Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України

6. Комісія з розслідування нещасного випадку за необхідності може провести повторний огляд місця нещасного випадку та повторне опитування свідків нещасного випадку і причетних до нього осіб.

7. У разі якщо у складеному на місці нещасного випадку первинному рапорті та наданих разом з ним документах не міститься достатньої інформації щодо характеристики місця нещасного випадку (відсутні опис, ескіз, схема тощо), а повторний його огляд здійснити неможливо внаслідок певних обставин (знищення місця нещасного випадку внаслідок обстрілу, знаходження місця нещасного випадку на території противника, знаходження місця нещасного випадку в зоні постійних обстрілів або на мінних полях тощо), комісія з розслідування проводить огляд місця нещасного випадку на відстані за допомогою оптичних приладів та за можливості здійснює його фото- або відеофіксацію (в тому числі за допомогою безпілотних літальних апаратів), складає карту-схему місця нещасного випадку із зазначенням його стислої характеристики і координат (довготи і широти), додає карту-схему до матеріалів розслідування та зазначає про це в акті за формою НВ-2.

8. Посадова особа, яка призначила розслідування нещасного випадку, за наявності непередбачуваних обставин з урахуванням реальної бойової обстановки має право за клопотанням голови комісії з розслідування нещасного випадку подовжити строк проведення розслідування понад встановлений до 20 діб, а при настанні випадків, зазначених у пункті 1 глави III цієї Інструкції, - до 45 діб або на строк, необхідний для проведення судово-медичної експертизи та отримання її висновку, із зазначенням у наказі обґрунтованих причин подовження розслідування.

1. Усі вперше виявлені хронічні професійні захворювання та отруєння (далі - профзахворювання) військовослужбовців підлягають розслідуванню. Діагноз професійного захворювання встановлюється згідно з Переліком професійних захворювань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2000 року № 1662.

2. До профзахворювання належить захворювання, що виникло внаслідок виконання військовослужбовцем обов’язків військової служби та зумовлене виключно або переважно впливом шкідливих факторів середовища, де виконувались ці обов’язки, та (або) шкідливим фактором процесу їх виконання.

До хронічного профзахворювання належить також захворювання, що виникло після багаторазового та (або) тривалого впливу на військовослужбовця шкідливих факторів процесу виконання обов’язків військової служби.

Хронічне професійне захворювання не завжди супроводжується втратою працездатності.

3. Причинний зв’язок профзахворювання з проходженням служби військовослужбовцями Збройних Сил України визначається штатними військово-лікарськими комісіями (далі - ВЛК) у порядку, визначеному Положенням про військово-лікарську експертизу, на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов служби, що складаються лікарем з гігієни праці регіонального санітарно-епідеміологічного підрозділу служби превентивної медицини Міністерства оборони України за участю командування військової частини, та затверджуються головним санітарним лікарем регіону.

За необхідності до складання санітарно-гігієнічної характеристики можуть залучатись лікарі інших напрямів регіональних санітарно-епідеміологічних підрозділів служби превентивної медицини Міністерства оборони України.

Санітарно-гігієнічна характеристика видається на запит начальника військово-лікувального закладу або начальника штатної ВЛК, який подається протягом трьох робочих днів після встановлення підозри на хронічне професійне захворювання (отруєння) начальнику регіонального санітарно-епідеміологічного підрозділу служби превентивної медицини Міністерства оборони України за місцезнаходженням військового підрозділу.

4. Обстеження та медичний огляд військовослужбовців у разі підозри на профзахворювання проводяться ВЛК військових лікувальних закладів Міністерства оборони України, перелік яких зазначений у додатку 12 до цієї Інструкції.

У спірних випадках для встановлення остаточного діагнозу і причинного зв’язку профзахворювання з впливом умов служби Центральна ВЛК вирішує питання подальшого обстеження та медичного огляду військовослужбовців згідно з законодавством України.

5. На кожного хворого на профзахворювання начальником лікувального відділення військового лікувального закладу складається повідомлення про профзахворювання (отруєння) за формою ПЗВ-2 (далі - повідомлення за формою ПЗВ-2) (додаткок 13). Протягом трьох діб після встановлення остаточного діагнозу профзахворювання повідомлення за формою ПЗВ-2 надсилається до військової частини, до регіонального санітарно-епідеміологічного підрозділу служби превентивної медицини Міністерства оборони України та до військового лікувального закладу, який обслуговує цю частину.

6. Командир військової частини, отримавши повідомлення за формою ПЗВ-2, призначає розслідування причин кожного випадку профзахворювання, яке проводиться протягом десяти діб.

Розслідування профзахворювання проводиться комісією з розслідування причин профзахворювання у складі голови комісії - представника регіонального санітарно-епідеміологічного підрозділу служби превентивної медицини Міністерства оборони України та її членів - представників командування військової частини, відповідних служб військової частини (за потреби), військово-медичної служби.

У розслідуванні профзахворювань інфекційної та паразитарної етіології обов’язково повинні брати участь фахівці з епідеміології та паразитології регіонального санітарно-епідеміологічного підрозділу служби превентивної медицини Міністерства оборони України.

Розслідування двох та більше випадків профзахворювань одночасно у одного військовослужбовця проводиться з урахуванням послідовності цих профзахворювань після отримання повідомлення за формою ПЗВ-2.

У цьому випадку в акті розслідування причин хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою ПЗВ-3, зазначеною у додатку 14 до цієї Інструкції (далі - акт за формою ПЗВ-3), також зазначається виявлене раніше у цього військовослужбовця профзахворювання (діагноз) із зазначенням року виявлення.

7. Командир військової частини зобов’язаний подати до комісії з розслідування причин профзахворювання дані лабораторних досліджень шкідливих факторів умов служби із зазначенням показників інструментальних вимірювань, необхідну документацію (технологічні регламенти, вимоги і нормативи з безпеки умов служби), надати комісії з розслідування причин профзахворювання приміщення, транспорт і засоби зв’язку, організувати друкування, розмноження і оформлення в необхідній кількості примірників матеріалів розслідування.

8. Комісія з розслідування зобов’язана:

скласти програму розслідування причин профзахворювання;

скласти акт за формою ПЗВ-3, у якому визначити заходи щодо запобігання впливу шкідливих факторів, що сприяли розвитку профзахворювання, та заходи з нормалізації умов служби, а також визначити осіб, які порушили вимоги нормативно-правових актів (правил, санітарних норм тощо), що призвело до професійного захворювання або сприяло його виникненню та розвитку.

9. Комісія з розслідування причин профзахворювання проводить оцінку відповідності умов служби хворого військовослужбовця вимогам санітарних норм за матеріалами раніше проведених обстежень і досліджень робочих (службових) місць, вивчає приписи регіональних санітарно-епідеміологічних підрозділів служби превентивної медицини Міністерства оборони України, отримує письмові пояснення командирів і військовослужбовців з питань, що пов’язані з розслідуванням причин виникнення профзахворювання.

Акт за формою ПЗВ-3 складається комісією з розслідування причин профзахворювання та надається на затвердження командиру військової частини протягом трьох діб після закінчення розслідування.

Командир військової частини у строк до п’яти діб після отримання акта за формою ПЗВ-3 затверджує всі його примірники та надсилає (надає) зазначеним нижче посадовим особам:

командиру (начальнику) за підпорядкованістю військової частини;

начальнику регіонального санітарно-епідеміологічного підрозділу служби превентивної медицини Міністерства оборони України (для аналізу і контролю за виконанням попереджувальних заходів);

начальнику медичної служби військової частини;

командиру підрозділу (батальйону, дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де проходить службу військовослужбовець, який отримав профзахворювання;

командиру підрозділу (служби, роти, батареї, ланки тощо), де проходить службу військовослужбовець, який отримав профзахворювання, для вручення хворому або особі, яка представляє його інтереси;

начальнику військового лікувального закладу, який обслуговує цю військову частину;

командиру військової частини, у штаті якої перебуває військовослужбовець, який отримав профзахворювання, якщо військовослужбовець був тимчасово відряджений з цієї військової частини.

За результатами розслідування командир військової частини проводить на нараді розгляд та аналіз виникнення причин і обставин, що спричинили профзахворювання.

10. Командир військової частини зобов’язаний у п’ятиденний строк після затвердження акта за формою ПЗВ-3 видати наказ про заходи щодо запобігання профзахворюванням, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів, внаслідок яких виникло профзахворювання.

Про виконання заходів щодо запобігання профзахворюванням, запропонованих комісією з розслідування, командир військової частини у термін, зазначений в акті за формою ПЗВ-3, письмово інформує регіональний санітарно-епідеміологічний підрозділ служби превентивної медицини Міністерства оборони України.

У випадку втрати військовослужбовцем працездатності внаслідок хронічного профзахворювання командир військової частини направляє хворого військовослужбовця для проходження ВЛК щодо розгляду питання про його придатність до подальшого проходження військової служби.

11. Контроль за правильним та своєчасним розслідуванням причин виникнення профзахворювань, оформленням документації, а також за виконанням заходів щодо усунення причин, що призвели до виникнення профзахворювання, здійснюють регіональні санітарно-епідеміологічні підрозділи служби превентивної медицини Міністерства оборони України.

12. Розслідування причин випадків профзахворювань військовослужбовців, які направлені для виконання обов’язків військової служби за межі військової частини, проводиться комісією з розслідування причин профзахворювання під головуванням представника регіонального санітарно-епідеміологічного підрозділу служби превентивної медицини Міністерства оборони України, що здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд (контроль) у військовій частині, де виявлено випадки профзахворювання.

13. У разі отримання профзахворювання військовослужбовцем, який був відряджений до іншої військової частини, командир військової частини, де виявлено захворювання, повинен протягом трьох діб повідомити про це командира військової частини, військовослужбовцем якої є хворий. У роботі комісії з розслідування такого випадку обов’язково повинен брати участь представник військової частини, військовослужбовцем якої є хворий.

14. Реєстрація та облік профзахворювань військовослужбовців, які направлені для виконання обов’язків військової служби за межі військової частини, здійснюються військовою частиною за місцем основної служби хворого та регіональним санітарно-епідеміологічним підрозділом служби превентивної медицини Міністерства оборони України, що здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд (контроль) у цій військовій частині.

15. Причинний зв’язок профзахворювань з умовами військової служби звільнених із військової служби військовослужбовців, які раніше пройшли медичний огляд у ВЛК розформованих військових частин, визначають штатні ВЛК, у межах території відповідальності яких проживають звільнені з військової служби військовослужбовці. У разі підтвердження причинного зв’язку профзахворювання звільнених з військової служби військовослужбовців з умовами військової служби розслідування профзахворювання проводиться згідно з пунктами 5-11 цього розділу.

16. Підтверджені випадки профзахворювань у військовослужбовців, які змінили місце служби, розслідуються згідно з пунктами 5-11 цього розділу. Облік та реєстрація профзахворювань звільнених з військової служби військовослужбовців та військовослужбовців, які змінили місце служби, проводяться у тій військовій частині, де виникло профзахворювання та було створено умови для його розвитку, і в регіональному санітарно-епідеміологічному підрозділі служби превентивної медицини Міністерства оборони України, що здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд (контроль) у цій військовій частині.

17. Реєстрація та облік профзахворювань здійснюються у журналі обліку професійних захворювань (отруєнь), форма якого визначена у додатку 15 до цієї Інструкції, у регіональних санітарно-епідеміологічних підрозділах служби превентивної медицини Міністерства оборони України та у військових лікувальних закладах на підставі повідомлення за формою ПЗВ-2 та акта за формою ПЗВ-3. До журналу обліку професійних захворювань (отруєнь) також вноситься ступінь втрати працездатності кожного військовослужбовця, у якого виявлено профзахворювання.

Якщо у військовослужбовця виявлено декілька профзахворювань, їх реєструють в журналі обліку професійних захворювань (отруєнь) один раз із зазначенням усіх діагнозів.

Регіональні санітарно-епідеміологічні підрозділи служби превентивної медицини Міністерства оборони України на підставі актів за формою ПЗВ-3 складають картки за формою ПЗВ-1. Картки за формою ПЗВ-1 або їх записи на електронних чи магнітних носіях зберігаються в регіональних санітарно-епідеміологічних підрозділах служби превентивної медицини Міністерства оборони України протягом 45 років.

18. Порядок збору та передачі інформації для автоматизованої системи обліку і аналізу профзахворювань серед військовослужбовців визначається Центральним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства оборони України.

19. Картки за формою ПЗВ-1 або електронні чи магнітні носії з даними цих карток щороку до 01 лютого і до 01 серпня надсилаються до Центрального санітарно-епідеміологічного управління Міністерства оборони України.

1. Аварії розподіляються на:

аварії першої категорії;

аварії другої категорії;

аварії, що не мають категорії.

2. Аварією першої категорії є аварія, внаслідок якої:

загинуло п’ять чи більше або травмовано десять чи більше військовослужбовців;

стався викид отруйних, радіоактивних, небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони військової частини;

збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більше ніж у 10 разів;

зруйновано будівлі, споруди або основні конструкції потенційно-небезпечного об’єкта (далі - об’єкт), що створило загрозу для життя і здоров’я значної кількості особового складу військової частини чи населення.

3. Аварією другої категорії є аварія, внаслідок якої:

загинуло від двох до чотирьох включно або травмовано від чотирьох до дев’яти включно військовослужбовців;

зруйновано будівлі, споруди або основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я особового складу військової частини.

4. До аварій, що не мають категорії, належать аварії, що не призвели до наслідків, зазначених у пунктах 2, 3 цього розділу.

Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки об’єктів (менше однієї доби) у результаті спрацювання автоматичних захисних блокувань та інші локальні порушення в їх роботі, внаслідок яких не сталося нещасних випадків та руйнування або пошкодження будівель, обладнання, машин і механізмів, та які за характером і наслідками не належать до аварій першої або другої категорії, є виробничими неполадками і розслідуванню у порядку, передбаченому цією Інструкцією, не підлягають.

5. Військовослужбовець (або інша особа), який(яка) став(ла) свідком виникнення аварії, повинен (повинна) негайно повідомити про це безпосереднього командира (начальника), керівника робіт або іншу посадову особу військової частини, які в свою чергу зобов’язані повідомити командування військової частини.

6. Командир військової частини, за його відсутності - черговий по військовій частині зобов’язані вжити заходів щодо рятування потерпілих і надання їм медичної допомоги, запобігання подальшому поширенню аварії, установлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей. Якщо необхідні відновлювальні роботи, обладнання, озброєння, військова техніка або споруди, що підлягають відновленню, повинні бути сфотографовані до початку розслідування аварії, а всі речові докази, що характеризують аварію, збережені, експлуатаційна документація має бути вилучена та опечатана особисто командиром військової частини.

7. Про аварію першої чи другої категорії та аварію, що не має категорії, командир військової частини зобов’язаний негайно повідомити:

безпосереднього командира (начальника);

військову прокуратуру за місцем виникнення аварії;

Службу правопорядку;

відповідний військовий орган, що здійснює державний нагляд або контроль у сфері, з якою пов’язана аварія (за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежний, безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічний тощо).

8. Розслідування аварії, під час якої сталися нещасні випадки з військовослужбовцями, проводиться з урахуванням вимог розділів I-III цієї Інструкції.

9. Розслідування аварій проводиться комісіями, що утворюються:

у разі аварії першої категорії (якщо Кабінетом Міністрів України не прийнято спеціального рішення щодо її розслідування) - наказами Міністерства оборони України або Генерального штабу Збройних Сил України залежно від підпорядкованості військової частини, де сталася аварія;

у разі аварії другої категорії - наказами Міністерства оборони України, державного секретаря Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, командувачів видів Збройних Сил України залежно від підпорядкованості військової частини, де сталася аварія;

у разі аварії, внаслідок якої сталися випадки, зазначені у пункті 1 розділу III цієї Інструкції, - наказом вищого командира, якому безпосередньо підпорядкований командир військової частини, де сталася аварія;

у разі аварії без нещасних випадків або аварії, внаслідок якої сталися нещасні випадки, не зазначені у пункті 1 розділу III цієї Інструкції, - наказом командира військової частини, де сталася аварія.

10. До складу комісії з розслідування аварії (далі - комісія) включаються необхідні фахівці та представники військових органів управління, що здійснюють державний нагляд або контроль у сфері, з якою пов’язана аварія.

11. Якщо аварія сталася з вантажопідіймальним краном або машиною, підйомником, паровим або водогрійним котлом, посудиною, що працює під тиском, ліфтом, які згідно з нормативно-правовими актами підлягають реєстраційному обліку в органі державного технічного нагляду Збройних Сил України, до складу комісії незалежно від ступеня важкості наслідків та заподіяної аварією шкоди включається представник цього органу.

У разі аварії із зазначеними вище об’єктами, що не підлягають реєстраційному обліку, але внаслідок якої стався нещасний випадок, зазначений у пункті 1 розділу III цієї Інструкції, до складу комісії також включається представник органу державного технічного нагляду Збройних Сил України.

Перелік аварій з об’єктами державного технічного нагляду, що підлягають розслідуванню, зазначений у додатку 16 до цієї Інструкції.

12. У ході розслідування комісія визначає характер та масштаб аварії, встановлює її обставини та причини, факти порушення вимог законів України та інших нормативно-правових актів, правил експлуатації устаткування, визначає якість окремих вузлів, конструкцій, їх відповідність вимогам технічних умов, якість виконання будівельно-монтажних робіт, технічні та організаційні причини аварії, встановлює осіб, діяльність або бездіяльність яких призвела до аварії, визначає заходи щодо ліквідації її наслідків та запобігання подібним аваріям.

13. Комісія зобов’язана протягом 15 діб розслідувати аварію, скласти акт за формою НВ-2 та надати його на затвердження посадовій особі, яка призначила розслідування. Залежно від характеру аварії за необхідності проведення додаткових досліджень або експертиз встановлений строк розслідування може бути подовжений понад встановлений цим пунктом посадовою особою, яка призначила розслідування, але не більше ніж на 30 діб. У разі аварії, внаслідок якої сталися випадки, зазначені у пункті 1 розділу III цієї Інструкції, розслідування проводиться у строки, визначені пунктом 4 розділу III та пунктом 8 розділу V цієї Інструкції. До акта за формою НВ-2 повинні бути додані: ескіз місця події, пояснення осіб, причетних до аварії, дані лабораторних досліджень та інші матеріали, що характеризують обставини аварії та її причини, а також висновки фахівців та експертів, залучених до розслідування аварії.

Члени комісії мають право:

одержувати письмові пояснення від осіб, причетних до аварії;

запрошувати для участі у розслідуванні фахівців з інших організацій (науково-дослідних, монтажних, ремонтних, налагоджувальних тощо);

визначати необхідність проведення та обсяг технічних розрахунків, лабораторних досліджень, іспитів та інших робіт, необхідних для об’єктивного проведення розслідування;

використовувати в інтересах розслідування надані командиром військової частини, де стався нещасний випадок, транспортні засоби та засоби зв’язку.

Шкода, заподіяна аварією, визначається з урахуванням втрат, зазначених у відомостях про зумовлені аварією втрати (додаток 17).

Перед наданням акта за формою НВ-2 на затвердження посадовій особі, яка призначила розслідування, він підписується головою та членами комісії. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід’ємну частину.

14. За результатами розслідування аварії видається наказ посадової особи, яка призначила розслідування, де відповідно до висновків комісії зазначаються заходи щодо запобігання подібним аваріям і притягаються до відповідальності особи, які порушили вимоги законодавства, військових статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

15. Матеріали розслідування аварії разом з копіями наказів не пізніше п’яти діб після закінчення розслідування надсилаються (надаються) командиру військової частини, де сталася аварія, до органів військового управління, представники яких брали участь у розслідуванні, та за необхідності - до Служби правопорядку і до військової прокуратури за місцем виникнення аварії.

Матеріали розслідування аварії зберігаються у військовій частині не менше ніж 10 років, а у випадку аварії першої або другої категорії чи аварії, внаслідок якої стався нещасний випадок або внаслідок якої державі нанесені значні матеріальні збитки, - протягом 45 років.

16. Якщо аварія сталася через проектні недоробки або конструктивні недоліки устаткування, що виявлені у ході розслідування, до участі в роботі комісії залучаються представники підприємств та організацій, які розробляли та виготовляли це устаткування. У цьому разі командир військової частини зобов’язаний надіслати проектній організації, заводу-виробнику устаткування обґрунтовані рекламації, а їх копії - до органів, до сфери управління яких належить підприємство, проектна організація або завод-виробник.

Копії рекламацій також надсилаються до органу, що видав дозвіл на виготовлення устаткування або проводив сертифікацію цього устаткування.

17. Облік аварій здійснюють військові частини, у яких вони сталися, і відповідні військові органи управління, що здійснюють державний нагляд або контроль у сфері, з якою пов’язана аварія, з реєстрацією їх у журналі реєстрації аварій, зразок якого наведений у додатку 18 до цієї Інструкції.

Строк зберігання журналу реєстрації аварій "Постійно".

1. Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військовий клінічний госпіталь" (місто Київ).

2. Військово-медичний клінічний центр Західного регіону Збройних Сил України (місто Львів).

3. Військово-медичний клінічний центр Північного регіону Збройних Сил України (місто Харків).

4. Військово-медичний клінічний центр Південного регіону Збройних Сил України (місто Одеса).

5. Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону Збройних Сил України (місто Вінниця).

1. Аварії з вантажопідіймальними кранами та машинами, підйомниками:

руйнування або злам (вигин) металоконструкцій (мосту, порталу, рами, платформи, башти, стріли тощо), що викликало необхідність у проведенні капітального ремонту металоконструкцій або заміни їх окремих секцій, а також падіння вантажопідіймального крану (машини), що викликало зазначені пошкодження.

2. Аварії з ліфтами:

падіння кабіни ліфта чи його противаги або окремих частин противаги.

3. Аварії з паровими та водогрійними котлами, посудинами, що працюють під тиском:

розривання кришок та засувок у лазів та люків, утворення опуклостей, тріщин на стінках барабанів, топічних камер, жарових труб, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, що викликали зупинку об’єктів на ремонт;

відривання днищ колекторів, розривання кип’ятильних, екранних труб та барабанів, вибухи в топках котлів, вибухи балонів високого тиску.