Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України

На виконання вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року N 1112, та з метою визначення єдиного порядку розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України

1. Затвердити Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, що додається.

2. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом функціональних повноважень).

3. Наказ розіслати до окремої військової частини.

1.1. Ця Інструкція визначає порядок розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями і військовозобов'язаними, які призвані на збори (далі - військовослужбовці), професійних захворювань, отриманих ними під час проходження військової служби (зборів), та аварій, що сталися у військових частинах, військово-навчальних закладах, установах, організаціях Збройних Сил України, структурних підрозділах центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (далі - військові частини).

1.2. Дія цієї Інструкції поширюється на всі військові частини та на всіх військовослужбовців, крім військовослужбовців, які одержали травми або загинули під час ведення бойових дій.

1.3. Дія Інструкції не поширюється на осіб, які працюють за трудовими договорами у військових частинах. Розслідування та облік нещасних випадків, що сталися з цими особами, а також групових нещасних випадків, унаслідок яких одночасно отримали травми або загинули військовослужбовці та особи, які працюють за трудовими договорами, проводяться спеціальні розслідування згідно з Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року N 1112. У такому разі складається акт про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцями (далі-акт) (додаток 1 до Інструкції).

1.4. Розслідування авіаційних подій проводиться відповідно до чинного законодавства України.

1.5. Розслідуванню підлягають раптове погіршення здоров'я, травми (у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою), гострі професійні захворювання і гострі професійні отруєння*, інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, комахами, рослинами, іншими представниками фауни і флори (далі - нещасні випадки), що сталися з військовослужбовцями під час виконання обов'язків військової служби та призвели до втрати працездатності на один день і більше, а також випадки смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.

Гострі професійні захворювання можуть бути викликані дією хімічних речовин, іонізуючих та неіонізуючих випромінювань, значним фізичним навантаженням і перенапруженням окремих органів і систем людини. До них належать також інфекційні, паразитарні та алергічні захворювання тощо.

Причинами гострих професійних отруєнь є шкідливі речовини гостроспрямованої дії.

1.6. За результатами розслідування нещасних випадків складається акт (додаток 1 до Інструкції). Нещасні випадки, на які складається акт про нещасний випадок, реєструються у журналі реєстрації потерпілих від нещасних випадків (додаток 2 до Інструкції).

1.7. Нещасні випадки, що сталися внаслідок захворювання або погіршення стану здоров'я військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції. Про такі нещасні випадки складається акт (додаток 1 до Інструкції), якщо погіршення стану здоров'я сталося внаслідок впливу на нього небезпечних чи шкідливих факторів, які діяли під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби, а також якщо робота, що виконувалася, була протипоказана для потерпілого за медичним висновком про стан його здоров'я та якщо потерпілий не проходив відповідного медичного огляду.

1.8. За результатами розслідування не складається акт (додаток 1 до Інструкції) і не беруться на облік нещасні випадки, що сталися з військовослужбовцями:

внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин під час проведення робіт і виконання обов'язків військової служби чи порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, був наказом командира (начальника) усунутий від виконання обов'язків військової служби;

під час скоєння військовослужбовцями злочинів або правопорушень, якщо ці дії зафіксовані й на них є рішення суду або прокуратури;

у разі природної смерті, самогубства, якщо це не було наслідком впливу психофізичних, небезпечних і шкідливих факторів під час виконання обов'язків військової служби за наявності офіційного висновку уповноважених органів;

у разі навмисного заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю;

під час виконання дій, що не входять до обов'язків військової служби.

2.1. Про кожний нещасний випадок очевидець (або сам потерпілий) повинен негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.

Нещасний випадок, про який потерпілий з об'єктивних причин або за станом здоров'я не зміг своєчасно повідомити командування військової частини, та той випадок, від якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується на підставі рапорту потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, у порядку, встановленому пунктом 2 Інструкції.

2.2. Командир підрозділу (керівник робіт), який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов'язаний:

організувати надання необхідної медичної допомоги потерпілому та забезпечити у разі необхідності його термінову доставку до лікувально-профілактичного закладу;

терміново повідомити по команді про нещасний випадок командира військової частини;

до прибуття комісії з розслідування забезпечити збереження обстановки події, якщо це не викликає небезпеки для життя і здоров'я присутніх людей, вжити заходів щодо запобігання травмуванню інших осіб та недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася.

2.3. Командир військової частини після отримання повідомлення про нещасний випадок зобов'язаний:

у разі отримання військовослужбовцем травми повідомити про нещасний випадок старшого командира (начальника) та залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок (з виконанням робіт, пожежею, аварією автотранспорту, гострим професійним захворюванням, отруєнням тощо), - відповідний військовий орган нагляду (за охороною праці, пожежний, безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічний тощо), а в передбачених чинним законодавством України випадках - і відповідного прокурора; сповістити у разі, якщо потерпілий військовослужбовець відряджений з іншої військової частини, її командира;

наказом по військовій частині призначити комісію з розслідування нещасних випадків (перелік нещасних випадків визначено в пункті 1.5 Інструкції) у складі голови комісії (одного із своїх заступників) та її членів - командира батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок, фахівців відповідних служб (охорони праці, пожежної, автомобільної, медичної тощо);

забезпечити проведення розслідування згідно з вимогами Інструкції та у встановлений термін.

2.4. Нещасні випадки зі смертельними або тяжкими наслідками, а також групові, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями та призвели до отримання травм середнього, важкого (надзвичайно важкого) ступеня, випадки смерті під час виконання обов'язків військової служби розслідуються відповідно до вимог пункту 3 Інструкції. Групові нещасні випадки, що призвели до отримання травм легкого ступеня, розслідуються відповідно до вимог пункту 2 Інструкції.

2.5. Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом трьох діб. Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана:

обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до події, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

установити обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів (закони, статути, положення, правила, інструкції, настанови тощо), а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

скласти акт (додаток 1 до Інструкції) у п'яти примірниках або шести, якщо військовослужбовець був відряджений з іншої військової частини, і передати його на затвердження командиру військової частини. Усі примірники акта (додаток 1 до Інструкції) підписуються головою комісії та всіма її членами.

До акта (додаток 1 до Інструкції) додаються письмові пояснення свідків, потерпілого, а в разі потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації, інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівлі тощо), медичний висновок щодо діагнозу ушкодження здоров'я потерпілого, наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

У випадках гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта (додаток 1 до Інструкції), складається також карта обліку професійного захворювання (отруєння) (далі - карта) (додаток 3 до Інструкції).

На підставі клопотання голови комісії термін розслідування може бути продовжений до 15 днів наказом командира, який призначив комісію.

За результатами розслідування командир військової частини видає наказ по військовій частині.

2.6. Комісія з розслідування нещасного випадку має право:

одержувати письмові та усні пояснення від усіх осіб, які причетні до нещасного випадку, для з'ясування його обставин та причин;

залучати за узгодженням з командиром до участі в розслідуванні необхідних спеціалістів військової частини та сторонніх організацій (пожежної безпеки, установи санітарно-епідеміологічної служби, охорони праці, екологічної служби тощо);

порушувати перед командиром військової частини клопотання про проведення додаткових технічних розрахунків, лабораторних досліджень, випробувань та інших робіт, необхідних для всебічного і об'єктивного розслідування.

2.7. Витрати на проведення розслідування здійснюються за рахунок військової частини, де стався нещасний випадок.

2.8. Командир військової частини у термін до п'яти діб після закінчення розслідування затверджує п'ять примірників акта (додаток 1 до Інструкції) (шість - якщо військовослужбовець був відряджений з іншої військової частини) та по одному примірнику вручає (надсилає):

безпосередньому командиру (начальнику);

начальнику відповідного військового органу нагляду чи контролю;

начальнику відповідної служби військової частини (перший примірник, що підлягає зберіганню разом з матеріалами розслідування);

командиру підрозділу (батальйону, дивізіону тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок;

командиру підрозділу (роти, батареї тощо), у якому стався нещасний випадок, для вручення потерпілому або особі, яка представляє його інтереси;

командиру військової частини, у штаті якої перебуває потерпілий, якщо військовослужбовець був відряджений з іншої військової частини.

2.9. Акт (додаток 1 до Інструкції) разом з матеріалами розслідування підлягає зберіганню протягом 45 років. Інші примірники акта (додаток 1 до Інструкції) та його копії зберігаються до виконання всіх намічених у них заходів, але не менше як п'ять років.

У разі ліквідації військової частини акти про нещасні випадки разом з матеріалами розслідування передаються правонаступнику, який бере на облік ці нещасні випадки, а за його відсутності - до державного архіву.

2.10. Якщо виявлено факт приховування військовою частиною нещасного випадку, розслідування повинно призначатися наказом прямого командира (начальника), якому підпорядкований командир військової частини. Винні у скоєнні (настанні) нещасних випадків та в їх приховуванні притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством України.

2.11. Військовий лікувальний заклад про кожне звернення потерпілого від нещасного випадку (у разі звернення потерпілого без направлення командира) повинен протягом доби повідомити командира військової частини, де проходить службу потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - також відповідні заклади санітарно-епідеміологічного нагляду Збройних Сил України, надсилаючи екстрене повідомлення про гостре профзахворювання (отруєння) (додаток 4 до Інструкції).

2.12. Після закінчення тимчасової непрацездатності потерпілого або в разі смерті потерпілого, що спричинена нещасним випадком, командир військової частини, де взято на облік нещасний випадок, складає повідомлення про наслідки нещасного випадку (гостре професійне захворювання чи отруєння) (додаток 5 до Інструкції) та в десятиденний термін надсилає (надає) його посадовим особам, указаним у пункті 2.8 Інструкції.

Повідомлення про наслідки нещасного випадку (гостре професійне захворювання чи отруєння) (додаток 5 до Інструкції) є обов'язковим додатком до акта (додаток 1 до Інструкції) і підлягає зберіганню разом з ним протягом часу, зазначеного в пункті 2.9 Інструкції.

2.13. Нещасні випадки, що сталися з військовослужбовцями, які були залучені до робіт на об'єктах підприємств, організацій, установ господарського комплексу України (далі - підприємств) за договором (угодою) між військовою частиною і підприємством, розслідуються і беруться на облік військовою частиною за участю в комісії з розслідування представника підприємства.

Підприємство, де стався нещасний випадок з військовослужбовцями, які були залучені до робіт на об'єктах цього підприємства, залишає у себе один примірник затвердженого акта (додаток 1 до Інструкції).

2.14. Нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем, який тимчасово був відряджений у встановленому порядку до іншої військової частини, розслідується і береться на облік військовою частиною, у якій стався нещасний випадок.

2.15. Нещасні випадки з курсантами (слухачами) військових навчальних закладів, що сталися під час проходження стажування у військовій частині, розслідуються і беруться на облік військовою частиною. У розслідуванні повинен брати участь представник військового навчального закладу.

2.16. Контроль за своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків, виконанням заходів щодо усунення їх причин та вирішення спірних питань з цього приводу здійснюється вищими командирами та відповідними військовими органами нагляду чи контролю залежно від їх функцій, компетенції та повноважень.

Посадові особи військових органів нагляду мають право вимагати від командира військової частини, де стався нещасний випадок, складання акта (додаток 1 до Інструкції) або його перегляду, якщо встановлено, що під час розслідування нещасного випадку допущені порушення вимог нормативно-правових актів Міністра оборони України, а в разі потреби - самостійно проводити розслідування нещасного випадку (надходження скарги, непогодження з висновками розслідування обставин та причин нещасного випадку або його приховування тощо) і видавати обов'язкові для виконання командиром приписи (додаток 6 до Інструкції) щодо необхідності складання акта (додаток 1 до Інструкції) та обліку нещасного випадку.

У разі відмови командира військової частини скласти акт (додаток 1 до Інструкції) чи непогодження командира потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта (додаток 1 до Інструкції) чи приписом посадової особи питання вирішується військовим органом нагляду (за охороною праці, пожежним, санітарно-епідеміологічним, безпеки дорожнього руху тощо) або в установленому чинним законодавством України порядку.

3.1. Спеціальному розслідуванню підлягають:

нещасні випадки зі смертельним або тяжким наслідком;

групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я;

випадки смерті під час виконання обов'язків військової служби.

Віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі до нещасних випадків з можливою інвалідністю потерпілого, здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 4 липня 2007 року N 370, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 серпня 2007 року за N 902/14169.

3.2. Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним або тяжким наслідком або випадок смерті командир військової частини зобов'язаний негайно доповісти усно (по телефону) і подати повідомлення про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним або тяжким наслідком, випадок смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби (далі - повідомлення) (додаток 7 до Інструкції):

безпосередньому командиру (начальнику) - за підпорядкованістю в установленому наказом Міністра оборони України порядку про надання позачергових донесень;

у прокуратуру за місцем, де стався нещасний випадок або смерть;

начальнику відповідного військового органу нагляду (за охороною праці, пожежного, санітарно-епідеміологічного тощо).

Повідомлення (додаток 7 до Інструкції) надсилається, коли смерть потерпілого настала внаслідок раніше одержаної травми. Спеціальне розслідування такого випадку здійснюється згідно з Інструкцією з використанням матеріалів раніше проведеного розслідування.

3.3. Командир військової частини, який отримав повідомлення (додаток 7 до Інструкції), зобов'язаний призначити своїм наказом комісію для спеціального розслідування. До складу комісії з розслідування включаються: голова комісії - один із заступників командира вищої військової частини, члени комісії - начальники відповідних служб вищої військової частини або їх заступники, начальники відповідних служб військової частини, де стався нещасний випадок, командир підрозділу, у якому стався нещасний випадок, та інші необхідні фахівці військової частини.

Якщо нещасний випадок пов'язаний із порушенням вимог нормативно-правових актів з охорони праці та техніки безпеки під час виконання обов'язків військової служби або з пожежею, отруєнням чи автокатастрофою, то до складу комісії залучається представник відповідного військового органу нагляду чи контролю (за охороною праці, пожежного, санітарно-епідеміологічного, безпеки дорожнього руху тощо) за узгодженням з начальниками цих органів.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло від 2 до 4 осіб включно або травмовано від 4 до 9 осіб включно, проводиться комісією, що призначається наказами заступників Міністра оборони України, командувачами видів Збройних Сил України, керівниками структурних підрозділів центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України та інших органів військового управління.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, проводиться комісією, яка призначається наказом Міністра оборони України.

3.4. Розслідування нещасних випадків проводиться комісією зі спеціального розслідування протягом не більше 10 робочих днів. У разі потреби встановлений термін може бути продовжений командиром (начальником), який призначив комісію, на термін не більше місяця. За результатами розслідування комісія складає акт спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним або тяжким наслідком, групових нещасних випадків, випадків смерті та аварії (додаток 8 до Інструкції) і оформлює інші матеріали, передбачені Інструкцією.

Після підпису комісією акта спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним або тяжким наслідком, групових нещасних випадків, випадків смерті та аварії на кожного потерпілого протягом доби складається акт (додаток 1 до Інструкції) і затверджується командиром військової частини, у якій стався нещасний випадок. У цьому разі в акті (додаток 1 до Інструкції) замість підписів членів комісії військової частини робиться запис: "Складено відповідно до акта спеціального розслідування".

3.5. На вимогу комісії зі спеціального розслідування військова частина, де стався нещасний випадок, зобов'язана:

зробити в разі потреби фотознімки місця нещасного випадку, пошкодженого об'єкта, устаткування, інструменту, а також надати технічну документацію та інші необхідні матеріали;

надати транспорт, засоби зв'язку, службові приміщення для роботи комісії;

у разі гострого отруєння (захворювання) військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби провести медичне обстеження всього особового складу підрозділу військової частини, у якому сталося отруєння (захворювання);

організувати друкування і розмноження в необхідній кількості матеріалів розслідування нещасного випадку;

забезпечити проведення необхідних лабораторних досліджень і випробувань, технічних розрахунків.

Військова частина, військовослужбовцем якої є потерпілий, компенсує витрати, пов'язані з діяльністю залучених до цієї роботи фахівців науково-дослідних, конструкторських та інших сторонніх організацій, у тому числі інших міністерств і центральних органів виконавчої влади, шляхом сплати рахунків, що виставляються цими організаціями за виконану роботу.

Члени комісії зі спеціального розслідування мають право одержувати письмові та усні пояснення від військовослужбовців і працівників військової частини та свідків події або проводити їх опитування. Витрати на відрядження, виготовлення фотознімків і схем, проведення експертизи тощо, пов'язані з діяльністю комісії та залучених до її роботи спеціалістів, компенсує військова частина, де стався нещасний випадок.

Члени комісії зі спеціального розслідування повинні зустрітися з потерпілими або членами їх сімей, розглянути на місці соціальні питання або внести пропозиції щодо їх вирішення відповідним органам, а також дати роз'яснення потерпілим (сім'ям) стосовно їх прав і належних компенсацій відповідно до чинного законодавства.

3.6. До матеріалів спеціального розслідування включаються:

копія наказу командира військової частини про утворення комісії зі спеціального розслідування;

акт спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком, групових нещасних випадків, випадків смерті та аварій (далі - акт спеціального розслідування) (додаток 8 до Інструкції);

протокол огляду місця групового нещасного випадку, нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком (аварії) (додаток 9 до Інструкції);

копія акта (додаток 1 до Інструкції) на кожного потерпілого окремо;

ескіз місця події групового нещасного випадку, нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком (аварії), що стався (сталася) (далі - ескіз) (додаток 10 до Інструкції), необхідні плани, схеми, фотознімки;

висновок експертизи (науково-технічної, медичної тощо), якщо за рішенням комісії зі спеціального розслідування вона проводилась;

протокол опитування та пояснювальна записка свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку (аварії) (додаток 11 до Інструкції);

копії документів про проходження потерпілими навчання, інструктажу і перевірки знань щодо безпечного виконання робіт під час виконання службових обов'язків та копії документів про проходження військової служби;

медичний висновок про причини смерті або характер травми потерпілого, а також про наявність у його організмі алкоголю та наркотиків;

довідка про матеріальну шкоду, заподіяну нещасним випадком;

копії актів перевірок (довідок за результатами перевірок) та приписів, що стосуються нещасного випадку, виданих командиру військової частини представниками вищого командування або представниками відповідних військових органів нагляду чи контролю (державного нагляду за охороною праці, пожежного, санітарно-епідеміологічного, безпеки дорожнього руху тощо) до настання нещасного випадку і під час його розслідування.

3.7. Командир військової частини, де стався нещасний випадок зі смертельним або тяжким наслідком, груповий нещасний випадок або випадок смерті, зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення розслідування видати наказ, у якому з урахуванням висновків комісії, зазначених в акті спеціального розслідування (додаток 8 до Інструкції), повинні бути затверджені заходи щодо запобігання у майбутньому подібним випадкам надалі, а також притягнуті до дисциплінарної відповідальності посадові особи, які сприяли своєю діяльністю чи бездіяльністю виникненню порушення вимог чинного законодавства України, наказів Міністра оборони України.

3.8. Матеріали спеціального розслідування разом з копіями наказів не пізніше п'яти діб після закінчення спеціального розслідування надсилаються командиру (начальнику), який призначив розслідування, до військового органу нагляду (контролю), що здійснює нагляд (контроль) у даній сфері, а також у відповідний орган прокуратури, який проводив розслідування за фактом групового нещасного випадку, нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком або випадку смерті.

Перший примірник матеріалів спеціального розслідування залишається у військовій частині, де сталася подія, і зберігається протягом 75 років, з яких потрібно вирахувати вік потерпілого на момент закінчення справи в діловодстві.

Інші примірники матеріалів спеціального розслідування та його копії зберігаються до виконання всіх намічених в акті спеціального розслідування (додаток 8 до Інструкції) заходів, але не менш як п'ять років.

У разі ліквідації військової частини матеріали розслідування передаються правонаступнику, який бере на облік відповідні нещасні випадки, а за його відсутності - до державного архіву.

Особи, які допустили порушення або невиконання вимог чинного законодавства України, наказів Міністра оборони України, притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством України.

Про здійснення в установлені терміни заходів, зазначених в акті спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком, групових нещасних випадків, випадків смерті та аварії, командир військової частини письмово повідомляє командира та органи, що брали участь у розслідуванні.

4.1. Усі вперше виявлені хронічні професійні захворювання і отруєння (далі - профзахворювання) військовослужбовців підлягають розслідуванню. Діагноз професійного захворювання встановлюється згідно з Переліком професійних захворювань, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. N 1662.

4.2. Причинний зв'язок профзахворювання з проходженням служби військовослужбовцями Збройних Сил України визначається штатними військово-лікарськими комісіями (далі - ВЛК) в порядку, встановленому Міністерством оборони України, на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов служби що складаються лікарем з гігієни праці регіонального загону Державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства оборони України за участю командування військової частини та затверджуються головним санітарним лікарем регіону. Санітарно-гігієнічна характеристика видається на запит начальника військового лікувального закладу або начальника штатної ВЛК.

4.3. Обстеження та медичний огляд військовослужбовців у разі підозри на профзахворювання проводиться ВЛК військових лікувальних закладів Міністерства оборони України, перелік яких додається (додаток 12 до Інструкції).

У спірних випадках для встановлення остаточного діагнозу і причинного зв'язку профзахворювання з впливом умов служби Центральна ВЛК вирішує питання подальшого обстеження та медичного огляду військовослужбовців згідно з чинним законодавством України.

4.4. На кожного потерпілого від профзахворювання відділеннями профзахворювань військових лікувальних закладів складається повідомлення про профзахворювання (отруєння) (додаток 13 до Інструкції). Протягом трьох діб після встановлення остаточного діагнозу профзахворювання повідомлення надсилається у військову частину, виробничі чинники якого сприяли виникненню профзахворювання, санітарно-епідеміологічний заклад Міністерства оборони України та військовий лікувальний заклад, який обслуговує цю військову частину.

4.5. Командир військової частини, одержавши повідомлення про профзахворювання (отруєння) (додаток 13 до Інструкції), призначає розслідування причин кожного випадку профзахворювання, яке проводиться протягом десяти діб.

Розслідування профзахворювання проводиться комісією з розслідування причин профзахворювання у такому складі: голова комісії - представник санітарно-епідеміологічного закладу Міністерства оборони України та її члени - представники командування військової частини, відповідних служб військової частини (у разі потреби), військово-медичної служби, органів державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України (у разі потреби).

У розслідуванні профзахворювань інфекційної та паразитарної етіології обов'язково беруть участь фахівці з епідеміології та паразитології санітарно-епідеміологічного закладу Міністерства оборони України.

Розслідування двох та більше випадків профзахворювань у однієї особи проводиться у міру визначення цих профзахворювань за наявності повідомлення.

В цьому випадку в акті розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) (далі - акт профзахворювання) (додаток 14 до Інструкції) зазначається, що раніше у цієї особи було виявлено профзахворювання (найменування діагнозу) із зазначенням року виявлення.

4.6. Командир військової частини зобов'язаний подати до комісії з розслідування причин профзахворювання дані лабораторних досліджень шкідливих факторів умов служби з показниками інструментальних вимірювань, необхідну документацію (технологічні регламенти, вимоги і нормативи з безпеки умов служби), забезпечити комісію з розслідування причин профзахворювання приміщенням, транспортом і засобами зв'язку, організувати друкування, розмноження і оформлення в необхідній кількості матеріалів розслідування.

4.7. Комісія з розслідування зобов'язана:

скласти програму розслідування причин профзахворювання;

скласти акт профзахворювання (додаток 14 до Інструкції) за встановленою формою, у якому намітити заходи щодо запобігання впливу шкідливих факторів, що сприяють розвитку профзахворювання, та забезпечення нормалізації умов служби, а також визначити осіб, які винні в порушенні норм (правил, гігієнічних регламентів тощо).

4.8. Комісія з розслідування причин профзахворювання проводить оцінку відповідності умов служби хворого вимогам санітарно-гігієнічних норм за матеріалами раніше проведених обстежень і досліджень робочих місць, вивчає приписи органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду, одержує письмові пояснення командирів і військовослужбовців з питань, що пов'язані з розслідуванням обставин виникнення профзахворювання.

Акт профзахворювання (додаток 14 до Інструкції) складається комісією з розслідування причин профзахворювання у шести примірниках (семи - якщо військовослужбовець був відряджений з іншої військової частини) протягом трьох діб після закінчення розслідування.

Командир військової частини у термін до п'яти діб після закінчення розслідування затверджує всі примірники акта профзахворювання (додаток 14 до Інструкції) та по одному примірнику вручає (надсилає) посадовим особам:

старшому командиру (начальникові);

начальнику санітарно-епідеміологічного закладу Міністерства оборони України (для аналізу і контролю за здійсненням заходів);

начальнику медичної служби військової частини - перший примірник, що підлягає зберіганню протягом 10 років (з особливо тяжкими наслідками - постійно), разом із матеріалами розслідування;

командиру підрозділу (батальйону, дивізіону тощо), де стався нещасний випадок;

командиру підрозділу (роти, батареї тощо), де стався нещасний випадок (для вручення хворому чи потерпілому);

начальнику військового лікувального закладу, який обслуговує цю військову частину;

командиру військової частини, у штаті якої є потерпілий (якщо військовослужбовець був відряджений з іншої військової частини).

За результатами розслідування командир військової частини проводить на нараді розгляд та аналіз обставин профзахворювання.

4.9. Командир військової частини зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення розслідування причин виникнення профзахворювання розглянути його матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання профзахворюванням, а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущені порушення санітарно-гігієнічних норм і правил, що призвели до виникнення профзахворювання.

Про здійснення заходів щодо запобігання профзахворюванням, запропонованих комісією з розслідування, командир військової частини в термін, зазначений в акті профзахворювання (додаток 14 до Інструкції) письмово інформує санітарно-епідеміологічний заклад Міністерства оборони України та відповідні органи державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України.

У випадку втрати військовослужбовцем працездатності внаслідок хронічного профзахворювання командир направляє потерпілого на військово-лікарську експертизу для розгляду питання про можливість подальшого проходження служби за відповідною військовою спеціальністю та взагалі у Збройних Силах України.

4.10. Контроль за правильним та своєчасним розслідуванням причин виникнення профзахворювань, оформленням документації, а також здійсненням заходів щодо усунення причин, що призвели до профзахворювання, здійснюють органи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства оборони України.

4.11. Розслідування випадків профзахворювань у військовослужбовців, які направлені для виконання обов'язків військової служби за межі військової частини, проводиться комісією з розслідування причин профзахворювання під головуванням представника санітарно-епідеміологічного закладу Міністерства оборони України, який здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд у військовій частині, де виявлено випадки профзахворювання.

4.12. У разі отримання профзахворювання військовослужбовцем, який був відряджений до іншої військової частини, командир військової частини, де виявлено захворювання, повинен протягом трьох діб повідомити про це командира військової частини, військовослужбовцем якої є потерпілий. У роботі комісії з розслідування такого випадку обов'язково бере участь представник військової частини, військовослужбовцем якої є потерпілий.

4.13. Реєстрація та облік профзахворювань військовослужбовців, які направлені для виконання обов'язків військової служби за межі військової частини, здійснюються військовою частиною за місцем основної служби хворого та санітарно-епідеміологічним закладом Міністерства оборони України, що здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд у цій військовій частині.

4.14. Причинний зв'язок профзахворювань з умовами військової служби у колишніх військовослужбовців Збройних Сил України, які раніше пройшли медичний огляд у ВЛК розформованих військових частин, визначають штатні ВЛК, у межах території відповідальності яких проживають колишні військовослужбовці. У разі підтвердження причинного зв'язку профзахворювання з умовами військової служби у колишніх військовослужбовців розслідування профзахворювання проводиться згідно з пунктами 4.4-4.10 Інструкції.

4.15. Підтверджені випадки профзахворювань у військовослужбовців, які змінили місце служби, також розслідуються згідно з пунктами 4.4-4.10 Інструкції. Облік та реєстрація профзахворювань колишніх військовослужбовців та військовослужбовців, які змінили місце служби, проводяться у тій військовій частині, де були умови для розвитку захворювання, і в санітарно-епідеміологічному закладі Міністерства оборони України, що здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд у цій військовій частині.

4.16. Реєстрація та облік профзахворювання ведуться у журналі обліку професійних захворювань (отруєнь) (додаток 15 до Інструкції) у закладах державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства оборони України та військових лікувальних закладах на підставі повідомлення про профзахворювання (отруєння) (додаток 13 до Інструкції) та акта профзахворювання (додаток 14 до Інструкції). До Журналів обліку професійних захворювань (отруєнь) також вноситься ступінь втрати працездатності кожного військовослужбовця, у якого виявлено профзахворювання.

Якщо у військовослужбовця виявлено кілька профзахворювань, потерпілого реєструють у журналі обліку професійних захворювань (отруєнь) один раз із зазначенням усіх діагнозів.

Заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства оборони України на підставі актів профзахворювання (додаток 14 до Інструкції), випадків профзахворювань (отруєнь) складають карти (додаток 3 до Інструкції). Ці карти (додаток 3 до Інструкції) або їх записи на магнітних носіях зберігаються в територіальному санітарно-епідеміологічному закладі Міністерства оборони України та в Центрі державного санітарно-епідеміологічного нагляду Збройних Сил України протягом 45 років.

4.17. Порядок збору та передачі інформації для автоматизованої системи обліку і аналізу профзахворювань серед військовослужбовців визначається санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства оборони України.

4.18. Карти (додаток 3 до Інструкції) або дискети з даними цих карт щорічно до 1 лютого і 1 серпня надсилаються до санітарно-епідеміологічного управління Міністерства оборони України.

5.1. У військових частинах, що мають потенційно небезпечні об'єкти (далі - об'єкти), на яких можливі аварії із залповими викидами вибухонебезпечних і токсичних продуктів, вибухами й загоряннями (пожежами) в апаратурі, виробничих приміщеннях і зовнішніх спорудах, що можуть призвести до руйнування будинків, споруд, технологічного устаткування, ураження людей, негативного впливу на довкілля, має бути опрацьований і затверджений командиром військової частини план локалізації, ліквідації аварійних ситуацій та аварій, розроблений відповідно до порядку розробки плану локалізації, ліквідації аварійних ситуацій та аварій (далі - порядок) (додаток 15 до Інструкції).

Порядок розробки плану локалізації, ліквідації аварійних ситуацій та аварій розроблено згідно з наказом Держнаглядохоронпраці від 17 червня 1999 року N 112 "Про затвердження Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 червня 1999 року за N 424/3717.

До аварій техногенного характеру належать аварії на транспорті, пожежі, вибухи, аварії з викидом сильнодіючих отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних та інших забруднювальних речовин, раптове руйнування споруд, обладнання тощо.

5.2. Аварії поділяються на три категорії.

До першої категорії відносяться аварії, внаслідок яких:

загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;

стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони військової частини;

збільшилася концентрація забруднювальних речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;

зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості особового складу військової частини чи населення.

До другої категорії належать аварії, внаслідок яких:

загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я особового складу військової частини.

До третьої категорії належать аварії, що не призвели до травмування особового складу, але внаслідок яких сталося раптове, повне чи часткове пошкодження або руйнування котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари і гарячої води 4-ї категорії, вантажопіднімальних споруд, водолазних чи медичних барокамер; випадки вибухів, спалахів, загорянь пилогазоповітряних сумішей, раптового виділення газів і вивільнення енергії, що призвело до довгочасної (більше однієї зміни) зупинки об'єктів.

Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки об'єктів (менше однієї робочої доби) у результаті спрацювання автоматичних захисних блокувань та інші локальні порушення у їх роботі, падіння опор та обрив проводів ліній електропередач тощо не належать до аварій, що мають категорії.

5.3. Військовослужбовець, який став свідком виникнення аварії, повинен негайно повідомити про це безпосереднього командира (начальника), керівника робіт або іншу посадову особу військової частини, які зобов'язані повідомити командування військової частини.

5.4. Командир військової частини, а за його відсутності черговий по військовій частині зобов'язаний ввести в дію план локалізації, ліквідації аварійних ситуацій та аварій, розроблений відповідно до порядку (додаток 16 до Інструкції), і вжити заходів щодо рятування потерпілих і надання їм медичної допомоги, запобігання подальшому поширенню аварії, установлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей. Якщо відновлювальні роботи необхідні, то обладнання чи споруди, що підлягають відновлюванню, повинні бути сфотографовані до початку розслідування аварії, а всі речові докази, що характеризують аварію, - збережені, експлуатаційна документація - вилучена та опечатана особисто командиром військової частини.

5.5. Про аварію першої чи другої категорії командир військової частини зобов'язаний негайно повідомити:

прямого командира (начальника) у порядку, встановленому наказами Міністра оборони України, про подання позачергових донесень;

прокуратуру за місцем виникнення аварії;

начальника відповідного військового органу нагляду чи контролю (за охороною праці, пожежного, санітарно-епідеміологічного тощо).

Про аварію третьої категорії командир військової частини зобов'язаний негайно повідомити командира (начальника) відповідного військового органу нагляду чи контролю.

5.6. Розслідування аварій проводиться комісіями, що утворюються:

у разі аварії першої категорії - наказом Міністра оборони України;

у разі аварії другої категорії - наказами заступників Міністра оборони України, командувачів видів Збройних Сил України, керівників структурних підрозділів центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України;

у разі аварії третьої категорії - наказами командувачів корпусів, командирів військових частин з обов'язковою участю в роботі комісії з розслідування аварії представника військового органу нагляду.

Головою комісії з розслідування аварії першої, другої, третьої категорії призначається представник органу військового управління (Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, штабів виду Збройних Сил України, оперативного командування, корпусу тощо).

Якщо розслідування аварії призначене наказом Міністра оборони України, наказами заступників Міністра оборони України, командувачами видів Збройних Сил України або керівниками структурних підрозділів центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, то до складу комісії повинен бути включений представник органів державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України відповідно до Положення про органи державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 31 грудня 1996 року N 402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 березня 1997 року за N 85/1889.

У ході розслідування комісія визначає характер аварії, з'ясовує обставини, що стали її причиною, установлює факти порушення вимог законів України та інших нормативно-правових актів, правил експлуатації устаткування, визначає якість окремих вузлів, конструкцій, їх відповідність вимогам технічних умов, якість виконання будівельно-монтажних робіт, технічні та організаційні причини аварії, установлює осіб, діяльність або бездіяльність яких призвела до аварії, намічає заходи щодо ліквідації її наслідків та запобігання подібним аваріям.

5.7. Комісія з розслідування зобов'язана протягом 10 діб розслідувати аварію і скласти акт спеціального розслідування (додаток 8 до Інструкції). Залежно від характеру аварії у разі потреби зазначений строк може бути продовжений командиром (керівником), який призначив комісію, з метою проведення додаткових досліджень або експертизи До акта спеціального розслідування (додаток 8 до Інструкції) у необхідних випадках повинні бути додані ескізи (додаток 10 до Інструкції), пояснення осіб, які причетні до даної аварії, дані лабораторних досліджень та інші матеріали, що характеризують обставини аварії та її причини, а також висновки фахівців та експертів, залучених до розслідування аварії.

Шкода, заподіяна аварією, визначається з урахуванням втрат, зазначених у відомостях про втрати, викликані аварією (додаток 16 до Інструкції).

У тих випадках, коли представник органу державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України, який бере участь у розслідуванні аварії, не згоден з висновками комісії, йому чи його начальнику надається право дати висновок про аварію, що вручається командиру військової частини, де сталася аварія, та направляється командиру (начальнику), який призначив розслідування. Висновки повинні містити мотивоване обгрунтування незгоди з висновками розслідування аварії та рекомендації щодо заходів усунення причин аварії.