Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати податку на добавлену вартість

Кредитування податку на добавлену вартість з бюджетів здійснюється за рахунок загальних надходжень податку на добавлену вартість фінансовими органами за переданими з податкових інспекцій розрахунками з поміткою "до кредитування податку" щомісячно у 5-денний строк після одержання розрахунку сум кредитування податку шляхом перерахування належної суми на розрахунковий рахунок підприємства. У такі ж строки провадиться повернення кредиту до бюджету, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним.

57. При реорганізації (ліквідації) підприємства наданий кредит повертається до бюджету або стягується в безспірному порядку.

58. За користування коштами на кредитування податку на добавлену вартість проценти (плата) не сплачуються.

59. Податок на добавлену вартість сплачується (в тому числі підприємствами, зазначеними у пункті 43 цієї Інструкції):

а) при середньомісячній за минулий рік сумі податку на добавлену вартість понад 5 млрд.крб. - 15-го, 25-го числа поточного місяця, 5го числа наступного місяця -авансові платежі податку у розмірі однієї третини податку по останній місячній декларації, 15-го числа наступного місяця -різниця між сумами податку, нарахованого за місячною декларацією, і сумами податку, сплаченого декадними платежами;

б) при середньомісячній сумі податку на добавлену вартість понад 1 млрд.крб. до 5 млрд.крб. включно - виходячи з фактичної реалізації за кожний минулий місяць не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

У такі ж строки незалежно від середньомісячної суми платежу, податок на добавлену вартість сплачується підприємствами транспорту (крім підприємств залізничного транспорту та управлінь залізниць, які підпорядковані Укрзалізниці) і зв'язку.

Підприємства залізничного транспорту та управління залізниць, які підпорядковані Укрзалізниці, сплачують (подають декларації) податок на добавлену вартість 25-го числа місяця, наступного за звітним.

в) при середньомісячній сумі податку на добавлену вартість до 1 млрд.крб. включно, - виходячи з фактичної реалізації за кожний минулий квартал, не пізніше 15-го числа першого місяця, наступного за звітним кварталом;

г) підприємства із середньомісячними сумами податку менше 30 тис. крб., сплачують податок один раз у рік, не пізніше 20-го числа першого місяця, наступного за звітним роком;

г) громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, сплачують авансові платежі податку щоквартально у розмірі однієї четвертої частки річної суми податку до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.

Різниця між сумою податку, обчисленою на підставі декларацій про фактичні річні доходи, і сумою податку, сплаченою протягом року авансовими платежами, підлягає стягненню з платника або поверненню йому не пізніше 15 березня наступного року, а при припиненні джерела доходу - у 15-денний строк з дня одержання декларації.

60. Датою здійснення обороту (реалізації) вважається день відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), а по експорту товарів (робіт, послуг) - день надходження коштів у іноземній валюті на розрахунковий рахунок підприємства. При безплатній передачі або обміні товарів, виконанні робіт, наданні послуг (в тому числі і при бартерних операціях в галузі зовнішньоекономічної діяльності) днем здійснення обороту є день їх передачі (відвантаження, виконання, надання).

61. Платники (в тому числі зазначені у пункті 43 цієї Інструкції) щомісячно і щоквартально до 15-го числа, а щорічно до 20-го числа подають податковим органам за місцем свого знаходження декларації по формі, визначеній у додатках N 1 і N 2.

62. Керівники податкових інспекцій в окремих випадках можуть переносити строки подання декларацій та строки сплати податку на добавлену вартість для окремих платників у межах 5 днів від встановлених строків.

63. Якщо підприємства одночасно з виробничою діяльністю займаються торговельною (посередницькою) діяльністю (реалізація товарів через касу підприємства), вони подають окремі декларації за формою відповідно до додатків N 1 і N 2 цієї Інструкції.

64. Строки подання місячної або квартальної декларації, а відповідно і строки сплати податку за ці періоди, які припадають на вихідний (неробочий) або святковий день, переносяться на перший робочий день після вихідного або святкового дня.

65. Якщо строк декадних (місячних, квартальних) платежів припадає на вихідний (неробочий), святковий день, то цей строк переноситься на перший робочий день або на перший робочий день банку, якщо перенесений строк сплати збігається з неробочим днем установ банку.

66. При визначенні розміру середньомісячного платежу в розрахунок повинні братись лише суми податку на добавлену вартість, обчислені за минулий календарний рік. Суми, обчислені по перерахунках податку за попередні роки, а також суми нарахованої пені в розрахунок не беруться.

67. Новостворені підприємства, а також підприємства, які раніше не були платниками податку на добавлену вартість (в тому числі підприємства, які звільнялись від податку відповідно до підпункту "п" пункту 31 цієї Інструкції і в яких обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) протягом року перевищив 100 мінімальних розмірів заробітної плати), сплачують податок, виходячи з фактичного обороту за кожний місяць. Після спливу тримісячного строку з початку діяльності підприємства податок сплачується у строки, встановлені у пункті 59 цієї Інструкції.

68. При поданні платниками декларацій поштою, датою подання слід вважати дату відправки декларації (за поштовим штемпелем).

69. Декларації, складені не за встановленою формою і не підписані керівником або головним бухгалтером підприємства-платника, вважаються неподаними і повертаються платникам для доопрацювання.

70. Підприємства повинні разом з декларацією подавати розшифровки сум неоподатковуваних оборотів.

71. Якщо обчислена у місячній декларації сума податку на добавлену вартість буде більшою від суми податку, сплаченого декадними платежами, доплата податку за результатами перерахунку проводиться платником не пізніше строку, встановленого для подання місячної декларації.

72. У випадках, коли сума податку, сплаченого декадними платежами, буде більшою, ніж сума, обчислена у місячній декларації, від'ємна різниця, при відсутності у платника недоїмки платежів до бюджету, на підставі письмової заяви повертається платнику у 5-денний строк з дня подачі заяви.

73. Суми податку на добавлену вартість зараховуються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на розділ 3 класифікації доходів і видатків та на спеціальний рахунок для регулювання цін на окремі види сільськогосподарської продукції, що реалізується державі.

74. Бухгалтерський облік розрахунків з бюджетом за податок на добавлену вартість ведеться на рахунку 68 "Розрахунки з бюджетом", субрахунок "Розрахунки за податки на добавлену вартість".

75. Покупці (замовники) суми податку на добавлену вартість, що сплачені або які підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, придбані і введені в експлуатацію виробничі основні фонди та нематеріальні активи, які використовуються у виробництві продукції (робіт, послуг), відображають дебет рахунку 68 і кредиту рахунків 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" тощо. Підприємства торгівлі, постачання, громадського харчування суму податку на добавлену вартість за товари, що надійшли від постачальників, відображають разом із вартістю товарів по дебету рахунку 41 "Товари" у кореспонденції з рахунком 60.

76. Суми податку на добавлену вартість, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, надані послуги, за придбані матеріальні ресурси, нематеріальні активи, введені в експлуатацію виробничі основні фонди, що використовуються для виконання операцій, звільнених від податку згідно з підпунктами "е" -"р" пункту 31 цієї Інструкції, включаються до їх вартості та відображаються за дебетом рахунків обліку виробничих запасів, затрат на виробництво, капіталовкладень та нематеріальних активів.

77. Сума податку на добавлену вартість за відвантажені товари (роботи, послуги) включається до складу виручки від реалізації та відображається постачальником за дебетом рахунку 46 "Реалізація" і кредиту рахунку 68.

78. Суми податку за матеріальні цінності (роботи, послуги), що використовуються для невиробничих потреб, відображаються за кредитом рахунку 68 у кореспонденції з дебетом рахунків обліку джерел відшкодування витрат, пов'язаних з невиробничими цілями (81 "Використання прибутку", 87 "Фонди економічного стимулювання", 88 "Фонди спеціального призначення", 96 "Цільове фінансування та цільові надходження").

79. Суми податку за придбання невиробничих основних фондів включаються до їх вартості.

80. При безплатній передачі та бартерному обміні (крім обміну на території України) товарів (робіт, послуг) іншим підприємствам або громадянам суми податку на добавлену вартість, включаючи суми податку по матеріальних ресурсах, основних виробничих фондах, використаних на виготовлення товарів (робіт, послуг), що обмінюються за бартерними угодами, сплачуються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства з відображенням за дебетом рахунку 81 і кредиту рахунку 68.

81. Кредитове сальдо на рахунку 68 (різниця між сумою податку за відвантажені товари (роботи, послуги) і сумою податку, сплаченою або яка підлягає сплаті постачальникам за придбані матеріальні ресурси (роботи, послуги), введені в експлуатацію виробничі основні фонди, нематеріальні активи) перераховується у бюджет і відображається за дебетом рахунку 68 і кредиту рахунку 51 "Розрахунковий рахунок".

82. Замовники (забудовники) суму податку на добавлену вартість по виконаних підрядчиками будівельно-монтажних роботах та устаткуванню, що не потребує монтажу, відображають за дебетом рахунку 33 "Капітальні вкладення", а по устаткуванню, що потребує монтажу, і будівельних матеріалах та конструкціях - за дебетом рахунку 07 "Будівельні матеріали та устаткування до установки".

84. Податок на добавлену вартість з суми одержаних від підприємств-покупців (замовників) коштів на власні потреби підприємств-постачальників відображається останніми за дебетом рахунку 51 і кредиту рахунку 68.

85. Зараховані на розрахунковий рахунок кошти на кредитування податку на добавлену вартість підприємства й організації відображаються за дебетом рахунку 51 і кредиту рахунку 95 "Інші позикові кошти" субрахунок 4 "Кредитування податку на добавлену вартість". Повернення кредиту відображається підприємствами зворотними записами.

86. Заборгованість коштів на кредитування податку на добавлену вартість відображається у статті "Короткострокові позикові кошти" балансу підприємства (форма N1).

87. У розрахункових (платіжних) документах за реалізовані товари (роботи, послуги) сума податку вказується окремим рядком, а при звільненні їх від податку у зазначених документах робиться помітка "Без ПДВ".

88. Розрахункові (платіжні) документи, в яких сума податку не відокремлена або не зроблена помітка "Без ПДВ", установами банків не приймаються до виконання.

89. У всіх випадках відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), включаючи продаж за готівку, за бартерним обміном в обов'язковому порядку складаються рахунки-фактури, накладні, акти, реєстри тощо, в яких сума податку вказується окремим рядком і обов'язково вказуються: дата складання, назва і адреса постачальника та покупця. Кількість, ціна і сума ПДВ повинна вказуватись по кожній позиції окремо.

90. У журналах-ордерах, відомостях, машинограмах та інших регістрах бухгалтерського обліку по заготівлі матеріалів і реалізації продукції (робіт, послуг) сума податку повинна виділятись в окрему графу на підставі розрахункових документів.

91. Торговельні, заготівельні, постачальницько-збутові, посередницькі та інші підприємства, які надають торговельно-посередницькі послуги по доставці товарів (робіт, послуг), у відвантажувальних (розрахункових) документах вказують окремим рядком суму податку на добавлену вартість, обчислену як за одержаними ними валовими доходами, так і за товари (роботи, послуги), що ними реалізуються.

92. У підприємств, які здійснюють перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, оподатковуваним оборотом є обсяги наданих транспортних послуг крім послуг в іноземній валюті) незалежно від пункту їх кінцевого призначення.

93. Податком на добавлену вартість оподатковуються також усі види платних послуг, що надаються пасажирам на вокзалах, у поїздах, портах (надання постільної білизни у поїздах, морських, річних портах, аеропортах), проживання у кімнатах відпочинку, матері і дитини, зберігання багажу та вантажобагажу, надання послуг з оренди вантажних і пасажирських вагонів, літаків, вертольотів, приміщень тощо).

94. При продажу проїзних залізничних документів у міжнародному сполученні оподатковується провізна плата і вартість плацкарти (крім вартості в іноземній валюті).

Приклад 1. Вартість проїзних документів Київ-Варшава складається з вартості плацкарти у розмірі 800 крб. і 25 американських доларів і квитка вартістю 1500 крб. і 30 американських доларів (оплата в доларах припадає на залізницю Польщі). Підлягає оподаткуванню за ставкою 16,67 процента провізна плата (включаючи страховий збір, плату за попередній продаж квитків та інші збори) і вартість плацкарти тільки в карбованцях, тобто 2300 крб. (800 + 1500).

Приклад 2. Вартість проїзду (згідно з тарифом) від Одеси до Санкт-Петербурга за маршрутом Одеса - Мінськ - Вільнюс - Санкт-Петербург 2780 крб. Податок на добавлену вартість становить 463 крб. 43 коп. (2780 х 16,67 : 100).

95. При реалізації квитків і наданні послуг окремим категоріям громадян, які мають право за законодавством України на безплатний проїзд, сплата податку на добавлену вартість не проводиться. Вартість квитків, реалізованих за пільговими тарифами, оподатковується податком на добавлену вартість, виходячи із вказаних тарифів.

96. При поверненні покупцям грошей за невикористані квитки (проїзні документи) їм також повертається уся сума сплаченого податку. Якщо квиток при проїзді використано частково і частина вартості квитка повертається, то і відповідна частина податку на добавлену вартість також підлягає поверненню.

97. Побутові та інші платні послуги, при наданні яких матеріали і запасні частини оплачуються додатково до вартості роботи (пошиття одягу, виробів із хутра, ремонт автотранспорту, меблів, ювелірних виробів та ін.) оподаткуванню підлягає:

а) вартість виконаних послуг;

б) різниця між вартістю матеріалу, одержаною від замовника і сплаченою постачальникам з урахуванням податку на добавлену вартість.

Приклад. Пошито пальто з матеріалу ательє.

Вартість матеріалу 10000 крб.

Вартість пошиву 5120 крб.

Довідка. За матеріал оплачено постачальникам, включаючи податок 7500 крб.

Приклад 1. При комісійному зборі у розмірі 1 процента оподатковуваний оборот посередницької організації при здійсненні угоди в сумі 500 тис. крб., що включає податок в сумі 83,4 тис. крб., становитиме 5 тис. крб. Сума податку з даної угоди становитиме 0,8 тис. крб. (5 х 0,1667).

Приклад 2. Мале підприємство (фірма) уклало договір з іншим підприємством на виконання робіт (послуг) на загальну суму 123 тис. крб. Для виконання цих робіт (послуг) мале підприємство створило тимчасовий творчий колектив, який виконав обсяг робіт на суму 72,0 тис. крб. У цьому випадку мале підприємство обчислює податок на добавлену вартість, виходячи із загального обсягу виконаних робіт, тобто із 123 тис. крб. (123 х 16,67 : 100).

Приклад 3. Райспоживспілка закупила у населення пшеницю для подальшої реалізації.

1. Закупівельна ціна пшениці 2000 крб.

2. Націнка з податком на добавлену вартість (25%) 500 крб.

Націнка заготівельної ланки включає в себе:

2.1. Витрати обертання 266,6

2.2. Прибуток 150

2.3. Податок на добавлену вартість (266,6+150)х0,20 83,4

3. Податок на добавлену вартість обчислюється 500 х 16,67 :

4. Оптово-відпускна ціна на пшеницю 2500 крб.

5. Торговельна надбавка 250 крб.

6. Продажна ціна (2500 + 250) 2750 крб.

7. Податок на добавлену вартість з торговельної надбавки

Приклад 4. Прийнятий на комісію товар продано в комісійному магазині по цінах 3000 крб. При комісійному зборі в сумі 600 крб. (20%) податок становитиме 100 крб. (600 х 0,1667%). Підлягає сплаті комітенту -2400 крб. (3000 - 600).

98. При продажу товарів на аукціоні, в т. ч. імпортних, обчислення податку проводиться за ставкою у розмірі 16,67 процента з суми різниці між кінцевою ціною проданих товарів і ціною їх надходження на аукціон, включаючи суму податку, а також інших доходів від проведення аукціону (плати за вхідні квитки та інше).

Приклад. При первинній вартості товарів, виставлених на аукціон у сумі 125 тис. крб. (з урахуванням податку на добавлену вартість), їх вартість за кінцевою аукціонною ціною становила 300 тис. крб. Загальна сума доходу від проведення аукціону становила 190 тис. крб., з них додаткова виручка від аукціонного продажу товарів - 175 тис. крб. та 15 тис. крб. - інші доходи. Сума податку буде становити 31,7 тис. крб. ((175 + 15) х 0,1667).

99. Біржі (фондові, товарно-сировинні, універсальні та ін.), включаючи ті, що є товариствами з обмеженою відповідальністю і які не займаються комерційною та виробничою діяльністю, є платниками податку на добавлену вартість на загальних підставах і визначають суму податку у розмірі 16,67 процента з доходу, одержаного у вигляді виручки від продажу (перепродажу, оренди, суборенди) брокерських місць, біржевого збору, плати за право участі у торгах, плати за інформаційно-комерційні та інші послуги.

100. При реалізації товару по ціні придбання і одержанні за цю операцію тільки брокерської винагороди податком на добавлену вартість за ставкою 16,67 процента оподатковується сума брокерської винагороди. А при реалізації продукції по цінах, що перевищують ціну придбання, податок на добавлену вартість за ставкою 16,67 процента обчислюється з загальної суми доходу, що включає різницю в цінах і суму брокерського доходу.

101. При реалізації путівок (крім путівок на санаторно-курортне лікування) податок на добавлену вартість обчислюється, виходячи з їх вартості за ставкою 16,67 процента.

Приклад.

102. Тароремонтні та інші підприємства, що ремонтують тару, є платниками податку на добавлену вартість, який визначається як різниця між сумами податку, одержаними від реалізації відремонтованої тари (та інших виконаних робіт і послуг) і сумами, що сплачені торгівлі за здану на ремонт тару, а також постачальникам сировини і матеріалів (робіт, послуг) та придбаних і введених в експлуатацію основних виробничих фондів.

Приклад 1.

Договірна ціна одиниці дерев'яної тари для таровиготовлювачів становить 200 крб. Підприємства-виготовлювачі тари реалізують її споживачам з податком на добавлену вартість.

Договірна ціна тари (собівартість плюс прибуток) 200 крб.

Згідно з листом Мінекономіки УРСР від 25.09.91 N 152/2-9-106А "Про ціни на транспортну тару" встановлено порядок, яким передбачено, що при виробництві товарів 60 процентів вартості дерев'яної тари відноситься на собівартість виробництва цієї продукції і товарів, а 40 процентів оплачуються одержувачами продукції і товарів окремо.

Споживачі тари (фабрика, завод тощо) у нашому прикладі 120 крб. відносять на собівартість продукції, а 24 крб. 00 коп. (60 процентів від 40 крб.) податку на добавлену вартість відносять на розрахунки з бюджетом.

Договірна ціна продукції фабрики,

в собівартість якої включено 120 крб.

У відвантажувальних (розрахункових) документах фабрика вказує відпускну ціну продукції 2160 крб., в тому числі окремим рядком суму податку на добавлену вартість -360 крб., а також окремим рядком 40 процентів вартості тари разом з податком на добавлену вартість, яка не включена в собівартість продукції -96 крб. (240 : 100 х 40), в тому числі окремим рядком податок на добавлену вартість -16 крб. (96 х 0,1667).

Торговельне підприємство здає тару:

1. На тароремонтні підприємства.

2. Повертає назад виробникам продукції.

При здачі тари на тароремонтні підприємства оплата дерев'яних ящиків здійснюється у розмірі 48 процентів договірної ціни (40 х 1,2). Різниця в оплаті тари при одержанні продукції і здачі її в порожньому стані на тароремонтне підприємство витрачається на преміювання працівників тароздавачів, які проводять облік і здачу цієї тари до тароремонтних підприємств.

Вартість порожньої тари при здачі на тароремонтне підприємство:

Тароремонтне підприємство реалізує відремонтовану тару тароспоживачам (фабриці, заводу та ін.) по ціні, що дорівнює 80 процентом вартості нової тари. В нашому прикладі ціна відремонтованої тари:

Приклад 2.

Тару ремонтувати не потрібно. Торговельне підприємство повертає її виробникам продукції. Як і в першому випадку, оплата дерев'яної тари здійснюється у розмірі 48 процентів договірної ціни (та частина ціни, яка не ввійшла в собівартість продукції - 40 процентів плюс 8 процентів преміювання та відшкодування витрат тароздавачів).

1. Ціна тари, яку повертає торговельне підприємство її споживачам (фабриці, заводу);

2. При реалізації споживачам продукції в цій тарі у відвантажувальних (розрахункових) документах окремим рядком виділяється 40 процентів вартості тари, що не віднесена на собівартість продукції:

103. Якщо тара після реалізації продукції підлягає ремонту, податок на добавлену вартість обчислюється як у першому випадку, якщо ні - як у другому.

104. При підрядному способі будівництва податок на добавлену вартість обчислюється по встановленій ставці від суми, що складається із прямих та накладних витрат, планових нагромаджень, відрахувань за вислугу років, на розвиток бази будівельної організації та інше, а також компенсації підрядчику замовником витрат і доплат, викликаних формуванням ринкових відносин. Суми компенсації витрат і доплат включаються в акт виконаних робіт без сплаченого підрядчиком податку на добавлену вартість.

Приклад 1.

Сума додаткових витрат з податком на добавлену вартість 1662.0 крб., в тому числі ПДВ -277.0 крб. В цьому разі в акт виконаних робіт включається 1385.0 крб. (1662.0 -277.0).

Приклад 2.

Згідно з актом виконаних робіт:

106. Обчислення ПДВ по переробці м'яса на давальницьких засадах:

Приклад.

107. Обчислення ПДВ по забою великої рогатої худоби на забійних пунктах:

Приклад. Від сільського споживчого товариства на худобозабійний пункт за оптово-відпускними цінами поступила велика рогата худоба вартістю 221.0 тис.крб.

108. Приклади обчислення податку на добавлену вартість при реалізації основних фондів:

1. Порядок обчислення ПДВ при реалізації основних невиробничих фондів

В такому ж порядку ПДВ обчислюється по всіх основних фондах (виробничих і невиробничих), придбаних до 6 січня 1993 року (крім сільськогосподарських підприємств).

2. Порядок обчислення ПДВ при реалізації придбаних і введених в експлуатацію з 6 січня 1993 року основних виробничих фондів та нематеріальних активів:

Такий же порядок обчислення ПДВ при реалізації основних фондів (виробничих і невиробничих), придбаних до 6 січня 1993 року, та основних виробничих фондів, придбаних і введених в експлуатацію та взятих на облік нематеріальних активів з 6 січня 1993 року сільськогосподарськими підприємствами.

109. Умовний приклад обчислення ПДВ по товарах, на які встановлено дотації (ковбаса варена - 100.0 тис.крб. на 1 т).

110. Приклад обчислення ПДВ від сум коштів, одержаних від підприємств-покупців на власні потреби підприємствпостачальників.

Автозавод реалізував будівельно-монтажному управлінню 10 автомобілів по ціні 100.0 тис. крб. за автомобіль на загальну суму 1000.0 тис. крб., які надійшли до підприємства і були відображені на рахунку 46 "Реалізація продукції". Крім цього, будівельно-монтажне управління перерахувало до фонду розвитку автозаводу ще 1560.0 тис.крб. У цьому випадку оподатковуваний оборот визначається у сумі 2560.0 тис. крб. (1000.0 + 1560.0) і податок на добавлену вартість буде складати 426.8 тис. крб. (2560.0 х 0.1667).

111. З будь-яких неприбуткових підприємств і організацій, включаючи бюджетні організації, суми податку на добавлену вартість, сплачені постачальникам за придбані товари, виконані роботи та послуги, не підлягають заліку або відшкодуванню із бюджету і покриваються за рахунок збільшення відповідних джерел бюджетного фінансування. У разі реалізації такими підприємствами або організаціями товарів (робіт, послуг), що підлягають оподаткуванню податком на добавлену вартість, сума податку, який підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, одержаними від покупців за реалізовані їм товари (роботи, послуги), і сумами податку, сплаченими або такими, що підлягають сплаті постачальникам за матеріальні ресурси, вартість яких відноситься на витрати виробництва даної продукції (робіт, послуг).

Приклад.

112. До сплати податку на добавлену вартість залучаються громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, якщо їх виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) перевищує 500 тис. крб. на рік.

113. Податок на добавлену вартість обчислюється податковим органом за місцем постійного проживання громадянина на підставі декларації встановленої форми, що подається громадянином у податковий орган для визначення прибуткового податку.

114. Сума податку обчислюється за ставкою 16.67 процента від чистого доходу, фактично одержаного за реалізацію продукції (робіт, послуг). Чистий доход визначається як різниця між виручкою від реалізації товарів (робіт, послуг) і витратами, пов'язаними з одержанням цього доходу, включаючи ПДВ.

115. Протягом року, виходячи з відображених у декларації передбачуваних доходів, податковий орган обчислює авансову суму податку, що підлягає сплаті у бюджет у поточному році за ставкою 16.67 процента.

116. Сума сплаченого у бюджет податку виключається з оподатковуваного прибутковим податком доходу громадян.

Приклад.

Громадянин, який займається підприємницькою діяльністю, у декларації вказав, що у 1993 році він передбачає одержати чистий доход у сумі 600.0 тис. крб.

Податкова інспекція при розрахунку авансових платежів прибуткового податку на 1993 рік з доходу 600.0 тис. крб. одночасно обчислює податок у такому порядку:

а) визначає суму податку на добавлену вартість -100.0 тис. крб. (600.0 х 0.1667);

б) визначає суму чистого доходу, з якого нараховується прибутковий податок, - 500.0 тис. крб. (600.0 -100.0).

у 1994 році громадянин подав у податковий орган декларацію про фактичні валові доходи, одержані від реалізації товарів (робіт, послуг) за 1993 рік в сумі 1800.0 тис. крб., проведених витрат, пов'язаних з одержанням цього доходу, - 900.0 тис.крб. і фактично сплаченого акцизного збору в сумі 100.0 тис. крб.

У цьому випадку податковий орган при кінцевому розрахунку податку на 1993 рік визначає:

а) суму чистого доходу -800.0 тис. крб. 1800.0 -900.0 -100.0);

б) суму податку на добавлену вартість з фактичного чистого доходу, що належить сплаті у бюджет, -133.4 тис. крб. (800.0 х 0.1667);

в) сплачений протягом 1993 року податок на добавлену вартість зараховується у розмірі 100.0 тис. крб. Підлягає доплаті в бюджет - 33.4 тис. крб. (133.4 -100.0);

г) суму чистого доходу, з якого обчислюється прибутковий податок, -666.6 тис. крб. (800.0 -133.4).

117. Облік надходження податку на добавлену вартість по кожному підприємству-платнику ведеться на картках особових рахунків форми N 3 або N 6 (додатки 9 і 10 до Інструкції колишнього Міністерства фінансів СРСР від 29.03.91 N 27 "Про порядок ведення в державних податкових інспекціях оперативно-бухгалтерського обліку податків та інших платежів у бюджет") залежно від розміру середньомісячних платежів:

а) на картках особових рахунків за формою N 6 на підприємствах із середньомісячними платежами менше 1 млн. крб.;

б) на картках особових рахунків N 3 - на підприємствах із середньомісячними платежами більше 1 млн. крб.

118. Облік наданих (повернених) кредитів по кожному підприємству ведеться податковими органами на окремих картках особових рахунків форми N 6 вищевказаної Інструкції.

119. На платників податку на добавлену вартість - осіб, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, відкриваються картки особових рахунків за формою N 1, наведеною у додатку 18 вищевказаної в пункті 117 Інструкції.

120. Документальні перевірки декларацій по податку на добавлену вартість проводяться податковим інспектором з виходом на підприємство у строки, встановлені керівниками податкових інспекцій, але не рідше одного разу на два роки, а по платниках податку які сплачують декадні платежі, документальні перевірки проводяться не менше одного разу на рік.

121. Документальній перевірці передує камеральна перевірка (без виходу на підприємство), яка проводиться податковим інспектором в момент одержання декларації з використанням бухгалтерської звітності про фінансово-господарську діяльність підприємств. Після проведення камеральної перевірки декларації передаються інспектору з обліку для відображення в особових рахунках.

122. Якщо при камеральній перевірці буде встановлено, що платежі податку на добавлену вартість підлягають сплаті в більшій сумі, ніж вказано у декларації, сплата донарахованих сум проводиться у п'ятиденний строк з дня висилки податковим органом повідомлення про доплату. При зменшенні обчислених до сплати сум податку, сума різниці зараховується платнику до чергових платежів або повертається йому на підставі письмової заяви.

123. При перевірці слід визначити правильність відображення оборотів з дебету і кредиту рахунку 68 "Розрахунки з бюджетом", субрахунок "Податок на добавлену вартість". При цьому перевіряється правильність виднесення на рахунок відповідних джерел фінансування сум податку, сплачених за придбану сировину, матеріали, паливо, товари та інші товарно-матеріальні цінності, які використовуються для потреб невиробничого характеру, а також основні фонди.

124. Для перевірки оборотів по відвантаженню товарів, виконанню робіт та наданню послуг використовуються: відомість N 16 (по відвантаженню та реалізації товарів), товарно-транспортні накладні на відвантаження готової продукції та покупних товарно-матеріальних цінностей, банківські (журнал-ордер N 2) та касові (журнал-ордер N 1) документи.

125. Для перевірки повноти обороту необхідно перевірити надходження коштів на рахунки 87 "Фонди економічного стимулювання", 88 "Фонди спеціального призначення", 96 "Цільове фінансування та інші цільові надходження" для власних потреб.

126. Перевіряється відповідність суми обчисленого податку з сумами податку, відображеними в журналі-ордері N 8 (кредит 68 рахунку) та поданою декларацією.

127. Перевірка правильності відображення в декларації оборотів з дебету рахунку 68 "Розрахунки з бюджетом" субрахунок "Податок на добавлену вартість" проводиться з використанням журналу-ордеру N 6 по рахунках 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками", 60 " Розрахунки з постачальниками і підрядниками", 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" та розрахункових (платіжних) документів.

128. Перевіряється правильність віднесення на рахунок відповідних джерел фінансування сум податку, сплачених за придбану сировину, матеріали та інші товарно-матеріальні цінності, основні невиробничі фонди, які використовуються для потреб невиробничого характеру.

129. Перевіряється правильність віднесення на дебет 68 рахунку сплаченого податку за придбані основні виробничі фонди при їх введенні в експлуатацію.

130. При перевірці звертати увагу, що в разі придбання товарів для подальшого перепродажу податок на добавлену вартість, сплачений постачальникам, на розрахунки з бюджетом не відноситься.

131. Перевіряється правильність арифметичного підрахунку оборотів з дебету 68 рахунку і їх відповідність сумам, відображеним в журналі-ордері N 8 та декларації (слід мати на увазі, що в цю суму не включається податок на добавлену вартість, сплачений по дебету 68 рахунку до бюджету).

132. Перевіряється своєчасність перерахування податку на добавлену вартість до бюджету за встановленими строками.

133. Перевіряється правильність арифметичного підрахунку оборотів з дебету і кредиту рахунку 68 (в кореспонденції з іншими рахунками), правильність визначення сум податку, виходячи із застосованих цін (тарифів) з реалізації товарів (робіт, послуг).

134. Перевіряється обгрунтованість застосування встановлених пільг з податку на добавлену вартість на окремі товари (роботи, послуги), а також розрахунки на відшкодування з бюджету сум податку, сплачених або які підлягають сплаті постачальникам, над сумами податку з власної реалізації товарів (робіт, послуг).

135. Податкові інспекції перевіряють в установах банку своєчасність виконання останніми доручень підприємств з перерахування з їх рахунків платежів в бюджет, а також виконання вимог щодо складання підприємствами розрахункових платіжних документів, в яких в обов'язковому порядку повинен вказуватись окремим рядком податок на добавлену вартість.

136. Платники податку та їх посадові особи несуть відповідальність за правильність обчислення і своєчасність сплати податку до бюджету відповідно до чинного законодавства України.

137. Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати податку на добавлену вартість здійснюється податковими інспекціями відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

138. При встановленні порушень в обчисленні податку на добавлену вартість про результати перевірки декларацій складається акт у двох примірниках. Акт підписується податковим інспектором, керівником підприємства, головним бухгалтером підприємства-платника. Один примірник акта передається головному бухгалтеру, другий примірник не пізніше наступного дня після підписання акта реєструється у спеціальному журналі. В цей строк акти передаються начальникам державних податкових інспекцій або їх заступникам, які після розгляду матеріалів перевірки приймають рішення про застосування фінансових санкцій. У випадках незгоди з фактами, які викладено в акті, керівники й інші посадові особи підприємства подають письмові пояснення мотивів незгоди.