Про затвердження Правил пожежної безпеки в галузі звязку

є) підвішувати світильники безпосередньо на струмопровідні проводи, обгортати електролампи і світильники папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатувати їх зі знятими ковпаками (розсіювачами); використовувати електроапаратуру та прилади в умовах, що не відповідають вказівкам (рекомендаціям) підприємств-виготовлювачів;

ж) застосовувати в пожежонебезпечних зонах складських приміщень люмінесцентні світильники з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;

з) використовувати в пожежонебезпечних зонах світильники з лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпаків), а також з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;

и) залишати без догляду при виході з приміщення увімкнені в електромережу нагрівальні прилади, телевізори, радіоприймачі тощо;

і) складати горючі матеріали на відстані ближче ніж 1 м від електроустаткування та під електрощитами;

ї) використовувати ролики, вимикачі, штепсельні розетки для підвішування одягу й інших предметів, заклеювати ділянки електропроводки папером, горючими тканинами;

й) застосовувати для електромереж радіо- та телефонні проводи;

к) використовувати побутові електронагрівальні прилади (праски, чайники, кип'ятильники тощо) без негорючих підставок та в місцях (приміщеннях), де їх застосування не передбачено технологічним процесом.

5.3.31. У приміщеннях категорій А, Б, В, вибухопожежонебезпечних повинно бути забезпечено дотримання вимог електростатичної іскробезпеки згідно з ГОСТ 12.1.018-86.

5.3.32. У всіх, незалежно від призначення, приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що згідно з вимогами технології працюють цілодобово).

При цьому в будівлях, крім житлових будинків, усі електроустановки, що працюють цілодобово, повинні бути заживлені самостійними лініями, починаючи від увідного пристрою в будівлю (споруду). Кожна така електроустановка повинна мати свій апарат захисту (запобіжник або автоматичний вимикач). Вимкнення електропостачання повинно виконуватися від одного загального комутаційного апарата (вимикача), до якого є вільний доступ електротехнічному персоналу і який розміщений біля виходу (входу) будівлі.

5.3.33. На кожному об'єкті повинен бути встановлений порядок відключення напруги з електрообладнання, силових та контрольних кабелів у разі пожежі. При цьому електроживлення систем пожежної автоматики, протипожежного водопостачання та евакуаційного (аварійного) освітлення має бути невідключеним.

5.3.34. Усе електрообладнання (корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільчих щитів, щитів управління, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо) підлягає зануленню або заземленню відповідно до вимог ПУЭ.

5.3.35. Несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, понаднормовий нагрів горючої ізоляції кабелів і проводів, повинні негайно ліквідовуватися черговим персоналом. Пошкоджену електромережу потрібно відключати до приведення її у пожежобезпечний стан.

5.3.36. Заміри опору ізоляції електричних мереж мають проводитися в терміни відповідно до вимог ПТЕ.

5.3.37. Для захисту будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів мають забезпечуватися вимоги РД-34.21.122-87.

5.3.38. Для підтримання пристроїв захисту від блискавок у справному стані необхідно регулярно проводити ревізування цих пристроїв: для будівель і споруд I та II категорій захищеності від блискавки - щороку, для III категорії - не рідше 1 разу на 3 роки зі складанням акта, у якому вказуються виявлені дефекти. Усі виявлені у пристроях захисту від блискавок пошкодження та дефекти підлягають негайному усуненню.

5.3.39. Власник об'єкта зобов'язаний забезпечити обслуговування та технічну експлуатацію електроустановок, у тому числі електроустановок слабкого струму. Особа, призначена відповідальною за їх протипожежний стан (головний енергетик, енергетик, ІТП відповідної кваліфікації), зобов'язана:

а) організовувати і проводити профілактичні огляди та ППР електрообладнання і електромереж, а також своєчасне усунення порушень, які можуть призвести до пожежі;

б) забезпечувати правильність застосування електрообладнання, кабелів, електропроводок залежно від класу пожежо- та вибухонебезпеки, зон і умов навколишнього середовища, а також справність стану апаратів захисту від коротких замикань, перевантажень та інших небезпечних режимів робіт;

в) організовувати навчання та інструктажі чергового персоналу з питань пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок.

У разі неможливості технічного обслуговування електроустановок силами персоналу об'єкта власник повинен укласти договір на планове технічне обслуговування зі спеціалізованою організацією (із кваліфікованими фахівцями).

5.3.40. При влаштуванні вбудованих саун необхідно обладнувати їх електропечами заводського виготовлення із системою автоматичного захисту та відключення при роботі печі більше 8 годин на добу. Підключення ТЕНів до електромережі має здійснюватися за межами парильного відділення.

5.3.41. Кабельні тунелі і канали слід виконувати з негорючих матеріалів, що мають межі вогнестійкості не менше 0,75 год. Кабельні тунелі розподіляються на протипожежні відсіки довжиною не більше 150 м.

5.3.42. Перевірка експлуатації електроустаткування об'єктів на відповідність фактичного рівня протипожежного захисту вимогам діючих норм і правил проводиться за такими показниками:

а) організація і проведення ТО та ППР;

б) відповідність і справність апаратів захисту від статичних розрядів, заземлювальних пристроїв і захисту від небезпечних впливів;

в) відповідність підбору та монтажу електрообладнання та електропроводки класам приміщень за зонами згідно з ПУЭ;

г) наявність інструкцій про правила експлуатації електрообладнання, знання та виконання їх вимог;

ґ) проведення заміру опору ізоляції в електропроводці, наявність відповідних актів;

д) відповідність вимогам ПУЭ аварійного та евакуаційного освітлення.

5.3.43. У разі виникнення пожежі в (на) електроустановках (апаратах електрозв'язку), які мають велику кількість контактів, використовувати порошкові вогнегасники не рекомендується.

5.3.44. Кабелі та проводи, які не поширюють горіння, згідно з ГОСТ 12176 слід застосовувати в пожежонебезпечних зонах будь-якого класу. Забороняється застосування кабелів з горючою поліетиленовою ізоляцією.

5.4. Установки пожежогасіння

5.4.1. Будівлі та приміщення, у яких необхідно влаштовувати автоматичне пожежогасіння:

а) приміщення цехів і дільниць обробки та зберігання посилок, страхової пошти, листової кореспонденції та друку без постійного перебування персоналу - кожне 500 кв.м і більше.

Приміщення посилок висотою понад 5,5 м;

в) приміщення для зберігання автомобілів і постів технічного обслуговування та ремонту автомобілів (крім постів миття автомобілів), які розміщені в одноповерхових будинках I та II ступенів вогнестійкості площею 7000 кв.м і більше; у будинках III, IV і IVа ступенів вогнестійкості площею 2000 кв. м і більше; у будинках IIIа, IIIб ступенів вогнестійкості площею 3600 кв.м і більше; у будинках з двома поверхами і більше; у підземних гаражах - незалежно від площі;

г) склади, комори:

зберігання ЛЗР і ГР - площею 500 кв.м і більше при кількості продуктів більше 15 кг/кв.м та площею 50 кв.м і більше, якщо ці приміщення розміщені в будівлях з іншими приміщеннями;

горючих матеріалів - площею 1000 кв.м і більше;

негорючих матеріалів у горючій упаковці - площею 1500 кв.м і більше;

ґ) приміщення дизельних, що розміщуються в підземних об'єктах; підвальних або цокольних поверхах, слід обладнувати установками автоматичного пожежогасіння аерозольними, газовими, порошковими чи пінними;

д) у складських приміщеннях, які пристосовані під захисні споруди місткістю 600 чол. і більше або площею 700 та більше кв. м.

5.4.2. Апаратура й обладнання, що входять до складу установок, повинні мати сертифікат відповідно до Правил обов'язкової сертифікації продукції протипожежного призначення (затверджено наказом Держстандарту України від 27.06.97 N 374 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.09.97 за N 407/2211).

5.4.3. Організації, які здійснюють монтаж, наладку та технічне обслуговування установок, повинні мати ліцензію на право виконання цих робіт.

5.4.4. ТО та ППР слід визначати на кожну установку відповідно до плану-графіка, який опрацьовується на підставі вимог технічної документації заводів-виробників щодо змісту і термінів виконання робіт. На період проведення робіт з ТО чи ППР, для яких передбачається відключення установок, адміністрація об'єкта зобов'язана вжити необхідних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки захищуваних приміщень та технологічного устаткування, повідомивши про це ДПД, якщо вона є.

5.4.5. Автоматичні установки пожежогасіння, змонтовані та введені в експлуатацію, повинні відповідати проектній документації та вимогам нормативно-технічних документів.

5.4.6. Переведення установок з автоматичного пуску на ручний є неприпустимим, за винятком випадків, обумовлених у нормативних документах.

Пристрої ручного пуску автоматичних установок пожежогасіння (АУП) повинні бути опломбовані, захищені від несанкціонованого приведення в дію механічних пошкоджень і встановлюватися поза можливою зоною горіння, у доступному місці. Для визначення їх місцезнаходження повинні застосовуватися вказівні знаки, розміщені як усередині, так і поза приміщенням.

5.4.7. Приміщення, які захищені установками об'ємного пожежогасіння, слід обладнувати дверима з приладами для самозачинення.

5.4.8. На об'єкті повинна вестись експлуатаційна документація, у якій слід реєструвати:

а) зміст, терміни та виконавців (юридичних і фізичних осіб) проведення ТО та ППР;

б) дату і обставини санкціонованих та помилкових спрацювань установок пожежної сигналізації (УПС), дату виходу з ладу автоматичних засобів та час усунення недоліків;

в) дату й результати контрольних перевірок і періодичних випробувань УПС.

5.4.9. На об'єкті також має бути така документація:

а) проектна документація та виконавчі креслення на установку;

б) акт приймання і здавання установки в експлуатацію;

в) паспорти на устаткування та прилади;

г) інструкція з експлуатації установки і посадові інструкції.

5.4.10. Наказом чи розпорядженням необхідно призначити:

а) особу, відповідальну за експлуатацію установки;

б) оперативний (черговий) персонал для контролю за справністю установки (оперативний персонал - для щоденного контролю; черговий персонал - для цілодобового).

5.4.11. Оперативний (черговий персонал) повинен знати:

а) назву та місце знаходження захищених приміщень;

б) порядок виклику пожежної охорони в разі одержання сигналу тривоги та взаємодії з пожежною охороною під час ліквідації пожежі та її наслідків;

в) порядок визначення справності установки в період експлуатації;

г) порядок ведення експлуатаційної документації.

5.5. Установки пожежної сигналізації

5.5.1. Необхідно влаштовувати димову пожежну сигналізацію:

а) на станціях міських та сільських телефонних мереж у приміщеннях:

- уведення кабелів;

- автозалів районних автоматичних телефонних станцій, опорних станцій, опорно-транзитних станцій, транзитних станцій;

- стативної служби;

- довідкової служби;

- лінійно-апаратних цехів;

- кросів;

- випрямлячів.

Сільські АТС обладнуються охоронно-пожежною сигналізацією;

б) на станціях вузлів телеграфної передачі даних у приміщеннях:

- зберігання;

- складів;

в) на станціях міжміських телефонних - у всіх приміщеннях.

ДЕС слід обладнувати тепловими сповіщувачами або сповіщувачами полум'я;

г) у підвальних приміщеннях категорії В площею менше 700 кв. м;

ґ) у складах, коморах для зберігання:

- ЛЗР і ГР - площею менш як 500 кв. м за кількістю продуктів понад 15 кг/кв. м;

- горючих матеріалів - площею менше 1000 кв. м;

- негорючих матеріалів у горючій упаковці - площею менше 1500 кв. м;

- мастильних матеріалів у підвалах та цокольних поверхах - площею менше 200 кв. м;

д) у приміщеннях головних кас, бюро контролю переказі і зональних обчислювальних центрів, поштамтів і будівель - будинках загальним об'ємом 40 тис. куб. м і більше;

е) в адміністративно-побутових корпусах, що стоять окремо, та прибудовах з числом поверхів більше чотирьох - у всіх приміщеннях, крім приміщень з мокрим процесом; у вставках і вбудованих незалежно від кількості поверхів - у всіх приміщеннях, крім приміщень з мокрим процесом;

є) у відділах розмножування та інших операцій з технічною документацією - незалежно від площі цих приміщень:

- ротаторних;

- світлокопіювальних;

- фотолабораторій;

- архівах;

- машбюро;

- брошурування;

ж) в аудиторіях та лабораторіях навчальних закладів;

з) у приміщеннях перших відділів та мобілізаційних відділів - незалежно від площі приміщень;

и) у залах засідань, кінозалах місткістю 300 місць і більше;

і) у приміщеннях для зберігання автомобілів і постів технічного обслуговування та ремонту автомобілів (крім постів миття автомобілів), які розміщені в одноповерхових будинках I та II ступенів вогнестійкості площею менше 7000 кв. м , крім приміщень категорій Г і Д; у будинках III, IV і IVа ступенів вогнестійкості площею менше 2000 кв. м, крім приміщень категорій Г і Д; у будинках IIIа, IIIб ступенів вогнестійкості площею менше 3600 кв. м, крім приміщень категорії Г і Д;

ї) у виділених приміщеннях керуючих пристроїв на основі ЕОМ автоматичних міжміських телефонних станцій, серверної.

5.5.2. У місцях розташування приладів сигналізації та вузлів керування повинна бути інструкція про порядок дій персоналу в разі появи сигналів про пожежу або несправність установки.

5.5.3. Пожежні сповіщувачі повинні функціонувати цілодобово.

5.5.4. У разі ремонту або несправності ручного пожежного сповіщувача поряд слід вивісити табличку з відповідним написом.

5.5.5. Об'єкти електрозв'язку, як правило, слід обладнувати димовими сповіщувачами.

5.5.6. Вимоги пунктів 5.4.2, 5.4.3, 5.4.4, 5.4.8, 5.4.9, 5.4.10 та 5.4.11 розділу 5.4 Правил необхідно виконувати і для установок пожежної сигналізації.

5.6. Системи протидимового захисту

5.6.1. Пульт (щит) ручного керування пристроями системи протидимового захисту слід забезпечити інструкцією про порядок їх включення в роботу.

5.6.2. Необхідно біля кнопок дистанційного пуску встановити таблички про їх призначення.

5.6.3. Усі двері, які входять до системи протидимового захисту, слід обладнувати пристроями для самозачинення з ущільнювальними прокладками в притворах.

5.6.4. Прокладання будь-яких комунікацій у каналах димовидалення і підпору повітря забороняється.

5.6.5. Не менше одного разу на місяць необхідно проводити випробування систем протидимового захисту з увімкненням вентиляторів та складанням акта.

5.6.6. Щотижня слід перевіряти стан вентиляторів, виконавчих механізмів, положення клапанів, заслінок, наявність замків та пломб на щитах електроживлення автоматичних пристроїв, захисного засклення на кнопках ручного пуску.

5.7. Системи оповіщення про пожежу

5.7.1. Для повідомлення про пожежу слід застосовувати гучномовці, які є на об'єкті.

5.7.2. Розміщення та потужність гучномовців повинні забезпечувати необхідну гучність для оповіщення у всіх місцях перебування людей.

5.7.3. У будівлях, де немає потреби в технічних засобах оповіщення про пожежу і керування евакуацією, керівник об'єкта наказом повинен визначити порядок оповіщення людей про пожежу і призначити відповідальних за це осіб.

5.7.4. Приміщення, з якого здійснюється керування системою оповіщення, слід розміщувати на нижніх поверхах будівель, переважно біля входу на сходові клітки, у місцях з цілодобовим перебуванням чергового персоналу.

При обладнанні приміщень будівлі УПС її приймально-контрольні прилади слід установлювати в тому приміщенні, з якого здійснюється керування системою оповіщення.

5.7.5. Електрозабезпечення магнітофонів та іншої апаратури системи оповіщення про пожежу слід здійснювати від незалежних джерел енергії: основного - від мережі змінного струму, резервного - від акумуляторних батарей з автоматичним переключенням основного джерела живлення на резервний.

5.8. Системи опалення

5.8.1. Керівник об'єкта зобов'язаний своїм наказом призначити відповідальних працівників, за експлуатацію та технічний стан опалювальних установок.

5.8.2. Топлення печей на підприємствах повинно проводитися спеціально виділеними особами, які пройшли протипожежний інструктаж.

Режим, час і тривалість опалювання печей встановлюється розпорядженням керівника об'єкта з урахуванням місцевих умов.

5.8.3. Печі та інші опалювальні прилади повинні мати протипожежні розділки (відступки) від горючих конструкцій, що відповідають вимогам будівельних норм.

Підлога з горючих матеріалів повинна захищатися під топковими дверцятами (топковим отвором) металевим листом розміром 0,7 м x 0,5 м, що розташовується своїм довгим боком уздовж печі.

5.8.5. Перед початком опалювального сезону котельні, теплогенераторні й калориферні установки, печі й інші опалювальні прилади мають бути старанно перевірені та відремонтовані.

5.8.6. Очищення димоходів і печей від сажі слід проводити перед початком, а також протягом усього опалювального сезону з такою періодичністю:

а) опалювальних печей періодичної дії на твердому паливі та рідкому паливі - не рідше одного разу на три місяці;

б) печей та осередків безперервної дії - не рідше одного разу на два місяці.

5.8.7. Відстань від печей до стелажів, шаф та іншого обладнання повинна бути не менше 0,7 м, а від паливних отворів - не менше 1,25 м.

5.8.8. На горищах усі димові труби та стіни, у яких проходять димові канали, слід побілити.

5.8.9. Попіл та шлак, що їх вигрібають із топки, необхідно заливати водою та виносити у спеціально призначені місця.

5.8.10. Тверде паливо (дрова, вугілля, кокс, торф) повинно зберігатися у спеціально пристосованих для цієї мети приміщеннях або на спеціально обладнаних майданчиках з урахуванням вимог будівельних норм.

5.8.11. У підвальних приміщеннях із спалимим перекриттям, а також у підвальних приміщеннях, виходи з яких сполучаються із загальними сходовими клітками (незалежно від межі вогнестійкості перекриття), зберігання дров, вугілля, торфу та інших видів палива забороняється.

5.8.12. При експлуатації печей забороняється:

а) застосовувати для розпалювання ЛЗР та ГР;

б) сушити та тримати дрова, вугілля, одяг та інші спалимі матеріали на опалювальних приладах або біля них;

в) застосовувати вугілля, кокс, газ та інше паливо в печах, які не пристосовані до цього палива;

г) залишати паливо безпосередньо перед паливним отвором;

ґ) зберігати в приміщенні запаси палива, які перевищують добову потребу;

д) застосовувати для спалювання дрова, довжина яких перевищує розміри топки;

е) здійснювати опалення при відкритих дверцятах топки;

є) здійснювати опалення під час проведення масових заходів;

ж) залишати розпалені печі без нагляду;

з) використовувати вентиляційні канали як димоходи;

и) прикріплювати до димарів телевізійні та інші антени;

і) висипати непогашений попіл, жужіль та вугілля біля будівель (з цією метою слід обладнувати спеціально виділені місця);

ї) улаштовувати тимчасові опалювальні прилади.

5.8.13. Застосовувати пічне опалення у приміщеннях категорій А, Б і В не дозволяється, окрім будівель підприємств зв'язку, що мають не більше одного поверху.

5.8.14. У приміщеннях складів категорій А, Б і В, у коморах і місцях, відведених для складування горючих матеріалів, опалювальні прилади слід обгороджувати екранами з негорючих матеріалів, установленими на відстані не менше 0,1 м від приладів опалення.

5.8.15. Котли опалення повинні встановлюватися у відокремлених приміщеннях з конструкціями із негорючих матеріалів, які мають самостійний вихід.

5.8.16. Димові труби котлів, які працюють на твердому паливі, слід обладнати іскрогасниками.

5.8.17. Біля кожної форсунки котельної або паливогенерувальної установки, що працює на рідкому паливі, необхідно встановлювати піддон із піском, а на паливопровід - не менше двох вентилів (по одному біля топки та біля резервуара з паливом).

5.8.18. Паливо слід зберігати у резервуарах у спеціально пристосованих для цієї мети приміщеннях або на спеціально виділених майданчиках з урахуванням вимог будівельних норм.

5.8.19. У приміщеннях котелень припустиме встановлення витратних баків закритого типу для рідкого палива:

а) у вбудованих котельнях - обємом не більше 1 куб.м (для мазуту);

б) в окремо розташованих котельнях - обємом не більше 5 куб.м (для мазуту) або 1 куб.м (для легкого нафтового палива).

При встановленні зазначених баків слід керуватися вимогами будівельних норм проектування для складів нафти і нафтопродуктів.

5.8.20. У приміщеннях котелень та інших паливовироблювальних установок забороняється:

а) виконувати роботи, які не пов'язані з обслуговуванням котельної установки;

б) допускати до котельні сторонніх осіб;

в) допускати до роботи на котельних установках осіб, які не пройшли спеціальної підготовки;

г) доручати стороннім особам нагляд за роботою котлів;

ґ) зберігати ЛЗР та ГР;

д) сушити будь-які горючі матеріали на котлах і паротрубопроводах;

е) розпалювати котельні установки без попереднього продування їх повітрям;

є) подавати паливо у випадках, коли загасне форсунка або газовий пальник;

ж) допускати підтікання рідкого палива або вихід газу із системи паливопостачання;

з) користуватися видатковими баками, які не мають пристрою для вилучення палива до аварійної ємності (безпечного місця) у разі пожежі;

и) користуватися гумовими або іншими спалимими трубопроводами для подавання палива до форсунки;

і) працювати за несправної автоматики контролю за режимом опалення.

5.8.21. У літній пожежонебезпечний період під час сильного вітру здійснювати опалення печей і котельних установок, які працюють на твердому паливі, забороняється.

5.8.22. Забороняється використовувати для димових труб керамічні, азбоцементні та металеві труби, а також влаштовувати глиняноплетені та дерев'яні димарі.

5.8.23. При потребі улаштування металевих печей в автомобілях для перевезення ремонтних бригад необхідно схему влаштування погодити з СПБ.

При цьому:

а) висота ніжок печей повинна бути не менш як 0,2 м;

б) спалиму підлогу під печами необхідно обшити листовим залізом по азбесту з виступом 0,1 м;

в) димова труба при переході через покриття повинна мати протипожежну перетинку та виступати над покрівлею не менше 0,5 м і мати захисний зонт.

5.8.24. Газові опалювальні котли, опалювальні апарати та місткі газові водонагрівники слід установлювати біля стін з негорючих матеріалів або біля стін, захищених негорючими (важкогорючими) матеріалами, на відстані не менше 0,1 м.

5.8.25. У разі встановлення газових плит біля стін (перегородок з горючих матеріалів такі стіни (перегородки)) необхідно ізолювати негорючими матеріалами. Ізоляція повинна виступати за габарити плити не менше ніж на 0,1 м з кожного боку і не менше 0,8 м - зверху.

Відстань від плити до ізольованих негорючими матеріалами стін (перегородок) повинна бути не менше 0,1 м, а стін (перегородок з горючих матеріалів - не менше 1 м.

5.8.26. Установлення газових проточних водонагрівників необхідно передбачати на стінах (перегородках) з негорючих матеріалів.

5.8.27. Допускається встановлення газових проточних водонагрівників на обштукатурених або облицьованих негорючими (важкогорючими) матеріалами горючих стінах (перегородках на відстані не менше 0,03 м від них. ізоляція повинна виступати за габарити корпусу водонагрівників не менше ніж на 0,1 м.

5.8.28. Меблі й інші предмети (вироби) з горючих матеріалів слід установлювати не ближче як за 0,2 м від газових приладів.

5.8.29. Забороняється:

а) застосовувати вогонь для виявлення витоку газу з газопроводів;

б) користуватися газовими пальниками та приладами в разі їх несправності або несправності газопроводів та арматури.

5.9. Вентиляція і кондиціювання

5.9.1. Черговий персонал, який здійснює нагляд за вентиляційними установками (майстер, слюсар), зобов'язаний проводити планові профілактичні огляди вентиляторів, повітроводів, вогнезатримувальних пристроїв, камер зрошення, заземлювальних пристроїв і вживати заходів до усунення будьяких несправностей в їх роботі, які можуть призвести до виникнення та розповсюдження пожежі.

5.9.2. Повітроводи слід виготовляти із негорючих матеріалів.

5.9.3. Не допускається робота технологічного обладнання у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях у разі несправних або відключених гідрофільтрів, сухих фільтрів, пиловідсмоктувальних, пиловловлювальних і інших пристроїв систем вентиляції.

У тамбур-шлюзах при приміщеннях категорій А і Б, у яких виділяються вибухонебезпечні пара, гази та пил, слід постійно (на весь період роботи, зберігання товарів, речовин) забезпечувати необхідний підпір повітря.

Вентиляційне обладнання, що забезпечує підпір повітря в тамбур-шлюзи в приміщеннях категорій А і Б, має розміщуватися в приміщеннях для вентиляційного обладнання (у венткамері), відокремлених від сусідніх приміщень і коридорів протипожежними стінами з межею вогнестійкості 0,75 години.

5.9.4. Повітря, що містить горючий пил або горючі відходи, повинно очищуватися до надходження у вентилятор.

5.9.5. Повітроводи, по яких переміщаються вибухопожежонебезпечні гази, пари і пил, не допускається розміщувати в підвальних приміщеннях та в каналах під підлогою.

Усередині повітроводів та на їх стінках не дозволяється розміщувати газопроводи і трубопроводи з горючими речовинами, кабелі, електропроводку й каналізаційні трубопроводи; не дозволяється також перетинання повітроводів цими комунікаціями.

Матеріали, з яких виготовляються повітроводи, мають відповідати вимогам будівельних норм. Виготовлення повітроводів із азбестоцементних матеріалів забороняється.

5.9.7. Витяжні повітроводи, по яких транспортуються горючі та вибухонебезпечні речовини (пил, волокна тощо), повинні мати пристрої для очищення (люки, розбірні з'єднання і т. ін.).

При встановленні вибухозахищених вентиляторів поза приміщеннями для них слід влаштовувати спеціальне укриття з негорючих матеріалів, як правило, у вигляді металевих навісів і сітчастого огородження, що замикається на замок.

5.9.8. У місцях перетинання протипожежних стін повітропроводи слід обладнувати автоматичними вогнезатримувальними пристроями (заслінки, шибери, клапани).

5.9.9. У виробничих приміщеннях, де виділяються горючі та вибухонебезпечні речовини, усі вентиляційні установки, металеві повітропроводи, фільтри та інше обладнання витяжних установок слід заземляти.

5.9.10. Вентиляційні камери, циклони, фільтри та повітропроводи повинні регулярно очищатися від горючого пилу та виробничих відходів. Перевірку технічного стану, профілактичний ремонт та очищення вентиляційного обладнання слід здійснювати за графіком, який затверджується керівником. Наслідки оглядів заносяться до спеціального журналу.

5.9.11. Вентиляційні установки, які обслуговують приміщення з пожежовибухонебезпечним виробництвом, повинні мати автоматичне блокування їх відключення (у разі пожежі) з діючих систем автоматичної пожежної сигналізації (АПС) та пожежогасіння.

5.9.12. При монтажі й експлуатації вентиляційних систем забороняється:

а) з'єднувати вентиляційні канали з димовими;

б) поєднувати вентиляцію приміщень вибухопожежонебезпечних виробництв із загальною системою вентиляції;

в) здійснювати перевірку ефективності роботи вентиляційної системи за допомогою відкритого вогню;

г) випалювати залишки пилу та інших горючих речовин, які відклалися на стінках повітроводів;

ґ) зберігати у вентиляційних камерах будь-яке обладнання або матеріали; двері вентиляційних камер повинні бути постійно замкнені на замок; заходити стороннім особам до них заборонено;

д) перекривати витяжні канали, закривати отвори та решітки;

е) відключати або знімати вогнеперешкоджальний пристрій.

5.9.13. Застосування аміачних холодильних установок дозволяється для холодопостачання систем кондиціювання повітря виробничих приміщень. Холодильні установки слід розміщувати в окремих будівлях або в окремих приміщеннях одноповерхових виробничих будівель.

5.9.14. Під час експлуатації калориферів необхідно дотримуватись таких вимог:

а) відстань між калориферами та конструкціями з горючих (важкогорючих) матеріалів повинна бути не менше 1,5 м за наявності вогневого або електричного підігріву та не менше 0,1 м, коли теплоносієм є гаряча вода або пара;

б) не допускати зазорів між калориферами, а також між ними та будівельними конструкціями камер;

в) стежити за тим, щоб транзитні канали, якими подається нагріте в калорифері повітря, не мали отворів.

5.9.15. Монтаж, підключення, прокладання мереж, влаштування електричного захисту на лініях, що живлять побутові кондиціонери, необхідно проводити відповідно до вимог інструкції з експлуатації кондиціонерів та ПУЭ.

5.9.16. Зовнішній простір і стіни будинків навколо кондиціонерів слід розчистити від гілок дерев, витких рослин та інших предметів і конструкцій з горючих матеріалів у радіусі не менше 1,5 м.

5.9.17. Лінії живлення до кожного побутового кондиціонера необхідно забезпечувати автономним пристроєм електрозахисту - незалежно від наявності захисту на загальній лінії, що живить групу кондиціонерів.

5.9.18. Під час експлуатації побутових кондиціонерів забороняється:

а) при встановленні кондиціонера у віконному отворі використовувати як опорні конструкції горючі елементи конструкцій рам замість монтажних кріплень заводського виготовлення або інших металевих конструкцій;

б) переробляти конструкцію кондиціонерів з метою зміни їх функціонального призначення;

в) замінювати наявні триполюсні штепсельні роз'єднувачі на двополюсні;

г) установлювати кондиціонери у внутрішніх протипожежних стінах і перегородках;

ґ) установлювати кондиціонери в приміщеннях категорій А і Б.

5.10. Каналізація і теплові мережі

5.10.1. Каналізація для відведення промислових стоків за всією довжиною повинна бути закрита та виконана з негорючих матеріалів.

5.10.2. Для відведення легких парів і газів каналізацію належить обладнувати вентиляційними стояками. Витяжні вентиляційні стояки встановлюються на кожному випуску із виробничого будинку в тій частині, що опалюється. При цьому вони повинні бути діаметром не менше 200 мм, мати зв'язок із зовнішньою камерою гідравлічного затвору, бути виведені вище покрівлі виробничого будинку не менше ніж 0,7 м і закінчуватися обрізом труби.

5.10.3. Скидання (зливання) стоків, що містять ЛЗР та ГР, а також речовини, що у взаємодії з водою виділяють вибухонебезпечні гази (карбід кальцію, негашене вапно тощо), у каналізацію є неприпустимим навіть в аварійному стані.

5.10.4. Каналізаційні мережі та гідрозатвори необхідно періодично оглядати й очищати. Кришки оглядових колодязів каналізації повинні бути постійно закритими, а на складах ЛЗР та ГР мати пофарбування, яке вирізняється, та покажчики місця їх розташування.

Кришки каналізаційних колодязів на мережах і спорудах стічних вод з наявністю ЛЗР, ГР і вибухонебезпечних речовин мають виконуватися з негорючих матеріалів, що не утворюють іскор під час ударів.

Каналізаційні споруди мають обладнуватися вентиляцією відповідно до будівельних норм, а викид повітря з вентстояків повинен відбуватися на висоті не менш як 2 м від землі.

5.10.5. Не дозволяється:

а) експлуатувати виробничу каналізацію з несправними або неправильно виконаними гідрозатворами;

б) поєднувати потоки різних стічних вод, що можуть у разі змішування утворювати та виділяти вибухонебезпечні суміші;

в) поєднувати витяжну частину каналізаційних стояків із вентиляційними системами та димоходами;

г) використовувати для освітлення гідрозатворів і колодязів факели й інші види відкритого вогню.

5.10.6. Теплоізоляцію теплових мереж слід виконувати з таких матеріалів, що унеможливлюють виділення вибухонебезпечних речовин у кількостях, які перевищують граничнодопустимі концентрації, та відповідають вимогам будівельних норм.

5.10.7. Зовнішні поверхні теплових мереж, що розміщені в приміщеннях, де вони можуть створити небезпеку спалахування газів, парів, аерозолів або пилу, необхідно ізолювати таким чином, щоб температура на їх поверхні була не менш ніж на 20% нижчою за температуру самоспалахування речовин.

5.10.8. Трубопроводи теплових мереж у місцях перетинання перекриттів, внутрішніх стін і перегородок слід прокладати в гільзах із негорючих матеріалів.

5.10.9. У місцях перетинання трубопроводів легких металевих конструкцій з горючими полімерними утеплювачами в радіусі 0,1 м необхідно передбачити теплову ізоляцію з негорючого матеріалу.

5.10.10. Не допускається:

а) застосування горючих теплоізоляційних матеріалів для трубопроводів у випадках, коли теплові мережі прокладаються над землею, за винятком трубопроводів, прокладених поза межами підприємства;

б) прокладання теплових мереж у каналах і тунелях разом із газопроводами зрідженого газу, киснепроводами, трубопроводами з легкозаймистими речовинами;

в) застосування теплоізоляції з матеріалів, які не належать до груп НГ, Г1, для захисту теплових мереж, розміщених у приміщеннях категорій А, Б, В, у технічних підвальних поверхах та підвалах з виходами через загальні сходові клітки;

г) експлуатація теплових мереж із пошкодженою або просоченою нафтопродуктами теплоізоляцією.

5.11. Ліфти та підйомники

5.11.1. У будівлях з незадимлюваними сходовими клітками ліфтові шахти слід забезпечити підпором повітря, а виходи з ліфтів здійснювати через ліфтові холи.

Ліфтові холи слід відокремлювати від суміжних приміщень і коридорів протипожежними перегородками та дверима, що самі зачиняються, з ущільненням у притворах відповідно до вимог чинних будівельних норм.

5.11.2. У разі пожежі ліфти і підйомники повинні опускатися на перший поверх, відкриватися і вимикатися.

5.11.3. Не допускається використовувати ліфти і підйомники для евакуації людей.

5.11.4. Використання спеціальних ліфтів, призначених для перевезення пожежних підрозділів, регламентується інструкцією, затвердженою керівником та погодженою з місцевими органами державного пожежного нагляду.

5.11.5. Установлювати всередині ліфтових кабін будь-які додаткові електротехнічні пристрої (електророзетки, електродзвінки і т. ін.), не передбачені технічними умовами на ці ліфтові кабіни, не допускається.

5.12. Засоби зв'язку

5.12.1. На всіх телефонах міського та сільського зв'язку повинен бути напис: "При пожежі дзвонити 01".

5.12.2. Таксофони, установлені на вулицях і в будівлях, повинні забезпечувати можливість безкоштовного користування ними для передавання повідомлення про пожежу - "01".

5.12.3. У разі відсутності на об'єкті телефонного зв'язку слід на видних місцях указати місцезнаходження найближчого телефону або спосіб виклику пожежної охорони.

5.13. Протипожежне водопостачання

5.13.1. До ПВ та ПГ повинні бути під'їзди з твердим покриттям. У разі наявності на території об'єкта або поблизу нього (у радіусі до 200 м) природних або штучних річок, озер, басейнів, градирень тощо - до них слід влаштовувати під'їзди з майданчиками (пірсами розміром не менше 12 м х 12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води за будь-якої пори року.

5.13.2. Пожежні резервуари (водойми) та їх обладнання повинні бути захищені від замерзання води.

Узимку для забирання води з відкритих вододжерел слід встановлювати утеплені ополонки розміром не менше 0,6 м x 0,6 м, які мають утримуватись у зручному для використання стані.

5.13.3. Кришки люків ПВ та ПГ рекомендується фарбувати в червоний колір.

5.13.4. Перевірка працездатності ПГ повинна здійснюватися не рідше двох разів на рік. Про це складається акт.

5.13.5. ПВ та ПГ повинні мати такі покажчики:

а) об'ємні - зі світильником або плоскі - із застосуванням флуоресцентних покрить;

б) літерний індекс ПВ, цифрові значення запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, які можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля ПВ;

в) літерний індекс ПГ, цифрові значення відстані в метрах від покажчика до ПГ, внутрішній діаметр трубопроводу в міліметрах, зазначення виду водопровідної мережі (К - кільцева чи Т - тупикова).

5.13.6. Водонапірні башти слід забезпечити під'їздом і пристроями для відбору води пожежною технікою.

На корпус водонапірної башти слід нанести позначення, яке вказує місце розташування пристрою для забирання води пожежною технікою.

5.13.7. Внутрішні ПК необхідно встановлювати в доступних місцях: біля входів, у вестибулях, коридорах, проходах на висоті 1,35 м.

5.13.8. ПК необхідно укомплектовувати:

а) пожежним рукавом (довжиною 10 або 20 м);

б) пожежним стволом (зі сприском 16 або 19 мм);

в) важелем для відкриття вентиля.

5.13.9. У пожежних шафах пожежні рукави складаються в "гармошку" або подвійну скатку приєднаними до крана і ствола і не рідше одного разу на півроку перекантовуються.

5.13.10. На дверцятах пожежних шаф повинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.

5.13.11. У шафах ПК необхідно передбачати місце для розміщення двох вогнегасників.

5.13.12. Насосні станції зовнішнього протипожежного водопостачання дозволяється розміщувати в промислових будівлях; при цьому їх відокремлюють від інших приміщень протипожежними перегородками.

5.13.13. Насосні установки внутрішнього протипожежного водопостачання дозволяється розміщувати в приміщеннях теплових пунктів, бойлерних і котельнях.

Ці приміщення повинні бути опалювані, відокремлені протипожежними перегородками і перекриттями, мати окремий вихід назовні або на сходову клітку.

5.13.14. Для дистанційного запуску пожежних насосних установок пускові кнопки розміщують у ПК.

5.13.15. У приміщеннях насосної станції повинні бути загальна схема протипожежного водопостачання та схема обв'язки насосів. На кожній засувці і пожежному насосі - підвищувачу тиску води необхідно вказувати їх призначення.

5.13.16. Пожежні насоси - підвищувачі тиску води слід перевіряти щомісяця, електрифіковані засувки - не рідше двох разів на рік, переведення з основного на резервне електропостачання - не рідше одного разу на місяць. Реєстрацію результатів необхідно відмічати в журналі.

5.14. Складське господарство

5.14.1. Матеріальні склади і бази загального призначення

5.14.1.1. Під час зберігання у складах (приміщеннях) різних речовин та матеріалів слід ураховувати їхні пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості (здатність до окислення, самонагрівання, займистість у разі потрапляння вологи, взаємодії з повітрям тощо), сумісність, а також ознаки однорідності речовин, що застосовуються для гасіння пожежі.

Спільне зберігання в одній секції з каучуком або автомобільною гумою, а також ЛЗР та ГР будь-яких інших товарів і матеріалів, незалежно від однорідності застосовуваних вогнегасних речовин, не дозволяється.

5.14.1.2. Зберігання вантажів, тари та вантажних механізмів на рампах складів не дозволяється. Матеріали, розвантажені на рампу, наприкінці робочого дня слід прибрати.

5.14.1.3. У складських будівлях (приміщеннях) усі операції, пов'язані з розкриттям тари, розфасовуванням продукції, перевіркою справності та дрібним ремонтом, приготуванням робочих сумішей ЛЗР, ГР та іншими подібними до цих роботами, повинні здійснюватися в ізольованих приміщеннях.

5.14.1.4. У складських приміщеннях, розташованих у будівлях будь-якого ступеня вогнестійкості, допускається виконувати стелажі з горючих матеріалів висотою не більше 3 м із забезпеченням проходів між стінами і стелажами завширшки не менше 1 м. Конструкції стелажів (у тому числі полиці) висотою більше 3 м мають виконуватися з негорючих матеріалів.

У разі застосування безстілажного способу зберігання матеріали повинні вкладатися у штабелі. Проти дверних отворів необхідно залишати проходи, які дорівнюють ширині дверей, але не менше 1 м. Якщо склад понад 10 м завширшки, посередині його влаштовується поздовжній прохід не менше 2 м завширшки. Ширина проходів між штабелями має бути не менше 1 м.

Ширина проходів та місця табельного зберігання повинні бути позначені обмежувальними лініями, нанесеними на підлозі, які добре видно.

Відстань між стінами та штабелями повинна бути не менше 0,8 м.

5.14.1.5. Складські приміщення (відсіки), розташовані в підвальних або цокольних поверхах, повинні мати приямок, люки чи вікна розміром 0,9 м х 1,2 м для видалення диму в разі пожежі, які влаштовуються відповідно до вимог будівельних норм. У разі неможливості влаштування вікон дозволяється обладнання цих приміщень спеціальною системою димовидалення.

5.14.1.6. У складах конторські та побутові приміщення мають бути облаштовані протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу (без отворів) і мати один з евакуаційних виходів безпосередньо назовні. Сполучення цих приміщень зі складом допускається через протипожежні двері 2-го типу. У протипожежних перегородках, що відокремлюють конторські приміщення від складу, дозволяється влаштовувати протипожежні вікна 2-го типу, що мають сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності.

Дозволяється розміщувати у складських приміщеннях робочі місця комірників (обліковців, відбракувальників, товарознавців) з обгородженням їх заскленими перегородками з негорючих матеріалів заввишки 1,8 м, які не повинні перешкоджати евакуації людей та матеріальних цінностей.

5.14.1.7. Балони з горючими газами, посудини (пляшки, сулії, інша тара) з ЛЗР та ГР, аерозольні упаковки мають бути захищені від сонячного й інших теплових впливів.

5.14.1.8. У складах загального призначення допускається зберігання не більш як 5 тис. аерозольних упакувань.

5.14.1.9. Дерев'яні конструкції будівель та навісів складів повинні бути оброблені вогнезахисними речовинами для надання їм II групи вогнезахисту (за ГОСТ 30219-95, ГОСТ 16363-76).

5.14.1.10. Використання опалювальних електронагрівальних приладів допускається лише в приміщеннях для працівників з числа обслуги складів (конторські, побутові), відділених від складських приміщень протипожежними перегородками та перекриттями. При цьому слід ураховувати вимоги, викладені в цих Правилах.

5.14.1.11. У складських приміщеннях, у яких зберігаються пожежовибухонебезпечні товари, речовини й матеріали (лаки, фарби, розчинники, сірники тощо), балони з газом та продукція в аерозольній упаковці, на зовнішньому боці дверей (воріт) повинна бути вивішена інформаційна карта, яка характеризує пожежну небезпеку товарів, що зберігаються у приміщенні, їх кількість та заходи, які слід уживати під час гасіння пожежі.