Щодо застосування окремих норм Закону України від 21.12.2000 N 2181-III

У зв'язку з запитами митних органів стосовно застосування окремих норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III (далі - Закон), інформуємо.

Щодо самостійного донарахування платниками податків податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Таким чином, якщо до початку документальної чи камеральної перевірки платник податків самостійно виявляє факти, що вплинули на розмір податкового зобов'язання, визначеного у вантажній митній декларації (далі - ВМД), то він має подати довільної форми заяву та уточнюючий розрахунок зі зміненими параметрами та сумою, що підлягає доплаті (з урахуванням штрафних санкцій, визначених п.17.2 Закону) за підписом керівника та головного бухгалтера та засвідчені гербовою печаткою підприємства. До зазначеної заяви та розрахунку додається копія платіжного доручення про перерахування відповідних коштів на депозитний рахунок митниці та четвертий, п'ятий основні аркуші ВМД.

Після прийняття керівництвом митниці рішення про задоволення зазначеної заяви, відділ митних платежів здійснює списання коштів суб'єкта ЗЕД з депозитного рахунку митниці та вживає заходів щодо їх перерахування до бюджету.

При цьому зазначаємо, що у вищенаведеному випадку податкові повідомлення митним органом не складаються, а відповідні відомості про донарахування митних платежів (у тому числі й штрафних санкцій) відображаються у ВМД у порядку, визначеному розділом 5 Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби від 27.09.06 N 821, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.10.06 за N 1128/13002, розділами 7 та 8 Порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 23.01.06 N 30, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.02.06 за N 109/11983, та з урахуванням роз'яснень, викладених у листі Держмитслужби від 20.04.06 N 11/4-15/4298-ЕП.

Щодо складання митними органами податкових повідомлень у разі недекларування товарів, які неможливо конфіскувати (втрачені, зниклі чи реалізовані товари).

У відповідності до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону визначено випадки, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.

Відповідно до законів України з питань оподаткування митні органи є особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податків та зборів (обов'язкових платежів) при переміщенні товарів через митний кордон України.

Податкові зобов'язання за цими податками виникають на момент подання митної декларації до митного оформлення.

При відсутності подачі вантажної митної декларації відсутні законодавчі підстави для нарахування податків згідно підпункту "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону.

Водночас, у разі, якщо операція, що є об'єктом оподаткування податками і зборами щодо яких митні органи визначено контролюючими, відбулась, мають бути сплачені й податки і збори до бюджету.

У такому випадку митні органи мають керуватись підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону й здійснити нарахування податків і зборів за підставами проведеної планової чи позапланової виїзних перевірок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому, складання податкових повідомлень не виключає процедури притягнення до відповідальності щодо вчинених порушень митних правил.

Щодо порядку нарахування штрафних санкцій (штрафу) у зв'язку з порушенням платниками податків правил оподаткування.

Законом встановлено, що штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

У відповідності до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (результати документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З метою визначення порядку нарахування митними органами штрафних санкцій у випадку виявлення за результатами документальних перевірок недоплат за податками і зборами, щодо яких митні органи визначено контролюючими, Держмитслужба звернулась за відповідними роз'ясненнями до Міністерства фінансів України.

Листом від 24.01.07 N 31-21020-04-13/1193 Міністерство фінансів України надало Держмитслужбі роз'яснення, у відповідності до якого на підставі підпунктів 4.1.4 та 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону під податковим періодом для цілей нарахування митними органами штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, необхідно розуміти один календарний місяць.

Щодо застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства у разі відчуження майна, внесеного до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, до закінчення трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства

Відповідно до підпункту 17.1.9 статті 17 Закону в разі, якщо платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Статтею 18 Закону України "Про режим іноземного інвестування" встановлено, що якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна. При цьому, відповідно до пункту 15 Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 N 937, сплата ввізного мита у зазначеному випадку має бути здійснена не пізніше дня відчуження.

Отже, у разі встановлення фактів відчуження вказаного вище майна раніше трирічного терміну без сплати ввізного мита, митним органом має бути нараховано штраф за порушення податкового законодавства, встановлений підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону. На суму нарахованого штрафу складається та направляється платнику податків податкове повідомлення за формою "Р" відповідно до Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень, затвердженого наказом Держмитслужби від 11.05.06 N 370, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.05.06 за N 613/12487.

У той же час, штрафи за порушення податкового законодавства, передбачені підпунктами 17.1.2-17.1.4 пункту 1.7 статті 17 Закону, нараховуються у разі самостійного визначення митними органами сум податкових зобов'язань платників податків на підставі положень підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону. Оскільки у випадку, що розглядається, сума податкового зобов'язання із ввізного мита була самостійно узгоджена платником податку (визначена у ВМД), граничним терміном сплати якого є день відчуження майна (у разі відчуження раніше трирічного терміну з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства) зазначені штрафи на суму несплаченого ввізного мита не накладаються.

Також звертаємо увагу, що у випадку сплати підприємством, яке здійснило відчуження інвестиції, сум ввізного мита пізніше дня такого відчуження, митницею мають бути нараховані штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону.

Роз'яснення щодо інших особливостей, пов'язаних із донарахуванням митних платежів при відчуженні іноземних інвестицій, доведені до митних органів листом Держмитслужби від 06.12.06 N 11/4-15/13826-ЕП.