Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати платежів за спеціальне використання водних ресурсів

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 8.02.94р. N 75 "Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів і тимчасових нормативів за їх спеціальне використання"

1. Затвердити Інструкцію про порядок обчислення і сплати платежів за спеціальне використання водних ресурсів, що додається.

2. Вважати такими, що втратили чинність, постанови Міністерства економіки України, та лист Державного комітету України по водному господарству згідно з переліком (додаток N 1).

3. Вважати такими, що не застосовуються, нормативні акти Державного комітету СРСР по цінам та Міністерства фінансів СРСР згідно з переліком (додаток N 2).

1. Постанова Мінекономіки України від 18 червня 1992 року N 20 "Про тарифи на воду, що забирається із водогосподарських систем (поверхневі та підземні джерела)".

2. Постанова Мінекономіки України від 5 січня 1993 року N 2 "Про тарифи на воду".

3. Лист Мінекономіки України від 22 січня 1993 року N 31-27/29 "Про плату за воду".

4. Лист Держводгоспу України від 26 травня 1993 року N ЮГ/21-204.

1. Прейскурант N 03-03 "Тарифи на воду, що забирається із водогосподарських систем", затверджений постановою Держкомцін СРСР від 14 жовтня 1988 р. N 551.

2. Лист Мінфіну СРСР N 03-06-12 від 25 березня 1991 року "Про обчислення і внесення в бюджет плати за воду".

1. Інструкцію розроблено відповідно до Водного кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами до нього), постанов Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року N 75 "Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів і тимчасових нормативів плати за їх спеціальне використання" (із змінами та доповненнями) та від 8 лютого 1997 р. N 164 "Про встановлення нормативів плати за спеціальне використання водних ресурсів".

Інструкція обов'язкова для виконання усіма суб'єктами підприємницької діяльності, крім тих, що використовують воду виключно для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб; підприємствами гідроенергетики та підприємствами водного транспорту.

Інструкція передбачає порядок обчислення і сплати до бюджетів суб'єктами підприємницької діяльності плати за спеціальне використання водних ресурсів, а також відповідальність платників за достовірність даних про обсяги використання води, правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати цих платежів до бюджетів.

2. Плата за спеціальне використання водних ресурсів встановлено з метою зацікавлення суб'єктів підприємницької діяльності раціонально використовувати водні ресурси.

3. Введення плати за спеціальне використання водних ресурсів не звільнює суб'єктів підприємницької діяльності від сплати платежів за скид у водні об'єкти забруднюючих речовин, штрафів за порушення природоохоронного законодавства, сплати постачальникам води вартості послуг, пов'язаних з її подачею.

виробники сільськогосподарської продукції, включаючи тих, що здійснюють зрошення, звільняються від сплати остачальникам-підприємствам (організаціям) Державного комітету по водному господарству вартості послуг, пов'язаних з подачею води на зрошення.

Справляння сплати за спеціальне використання водних ресурсів не звільняє водокористувачів підземних вод від відшкодування витрат на проведення геологорозвідувальних робіт.

4. До спеціального використання водних ресурсів належить використання водних ресурсів для задоволення водою виробничих сільськогосподарських потреб за допомогою спеціальних пристроїв і установок або використання води без їх застосування, що може істотно вплинути на якісні та кількісні показники стану водних ресурсів, а також користування водними об'єктами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

5. Плату встановлено за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного місцевого значення.

До водних ресурсів загальнодержавного значення належать:

а) поверхневі води, віднесені до басейнів річок, що розташовані або використовуються на території кількох областей, включаючи притоки всіх порядків;

б) підземні води.

До водних ресурсів місцевого значення належать водні ресурси, не віднесені до ресурсів загальнодержавного значення.

Перелік водних ресурсів місцевого значення визначається Державним комітетом по водному господарству за участю Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки.

6. Розміри платежів за спеціальне використання водних ресурсів, крім тих, що використовуються підприємствами гідроенергетики і водного транспорту, обчислюються відповідно до нормативів плати, обсягів використання води та ліміту.

7. Платниками платежів за спеціальне використання водних ресурсів є усі суб'єкти підприємницької діяльності, крім тих, що використовують воду виключно для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб; підприємства гідроенергетики та підприємства водного транспорту, які експлуатують річкові водні шляхи.

Плату за спеціальне використання водних ресурсів вносять також господарські виробничі підрозділи, що не мають юридичного статусу і підвідомчі негоспрозрахунковим організаціям.

8. Суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані мати дозвіл на спеціальне використання водних ресурсів, що є офіційним документом і засвідчує право на використання конкретних природних ресурсів. Крім дозволу, водокористувачам встановлюється ліміт використання води.

Ліміт використання - це гранична кількість води, на використання якої з водного об'єкта водокористувачу видається дозвіл за встановленим порядком.

Видача дозволу на спеціальне використання водних ресурсів і його скасування здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 10 серпня 1992 р. N 459 "Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів республіканського значення" із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів від 28 квітня 1994 р. N 268 "Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів від 10 серпня 1992 року N 459".

9. Ліміти використання водних ресурсів місцевого значення затверджуються Верховною Радою Республіки Крим, обласними Радами народних депутатів за поданням органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки.

10. Ліміт затверджується на річний обсяг використання води на виробничі та інші потреби до 10 січня, а для зрошувального землеробства - до 10 березня поточного року.

11. Квартальні ліміти використання води розраховуються водоспоживачами в межах затвердженого річного ліміту з урахуванням проектних матеріалів і виробничих програм та узгоджуються з відповідними органами Мінекобезпеки, Держводгоспу та Держкомгеології подаються податковим органам.

12. У разі зміни ліміту на використання води протягом року водокористувач зобов'язаний у десятиденний термін з дня його затвердження повідомити про ці зміни відповідну державну податкову інспекцію.

13. Не підлягають лімітуванню водні ресурси, що використовуються без вилучення їх із водних джерел (наприклад, вода, що проходить через турбіни ГЕС; водні ресурси, що використовуються водним транспортом).

Органи Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки подають відповідним податковим органам перелік платників платежів за спеціальне використання водних ресурсів затвердженим для кожного з них річним лімітом водовикористання не пізніше 20 березня.

14. Нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів затверджуються Кабінетом Міністрів за поданням Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки за погодженням з Міністерством економіки і Міністерством фінансів.

15. Для водокористувачів в тому числі для підприємств гідроенергетики та водного транспорту, в тому числі для підприємств гідроенергетики та водного транспорту, водозабезпечення яких здійснюється із водогосподарських систем, тобто комплексів, взаємопов'язаних водних об'єктів-річок, водосховищ, каналів, озер, підземних вод й інших об'єктів, нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів встановлюються у копійках за 1 куб.м. води, використаної із водогосподарської системи.

Для підприємств гідроенергетики та підприємств водного транспорту, виробничі потреби яких задовольняються без вилучення води з водного джерела і для яких не встановлюється ліміт використання водних ресурсів, нормативи плати визначаються:

для ГЕС - за 100 куб.м води, пропущеної через турбіни;

для вантажного самохідного і несамохідного флоту, що експлуатується, - за один тоннаж-добу експлуатації флоту;

для пасажирського флоту, що експлуатується, - за одне місце-добу експлуатації флоту.

16. Нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів з поверхневих водних об'єктів, нормативи плати за спеціальне використання підземних вод, нормативи плати за користування водою для потреб гідроенергетики, нормативи плати за користування водою для потреб водного транспорту затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1997 р. N 164 "Про встановлення нормативів плати за спеціальне використання водних ресурсів" і наведені відповідно у додатках N 1, N 2, N 3 і N 4 до цієї Інструкції.

До нормативів плати за спеціальне використання водних ресурсів підприємствами гідроенергетики застосовується коефіцієнт 0,005.

При використанні води, що надходить із змішаних джерел (поверхневі, підземні), норматив її використання обчислюється за середньозваженими вимірами з урахуванням установлених постачальникові лімітів використання води з різних джерел і відповідних нормативів плати.

На період до 1999 року до нормативів плати за спеціальне використання водних ресурсів застосовуються коефіцієнти:

для ставкових та озерних господарств (вирощування товарної риби) - 0,1;

для сільськогосподарських виробників, включаючи тих, що здійснюють експлуатацію іригаційних та меліоративних систем (виробництво сільськогосподарської продукції та зрошення) - 0,2;

для теплових та атомних електростанцій (виробництво тепло- та електро-енергії) - 0,5;

для підприємств житлового та комунального господарства, включаючи відомчі, - 0,1.

17. Об'єктом обчислення плати за спеціальне використання водних ресурсів є обсяг води, яку водоспоживачі використовують для власних потреб, незалежно від того надходить ця вода безпосередньо з водогосподарських систем (поверхневих чи підземних джерел) чи від інших водокористувачів або від підприємств комунального господарства.

18. Підприємства, що використовують для потреб охолодження обладнання оборотну систему водопостачання, плату до бюджетів вносять тільки за воду, яку забирають з водогосподарських систем і використовують на підживлення оборотної системи.

19. При використанні води одночасно з виробничими цілями на потреби об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення, підсобного сільського і рибоводного господарства або інших допоміжних служб плата до бюджету вноситься за всю використану воду.

20. Плата за спеціальне використання водних ресурсів не справляється:

за воду, що використовується для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення;

за підземну воду, яка є сировиною для технологічного процесу вилучення корисних копалин;

за підземну воду, яка вилучається з надр разом з корисними копалинами;

за підземну воду, яка вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (забруднення, підтоплення, засолення, заболочення, зсуви тощо);

за воду, що пропускається через турбіни гідроакумулюючих станцій (ГАЕС), які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями;

за воду, що забирається підприємствами і організаціями для забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риб та інших водних живих ресурсів у природні водойми і водосховища;

за воду, що використовується для протипожежних потреб;

за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст і населених пунктів;

за воду, що забирається для перекидання її у маловодні регіони каналами та водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів. Перелік підприємств (організацій), які забезпечують перекидання води у маловодні регіони каналами та водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 524 "Про затвердження переліку підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони каналами і водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів;

за морську воду.

Плата за користування водами для потреб водного транспорту не справляється з морського водного транспорту, який використовує річковий водний шлях виключно для заходу з моря у морський порт, розташований у пониззі річки, без використання спеціальних заходів забезпечення судноплавства (попуски води з водосховищ та шлюзування).

Не вноситься плата за користування водою при експлуатації водних шляхів стоянковим, службово-допоміжним і буксирним флотами та за експлуатацію водного транспорту на річці Дунай".

21. Сума платежу за спеціальне використання водних ресурсів обчислюється платниками самостійно.

22. Платежі обчислюються квартальним розрахунком виходячи з фактичного обсягу використаної води, встановленого ліміту та нормативів плати з урахуванням пільг. Приклади розрахунків плати за спеціальне використання водних ресурсів наведені у додатку N 5 цієї Інструкції.

При використанні води суб'єктами підприємницької діяльності на власні потреби обчислення плати за спеціальне використання водних ресурсів здійснюється за обсяги фактично використаної води з урахуванням втрат у системах водопостачання даного суб'єкта підприємницької діяльності, виходячи з установленого ліміту, нормативів плати та коефіцієнтів.

Підприємства гідроенергетики за воду, яка пропускається через турбіни, плату обчислюють, виходячи із нормативів плати згідно з додатком N 3 до Інструкції, а за використання води на інші потреби - згідно з додатками N 1 і N 2.

Підприємства водного транспорту за користування водою при експлуатації водних шляхів вантажним, самохідним, несамохідним і пасажирським флотами, плата обчислюється, виходячи із нормативів плати згідно з додатком N 4 до Інструкції, а за використання води на інші потреби - згідно із додатками N 1 і N 2.

Водокористувачі, які використовують воду із каналів, також вносять плату за спеціальне використання водних ресурсів. Плата обчислюється за нормативами, встановленими для водного об'єкта, із якого забирається вода в канал.

23. За понадлімітне використання водних ресурсів плата обчислюється і справляється у п'ятикратному розмірі.

24. Кількість води, що використовується, визначається підприємством-водокористувачем на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів.

У разі відсутності вимірювальних приладів, як виняток, обсяг використаної води визначається за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи надання послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо); приклади їх обчислення наведені у додатку N 5 до Інструкції.

У зрошувальному землеробстві, на державних системах обсяг фактично використаної води обов'язково підтверджується управліннями зрошувальних систем.

25. Підприємства-водокористувачі незалежно від форм власності складають статистичний звіт про використання води за формою N 2-ТП (водгосп) або за формою N 7-гр (підземні води).

26. Платники за встановленою формою (додаток N 6 до цієї Інструкції) щоквартально складають розрахунок плати за спеціальне використання водних ресурсів та користування водами для потреб гідроенергетики, подають його податковим органам до 15 числа місяця наступного за звітним кварталом.

Власники водного транспорту складають розрахунки плати за спеціальне використання водних ресурсів за встановленою формою (додаток N 7 до цієї Інструкції) за перше півріччя, дев'ять місяців та за рік. Розрахунки подаються до податкових органів не пізніше 25 числа, наступного за звітним періодом.

Підприємства - власники водного транспорту, що здійснюють спеціальне використання водних ресурсів та за користування водою при експлуатації водних шляхів вантажним, самохідним, несамохідним і пасажирським флотами, складають розрахунки за двома формами (додатки N 6 і N 7 до Інструкції).

Підприємства гідроенергетики, що здійснюють спеціальне використання водних ресурсів та за воду, яка пропускається через турбіни, складають розрахунок за однією формою (додаток N 6 до Інструкції).

27. Сплата платежу за спеціальне використання водних ресурсів проводиться платниками щоквартально у 5-денний строк з дати, встановленої пунктом 26 цієї Інструкції для подання розрахунку.

28. У межах встановленого ліміту платежі відносяться на витрати виробництва, а за понадлімітне їх використання - стягується з прибутку, що залишається у розпорядженні суб'єкта підприємницької діяльності.

29. Водокористувачі, які не подали податковим органам у встановлений термін квартальні розрахунки встановленої форми, сплачують 110 відсотків суми платежу за спеціальне використання водних ресурсів, обчисленої за попередній звітний період.

Після подання зазначених розрахунків проводиться перерахунок платежу.

30. Суми вказаних платежів вносяться до відповідних бюджетів з розрахункових рахунків платників. Якщо ж підприємства не мають розрахункового рахунку, платежі вносять виробничі об'єднання, комбінати тощо, яким підпорядковуються вказані підприємства.

Плата за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 80 відсотків зараховується до Державного бюджету України і 20 відсотків до бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів областей на розділ 13 Класифікації доходів і видатків державного та місцевих бюджетів. Символ звітності банку 58.

Плата за спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення зараховується в повному обсязі до місцевих бюджетів відповідних Рад народних депутатів на розділ 13 Класифікації доходів і видатків державного та місцевих бюджетів.

Платежі за спеціальне використання водних ресурсів для потреб гідроенергетики та водного транспорту зараховуються у повному обсязі до Державного бюджету України.

Плата за понадлімітне використання водних ресурсів зараховується до Державного бюджету України, бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя на умовах, передбачених платежами за спеціальне використання водних ресурсів у межах ліміту.

31. Контроль за спеціальним використанням водних ресурсів, обліком його обсягів здійснюють відповідні органи Мінекобезпеки.

32. Контроль за достовірністю звітних даних про обсяги використаної води здійснюють органи Мінекобезпеки, Мінстату, Держводгоспу, Держжитлокомунгоспу.

33. При виявленні порушень з питань обсягів водоспоживання під час перевірок водокористувачів органи Мінекобезпеки і Держводгоспу направляють до відповідних податкових органів копії актів перевірок підприємств-водоспоживачів.

34. Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати до бюджетів платежів за спеціальне використання водних ресурсів здійснюється державними податковими інспекціями.

Контроль за повнотою і своєчасністю сплати за понадлімітне використання водних ресурсів, що вноситься до місцевого позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється в порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. В разі неперерахування платниками платежу за понадлімітне використання водних ресурсів ці кошти стягуються державними податковими інспекціями з зарахуванням їх до бюджетів за порядком встановленим п.30 цієї Інструкції.

35. Державними податковими інспекціями здійснюється перевірка розрахунків плати за спеціальне використання водних ресурсів.

36. Документальна перевірка правильності обчислення і перерахування до бюджетів плати за спеціальне використання водних ресурсів здійснюється державною податковою інспекцією. За необхідністю до перевірок залучаються органи Мінекобезпеки і Держводгоспу.

37. Облік нарахованих і сплачених сум плати за спеціальне використання водних ресурсів ведеться державними податковими інспекціями відповідно до Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 12 травня 1994 р..

Повернення та залік неправильно сплачених сум плати за спеціальне використання водних ресурсів проводиться із відповідного бюджету за заявою платника.

38. Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків і сплати платежів за спеціальне використання водних ресурсів несуть платники цих платежів відповідно до чинного законодавства України.

39. Платники платежів за спеціальне використання водних ресурсів мають право оскаржити дії службових осіб державних податкових інспекцій за порядком, встановленим чинним законодавством України.

40.

Суми плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів, що не були внесені у встановлений термін, сплачуються з нарахуванням пені у розмірі 0,3 відсотків від суми недоїмки за кожний день прострочки платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу, включаючи день сплати.

Стягнення не внесених в строк сум сплати за спеціальне використання прісних водних ресурсів, відстрочка і розстрочка платежів, залік і повернення неправильно сплачених сум проводиться відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. N 8-93 "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів".

41.

Згідно із Законом України від 24 грудня 1993 р. N 3813-12 "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" у разі приховування (заниження) платниками суми платежу за спеціальне використання прісних водних ресурсів в межах ліміту, з них стягується вся сума донарахованого платежу і застосовується фінансова санкція у вигляді стягнення у двократному розмірі тієї ж суми, а у разі повторного порушення протягом року після встановлення порушення попередньою перевіркою - у п'ятикратному розмірі донарахованої за результатами перевірки суми.

Керівники та інші службові особи, винні у порушенні податкового законодавства, у заниженні суми платежу, у приховуванні (заниженні) об'єкту обчислення плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів, а також у відсутності бухгалтерського обліку об'єкту обчислення плати або веденні його з порушенням встановленого порядку, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні за невстановленою формою розрахунків, платіжних доручень та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів, притягуються до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу від п'яти до десяти мінімальних розмірів заробітної плати.

За ті ж дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, накладається адміністративний штраф у розмірі від десяти до п'ятнадцяти мінімальних розмірів заробітної плати.

42.

Донараховані за результатами перевірок суми плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів, суми недоїмки, а також суми штрафів та інших санкцій стягуються до відповідних бюджетів.

Штрафи, що стягуються за приховування (зниження) сум платежу за понадлімітне використання води, встановленого під час перевірок, сплачуються бюджетам, до яких зараховується плата за використану воду у межах ліміту.

43.

Суми плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів, не внесені у встановлений термін до бюджетів, та фінансових санкцій стягуються за весь час ухилення від сплати платежу з підприємств, установ і організацій у безспірному порядку незалежно від їх форм власності та наслідків фінансово-господарської діяльності.

З керівників та інших службових осіб підприємств, установ і організацій штрафи стягуються згідно чинному законодавству.

44.

Платники мають право оскаржити неправильні дії посадових осіб відповідних податкових органів, що ними допущені при стягненні плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів. Скарги подаються до того податкового органу, якому ці особи безпосередньо підпорядковані чи за розпорядженням якого проводяться стягнення. Ці скарги розглядаються і рішення приймаються в місячний строк з дня їх надходження.

45.

У випадку, якщо платника не задовольняє рішення керівництва державної податкової інспекції, працівники якої проводили перевірку, він має право в місячний строк оскаржити її дії до вищестоячої податкової інспекції, а якщо платник не погодився і з рішенням вищестоячої податкової інспекції, то для оскарження дії службових осіб податкової інспекції він має право звернутися до суду.

46.

Подання скарги не припиняє справляння платежу до бюджетів.