Про затвердження Методичних рекомендацій з питань організації і проведення досліджень експертними підрозділами Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи

Відповідно до Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 N 940, та з метою вдосконалення діяльності експертних підрозділів Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи при проведенні лабораторних досліджень

1. Затвердити Методичні рекомендації з питань організації і проведення досліджень експертними підрозділами Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи, що додаються.

2. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Служби Дериволкова С.Д.

1.1. Ці Методичні рекомендації розроблені відповідно до вимог Митного кодексу України, Порядку взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 N 1862 (зі змінами), Порядку взаємодії митних органів із Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи при проведенні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, затвердженого наказом Держмитслужби від 14.01.2009 N 19, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.02.2009 за N 112/16128 (далі - Порядок 19), з метою однакового їх застосування та вдосконалення процедури проведення лабораторних досліджень проб (зразків) товарів.

1.2. Основними видами досліджень, що проводяться експертними підрозділами Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи (далі - Управління), є:

1.2.1. Фізико-хімічні дослідження:

речовин органічного походження, поверхнево-активних речовин і лакофарбових матеріалів і покриттів;

полімерів, полімерних матеріалів і виробів з них;

паперово-целюлозної продукції, деревини, текстильних матеріалів і виробів з текстилю;

нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів;

продукції неорганічного походження;

чорних, кольорових, дорогоцінних металів, сплавів і виробів з них;

біжутерії та ювелірних виробів;

наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів;

сильнодіючих та отруйних речовин;

лікарських, ветеринарних засобів і біологічно активних речовин (пестицидів, дезінфекційних речовин і біологічно активних добавок);

товарів харчового призначення та компонентів для їх виготовлення;

спиртовмісних рідин, безалкогольних напоїв, компонентів для їх виготовлення та тютюну.

1.2.2. Дослідження почерку та підписів, документів, холодної зброї; замикальних та контрольних пристроїв, знарядь, інструментів і рельєфних знаків, вогнепальної зброї та боєприпасів.

1.2.3. Інженерно-технічні дослідження:

машин, механізмів і їх складових, виробничого обладнання й устаткування, побутових приладів, мікросхем, комп'ютерної техніки та засобів зв'язку.

1.2.4. Товарознавчі:

товарознавче дослідження обладнання, сировини та товарів народного споживання (крім товарів військового та подвійного призначення);

експертна оцінка вартості транспортних засобів, товарів.

1.2.5. Експортний контроль:

віднесення товарів до контрольних списків, що обмежують імпорт або експорт цих товарів (товари подвійного або військового призначення).

1.2.6. Інші види досліджень згідно з галуззю атестації.

2.1. Під класифікацією досліджень слід розуміти їх розподіл залежно від:

а) характеру наукових, технічних або інших спеціальних знань, що використовуються при проведенні досліджень;

б) особливостей, що обумовлюють відмінності в процедурі призначення досліджень:

первинні;

додаткові та повторні;

одноособові та комісійні;

однопрофільні та комплексні;

в) складності дослідження проб і зразків товарів, їх кількості:

прості - з невеликою (до 2-х) кількістю зразків або нескладні за характером (дослідження, що включають застосування органолептичних, мікроскопічних і простих фізичних методів досліджень);

середньої складності - із середньою (до 10-ти) кількістю зразків або середньої складності за характером (дослідження, що включають застосування хімічних і фізико-хімічних методів досліджень, потребують аналізу та порівняння отриманих результатів з описаними в нормативній літературі);

складні - з великою (понад 10) кількістю зразків або складні за характером (дослідження, що включають застосування хімічних і фізико-хімічних методів, де проводиться глибокий аналіз отриманих результатів, потребують пошуку та/або впровадження нових, не застосовуваних раніше в практиці підрозділу методик, пошуку та опрацювання інформації з літературних джерел).

2.2. До первинних належать дослідження, при проведенні яких проба (зразок) товару досліджується вперше.

2.3. До додаткових належать дослідження, що проводяться у разі визнання висновку неповним або неясним.

Проведення додаткових досліджень може бути доручено як тому самому, так і іншому спеціалісту-експерту.

2.4. До повторних належать дослідження, що проводяться у разі визнання висновку необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам, або таким, що викликає сумніви в його правильності.

Проведення повторних досліджень доручається іншому спеціалісту-експерту.

2.5. Додаткові та повторні дослідження проводяться з пробою (зразком), що надавалися для первинного дослідження.

2.6. До одноособових належать дослідження, що проводяться одним спеціалістом-експертом.

2.7. До комісійних належать дослідження, що проводяться за участю декількох спеціалістів, які є фахівцями в одній галузі знань.

2.8. До однопрофільних належать дослідження, що проводяться спеціалістами (спеціалістом), які є фахівцями в одній галузі знань.

2.9. До комплексних належать дослідження, що проводяться спеціалістами (спеціалістом), які є фахівцями в різних галузях знань.

3.1. Дослідження проводяться спеціалістами-експертами Управління, які мають вищу освіту, пройшли відповідну підготовку. Самостійні дослідження проводяться тільки спеціалістами-експертами Управління, які отримали право на самостійне проведення досліджень з цього виду досліджень.

Підготовка спеціалістів-експертів і порядок надання (позбавлення) права на самостійне проведення досліджень здійснюються відповідно до Положення про Експертно-кваліфікаційну комісію Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби від 29.12.2006 N 1172.

3.2. Керівник експертного підрозділу може виступати як спеціаліст-експерт відповідно до присвоєної йому експертної спеціальності.

3.3. На спеціаліста-експерта покладаються такі обов'язки:

3.3.1. Прийняти до виконання, згідно з письмовим дорученням керівника експертного підрозділу, запит митного органу.

3.3.2. Провести повне дослідження і надати обґрунтований та об'єктивний висновок щодо поставлених у запиті питань.

3.3.3. Повідомити керівника про неможливість проведення досліджень, якщо поставлені питання виходять за межі його компетенції.

3.3.4. Вживати заходів щодо максимально можливого збереження поданих на дослідження проб (зразків) товару.

3.3.5. З'явитися за письмовим викликом суду або правоохоронного органу для допиту (надання пояснень) з приводу проведених досліджень.

3.3.6. Використовувати повноваження, передбачені розділами IV, V Порядку 19.

3.4. Спеціаліст-експерт має право:

3.4.1. Ознайомлюватися з матеріалами, які надійшли на дослідження.

3.4.2. Порушувати клопотання про надання додаткових і нових матеріалів, необхідних для вирішення поставлених питань.

3.4.3. При виявленні обставин, які мають суттєве значення для митного контролю, митного оформлення чи провадження у справі про порушення митних правил, але не були зазначені митним органом у запиті, зазначати їх у висновку.

3.4.4. У разі незгоди з іншими членами експертної комісії (комплексної, комісійної) надавати окрему думку.

3.5. Спеціалісту-експерту забороняється:

3.5.1. Самостійно отримувати матеріали, що підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення дослідження, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

3.5.2. Проводити дослідження без письмового доручення начальника Управління (заступника начальника згідно з розподілом обов'язків) або керівника експертного підрозділу, чи осіб, що їх заміщують.

3.5.3. Передоручати проведення досліджень іншій особі.

3.5.4. Вступати в контакти з декларантами або вповноваженими ними особами (представниками) без дозволу керівника експертного підрозділу, якщо такі контакти прямо чи опосередковано стосуються проведення ним досліджень.

3.5.5. Зберігати запити, супровідні документи, проби (зразки) товару за межами службового приміщення.

3.5.6. Використовувати в роботі засоби вимірювальної техніки та випробувальне обладнання, які не пройшли атестацію та повірку відповідно до законодавства України.

3.6. За надання явно неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, порушення порядку та термінів проведення дослідження, несумлінне ставлення до своїх обов'язків спеціаліст-експерт несе відповідальність згідно з законодавством України.

4.1. Дослідження проводяться відповідно до Порядку 19 та з додержанням вимог, установлених нормативно-правовими актами, нормативно-технічними актами України, нормативними документами, методичними розробками та рекомендаціями, та відповідно до Галузі акредитації.

4.2. Якщо в одному запиті про проведення досліджень є питання, що стосуються предметів різних видів досліджень, то керівник експертного підрозділу визначає питання, які підлягають вирішенню конкретними спеціалістами-експертами.

4.3. Для організації виконання комплексних (комісійних) досліджень керівник експертного підрозділу формує комісію зі спеціалістів-експертів і призначає провідного спеціаліста-експерта комісії.

Провідним спеціалістом-експертом комісії призначається спеціаліст-експерт провідного експертного підрозділу.

У разі необхідності керівник експертного підрозділу має право (за погодженням з керівництвом Управління) залучати до проведення комплексних (комісійних) досліджень спеціалістів інших підрозділів за погодженням з їх керівництвом.

4.4. Провідний спеціаліст-експерт комісії не має переваг перед іншими співвиконавцями при вирішенні поставлених питань.

Як провідний спеціаліст-експерт комісії він виконує організаційні функції:

скликає нараду спеціалістів-експертів, на якій знайомить їх із запитом і матеріалами, що надійшли на дослідження, та організовує спільне проведення досліджень;

підтримує зв'язок із членами комісії та їх керівниками;

керує проміжними та підсумковими нарадами спеціалістів-експертів;

координує виконання всієї програми досліджень та контролює строки проведення окремих досліджень;

повідомляє керівника експертного підрозділу про дії членів комісії, які не узгоджуються із загальною програмою досліджень або порушують їх послідовність;

складає проект висновку за результатами досліджень або повідомлення замовнику про неможливість проведення дослідження самостійно, або доручає це зробити одному із членів комісії.

4.5. Якщо дослідження призначене не як комплексне, але при його проведенні з'ясується, що вирішення поставлених питань або деяких з них потребує застосування даних, які належать до різних галузей знань, то керівник експертного підрозділу має право організувати його виконання за правилами виконання комплексних досліджень.

4.6. Якщо керівник не погоджується з позицією спеціаліста-експерта, то він має право доручити проведення досліджень комісії зі спеціалістів-експертів, до складу якої входить спеціаліст-експерт, з позицією якого він не згоден.

5.1. За результатами проведених досліджень спеціаліст-експерт готує висновок за формою, передбаченою додатком 3 до Порядку 19 (далі - Висновок).

5.2. У пункті 6 Висновку наводиться перелік супровідних документів, які визначені пунктом 3 розділу II Порядку 19.

5.3. У пункті 7 Висновку зазначається мета дослідження, яка має відповідати пункту 1 розділу II Порядку 19.

5.4. Поставлені питання наводяться у пункті 8 Висновку. Змінювати текст питань забороняється.

5.5. При наданні відповідей на поставлені питання спеціаліст-експерт має право згрупувати їх, викласти у послідовності, що забезпечує найбільш доцільний порядок відображення результатів дослідження.

5.6. Первинні матеріали досліджень (спектри, хроматограми, принтерні чеки фіксування ваги, водневого показника тощо), калібрувальні графіки мають зберігатись разом з другим примірником висновку (або в лабораторному зошиті) і на вимогу осіб, які мають право ознайомлюватися з матеріалами дослідження (експертизи), надаватися їм для вивчення.

5.7. До пункту 9 Висновку спеціалістами-експертами вносяться записи щодо проведених досліджень.

Результати досліджень викладаються у формі відповідей на поставлені питання.

Висновок повинен містити повноцінні відповіді на всі поставлені питання.

Методики виконання досліджень мають бути описані в обсязі, який дозволяє їх відтворити, з посиланням на відповідне джерело. За умови, якщо певний показник визначається шляхом повного відтворення нормативно затвердженої методики (ДСТУ, фармакопейної статті тощо), можна обмежити її опис посиланням на відповідне нормативне джерело.

5.8. Якщо до Висновку додаються фототаблиці, ілюстративні таблиці, креслення, схеми, діаграми тощо, то вони підписуються спеціалістами-експертами.

5.9. При проведенні повторного дослідження у пункті 9 Висновку зазначаються відомості про результати первинних досліджень із зазначенням експертної установи, прізвища й ініціалів експерта, номера та дати висновку, а також мотивів їх призначення.

5.10. У Висновку, складеному за результатами повторних досліджень, зазначаються причини розбіжностей з результатами первинних досліджень, якщо такі розбіжності мали місце та якщо такі причини встановлені.

5.11. При формулюванні Висновку за результатами комісійного дослідження або комплексного дослідження для кожного напрямку досліджень (галузі знань) зазначається прізвище та ініціали експерта, який його проводив.