків, лотків, каналів та інших заглиблень.
9.3.27. Сулії з кислотами можуть встановлюватися на стелажах не більше ніж у два яруси по висоті або зберігатися на підлозі групами не більше 100 шт. у кожній по два чи чотири ряди, розділені бортиком не менше 0,15 м заввишки.
9.3.28. Не дозволяється:
- проводити у складах роботи, не пов'язані зі зберіганням хімічних речовин;
- входити персоналу у вогкому (вологому) одязі та взутті до складських приміщень, де зберігаються лужні метали та інші речовини, що вступають у реакцію з водою;
- застосовувати для закривання сулій з кислотою пробки з органічних матеріалів (дерева, тканини, соломи тощо);
- укладати тару з натрієм на стелажах на висоті менше ніж 0,2 м від рівня підлоги.
9.4. Склад лісопиломатеріалів
9.4.1. Склади лісоматеріалів місткістю понад 10 тис.куб.м повинні відповідати вимогам норм проектування складів лісових матеріалів.
9.4.2. На складах лісоматеріалів місткістю до 10 тис.куб.м повинні бути опрацьовані й погоджені з органами державного пожежного нагляду плани розміщення штабелів із зазначенням відстаней до сусідніх об'єктів, протипожежних розривів та проїздів всередині складів, граничного об'єму матеріалів, що зберігаються.
9.4.3. Лісоматеріали слід зберігати в штабелях, а дрова можуть зберігатися як у штабелях, так і в купах.
9.4.4. Під час зберігання пиломатеріалів на відкритих майданчиках підприємств висота штабелів не повинна перевищувати 8 м, а штабелів круглого лісу - 3 м. Ширина та довжина штабеля пиломатеріалів визначається довжиною дошки (бруска). Кількість штабелів у групі не повинна бути більше 12. Відстань між штабелями у групі - 2 м, між групами - 35 м. Ширина штабеля круглого лісу не повинна перевищувати довжину колоди, а довжина штабеля 100 м.
9.4.5. На одній ділянці для зберігання дров дозволяється розміщувати їх не більше 1,5 тис.куб.м з відстанню між дільницями не менше 6 м.
9.4.6. Відстань від штабелів, навісів та закритих складів лісопиломатеріалів до пожежних гідрантів повинна бути не менше 8 м.
9.4.7. Перед формуванням штабелів підштабельні місця мають бути очищені від трав'яного покриву, горючого сміття та відходів. У випадку значного нашарування відходів основу під штабелем необхідно покривати шаром піску, землі або гравію завтовшки не менше 0,15 м.
9.4.8. На кожний склад повинен бути розроблений план організації гасіння пожежі з визначенням заходів щодо розбирання штабелів, куп трісок тощо, а також з урахуванням залучення працівників підприємства та техніки. План щорічно перед початком весняно-літнього пожежонебезпечного періоду повинен практично відпрацьовуватися з усіма робочими змінами підприємства, також із залученням відповідних підрозділів пожежної охорони.
9.4.9. Крім первинних засобів пожежогасіння, на складах слід обладнувати пункти (пости) з запасом протипожежного інвентарю в кількості, яка визначається оперативними планами пожежогасіння.
9.4.10. Лебідки з двигунами внутрішнього згоряння слід розміщувати на відстані не менше 15 м від штабелів круглого лісу. Площа навколо лебідки повинна бути вільною від шматкових відходів та кори. Паливо для заправки двигунів дозволяється зберігати в кількості не більше однієї бочки на відстані не менше 10 м від лебідки та 20 м від найближчого штабеля.
9.4.11. Коли укладаються і розбираються штабелі пиломатеріалів, транспортні пакети необхідно встановлювати лише з одного боку проїзду, при цьому проїжджа частина, яка залишається, повинна бути не менше 4 м завширшки. Загальний об'єм не укладених у штабелі пиломатеріалів не повинен перевищувати їх добового надходження на склад.
9.4.12. Перебирання і встановлення пакетів на випадок тимчасового припинення роботи механізмів, зберігання інвентарних дахів та прокладного матеріалу повинно здійснюватися на спеціальних майданчиках.
9.4.13. Обгортання пакетів з лісопиломатеріалами водонепроникним папером (за відсутності цієї операції в єдиному технологічному процесі) повинно проводитись на спеціально відведених майданчиках.
Використаний водонепроникний папір, його обривки та обрізки необхідно збирати в контейнери з негорючих матеріалів, місця встановлення яких узгоджуються з пожежною охороною.
9.4.14. При зберіганні лісопиломатеріалів у будівлях ширина проходу між штабелями та частинами стін будівлі, що виступають, має бути не менше 0,8 м.
Коли застосовуються механізовані методи укладання, висота штабелів пиломатеріалів у середині складу не повинна перевищувати 4 м.
Коли укладаються пиломатеріали різноманітних порід, сортів та розмірів у середині складів на стелажах, вони повинні бути віддалені від стін не менше ніж на 1 м.
9.4.15. Підлога закритих складів та майданчиків під навісами повинна бути виготовлена з негорючого матеріалу.
9.4.16. Тріски дозволяється зберігати в закритих складах, бункерах та на відкритих майданчиках, основа яких має бути з негорючого матеріалу.
9.4.17. Будівлі, в яких розміщені електродвигуни конвейєрів подавання трісок, повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості.
9.4.18. Для спостереження за температурою нагрівання трісок всередині бурту необхідно передбачати спеціальні колодязі з електричними датчиками.
9.4.19. Склади лісопиломатеріалів та дров повинні мати огорожі.
9.4.20. Територію складу, що прилягає до штабелів, і розриви між останніми в жарку суху погоду слід щодня зрошувати водою.
9.5. Архівосховища
9.5.1. Приміщення сховищ повинні відділятися від приміщень іншого призначення протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу або розміщатися в окремих будівлях не нижче II ступеня вогнестійкості.
9.5.2. Площа приміщення (відсіку) сховища між протипожежними перегородками не повинна перевищувати 600 кв.м. З кожного відсіку слід влаштовувати не менше двох виходів. Якщо площа відсіку менше 70 кв.м, дозволяється мати один евакуаційний вихід.
9.5.3. У приміщеннях сховищ, каталогів та описів двері мають бути протипожежними 2-го типу.
9.5.4. За відсутності в приміщеннях архівосховищ вікон необхідно влаштовувати в них спеціальні системи димовидалення.
9.5.5. Стелажі у сховищах повинні виготовлятися, як правило, з негорючих матеріалів. В окремих випадках для невеликих архівів, за погодженням з органами державного пожежного нагляду, дозволяється влаштування дерев'яних стелажів.
9.5.6. Поздовжні проходи між стелажами, а також між стелажем та стіною повинні бути не менше 0,8 м завширшки. Головний прохід має бути не менше 1,2 м, а прохід між торцями стелажів та стіною - не менше 0,45 м завширшки.
9.6. Будівлі (приміщення) для електронно-обчислювальних машин. Обчислювальні центри
9.6.1. Над та під залами електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), а також у суміжних з ними приміщеннях не дозволяється розташування приміщень категорій А і Б за вибухопожежною небезпекою. Приміщення категорії В повинні відділятися від залів ЕОМ протипожежними стінами.
9.6.2. Сховища інформації, приміщення для зберігання перфокарт, перфострічок, магнітних стрічок та пакетів магнітних дисків слід розташовувати у відособлених приміщеннях, обладнаних негорючими стелажами й шафами. Зберігати перфокарти, перфострічки та магнітні стрічки на стелажах необхідно в металевих касетах.
9.6.3. Фальшпідлога у приміщеннях ЕОМ повинна бути виготовлена з негорючих матеріалів (або важкогорючих з межею вогнестійкості не менше 0,5 год.). Простір під нею слід розділяти негорючими діафрагмами на відсіки площею не більше 250 кв.м. Діафрагми повинні мати межу вогнестійкості не менше 0,75 год. У місцях перетину з діафрагмами комунікації слід прокладати у спеціальних обоймах, а зазори зашпаровувати негорючими матеріалами.
Звукопоглинальне облицювання стін та стель цих приміщень слід виготовляти з негорючих або важкогорючих матеріалів.
9.6.4. Для промивання деталей необхідно застосовувати негорючі мийні препарати. Промивання чарунок та інших знімних пристроїв горючими рідинами дозволяється лише у спеціальних приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.
При потребі проведення дрібного ремонту або технічного обслуговування ЕОМ безпосередньо в машинному залі та неможливості застосування негорючих речовин для миття дозволяється мати в залі не більше 0,5 л ЛЗР у тарі, що не б'ється та щільно закривається.
9.6.5. Приміщення, у яких розташовуються персональні ЕОМ та дисплейні зали (де влаштування систем автоматичного пожежогасіння не обов'язкове), слід оснащувати переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку 2 шт. на кожні 20 кв.м площі приміщення з урахуванням гранично допустимої концентрації вогнегасної речовини.
9.6.6. Персональні комп'ютери після закінчення роботи на них повинні відключатися від мережі.
9.6.7. Не рідше одного разу на квартал необхідно очищати від пилу агрегати та вузли, кабельні канали та простір між підлогами.
9.6.8. Не дозволяється:
- розміщати машинні зали ЕОМ у підвалах;
- проводити роботи з ремонту вузлів (блоків) ЕОМ безпосередньо в машинному залі;
- зберігати постійно в залах ЕОМ перфокарти, перфострічки, магнітні стрічки та дискети, інші носії інформації, запасні блоки й деталі (зберігатися там можуть лише носії інформації, необхідні для поточної роботи);
- залишати без нагляду ввімкнену в мережу електронну апаратуру, яка використовується для випробування та контролю ЕОМ.
9.7. Транспортні підприємства, автогаражі
9.7.1. Транспорт у приміщеннях, під навісами або на спеціальних майданчиках повинен розміщатися відповідно до вимог будівельних норм та норм технологічного проектування таких підприємств.
9.7.2. Для приміщень та майданчиків зі зберіганням понад 25 одиниць транспорту необхідно розробляти спеціальний план розміщення транспортних засобів з описанням черговості та порядку евакуації в разі виникнення пожежі.
План передбачає чергування персоналу в нічний час, вихідні та святкові (неробочі) дні, а також визначає порядок зберігання ключів запалювання з розрахунком на те, щоб черговий міг скористатися ними при необхідності евакуації транспорту.
9.7.3. Місця зберігання транспорту (крім індивідуального) повинні бути забезпечені буксирними тросами та штангами з розрахунку один трос (штанга) на 10 одиниць техніки.
9.7.4. Над приміщеннями, де знаходяться гаражі, не допускається розташовувати приміщення з масовим перебуванням людей.
Приміщення для обслуговування автомобілів (за винятком приміщень для миття й прибирання) слід відділяти протипожежними стінами (перегородками) від приміщень для зберігання автомобілів.
Під горючими (дерев'яними) навісами дозволяється зберігати не більше 20 машин.
9.7.5. У приміщеннях, під навісами та на відкритих майданчиках, де зберігається транспорт, не дозволяється:
- встановлювати транспортні засоби в кількості, яка перевищує норму, порушувати план їх розміщення, зменшувати відстань між ними, а також від них до конструктивних елементів будівель (споруд);
- захаращувати виїзні ворота й проїзди;
- проводити ковальські, термічні, зварювальні, малярні й деревооздоблювальні роботи, а також промивання деталей з використанням ЛЗР та ГР (ці роботи повинні здійснюватися у відповідних майстернях підприємства);
- тримати транспортні засоби з відкритими горловинами паливних баків, а також за наявності витікання пального та масла;
- заправляти транспортні засоби пальним та зливати з них пальне (ці роботи повинні виконуватися на заправному пункті);
- зберігати тару з-під пального, а також пальне й мастила (крім гаражів індивідуального транспорту), за винятком пального в баках та газу в балонах, змонтованих на автомобілях;
- підзаряджати акумулятори безпосередньо на транспортних засобах;
- підігрівати двигуни відкритим вогнем (смолоскипами, паяльними лампами тощо), користуватися відкритими джерелами вогню для освітлення;
- встановлювати на загальних стоянках транспортні засоби для перевезення ЛЗР та ГР, а також горючих газів;
- залишати у транспортних засобах промаслені матеріали для обтирання та спецодяг по закінченні роботи;
- залишати автомобілі на стоянці з увімкненим запалюванням;
- ставити на зберігання транспорт з несправною електропроводкою та з увімкненим вимикачем "маси" (де такий є), з несправною пневматичною системою гальмування;
- подавати у випадку несправної паливної системи бензин у карбюратор безпосередньо з резервуара через шланг або в інший спосіб;
- допускати накопичення на двигуні та його картері бруду й мастил.
9.7.6. Виходи з оглядових канав не повинні перекриватися транспортними засобами. По закінченні роботи оглядові канави повинні очищатися від промасленого ганчір'я, розлитих ЛЗР та ГР.
Забороняється влаштування оглядових канав та погребів у гаражах для зберігання автомобілів на газовому паливі.
9.7.7. Кожен автомобіль повинен мати справний вуглекислотний чи порошковий вогнегасник. Автобуси й вантажні автомобілі призначені для перевезення людей та спеціально обладнані для цієї мети, повинні бути укомплектовані двома вогнегасниками: один знаходиться в кабіні водія, другий - у пасажирському салоні автобуса або в кузові автомобіля.
9.7.8. Автоцистерни, призначені для перевезення ЛЗР та ГР, повинні зберігатися в одноповерхових будівлях, ізольованих від інших приміщень протипожежними стінами 2-го типу, або на спеціально відведених для цієї мети відкритих майданчиках.
Автомобілі-цистерни і спеціально обладнані автомобілі, призначені для перевезення небезпечних вантажів, ЛЗР та ГР, повинні мати надійне заземлення, вимикачі для відключення акумуляторної батареї автомобіля, не менше двох вогнегасників, покривало з повсті або негорючого теплоізоляційного матеріалу, пісочницю із сухим піском, лопату. Вихлопні труби в них повинні бути виведені під радіатор і обладнані справними іскрогасниками.
9.7.9. У приміщеннях для ремонту та в підсобних приміщеннях не дозволяється здійснювати капітальний та середній ремонт транспорту з баками, наповненими пальним (газобалонних автомобілів - коли заповнені газом балони), та картерами, заповненими маслом.
Під час ремонту бензобаків необхідно попередньо промити їх гарячою водою або розчином каустичної соди, продути парою, просушити гарячим повітрям до повного видалення залишків ЛЗР. Очищення слід здійснювати на відкритому повітрі або у вентильованому приміщенні, а зварювання чи паяння - з відкритими отворами бензобаків та заповненням резервуара водою. Для миття і знежирювання устаткування, виробів, кріпильних та інших деталей тощо повинні застосовуватися, як правило, негорючі мийні засоби, а також ультразвукові та інші безпечні в пожежному відношенні установки чи способи. Застосування для миття та знежирювання ЛЗР та ГР дозволяється лише в тих випадках, коли існуючі негорючі речовини й безпечні методи не забезпечують необхідної за технологією чистоти обробки деталей.
9.7.10. Не дозволяється експлуатація газобалонних автомобілів з несправною газовою апаратурою та за наявності витікання газу через нещільні з'єднання, а також в'їзд (зберігання) автомобілів у приміщення, коли газова апаратура несправна.
9.7.11. Під час проведення ремонту, пов'язаного з виконанням зварювальних та фарбувальних робіт (включаючи штучне сушіння), газовий балон повинен бути знятий з автомобіля і продутий.
9.7.12. Вимоги пожежної безпеки до об'єктів (транспортних засобів) автомобільного, залізничного, повітряного, річкового та морського транспортів мають встановлюватися відповідними галузевими правилами пожежної безпеки.
9.8. Автозаправні станції
9.8.1. Автозаправні станції (АЗС) розподіляються на стаціонарні (САЗС), пересувні (ПАЗС) та контейнерні (КАЗС).
9.8.2. Відповідальність за пожежну безпеку АЗС несуть їхні власники. До роботи на АЗС допускаються лише особи, які пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму і мають про це відповідне посвідчення.
9.8.3. Протипожежні розриви від АЗС до прилеглих будівель, споруд, відкритих майданчиків, лісових масивів, а також між будівлями та устаткуванням на території станцій повинні відповідати вимогам будівельних норм.
9.8.4. На АЗС дозволяється продаж масел, консистентних мастил, запасних частин, приладдя для автомобілів та інших транспортних засобів, приймання від власників індивідуального транспорту відпрацьованих масел та дрібної тари з-під нафтопродуктів, а також технічне обслуговування та миття автомобілів.
9.8.5. Територія АЗС повинна бути спланована таким чином, щоб виключити попадання розлитих нафтопродуктів (у тому числі й у випадку аварії) за її межі і утримуватися з урахуванням вимог, викладених у розділі 7.1 цих Правил.
Автомобілі, що чекають черги для заправлення, повинні знаходитися біля в'їзду на територію АЗС, поза зоною розміщення паливних резервуарів і колонок.
9.8.6. Забороняється палити, проводити ремонтні та інші роботи, пов'язані з застосуванням відкритого вогню як у будівлі АЗС, так і на відстані менше 20 м від її території.
9.8.7. На АЗС мають бути вивішені на видних місцях плакати, на яких виписані обов'язки водія під час заправляння автотранспорту, а також інструкції про заходи пожежної безпеки.
9.8.8. Місця заправлення та зливання нафтопродуктів повинні бути освітлені в нічний час.
АЗС необхідно оснастити телефонним та гучномовним зв'язком.
9.8.9. Кришки зливних та замірних труб, люків оглядових та зливних колодязів повинні утримуватися закритими.
Вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах повинно здійснюватися спеціально призначеними для цієї мети стандартними вимірювальними приладами (пристроями).
9.8.10. Зливати нафтопродукти в підземні резервуари необхідно закритим способом (трубопроводом або через шланг).
Перед зливанням нафтопродукту з автоцистерн у резервуар слід заміряти рівень нафтопродукту в цьому резервуарі. Процес зливання повинен контролюватися працівником АЗС та водієм автоцистерни.
Наконечники зливних шлангів мають бути виготовлені з матеріалу, який виключає можливість іскроутворення при ударах об корпус резервуара, і заземлені.
9.8.11. Автоцистерни під час зливання повинні бути приєднані до заземлювального пристрою. Гнучкий заземлювальний провідник має бути постійно приєднаним до корпуса автоцистерни і мати на кінці пристосування для приєднання до заземлювального пристрою (струбцину, спеціальний наконечник тощо). Кожна цистерна автопотяга повинна бути заземлена нарізно до повного зливання з неї нафтопродуктів.
9.8.12. Кожне технічне обслуговування, ремонт, перевірка роздавальних колонок повинні фіксуватися в журналі обліку ремонту устаткування.
9.8.13. Очищення резервуарів повинно здійснюватися не рідше одного разу на два роки відповідно до вимог ГОСТ 1510-84 "Нефть и нефтепродукты. Маркировка, упаковка, транспортирование и хранение", а також у випадку заміни марки нафтопродукту.
9.8.14. За герметичністю фланцевих, різьбових та інших типів з'єднань у колонках, роздавальних рукавах, трубопроводах та арматурі повинен бути встановлений постійний нагляд. Витікання, що виникло, треба негайно усунути.
9.8.15. Кришки оглядових та приймальних колодязів дозволяється відкривати лише для вимірювань і відбирання проб під час зливних операцій та проведення профілактичних заходів.
9.8.16. Для відкривання і закривання пробок металевої тари та проведення інших робіт у вибухонебезпечних зонах на АЗС повинен бути набір інструменту з металу, що не утворює іскор.
9.8.17. Ефективність вентиляційних установок повинна перевірятися щорічно спеціалізованими організаціями з відміткою в журналі.
9.8.18. Під час заправлення на АЗС слід дотримуватися таких вимог:
- мотоцикли й моторолери подаються до бензоколонок з непрацюючими двигунами, пуск та вимкнення яких мають здійснюватися на відстані не менше 15 м від колонок, а автомобілі - своїм ходом, з наступним вимкненням двигунів до початку процесу заправляння;
- нафтопродукти відпускаються безпосередньо в бензобаки. Власникам індивідуального транспорту дозволяється відпускати нафтопродукти в каністри. Забороняється відпускання палива у поліетиленові каністри та скляну тару;
- облиті нафтопродуктами частини автомобілів, мотоциклів та моторолерів до пуску двигунів водіями насухо протираються;
- випадково розлиті на землю нафтопродукти необхідно засипати піском, а просочений пісок і промаслені обтиральні матеріали збираються в металеві ящики з кришками, які щільно закриваються і після закінчення робочого дня вивозяться з території АЗС;
- відстань між автомобілем, який знаходиться під заправленням, та автомобілем, що стоїть за ним, має бути не менше 3 м, а відстань між усіма іншими автомобілями, які стоять у черзі, - не менше 1 м; при цьому для кожного транспортного засобу повинна бути забезпечена можливість маневрування та виїзду з території АЗС.
9.8.19. На АЗС забороняється:
- заправлення транспортних засобів з працюючими двигунами;
- проїзд автотранспорту над підземними резервуарами;
- робота в одязі та взутті, що облиті бензином;
- заправлення транспортних засобів (крім легкових автомобілів), у яких перебувають пасажири;
- заправлення автомобілів, завантажених небезпечним вантажем (вибуховими речовинами, стисненими та зрідженими горючими газами, ЛЗР і ГР, отруйними та радіоактивними речовинами тощо);
- в'їзд на територію АЗС і заправлення тракторів, не обладнаних іскрогасниками;
- відпускання палива роздавальними колонками, котрі підключені до заповнюваних резервуарів (під час зливання нафтопродуктів);
- приєднання заземлювальних провідників до пофарбованих та забруднених частин автоцистерни;
- використання як заземлювачів трубопроводів з ЛЗР, ГР та горючими газами, а також інших трубопроводів;
- експлуатація вибухозахищеного електрообладнання зі знятими деталями оболонки, в тому числі кріпильними, передбаченими його конструкцією.
9.9. Лазні сухого жару (сауни)
9.9.1. Можливість розміщення лазень сухого жару (далі - сауни) у будівлях різного призначення визначається, виходячи з вимог будівельних норм.
9.9.2. При влаштуванні вбудованих саун необхідно:
- відділяти приміщення лазень від інших приміщень протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу;
- улаштувати один евакуаційний вихід з приміщень безпосередньо назовні;
- обладнати парильне відділення піччю заводського виготовлення з автоматичним захистом та відключенням, яке робить неможливою роботу печі більше 8 годин на добу;
- улаштувати в парильному відділенні перфоровані сухотруби, підключені до внутрішнього протипожежного водогону, з можливістю ручного пуску від пристроїв, встановлюваних за межами парильного відділення;
- передбачати місткість парильного відділення не більше ніж на 10 місць.
9.9.3. У парильному відділенні піч має бути встановлена на основі з негорючих матеріалів. Відстань від печі до дерев'яної обшивки поверхонь конструкцій повинна бути не менше 1 м.
Стелю над піччю слід захищати від дії високої температури металевим листом по шару негорючого теплоізоляційного матеріалу з розмірами, що на 0,5 м перевищують розміри печі (у плані).
9.9.4. У верхній зоні парильного відділення, а також на найближчих до печі-кам'янки кромках дерев'яної оздоби слід встановлювати датчики температури, зблоковані з пристроєм (терморегулятором), який відключає електроенергію від електронагрівників у разі підвищення температури до 110 град.C.
9.9.5. Електричні проводи, що використовуються для підключення печі до електромережі, а також світильники та електроарматура повинні розраховуватися на умови експлуатації у середовищі з підвищеною температурою. Підключення тенів до електромережі має здійснюватися за межами парильного відділення.
9.9.6. Канал припливу свіжого повітря під піччю слід систематично очищати від пилу та інших сторонніх предметів.
9.9.7. При виявленні несправностей в устаткуванні або появи ознак горіння (диму, запаху горілого, обвуглювання дерев'яного обличкування) слід негайно повідомити про це адміністрацію.
9.9.8. Витяжний повітровід з парильного відділення має бути відокремленим і виводиться безпосередньо назовні.
9.9.9. У приміщеннях саун забороняється:
- експлуатувати піч з відключеним або несправним терморегулятором;
- користуватися електронагрівальними побутовими приладами поза спеціально обладнаними місцями;
- залишати без нагляду включений в електромережу електронагрівник печі.
10. Енергетичні установки
10.1. Машинні зали
10.1.1. Машинні зали повинні експлуатуватися згідно з вимогами ПТЭ та даних правил. В них повинен дотримуватися протипожежний режим, встановлений місцевою інструкцією з пожежної безпеки.
10.1.2. Машинні зали повинні бути обладнані стаціонарними системами охолодження ферм покриття.
10.1.3. Освітлювальна та силова електромережа машзалу має відповідати вимогам ПУЭ.
10.1.4. Первинні засоби пожежогасіння розташовуються в машзалі на освітлених легкодоступних місцях, але так, щоб не перекривати проходів і проїздів.
10.1.5. Забороняється перекривати доступ до первинних засобів пожежогасіння та пожежних гідрантів.
10.1.6. Первинні засоби пожежогасіння передаються оперативним персоналом зміни в повному комплекті, про що робиться запис в оперативному журналі.
10.1.7. Виконання всіх видів вогневих робіт в машзалі проводиться відповідно до розділу 12.2 цих правил.
10.1.8. Паління в машинних залах категорично забороняється.
10.1.9. Пролиті горючі та змащувальні рідини в машинному залі необхідно негайно прибрати й підлогу витерти насухо.
10.1.10. Сміття, демонтовані деталі та інше, що загромаджує проходи та проїзди, необхідно в кінці зміни прибрати й вивезти у спеціально відведені місця.
10.1.11. Промаслені ганчірки повинні зберігатися в спеціальних металевих ящиках об'ємом не більше 0,5 куб.м з написом "Для ганчір'я". Ящики встановлюються на основних відмітках обслуговування. Вони повинні періодично очищатися, їх вміст вивозитися з машзалу у спеціально відведені місця.
10.1.12. При виникненні пожежі в машзалі або на допоміжному обладнанні, що загрожує нагріву несучих металевих конструкцій покриття, повинні бути вжиті заходи щодо охолодження з дотриманням вимог безпеки персоналу.
Вказані заходи передбачаються в оперативному плані гасіння пожежі.
10.2. Паротурбінні установки
10.2.1. Пуск у роботу паротурбінних установок дозволяється тільки після закінчення всіх робіт, прибирання робочих місць, закриття всіх нарядів, огляду обладнання оперативним персоналом.
10.2.2. Перед пуском паротурбінної установки оперативний персонал зобов'язаний перевірити, крім готовності основного та допоміжного обладнання, також готовність засобів пожежного захисту, наявність і справність кожухів та ізоляції гарячих поверхонь.
10.2.3. При експлуатації турбоагрегатів не допускається попадання масла на гарячі поверхні, в підвальні приміщення та на кабельні траси. Для цього повинні передбачатися заходи проти фонтанування масла на напірних маслопроводах, а саме: застосування стальної запірної арматури замість чавунної; встановлення фланців фасонного типу (з шипом і пазом); окожушування фланцевих з'єднань і запірної арматури; закриття металевими коробами маслопроводів, які проходять біля нагрітих поверхонь паропроводів.
Вказані короби виготовляються згідно з вимогами заводів-виготовників турбін і повинні мати ухил для стоку масла в аварійну ємність через трубу діаметром не менше 75 мм. Перевірка зливних пристроїв указаних коробів проводиться заповненням їх водою після монтажу, а також в період капітальних ремонтів турбін зі складанням відповідного акта.
10.2.4. Забороняється (за винятком аварійних ситуацій) для збору масла з ущільнень і сальників, що протікають, підкладати ганчірки, а також використовувати тимчасові лотки, металеві листи та дека.
У разі неможливості негайно усунути протікання масла і при незначній його величині розпорядженням начальника цеху встановлюється постійний нагляд за місцями протікання, а масло, що підтікає, витирається насухо.
При наявності значних протікань необхідно аварійно зупинити обладнання і вивести в ремонт.
10.2.5. У випадках попадання масла на теплоізоляцію гарячих поверхонь вони повинні бути очищені гарячою водою або парою, а якщо це не допомагає при глибокому просоченні масла в теплоізоляцію, то цю ділянку необхідно замінити.
10.2.6. Не рідше ніж 1 раз у 6 місяців повинен проводитись огляд теплоізоляції паропроводів. Виявлені пошкодження поверхні теплоізоляції заносяться в журнал дефектів і усуваються для попередження самозагорання масла, яке туди попало.
10.2.7. Маслобаки турбін повинні бути обладнані аварійними зливами масла. Приводи засувок аварійного зливу масла опломбовуються, і на них повинен бути напис "Аварійний злив масла".
10.2.8. Маслобаки турбін необхідно обладнати стаціонарними установками пожежогасіння з дистанційним запуском, який розміщений у безпечному при пожежі місці.
10.2.9. Кнопки дистанційного пуску та ручні приводи систем пожежогасіння та охолодження маслобаків мають бути пофарбовані в червоний колір і мати написи "Відкривати при пожежі" й табличку "Маслобак N ...".
10.2.10. Турбоагрегат повинен бути негайно зупинений, крім випадків, які передбачені, див. пункт 4.4.30 ж ПТЭ, при:
- сильних витоках масла з загрозою його займання;
- займанні промасленої ізоляції на агрегаті;
- виникненні пожежі в машинному залі, яка загрожує безпеці обслуговуючому персоналу і робить неможливою подальшу експлуатацію обладнання.
10.3. Генератори і синхронні компенсатори
10.3.1. Для витіснення водню з генератора свічки безпеки повинні бути виведені над дахом машинного залу.
10.3.2. Електроосвітлювальна арматура біля постів водневого охолодження, оглядових люків масляної системи, термопар, які вимірюють температуру масла, повинна бути в вибухобезпечному виконанні.
10.3.3. Для перевірки безпеки експлуатації газомасляної системи агрегатів з водневим охолодженням проводиться хімічний контроль згідно з ПТЭ і місцевими інструкціями.
10.3.4. Витіснення водню з системи охолодження генератора або синхронного компенсатора проводиться у суворій відповідності з місцевою інструкцією.
10.3.5. Обслуговуючий персонал зобов'язаний постійно контролювати герметичність замкнутих систем з воднем, підтримувати в справному стані оглядові пристрої маслосистем і видалення водню з агрегатів.
10.3.6. При наявності в корпусі генератора (синхронного компенсатора) водню при усіх режимах роботи повинна забезпечуватися безперервна подача масла на ущільнення для попередження утворення вибухонебезпечної концентрації водню з повітрям і можливості її займання, а також робота вакуумного насоса або ежектора.
10.3.7. У разі ремонтів необхідно приймати заходи щодо попередження попадання водню в корпус генератора (синхронного компенсатора) шляхом утворення видимого розриву на трубопроводі подачі водню або на запірній арматурі на газовому посту.
10.3.8. Аварійне витіснення водню з корпуса машин проводиться, крім випадків, передбачених ПТЭ, при:
- припиненні безперервної подачі масла на ущільнення;
- порушенні ущільнень;
- ненормальній вібрації маслосистеми;
- появі іскор, диму та вогню на обладнанні.
10.3.9. У всіх випадках аварійної зупинки машин з водневим охолодженням необхідно:
- зняти навантаження і почати зупинку агрегату;
- відкрити запірну арматуру для випуску водню в повітря;
- подати інертний газ у корпус машини, не дочекавшись зупинки агрегату і зниження тиску водню;
- від'єднати від газового поста трубопровід подавання водню для створення видимого розриву;
- підготувати до дії засоби пожежогасіння.
10.3.10. Справність установок і трубопроводів системи подавання водню або інертних газів у корпус генератора (синхронного компенсатора) від централізованих газових установок електростанції чи підстанції повинна періодично контролюватися. Виявлені дефекти необхідно усувати в найкоротші строки.
Газощільність системи централізованого подавання водню чи інертного газу повинна підтримуватись у технічному стані, який забезпечує добове витікання газу не більше 5% від загального об'єму цієї системи.
10.3.11. Конкретні дії персоналу в разі виникнення аварійних ситуацій визначаються місцевими інструкціями, враховуючи конструктивні особливості агрегатів.
Пристрої для пожежогасіння генераторів та синхронних компенсаторів з повітряним охолодженням повинні бути в постійній готовності до дії та забезпечувати змогу швидкої подачі води в генератор або компенсатор.
10.3.12. Обмотки турбогенератора (синхронного компенсатора) з повітряним охолодженням або гідрогенератора, які загорілися, персонал може гасити через спеціальні оглядові й технологічні лючки за допомогою пересувних засобів пожежогасіння (вогнегасників та пожежних стволів) після відключення генератора від мережі та із застосуванням індивідуальних захисних засобів від ураження електричним струмом (заземлення пожежних стволів, діелектричні боти та рукавиці).
10.3.13. Дії персоналу в разі гасіння пожежі на генераторах повинні відпрацьовуватися на протипожежних тренуваннях та навчаннях.
10.4. Трансформатори, автотрансформатори, компенсувальні реактори
10.4.1. Пожежна безпека при експлуатації трансформаторів, автотрансформаторів і компенсувальних реакторів забезпечується:
- утриманням у справному стані пристроїв охолодження, регулювання і захисту обладнання;
- дотриманням температурних режимів;
- утриманням у справному стані і в постійній готовності автоматичних систем пожежогасіння та маслоприймальних пристроїв.
10.4.2. Маслоприймальні пристрої під трансформаторами і реакторами, маслопроводи або спеціальні дренажі повинні утримуватися у справному стані для попередження розтікання масла при аварії та попадання його в кабельні канали та інші споруди.
10.4.3. Гравійна засипка, яка знаходиться в маслоприймальних чашах, повинна утримуватися в чистоті й не рідше ніж 1 раз в рік промиватися.
10.4.4. При значній забрудненості гравійної засипки або появі на ній рослинності вона повинна бути замінена.
10.4.5. Одночасно з промиванням гравійної засипки слід випробувати пропускну здатність маслопроводів і стаціонарну систему пожежогасіння, при її наявності.
10.4.6. В разі виявлення свіжих крапель масла на гравійній засипці або на маслоприймачі негайно вжити заходів щодо виявлення джерел їхньої появи, попередження нових проявів (підтяжка болтових з'єднань, заварювання тріщин).
10.4.7. Бортові огородження маслоприймальних пристроїв повинні виконуватися протягом усього периметра гравійної засипки без розривів висотою не менше 150 мм над рівнем землі.
У місцях викочування трансформаторів і реакторів бортові огородження повинні перешкоджати розтіканню масла і виготовлятися з матеріалу, який легко демонтується при ремонтах, а потім встановлюється на своє місце.
10.4.8. Забороняється використовувати (пристосовувати) стінки кабельних каналів як бортове огородження маслоприймачів трансформаторів і реакторів.
10.4.9. Вводи кабельних ліній у шафи управління, захисту й автоматики, а також розгалужувальні (з'єднувальні) коробки на трансформаторах і реакторах старанно ущільнюються матеріалами, що не горять.
10.4.10. Аварійні ємності для приймання масла від трансформаторів і масляних реакторів повинні перевірятися не рідше ніж 2 рази в рік, а також після сильних дощів, розтавання снігу або гасіння пожежі. При наявності води проводиться її відкачування, про що слід внести запис в оперативний журнал. Стаціонарні рівнеміри повинні утримуватися у справному стані.
10.4.11. Перевірка роботи стаціонарної установки пожежогасіння і повноти зрошення проводиться при планових відключеннях на 8 годин і більше, а також ремонтах.
Результати випробувань записуються в оперативний журнал, дефекти - в журнал дефектів.
Система трубопроводів стаціонарної установки пожежогасіння фарбується в червоний колір.
10.4.12. Горловина вихлопної труби трансформатора не повинна бути направлена на неподалік (ближче 30 м) встановлене обладнання, а також місця проходу персоналу. У разі потреби встановлюються відбійні щити.
Матеріал і влаштування мембрани на вихлопній трубі повинні відповідати технічним вимогам.
Забороняється використовувати для цього матеріали, які не передбачені заводом-виготовлювачем.
При огляді трансформатора потрібно контролювати цілісність мембрани.
10.4.13. У разі виникнення пожежі на трансформаторі (реакторі) він повинен бути негайно відключений від мережі усіх напруг, якщо він не відключився від дії релейного захисту, і заземлений. Персонал повинен проконтролювати включення стаціонарної установки пожежогасіння (при її наявності), викликати пожежну охорону й далі діяти за оперативним планом пожежогасіння.
10.4.14. Забороняється при пожежі на трасформаторі (реакторі) зливати масло з корпусу, бо це може призвести до поширення вогню на обмотки, а також ускладнить гасіння пожежі.
10.4.15. У місцях встановлення пожежної техніки необхідно обладнати й позначити місця її заземлення.
Місця заземлення пересувної пожежної техніки визначаються спеціалістами, які обслуговують об'єкт, разом з представниками пожежної охорони та позначаються знаком заземлення.
10.4.16. Забороняється включення в експлуатацію трансформаторів і масляних реакторів на електростанціях і підстанціях, якщо не забезпечена повна готовність до роботи установок пожежогасіння, передбачених проектом, відповідно до відомчого переліку об'єктів, що підлягають обладнанню установками автоматичного пожежогасіння.
10.4.17. Гасіння пожеж на трансформаторах проводиться згідно з місцевою інструкцією.
10.5. Дизельні електростанції
10.5.1. Окремо встановлені дизельні електростанції (ДЕС) повинні мати справне огородження по всьому периметру, а також автодороги для під'їзду пожежної техніки.
При розміщенні пересувних ДЕС необхідно дотримуватися протипожежних розривів до будівель і споруд, які передбачені діючими будівельними нормами та правилами.
10.5.2. ДЕС треба обладнати надійними засобами зв'язку.
10.5.3. Приймання і зберігання рідкого палива для ДЕС повинно виконуватись згідно з вимогами розділу 7 даних Правил.
10.5.4. Подача палива з резервуарів у витратні баки проводиться тільки з допомогою ручних помп або помп з електроприводом.
Забороняється подача палива з допомогою відер і переносних бачків.
Ємності з паливом повинні бути обладнані запірною арматурою та герметичними кришками.
10.5.5. Персонал зобов'язаний контролювати наповнення витратних баків, обладнаних переливними трубами діаметром більшим, ніж діаметр наповнювальної труби. Переливна труба повинна мати надійне з'єднання з аварійним приймальним резервуаром.
Забороняється встановлювати запірні засувки (вентилі) на переливних трубах.
10.5.6. Ручні засувки аварійного зливу палива з витратних баків повинні розташовуватися в безпечному місці, зручному для персоналу (поблизу виходів, у сусідньому приміщенні або коридорі й т.д.). Вони фарбуються в червоний колір з написом "Аварійний злив палива".
Аварійний злив палива з витратних баків допускається направляти в запасний резервуар самопливом.
10.5.7. Заходи пожежної безпеки в кабельних спорудах дизельних і пересувних електростанцій повинні відповідати вимогам розділу 11.2 цих Правил.
10.5.8. Забороняється при проведенні ремонту з'єднувати вихлопні труби декількох двигунів у загальну відвідну трубу. Допускається виконувати багатоствольну трубу з одним кожухом.