Про затвердження Настанови по медико-санітарному забезпеченню осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань МВС України

1. Затвердити Настанову про медико-санітарне забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань МВС України (додається).

2. З введенням в дію цього наказу не застосовується наказ МВС колишнього СРСР від 17 листопада 1989 року N 285 "Об утверждении Руководства по медицинскому обеспечению лиц, содержащихся в следственных изоляторах и исправительно-трудовых учреждениях МВД СССР".

3. Контроль за виконанням наказу покласти на Головне управління виконання покарань (Штанька І.В.) та управління охорони здоров'я Головного управління тилового і матеріально-технічного забезпечення (Петраша О.В.) МВС України.

Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я головною метою медичної служби слідчих ізоляторів (СІЗО) і установ виконання покарань (УВП)* є збереження та відновлення здоров'я осіб, які перебувають в установах МВС України.

Виходячи з цього, основними завданнями медичної служби є:

1. Організація санітарно-епідемічного благополуччя території установ та санітарно-протиепідемічного забезпечення осіб, які там перебувають.

2. Здійснення медичного контролю за станом здоров'я підслідних та засуджених шляхом проведення систематичних медичних оглядів і обстежень. Виявлення осіб, які потребують лікування та динамічного медичного нагляду, проведення для них лікувально-оздоровчих заходів, спрямованих на підтримання їх працездатності і збереження здоров'я.

3. Організація та надання медичної допомоги особам, які перебувають в установах.

4. Пропаганда медичних та гігієнічних знань серед підслідних і засуджених. Формування в них навичок здорового способу життя.

5. Систематичний аналіз стану захворюваності і втрати працездатності осіб, які перебувають в установах МВС України, з метою розробки та проведення лікувально-профілактичних заходів.

1.1. Санітарний контроль в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань МВС України - це система постійного нагляду за дотриманням вимог санітарних норм і правил, проведенням комплексу заходів, спрямованих на оздоровлення умов праці та побуту підслідних та засуджених, запобігання і зниження серед них захворювань, ліквідацію та запобігання забрудненню навколишнього природного середовища (водойм, грунту і атмосферного повітря) шкідливими для здоров'я викидами та господарсько-побутовими відходами.

1.2. Медичні частини установ здійснюють санітарний контроль за виконанням вимог санітарного законодавства та пропозицій і розпоряджень санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС):

- щодо дотримання в установах санітарно-гігієнічних норм та правил розташування, харчування, водопостачання, банно-прального забезпечення, умов праці підслідних та засуджених;

- щодо проведення заходів, спрямованих на поліпшення санітарно-гігієнічного утримання та санітарно-технічного стану всіх об'єктів установи;

- щодо санітарного стану та утримання житлових, службових і виробничих приміщень, комунально-побутових, харчових об'єктів, джерел водопостачання, очищення території.

1.3. Начальники медичних частин подають інформацію

1.3.1. До Центральної СЕС (ЦСЕС) МВС України:

а) Про кожний випадок захворювання особливо небезпечною інфекцією (холерою, чумою, геморагічними лихоманками), сказом, висипним тифом, а також дифтерією.

б) Про виникнення в установі (у межах одного інкубаційного періоду) п'яти і більше випадків харчових чи професійних отруєнь, захворювань черевним тифом, паратифами, сальмонельозом, гострими кишковими інфекціями (у т.ч. дизентерією), вірусним гепатитом А, лептоспірозом, менінгококовою інфекцією.

в) Щомісячно (до 10 числа поточного місяця) оперативні дані про вперше офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД в установі.

г) Щоквартально (до 10 числа першого місяця наступного кварталу) - про загальну кількість ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД в установі.

1.3.2. До СЕС ГУМВС, УМВС України в Криму, областях:

а) Про кожний випадок інфекційного захворювання, харчового чи професійного отруєння.

б) Щоквартально (до 10 числа першого місяця наступного кварталу) про загальну кількість ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД в установі.

2.1. Санітарно-гігієнічні вимоги по утриманню територій, на яких розташовані установи

2.1.1. Очищення території установ полягає у здійсненні за планом санітарно-технічних та господарських заходів по збиранню, зберіганню, видаленню і знешкодженню відходів.

Існують дві основні системи очищення: вивозна, коли всі відходи вивозяться спеціальним транспортом в місця їх знешкодження та утилізації і сплавна або каналізаційна.

2.1.2. Відповідальність за експлуатацію, своєчасний ремонт та облік каналізаційних споруд, систем в установах покладається на начальника відділу (групи) інтендантського і господарчого забезпечення.

2.1.3. Санітарний нагляд за очищенням території і установи, обладнанням та експлуатацією каналізаційних мереж і споруд організує і здійснює медична частина установи, згідно з чинним законодавством у формі попереджувального та поточного санітарного нагляду.

2.1.4. При вирішенні питань попереджувального санітарного нагляду медична частина керується методичними вказівками ЦСЕС МВС, СЕС УВС, отримує від них та від територіальних СЕС органів охорони здоров'я консультативну та практичну допомогу при виборі земельних ділянок під будівництво каналізаційних мереж і споруд, місць знешкодження, утилізації відходів, а також при прийманні їх до експлуатації, при проведенні заходів по запобіганню і ліквідації забруднень поверхневих та підземних вод і грунту шкідливими промисловими і іншими викидами та господарчопобутовими відходами. Санітарно-захисні відстані від житлових будівель, їдалень та інших громадських будівель до комунальних, санітарно-технічних і інших об'єктів повинні мати розміри не менші за ті, що встановлені чинним законодавством.

2.1.5. Поточний санітарний нагляд за очищенням території установи - це постійний контроль за регулярним вивезенням відходів та санітарним станом території, за дотриманням санітарних норм і правил при експлуатації каналізаційних мереж і споруд, устаткуванням санітарних норм і правил при експлуатації каналізаційних відходів.

При обслуговуванні та експлуатації каналізаційних мереж і споруд силами й засобами самої установи медична частина здійснює поточний санітарний нагляд за всіма мережами і спорудами каналізації, в тому числі й за спорудженнями для очищення стічних вод.

2.1.6. Начальник медичної частини установи повинен мати відомості про стан каналізаційних мереж і споруд, про ефективність очищення стічних вод, систему збирання, вилучення та знешкодження твердих побутових відходів, виявляти недоліки й разом з відповідними службовими особами визначати термін їх усунення.

2.1.7. Начальник медичної частини установи повинен регулярно доповідати начальнику установи про санітарний стан території та заходи для його поліпшення, а в разі виникнення загрози забруднення джерела водопостачання або інших порушень санітарних правил утримання території - негайно.

2.2. Санітарно-гігієнічні вимоги до організації водопостачання

2.2.1. Установи забезпечуються водою з водопроводів територіального комунального господарства, підприємств та організацій інших відомств, з водопроводів, що належать до підрозділів органів внутрішніх справ.

2.2.2. Забезпечення установ господарчо-питною водою здійснюється силами та засобами відділів (груп) інтендантського і господарського забезпечення, які добувають та обробляють воду, відповідають за санітарний стан водопровідних споруд та дотримання режиму у зонах санітарної охорони, організують і здійснюють виробничий контроль за якістю води для централізованого водопостачання.

2.2.3. Санітарний нагляд за обладнанням і експлуатацією систем водопостачання організовує і здійснює медична служба установи згідно з вимогами чинного законодавства.

2.2.4. На водомережах підрозділів органів внутрішніх справ медична служба здійснює санітарний нагляд за всіма спорудами. На водомережах місцевих органів комунального господарства, а також підприємств інших відомств - лише за спорудами і мережами, розташованими та території установи.

2.2.5. Медичні частини установ здійснюють попереджувальний та поточний санітарний нагляд за водопостачанням під керівництвом ЦСЕС МВС, СЕС УВС. В разі потреби вони отримують консультативну і практичну допомогу від територіальних СЕС органів охорони здоров'я.

2.2.6. Обов'язки працівників медичної частини:

- участь у виборі джерела водопостачання та визначенні зон санітарної охорони;

- контроль за якістю води та санітарним станом об'єктів водопостачання.

Начальник медичної частини повинен забезпечити своєчасність і повноту попередніх та періодичних медичних обстежень осіб, які працюють на об'єктах водопостачання, згідно з Інструкцією по проведенню обов'язкових попередніх та періодичних медичних обстежень при направленні на роботу та працюючих на об'єктах харчування, водопостачання, в медчастинах, лікарнях, будинках дитини (додаток 1).

2.2.7. При вирішенні питання про придатність джерела, відведеного для централізованого господарчо-питного водопостачання, належить керуватись чинним законодавством, що визначає показники якості води до її обробки, при дотриманні яких джерело може бути використане для господарчо-питного водопостачання.

Якість води, що подається споживачам, також повинна відповідати вимогам чинного законодавства.

2.2.8. Санітарний нагляд за системою водопостачання з підземних вододжерел починається з вибору джерела, оцінки кількості та якості води, схеми її обробки, зон санітарної охорони (ЗСО). Останні створюються на всіх водомережах. Головною метою ЗСО є охорона від забруднення джерел водопостачання, а також водопровідних споруд та навколишньої території.

2.2.9. Зони санітарної охорони мають три пояси: перший пояс суворого режиму охоплює територію, на якій розташований водозабір та майданчики розташування всіх водопровідних споруд; другий та третій пояси охоплюють територію, призначену для охорони від забруднення джерел водопостачання Санітарна охорона водомереж забезпечується санітарно-захисною смугою.

Зони санітарної охорони створюються згідно з чинним законодавством.

Питання про можливість створення ЗСО вирішується в період вибору джерела господарчо-питного водопостачання згідно з чинним законодавством.

2.2.10. Кордон першого поясу зони санітарної охорони для підземних джерел визначається на відстані не менш як 30 м від водозабору при використанні захищених підземних вод або на відстані не менш як 50 м при використанні недостатньо захищених підземних вод. Для окремих підземних водозаборів, розташованих на території об'єктів, що виключають можливість забруднення грунту, відстань від них до огорожі дозволяється зменшувати відповідно до 15 і 25 метрів.

При здійсненні поточного санітарного нагляду за водопостачанням з підземних джерел контролюється виконання заходів щодо захисту водозаборних споруд, водопроводів та водоносного горизонту від забруднень. З цією метою територію першого поясу ЗСО слід визначати з урахуванням відведення поверхневих стоків за її межі, озеленити, огородити й забезпечити постійною вартою. На ній забороняється здійснювати всі види будівництва, що не мають безпосереднього відношення до експлуатації водопровідних споруд. Особливу увагу слід звертати на суворе виконання санітарно-гігієнічних вимог до обладнання свердловин (оголовок, устя, затрубні простори тощо).

2.2.11. Під час обстеження підземних джерел звертають увагу на водоохоронні заходи не тільки в першій, але й у другій та третій зонах санітарної охорони. Для цього необхідно вимагати виявлення, тампонування чи відбудовування всіх старих неробочих чи дефектних свердловин, що неправильно експлуатуються і створюють загрозу забруднення водоносного горизонту.

2.2.12. Буріння нових свердловин та будь-яке нове будівництво на території зони санітарної охорони без погодження з санітарно-епідеміологічною службою не дозволяється. Тут також забороняється розташовувати склади пально-мастильних матеріалів, отрутохімікатів і мінеральних добрив, нагромаджувачі промислових стоків та інші об'єкти, що створюють загрозу хімічного забруднення підземних вод.

2.2.13. Кордони першого поясу зони санітарної охорони річок чи водопровідного каналу повинні визначатися в залежності від місцевих санітарно-топографічних та гідрологічних умов, але в усіх випадках вони повинні бути такі: вгору за течією - не менш як 200 м від водозабору; вниз за течією не менш як 100 м від водозабору; по суміжному до водозабору березі - не менш як 100 м від лінії урізу води при найвищому її рівні; у напрямку від суміжного до водозабору берега в бік водоймища при ширині річки або каналу менш як 100 м - вся акваторія та протилежний берег шириною 50 м від лінії урізу води при найвищому її рівні, при ширині річки або каналу більше 100 м-смуга акваторії шириною не менш як 100 м.

2.2.14. Кордони першого поясу зони санітарної охорони водоймища або озера, використаного як джерело водопостачання, в залежності від санітарно-топографічних, гідрологічних та метеорологічних умов повинні визначатися:

- по акваторії на всіх напрямках не менш як 100 м від водозабору;

- по суміжному до водозабору березі - не менш як 100 м від лінії урізу води при найвищому рівні.

На водозаборах ковшового типу кордони першого поясу охоплюють всю акваторію ковша.

2.2.15. Якість води, що подається споживачам, повинна відповідати вимогам чинного законодавства. Лабораторний контроль якості питної води проводиться СЕС УВС, чи за узгодженням територіальними СЕС органів охорони здоров'я.

2.2.16. Якщо виникає необхідність в доставці питної води з інших джерел водопостачання, для цих потреб виділяються спеціальні машини та постійний персонал. Використання цього транспорту для інших потреб забороняється. Тара для зберігання й перевезення води повинна бути непошкодженою, чистою та продезінфікованою. Перед дезінфекцією її ретельно миють та заливають водою, у воду додають хлорне вапно у розчині із розрахунку 300 г на 1 куб.м води, переміщують і відстоюють протягом години. Після цього тару спорожнюють та прополіскують чистою водою до зникнення гострого запаху хлору.

2.2.17. У разі використання води з резервних місткостей перед вживанням вона підлягає знезараженню.

2.2.18. Найбільш поширений метод знезараження води - хлорування.

Воду хлорують нормальними дозами з попередньою амонізацією (преамонізацією) та підвищеними дозами (перехлорування).

З метою знезараження води нормальними дозами хлору попередньо шляхом дослідного хлорування визначається потреба води у хлорі. Після визначення хлорпотреби розраховується доза хлору на нею кількість води. Правильність проведеного хлорування визначається за допомогою залишкового хлору, якого повинно бути не менше як 0,3 - 0,5 мг/л після двогодинного контакту хлору з водою.

2.2.19. В умовах, коли немає можливості користуватися водою з гарантованих джерел, належить віддавати перевагу методу перехлорування, оскільки він порівняно з хлоруванням нормальними дозами забезпечує більшу надійність знезараження, скорочує час знезараження (20-30 хвилин), дає можливість знезаражувати каламутні та забарвлені води, не дає хлорфенольного присмаку воді.

Дозу активного хлору для перехлорування встановлюють в залежності від стану джерела води, її фізичних властивостей, рівня забруднення, епідемічної та епізоотичної ситуації. Переважно користуються дозами хлору 10-30 мг/л. Після 20-30 хв. контакту визначають залишковий хлор, який потім усувають фільтрацією через активоване вугілля або сполучають тіосульфатом натрію з розрахунку 3,5 мг на 1 мг залишкового хлору. Після хлорування вода повинна мати 1 мг/л залишкового хлору.

2.3. Санітарно-гігієнічні вимоги до організації харчування

2.3.1. Особи, які перебувають в установах, забезпечуються харчуванням згідно з нормами, затвердженими постановою КМ України від 16.06.92 N 336 "Про затвердження норм добового забезпечення харчування засуджених до позбавлення волі, а також осіб, що перебувають у слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях та ізоляторах тимчасового утримання Міністерства внутрішніх справ України, норм заміни одних продуктів іншими та порядку застосування вказаних норм", що оголошена наказом МВС України від 14 липня 1992 р. N 421 "Про норми добового забезпечення продуктами харчування засуджених до позбавлення волі, а також осіб, що перебувають у слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях та ізоляторах тимчасового утримання Міністерства внутрішніх справ України, норми заміни одних продуктів іншими та порядок застосування вказаних норм".

2.3.2. Організація харчування здійснюється відділом (групою) інтендантського та господарчого забезпечення, на який покладається:

- розроблення режиму харчування для різних категорій, що постачаються з урахуванням характеру і особливостей їх роботи;

- організація приготування їжі (страв), що визначається нормами добового постачання, і контроль за доведенням цих норм до відома осіб, які харчуються.

- належне влаштування й обладнання харчових блоків, утримання їх у зразковому стані, дотримання правил експлуатацій та санітарного утримання технологічного і холодильного устаткування, інвентаря;

- дотримання санітарно-гігієнічних вимог при зберіганні, видаванні і перевезенні із складу до їдальні, зберіганні і кулінарній обробці їх в їдальні, приготуванні, роздачі готової їжі;

- забезпечення умов дотримання правил особистої гігієни робітниками, які готують, видають та перевозять харчові продукти і готові страви;

- забезпечення своєчасного ремонту технологічного і холодильного устаткування;

- забезпечення харчових блоків та інших об'єктів харчування мийними і дезінфікуючими засобами, для миття посуду та інвентаря, дозволеними Міністерством охорони здоров'я України;

- придбання технологічного обладнання, посуду, інвентаря і санітарного одягу.

2.3.3. Начальник медичної частини:

- бере участь у розробці режиму харчування, складанні меню, щомісяця робить обрахунок калорійності меню згідно з Методикою визначення хімічного складу та енергетичної цінності продуктів харчування (додаток 2);

- подає начальнику установи список осіб, які підлягають переведенню на харчування за спеціальними нормами, організує щоденну перевірку якості, дотримання умов зберігання, правил і термінів реалізації харчових продуктів, що є на складі і в магазині установи, а також тих, що є в особистому користуванні засуджених;

- організує перевірку якості приготовленої їжі за всіма нормами постачання. Результати перевірки і дозвіл на реалізацію готових страв заносяться до книги обліку контролю за якістю приготування їжі;

- забороняє реалізацію неякісної сировини, напівфабрикатів і вживання неякісних харчових продуктів, готових страв;

- організує проведення попередніх та періодичних медичних обстежень працівників харчоблоків згідно з Інструкцією про обов'язкові попередні та періодичні медичні обстеження при направленні па роботу та працюючих на об'єктах харчування, водопостачання; в медчастинах, лікарнях, будинках дитини (додаток 1);

- організує проведення занять гігієнічного навчання робітників, зайнятих приготуванням, реалізацією та перевезенням харчових продуктів.

2.3.4. Контроль за калорійністю раціонів харчування здійснюється 2 рази на рік по кожній нормі силами санепідстанції УВС.

2.3.5. Якщо продовольство, що надійшло до установи, не відповідає вимогам або ж якість його викликає сумніви, то до використання воно не допускається.

Харчові продукти, що надходять до установи, повинні мати сертифікати на якість з зазначенням терміну виготовлення, вмісту нітратів та радіоактивних речовин для продуктів, що надійшли з забруднених територій. Без сертифікатів на якість харчові продукти не приймаються.

Відділ (група) інтендантського і господарського забезпечення організує товарознавчу експертизу продуктів, що мають закінчений термін реалізації, за винятком продуктів, що швидко псуються, та тих, що мають чітко виражені ознаки псування, а також вирішують питання про використання недоброякісних продуктів, що не вимагають спеціальних гігієнічних досліджень.

Медична частина організує проведення гігієнічної експертизи з метою виявлення змін органолептичних властивостей продуктів (у тому числі й тих, що швидко псуються), характеру, рівня їх змін: відхилень у хімічному складі продуктів, рівня бактеріального забруднення продуктів і характеру мікрофлори, наявності пестицидів, шкідливих домішок та інших чужорідних речовин у кількості, що перевищує гранично допустимі нормативи або природний вміст у продукті, можливості передачі через інфіковані продукти збудників інфекцій (на основі конкретних епідеміологічних даних).

2.3.6. Добова норма постачання при 3-разовому харчуванні розподіляється з урахуванням енергетичної цінності (калорійності) таким чином: на сніданок - 30-35%, на обід - 40-45%, вечерю - 20-30% від загальної калорійності добової норми постачання.

Вказаний розподіл продуктів на підставі добової енергетичної цінності може мінятися залежно від напруженості роботи, а саме (в процентах): для працюючих в I зміну сніданок - 30, обід - 45, вечеря - 25; для тих, хто працює у II та III (нічну) зміну сніданок і вечеря - по 30, обід - 40.

2.3.7. Якщо їжу приймають особи, які харчуються в кілька змін тривалістю, що перевищує 1 годину, то приготування їжі здійснюється для кожної зміни окремо, їжа повинна бути готова за 20- 30 хв. до початку її роздачі і видана в строки, що не перевищують 2-х годин з моменту її приготування.

2.3.8. При подаванні перші страви і гарячі напої повинні мати температуру не нижче +75 град.C, другі - не нижче +65 град.C, холодні страви і напої - від +7 до +14 град.C. До моменту роздачі перші і другі страви можуть бути на гарячій плиті не більше як 3 години. Зберігання готової їжі над встановлені строки допускається як виняток. У разі вимушеного зберігання їжі, що залишилась, її необхідно повністю охолодити і зберігати при температурі не вище +6 град.C і не більше 12 годин. Перед випуском на роздачу охолоджену їжу повинен оглянути і перевірити (шляхом дегустації) лікар медичної частини, після чого цю їжу обов'язково піддають повторній тепловій обробці (кип'ятіння, прожарювання у духовці). Термін реалізації їжі після повторної теплової обробки не повинен перевищувати одну годину.

Забороняється змішувати їжу з залишками попереднього дня, а також з їжею, що була приготовлена в більш давні строки.

2.3.9. При необхідності доставки їжі до місця роботи осіб, які там харчуються, її перевозять в опломбованих або опечатаних термосах. Хліб та посуд доставляються в чистих ящиках, розділених на секції для хліба і посуду. Час доставки не повинен перевищувати 2 годин. На місці роботи обладнуються плити для підігрівання їжі та обідні столи для її приймання. Не дозволяється роздавати охолоджену їжу без попереднього підігріву і кип'ятіння рідких страв.

2.3.10. Особа, яка призначається в наряд для виконання підсобних робіт в їдальні, не допускається до роботи без медичного огляду шкірних покривів і видимих слизових на наявність гноячкових захворювань.

2.3.11. На об'єктах харчування слід дотримуватися вимог санітарних правил, встановлених для підприємств громадського харчування.

Всі матеріали, з яких виготовляється посуд, обладнання, кухонний інвентар, повинні відповідати переліку матеріалів, дозволених чинним законодавством для контакту з харчовими продуктами та харчовою сировиною.

2.3.12. Їдальня установи повинна мати такі приміщення: обідній зал, варильний цех з роздачею, овочевий та м'ясо-рибний цехи, мийні для столового і кухонного посуду, хліборізку, комори для сухих продуктів, овочів, охолоджувані камери, камеру для харчових відходів, завантажувальну, приміщення для завідуючого столовою та персоналу, а також душову та туалет.

2.3.13. З метою запобігання вітамінної нестачі до раціону харчування підслідних та засуджених в установах дозволяється додавати полівітаміни ("Гексавіт" або інш.) по 1 драже на одну особу на добу. Вартість виданих препаратів вітаміну утримується з них на загальних підставах.

2.3.14. Хворим на туберкульоз, які етапуються, видається сухий пайок на суму відповідно до норми дієтичного харчування. яким вони забезпечувалися в установі.

В транзитних камерах СІЗО вони забезпечуються харчуванням по нормі 86. Підставою для цього є окрема відмітка спецчастини установи на особистій справі хворого на туберкульоз.

2.4. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці

2.4.1. Відповідальність за створення безпечних та нешкідливих умов праці на промислових підприємствах установ покладається на керівника установи або на виконуючого його обов'язки, які особисто здійснюють контроль:

- за відповідністю нормативам санітарно-гігієнічного стану повітряного середовища, освітленості, рівня шуму, вібрації, іонізуючого та неонізуючого випромінювань, температурного режиму у виробничих, побутових, складських та інших приміщеннях шляхом забезпечення своєчасних лабораторних та інструментальних досліджень;

- за забезпеченням підслідних та засуджених спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту, а також лікувально-профілактичним харчуванням згідно з встановленими нормами;

- за наданням пільг особам, які працюють у шкідливих умовах на промислових підприємствах установ згідно з результатами атестації робочих місць за умовами праці.

2.4.2. Забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці покладається на начальника медичної частини, який зобов'язаний:

- здійснювати контроль за санітарним станом виробничих і побутових приміщень, території та місць загального користування на підприємствах;

- брати участь у розробці заходів щодо поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці на підприємствах;

- вивчати причини захворювань, пов'язаних з виробничою діяльністю, а також виробничого травматизму, давати пропозиції вищому начальнику щодо поліпшення умов праці засуджених;

- організовувати своєчасний попередній та періодичний медичний огляд осіб, які працюють із шкідливими виробничими чинниками;

- здійснювати контроль за якістю питної води і своєчасним поповненням медикаментами аптечок у виробничих підрозділах;

- проводити санітарно-освітню роботу з питань гігієни праці серед працюючих;

- здійснювати взаємозв'язок з територіальними органами охорони здоров'я щодо забезпечення контролю за контрагентськими об'єктами.

2.4.3. Начальник медчастини повинен мати інформацію про промислові об'єкти установи, що проектуються, будуються та реконструюються, про впровадження нових технологічних процесів, обладнання, машин і механізмів, нових хімічних речовин та про їх токсикохімічні характеристики.

2.4.4. В разі виявлення відхилень від проекту і недотримання санітарних норм та правил начальник медчастини зобов'язаний інформувати про це головного санітарного лікаря УВС, який має право припиняти проведення окремих видів робіт з будівництва і монтажу обладнання.

2.4.5. Керівництво підприємства організує на виробництві проведення атестації робочих місць за умовами праці згідно з чинним законодавством України про охорону праці.

ЦСЕС МВС, СЕС УВС і територіальні установи охорони здоров'я надають керівництву установ консультативну та практичну допомогу в організації проведення лабораторних і інструментальних досліджень виробничих факторів на промислових підприємствах.

2.4.6. Адміністрація підприємства повинна вживати всіх заходів до усунення несприятливих виробничих чинників, що можуть негативно впливати на організм людини. До таких чинників належать:

- фізичного характеру (іонізуюче випромінювання, атмосферний тиск, несприятливий мікроклімат, шум, ультразвук, інфразвук, вібрація, електромагнітні поля промислові та радіочастот);

- хімічного характеру (I - IV класу небезпеки);

- біологічного характеру (інфекції, інвазії, білкові препарати, амінокислоти, вітаміни);

- промислові аерозолі, переважно фіброгенної дії;

- важкість і напруженість праці.

2.4.7. Всі працюючі під впливом небезпечних, шкідливих та несприятливих виробничих чинників підлягають обов'язковому медичному огляду. Допущення до роботи осіб, які мають протипоказання, або без належного попереднього чи періодичного медичного огляду забороняється.

2.4.8. Для створення належних умов праці та збереження працездатності засудженим чинному законодавству повинні відповідати:

- технологічний процес та особливості виробництва;

- влаштування та обладнання робочого місця;

- площа і об'єм робочих приміщень;

- мікроклімат на робочому місці (температура, швидкість руху і вологість повітря, інтенсивність теплового опромінювання), а також температура огороджень;

- стан природного і штучного освітлення робочих місць;

- рівні шкідливих фізичних факторів (шум, вібрація, електромагнітне випромінювання);

- хімічний склад повітря та домішки;

- забезпеченість засобами індивідуального захисту;

- запроваджений режим роботи.

2.4.9. З цією метою:

мікроклімат в робочих приміщеннях повинен забезпечувати теплову рівновагу організму з зовнішнім середовищем. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони регламентуються чинним законодавством.

Всі виробничі та допоміжні приміщення повинні бути обладнані системами опалення і вентиляції відповідно до будівельних та санітарних норм.

Системи вентиляції та опалення повинні забезпечувати на постійних робочих місцях і в робочій зоні під час проведення основних і ремонтно-відновлюючих робіт метеорологічні умови (температуру, відносну вологість і швидкість руху повітря), а також вміст шкідливих речовин у повітрі згідне з вимогами Санітарних норм і правил.

Технологічні викиди в атмосферу усуваються за допомогою загальнообмінної вентиляції і з урахуванням розсіювання, вони не повинні перевищувати в атмосферному повітрі населених пунктів граничне допустимих концентрацій (ГДК).

Біля воріт, що відчиняються більше як 5 разів або не менше як на 40 хвилин за зміну, передбачаються повітряні або повітряно-теплові завіси.

Забороняється включати у загальну витяжну установку відсмоктувачі пилу і парів, що легко конденсуються, а також речовин, які при змішуванні дають небезпечні суміші або сполуки.

На робочих місцях, розташованих поблизу джерела шкідливості (зварювання, паяння тощо) як доповнення до загальнообмінної вентиляції потрібна установка місцевих відсмоктувачів.

На виробництвах, де можливе раптове надходження до повітря робочої зони великої кількості шкідливих речовин (крім пилу), передбачається аварійна вентиляція.

Постійні робочі місця біля вікон мають бути захищені від холодних потоків повітря.

Використання на виробництві хімічних речовин невідомого складу забороняється.

Для опалення будов і споруд підприємства передбачаються системи та теплоносії, що не дають додаткових виробничих шкідливостей.

Природне і штучне освітлення має відповідати чинним санітарним нормам.

2.4.10. З метою атестації робочих місць керівництво установи організує лабораторні дослідження мікроклімату, освітленості, вентиляції, а також шуму, вібрації, інших наявних фізичних та хімічних шкідливих чинників.

Періодичність досліджень визначається чинним законодавством.

2.4.11. Промислові підприємства забезпечуються доброякісною питною водою згідно з стандартом.

Сполучати мережі господарчо-питних водопроводів з мережею технічного призначення забороняється. Для користування питною водою встановлюються фонтанчики, автомати з питною водою, закриті бачки з фонтануючими насадками та інші пристрої.

Особи, які працюють у гарячих цехах, забезпечуються газованою водою з розрахунку до 10 літрів на одну особу за зміну.

Відстань від робочих місць до місця знаходження устаткування для постачання питної води не повинна бути більшою, ніж 75 метрів.

2.4.12. Очисні споруди, станції перекачування та інші установки для стічних вод промислових підприємств мають бути непошкодженими, чистими і не новітні бути джерелом забруднення води, грунту і повітря. Скидання забруднених промислових стічних вод забороняється.

Кожне підприємство обладнує санітарно-побутові приміщення залежно від групи виробничих процесів згідно з будівельними нормами і правилами відповідно до наведеної таблиці.

Санітарні прилади встановлюють із розрахунку: одна ножна ванна на 50 працюючих, 1 напівдуш, унітаз (пісуар) на 15 працюючих. Приміщення для сушки, знепилення та ремонту спецодягу повинні мати площу не менше як 9 кв. м кожне, а приміщення для обігріву - 12 кв. м.

Використання побутових приміщень на виробництві не за призначенням забороняється.

2.4.13. Якщо харчування засуджених здійснюється у виробничій зоні, то у побутових приміщеннях мають бути виділені кімнати для приймання їжі.

Пункти харчування у виробничій зоні повинні відповідати санітарним вимогам, встановленим для підприємств громадського харчування. Кількість змін не повинна перевищувати чотирьох.

2.4.14. Молоко та інші рівноцінні продукти видаються особам, які її цей день працюють в шкідливих умовах виробництва. Видача молока здійснюється її пунктах харчувати або в окремо виділених приміщеннях, обладнаних столами місцями для сидіння, холодильником, умивальником та мийницею з гарячою водою для миття посуду. Посудом для молока (кухлями) забезпечує підприємство. Нестерилізоване ("фляжне") молоко дозволяється вживати лише після його кип'ятіння.

2.4.15. Спеціальний та захисний одяг, взуття і засоби ті даються працівникам у визначені строки згідно з типовим і галузевими нормами.

Працювати без належного спецодягу та інших захисних засобів забороняється. Обов'язковим є своєчасний ремонт прання спецодягу, а на виробництвах, пов'язаних з використанням отруйних речовин, обов'язково слід робити дегазацію.

На роботах, де є загроза виділення у повітря приміщень шкідливих парів, газів, промислових аерозолей, а також не безпека відлітання осколків та стружки, робітникам видаються засоби особистого захисту: протигази, респіратори, каски, захисні окуляри, маски, тощо згідно з діючими нормами.

Працювати на обладнанні, що не має технічних паспортів, забороняється.

Особи, які працюють з речовинами, що викликають подразнення шкіри рук, забезпечуються профілактичними мазями і пастами, а також миючими та дезінфікуючими засобами.

2.4.16. Про кожний випадок гострого професійного захворювання (отруєння) лікар, який виявив або запідозрив це захворювання, інформує СЕС УВС, яка здійснює санітарний нагляд за об'єктом, де працює особа, що захворіла. Письмове повідомлення надсилається протягом 24 годин.

У разі гострих професійних захворювань (отруєнь), коли одночасно захворіло 2 чи більше осіб, термінове повідомлення слід надсилати на кожного хворого. Якщо попередні діагноз уточнюється, то надсилається нове термінове повідомлення з відповідними змінами. Крім заходів загальної характеру, медпрацівник надає необхідну медичну допомог потерпілому.

2.4.17. Кожний випадок гострого професійного захворювання (отруєння) підлягає розслідуванню.

2.4.18. Крім письмового термінового повідомлення, медична частина в той же день негайно сповіщає СЕС УВ телефоном чи телеграфом про кожний випадок:

- гострого професійного захворювання (отруєння) з втратою працездатності при кількості осіб, які захворіли (потерпіли), 2 й більше;

- захворювання на сибірську виразку, бруцельоз, правець (при визначенні зв'язку з професійною діяльністю хворого).

Розслідування гострого професійного захворювання (отруєння) здійснює санітарний лікар з гігієни праці або інший фахівець СЕС протягом 24 годин з моменту надходження термінового повідомлення.

У процесі розслідування:

- з'ясовуються обставини, за яких виникло гостре професійне захворювання (отруєння);

- проводиться обстеження робочого місця (робочої зони, виробничої дільниці, цеху), де виникло захворювання;

- за необхідності проводяться лабораторні та інструментальні дослідження шкідливих виробничих чинників;

- оцінюється стан санітарно-гігієнічних умов праці потерпілого при виникненні захворювання (отруєння);

- за результатами обслідування здійснюються санітарно-профілактичні, організаційні та технічні заходи з метою ліквідації і попередження випадків захворювання (отруєння).

2.5. Санітарно-гігієнічні вимоги до банно-прального забезпечення

2.5.1. Банно-пральне забезпечення підслідних та засуджених організується і здійснюється силами та засобами відділу (групи) інтендантського та господарчого забезпечення установи.

2.5.2. Обов'язком медичної частини установи є здійснення:

- попереджувального санітарного нагляду за будівництвом чи реконструкцією банно-пральних блоків;

- поточного санітарного нагляду згідно з санітарними правилами обладнання, устаткування та утримання бань, пралень, контролю за якістю, своєчасністю проведення дезінфекції, санітарної обробки, заміни натільної та постільної білизни, її прання, безперебійного постачання холодної і гарячої води;

- попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які безпосередньо працюють в системі банно-прального забезпечення установи, з усіма необхідними заходами.

2.5.3. Крім гігієнічного, бані мають також і протиепідемічне призначення, якщо в них проводиться санітарна обробка підслідних ти засуджених.

Санітарну обробку необхідно проводити у таких випадках:

- як плановий захід - 1 раз на місяць;

- на підставі епідемічних показань;

- під час приймання осіб, які прибули.

2.5.4. Санітарна обробка включає миття людей в бані з милом та мочалкою з обов'язковою зміною постільної і натільної білизни, дезінфекцією, дезінсекцією особистого одягу та постільних речей (подушок, матраців, ковдр) у дезінфекційній камері.

За наявності педикульозу профілактичні та знищувальні заходи здійснюються згідно з Інструкцією по проведенню протипедикульозних (профілактичних та знищувальних) заходів (додаток 3).

2.5.5. Під час проведення санітарної обробки бані повинні працювати як пропускники, тобто рух усіх осіб, які прибувають до неї, відбувається лише в одному напрямку.

Бані, призначені для санітарної обробки, повинні мати окремі вхід та вихід, роздягальню (де особи, які миються, передають одяг і білизну до дезінфекційної камери), одягальню (куди вони виходять після миття і де отримують через віконце з чистого відділення камери свої речі, що пройшли дезінфекцію чи дезінсекцію) та стаціонарну дезінфекційну камеру.

Пропускна спроможність дезінфекційної камери повинна відповідати пропускній спроможності бані.

2.5.6. Заходи щодо камерної дезінфекції здійснюються на підставі вимог відповідних наказів та інструкцій МОЗ і МВС України.

2.5.7. При контролі за організацією дезкамерної обробки слід звертати увагу на:

- санітарно-технічний стан дезінфекційних камер;

- дотримання встановлених режимів обеззаражування;

- повноту камерного обеззаражування постільних та особистих речей;

- перевірку температурного режиму;

- перевірку знань персоналу про режим обробки, дотримання санітарних правил;

- перевірку виконання попередніх пропозицій.

2.5.8. Обсяг та режим камерної дезінфекції фіксується у журналі реєстрації дезінфекції (дезінсекції).

2.5.9. Особи, які перебувають в установах, миються у бані не рідше як 1 раз на 7 днів з одночасною зміною натільної та постільної білизни. Кухарі та особи, які викопують роботи, пов'язані з сильним забрудненням шкіри, повинні приймати душ щодня.

Перед кожною зміною осіб, які миються в бані, чергові проводять ретельне прибирання приміщень та їх дезінфекцію хлорвміщуючими розчинами чи лізолом.

2.5.10. Після миття кожної зміни мочалки дезінфікують кип'ятінням протягом 15 хв. або замочуванням у 3 % розчині хлораміну (лізолу) експозицією 30 хв. Тази, лави промивають 1% розчином хлорного ванна.

Інструменти перукарні (помазки, леза бритв) замочують у 3% розчині хлораміну протягом 30 хв., потім промивають проточною водою й висушують.

2.5.11. Особи, уражені гноячковими та грибковими захворюваннями шкіри, миються окремо від інших в останню чергу, після чого в бані проводиться дезінфекція 2% лужним розчином (неочищеної соди) або 3% освітленим розчином хлорного вапна з експозицією не менше як 30 хв.

Підслідні та засуджені, які перебувають під наглядом з приводу туберкульозу, миються окремо у спеціально відведений для них день, після чого в бані проводиться заключна дезінфекція.