Щодо Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України"

Верховною Радою України 3 листопада прийнято у другому читанні та в цілому Закон України "Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законодавчих актів України". З набранням чинності цим законом митне законодавство України зазнає певних змін, які не будуть спрямовані на сприяння підприємницькому середовищу спрощення та уніфікацію митних процедур, як цього вимагають міжнародно-правові акти у галузі митної справи та міжнародна практика і рекомендації Всесвітньої митної організації. Ускладнення, викликані новим митним законодавством, неминуче потягнуть за собою згортання підприємницької діяльності, зокрема, підприємств малого та середнього бізнесу у сфері, пов'язаній з проведенням та обслуговуванням зовнішньоекономічної діяльності. Передбачені законом зміни також суттєво погіршують умови транзиту вантажів через територію України, що є порушенням міжнародних зобов'язань України відповідно до міжнародних конвенцій та положень установчих документів міжнародних організацій, учасницею та членом яких є наша держава. У підсумку така ситуація призведе до суттєвих втрат бюджету держави та негативно вплине на міжнародний імідж України.

Нова редакція Митного кодексу містить суперечності не лише з іншими чинними нормативно-правовими актами, але і у статтях самого Кодексу, а інколи неузгодженості виявляються в межах тексту однієї статті. Текст Митного кодексу вимагає суттєвого доопрацювання і не може бути впроваджений у запропонованій редакції.

Викладене базується на наступних положеннях прийнятого Закону.

1. Частиною третьою статті 176 передбачено: "Необхідною умовою для отримання дозволу на здійснення митної брокерської діяльності є наявність у підприємства договору страхування або фінансової гарантії виконання зобов'язань митного брокера на користь Державного бюджету України. Розмір страхової суми або фінансової гарантії не може бути меншим 300000 євро. Страхування або фінансова гарантія виконання зобов'язань митного брокера застосовується виключно для покриття ризиків діяльності митного брокера і не можуть бути використані в інших випадках забезпечення зобов'язань, передбачених цим Кодексом".

Частиною третьою статті 184 встановлено: "Митний брокер має право декларувати товари, якщо загальна сума митних платежів, які підлягають сплаті за всіма поданими ним митними деклараціями, оформлення яких не завершено, не перевищує страхової суми за чинним договором страхування митної брокерської діяльності або розміру діючої фінансової гарантії виконання зобов'язань митного брокера".

По-перше, такі умови суттєво погіршують чинний на сьогодні порядок отримання дозволу та провадження митної брокерської діяльності, який не передбачає страхування такої діяльності чи внесення фінансової гарантії. Необхідність вилучення з обороту такої значної суми обігових коштів призведе до неможливості продовження діяльності митного брокера значною кількістю представників дрібного та середнього бізнесу та їх закриття. Це потягне за собою скорочення робочих місць та зменшення податкових платежів до бюджету та цільових фондів, зокрема, пенсійного.

По-друге, вимога щодо страхування чи внесення фінансової гарантії на суму платежів за всіма деклараціями, що проходять митне оформлення, виглядає, принаймні, просто недоречною, якщо не сказати безглуздою у контексті українського митного законодавства. Митне законодавство Європейського Союзу передбачає надання гарантії сплата митних платежів, але ця вимога кореспондується з можливістю випуску товарів у вільний обіг до сплати митних платежів (за умови надання гарантії їх сплати). Більше того, законодавство ЄС передбачає можливість надання відстрочення сплати митних платежів на період до 30 днів (за умови надання гарантії їх сплати). За таких умов надання гарантії виглядає обїрунтованим і прийнятним для платника. Українське митне законодавство, як чинний Митний кодекс, так і Митний кодекс, редакція якого є предметом цього розгляду, не передбачає можливості випуску товарів до сплати всіх митних платежів. Всі митні платежі мають бути сплачені заздалегідь до подання відповідної митної декларації. Так, статтею 365 "Строки сплати (виконання обов'язку по сплаті) митних платежів" нової редакції Митного кодексу встановлюється: "1. При ввезенні товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платником податків до або на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення, за винятком випадків, коли відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України зі звільненням від оподаткування митними платежами".

Крім того, статтею 367 нової редакції Кодексу передбачається можливість сплати митних платежів із застосуванням авансових платежів (передоплати). Як визначено частиною другою цієї статті "2. Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я митних органів в органах державної казначейської служби, як попереднє грошове забезпечення сплати в майбутньому митних платежів". Саме таким чином у даний час здійснюється сплата митних платежів у митниці. Слід з великим ступенем вірогідності припустити, що саме цей механізм сплати залишиться єдиним і після набрання чинності новою редакцією Митного кодексу. За своєю природою та механізмом їх використання такі авансові платежі є фактичною гарантією сплати митних платежів. Тобто митниця має механізм випуску товарів за наявності достатніх коштів на відповідному рахунку чи, принаймні, законодавство однозначно вимагає сплати необхідних сум до подання митної декларації митному органу. За таких умов митний орган має 100 % гарантію сплати всіх необхідних митних платежів.

Навіщо при цьому вводити страхування або фінансову гарантію виконання зобов'язань митного брокера - незрозуміло.

Результатом запровадження передбаченого порядку буде суттєве скорочення кількості суб'єктів підприємницької діяльності, у першу чергу дрібного та середнього бізнесу, що спричинить значне скорочення робочих місць у цій сфері діяльності та, як наслідок, зменшення податкових надходжень до бюджету та інших цільових фондів, зокрема, пенсійного.

2. Частиною другою статті 374 передбачається: "2. Надання митним органам забезпечення сплати митних платежів є обов'язковим при ввезенні підакцизних товарів на митну територію України та при переміщенні товарів цією територією прохідним та внутрішнім транзитом".

Абсолютно незрозуміла логіка та мета запровадження засобів гарантування по відношенню до будь-яких товарів, що переміщуються транзитом через територію України.

По-перше, такий захід може розглядатись як порушення зобов'язань України в рамках СОТ, зокрема, вимог Статті V "Свобода транзиту" Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та таким, що суперечить вимогам Закону України "Про транзит вантажів".

По-друге, вимога щодо надання митним органам забезпечення сплати митних платежів суттєво ускладнює (значне збільшення часу та вартості процедури транзиту) транзит вантажів через територію України, що зводить нанівець переваги України як транзитної держави та неминуче призведе до переорієнтації транзитних потоків на інші напрямки. Як наслідок слід очікувати значних втрат надходжень до державного бюджету. Така норма лише збільшить прибутки комерційних структур - фінансових посередників, які обслуговують транзитні потоки через територію України.

По-третє, застосування цього заходу абсолютно недоречне по відношенню до транзитних вантажів. Мета його застосування полягає у тому, щоб гарантувати податкові надходження, передбачені чинним законодавством, але транзитні вантажі не оподатковуються ніякими податками, тому і законодавчих підстав для його застосування немає. Якщо митні органи хочуть таким чином запобігти втраті вантажів у процесі транзиту, то слід зазначити, що в митній системі вже більше десяти років ефективно функціонує система контролю за доставкою вантажів до митниць призначення з використанням засобів супутникового зв'язку, яка дає можливість відстежити рух транзитних товарів територією України.

З іншого боку вимога щодо запровадження гарантування сплати митних платежів до всіх товарів є застосуванням принципу презумпції винуватості до всіх операторів ринку транзитних перевезень. Навіть у такому випадку ця норма виглядає нелогічною, оскільки в цьому ж Митному кодексі законодавчо закріплено застосування системи управління ризиками при митному оформленні товарів. Ніяких застережень, що ця норма не поширюється на транзитні вантажі, у Митному кодексі немає.

3. Розробники законопроекту та представники митної служби при підготовці нової редакції Митного кодексу неодноразово наголошували на тому, що цей документ відповідатиме сучасним європейським та міжнародним стандартам та забезпечить суттєве спрощення митних процедур. З цією метою до тексту були включені норми щодо запровадження електронного декларування та організації контролю при переміщенні товарів через митний кордон України державними контролюючими органами за принципом "єдиного вікна". Дійсно, запровадження цих заходів могло б суттєво спростити процедуру митного контролю та оформлення товарів та сприяло б покращенню ситуації при проведенні зовнішньоекономічних операцій, тим більше, що митна служба ще з 2004 року реалізує програму впровадження електронного декларування (програма "Електронна митниця"), реалізація якої мала б бути завершена у повному обсязі у 2013 році. Неодноразово звітувала митна служба і про виконання розпоряджень Кабінету Міністрів України щодо організації роботи контролюючих органів при переміщенні товарів через митний кордон за принципом "єдиного вікна".

Незважаючи на це, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень закону набрання чинності цими антикорупційними нормами, надзвичайно важливими для суттєвого покращення бізнес-середовища та загальної ситуації у сфері митної справи, відстрочено аж до 1 січня 2017 року.

І це при тому, що вже всі країни Європи перейшли виключно на електронне декларування та електронний обмін інформацією між операторами ринку та митними органами. Наші найближчі сусіди - Білорусь та Росія успішно впроваджують електронне декларування у митній сфері: у Білорусі таким чином оформляється більше 55 % митних декларацій, а в Росії - близько 75 %.

Вважаємо невиправданим та недопустимим таке затягування з впровадженням загальновизнаних у міжнародній практиці прогресивних норм, що є визначальними при здійсненні митних процедур.

4. Однією з переваг нової редакції Митного кодексу представлялося скорочення кількості документів, що подаються при декларуванні товарів митним органам. Так, хоча їх перелік і залишився досить суттєвим, але частиною першою статті 105 "Прийняття митної декларації" встановлюється, що "Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості ".

Але така прогресивна норма залишається декларативною і не буде реалізована на практиці, оскільки частиною шостою цієї ж статті встановлено: "Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи, визначені цим Кодексом".

5. Необґрунтованим та недоречним, на наш погляд, є виключення з видів діяльності, контроль за провадженням яких здійснюється митними органами, діяльності митного перевізника. Це особливо актуально та важливо для України як транзитної країни і неодмінно буде мати негативні наслідки.

Діяльність митного перевізника, передбачена чинним на сьогодні Митним кодексом, дозволяє суттєво спростити процедури при здійсненні перевезень товарів, що перебувають під митним контролем, територією України, у першу чергу, транзитних. Така діяльність може суттєво вплинути на збільшення обсягу транзитних товаропотоків через територію України та, як наслідок, забезпечити надходження додаткових коштів до державного бюджету.

6. Абсолютно необїрунтованою та нелогічною виглядає вимога щодо обов'язкового здобуття спеціальних знань, уміння та навичок у сфері митної справи агентом з митного оформлення виключно в навчальних закладах митної служби України.

По-перше, така вимога не ставиться до самих співробітників митної служби, які здобували освіту у будь-яких учбових закладах.

По-друге, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 року N 1191-р єдиний навчальний заклад митної служби України - Академія митної служби України передана до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту.

Таким чином, навіть таке відверте намагання митних органів монополізувати процес підготовки та атестації агентів з митного оформлення - самої масової професії у сфері митних правовідносин, окрім самих митників, не може бути реалізоване за відсутності зазначених учбових закладів у підпорядкуванні митної служби.

7. Митним кодексом передбачаються різні варіанти регулювання питань, що виникають з одних і тих же підстав.

Так, в режимах реімпорту та магазину безмитної торгівлі факт аварії або дії обставин непереборної сили, що вплинули на стан товарів, підтверджується в порядку, встановленому Міністерством, керівник якого (Міністр) спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади у сфері митної справи.

В режимах реекспорту, транзиту, тимчасового ввезення, тимчасового вивезення, митного складу, вільної митної зони, переробки на митній території, переробки за межами митної території такі ж факти підтверджуються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи.

У випадку ж коли внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили сталося порушення зобов'язання щодо транзиту через митну територію України транспортних засобів особистого користування передбачено просте підтвердження такого факту відповідними документами.

Таким чином, в межах одного законодавчого акта врегулювання одного і того ж питання здійснюється трьома різними порядками, що недопустимо.

8. Одним з вагомих аргументів щодо необхідності підготовки нової редакції Митного кодексу України висувалася потреба прийняття комплексного нормативно-правового документа прямої дії. Слід зазначити, що цієї мети розробники проекту не досягли. В прийнятому законодавчому акті близько 170 відсильних норм, для реалізації яких необхідно прийняття підзаконних актів різного рівня. Тільки за умови їх прийняття та набрання ними чинності Митний кодекс зможе бути застосований у повному обсязі.

9. Важливим недоліком процесу підготовки та прийняття цього закону є те, що його редакція, яка була винесена на друге читання та прийнята Верховною Радою в цілому, суттєво відрізняється від редакції, яка обговорювалася та узгоджувалася з громадськістю та представниками бізнес структур. Фактично ми отримали новий документ, який не пройшов процедуру громадського обговорення та не був погоджений у встановленому порядку.

За таких умов та з огляду на велику суспільно-політичну вагу цього нормативно-правового акта та його вирішальний вплив на формування відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності, вважаємо необхідним відкласти впровадження нової редакції Митного кодексу та провести його обговорення з широкими колами підприємців та громадських рад при митних органах.

Від імені Громадської ради при Державній митній службі України (Протокол засідання Правління N 4 від 28.11.2011) просимо Вас, вельмишановний пане Президенте, повернути зазначений Закон до Верховної Ради України для доопрацювання.