Про затвердження Методики визначення монопольного становища підприємців на ринку

1. Відповідно до абзацу сьомого статті 1 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", абзацу другого статті 8 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" затвердити Методику визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку, що додається.

2. Визнати такою, що втратила чинність, Методику аналізу рівнів монополізації ринків товарів від 27.04.93 N 24-3/6, затверджену Міністерством економіки, Міністерством статистики та Антимонопольним комітетом.

1. Методика визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку (надалі Методика) розроблена відповідно до законів України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" і "Про Антимонопольний комітет України".

2. Методика встановлює порядок визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу рівнів монополізації як загальнодержавного, так і регіональних ринків.

Об'єктами аналізу для визначення монопольного становища є суб'єкти господарювання:

суб'єкти господарювання;

група суб'єктів господарювання - за наявності угод та погоджених дій, що усувають конкуренцію між ними, а також у випадках, коли один з них здійснює контроль над підприємницькою діяльністю інших завдяки володінню їхніми активами, праву використовувати всі ці активи чи їх частину або іншим правам та угодам, що забезпечують вирішальний вплив на формування та рішення органів управління суб'єктів господарювання. При цьому зазначена група розглядається як один суб'єкт господарювання.

3. Метою визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку є отримання інформації для прийняття рішень з питань демонополізації економіки, антимонопольного регулювання та контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, захисту інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень.

4. Для цілей цієї Методики вживаються терміни:

товарні межі ринку - група взаємозамінних товарів (товарів однієї споживчої вартості), в межах якої споживач може перейти від споживання одного товару до споживання іншого;

територіальні межі ринку - регіон зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів в межах одного товарного ринку), який може бути територією держави, області, району, міста тощо або їх частиною;

загальнодержавний ринок - ринок в межах території країни;

регіональний ринок - ринок, в межах території області, району, міста тощо або будь-якої іншої частини території країни;

Інші терміни вживаються відповідно до статті 1 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" та Державної програми демонополізації економіки і розвитку конкуренції, схваленої Постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 року N 3757-12.

Для визначення монопольного становища суб'єкта господарювання на ринку:

складається перелік товарів, щодо яких визначається монопольне становище суб'єкта господарювання, а також перелік їх споживачів;

встановлюється проміжок часу, протягом якого визначається монопольне становище суб'єкта господарювання (як правило за рік);

визначаються товарні межі ринку окремо для кожного із зазначених товарів відповідно до розділу III Методики;

визначаються територіальні межі ринку відповідно до розділу IV Методики;

складається перелік суб'єктів господарювання (конкурентів), які постачають зазначені товари на відповідні ринки;

складається перелік суб'єктів господарювання, частка яких на ринку певного товару перевищує 35 відсотків, відповідно до розділу V Методики.

Товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів. При цьому враховується позиція споживачів стосовно таких ознак товарів:

аналогічність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо;

подібність фізичних властивостей і характеристик, якісних показників тощо;

наявність спільної групи споживачів товару;

відсутність суттєвої різниці в цінах.

У процесі визначення товарних меж ринку попередньо визначена група взаємозамінних товарів може бути поділена на декілька підгруп або приєднана до іншої групи.

Територіальні межі ринку певного товару визначаються шляхом встановлення мінімальної території, за межами якої, з точки зору споживача, придбання товарів, що належать до групи взаємозамінних товарів, є неможливим або недоцільним. При цьому враховуються:

фізичні і технічні характеристики товару;

технологічні зв'язки між виробниками і споживачами;

можливості технологічного, гарантійного, абонентського обслуговуваня товару;

співвідношення цін;

транспортні витрати, включаючи особливості товару, що утруднюють його транспортування на великі відстані;

наявність складських приміщень, зручностей виконання вантажно-розвантажувальних робіт;

наявність торгової марки;

адміністративні бар'єри щодо ввезення та вивезення товарів;

місце розташування специфічних груп споживачів тощо.

1. Для визначення частки суб'єкта господарювання на ринку певного товару використовуються позначення:

і - найменування товару;

j - найменування суб'єкта господарювання, який здійснює виробництво та постачання і -го товару на ринок (j=1,2...n), або його вивезення за межі загальнодержавного ринку;

Орт(і) - обсяг ринку товару і -го найменування;

О(і,j) - обсяг надходження товару і -го найменування на ринок від j - го суб'єкта господарювання.

2. Обсяг ринку товару окремо по кожному найменуванню товару обчислюється за формулою:

де Ов(і,j), Ое(і,j), Оі(і,j) - відповідно обсяги виробництва, експорту та імпорту і -го товару j -го суб'єкта господарювання в межах загальнодержавного ринку. Стосовно регіональних ринків, а також в разі відсутності даних по експорту (імпорту) товару, обсяг ринку товару обчислюється без їх урахування.

Для оцінки обсягу ринку товару використовуються такі показники:

обсяг ринку товару в натуральному виразі;

обсяг ринку товару у вартісному виразі.

У більшості випадків застосовуються натуральні показники, що дозволяє уникнути необхідності врахування рівнів інфляції за період, який аналізується. Вартісні показники використовуються у випадках, коли використання натуральних показників не дає змоги визначити ринки укрупнених груп товарів, які є взаємозамінними.

3. Частка суб'єкта господарювання на ринку певного товару Ч(і,j) обчислюється за формулою:

Відповідно до абзацу сьомого статті 1 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" монопольним визначається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків.

4. Монопольним може бути також визнане становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару складає 35 і менше відсотків, якщо Антимонопольним комітетом України встановлена наявність у нього ринкової влади.

Ознаками ринкової влади є:

здатність суб'єкта господарювання, який не є єдиним виробником (постачальником) відповідного товару, диктувати свої умови при продажу товару, укладенні договору про поставки, нав'язувати споживачу невигідні умови;

здатність суб'єкта господарювання шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти із ринку інших суб'єктів господарювання, які виробляють відповідні товари із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар'єри вступу на ринок;

здатність суб'єкта господарювання скорочувати або обмежувати випуск товарів і постачання їх на ринок збуту з метою отримання однобічної користі при купівлі або продажу товарів, при укладанні договорів і угод про постачання товарів, а інші суб'єкти господарювання, які є його конкурентами, не здатні компенсувати утворений дефіцит товарів;

здатність суб'єкта господарювання підвищувати ціни на товари і підтримувати їх на рівні, що перевищують рівень, обумовлений конкуренцією на ринку.

5. При визначенні монопольного становища суб'єкта господарювання на ринку використовуються:

діюча статистична звітність за встановленими формами - для визначення обсягів виробництва та експорту (імпорту);

форма N 1 (монополія) - у випадку, коли товар не ввійшов у встановлену Держкомстатом товарну номенклатуру, що базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів;

інформація щодо становища суб'єкта господарювання на ринку, одержана від Державної митної служби України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, місцевих державних адміністрацій, суб'єктів господарювання, громадських організацій, інших юридичних та фізичних осіб.

результати розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства та виконання інших повноважень Антимонопольного комітету України.