Про схвалення проекту Комплексної міської цільової програми "Столична культура 2016 - 2018"

Сучасна стратегія співробітництва центральних і місцевих органів виконавчої влади та церкви, як цілеспрямований і системний процес, утверджує духовну культуру, формує поле толерантності та взаємоповаги, спрямована на пошук взаємоприйнятних форм і методів розв'язання соціальних і релігійних проблем.

Розвитку державно-церковних відносин в Україні притаманні такі риси: помітне зростання релігійного чинника в суспільному житті; посилення релігійності населення; швидке збільшення кількості релігійних громад; поліконфесійність, розширення спектра конфесій, напрямів і течій; територіальна нерівномірність поширення релігійних організацій; відродження та активізація діяльності церков національних меншин; поява в релігійному спектрі значної кількості нетрадиційних культів.

Київ є духовним центром України. Тут розміщені майже 20 % центрів та управлінь усіх релігійних організацій України.

Партнерські взаємовідносини київської міської влади і релігійних організацій ґрунтуються на визнанні того, що будучи відокремленими один від одного в питаннях, що належать до їх виняткової компетенції, діють в інтересах киян. Спільною метою є забезпечення права людини на свободу совісті, консолідація українського суспільства, збереження та примноження його традиційної релігійної культури, формування його ціннісних орієнтацій, розв'язання загальносуспільних проблем.

Для досягнення цієї мети державні органи влади і церква:

- докладають зусилля для досягнення взаєморозуміння та взаємної толерантності, забезпечення міжконфесійної стабільності, запобігання виникненню та загостренню конфліктів на релігійній основі, протистоянню релігійних організацій, у т. ч. в питаннях повернення їм колишнього церковного майна;

- здійснюють спільні програми у галузях: формування здорового способу життя; зміцнення інституту сім'ї, захисту дитинства; громадських робіт; соціальної інтеграції осіб з особливими потребами; ліквідації наслідків стихійних лих, екологічних та техногенних катастроф; соціальної реабілітації осіб, які її потребують: культурно-просвітницької діяльності, пов'язаної із захистом суспільної моралі; освітньої діяльності, пов'язаної із забезпеченням можливості здобуття якісної освіти громадянами з бідних і нужденних прошарків населення столиці.

У м. Києві станом на 01.01.2015 діє 1217 релігійних організацій, у т. ч. 1146 зареєстрованих і 71 діє поза реєстрацією. У порівнянні з 2013 роком кількість релігійних організацій, що діють за зареєстрованими статутами збільшилась на 14 одиниць (прийнято 14 розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про реєстрацію статутів релігійних громад та 3 розпорядження про зняття з реєстрації статуту, 11 розпоряджень про внесення змін до статутів релігійних громад, 3 розпорядження про відмову в реєстрації статутів, 1 розпорядження про відмову в реєстрації змін до статуту). Із вказаної кількості релігійних організацій 3 статути зареєстровано Міністерством культури України.

Найбільші за чисельністю є релігійні організації: Української православної церкви - 303, Української православної церкви - Київський патріархат - 150, інших окремих, незалежних релігійних організацій - 87, релігійних організацій євангельських християн - 80, Всеукраїнського союзу об'єднань євангельських християн-баптистів - 68, Повного Євангелія - 57.

Кількість періодичних видань становить 47 найменувань.

Релігійні організації м. Києва для своєї богослужбової діяльності використовують 188 культових будівель та пристосованих для богослужінь приміщень. Серед функціонуючих культових споруд - 49 пам'яток архітектури. Релігійними громадами столиці починаючи з 1992 року збудовано 49 культових споруд.

У м. Києві фактично завершується передача віруючим культових будівель, що використовуються не за призначенням. Розгляд та вирішення питання про передачу вищезазначених будівель в користування тих чи інших релігійних організацій можливий лише за умови надання інших приміщень тим установам і організаціям, які на сьогодні в них розмішуються.

Міська влада сприяє релігійним організаціям різних конфесій м. Києва у проведенні благодійних заходів, соціального служіння серед незахищених верств населення, роботі щодо захисту суспільної моралі тощо.

З 2005 року в столиці діє Київська міська рада церков і релігійних організацій, яка утворена розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 01.08.2005 N 1408 як консультативно-дорадчий орган для об'єднання зусиль управлінь і служб м. Києва та релігійних організацій щодо сприяння у вирішенні питань подальшого розвитку духовної та культурно-історичної спадщини, координації міжцерковного діалогу, участі у розробці поточних та довгострокових прогнозів з питань державно-церковних відносин тощо.

До складу Київської міської ради церков і релігійних організацій входять керівники основних і найбільш впливових релігійних організацій м. Києва. На засіданнях Ради розглядаються нагальні для м. Києва питання, зокрема: про спільну роботу у сфері духовної та соціальної діяльності церков і релігійних організацій міста Києва та київської міської влади; взаємодію релігійних організацій міста з комунальними засобами масової інформації; налагодження ефективної співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та релігійних організацій щодо соціально-правового захисту безпритульних і бездоглядних дітей їх соціалізації, реабілітації та адаптації у суспільстві; спільну стратегію міської влади та релігійних організацій столиці у сфері надання допомоги малозабезпеченим верствам населення, проведення благодійних заходів серед нужденних та захисту суспільної моралі тощо.

Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) орієнтує релігійні організації міста на проведення у храмах столиці молебнів з нагоди відзначення державних свят та пам'ятних дат, а представники духовенства запрошуються до участі у загальноміських заходах.

З метою забезпечення умов духовного розвитку молоді на традиціях української культури та християнських цінностей в загальноосвітніх навчальних закладах міста викладається курс з християнської етики, що дозволяє сформувати свідомість молоді у толерантному ставленні до різних релігійних конфесій та напрямків.

Зважаючи на зменшення обсягів фінансування, недофінансування, а також кредиторську заборгованість за минулі роки, в основному кошти міської цільової програми "Київ: державно-церковні відносини на 2012 - 2015 роки" спрямовувалися на проведення загальноміських заходів.

Зокрема, було забезпечено підготовку та проведення свята Різдва Христового, Водохреща, свята Світлого Христового Воскресіння (Великодня), загальноміського святкування Покрови Пресвятої Богородиці.

Значну увагу було приділено підготовці та проведенню ювілейних загальноміських заходів з відзначення 1025-річчя хрещення Київської Русі - України в місті Києві. Зокрема організовано урочисті молебні біля пам'ятника Святому рівноапостольному князю Володимиру, проведено перевізну виставку-музей Папи Римського Іоанна Павла II, виставку "Скарби Святих Лавр України", Фестиваль духовної християнської музики та співу за участю релігійних організацій столиці.

Також до святкування 1025-річчя хрещення Київської Русі - України в місті Києві виконано ремонтно-реставраційні роботи культових споруд та пам'яток архітектури.

Більшість заходів Програми проводилася із залученням спонсорів з числа благодійних та громадських організацій.

Налагоджено співпрацю місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, релігійних та громадських організацій у сфері роботи з вимушеними переселенцями, створено Координаційну раду Київської міської державної адміністрації, релігійних та громадських організацій столиці з питань соціальної роботи.

Створені умови для участі представників релігійних організацій у різних проектах засобів масової інформації, у тому числі на телебаченні та радіостанціях з метою висвітлення їх діяльності, участі у процесі формування суспільної моралі киян та гостей міста.

Відповідна робота щодо дотримання чинного законодавства здійснювалася у всіх районах м. Києва шляхом вивчення діяльності релігійних організацій у районах, індивідуальної роботи з керівниками релігійних організацій, проведення зустрічей керівників релігійних організацій із головами чи заступниками голів райдержадміністрацій, на яких висвітлюються соціально-економічні питання розвитку районів, їхнього позитивного вирішення, а також розглядаються проблеми релігійних громад (надання приміщень для проведення богослужінь, виділення земельних ділянок для будівництва культових будівель, проведення у районах міста благочинної роботи за участю релігійних організацій та інше).

Аналіз діяльності релігійних організацій та практики застосування і дотримання законодавства про свободу совісті та релігійні організації свідчать про те, що релігійна ситуація у м. Києві в цілому контрольована і прогнозована, у столиці відсутні міжконфесійні протистояння, що дає змогу планувати подальший розвиток духовності та культури у м. Києві.

Проте продовжують існувати наступні проблеми:

- не зважаючи на хоча і помірний у порівнянні з минулими роками приріст кількості релігійних громад у м. Києві, рівень їх забезпеченості культовими спорудами становить лише 15,4 %, зокрема: релігійні громади Української православної церкви забезпечені культовими та пристосованими під молитовні приміщеннями на 29,4 %, Українська православна церква Київського патріархату - 23,3 %, Українська автокефальна церква 16,1 %, Римсько-католицька церква 14,8 %, Українська греко-католицька церква - 28,6 %, Всеукраїнський союз об'єднань євангельських християн-баптистів - 10,3 %, Українська Уніонна конференція адвентистів сьомого дня - 16,7 %.

- залишається ряд питань, пов'язаних з передачею культових будівель та іншого церковного майна. Це, зокрема, стосується:

- будинку караїмської кенаси по вул. Ярославів Вал, 7, на який претендують Караїмська релігійна громада м. Києва, Київська караїмська релігійна громада та Федерація єврейських громад СНД. З 1982 року у будинку розміщується Республіканський Будинок актора Національної спілки театральних діячів України на умовах оренди;

- будинку по вул. Смирнова-Ласточкіна, 20, на який претендує Українська православна церква, який згідно з рішенням Київської міської ради від 05 липня 2001 року N 433/1410 надано в оренду Національній Академії образотворчого мистецтва і архітектури;

- будинку по вул. Сковороди. 9, на передачу якого претендують релігійна громада Руської православної старообрядницької церкви у Подільському районі м. Києва та Київська Успенська старообрядницька громада. З 1984 року цей будинок використовується Інститутом археології Національної академії наук України як науково-археологічна база (лабораторії, фонди);

- будівлі синагоги Баришпольського за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 22/1, на передачу якої претендувала єврейська релігійна громада міста Києва, а зараз претендує благодійна організація "Федерація єврейських громад в столиці України", належить до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва і використовується для потреб позашкільної установи Будинку дитячої та юнацької творчості Голосіївського району міста Києва;

- будівлі колишньої купецької синагоги по вул. Шота Руставелі, 19, в якій розміщується кінотеатр "Кінопанорама", і на яку претендує єврейська релігійна громада міста Києва. У 2008 році споруду синагоги приватизовано товариством з обмеженою відповідальністю "Кінопанорама". У даний час питання визначення права власності на зазначену будівлю знаходиться на розгляді у судових інстанціях.

- поліконфесійність у столиці обумовлює необхідність забезпечення збереження міжконфесійної злагоди й міжцерковного співробітництва;

- політизація діяльності ряду конфесій та релігійних об'єднань;

- територіальна нерівномірність поширення релігійних організацій; відродження та активізація діяльності церков національних меншин; поява нетрадиційних культів;

- наростання напруги в суспільстві, пов'язаної з агресією РФ на сході України, значними потоками переселенців, економічними негараздами, що призводять до наростання проблем, у т. ч. духовних і моральних.

Вище зазначене обумовлює необхідність розширення співробітництва місцевих органів влади і церкви як цілеспрямованого і системного процесу.

Мета Програми полягає у створенні умов для забезпечення конституційного права мешканців столиці на свободу світогляду і віросповідання, забезпечення захисту прав і законних інтересів релігійних організацій, поліпшення відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості, сприяння максимально повній реалізації можливостей релігійних організацій щодо надання допомоги потребуючим.

Завданнями Програми є створення сприятливих умов для утвердження принципів свободи совісті та віросповідної рівності, розвитку можливостей киян сповідувати будь-яку або не сповідувати жодної релігії, духовно розвиватися відповідно до вимог суспільства, виконання положень та вимог чинного законодавства у сфері державно-церковних відносин.

Найбільш ефективним механізмом вирішення проблем є використання програмно-цільового методу, який ґрунтується на узгодженні в рамках єдиної програми комплексу заходів по напрямах, пріоритетних завданнях, виконавцях і ресурсах.

Джерелами фінансування Програми є кошти бюджету м. Києва, а також інших джерел, не заборонених чинним законодавством України.

Обсяг коштів, які пропонується залучити на виконання Програми, наведено у таблиці 1.

Питання державно-церковних відносин в Україні регламентуються відповідною нормативно-правовою базою. По-перше, це міжнародні нормативно-правові акти, по друге - Конституція України та Закони України, а по-третє - підзаконні акти органів державної влади та місцевого самоврядування. До міжнародних актів, присвячених даним питанням, можна віднести три групи нормативно-правових актів: по-перше - декларації, пакти, та інші акти, прийняті ООН та її структурними одиницями (Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217А(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р.; Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у Нью-Йорку 16 грудня 1966 р.; Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань, проголошена резолюцією 36/55 Генеральної Асамблеї ООН від 25 листопада 1981 р.; Декларація принципів толерантності, прийнята в Парижі на двадцять восьмій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 25 жовтня - 16 листопада 1995 р. тощо): по-друге - регіональні документи з прав і свобод людини, прийняті Радою Європи і ОБСЄ (Конвенція про захист прав людини і основних свобод, підписана державами - членами Ради Європи у Римі 4 листопада 1950 р.; Паризька хартія для нової Європи, підписана керівниками 32 держав Європи. США і Канади 21 листопада 1990 р. тощо), двосторонні міжнародні договори України, в яких є норми, присвячені свободі віросповідань. Проте міжнародне законодавство стосується, перш за все, проблеми свободи совісті, а не конкретних моделей державно-церковних відносин. Конституція України регламентує модель державно-церковних відносин в Україні, зокрема, стаття 35 містить положення стосовно прав на свободу совісті та стосунки держави та релігійних організацій. Власне про взаємини держави та релігійних організацій ідеться у пункті 3: "Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова". Також проблеми державно-церковних відносин торкаються статті 11 (де проголошується державне сприяння "розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України", 23 (рівність конституційних прав і свобод незалежно від релігійних переконань), 37 (заборона створювати політичні партії з метою пропаганди релігійної ворожнечі.

Напрями та пріоритетні завдання Підпрограми визначені відповідно до положень Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленої Указом Президента України від 12.01.2015 N 5/2015, Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 N 385, Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року, затвердженої рішенням Київської міської ради від 15.12.2011 N 824/7060 , Законів України "Про свободу совісті та релігійні організації", низки підзаконних актів, які регулюють окремі конкретні питання з площини відповідного дискурсу. Наприклад, щодо питання передання релігійним організаціям культового майна та приміщень - Указу Президента України від 04.03.92 N 125 "Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна", постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2002 N 137 "Про умови передачі культових будівель - визначних пам'яток архітектури релігійним організаціям" тощо. Подібні документи існують по багатьох питаннях конкретної взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування з релігійними організаціями.

Основними напрямами Програми визначено:

сприяння діяльності релігійних організацій м. Києва;

загальноміські заходи із відзначення релігійно-суспільних свят українського народу;

науково-просвітницька робота та інформаційне забезпечення.

Втілення в життя Програми планується шляхом виконання відповідних заходів щодо сприяння діяльності релігійних організацій у м. Києві, забезпечення відповідно до норм чинного законодавства виконання їх статутних завдань.

Зокрема, забезпечення організації та проведення на належному рівні загальноміських заходів із відзначення релігійно-громадських свят, в тому числі за участю вищих посадових осіб; організація відповідної науково-просвітницької роботи та інформаційного забезпечення киян і гостей столиці: проведення семінарів, круглих столів з питань діяльності новітніх релігійних течій, міжконфесійних відносин за участю представників релігійних організацій, органів виконавчої влади, органів внутрішніх справ, науковців з метою нейтралізації проявів дискримінації на релігійному ґрунті, тематичних семінарів для державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування з питань державно-церковних відносин та політики України у сфері релігійно-церковного життя тощо.

Також, забезпечити сприяння релігійним організаціям м. Києва у здійсненні ними благодійницької та милосердницької роботи серед незахищених верств населення м. Києва, вимушених переселенців зі Сходу України та Автономної Республіки Крим; вирішенні організаційних питань щодо заснування релігійними організаціями, відповідно до вимог чинного законодавства, вищих, загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів.

Окрім цього, одним із засобів виконання Програми є заплановані заходи з метою забезпечення висвітлення у засобах масової інформації та телеефірі питань у сфері державно-церковних відносин, у тому числі за участю релігійних організацій м. Києва.

З метою забезпечення інформування мешканців столиці про розвиток державно-церковних відносин у м. Києві планується перевидання інформаційно-аналітичного довідника: "Київ: релігійні організації".

Напрями діяльності, завдання та заходи міської цільової програми "Київ духовний" наведені у додатку А.

Передбачається, що виконання заходів Програми дасть змогу об'єднати потужний потенціал столиці у забезпеченні прав громадян на свободу совісті, сприянні релігійним громадам м. Києва в духовному розвитку киян, соціальній та гуманітарній допомозі мешканцям столичного мегаполісу, доступної духовної освіти молоді та усіх бажаючих, реалізації релігійних потреб кожного киянина, збереження та зростання суспільної моралі громадян.

Столичний Київ зберігає пам'ять тисячоліть, концентруючи в своєму архітектурному образі характер нації. Саме тут починалась українська державність та культура.

Місто Київ стоїть першим у Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року N 878.

Столиця України багата на архітектурні дива та справжні священні місця. На території міста створені: Державний історико-архітектурний заповідник "Стародавній Київ"; Державний історико-меморіальний заповідник "Лук'янівське кладовище"; Національний історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр"; Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили"; Національний заповідник "Софія Київська"; Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця"; Національний музей народної архітектури та побуту України. Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами та ансамбль Києво-Печерської лаври включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Аналіз статистичних даних за останні 3 роки засвідчує, що у місті Києві знаходиться значна кількість об'єктів культурної спадщини: у 2012 їх кількість становила 3570: у 2013 році - 3585: у 2014 році - 3577 об'єктів.

До стратегічних напрямів розвитку сфери охорони культурної спадщини міста Києва відносяться:

державний облік об'єктів культурної спадщини;

охорона археологічної спадщини;

охорони історичних ареалів, заповідних територій, ландшафтів та моніторингу земель історико-культурного призначення;

реставрація, реабілітація, консервація, пристосування та музеєфікація об'єктів культурної спадщини;

відновлення пам'яток;

утримання та оперативне управління пам'ятками;

забезпечення державного контролю (інспекційної діяльності);

підготовка кадрів та підвищення їх кваліфікації, популяризація та набуття знань про об'єкти культурної спадщини;

інформаційне забезпечення.

Без культурної спадщини немислимі сучасне життя та перспективи розвитку м. Києва. Історична спадщина багато в чому формує особливий менталітет киян, стверджує спадкоємність гуманістичних цінностей, підкреслює офіційний статус культурної столиці України, створює світовий імідж Києва.

Сьогодні особливо гостро відчувається проблема збереження та реставрації цієї найціннішої спадщини вітчизняної та світової культури. Для вирішення завдань збереження культурної спадщини з початку XXI століття приділялась увага реставрації об'єктів, що знаходяться на території м. Києва. Реалізовані десятки проектів та заходів з реставрації фасадів і дахів будівель, що знаходяться в історичному центрі, здійснені унікальні роботи з реставрації та пристосування для сучасного використання знакових об'єктів міста і передмість. На окремих об'єктах була проведена комплексна наукова реставрації, проте більшою мірою це була практика ремонту, орієнтована на усунення вже виниклих дефектів і проведення протиаварійних заходів.

Здійснення пам'яткоохоронної діяльності у столиці в останні роки мало дещо уповільнений характер, що було спричинено неготовністю державних інституцій швидко реагувати на негативні тенденції, які склалися на рівні держави, перш за все через фінансову та політичну кризу, що призвело до надзвичайно недостатнього рівня фінансування. Наслідком цього стало скорочення кількості пам'яткоохоронних заходів, призупинення важливих реставраційно-відновлювальних робіт на об'єктах культурної спадщини тощо.

На сьогодні проводяться ремонтно-реставраційні роботи пам'ятника Князю Володимиру на Володимирській гірці, з консервації пам'яток від подальшого руйнування: нежитлові будинки на вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька 2/21/19, літера "Б", "Ж"; проектні роботи реставрації з пристосуванням "Садиби Мурашко" по вул. Мала Житомирська. 12-А, 12-Б, 14-А, 14-Б; "Будинку Артинова", корп. 16 Свято-Фролівського жіночого монастиря, вул. Притисько-Микільська, 5; "Корпусу Настоятеля" Братського монастиря. Києво-Могилянської академії, вул. Г. Сковороди, 2.

Станом на 01.01.2015 близько 10 % загального числа об'єктів культурної спадщини перебувають в незадовільному стані та вимагають застосування негайних заходів щодо збереження. Серед них об'єкти культурної спадщини, що мають соціально-значимі функції: культові споруди, об'єкти у сферах культури, охорони здоров'я, освіти, фізичної культури і спорту та ін.

Для розв'язання проблем у сфері охорони культурної спадщини необхідно дотримуватись принципів планування та послідовності, чітко визначати перспективи з урахуванням усіх потреб сфери, використовувати цільове пріоритетне спрямування бюджетних коштів для вирішення першочергових завдань, а саме: упорядкування державного обліку пам'яток; впровадження електронно-інформаційних технологій; вжиття заходів щодо збереження об'єктів культурної спадщини, їх реабілітації та пристосування для провадження туристичної діяльності; здійснення заходів з популяризації культурної спадщини міста Києва.

Для сфери актуальними залишаються питання фінансової підтримки пам'яток. З цією метою необхідно об'єднати зусилля державного і недержавного секторів, що призведе до суттєвих змін якості утримання пам'яток та їх збереження.

Особливу роль у збереженні унікального культурного ландшафту Києва відіграють музеї.

Музеї м. Києва - науково-дослідні та культурно-освітні заклади, створені для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів і музейних колекцій, візитні картки країни, ключові осередки культурної активності міста. Саме крізь призму культурних цінностей і того, як вони зберігаються й пропагуються, оцінюється сучасне становище та перспективи тієї чи іншої країни. Нині музеї прагнуть посісти належне місце в суспільстві, стають більш динамічними й сучасними, перебувають у постійному пошуку нових підходів до розуміння сутності музейної справи, вдосконалення напрямків її діяльності, дотримуючись світових стандартів якості та впроваджуючи інновації в усіх видах діяльності.

Одним із головних векторів діяльності музеїв є подальший розвиток у контексті євроінтеграційних процесів та зобов'язань, створення умов для міжкультурного діалогу на ґрунті європейських цінностей і демократії.

Важливого значення набувають менеджмент і маркетинг у практичній діяльності музеїв. Публіці потрібно пропонувати якісно новий, цікавий продукт. Проте, вони не повинні бути суто інформаційними чи академічними інституціями. Це самодостатні комунікації, які в процесі власної діяльності повинні завойовувати авторитет і визначати своє місце та роль у сучасному світі. Музей має стати місцем, що сприяє розумінню історії й мистецтва, народженню смислів і знань, що урізноманітнює функції у галузі просвіти та освіти.

Музеї мають генерувати культури теперішнього та майбутнього на основі збереження і актуалізації усіх елементів історичної спадщини.

Визначення проблем у музейній сфері міста здійснено на підставі аналізу стану реалізації міської цільової програми "Столична культура і мистецтво на 2011 - 2015 роки" та тенденцій у розвитку музейної справи в Україні та європейських країнах.

У 2012 - 2015 роках мережа музеїв комунальної власності міста Києва збережена й складала 13 музеїв (із відділами та філіями - 26).

Окрім того, відповідно до Додатка N 10 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" із державного бюджету на фінансування з місцевого бюджету Департаменту культури передано: Дирекцію художніх виставок України; Музей історії Десятинної церкви; Державну агенцію промоції культури України; Державний музей авіації; Державний політехнічний музей при Національному технічному університеті України "Київський політехнічний інститут"; Державний музей іграшки; Музей спортивної слави України; Педагогічний музей України,

У січні 2011 року Указом Президента України Музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків надано статус національного, що говорить про високу оцінку діяльності названого закладу. На сьогодні вже п'ять музеїв комунальної власності міста є національними.

У серпні 2012 року, до Дня Незалежності України, було відкрито нову експозицію Музею історії міста Києва в новому приміщенні за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 7 та Музей шістдесятництва (вул. Олеся Гончара, 33-а).

У період реалізації програми "Столична культура і мистецтво на 2011 - 2015 роки" продовжувалися роботи з підготовки відкриття експозицій Музею шістдесятництва - філії Музею історії міста Києва, Музею "Іван Франко і Київ" - відділу Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького та Музею-квартири В. С. Косенка - відділу Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Співробітниками музеїв відібрано музейні експонати для майбутніх експозицій, розроблено наукові концепції, структури та тематико-експозиційні плани. Також велися роботи з упорядкування музейних фондів, створюється довідкова база, ведуться роботи з архівами тощо. Крім того, організовано виставки, проведено ряд культурно-мистецьких заходів, надруковано ряд статей у періодичній пресі, підготовлено серію передач на телеканалі "Культура".

Одним із найефективніших методів популяризації мистецтва, максимально доступним для широкої публіки, головною ланкою, що зв'язує музеї та відвідувачів, сьогодні є виставкова та культурно-освітня діяльність.

Усього за звітний період було проведено близько 5 тисяч заходів.

Серед найбільш значимих проектів - "КИЇВ НАЗАВЖДИ. KYIV FOREVER", який був націлений на розвиток муніципальної колекції творів про Київ шляхом поповнення фондів Музею історії міста Києва новими експонатами. Завдяки спонсорам та меценатам колекція музею поповнилася 8-ми картинами відомих майстрів із видами української столиці.

Непересічними подіями в культурному житті Києва стали також: фотовиставка "WORLD PRESS PHOTO'12" та виставка творів Нікаса Сафронова "Вибране" в Музейно-виставковому центрі Музею історії міста Києва; виставка живопису художника-примітивіста Никифора з колекції Окружного музею у Новому Сончі (Польща) в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва та ін.

Крім того, цікавою подією в культурному житті міста стала передаукціонна виставка та аукціон, проведений Музеєм історії міста Києва спільно з Аукціонним домом "Епоха". За наслідками аукціону фондова колекція Музею поповнилася 40 малюнками видатного художника Ю. Павловича, які є частиною серії акварельних робіт про забудову Старого Києва і коштують близько 100 тис. грн. Безумовна цінність малюнків - у їх історичній достовірності.

Яскравими подіями в культурному житті нашого міста стали: інтерактивно-мультимедійна виставка "1914 рік: Київ. Мир/війна" (до 100-річчя від початку Першої світової війни), підготовлена в співпраці з Посольством Швеції в Україні й Шведським інститутом фотовиставка "Різновіддалені" ("Different Distances") та проект "Лялькові розваги" в Музеї історії міста Києва.

Не залишилися поза увагою киян і гостей міста й інші резонансні заходи: виставка "Немеркнучий світ петриківського розпису", урочистий вечір, присвячений відзначенню 60-річчя створення Національного музею українського народного декоративного мистецтва та презентація виставки "Нові надходження музею - 2009 - 2014", виставка "Мятежный гений вдохновенья", присвячена 200-річчю від дня народження М. Ю. Лермонтова (з фондів Київського національного музею російського мистецтва й інших музеїв Києва), інтерактивний виставковий проект "Творчість свободи: (р)еволюційна культура Майдану" (виставлялося 500 експонатів із збірки державних музеїв, громадських ініціатив, приватних колекцій; в рамках проекту протягом двох місяців відбуватися кінопокази, перформанси, флеш-моби, творчі зустрічі, майстер-класи з народного мистецтва), виставка "Три виміри Василя Кричевського: від народної орнаментики до національного стилю" в Музеї Івана Гончара, виставка "Бурштин - дорогоцінний камінь Балтійського моря" та проект "Модерн - епоха жіночності" в Музеї історії міста Києва, проект "МУЗЕЙ COUTURE. Історичний костюм у творах мистецтва та в авторських реконструкціях" в Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, виставка "Раритети козацької доби" в Музеї культурної спадщини, виставка "Народжені Україною. Погляд з віддалі" в Київському національному музеї російського мистецтва.

Уже стали традиційними проекти, що приваблюють увагу киян та гостей міста: Всеукраїнський дитячий фольклорний фестиваль "ОРЕЛІ" та обрядові дійства в Музеї Івана Гончара, виставка "Європейський вимір" в Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Фестиваль української дитячої книги "Азбукове Королівство Магів і Янголів" у Музеї книги і друкарства України, журфікси в Літературно-меморіальному музеї Михайла Булгакова, моновистави в Літературно-меморіальному музеї-квартирі П. Г. Тичини в м. Києві, численні майстер-класи.

Подією в музейному житті столиці стала участь проекту Музею Івана Гончара "Актуальний музей: стратегія динамічного розвитку" в програмі "Динамічний музей" Фонду Ріната Ахметова "Розвиток України" та здобуття музеєм гранту 500 тис. грн. За кошти гранту планується трансформувати музей у сучасну динамічну модель західного зразка. Впроваджується комплексна навчальна програма (серії тематичних лекцій, семінарів, тренінгів), втілюються в життя новаторські ідеї.

Значну увагу музеї приділяли впровадженню нових форм роботи, інновацій у роботу закладів, актуалізації знань музейних працівників. Непересічною подією для фахівців стало проведення інтерактивних семінарів у рамках проекту Музею Івана Гончара "Актуальний музей: стратегія динамічного розвитку" за участю музейного експерта, викладача музеології Елейн Гуріан (США), семінар на тему "Музейний маркетинг: практичні напрацювання Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків" (у межах проекту ProMuseum, що реалізується ГО "Український центр розвитку музейної справи"), круглий стіл з нагоди Дня Конституції України "Конституційні ідеї та проекти Михайла Грушевського й сучасність" у Літературно-меморіальному музеї М. Грушевського та ін.

Закономірним наслідком активної роботи музеїв з впровадження нових форм роботи є залучення додаткових надходжень. Так, за звітний період музеями було зароблено та залучено близько 18 млн грн.

Протягом багатьох років не вдавалося вирішити питання повернення до інтер'єрів Шоколадного будинку його аутентичних меблів.

Наприкінці 2014 року (майже через 40 років) значну частину меблів із "білої" зали, кабінету, "мавританської" кімнати, вестибулю та їдальні було повернуто до Шоколадного будинку. Сьогодні відвідувачі Мистецького центру можуть побачити кабінетний стіл, дзеркало в багатій різьбленій рамі, буфет у готичному стилі та інші справжні витвори мистецтва, що посіли належне їм місце.

Водночас у цій сфері продовжують існувати наступні проблеми, які вирішуватимуться у рамках Програми:

- ігнорування та порушення пам'яткоохоронного законодавства суб'єктами господарювання внаслідок активізації будівництва;

- природне старіння об'єктів культурної спадщини; відсутність постійного повноцінного моніторингу технічного стану пам'яток;

- відсутність коштів на забезпечення збереження історичної та архітектурної спадщини Києва, консервації та продовження життя пам'яток шляхом реставрації та адаптації;

- не всі об'єкти культурної спадщини у місті, внесені до переліку пам'яток, мають облікову документацію (паспорт, облікову картку) і пройшли процедуру юридичного оформлення, а саме: укладання охоронних договорів, грошову оцінку, визначення балансоутримувача, виготовлення і встановлення на пам'ятках охоронних знаків державного зразка тощо;

- відсутній системний програмний підхід до розв'язання проблем охорони культурної спадщини в місті;

- низький рівень державного менеджменту в сфері охорони та збереження культурних об'єктів, у просуванні культурно-рекреаційного бренду національної спадщини;