Про затвердження Інструкції про порядок виконання операцій з купівлі інвестиційних монет України в населення

Відповідно до статті 42 Закону України "Про Національний банк України" та статті 9 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" та з метою більш ефективного проведення операцій з дорогоцінними металами Правління Національного банку України

1. Затвердити Інструкцію про порядок виконання операцій з купівлі банківських та дорогоцінних металів у населення (додається).

2. Визнати такими, що втратили чинність:

розділи 1, 2, 3, 4 глави VI Інструкції № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 07.07.94 № 129 (зі змінами);

постанову Правління Національного банку України від 25.07.97 № 251 "Про здійснення комерційними банками операцій з дорогоцінними металами";

Інструкцію "Про порядок постачання до Державної скарбниці дорогоцінних металів та дорогоцінних каменів скупними пунктами", затверджену постановою Правління Національного банку України від 19.11.93 № 99;

Інструкцію "Про порядок постачання до Державної скарбниці дорогоцінних металів та дорогоцінних каменів ломбардами", затверджену постановою Правління Національного банку України від 19.11.93 № 99.

3. Державній скарбниці України (М.П.Фатєєв) після державної реєстрації постанови в Міністерстві юстиції України довести її зміст до відома територіальних управлінь Національного банку України для керівництва і використання в роботі.

4. Постанова набирає чинності з 1 липня 2003 року.

5. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови А.П.Яценюка та Державну скарбницю України (М.П.Фатєєв).

1.1. Ця Інструкція розроблена відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" та інших нормативно-правових актів.

1.2. Ця Інструкція визначає порядок виконання операцій з купівлі банківських та дорогоцінних металів (далі - цінності) у населення територіальними управліннями Національного банку України (далі - територіальні управління).

1.3. У цій Інструкції терміни вживаються в такому значенні:

загальна маса - фактична маса виробу з дорогоцінного металу або брухту з нього;

знижка - маса недорогоцінного металу, емалі, вставок з каміння тощо у виробі з дорогоцінного металу або брухту з нього;

пошкоджені мірні зливки [інвестиційні монети України (далі - інвестиційні монети)] - деформовані, забруднені, а також ті, що зазнали впливу вогню, високоактивних речовин (кислоти тощо) та корозії, або з прихованим дефектом виробника (дефект, для виявлення якого в нормативних документах, обов’язкових для цього виду контролю, не передбачені відповідні правила, методи та засоби).

1.4. Інші терміни в цій Інструкції вживаються в значеннях, визначених законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України (далі - Національний банк).

1.5. У територіальних управліннях операції з цінностями проводить експерт з банківських металів, дорогоцінних металів та каменів (далі - експерт).

Експерта зараховують до штату працівників територіального управління. Оплата праці, підзвітність, контроль за роботою експерта встановлюються відповідно до штатного розпису та посадових обов’язків експерта.

З експертом укладається договір про повну матеріальну відповідальність.

1.6. Для належної організації роботи і схоронності цінностей експерта забезпечують:

приладами для вимірювання проби цінностей;

столами з бортиками, поверхня яких має бути покрита склом (лінолеумом, металевим листом, щільним папером);

ваговимірювальними приладами (вагами) відповідного класу точності, що допускають похибку залежно від зважуваної ваги і відповідно до технічних вимог ГОСТ 24104-88, прийнятого Міждержавною радою зі стандартизації, метрології і сертифікації;

інструментами (лупи, шабери, скальпелі, плоскогубці, надфілі, напилки, викрутки для годинників, пломбіри, лещата, металеві печатки тощо);

окремим сейфом для зберігання цінностей;

відповідними хімічними реактивами, що мають поновлюватися через шість місяців, та пробірним каменем;

закупівельними цінами;

технічними характеристиками та описами інвестиційних монет.

1.7. Бухгалтерський облік операцій з цінностями здійснюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

2.1. Територіальні управління купують у населення такі цінності:

а) банківські метали у вигляді:

мірних зливків, виготовлених визнаними виробниками або виробниками;

інвестиційних монет;

б) дорогоцінні метали в брухті у вигляді:

ювелірних виробів;

монет;

медалей та жетонів дореволюційного виготовлення, іноземних, а також радянських ювілейних та пам’ятних медалей;

корпусів годинників;

оправ фарфорових та кришталевих виробів;

виробів (столові вироби, портсигари, шкатулки, свічники тощо);

елементів знімних протезів, зубних протезів із золота, срібла та платини, що були в користуванні, а також зубних дисків;

предметів релігійного культу;

пошкоджених мірних зливків (інвестиційних монет);

інвестиційних монет, які не відповідають своїм технічним характеристикам.

2.2. Купівля цінностей у населення здійснюється за закупівельними цінами, установленими Державною скарбницею України (далі - Державна скарбниця), та з одночасним розрахунком з їх продавцями.

2.3. Усі операції, пов’язані з купівлею цінностей (визначення проби, зважування, вилучення каміння, недорогоцінного металлу, визначення маси вставок тощо), проводяться в присутності продавця цінностей.

Цінності приймаються після їх очищення від жиру та бруду.

Продавець цінностей під час приймання банківських металів надає сертифікат якості банківських металів. Сертифікат якості банківських металів може не надаватися, якщо на зливку є офіційний штамп (клеймо, товарний знак) визнаного виробника, а також за відсутності сертифіката до інвестиційної монети.

Лігатурна маса дорогоцінного металу в брухті визначається виходячи з загальної маси дорогоцінного металу в брухті з вирахуванням знижки.

2.4. Експерт у присутності продавця цінностей оглядає пред’явлену цінність, визначає пробу банківського або дорогоцінного металу, зважує й оцінює її.

Вставки з дорогоцінного каміння першого, другого, третього і четвертого порядку, дорогоцінного каміння органогенного утворення, а також напівдорогоцінного каміння вилучаються з цінностей і повертаються продавцю.

Якщо вилучити вставки немає змоги, то визначення їх маси проводиться за розрахунковим методом:

для дорогоцінного каміння першого порядку (додаток 1);

для дорогоцінного каміння другого, третього і четвертого порядку, дорогоцінного каміння органогенного утворення, а також напівдорогоцінного каміння (додаток 2).

2.5. Під час оцінки цінностей, що містять недорогоцінні метали, емаль тощо, визначення їх маси проводиться за розрахунковим методом (додаток 3). Отримана в результаті розрахунку маса знижки на недорогоцінні метали, емаль тощо звіряється експертом з даними орієнтовного розміру знижок на недорогоцінні метали, емаль тощо, що містяться в цінностях, зазначених у додатку 3.

2.6. Зважування банківських металів проводиться відповідно до вимог Положення про здійснення операцій з банківськими металами, затвердженого постановою Правління Національного банку від 06.08.2003 № 325, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2003 за № 749/8070 (у редакції постанови Правління Національного банку від 30.12.2011 № 497).

Зважування інших цінностей проводиться відповідно до вимог Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 06.04.98 № 84, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.98 за № 271/2711.

2.7. Якщо продавець цінностей погоджується з їх оцінкою, то оформляється квитанція на куплені в населення цінності (далі - квитанція) (додаток 4) у двох примірниках, яка складається із самої квитанції та ордера для видачі готівки.

Під час оформлення квитанції, якщо сума оцінки дорогоцінних металів в брухті не перевищує 150000 гривень, то в ній зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта, у якому проставлено відмітку органів державної податкової служби про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Якщо сума оцінки цінностей дорівнює або перевищує 150000 гривень, то у квитанції зазначаються прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) фізичної особи, яка здійснює операцію з цінностями, назва пред’явленого документа (паспорт або інший документ, який посвідчує особу), його серія та номер, дата видачі та орган, що його видав, дата народження, місце проживання або місцеперебування (для нерезидентів - місце проживання або місце тимчасового перебування в Україні), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта, у якому проставлено відмітку органів державної податкової служби про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, та відомості про громадянство (для нерезидентів).

Квитанція підписується експертом та продавцем цінностей і має лінію відриву.

Квитанції оформлюються окремо за кожною назвою і пробою цінностей і мають відповідний номер.

2.8. Один примірник квитанції експерт залишає в себе, інший - видає продавцю цінностей. Обидва примірники ордера для видачі готівки експерт підписує та в установленому в територіальному управлінні порядку передає працівнику служби бухгалтерського обліку для контролю та касиру для виплати готівки продавцю цінностей.

Продавець цінностей розписується на двох примірниках ордера для видачі готівки й отримує готівку разом з одним із них, на якому проставляється відбиток печатки.

2.9. Під час організації роботи з купівлі цінностей у територіальних управліннях використовується модуль "Скупка" програмного комплексу САБО "BARS-Millennium".

2.10. Куплені цінності після їх оплати не підлягають поверненню продавцеві цінностей.

2.11. Кожну куплену цінність експерт вкладає в пакет. На пакеті зазначаються номер квитанції, дата приймання, назва металу, номінал монети, загальна і лігатурна маса цінностей, проба і сума оцінки. Після цього експерт складає щоденний опис куплених або прийнятих для оцінки цінностей (додаток 5) у трьох примірниках окремо за кожною назвою металу в порядку зростання номерів квитанцій та відомість про суми доходу, отриманого продавцями цінностей (додаток 6) (крім банківських металів), яка в кінці робочого дня передається працівнику служби бухгалтерського обліку.

Два примірники щоденного опису куплених або прийнятих для оцінки цінностей передаються працівникам служби бухгалтерського обліку, третій - залишається в експерта.

Великі за розміром цінності, які не вміщуються в пакет, експерт пакує в папір, прикріплює до цього пакунка ярлик, на якому зазначаються ті самі реквізити, що й на пакетах.

2.12. Матеріальну відповідальність за збереження цінностей, що були куплені протягом робочого дня, несе експерт. Забороняється зберігати куплені цінності поза сейфом, залишати їх на зберігання без оформлення відповідної квитанції.

2.13. Експерт наприкінці операційного часу всі пакети з вкладеними в них цінностями пакує в мішок і здає матеріально відповідальним особам на зберігання. На мішок із цінностями прикріплюється ярлик з тканини, на якому зазначаються найменування територіального управління, дата формування, загальна і лігатурна маса, сума вкладення, прізвище та підпис експерта.

Експерт після звіряння матеріально відповідальними особами кількості пакетів, укладених у мішок, зі щоденними описами опломбовує (опечатує) мішок своїм пломбіром (печаткою). Матеріально відповідальні особи приймають мішок на зберігання та розписуються в щоденних описах куплених цінностей.

2.14. Прийняті цінності розміщуються в окремих, виділених для зберігання цінностей, сейфах, металевих шафах тощо, які мають замикатися на ключ однією з матеріально відповідальних осіб грошового сховища.

2.15. У разі звільнення експерта всі наявні в грошовому сховищі цінності разом із супровідним листом передаються до Державної скарбниці, яка в п’ятиденний строк з часу отримання цінностей проводить їх приймання та оцінку і про результати повідомляє територіальне управління електронною поштою Національного банку.

2.16. Експерт один раз на місяць (на 1-ше число) складає звіт про рух куплених цінностей (додаток 7), який передається для звіряння з даними бухгалтерського обліку працівнику служби бухгалтерського обліку, після чого повертається експерту.

На початку кожного місяця звіт про рух куплених цінностей надсилається територіальним управлінням електронною поштою Національного банку до Державної скарбниці.

Звіт про рух куплених цінностей та відповідні документи зберігаються в експерта і після проведення документальної ревізії передаються в архів у встановленому порядку.

3.1. У разі купівлі в населення банківських металів у вигляді мірних зливків, виготовлених виробниками, та якщо експерт не в змозі визначити пробу дорогоцінних металів у брухті, то проби таких цінностей установлюються на підставі лабораторних аналізів відібраних проб, проведених у Державній скарбниці за атестованими методиками відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

За умов згоди на це продавця дозволяється приймати такі цінності для подальшої їх оцінки Державною скарбницею. Ця операція оформляється як операція з приймання цінностей для оцінки.

У цьому разі експерт оформляє квитанцію на цінності, прийняті для оцінки (додаток 8), у п’яти примірниках, у якій зазначаються повна характеристика і попередня оцінка цих цінностей. Квитанцію підписують експерт, який проводить оцінку, та продавець цінностей.

Експерт має повідомити продавця цінностей про те, що в разі непогодження з оцінкою Державної скарбниці з нього утримають плату за проведення експертизи та, що відібрані проби після проведення лабораторних аналізів Державною скарбницею не повертаються.

Розмір плати за експертизу визначається нормативно-правовими актами Національного банку.

3.2. Цінності, що прийняті для оцінки, вкладаються в пакет, на якому зазначаються номер квитанції, дата, назва металу, маса, проба, сума попередньої оцінки і ставиться штамп "Цінності для оцінки", та надсилаються до Державної скарбниці в окремій посилці з надписом "Для оцінки".

3.3. Два примірники квитанції на цінності, прийняті для оцінки, укладають у посилку з надписом "Для оцінки", один примірник видається продавцю цінностей, один - надається працівнику служби бухгалтерського обліку, один - залишається в експерта.

Приймання на зберігання цінностей, прийнятих для оцінки, та їх передавання до Державної скарбниці здійснюються відповідно до порядку, установленого для куплених у населення цінностей.

3.4. Державна скарбниця після отримання цінностей протягом п’яти робочих днів установлює пробу, масу цінностей, здійснює їх оцінку за закупівельними цінами, що діяли на дату прийняття територіальним управлінням цінностей для оцінки, та повертає територіальному управлінню один примірник квитанції на цінності, прийняті для оцінки, з остаточною оціночною вартістю та підписом про прийняття цінностей на тимчасове відповідальне зберігання.

3.5. Після одержання від Державної скарбниці результатів оцінки цінностей територіальне управління протягом трьох робочих днів з часу отримання цих результатів надсилає листа продавцю цінностей про результати експертизи. Якщо продавець цінностей згоден з оцінкою Державної скарбниці, то він повертає територіальному управлінню свій примірник квитанції на цінності, прийняті для оцінки, та ставить підпис на тому примірнику квитанції, на якому зазначена остаточна оціночна вартість. Експерт передає працівнику служби бухгалтерського обліку примірник квитанції з підписом продавця про його згоду з оцінкою Державної скарбниці. Розрахунок з продавцем цінностей проводиться відповідно до пунктів 2.7, 2.8 розділу ІІ цієї Інструкції.

Територіальне управління повідомляє електронною поштою Національного банку Державну скарбницю про згоду продавця з оцінкою цінностей.

3.6. Якщо встановлена Державною скарбницею проба металу не відповідає вимогам, що пред’являються до проби банківських металів у вигляді мірних зливків, та якщо продавець цінностей не погоджується з оцінкою Державної скарбниці, то Державна скарбниця протягом десяти робочих днів з часу отримання повідомлення від територіального управління про незгоду продавця з оцінкою цінностей повертає їх територіальному управлінню, а територіальне управління - продавцю.

Відібрані для лабораторних аналізів проби не повертаються Державною скарбницею, а розрахунок за них проводиться як за куплені в населення дорогоцінні метали в брухті відповідно до пунктів 2.7, 2.8 розділу ІІ цієї Інструкції.

Продавець цінностей повертає територіальному управлінню свій примірник квитанції на цінності, прийняті для оцінки, ставить підпис на цьому примірнику про їх отримання та здійснює оплату за експертизу цінностей з урахуванням вартості відібраних для лабораторних аналізів проб згідно з прибутковим касовим ордером.

Примірник квитанції з підписом продавця цінностей про їх отримання експерт передає працівнику служби бухгалтерського обліку.

Виплачувати гроші або видавати аванс продавцю, цінності якого прийняті для оцінки, забороняється.

4.1. Куплені в населення інвестиційні монети, які відповідають своїм технічним характеристикам, не передаються до Державної скарбниці та залишаються в територіальному управлінні.

Інші куплені в населення цінності територіальні управління пакують у посилки (мішки, інкасаторські сумки, ящики тощо) та передають до Державної скарбниці через підрозділи перевезення цінностей Центрального сховища або територіальних управлінь (далі - підрозділ перевезення цінностей) або через Державну фельд’єгерську службу України на підставі укладеного договору. Банківські метали пакуються в окремі посилки.

Упаковка посилки має забезпечити збереження цінностей, а також запобігти доступу до них без пошкодження пломб (печаток).

На посилку прикріплюється ярлик, на якому зазначаються найменування територіального управління, дата формування, маса брутто та оціночна вартість цінностей, укладених до посилки (на посилках з банківськими металами на ярлику додатково зазначаються слова "банківські метали"). Ярлики підписують експерт та матеріально відповідальні особи.

Укладення до посилок з цінностями інших цінностей та документів (іноземної валюти, цінних паперів, ощадних книжок тощо) не допускається.

Маса кожної посилки не повинна перевищувати 10 кг (брутто), за винятком тих випадків, за яких цінності великої маси неможливо розділити.

4.2. Експерт під час формування посилок складає на банківські і дорогоцінні метали за назвами металів окремий опис відправлених цінностей (додаток 9) у двох примірниках. До опису відправлених цінностей у порядку зростання проб, починаючи з найнижчої, уносяться номери квитанцій на скуплені цінності.

Один примірник опису відправлених цінностей передається до Державної скарбниці, інший - залишається в експерта.

Разом з описом відправлених цінностей до Державної скарбниці передаються сертифікати якості банківських металів (за їх наявності).

4.3. Перед вкладанням до посилки пакети з цінностями вкладаються у великі конверти за назвами та пробами банківських і дорогоцінних металів. Маса одного великого конверта не повинна перевищувати для банківських металів - 1000 г, для інших цінностей - 300 г, а кількість виробів у ньому - 50 шт. Великі конверти нумеруються в порядку зростання номерів описів. На них зазначається назва металу, проба, кількість виробів, загальна і лігатурна маса та загальна вартість.

4.4. Під час передавання цінностей до Державної скарбниці складається зведений опис відправлених цінностей (додаток 10) у трьох примірниках. Один з цих примірників укладається в посилку з цінностями, яка надсилається до Державної скарбниці, другий - передається працівнику служби бухгалтерського обліку для відображення в обліку переданих цінностей, третій - залишається в експерта.

Пункти зведеного опису відправлених цінностей заповнюють за назвами металів та в порядку зростання їх проб.

Вартість цінностей, що передаються до Державної скарбниці, визначається за закупівельними цінами, що діють на дату їх купівлі в населення.

4.5. Посилки з цінностями передаються до Державної скарбниці разом із такими супровідними документами, що вкладаються до них:

квитанціями на цінності, прийняті для оцінки;

описами відправлених цінностей;

зведеним описом відправлених цінностей.

4.6. На відправлені цінності оформляється супровідний лист на бланку територіального управління, у якому мають зазначатися платіжні реквізити територіального управління, кількість місць, маса брутто, вартість цінностей. Лист підписує керівник територіального управління або його заступник.

4.7. Під час першого відправлення в посилку, крім зазначених документів, вкладаються зразки відбитків пломб, печаток на картонній (дерев’яній) пластинці або на аркуші паперу, що упаковані в конверти. Зразки відбитків мають бути засвідчені підписами трьох осіб територіального управління, відповідальних за схоронність цінностей, які забезпечують те, щоб мішок був опломбований (опечатаний) саме таким зразком відбитка пломби (печатки).

4.8. Цінності надсилаються до Державної скарбниці залежно від їх накопичення, але не рідше одного разу на квартал.

4.9. Територіальні управління посилки з цінностями, що адресовані Державній скарбниці, видають бригаді (групі) інкасаторів підрозділу перевезення цінностей (далі - інкасатори) на підставі доручення на перевезення валютних цінностей. Інкасатори перевіряють чіткість відбитків пломбірів (печаток), цілісність упаковки і наявність на ярликах найменування територіального управління, дати формування, маси брутто, суми оцінки і відповідних підписів працівників територіального управління.

4.10. Матеріально відповідальні особи складають акт про здавання-приймання посилок з цінностями (додаток 11) у трьох примірниках, які підписують матеріально відповідальні особи та інкасатори і засвідчують відбитком печатки. Один примірник цього акта та супровідний лист вкладаються в пакет, що опечатується та засвідчується відбитком печатки матеріально відповідальних осіб, другий - передається інкасаторам, третій - залишається в територіальному управлінні.

На пакеті має чітко зазначатися кількість місць з цінностями і їх вартість згідно з описом і актом про здавання-приймання посилок з цінностями, найменування та адреса територіального управління - відправника цінностей і Державної скарбниці. Пакет вручається інкасаторам для передавання за призначенням.

У разі відправлення до Державної скарбниці посилок з цінностями через інше територіальне управління (далі - управління-отримувач) матеріально відповідальні особи складають четвертий примірник акта про здавання-приймання цінностей та супровідний лист для управління-отримувача, які передаються разом з посилкою управлінню-отримувачу для оприбуткування на відповідному рахунку.

Матеріально відповідальні особи управління - отримувача, через яке пересилаються посилки з цінностями та пакет із супровідними документами до Державної скарбниці, здійснюють приймання посилок з цінностями за кількістю місць без розпакування та зважування згідно з актом про здавання-приймання посилок з цінностями та супровідним листом для управління-отримувача, наданими інкасаторами. Усі примірники акта про здавання-приймання посилок з цінностями засвідчуються відбитком печатки та підписами матеріально відповідальних осіб, які прийняли посилку, та ставиться дата приймання. Відповідальний працівник підрозділу готівкового обігу і касових операцій управління - отримувача після приймання посилок з цінностями готує підтвердження про їх отримання і надсилає його територіальному управлінню, яке відправило посилку. Отримані посилки та пакет із супровідними документами зберігаються в грошовому сховищі територіального управління до чергового відправлення цінностей до Державної скарбниці.

Матеріально відповідальні особи з метою подальшого відправлення посилок з цінностями до Державної скарбниці складають окремий супровідний лист та акт про здавання-приймання посилок з цінностями в трьох примірниках, які підписують матеріально відповідальні особи та інкасатори і засвідчуються відбитком печатки. Один примірник цього акта та супровідний лист передаються через інкасаторів до Державної скарбниці, другий - передається інкасаторам, третій - залишається в територіальному управлінні.

Посилки з цінностями, що передаються до Державної скарбниці, приймають інкасатори згідно з порядком, визначеним у пункті 4.9 цього розділу.

4.11. Державна скарбниця проводить попереднє та остаточне приймання посилок з цінностями в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють організацію роботи з цінностями в Державній скарбниці.

Після приймання посилки з цінностями територіальному управлінню електронною поштою Національного банку надсилається підтвердження про отримання посилки.

4.12. Державна скарбниця проводить розрахунки з територіальними управліннями за скуплені цінності в порядку, установленому Національним банком.

Маса вставок із діамантів круглої форми огранування діаметром більше 10 мм, а також інших форм огранування та вставок з іншого дорогоцінного каміння першого порядку визначається за такими формулами:

де

М - маса вставки (г);

d - діаметр (мм);

a - довжина (мм);

b - ширина (мм);

h - висота (мм);

sg - питома маса (г/см-3).

Маса вставок із дорогоцінного каміння другого, третього і четвертого порядку, дорогоцінного каміння органогенного утворення, а також напівдорогоцінного каміння визначається за такою формулою:

де

М - маса вставки (г);

a - довжина (см);

b - ширина (см);

h - висота (см);

sg - питома маса (г/см-3).

Маса недорогоцінного металу, емалі тощо, що містяться в цінностях, визначається за такою формулою:

де

М - маса недорогоцінного металу, емалі тощо (г);

v - об’єм (см-3);

sg - питома маса (г/см-3).