Про затвердження Положення про паспортизацію потенційно небезпечних обєктів

Відповідно до Закону України від 8 червня 2000 року N 1809-III "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", на виконання Заходів щодо забезпечення виконання у 2000 році завдань, передбачених Посланням Президента України до Верховної Ради України, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2000 р. N 747 "Про підсумки економічного та соціального розвитку за I квартал 2000 року", та постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 1999 р. N 2303 "Про створення Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій"

1. Затвердити Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів, що додається.

2. Голові Державного департаменту страхового фонду документації Романенку Є.І. забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Начальнику управління діловодства Дяченко Г.П. у 10-денний термін після реєстрації цього наказу забезпечити його тиражування та надсилання міністерствам, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Марченка Г.Б.

1.1. Це Положення визначає загальні засади паспортизації потенційно небезпечних об'єктів (далі - ПНО) для створення загальнодержавного реєстру потенційно небезпечних об'єктів техногенного та природного характеру як складової частини Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (далі - НС) техногенного та природного характеру.

1.2. Паспортизація діючих об'єктів господарської діяльності проводиться для кваліфікованої ідентифікації ПНО згідно з даним Положенням.

1.3. Паспортизації підлягають діючі об'єкти господарської діяльності, на яких є реальна загроза виникнення НС (аварії) техногенного або природного характеру.

1.4. Паспортизація ПНО проводиться незалежно від форми власності на ПНО.

1.5. Вимоги Положення не поширюються на транспортні засоби, які перевозять небезпечні речовини рухомим складом залізничного транспорту, суднами, плавзасобами морського та річкового транспорту, літаками, іншими повітряними транспортними засобами та автомобільним транспортом.

1.6. У цьому Положенні наведені основні методи ідентифікації ПНО, терміни, порядок і умови проведення паспортизації ПНО, визначення основних понять.

1.7. Вимоги цього Положення повинні використовуватися фахівцями Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, керівниками та фахівцями об'єктів, які підлягають паспортизації.

1.8. У цьому Положенні використані такі визначення основних понять:

1.8.1. Потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, що створює реальну загрозу виникнення НС; об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні препарати; об'єкти з видобування корисних копалин; гідротехнічні споруди тощо.

1.8.2. Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, яке призвело (може призвести) до неможливості проживання населення на території чи об'єкті, ведення там господарської діяльності, може викликати загибель людей та (або) призвести до значних матеріальних втрат.

1.8.3. Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

1.8.4. Ідентифікація потенційно небезпечного об'єкта - установлення тотожності ПНО на підставі вивчення притаманних окремим об'єктам чинників потенційної небезпеки.

1.8.5. Потенційна небезпека - прихована виробнича небезпека (наявність небезпечних речовин, перевищення терміну експлуатації обладнання, аварійний стан будов і споруд, небезпечні технологічні процеси, порушення правил техніки безпеки тощо) або небезпечні природні явища (зливи, повені, осідання земної поверхні, бурі тощо), які за певних умов можуть спричинити виникнення НС (аварії).

1.8.6. Небезпечні речовини - речовини, які через свої фізико-хімічні властивості здатні негативно впливати на людей, довкілля та матеріальні цінності.

1.8.7. Довкілля - оточення, у якому функціонує об'єкт (повітря, вода, земля, флора, фауна тощо).

1.8.8. Реципієнт - об'єкт, який безпосередньо зазнає негативного впливу небезпеки (населення, об'єкти інфраструктури промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства, водойми тощо).

1.8.9. Джерело небезпеки - технологічний об'єкт у складі промислового підприємства, який за певних обставин (тривалий вплив, аварія) здатний стати небезпечним як для працівників підприємств, так і для населення регіону та довкілля.

1.8.10. Внутрішні чинники небезпеки - техногенні і соціальні чинники, які безпосередньо пов'язані з діяльністю об'єкта (технічний стан обладнання, небезпечні технологічні процеси, кваліфікація кадрів тощо).

1.8.11. Зовнішні чинники небезпеки - природні, суспільні, економічні і техногенні чинники, що не пов'язані з діяльністю об'єкта, але можуть негативно вплинути на виникнення небезпечної ситуації на об'єкті (урагани, повені, землетруси, диверсії, страйки, транспортні аварії, аварії енергосистем тощо).

1.8.12. Гідродинамічна небезпека - властивість гідротехнічного об'єкта, яка при певних природних умовах або технічних недоліках може спричинити швидке розповсюдження значних обсягів рідини і затоплення великої території.

2.1. Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" від 8 червня 2000 р. N 1809-III.

2.2. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. N 554.

2.3. Структура реєстру аварійно небезпечних виробничих будівель і споруд, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27 листопада 1997 р. N 32/288.

2.4. Положення про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайну ситуацію техногенного та природного характеру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. N 1198.

2.5. Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. N 1099.

2.6. Перелік особливо небезпечних підприємств, припинення діяльності яких потребує здійснення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. N 765.

2.7. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. N 1214 "Про затвердження переліку об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами".

2.8. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2000 р. N 1023 "Питання Державного департаменту страхового фонду документації".

3.1. Установлення тотожності ПНО для кожного окремого об'єкта полягає у визначенні всієї сукупності якісних та кількісних параметрів об'єкта, які впливають (можуть впливати) на його потенційну небезпеку.

3.2. Об'єкт ідентифікується ПНО за наявності у його діяльності хоча б одного чинника небезпеки.

3.3. Оцінка потенційної небезпеки об'єкта проводиться з урахуванням як внутрішніх, так і зовнішніх чинників небезпеки, які впливають (можуть вплинути) на його виробничу діяльність.

3.4. Оцінка потенційної небезпеки виробничої діяльності об'єкта (підприємства) проводиться на підставі:

визначення кількісних чинників небезпеки, які врегульовано відповідними чинними нормативно-правовими та нормативно-технічними актами;

інформаційних даних, які наводяться у паспорті ПНО фахівцями окремих об'єктів (підприємств).

3.5. Ідентифікація ПНО враховує:

вид (природу) небезпеки (радіаційна, хімічна, біологічна, бактеріологічна, вибухопожежна тощо);

інтенсивність джерел небезпеки та час їх негативного впливу (постійне випромінювання, залпові викиди, систематичне накопичення небезпечного ефекту на поверхні грунту тощо);

характер та ступінь негативного впливу на реципієнти;

сферу забруднення (атмосфера, гідросфера, літосфера);

технічний стан будов, споруд, технологічного обладнання та інженерних комунікацій, ступінь їх зношеності;

загальний стан техніки безпеки.

3.6. Оцінка потенційної небезпеки об'єктів, виробнича діяльність яких характеризується постійними викидами небезпечних речовин, проводиться з урахуванням можливого забруднення довкілля шкідливими викидами, які перевищують установлені нормативи та визначаються згідно з вимогами діючих нормативно-технічних норм.

3.7. При визначенні чинників небезпеки з кожного окремого джерела небезпеки необхідно враховувати їх можливий негативний взаємовплив при утворенні сумішей, сполук тощо.

3.8. Для ідентифікації ПНО, діяльність яких пов'язана з використанням небезпечних речовин, необхідно враховувати вимоги діючих нормативно-технічних норм.

3.9. Визначення виду небезпеки (радіаційна, хімічна, вибухопожежна, гідродинамічна, біологічна тощо) проводиться залежно від інформаційних даних паспорта ПНО з урахуванням вимог діючих нормативно-технічних норм та інших показників, які наводяться в паспортах ПНО.

3.10. Ідентифікація ПНО для промислових підприємств повинна враховувати вимоги діючих нормативно-технічних норм.

3.11. Аварійна небезпечність будівель (споруд) об'єкта визначається згідно із структурою реєстру аварійно небезпечних виробничих будівель і споруд.

3.12. Форми паспортів, за якими проводиться паспортизація ПНО, наведені в додатках 1, 2, 3.

3.13. Паспорт потенційно небезпечного об'єкта (додаток 1) наводить комплекс даних, який містить систему загальних показників виробничої діяльності промислового підприємства.

3.14. Паспорт потенційно небезпечного об'єкта (вугільна шахта) (додаток 2) наводить комплекс даних, який містить систему загальних показників виробничої діяльності вугільної шахти.

3.15. Паспорт потенційно небезпечного гідротехнічного об'єкта (додаток 3) наводить комплекс даних, який містить систему загальних показників виробничої діяльності гідротехнічного об'єкта, а також характерні параметри гідротехнічної споруди.

4.1. Паспортизація ПНО проводиться один раз на п'ять років.

4.2. Зведений перелік ПНО подається Головним управлінням планування та дій у надзвичайних ситуаціях МНС України на підставі переліків ПНО Автономної Республіки Крим та управліннями областей України, затверджених на засіданнях комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій обласних державних адміністрацій, - Науково-дослідному, проектно-конструкторському та технологічному інституту мікрографії (далі - НДІ мікрографії) Державного департаменту страхового фонду документації .

4.3. Розсилання форм паспортів ПНО та оброблення інформаційних даних паспортів здійснює НДІ мікрографії Державного департаменту страхового фонду документації.

4.4. З урахуванням особливостей експлуатації підземних або інших специфічних об'єктів, НДІ мікрографії має право розробляти окремі форми паспортів на такі об'єкти або вносити необхідні зміни до запропонованих у рамках Положення форм паспортів ПНО.

4.5. Адміністрація ПНО повинна подати на адресу НДІ мікрографії заповнену форму паспорта в тридцятиденний термін після отримання його форми.

4.6. У разі будь-яких змін у технічному стані або у виробничій діяльності ПНО, які призведуть до зменшення або збільшення його потенційної небезпеки і вплинуть на показники паспорта ПНО, адміністрація ПНО зобов'язана повідомити про це НДІ мікрографії у письмовій формі, а також унести зміни до паспорта ПНО в десятиденний термін.

4.7. Інформаційні дані паспорта ПНО, а також їх зміни формуються фахівцями об'єктів (підприємств) в обсязі, передбаченому формою паспорта, та затверджуються його керівником.

4.8. Територіальні органи управління з питань НС та ЦЗН згідно з чинним законодавством мають право перевіряти обсяг, достовірність та своєчасність інформації, поданої в паспорті ПНО.

4.9. Керівник ПНО згідно із чинним законодавством несе особисту відповідальність за несвоєчасність подання паспорта ПНО і змін до нього, неповний обсяг інформації та подання недостовірної інформації.