Про надіслання матеріалів наради з питань готовності до введення в дію нового Митного кодексу України

Для використання в роботі надсилаємо матеріали селекторної наради з питань готовності до введення в дію нового Митного кодексу України, яка відбулася 16.12.2003.

Додатки: всього на 25 арк., надсилаються електронною поштою.

Новий Митний кодекс України, який набирає чинності 1 січня 2004 року, майже утричі більший за обсягом від чинного Митного кодексу, який діє з 1 січня 1992 року. Якщо чинний Кодекс складається з 11 розділів, 24 глав, 164 статей, то новий має 21 розділ, 67 глав, 432 статті.

Таке значне збільшення обсягу зумовлене двома причинами:

1. Питання, врегульовані чинним Митним кодексом, в новому Кодексі регулюються більш детально.

Це стосується розділів "Загальні положення", "Митний контроль", "Митне оформлення", "Переміщення та пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України", "Розпорядження товарами, що перебувають під митним контролем", "Порушення митних правил і відповідальність за них", "Провадження у справах про порушення митних правил", "Працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій".

Необхідність такої деталізації давно назріла. Практика показала, що деякі норми чинного Кодексу є недосконалими, містять прогалини, допускають неоднозначне тлумачення і, як наслідок, породжують спірні ситуації під час виконання митними органами покладених на них обов'язків. Крім того, за час, що пройшов з моменту введення в дію чинного Кодексу, ціла низка його положень перестала відповідати як нормам інших актів законодавства України, так і вимогам життя. При розробці нового Кодексу все це було враховано.

2. Новий Митний кодекс містить цілу низку розділів, яких немає в чинному Кодексі.

Це такі розділи, як "Митні процедури при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту", "Підприємницька діяльність із надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів та перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем", "Митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України", "Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами", "Контроль за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності", "Митна вартість товарів. Методи визначення митної вартості товарів", "Країна походження товару", "Митна статистика", "Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності", "Верифікація сертифікатів про походження товарів з України".

Як і деталізація норм, що існували раніше, введення нових розділів має на меті вдосконалення правового регулювання ряду правовідносин, пов'язаних з митною справою. Зокрема, один з нових розділів присвячено митним режимам, кількість яких значно збільшилася порівняно з чинним Кодексом. Замість поняття "особа, уповноважена на декларування на підставі договору" запроваджено поняття "митний брокер". Уведено нове для митного законодавства України поняття "митний перевізник". Визначенню основ правового статусу цих суб'єктів також присвячені окремі розділи Кодексу.

Не менш важливою метою введення нових розділів є зміцнення законності діяльності митних органів. Справа в тому, що відповідно до Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проте в умовах стрімкого розвитку вітчизняного законодавства та покладення на митні органи нових завдань відповідні зміни до Митного кодексу своєчасно не вносилися. Внаслідок цього цілий ряд важливих питань, таких, як здійснення верифікації сертифікатів про походження товарів з України, захист прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності тощо регулювався не законами, а постановами Кабінету Міністрів України та відомчими наказами Держмитслужби. Тепер ці питання регулюються нормами Митного кодексу України.

Новим Митним кодексом встановлено, що митне регулювання здійснюється за принципами:

- виключної юрисдикції України на її митній території;

- виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

- законності;

- єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

- системності;

- ефективності;

- додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;

- гласності та прозорості.

З приводу останнього з наведених принципів слід сказати, що він є втіленням принципу обміну інформацією щодо законодавства, закріпленого в статтях 36, 51, 54 та деяких інших Угоди про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами та Україною.

Якщо в чинному Митному кодексі України міститься лише одна стаття, відповідно до якої суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та громадяни мають право на ознайомлення з офіційними текстами законів та інших нормативних актів, що стосуються митної справи, то в новому Кодексі питанням інформування та консультування з питань митної справи присвячена ціла глава, яка не тільки зобов'язує митні органи інформувати заінтересованих осіб про митні правила, норми та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, а й передбачає відповідальність посадових осіб цих органів за надання недостовірної інформації.

Важливим нововведенням є положення статті 9 Кодексу, якою встановлено чіткі правила набрання чинності законами та іншими нормативно-правовими актами з питань митної справи. Запровадження цих правил дасть можливість уникнути суперечок між посадовими особами митних органів з одного боку та суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й громадянами з іншого щодо правомірності застосування того чи іншого нормативно-правового акта під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Одним з першочергових завдань Кодексу є також демократизація та уніфікація процедур митного контролю та митного оформлення товарів, що належать як підприємствам, організаціям, установам усіх форм власності, так і громадянам.

Зокрема, Кодексом передбачено запровадження технологічних схем контролю, які відповідають сучасним міжнародним стандартам ("червоний" та "зелений" коридори).

Заслуговує на увагу й те, що в новому Кодексі визначено такі важливі фактори процедури декларування, як терміни подання митної декларації. З метою спрощення митних процедур упроваджується подання тимчасової, неповної, періодичної та попередньої декларації.

Нормами нового Кодексу більш ефективно регулюється порядок переміщення товарів через митний кордон України громадянами. Це, зокрема, дасть можливість посилити контроль за тимчасовим увезенням товарів громадянами та сприятиме попередженню ухилення громадян від сплати митних платежів.

Позитивною рисою нового Митного кодексу є й те, що він визначає особливості здійснення митних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту, а також при переміщенні товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях.

Ще однією особливістю Кодексу є нова методика визначення митної вартості товарів, розроблена з урахуванням вимог Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Кодексом запроваджується декларування митної вартості, що забезпечить повноту справляння податків і зборів при митному оформленні товарів. Такий порядок відповідає світовій практиці та ставить у рівні умови всіх імпортерів.

Новим Митним кодексом установлено, що у митній справі Україна додержується загальновизнаних у міжнародній практиці систем класифікації та кодування товарів, митних режимів, митної статистики, інших загальноприйнятих у світових митних відносинах норм і стандартів, а також забезпечує виконання міжнародних договорів України.

І дійсно, новий Кодекс в цілому відповідає міжнародним стандартам, оскільки його розроблення здійснювалося з урахуванням положень Митного кодексу Європейського Співтовариства та основних міжнародних конвенцій і угод, до яких приєдналася або має намір приєднатися Україна, як-от: Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція), Угоди Уругвайського раунду переговорів країн - членів ГАТТ/СОТ, Угода з торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності (TRIPS), яка також є однією з 28 угод ГАТТ/СОТ, Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, Міжнародна конвенція про гармонізацію митних процедур на кордоні, Митна конвенція про міжнародні дорожні перевезення (Конвенція МДП), Конвенція про тимчасове ввезення (Стамбульська конвенція), Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства (Найробійська конвенція).

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що новий Митний кодекс України є сучасним, актуальним нормативно-правовим актом, який повністю відповідає Конституції України та загальновизнаним нормам міжнародного права. Уведення його в дію не тільки забезпечить подальше удосконалення правового регулювання митної справи в Україні, а й значно розширить перспективи вступу України до СОТ, виходу України на світовий ринок, створює додаткові умови для зміцнення торговельних та економічних зв'язків із зарубіжними країнами, а також для участі нашої держави в міжнародному співробітництві з митних питань.

Декларування митної вартості товарів відповідно до нового Митного кодексу України Митним кодексом України від 11.07.2002 N 92-IV (далі - МКУ) запроваджено декларування митної вартості.

Згідно з Митним кодексом України та іншими актами законодавства при митному оформленні товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, митна вартість заявляється (декларується) митному органу України у вантажній митній декларації (далі - ВМД).

В установлених Кабінетом Міністрів України випадках при переміщенні через митний кордон України товарів, крім ВМД подається декларація митної вартості (далі - ДМВ) відповідної форми.

Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 N 1375.

Заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, мають грунтуватися на достовірній і документально підтвердженій інформації та подаватися у кількісному виразі.

За недостовірність відомостей, зазначених у митній декларації, декларації митної вартості та в документах, поданих на підтвердження митної вартості товарів, декларант несе відповідальність згідно із законодавством.

В усіх випадках, коли не встановлено обов'язкове заповнення ДМВ, митний орган при виникненні обгрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості може вимагати від декларанта подання ДМВ для підтвердження заявленої декларантом у ВМД митної вартості.

Митний орган, що здійснює митне оформлення товарів, здійснює контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості, в тому числі за правильністю застосування вибраного декларантом методу визначення митної вартості та можливості його застосування, а також повнотою (комплектністю) наданих декларантом документів.

Перевірка достовірності заявленої митної вартості здійснюється на підставі документів, визначених пунктами 14, 15 постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 N 1375.

За необхідності підтвердження заявленої декларантом митної вартості декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати необхідні для цього відомості.

При перевірці банківських документів особлива увага звертається на повноту платежу, а саме: зазначене перерахування коштів здійснено (чи передбачається здійснити) в цілому за весь товар чи тільки за його частину (як при попередній оплаті, так і при сплаті за вже отриманий товар); чи відображає грошова частина платежу повну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України (тобто чи не передбачено контрактом будь-яких умов, що мали вплив на вартість угоди, у тому числі здійснення часткової оплати за ці товари у вигляді побічного платежу третій особі на користь продавця як зустрічної поставки товарів чи надання будь-яких послуг покупцем продавцю).

Особливому контролю щодо правильності визначення та заявлення митної вартості підлягають товари, які переміщуються через митний кордон взаємозалежними особами чи містять об'єкти інтелектуальної власності, за які сплачуються ліцензійні та подібні платежі.

При виникненні у митного органу сумнівів в достовірності наданих відомостей декларант має право довести таку достовірність шляхом подання необхідних документів та відомостей.

Декларант може мати в наявності інформацію про митну вартість ввезених раніше ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, або про їх вартість на внутрішньому ринку, або калькуляцію та прейскуранти виробника, які відсутні у митного органу, що здійснює митне оформлення товару. Використання такої інформації можливе, якщо у її підтвердження надані відповідні документи, наприклад, комерційні, митні і платіжні документи, що мають відношення до угод з ідентичними чи подібними (аналогічними) товарами, рахунки, накладні тощо.

Митний орган, що здійснює митне оформлення товару, може мати у своєму розпорядженні інформацію, відсутню у декларанта, в тому числі довідкові ціни на товари, які обертаються у зовнішній торгівлі, а також дані щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких проводилось раніше. При цьому декларанту можуть бути надані, за їх наявністю у митного органа, або середньоконтрактні ціни, або інформація про митну вартість за окремою угодою тільки у знеособлюваному вигляді, для забезпечення дотримання конфіденційності використання інформації (тобто без зазначення продавця, покупця, декларанта та інших даних, за якими можна ідентифікувати угоду).

У разі неподання чи відмови від подання відомостей, що підтверджують достовірність заявленої декларантом митної вартості, митний орган вправі прийняти рішення про неможливість застосування вибраного декларантом методу оцінки митної вартості.

За відсутності відомостей та даних, що підтверджують достовірність заявленої декларантом митної вартості, або за наявності підстав вважати, що надані декларантом відомості не є достовірними чи достатніми, митний орган вправі самостійно визначити митну вартість декларованого товару, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей (в тому числі цінової інформації щодо ідентичних або однорідних товарів).

У разі, якщо при декларуванні товару не передбачено подання ДМВ, відповідні інформація і розрахунки наводяться у Довідці про визначення митної вартості.

Відповідно до розрахунків митного органу, який здійснює коригування митної вартості, декларантом заповнюється новий бланк ДМВ, про що вчиняється запис на старому бланку ДМВ "МВ перерахована. Виписано новий бланк (аркуш N ......)". Обидва бланки (старий, з невірно розрахованою митною вартістю, та новий, з уточненою митною вартістю) зберігаються митним органом. На новому бланку ДМВ, заповненому декларантом, посадовою особою митного органу зверху вчиняється запис "Коригування митниці", а в графі "Для відміток митного органу" робиться запис "МВ перерахована", який завіряється особистою номерною печаткою та підписом посадової особи, та вказується дата заповнення (коригування). При згоді декларанта з виправленнями митного органу декларантом заповнюється графа 10(б) в загальному порядку.

У випадку, коли декларант не згоден з коригуванням митного органу, він має право не підписувати заповнені ним бланки ДМВ, в яких вказана перерахована посадовою особою митного органу митна вартість товарів (тобто не заповнювати графу 10(б)).

У такому випадку відповідно до статті 265 Митного кодексу України декларант має можливість зробити письмовий запит до митного органу щодо роз'яснення причин, через які не була прийнята заявлена ним митна вартість (за винятком випадків тимчасової (умовної) митної оцінки).

Подання декларантом письмового запиту митному органу щодо проведеної ним митної оцінки або оскарження прийнятого митним органом рішення, не звільняє декларанта від сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у відповідності до здійсненої митної оцінки.

У разі незгоди з прийнятим рішенням митниці декларант має право відповідно до статті 264 Митного кодексу України звернутися до митного органу з проханням надати йому товари, що декларуються за конкретними ВМД, у вільний обіг за тимчасовою декларацією (стаття 82 Митного кодексу України) за умови сплати належних податків і зборів у повному обсязі на підставі митної оцінки цих товарів, здійсненої митним органом, або іншого забезпечення повноти сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з законодавством.

Протягом встановленого часу (30 календарних днів) декларант повинен надати додаткові відомості та документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість. Якщо надані документи потребують внесення змін, вони можуть бути внесені за умови переоформлення вантажної митної декларації в установленому порядку.

При цьому користування товарами, випущеними за тимчасовою вантажною митною декларацією, допускається відповідно до заявленого митного режиму.

У разі якщо декларантом вірно заповнена декларація митної вартості, вірно вибрано та застосовано метод визначення митної вартості і документально підтверджені заявлені у відповідності з встановленими вимогами відомості, у графі "Для відміток митного органу" на всіх аркушах ДМВ робиться відмітка "Митну вартість визнано", яка засвідчується підписом та особистою номерною печаткою посадової особи, що здійснювала перевірку ДМВ.

Посадова особа митного органу, яка здійснює перевірку та оформлення декларації митної вартості, не має права за власною ініціативою, дорученням або проханням декларанта вносити будь-які дані про заявлену митну вартість у графи, які заповнюються декларантом, або вносити зміни, доповнення та виправлення до цих граф.

Після прийняття документів до митного оформлення усі коригування заявленої декларантом митної вартості, зроблені митним органом, розглядаються як митна оцінка товарів і можуть бути оскаржені декларантом в установленому порядку.

Протягом строку, встановленого Митним кодексом України, декларант надає до митного органу документи, необхідні для уточнення та/або підтвердження митної вартості.

Після надання декларантом всіх документів, необхідних для уточнення та/або підтвердження митної вартості товарів, здійснюється перерахунок митної вартості і відповідних податків і зборів (обов'язкових платежів), в т. ч. повернення надміру стягнених податків і зборів (обов'язкових платежів) або стягнення недоплачених.

У разі подання декларантом документів або доказів, що підтверджують заявлену ним митну вартість, декларантом в установленому порядку заповнюється нова ВМД в зв'язку з остаточною митною оцінкою.

При здійсненні митної оцінки і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) на підставі митної оцінки, всі розрахунки здійснюються у відповідності до законодавства, дійсного на день прийняття митної декларації.

1. Порядок роботи з податковими векселями у контексті статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік".

Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" запроваджено аналогічні норми, які були закладені в статті 51 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" щодо заборони здійснення розрахунків з бюджетом у не грошовій формі, в тому числі шляхом застосування векселів, за винятком операцій по сплаті податку на додану вартість при імпортуванні на митну територію України товарів, які ввозяться за прямими договорами для власних виробничих потреб (непередбачені для подальшого продажу).

Таким чином, порядок роботи з векселями у 2004 році не змінюється.

Вимоги щодо ввезення товарів для власних виробничих потреб та за прямими договорами залишаються чинними і упродовж 2004 року.

2. Справляння митних зборів у контексті статті 82 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік".

Статтею 82 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" встановлено, що новий Митний кодекс України набирає чинності з 1 січня 2004 року, крім частини тринадцятої статті 71, яка набирає чинності з 1 січня 2005 року.

З цього випливає, що порядок нарахування та справляння митних зборів, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.97 N 65, залишається чинним упродовж 2004 року.

Цією ж статтею Закону визначено, що діючий Митний кодекс України втрачає чинність з 1 січня 2004 року, крім статей 47, 85, 86, 87 та глави 2 "Митні збори" розділу V "Мито та митні збори", дію яких продовжено до 1 січня 2005 року, а саме:

- стаття 47 - митний збір за видачу підприємству свідоцтва про визнання його декларантом та за продовження терміну дії (перереєстрації) цього свідоцтва;

- статті 85, 86 та 87 - митні збори за зберігання товарів та інших предметів на складах митниць;

- глава 2 розділу V - митні збори за митне оформлення товарів та інших предметів, у тому числі у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, чи поза робочим часом, а також за їх перебування під митним контролем.

3. Оподаткування товарів в залежності від обраного митного режиму, визначеного новим Митним кодексом України.

У зв'язку з набранням з 1 січня 2004 року чинності новим Митним кодексом України Держмитслужбою підготовлено роз'яснення щодо оподаткування товарів та інших предметів відповідно до обраного декларантом митного режиму, які будуть найближчим часом надіслані до митних органів.

Ці роз'яснення не містять нових норм щодо порядку та системи оподаткування товарів, а лише узагальнюють та структурують на базі законів з питань оподаткування інформацію щодо порядку оформлення товарів у залежності від обраного митного режиму.

Оскільки проект нового Митного кодексу розроблявся з урахуванням положень проекту Податкового кодексу, який поки що в дію не вводиться, неврегульованим залишається питання оподаткування товарів, що ввозяться на ремонт та обробку.

З цього питання Держмитслужба звернулась до Державної податкової адміністрації за відповідними роз'ясненнями.

Не врегульованим на сьогодні залишається також питання щодо порядку сплати сум, одержаних експортерами як виплати або за рахунок інших пільг, наданих під час експорту товарів, а також процентів з цих сум при застосуванні режиму реімпорту.

З цього приводу Держмитслужбою направлено запит до Державної податкової адміністрації України, про результати розгляду якого буде проінформовано митниці в установленому порядку.

4. Щодо порядку застосування статті 264 нового Митного кодексу України.

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що у разі виникнення потреби в уточненні заявленої декларантом митної вартості товарів або у разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутись до митного органу з проханням надати йому товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку.

Гарантією може виступати простий вексель, виданий декларантом митному органу та авальований уповноваженим банком, або депозит у банку.

Разом з цим, відповідно до вимог статті 4 Закону України від 05.04.2001 N 2374-III "Про обіг векселів в Україні" видавати прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Згідно вимог Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30.06.98 N 250, депозит (вклад) - це кошти, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно з чинним законодавством України, на чітко визначений строк та під процент і оформляються відповідною угодою (тобто під "депозитом" розуміються кошти, що добровільно надаються фізичними та юридичними особами в управління уповноваженим банком на визначений термін та під процент).

Отримання митним органом гарантії банку у вигляді депозиту у банку, як то передбачено статтею 264 Митного кодексу, могло бути здійснено шляхом блокування банком на конкретний період відповідного рахунку власника товарів - клієнта банку (або окремої суми на такому рахунку) на вимогу митного органу. Однак, така процедура законодавством України не передбачена.

З цього приводу Національний банк України проінформував Держмитслужбу про відсутність на цей час нормативно-правових актів щодо визначення механізму гарантій банку у вигляді депозиту банку (лист Національного банку України від 12.11.2003 N 13-122/4745).

Враховуючи викладене, митним органам необхідно керуватися статтею 4 Закону України від 05.04.2001 N 2374-III "Про обіг векселів в Україні" (щодо видачі простих векселів лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги), статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (щодо заборони здійснення розрахунків з бюджетом у не грошовій формі) та нормами Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30.06.98 N 250, щодо неможливості у відповідності з чинним законодавством блокування банком на конкретний період відповідного рахунку власника товарів - клієнта банку (або окремої суми на такому рахунку) на вимогу митного органу.

5. Щодо порядку застосування декларації МД-1.

Держмитслужбою з метою забезпечення реалізації положень статті 70 нового Митного кодексу України розробляється проект Порядку застосування уніфікованої митної квитанції МД-1.

Проектом визначено нову форму уніфікованої митної квитанції МД-1, яка дає можливість зменшити час на її оформлення під час прийняття від громадян та підприємств сум у сплату належних податків та зборів, а також товарів та валютних цінностей на зберігання митним органом.

Зменшення часу на оформлення квитанції МД-1 відбудеться за рахунок застосування до неї додаткових аркушів у потрібній кількості, а також за рахунок оптимального використання рядків, що застосовуються для зазначення належних відомостей про підстави для стягнення зазначених сум митними органами та/або прийняття товарів та валютних цінностей на зберігання митними органами.

Проектом передбачено, що цей Порядок застосовуватиметься з дня набрання чинності частиною тринадцятою статті 71 нового Митного кодексу України.

Застосування деяких митних режимів після введення в дію нового Митного кодексу України

Переробка

До прийняття нового Митного кодексу України зазначений митний режим застосовувався тільки при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах. На сьогодні до цього режиму включено, зокрема, обробку та ремонт товарів. У зв'язку з цим виникають такі проблеми.

1. Статтею 229 Митного кодексу України визначено, що в митний режим переробки на митній території України можуть бути розміщені тільки ввезені в Україну товари, що походять з інших країн.

Така норма може викликати проблемні ситуації при ввезенні в Україну з метою ремонту товарів, що були раніше експортовані з України.

Беручи до уваги те, що за своєю економічною сутністю операція з увезення на митну територію України з метою ремонту раніше експортованих українських товарів найбільш наближена до режиму переробки, вважаємо за можливе застосування до такої категорії товарів режиму переробки на митній території України.

Оподаткування операцій з переробки здійснюється відповідно до законодавства. Регулювання операцій з давальницькою сировиною здійснюється відповідно до Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах".

Відповідно до статті 23 Закону України від 05.02.92 N 2097-XII "Про Єдиний митний тариф" товари та інші предмети, що тимчасово ввозяться на митну територію України і призначені до зворотного вивезення за її межі у встановлені строки у незмінному стані або відремонтованому вигляді, а також товари та інші предмети, що тимчасово вивозяться за межі митної території України та призначені до зворотного ввезення на цю територію у встановлені строки у незмінному стані, пропускаються через митний кордон України без сплати мита. Строки умовно-безмитного ввезення та вивезення визначаються Митним кодексом України.

Положеннями цієї статті Закону України не обумовлюється розміщення товарів у режим тимчасового ввезення, а передбачається тимчасове перебування відповідних товарів на митній території України, в тому числі і з метою ремонту.

Таким чином, питання звільнення товарів, що ввозяться на митну територію України з метою ремонту, від обкладення ввізним митом врегульовано Законом України від 05.02.92 N 2097-XII "Про Єдиний митний тариф".

Спеціальним додатком F до Кіотської конвенції визначено термін "переробка на митній території", як митний режим відповідно до якого товари можуть бути ввезені на митну територію в режимі умовного звільнення від сплати ввізного мита і податків, оскільки такі товари призначені для виробництва, переробки чи ремонту з наступним вивезенням.

Звільнення від обкладення податком на додану вартість товарів, що ввозяться тимчасово з метою ремонту, Законом України від 03.04.97 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не передбачено. Згідно з пунктом 11.4 статті 11 цього Закону зміни порядку обкладення податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

2. Статтями 235 та 242 Митного кодексу передбачається при вивезенні за межі митної території України та ввезенні на її територію продуктів переробки оформлення двох вантажних митних декларацій: одну - на продукти переробки та окремо - на товари, які були витрачені на здійснення операцій щодо переробки.

На сьогодні наказ Держмитслужби N 609 від 13.09.2003 діє в межах Закону про операції з давальницькою сировиною, яким не передбачено оформлення окремої ВМД на товари, які були витрачені при здійсненні операцій щодо переробки.

Держмитслужбою розроблено окремий порядок щодо декларування українських та іноземних компонентів, що використовуються при здійсненні операцій щодо переробки.

Тимчасове ввезення

Статтями 117 та 206 нового Митного кодексу України встановлено перелік товарів, що можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України з умовним (тобто за виконання певних умов) повним звільненням від оподаткування.

Разом з тим, статтею 209 Митного кодексу визначено, що звільнення від сплати податків під час переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) регулюється виключно податковими законами України.

Що стосується мита, то на сьогодні відповідно до статті 23 Закону України від 05.02.92 N 2097-XII "Про Єдиний митний тариф" товари та інші предмети, що тимчасово ввозяться на митну територію України й призначені до зворотного вивезення за її межі у встановлені строки у незмінному стані або відремонтованому вигляді, а також товари та інші предмети, що тимчасово вивозяться за межі митної території України та призначені до зворотного ввезення на цю територію у встановлені строки у незмінному стані, пропускаються через митний кордон України без сплати мита. Строки умовно-безмитного ввезення та вивезення визначаються Митним кодексом України.

Проте у Законі України "Про податок на додану вартість" аналогічні норми відсутні.

У зв'язку з цим слід взяти до уваги, що у світовій практиці переміщення товарів у митному режимі тимчасового ввезення (вивезення) регулюється Стамбульською конвенцією про тимчасове ввезення (1990 рік), учасниками якої на сьогодні є понад 60 країн і заходи з приєднання до якої здійснюються Україною.

Зазначеною Конвенцією про тимчасове ввезення визначено категорії товарів, що можуть розміщуватися в режимі тимчасового ввезення (вивезення). Зокрема, додатком E передбачається можливість тимчасового ввезення товарів з частковим зняттям ввізних зборів і мита.

Положення цього додатка застосовуються до категорій товарів, визначених Стамбульською конвенцією, у разі якщо такі товари не задовольняють усім умовам, які передбачаються для користування правом на тимчасове ввезення з повним звільненням від сплати ввізних зборів і мита, а також товарів, призначених для використання в цілях виробництва чи виконання робіт.

Захист прав інтелектуальної власності відповідно до нового Митного кодексу України

З набранням чинності 1 січня 2004 року новим Митним кодексом України можливе ускладнення ситуації з захистом прав інтелектуальної власності на митному кордоні, оскільки в такому випадку Україною не буде виконуватися 5 статей розділу "Особливі вимоги щодо заходів на кордоні" Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS).

Зокрема новий Митний кодекс України не передбачає незастосування заходів захисту прав інтелектуальної власності по відношенню до товарів, що переміщуються в особистому багажі пасажирів та пересилаються поштовими відправленнями.

З огляду на це митним органам необхідно керуватись Положенням про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2001 N 412. Дія цього Положення не поширюється на товари, що переміщуються транзитом або ввозяться/вивозяться фізичними особами для власного використання та не призначені для використання в комерційних цілях, а також пересилаються в міжнародних поштових та експрес-відправленнях.

Поряд з цим, відповідно до Закону України від 13.09.2001 N 2681-III "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" у випадку ввезення громадянами товарів, сумарна митна вартість яких перевищує 1000 євро та/або загальна вага яких перевищує 100 кг, митними органами здійснюється контроль за дотриманням прав інтелектуальної власності.

Особливості здійснення процедур з визначення країни походження при митному оформленні товарів

Відповідно до положень нового Митного кодексу Кабінетом Міністрів України постановою від 12.12.2002 N 1864 затверджено Порядок визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України. Саме цим документом регламентовано процедури контролю за правильністю визначення країни походження товарів.

Зазначеним Порядком встановлено, що декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей.

Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення.

Сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни, і має містити: письмову заяву експортера про країну походження товару; письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Статтею 282 Митного кодексу України встановлено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;

2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

3) якщо це передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

4) у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 N 1864 визначено, що декларація про походження товару являє собою заяву (на комерційному рахунку або іншому товаросупровідному документі) про країну походження товару, зроблену виробником або експортером і засвідчену ними або органом, уповноваженим видавати сертифікати.

У разі коли в декларації про походження товару та в інших документах, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення, є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в декларації, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару сертифікат або додаткові відомості, на підставі яких митним органом визначається країна походження товару.

Додатковими відомостями про країну походження є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, якими супроводжується товар, а також у паспортах, технічній документації, висновках-експертизах митних та інших уповноважених органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження відомостей про країну походження товару.

Особливо потрібно звернути увагу, що визначення країни походження товару під час вирішення спірних питань здійснюється митним органом у термін, що не перевищує 10 календарних днів. У виняткових випадках цей термін може продовжуватися за рішенням керівника митного органу, але не більше ніж на 5 календарних днів.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці.

Згідно з статтею 279 Митного кодексу та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2002 N 2030 "Про перелік виробничих і технологічних операцій для визначення критерію достатньої переробки товару та порядок його встановлення і застосування при визначенні країни походження товару", якщо стосовно конкретного товару або конкретної країни критерій достатньої переробки окремо не обумовлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

Окремо обумовлено критерій достатньої переробки для товару, що ввозиться на митну територію України на умовах будь-якого спеціального преференційного митного режиму. У такому випадку застосовуватиметься критерій у вигляді переліку виробничих і технологічних операцій для визначення критерію достатньої переробки товару, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2002 N 2030. Проте, слід врахувати, що на теперішній час згаданий спеціальний преференційний митний режим не застосовується.

При застосуванні критерію достатньої переробки потрібно враховувати, що не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки:

1) операції, пов'язані із забезпеченням збереження товарів під час зберігання чи транспортування;

2) операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, перепакування);

3) прості складальні операції;

4) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових;

5) комбінація двох чи більшої кількості зазначених вище операцій;

6) забій тварин.

Під простими складальними операціями, які не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки, розуміються операції, які здійснюються шляхом складання виробів за допомогою простого кріпильного матеріалу (гвинтів, гайок, болтів тощо) чи клепання або монтажу готових вузлів за допомогою зварювання (за винятком виготовлення складних виробів шляхом зварювання), та інші операції (регулювання, контроль, заправка робочою рідиною тощо), необхідні в процесі складання і не пов'язані з переробкою (обробкою) товарів, незалежно від кількості та складності зазначених операцій.

За відсутності належним чином оформленого сертифіката чи додаткових відомостей про походження товару або у разі неможливості достовірно визначити країну походження товару, така країна визнається невідомою. Товари, країна походження яких невідома, пропускаються митним органом з метою їх переміщення через митний кордон України за умови сплати мита за повними ставками.

Неподання належним чином оформленого сертифіката чи відомостей про походження товару не є підставою для відмови у митному оформленні та випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України.

Митний орган може відмовити у випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України лише за наявності достатніх підстав для висновку, що товар походить з країни, товари якої не підлягають випуску згідно із законами України та міжнародними договорами, укладеними в установленому законом порядку (стаття 284 Митного кодексу).

Важливою новою нормою є те, що до товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим найбільшого сприяння або преференційний режим за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження не пізніше ніж через один рік з дати здійснення митного оформлення.

Стосовно визначення в умовах нового Митного кодексу преференційного походження товарів відповідно до угод про вільну торгівлю, укладених Україною, то слід керуватися таким положенням:

для визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, у разі, коли міжнародним договором, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Митним кодексом України, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України на умовах угод про вільну торгівлю, укладених Україною, в умовах нового Митного кодексу здійснюється згідно з правилами, встановленими вказаними угодами.

Порядок проведення митними органами перевірки преференційних сертифікатів при ввезенні товарів на митну територію України на умовах угод про вільну торгівлю затверджено наказом Держмитслужби України від 13.10.2003 N 683.