Про затвердження Порядку застосування підпунктів 4.3.32 та 4.3.33 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум та пенсійних виплат, отримуваних платником податку за договорами страхування, недержавного пенсійного забезпечення та пенсійного вкладу

Відповідно до підпункту 4.3.34 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та на виконання пункту 7 доручення Прем'єр-міністра України від 17.07.2003 N 40340 Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України

1. Затвердити Порядок застосування підпунктів 4.3.32 - 4.3.33 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум, отриманих платником податку за договорами страхування (далі - Порядок), що додається.

2. Департаменту державного регулювання та розвитку ринків фінансових послуг (Хоружий С.Г.) після погодження Порядку з Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності забезпечити подання цього розпорядження до Міністерства юстиції України для державної реєстрації.

3. Відділу взаємодії із засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю (Нагорняк М.В.) забезпечити опублікування цього розпорядження у засобах масової інформації після державної реєстрації.

4. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на першого заступника Голови Комісії Оперенка Г.М.

1.1. Порядок застосування підпунктів 4.3.32 - 4.3.33 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум, отриманих платником податку за договорами страхування (далі - Порядок), розроблено на підставі пп. 4.3.34 п. 4.3 ст. 4 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон).

1.2. Дія Порядку поширюється на:

фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, якими отримуються суми страхових виплат, страхових відшкодувань, викупні суми або їх частини за договорами страхування (далі - платник податку);

фінансову установу, яка при виплаті (нарахуванні) платнику податку сум страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або їх частин є податковим агентом відповідно до Закону (далі - податковий агент).

1.3. Терміни цього Порядку використовуються у значеннях, визначених Законом, законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам у частині визначення термінів.

2.1. При страхуванні життя або здоров'я платника податку:

2.1.1. Сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума не включаються до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку, якщо при страхуванні життя або здоров'я платника податку факт нанесення шкоди страхувальнику підтверджено належним чином.

2.1.2. З огляду на наслідки страхового випадку для належного підтвердження факту нанесення шкоди страхувальнику податковим агентом приймаються:

копія листка непрацездатності або відповідна довідка, завірена в установленому законодавством порядку;

рахунки підприємств, установ, організацій або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які в установленому законодавством порядку мають право на надання медичних послуг і надавали медичні послуги у зв'язку з виникненням страхового випадку;

розрахункові документи (квитанції, фіскальні чеки, прибуткові касові ордери) щодо оплати платником податку товарів, робіт, послуг, які передбачені умовами договору страхування та/або необхідність придбання (отримання) яких згідно з умовами договору страхування підтверджена відповідними документами (направленнями, рецептами) підприємств, установ, організацій або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які в установленому законодавством порядку мають право на надання медичних послуг.

2.1.3. При страхуванні життя або здоров'я платника податку від нещасного випадку факт нанесення шкоди страхувальнику підтверджується також копією акта про нещасний випадок, який складається у встановленому порядку.

2.1.4. У разі якщо страхова виплата, страхове відшкодування або викупна сума чи їх частини документально не підтверджені належним чином, податковий агент із таких сум утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою, визначеною у підпункті 7.1 статті 7 Закону.

2.2. При страхуванні майна платника податку:

2.2.1. При страхуванні майна платника податку сума страхового відшкодування, яка не включається до загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, не може перевищувати вартість застрахованого майна, розраховану за звичайними цінами на дату укладення договору страхування, збільшену на суму сплачених страхових внесків (премій), та має бути спрямована на ремонт, відновлення застрахованої власності або її заміщення.

При цьому звичайна ціна застрахованого майна визначається в порядку, встановленому законодавством України.

2.2.2. Якщо платник податку втрачає належний йому на правах власності застрахований об'єкт майна внаслідок його викрадення, зруйнування чи визнання непридатним для використання за наявності обставин непереборної сили чи внаслідок його змушеної заміни з інших підстав, то такий платник податку при отриманні суми страхового відшкодування зобов'язаний витратити її на відновлення такого майна чи придбання нового майна, аналогічного втраченому, на його заміну в такому порядку:

для рухомого майна заміна (відновлення) має бути здійснена до кінця календарного року, наступного за роком, у якому відбулася така страхова подія;

для нерухомого майна така заміна (відновлення) має бути здійсненою до кінця другого календарного року, наступного за роком, у якому відбулася така страхова подія.

2.2.3. Наявність факту втрати об'єкта майна внаслідок його викрадення, зруйнування чи визнання непридатним для використання за наявності обставин непереборної сили має бути підтверджена офіційними висновками органів внутрішніх справ України або іншими установами або організаціями, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати наявність обставин непереборної сили.

2.2.4. Якщо платник податку, який отримав страхове відшкодування, не здійснює таку заміну (відновлення) протягом зазначених строків, то невикористана сума такого страхового відшкодування включається ним до складу відповідного річного оподатковуваного доходу.

2.2.5. Факт заміни (відновлення) застрахованого об'єкта майна, належного страхувальнику на правах власності, який викрадено, зруйновано чи визнано непридатним для використання за наявності обставин непереборної сили або внаслідок його змушеної заміни з інших підстав, має бути підтвердженим платником податку розрахунковими документами (квитанції, фіскальні чеки, прибуткові касові ордери, договори купівлі-продажу, договори підряду на виконання робіт з відновлення майна, укладені у встановленому чинним законодавством порядку).

2.2.6. У разі якщо сума страхового відшкодування перевищує вартість застрахованого майна, розраховану за звичайними цінами на дату укладення договору страхування, збільшену на суму сплачених страхових внесків (премій), податковий агент від суми такого перевищення утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою, визначеною у підпункті 7.1 статті 7 Закону.

2.3. При страхуванні цивільної відповідальності платника податку:

2.3.1. При страхуванні цивільної відповідальності платника податку сума страхового відшкодування, яка не включається до загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку, не може перевищувати розмір шкоди, фактично завданої вигодонабувачу (бенефіціару), яка оцінюється за звичайними цінами на дату такої страхової виплати.

2.3.2. У разі якщо сума страхового відшкодування перевищує зазначений розмір шкоди, податковий агент від суми такого перевищення утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою, визначеною у підпункті 7.1 статті 7 Закону.

3.1. Податковий агент з метою застосування норм підпункту 9.8.2 пункту 9.8 статті 9 Закону не утримує та не сплачує (не перераховує) податок до бюджету від:

а) 40 відсотків суми одноразової страхової виплати за договором недержавного пенсійного страхування або довгострокового страхування життя при досягненні застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи при її дожитті до закінчення строку такого договору;

б) 40 відсотків сум регулярних та послідовних пенсійних виплат (додаткової пенсії) за договором недержавного пенсійного страхування чи регулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договором довгострокового страхування життя, крім випадків, визначених у підпункті "а" пункту 9.8.3 статті 9 Закону.

3.2. Не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті) страховиком-резидентом та не включаються до складу загального оподатковуваного доходу платника податку (місячного чи річного):

а) суми регулярних та послідовних пенсійних виплат (додаткової пенсії) за договором недержавного пенсійного страхування чи регулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договором довгострокового страхування життя, одержувані платником податку - резидентом, що має вік, не менший 70 років;

б) сума страхової виплати за договором довгострокового страхування життя, якщо внаслідок страхового випадку застрахована особа отримує інвалідність I групи.

Дохід у вигляді страхової виплати, що сплачується спадкоємцю платника податку, оподатковується за правилами, встановленими статтею 13 Закону для оподаткування спадщини, а саме:

за нульовою ставкою податку, якщо спадкоємець є іншим членом подружжя;

за ставкою податку, визначеною пунктом 7.2 статті 7 Закону, якщо спадкоємець є членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є членом його подружжя;

за ставкою податку (з 01.01.2004 року до 31.12.2006 року - у розмірі 13 відсотків), визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону, якщо спадкоємцем не є членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення;

за ставкою податку, визначеною пунктом 7.3 статті 7 Закону, якщо спадкодавець є нерезидентом.