Про затвердження програми по запобіганню поширенню ВІЛ-інфекції в місті Києві, забезпеченню допомоги та лікування людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом, на 2006-2008 роки

|---------------------------------------------------------------------|

| 3. Організація лабораторної діагностики |

| ВІЛ-інфекції/СНІДу |

|---------------------------------------------------------------------|

|-------------------------+---------+-----------+---------------------|

|-------------------------+---------+-----------+---------------------|

|різних алгоритмів | рр. | | |

|-------------------------+---------+-----------+---------------------|

|методи моніторингових | рр. | | |

|-------------------------+---------+-----------+---------------------|

|-------------------------+---------+-----------+---------------------|

|ПЛР) | | | |

|-------------------------+---------+-----------+---------------------|

|-------------------------+---------+-----------+---------------------|

|---------------------------------------------------------------------|

| 4. Забезпечення доступу ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД до |

| антиретровірусної терапії (АРТ), профілактики і лікування |

| опортуністичних інфекцій |

|---------------------------------------------------------------------|

|-------------------------+---------+-----------+---------------------|

|-------------------------+---------+-----------+---------------------|

|-------------------------+---------+-----------+---------------------|

|сучасні методи | рр. | | |

|-------------------------+---------+-----------+---------------------|

|-------------------------+---------+-----------+---------------------|

|спільні проекти за участю| рр. | НУО |проектів |

|-------------------------+---------+-----------+---------------------|

|-------------------------+---------+-----------+---------------------|

|-------------------------+---------+-----------+---------------------|

-----------------------------------------------------------------------

Розділ 4. Догляд та підтримка людей, які живуть

з ВІЛ-інфекцією/СНІДом

Питання надання допомоги хворим на ВІЛ/СНІД вже вийшло зарамки суто медичної проблеми. Стало очевидно, що ВІЛ-позитивнілюди та члени їх родин не мають соціального захисту, потерпаютьвід проявів стигматизації та дискримінації в суспільстві, всебільше хворих на СНІД потребують в термінальній стадіїпсихо-соціальної допомоги, вирішення цілої низки проблем у родині,насамперед, забезпечення догляду за хворим тощо.

Якщо діюча система охорони здоров'я гарантує наданняневідкладної допомоги населенню, то лікування і підтримка хворихна ВІЛ/СНІД за межами медичних закладів стають доситьпроблематичними. Ні власно хворий, ні його родина, як правило, немають можливостей підтримувати здоров'я. Як правило, рішення цієїпроблеми виходить за рамки можливостей родини людей, що живуть зВІЛ. Питання забезпечення хворих ліками, доглядом, іншимипослугами змушені вирішувати місцеві органи влади, Уряд, неурядовіта громадські організації. Така ситуація в м. Києві не євинятковою. Епідемія ВІЛ-інфекції в окремих регіонах України, щонайбільш вражені, як і в усьому світі, характеризується постійнимзбільшенням серед ВІЛ-інфікованого населення хворих на СНІД -термінальну стадію захворювання. На цьому етапі свого розвиткуепідемія набуває більш соціально значущого характеру. Життя сімей,в яких є ВІЛ-інфіковані, тем більше хворі на СНІД, ускладнюєтьсятим, що частіше за все родина не в змозі забезпечити належнийдогляд за хворим. Це, як правило, пояснюється не тільки важкістюстану хворого та постійно зростаючими фінансовими витратами налікування. Особливі труднощі мають сім'ї споживачів наркотиків танеповні сім'ї, де виховуються діти. Додаткові проблеми створюютьпрояви стигматизації таких родин в суспільстві та непоодиноківипадки дискримінації.

Регіональна політика з протидії ВІЛ/СНІДу повиннагрунтуватися на стратегічному плануванні з усвідомленням того, щосьогодні це найбільш руйнуюча хвороба серед усіх відомих. Епідеміясмертоносного захворювання, яка стрімко вийшла за межі медичноїпроблеми, вже торкнулася всіх сторін суспільного життя, набираючивсе більше ознак складної соціально-економічної проблеми. Сьогоднівсім стає зрозуміло, що СНІД вже не тільки медична проблема, але йсерйозна соціально-економічна проблема. Виникає питаннязабезпечення всебічною підтримкою людей, що живуть з ВІЛ. Це іорганізація позалікарняного догляду, і психо-соціальна допомогахворим на ВІЛ/СНІД та їх родинам. Така робота потребує активногозалучення до співпраці неурядових організацій та громадськихоб'єднань.

------------------------------------------------------------------------

|----------------------------------------------------------------------|

| 1. Організація надання допомоги людям, що постраждали |

| внаслідок епідемії ВІЛ/СНІДу |

|----------------------------------------------------------------------|

|----------------------------+---------+--------------+----------------|

|----------------------------+---------+--------------+----------------|

|----------------------------+---------+--------------+----------------|

|----------------------------+---------+--------------+----------------|

|інформаційно-консультативних| рр. | НУО |діючих пунктів |

|----------------------------+---------+--------------+----------------|

|----------------------------+---------+--------------+----------------|

|в структурі міського | рр. | ВБО |що отримують |

|----------------------------+---------+--------------+----------------|

|----------------------------+---------+--------------+----------------|

|----------------------------+---------+--------------+----------------|

|в територіальній громаді | рр. | ВБО | |

|----------------------------------------------------------------------|

| 2. Забезпечення доступу до медико-соціальної допомоги |

| хворих на ВІЛ/СНІД |

|----------------------------------------------------------------------|

|СНІДу | | НУО | |

|----------------------------+---------+--------------+----------------|

|----------------------------+---------+--------------+----------------|

| | | НУО | |

------------------------------------------------------------------------

Розділ 5. Система моніторингу і оцінки регіональних

заходів з ВІЛ/СНІДу в м. Києві

Основними компонентами всебічної системи моніторингу і оцінки(далі в тексті МіО) є:

- епіднагляд другого покоління, який базується наепідеміологічному та поведінковому нагляді;

- спеціальні соціальні, поведінкові та соціально-економічнідослідження;

- моніторинг фінансового управління;

- програмний моніторинг та оцінка.

У створенні всебічної системи і плану МіО слідвикористовувати системний підхід, який передбачає впровадженнятрьох основних етапів:

I етап - запровадження структур і механізмів для здійсненнямоніторингу та оцінки заходів з протидії ВІЛ/СНІДу;

II етап - виконання діяльності з МіО, причому первинна увагаприділяється національним показникам;

III етап - впровадження комплексного регіонального плану МіО.

Важливим чинником у впровадженні усіх трьох етапів єзміцнення координації на регіональному рівні між усіма учасникамиреалізації Програми. Координація передбачає створення сприятливогосередовища для взаємодоповнюваності зусиль з МіО, що здійснюютьсярізними учасниками, а також забезпечення основи для обмінунабутого досвіду. Для досягнення вказаного ефекту на основіурядової структури створюється Координаційний центр з МіО,компетентний у питаннях епідеміології; охорони здоров'я тасоціології; комунікації і освіти; стратегічного планування;управління базами даних та фінансового управління. Координаційнийцентр МіО забезпечує основи для міжвідомчого обговорення проблем;визначення технічних та оперативних потреб та надання підтримки;сприяння у мобілізації ресурсів; забезпечення зв'язку міжучасниками на місцевому і національному рівнях у відповіднихгалузях.

Учасники системи МіО заходів щодо запобігання поширеннюВІЛ-інфекції/СНІДу в м. Києві:

Міська координаційна Рада з питань ВІЛ/СНІДу

Київська міська державна адміністрація

Управління, структури, відділи місцевих органів виконавчоївлади

Неурядові організації (регіональні)

Київський міський центр профілактики та боротьби зі СНІДом

Дослідницькі інститути, організації, центри

Координаційні органи, що створені в м. Києві

Установи, що займаються інформаційно-освітньою діяльністю

Засоби масової інформації

------------------------------------------------------------------

|------------------------+-------------+-----------+-------------|

|підпорядкуванням | 2006 р. | | |

|------------------------+-------------+-----------+-------------|

|затвердити план | 2006 р. | | |

|------------------------+-------------+-----------+-------------|

|організаційно-технічного| 2006 р. | | |

|------------------------+-------------+-----------+-------------|

|------------------------+-------------+-----------+-------------|

------------------------------------------------------------------

5. Обґрунтування фінансового забезпечення

Відповідно до законодавства України фінансування Програмипланується проводити за рахунок коштів державного, місцевого тарайонних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених чиннимзаконодавством.

Економічні аспекти ВІЛ-інфекції слід розглядати з точки зорупрямих та побічних витрат. Прямі витрати включають як персональнудопомогу, так і неперсональні витрати. До персональних медичнихвитрат відносяться кошти, які виділяються для забезпеченнялікувально-діагностичної допомоги хворим в амбулаторних умовах тав стаціонарі, проведення профілактичних заходів, на утриманнялікувальних закладів, допоміжних служб, хоспісів, організаціїдогляду на дому. Неперсональні витрати, пов'язані з ВІЛ-інфекцією,включають фонди для проведення досліджень в цій галузі, реалізаціюурядових програм, освітніх програм в галузі охорони здоров'я.

Опосередковані витрати відображають економічні збитки всуспільстві і, як правило, вимірюються витратами на заробітнуплату при утриманні хворого, передчасний вихід працездатногонаселення із соціально-економічної сфери. Ці витрати особливовеликі, якщо хвороба вражає молодих чоловіків і жінок, які можутьбрати активну участь у суспільному житті. Темпи розвитку сучасноїмедицини дозволяють значно подовжити життя ВІЛ-інфікованим тахворим на СНІД, скоротити терміни перебування у стаціонарі таперенести частину навантаження на амбулаторно-поліклінічну ланкусистеми охорони здоров'я. Забезпечення структур охорони здоров'яновими лікувально-діагностичними методами та технологіями, щоможуть реально покращити якість життя хворих на ВІЛ/СНІД,потребують значних фінансових витрат.

При розрахунках потреби щодо обсягів фінансового забезпеченняслід враховувати, що окремі напрямки Програми реалізуютьсяпереважно (виключно) за рахунок коштів міжнародних донорськихорганізацій. Насамперед це стосується забезпечення специфічноголікування хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД. Починаючи з 2004 року,антиретровірусні препарати для широкомасштабного впровадженняВААРТ в м. Києві надходять від МОЗ України в рамках реалізаціїспільної угоди з Глобальним фондом по боротьбі з малярією,туберкульозом та ВІЛ/СНІДом. Значна кількість коштів дляпроведення інформаційно-просвітницької роботи серед населення, щовідноситься до груп високого ризику щодо інфікування ВІЛ, тареалізації заходів в рамках програми "зменшення шкоди", надходитьдо неурядових організацій від міжнародних донорських організацій.

Важливо відмітити, що планування щорічних фінансових витратна реалізацію Програми повинне враховувати прогноз розвиткуепідемії в регіоні. Тому протягом наступних років можуть бутивнесені зміни та уточнення щодо обсягів фінансування як окремихзаходів, так і розділів Програми взагалі.

Частина III. Моніторинг та оцінка

1. Очікувані результати

Протягом трьох наступних років (2006-2008 рр.), у разіуспішної реалізації заходів даної Програми, очікуються наступнірезультати діяльності:

1. Посилення діяльності державних органів, підприємств,установ, організацій та об'єднань громадян у справі боротьби зВІЛ-інфекцією/СНІДом.

2. Зниження рівня ризикованої щодо інфікування ВІЛ поведінкисеред різних груп населення, особливо молоді у віці 15-24 років.

3. Зменшення ризику вразливості до інфікування ВІЛ тазниження рівня поширення ВІЛ-інфекції серед груп населення,уразливих до інфікування.

4. Виключення ризику передачі ВІЛ-інфекції через донорськукров та її компоненти.

5. Зниження рівня передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини. 6. Забезпечення можливості доступу до діагностики, лікування,догляду і підтримки людям, які живуть з ВІЛ-інфекцією/СНІДом.

7. Забезпечення контролю, координації, планування таефективного використання ресурсів, необхідних для виконанняПрограми.

Виконання комплексу завдань, визначених даною Програмою,дозволить суттєво вплинути на ситуацію, що склалась в м. Києвівнаслідок епідемії ВІЛ/СНІДу:

- Досягнення високого рівня спроможності міської громадипротистояти епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу.

- Підвищення рівня обізнаності населення м. Києва щодоможливості захворювання на ВІЛ-інфекцію та про засоби профілактикиінфікування.

- Налагодження системи навчання дітей та молоді прихильностідо поведінки, що зменшує ризик інфікування ВІЛ.

- Стабілізація на кінець 2008 року епідемічної ситуації зВІЛ/СНІДом в м. Києві:

- зменшення відсотка молодих людей 15-24 років, які єВІЛ-інфікованими;

- зниження поширеності ВІЛ-інфекції серед населення, щовідноситься до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ(споживачі ін'єкційних наркотиків; особи, що надають сексуальніпослуги за плату; чоловіки, що мають сексуальні стосунки зчоловіками);

- зменшення відсотка ВІЛ-інфікованих дітей, народженихВІЛ-інфікованими матерями.

- Збільшення кількості виявлених хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІДсеред населення м. Києва та охоплення їх диспансернимспостереженням.

- Збільшення відсотка та загальної кількості осіб з

ВІЛ-інфекцією/СНІДом, які отримують антиретровірусну терапію.

- Збільшення тривалості життя людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом(збільшення відсотка дорослих та дітей з ВІЛ, які продовжуютьлікуватись після 12 місяців з моменту ініціації антиретровірусноїтерапії).

- Зменшення кількості дітей, народжених від ВІЛ-інфікованихматерів та які залишились без батьківської опіки.

- Збільшення показників охоплення програмами підтримки людей,які живуть з ВІЛ/СНІДом.

- Зменшення випадків дискримінації та проявів стигматизаціїлюдей, які живуть з ВІЛ/СНІДом.

2. Забезпечення контролю, координації, планування

та ефективного використання ресурсів, необхідних

для виконання Програми

У багатьох країнах, що відчутно постраждали від епідемії,руху вперед заважає відсутність узгоджених, організованих нанаціональному рівні заходів з протидії СНІДу. Враховуючизбільшення числа виконавчих структур та підвищення обсягів таджерел фінансування, вкрай важливо запобігти загрозі дублюваннянеузгодженості мір, спрямованих на подолання епідемії. З метоюзабезпечення контролю стану епідемії та ефективності вжитихзаходів було затверджене розпорядження Кабінету Міністрів Українивід 13 грудня 2004 року N 890-р ( 890-2004-р ) "Про моніторинг іоцінку ефективності заходів, що забезпечують контроль стануепідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу, за національними показниками". Нанаціональному рівні завдання щодо проведення моніторингу виконанняпрограм та заходів покладено на Національну координаційну раду зпитань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу.

У ході Спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН (ССГАООН) зпитань ВІЛ/СНІДу, яка відбулась в червні 2001 року, 189країн-членів ООН ухвалили Декларацію про відданість справіборотьби з ВІЛ/СНІДом ( 995_846 ). Декларація про відданістьвідображає одностайність світової спільноти щодо комплексних засаддосягнення Цілі Розвитку Тисячоліття - призупинити та спрямуватипоширення епідемії ВІЛ/СНІДу в зворотному напрямку до 2015 року.Визначаючи потребу у міжвідомчих діях за кількома напрямками.Декларація про відданість ( 995_846 ) зосереджується наглобальних, регіональних та національних заходах з протидії дляпопередження нових випадків інфікування ВІЛ, розширеннядоступності медичних послуг та зменшення впливу епідемії. Успіх уборотьбі зі СНІДом вимірюється досягненням конкретних цілей ізчітко визначеними часовими рамками.

Загальний огляд системи національних показників

моніторингу та оцінки ефективності заходів,

що забезпечують контроль за епідемією

ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Для оцінки ефективності національних заходів з протидіїепідемії використовуються три категорії ключових національнихпоказників:

- Показники відданості та дії на національному рівні. Даніпоказники відображають насамперед політику та стратегічний іфінансовий внесок з метою профілактики поширення ВІЛ-інфекції,забезпечення догляду та підтримки інфікованих осіб та зменшеннясоціально-економічних наслідив, обумовлених високими рівнямизахворюваності та смертності від СНІДу. Показники такожвідображають результати охоплення та наслідки програм.

- Поведінкові показники та показники обізнаності нанаціональному рівні. Дані показники відображають обсяги наслідківволодіння спеціальними знаннями та поведінкові наслідки, включаючиточні знання щодо способів передачі ВІЛ, медіанного віку початкустатевого життя серед молоді, статевої поведінки, відвідуванняшкіл дітьми-сиротами.

- Показники впливу програм на національному рівні. Даніпоказники вивчають обсяги, у яких інша діяльність в рамкахнаціональної програми ( 264-2004-п ) виявилася успішною узменшенні рівня інфікування ВІЛ та його впливу на дорослих ідітей, які отримують антиретровірусну терапію.

Моніторинг - це система, яка постійно (регулярно) дозволяєкерівникам (координаторам) відстежувати ключові елементи виконанняпроекту (внесок, види діяльності, результати, вплив) з метоюзабезпечення супроводу діяльності, її коригування тарозвиток. Оцінка - це подія, яка дозволяє експертам (внутрішнім тазовнішнім) епізодично оцінювати зміни у намічених результатах,зафіксувати стан, зробити висновок, узагальнити досвід тавизначитись щодо ефективності використання ресурсів. Якмоніторинг, так і оцінка - це процеси, які застосовуються дляоцінки успішності реалізації заходів.

Таким чином, аби мати змогу забезпечити ефективність окремихпрограмних підходів, моніторинг і оцінка (МіО) повинні статиневід'ємною складовою регіональної Програми, що забезпечитьможливість збору базових даних з подальшим моніторингом змінпротягом діяльності. Для впровадження системи МіО як нанаціональному, так і регіональному рівнях, необхідновикористовувати показники, які можуть бути кількісними (цифровезначення) та якісними (словарний опис).

Існує п'ять рівнів показників:

Витрати - стратегія, політика, фінансування.

Процес - те, що робиться в рамках проекту (наприклад,кількість підготовленого персоналу).

Проміжні результати - надані послуги, ступінь охопленняпроектами.

Кінцеві результати - те, що з'являється в результатіреалізації проекту (наприклад, підвищення рівня навичокмедпрацівників, зміна рівня поінформованості всього населення абойого окремих категорій).

Вплив/наслідок - довготривалі зміни (наприклад, рівеньВІЛ-інфікування або показник зниження вертикальної трансмісії).

Заступник міського голови -

секретар Київради В.Яловий

"Хрещатик" N 75 (2870) від 30 травня 2006 року

Про затвердження програми по запобіганню поширенню ВІЛ-інфекції в місті Києві, забезпеченню допомоги та лікування людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом, на 2006-2008 роки

Усі документи

Відео

Головні новини

Головне за тиждень

Перевір свого контрагента:

Зараз коментують