Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста

1) індивідуальний відбір стійких екотипів як за походженням, так і за генотипом;

2) індивідуальний відбір за генотипом, перевірених за спадковістю, кращих фітоорганізмів;

3) міжвидове, видове, гібридне та зворотнє схрещування гібридів з батьківськими видами, що сприяє швидкому утворенню в останніх адаптивних генних комбінацій, які можуть забезпечити успішне поширення їх у вуличних насадженнях.

Одним з головних чинників, що визначають успішний розвиток рослин, є їх здатність адекватно реагувати на зміни у навколишньому середовищі. У зв'язку з цим, успішність розвитку рослин, тобто тенденція організму з часом змінюватись у відповідь на зміну умов довкілля, характерна тим, що відкрита система росту рослин може бути тим чи іншим чином змінена і, як наслідок цього, окремі рослини одного й того ж виду дуже різняться між собою. Це призводить до виникнення в конкретних умовах зростання рослин окремих рас або екотипів. Так як міському середовищу притаманні специфічні умови з багатьма лімітуючими факторами, то більшість видів рослин представлена тут чітко вираженими екотипами. Обстеження вуличних насаджень дало змогу виділити декілька екотипів у гіркокаштана, липи дрібнолистої, дуба звичайного, тополі пірамідальної, які є найпоширенішими в Києві. Для кожного виду ці екотипи умовно можна виділити в три категорії:

I - екотипи потужного росту з добре розвинутою щільною кроною і неушкодженою листовою поверхнею;

II - екотипи нормального росту й розвитку без значних пошкоджень листової поверхні;

III - відсталі в рості і розвитку екотипи з ушкодженою листовою поверхнею.

Зазначена класифікація має важливе значення для селекційної роботи, так як сприяє в цілому підвищенню стійкості і декоративності вуличних насаджень. Відповідно до цього процес вирощування посадкового матеріалу для вуличних насаджень матиме й свою технологічну карту. Першим етапом є збір насіння (вегетативного матеріалу) з екотипів I категорії. Як виняток (при гострій потребі в посадковому матеріалі) допускається заготівля насіння з екотипів II категорії з обов'язковою наступною вибраковкою нестандартних сіянців і саджанців. Не допускається збір насіння з екотипів III категорії.

Власне вирощування посадкового матеріалу повинно відповідати наступним вимогам (стандартам):

- крупномір із закритою кореневою системою, яка формується не раніше як за 2 - 3 роки (для дерев) і 1 - 2 роки (для кущів) до висадки на постійне місце зростання;

- рослини з компактними, пірамідальними або шаровидними і, як правило, високопіднятими кронами, які мають густе листя.

Саджанці для посадки на постійне місце зростання повинні бути із сформованою кроною і штамбом, щоб максимально виключити обрізку з процесу догляду за рослинами з метою уникнення захворювань через свіжі зрізи. Захворювання у рослин в умовах підвищеної загазованості протікають дуже тяжко й довго. Кожна пересадка рослин є стресом для них і тягне із собою певні порушення в їх рості й розвитку. Зменшення кількості таких порушень і глибини стресу досягається рядом адаптаційних і підготовчих заходів. Власне вирощування рослин проводиться у відкритому грунті, що є показником здатності організму (при його успішному функціонуванні) до самозабезпечення та адаптації його в навколишньому середовищі, тобто в процесі вирощування повинна бути досягнута мета - створення саджанців як повністю автотрофних організмів з високими пристосувальними властивостями у змінюваному середовищі. Тому рекомендується, практично до стандартного для посадки саджанців віку, вирощувати їх у відкритому грунті і тільки після цього (що є обов'язковим) формувати закриту кореневу систему. Посадка рослин із закритою кореневою системою сприяє кращому приживанню рослин в нових умовах і розширює строки посадок. Архітектурний, декоративний вигляд вуличних насаджень, як ніяких інших, часто залежить не тільки від композиційного вирішення їх розташування, а й від фізіономічного вигляду кожного окремого елементу. На нашу думку, рослини з густооблисненими компактними, кулястими і пірамідальними кронами крім того, що вони є стійкішими в умовах міської вулиці, вони й більше відповідають функціональним вимогам до вулиць та їх кращому архітектурному вигляду.

Що стосується другого та третього добору (за генотипом і схрещуванням), то воно потребує довших і детальніших досліджень, так як об'єктом вивчення є деревні рослини з довгим життєвим циклом форми, виду, роду. Розглянутий вище селекційний добір по суті є відбором рослин за фенотипом. І дійсно, так чи інакше, прихований або виражений генотип рослини, що сформований комплексом факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, формує генотип організму в цілому на окремій стадії його розвитку. В цьому випадку відбір за фенотипом при відсутності змін в генотипі організму не може дати тих результатів, які можуть бути досягнуті в ході відбору за генотипом.

Деякі дослідження по схрещуванню дубів та інших видів вказують на те, що більшість видів дуба легко схрещуються між собою і дають плодовиті гібриди, багато з яких гетерозисні. В той же час зворотнє схрещування гібридів з одним із батьківських видів, або так зв. інтрогресивна гібридизація, часто сприяє утворенню в останніх адаптивних генних комбінацій, які можуть забезпечити успішне їх зростання в тих чи інших умовах середовища. У зв'язку з цим цілком вірогідно знаходження в процесі різностороннього пошуку придатних для умов вуличних насаджень форм, гібридів, видів рослин.

Підсумовуючи вищесказане, слід зазначити, що вуличні насадження є невід'ємним елементом як зелених насаджень міста, так і міської екосистеми в цілому, є важливим компонентом ландшафту міста й певною мірою формують його екологічне середовище. Від стану, стилю і структури цих насаджень залежить і архітектурний вигляд всього міста. Тому підходи до створення вуличних насаджень є науковою проблемою, яка потребує не тільки розробки концепції їх формування, але й розробки детальних технологічних карт і схем різних етапів (селекційний добір, насіннєве і вегетативне розмноження, вирощування посадкового матеріалу та ін.), створення вуличних насаджень.

Покращення життєвості деревних рослин у складних екологічних умовах

Підбір асортименту стійких деревних рослин

Найпершим і найвідповідальнішим моментом при створенні високоефективних і функціонально здатних міських насаджень є підбір видового і сортового складу придатних до урбогенних умов рослин.

Абсолютно стійких рослин до фітотоксикантів немає й не може бути, але за рівнем концентрації шкідливих речовин у їхніх асиміляційних органах окремі види можуть сильно відрізнятися. При виборі асортименту для озеленення тих чи інших елементів урболандшафту потрібно використовувати якісний посадковий матеріал місцевого походження з урахуванням біологічних і екологічних особливостей порід (зокрема чутливості й толерантності до складних комплексів забруднювачів, щільності грунту) та їх адаптивних властивостей. Окрім цього, необхідно керуватись даними про якісний і кількісний склад переважаючих у даному районі забруднювачів, характеристикою та розташуванням об'єкта озеленення, аналізом мікрокліматичних і едафічних умов, типом запланованих насаджень.

Селекція стійких рослин

Для створення міських зелених насаджень потрібно використовувати садивний матеріал, отриманий вегетативним шляхом від стійких особин, залучати для техногенної інтродукції видів підріст, який зростає в забруднених зонах як такий, що пройшов відбір на стійкість. Такі насадження будуть урбогенностійкими, високодекоративними і довговічними.

Інтенсифікація агротехніки догляду за декоративними насадженнями

Відібрані для озеленення відповідні стійкі види можуть не витримати жорстких міських умов, якщо для них не буде створено оптимальних умов вирощування. Агротехніка догляду має вирішальне значення в питанні підвищення фотосинтетичної активності міських зелених насаджень, а отже і їх стійкості.

Підвищення фотосинтетичної активності деревних рослин тісно пов'язане з визначенням ступеня забезпеченості їх елементами ґрунтового живлення, достатня кількість якого сприяє росту вегетативних органів, збільшенню інтенсивності фотосинтезу і дихання, зменшенню пошкоджуваності.

Усереднена оцінка забезпеченості грунту мінеральними і органічними речовинами: - на 100 г грунту гумусу 4 % і більше; легкогідролізованого азоту не менше 6 мг; двооксиду фосфору (P2O5) і оксиду калію (K2O) більше 10 мг.

Нестачу основних елементів живлення слід компенсувати внесенням у грунт мінеральних, органічних чи комплексних добрив.

Враховуючи задерніння та ущільнення грунту (особливо в умовах вулиць), рекомендовані дози становлять:

- органічні добрива - 20-25 л на 1 м2 пристовбурової площі дерева;

- мінеральні добрива - 1 г діючої речовини на 1 м пристовбурової площі.

На міських вулицях при наявності незаасфальтованої метрової лунки площа живлення приймається 2 м2, на газоні в сквері - 3-4 м2.

Вносити добрива можна трьома шляхами:

- шляхом поверхневого рівномірного розсіювання довкола стовбура (в сквері на площі 1 - 1,5 розмірів крони), дещо відійшовши від кореневої шийки з наступним перекопуванням;

- глибоким способом у свердловини;

- у вигляді рідкого мінерального живлення.

Сухі підживлення краще проводити після дощу чи поливу, а в рідкому вигляді доцільно вносити їх безпосередньо в зону залягання основної маси коренів за допомогою гідробурів. Такий спосіб дозволяє одночасно підживлювати і поливати, покращувати аерацію грунту, що економить час і затрати.

У зв'язку з періодичністю росту кореневих систем дерев добрива доцільно вносити в періоди максимального росту всмоктуючих коренів. Перший раз - навесні, коли починається активний вегетативний ріст (для клена гостролистого - третя декада квітня, липи серцелистої і широколистої - перша половина травня, дуба звичайного - початок - середина травня). Другий раз в період листопада - з кінця серпня до другої декади грудня. Добрива, внесені в цей період, збільшують абсорбційну поверхню кореневої системи і тим самим сприяють засвоєнню і накопиченню запасних поживних речовин, які в свою чергу підвищують стійкість рослин в період спокою і активізують процеси росту і розвитку навесні.

В цілому раціональне застосування добрив у системі догляду за міськими насадженнями дозволяє досягти покращення зовнішнього декоративного вигляду рослин, прискорення росту, підвищення стійкості до фіто- і ентомошкідників, несприятливих стресорів екологічного середовища міста, а також до розтріскування стовбурної тканини від зимових морозів (особливо у липи серцелистої).

Додатковим прийомом збагачення рослин необхідними речовинами є позакореневе підживлення, особливо спільно з кореневим. Доцільно використовувати позакореневе підживлення в засушливі роки, коли через нестачу вологи зменшується надходження елементів живлення через корені, а також для відновлення пошкоджених морозами дерев.

Рекомендації щодо позакореневого підживлення рослин повинні обґрунтовуватись на основі листової діагностики.

Як макродобрива можуть бути використані водні розчини аміачної селітри чи сечовини, суперфосфата чи сірчанокислого або хлористого калію, калійної селітри з розрахунку г/10 л води для лісової зони: аміачної селітри - 10-20, сечовини - 30-40, суперфосфата - 50-100 (подвійний) і 150-300 (одинарний), калійних - 50 г.

Для збагачення розчинів макродобрив мікроелементами можна використати полімікродобрива, що випускаються промисловістю, з розрахунку 1-2 таблетки на 10 л води.

Позакореневу обробку рослин слід проводити вранці чи ввечері в безвітряну погоду двічі на сезон: перший раз - в період інтенсивного росту і формування нового листа, другий - у фазі закладання верхівкової бруньки. Розрахунок поживного розчину залежить від висоти рослини: для дерев до 5 м - 5, до 10 м - 12, до 20 м - 18, більше 20 м - 30 л.

В місцях сильного запилення і забруднення рослин (вулиці з інтенсивним рухом транспорту, райони промислових підприємств) позакореневе підживлення необхідно проводити лише після попереднього змиву забруднень розчином миючих засобів.

Застосування сучасних технологій для вирощування садивного матеріалу в декоративних розсадниках

У наш час красиво оформлені, гарно сплановані й дбайливо доглянуті сади і парки - приємна несподіванка й велика радість. На наш погляд, однією з головних причин такої ситуації є відсутність якісного посадкового матеріалу і біологічних знань про рослини, що можуть бути адаптованими до місцевих умов.

Вимоги до садивного матеріалу декоративних рослин як для міського озеленення, так і приватного чи іншого призначення вже протягом багатьох століть залишаються незмінними - це стійкі види, форми, сорти рослин до несприятливих умов зовнішнього середовища, без захворювань і шкідників, які відіграють величезну естетичну й оздоровчу роль і є незамінною складовою рекреаційних зон.

Першим, і чи не найголовнішим кроком в реалізації цих вимог, є підбір стійкого асортименту і створення кращих маточників (за фенотипічними ознаками і фізіономічним виглядом) декоративних деревних рослин. Про необхідність цього свідчить і якість завізного в Україну садивного матеріалу. Як правило, завозяться недостатньо зимостійкі та фізіологічно старі екземпляри рослин того чи іншого сорту, форми, клону, ознаками чого є плодоношення у молодому віці, раннє старіння, низька стійкість до хвороб і шкідників і, як результат, передчасна втрата декоративності.

Створення високопродуктивних маточників досягається, головним чином, селекційною роботою в процесі насіннєвого розмноження. По відношенню до деревних рослин це може бути довгостроковий процес, але в будь-якому випадку необхідний. Зменшенню строків відбору кращих маточників сприяють обмін досвідом між селекціонерами, розсадниками, дослідними установами, організація експедиційних досліджень в природних умовах, добір садивного матеріалу в інших розсадниках з чітко визначеним походженням і т. п.

Необхідність вирощування стійких видів, форм, сортів одночасно із своєчасними і продуктивними агротехнічними заходами є кращим засобом боротьби із шкідниками і збудниками хвороб. Підвищенню стійкості сіянців і саджанців сприяють такі агротехнічні прийоми:

- своєчасний обробіток грунту з внесенням органічних і мінеральних добрив, регулярне рихлення верхнього шару протягом всього вегетаційного періоду, а ще краще мульчування пристовбурних кругів і міжрядь субстратами, що можуть використовуватись одночасно як підкорми, так і для зменшення випаровування вологи з грунту;

- правильне співвідношення поживних елементів добрив сприяє рівномірному росту й розвитку рослин (збалансованість між кореневою і надземною частинами рослин), підвищує їхню стійкість, покращує хімічний склад грунту, створює несприятливі умови для збудників хвороб;

- використовувати для розмноження та подальшого культивування тільки здоровий і добре розвинутий садивний матеріал (потужна коренева система, добрий розвиток пагонів, відсутність хвороб і шкідників);

- вибір для конкретних кліматичних умов і агроценозу відповідного асортименту, що саме в цих умовах буде досить витривалим і стійким.

Другим кроком в реалізації вимог до садивного матеріалу є дотримання технології вирощування крупномірних саджанців з компактною кореневою системою, яке досягається 3 - 4-х кратною пересадкою саджанців в процесі вирощування і сприяє приживлюваності висаджених рослин в умовах міста.

Дотримання зазначених прийомів є тією умовою, завдяки якій можна досягти успіху у вирощуванні якісного садивного матеріалу декоративних рослин. Разом з тим слід зазначити, що сучасні технології вирощування садивного матеріалу в декоративних розсадниках не можна реалізувати без застосування системи машин і механізмів, які широко використовуються в передових країнах світу.

Відповідно до Програми розвитку зеленої зони міста передбачено спорудження ряду об'єктів виробничої бази КО "Київзеленбуд" як першочергових (табл. 26).

Формування озеленених територій центру міста є складовою завдання створення ефективного середовища діяльності населення і в першу чергу - в рекреаційній сфері.

Забезпечення вибору рекреаційних послуг можливе при такій різноманітності, насиченості та взаємоув'язки об'єктів і пристроїв рекреаційного обслуговування, коли відвідувач може вибирати як між закладами одного виду, так і іншого виду (з урахуванням територіальної доступності, споживчих інтересів, фінансових можливостей).

Ключова засада стратегії розвитку мережі закладів рекреаційного і культурно-побутового обслуговування загальноміського значення поширюється як на рекреаційні, так і на сельбищні зони основного планувального ядра міста та напрямів його розвитку.

Взаємовплив і композиційна цілісність центральних вузлів сельбищної та рекреаційної мережі обумовлюють формування центральної частини міста як фокуса загальноміського та регіонального функціонально-просторового тяжіння. Рекреаційні території центру міста та на Дніпровських островах стають сполучними ланками ядра загальноміського центру, що складається на двох берегах Дніпра, і визначають його інтегральний багатопрофільний унікальний характер.

Ці вимоги містобудівного планування визначають й характер формування власне зелених насаджень та їх дендрологічних характеристик.

У парках центральної частини переважають насадження високої зімкнутості (лісовий тип садово-паркового ландшафту). Частину площ лісового типу садово-паркового ландшафту шляхом рубок слід переводити у парковий, де зімкнутість становить 0,5. Для цього необхідно видалити дерева так, щоб під газоном опинилося не менше 50 % площі (слід вирубати дерева на дещо більшій площі, оскільки дерева, що залишилися, сформують ширші крони, і частина території опиниться під ними, а також на розчищених ділянках будуть здійснюватися посадки декоративних дерев і кущів, що також зменшить площі газонів). При проведенні цих робіт бажано суцільне насадження з різних видів розбивати на окремі одновидові групи, що у більшості випадків можна зробити при правильній вимітці дерев у рубку (схема проведення рубок у мішаному насадженні з метою формування окремих одновидових груп). Насадження, яке складається з одновидових груп, розділених газоном, має більшу декоративність, ніж суцільне багатовидове або багатовидові куртини на тлі газону.

Кількість дерев (у перерахунку на 1 га) для багатьох ділянок багаторазово перевищує лісівничі норми для насаджень цього віку. Тому на схилах правого берега Дніпра та в деяких інших парках у лісовому типі садово-паркового ландшафту слід вести роботи із зменшення щільності насаджень шляхом вирубки рослин, які всохли, пригнічені, втратили декоративність або просто надто загущені (зокрема слід вирубувати ільмові, які уражені голландською хворобою, клени ясенелисті).

Надмірна загущеність насаджень призводить до того, що дерева витягуються (при значній висоті мають не дуже великий діаметр стовбура), мають оголений стовбур, а крони лише у верхній частині, що знижує як декоративність рослин, так і стійкість.

Необхідно відкрити види на Поділ і Дніпро та задніпровську далечінь з оглядових майданчиків, які є в обстежених парках. Крім того, слід відкрити вид від альтанки верхньої тераси Володимирської гірки на Михайлівський монастир, розширити просіку від альтанки верхньої тераси до пам'ятника Св. Володимиру, відкрити вид від пам'ятника Св. Володимиру на колону Магдебурзького права, відкрити вид з оглядового майданчика Хрещатого парку (біля Арки) на колону Магдебурзького права.

В більшості випадків зараз перспективи перекривають насадження, що ростуть нижче на схилі. Тому слід проводити рубки у секторах нижче майданчиків, щоб відкрити перспективи. Відстань, на яку слід провести рубки, залежить від стрімкості схилів і висоти дерев. Необхідно під час здійснення робіт коригувати відстань, на яку повинні проводитися рубки, безпосередньо з оглядових майданчиків. Але при цьому слід враховувати, що дерева, які залишаються нижче на схилі, будуть рости і тому рубка має охоплювати дещо більшу відстань, ніж це потрібно зараз.

Необхідно відкрити вали Києво-Печерської фортеці, видаливши з них деревну рослинність, відновити усі оборонні споруди фортеці, здійснити благоустрій (прокласти доріжки з твердим покриттям на верхній частині валу, з'єднати ці доріжки з тими, що йдуть біля нижньої кромки, східцями і т. п.).

Круті схили від Андріївського узвозу до фунікулеру та урвища, які йдуть бровкою Хрещатого парку та Міського саду, потребують негайного закріплення. Щодо території між фунікулером та Андріївським узвозом, то, на нашу думку, вона могла б відігравати значно більшу роль (особливо у Дні Києва), якби через неї за горизонталями паралельно одна одній проходило ще дві чи три доріжки, які б починалися від Замка Річарда Левове Серце, йшли до фунікулера, з'єднуючись східцями між собою, доріжкою, яка вже існує у верхній частині, і вул. Боричів Тік. З наближенням до фунікулеру вони могли б злитися в одну, пройти під фунікулером і, врешті-решт, вийти на доріжку, що веде до пам'ятника Св. Володимиру. Прокладання доріжок дозволило б закріпити схили гори Воздихальниці, впорядкувати їх і сформувати на них декоративні насадження. Щодо урвищ Хрещатого парку та Міського саду, то їх можна закріпити тільки шляхом створення підпірних стін, оскільки рослинність не в змозі стримати руйнацію урвищ.

Роботи з реконструкції насаджень західної частини парку Аскольдова могила варто розпочинати лише після того, як буде забезпечена їх доступність для відвідувачів (чи то прокладанням маршрутів тролейбусів, автобусів, чи маршрутного таксі Парковою дорогою, чи то створенням тунелю зі ст. м. "Арсенальна" у бік Паркової дороги), а також будуть створені привабливі об'єкти відпочинку (спортивні майданчики, кафе, ресторани, естради і т.п.). Доки ці взаємопов'язані проблеми не будуть вирішені, реконструкція зелених насаджень не буде мати великого сенсу.

Аналіз таксономічного складу та кількісної участі окремих видів показує, що в обстежених парках недостатньо використовуються хвойні рослини. Причина цього зрозуміла - вони страждають від варварських передноворічних рубок, а у представників родини кипарисових браконьєри обламують гілки на вінки та оформлення букетів. Але в таких парках, як Володимирська гірка, Хрещатий, Міський сад і Маріїнський у зв'язку з тим, що в них перебуває багато відвідувачів та у зв'язку з тим, що поруч знаходяться Маріїнський палац і будинок Верховної Ради, слід організувати постійне чергування міліції. В такому разі можна ширше використовувати різноманітні види і культивари хвойних рослин, що значно прикрасить ландшафт, особливо в зимовий період.

На всіх територіях можна радити також використовувати хвойні рослини, які скидають листя та хвою на зимовий період (гінкго дволопатеве, модрини - європейську, сибірську, японську, метасеквою розсіченошишечну). Слід ширше використовувати в посадках дуб звичайний, як високодекоративний і довговічний вид, едифікатор корінних насаджень.

У парках досить широко використовуються красивоквітучі кущі, але не завжди це дає позитивний ефект через те, що кущі висаджені під кронами дерев, де вони не можуть розкрити усі свої декоративні якості. Більшість видів красивоквітучих кущів слід висаджувати на добре освітлених місцях, асортимент цих рослин може бути розширений.

Види і культивари, рослини яких зустрічаються поодинокими екземплярами і лише в окремих парках, слід охороняти та підсаджувати молоді екземпляри, щоб зберегти таксономічне різноманіття парків. Потребує покращення квіткове оформлення парків.

Розглядаючи парки Києва в плані оцінки їх біологічного різноманіття, не можна не зупинитись на питанні деяких фітоценотичних особливостей паркоутворюючих видів. Ю.О.Клименко встановив, що всі парки Києва утворені фактично на базі соснових, або листяних, або заплавних лісів і відповідно до цих природних насаджень йдуть зміни рослинності. В паркових фітоценозах Києва мають місце як сильватизаційні, так і десильватизаційні процеси. Між аборигенами та інтродукованими видами, а також навколишнім середовищем існує певна складна взаємодія, в результаті чого утворюються угруповання, значною мірою відмінні від лісових.

В останні декілька десятиріч у паркових культурфітоценозах почали превалювати обширні процеси міжвидової конкуренції, проникнення до їх складу місцевих лісових і рудеральних видів, у т. ч. це стосується і утворення піднаметових гіперсинузій у парках, характерних для природних лісостанів. Ю.О.Клименко, як і Н.А.Імшенецька, звертає увагу на те, що у складі паркових деревостанів шпилькові програють у конкурентній боротьбі і все більшого едафікаторного значення набувають листяні автохтонні породи і деякі інтродуценти.

Усі старовинні парки України, у т. ч. і київські, мали оранжереї і теплиці, в яких вирощували сотні видів і сортів декоративних і плодових рослин. Влітку багато рослин виносили з теплиць, і на партерах або інших урочистих місцях вони ставали окрасою парків. Це були агави, драцени, камелії, кордиліни, цитрусові, казурини. В Царському саду (нині Міський парк) у Києві в 1827 р. в оранжереї утримувалось 149 видів рослин, у т. ч. дуже багато було плодових, а також такі, як лаври, мирт, розмарин, рододендрони, гібіскуси, алое. Часто в теплицях утримували рослини, які нині ростуть у відкритому грунті. Це такі, як персики, вишні, туї, гледичія, бузок та деякі інші. Дуже багато було в теплицях і квітів відкритого грунту. З наведених даних видно, наскільки велике розмаїття тропічних і субтропічних рослин було в оранжереях і теплицях. Влітку ці рослини виносили в парки. Мабуть треба спрямувати зусилля і в наш час на відновлення цих рослинних багатств.

Зараз у Києві розпочинаються великі роботи з реконструкції парків, особливо т. зв. нагірних, придніпровських. Треба відмітити, що ці насадження є не тільки пам'ятниками природи, але й часткою історико-культурних осередків. Тому для нас дуже важливим є історичний аспект їх відновлення. І тут дуже актуальним стає питання про існуючий і майбутній дендрологічний склад парків. Паркам Києва завжди була притаманна індивідуальність, у теперішній час багато в чому втрачена. Відродження цієї індивідуальності, безумовно, повинно йти за рахунок відновлення первісного задуму фундаторів парку, у т. ч. відновлення рослинних композицій, їх видового складу.

В теперішній час серед головних паркоутворюючих порід з хвойних переважають екзоти, а з листяних - аборигенні породи, характерні для дібров, а також деякі екзоти. До питання використання інтродуцентів при відновленні старовинних парків треба підходити дуже обережно, використовувати саме ті види, які висаджували творці парків, або, якщо первісний таксономічний склад встановити не вдалося, ті, які пройшли довгу апробацію як в екологічному, так і в ландшафтному відношенні. Велику увагу слід надавати насиченню паркових композицій кущами, знову ж таки з урахуванням тих вимог, які пред'являють і до деревних порід і, в першу чергу, бузками, які відрізняються і високою декоративністю, і здатністю закріплювати схили своїми коренями. Дуже важливою задачею є збереження насаджень і навіть окремих екземплярів старих екзотів, які мають цінність як об'єкти цінного генофонду. Питання: довговічності деревних рослин як у паркових умовах, так і у вуличних насадженнях також, безумовно, є вельми актуальним для Києва, як і інших міст.

В умовах ландшафтної реконструкції придніпровських схилів хвойні доцільно використовувати обмежено, лише в регулярних частинах парків. Основу насаджень парків у цих умовах повинні складати такі листяні породи, як представники родів дубу, буку, клену, липи, ясена, берези, тополі, верби, гіркокаштана, а інші використовуватись як декоративний елемент.

При використанні усіх видів дерев і кущів необхідно враховувати їх екологічні потреби, в першу чергу такі, як грунт, волога, освітленість відповідно до рекомендованого порайонного асортименту дерев і кущів України (1998 р.). Особливу увагу треба звернути на закріплення механічними засобами і відповідними рослинами крутосхилів. Використання усіх видів і форм рослин повинно відбуватися відповідно до типів садово-паркового ландшафту (за Л.І.Рубцовим) та основних загальноприйнятих ландшафтно-архітектурних принципів і засобів побудови садово-паркових композицій з деревних і кущових рослин, а також враховувати необхідність агротехнічних заходів догляду за рослинами.

Необхідність розробки розділу обумовлена відсутністю необхідних методичних проробок і практичних рекомендацій щодо застосування сучасних інформаційних технологій (зокрема ГІС) та інформаційних ресурсів, отриманих в ході інвентаризаційних, проектних і експлуатаційних робіт в управлінні розвитком та збереженням зелених насаджень м. Києва.

Метою розробки розділу є створення на основі проектних матеріалів Програми, матеріалів інвентаризації зелених насаджень та експлуатаційних даних КО "Київзеленбуд" автоматизованої інформаційної системи управління розвитком і збереженням зелених насаджень м. Києва - проект "ЗЕЛЕНА ЛІНІЯ". Для досягнення даної мети передбачається:

- визначити інформаційні ресурси та організаційно-технічні принципи, що складають основу управління розвитком та збереженням зелених насаджень м. Києва;

- розробити інформаційну модель функціонування автоматизованої інформаційно-аналітичної системи зеленого господарства (АІАС ЗГ) м. Києва;

- розробити інформаційну структуру основних баз даних АІС ЗГ;

- визначити першочергові заходи щодо реалізації АІАС ЗГ.

Розробка розділу розглядається авторами як перший етап реалізації інформаційного проекту "ЗЕЛЕНА ЛІНІЯ". Розробка розділу здійснюється з використанням сучасних методик розробки інформаційних систем (технології MSF Microsoft Solution Framework, уніфікований процес розробки програмного забезпечення, засоби UML Unified Modeling Language). Розробка виконується проектною групою, до складу якої входять представники ДП "Інститут Київгенплан" та КО "Київзеленбуд".

В реалізації проекту "ЗЕЛЕНА ЛІНІЯ" виділено чотири фази - "Аналіз", "Планування", "Розробка", "Запровадження". В складі даної роботи виконується фаза "Аналіз". Рішення щодо виконання фаз "Планування", "Розробка" та "Запровадження" приймаються після завершення фази "Аналіз".

11.1. Аналіз вихідного контексту та задач АІАС зеленого господарства м. Києва

Структурно до комплексу організацій, що забезпечують збереження та розвиток зелених насаджень м. Києва, входять:

1. Підрозділи та КО "Київзеленбуд" (16):

1) КП по утриманню зелених насаджень (всього 10 підприємств);

2) Лісопаркові господарства (всього 3);

3) Міська станція захисту рослин;

4) Міський декоративний розсадник "Теремки";

5) Комунальне об'єднання "Київзеленбуд" (управління).

2. Структурні підрозділи КМДА, зокрема Управління екології та природних ресурсів;

3. Підприємства, що забезпечують виконання обстежень зелених насаджень;

4. Проектні організації, в першу чергу ДП "Інститут Київгенплан", що здійснюють проектування озеленених територій.

Функціонування характеризується низьким ступенем автоматизації та інформатизації. Для вирішення задачі інформатизації діяльності підрозділів КО "Київзеленбуд" пропонується в процесі розробки "Програми комплексного розвитку зеленої зони м. Києва...", виконанні інвентаризаційних робіт розробити проект і реалізувати автоматизовану інформаційно-аналітичну систему зеленого господарства.

Метою створення та функціонування АІАС ЗГ є забезпечення конституційних прав громадян на безпечне та комфортне середовище проживання, а також збереження об'єктів зеленого господарства міста Києва. Для досягнення зазначеної мети АІАС ЗГ повинна забезпечувати управління та структурні підрозділи КО "Київзеленбуд", підрозділи міської адміністрації, суб'єктів містобудівної та інвестиційної діяльності актуальною, комплексною, достовірною, нормативно визначеною інформацією про об'єкти зеленого господарства та природно-заповідного фонду, їх межі і характеристики.

Основними задачами АІАС ЗГ є:

1. накопичення та систематизація даних (типізація, класифікація), отриманих в ході інвентаризації зелених насаджень, зокрема встановлення меж і класифікаційних параметрів;

2. облік озеленених територій та об'єктів зеленого господарства;

3. делімітація меж об'єктів зеленого господарства;

4. облік змін, що відбуваються з озелененими територіями і об'єктами зеленого господарства в процесі їх експлуатації та внаслідок дії природних і антропогенних факторів;

5. оцінка стану довкілля;

6. отримання вихідних даних при експлуатації та проектуванні об'єктів зеленого господарства.

Загальна інформаційна модель предметної області та функціонування системи представлена на мал. 11.1.

Організація системи зелених насаджень в Києві (*)

Малюнок 11.1.

( Мал. 11.1 має графічний вигляд. Не наводиться )

11.2. Концептуальна структура та технічне вирішення АІАС ЗГ м. Києва

Особливості реалізації АІАС ЗГ

Проведення комплексної інвентаризації озеленених територій м. Києва при розробці "Програми..." передбачає накопичення значного обсягу інформації, яка потребує, в першу чергу, обробки, систематизації та узагальнення.

У зв'язку із значними обсягами інформації пропонується вже на першому етапі робіт застосувати комп'ютеризовані засоби збору, накопичення, обробки та узагальнення даних інвентаризації, що повинно забезпечити оперативність виконання робіт та об'єктивність узагальнених оцінок. У подальшому накопичена база даних і програмно-технічні засоби можуть скласти основу автоматизованої системи.

Комп'ютеризовані засоби проведення інвентаризації озеленених територій повинні представляти собою автоматизовану інформаційно-аналітичну систему, що включає структуровані та неструктуровані дані, графічну інформацію, інформацію про просторове положення об'єктів, а також розвинуті засоби доступу до даних, включаючи засоби аналізу (у т. ч. просторового). Дані та засоби системи повинні забезпечувати доступ до інформації для структурних підрозділів Київзеленбуду, спеціалістів управлінь КМДА (управління екології, Головного управління архітектури та містобудування, інших), а також для фахівців предметної області: біологів, екологів, проектувальників та інших зацікавлених осіб - інвесторів, забудовників, землекористувачів.

Основу АІАС складає база даних (БД). Специфіка даних, що описують предмет обліку і зберігаються в БД, накладає деякі обмеження на вибір системи управління базами даних (СУБД). До таких обмежень слід віднести необхідність підтримки засобами СУБД:

I. об'єктно-реляційної структури даних;

II. просторових даних і засобів просторового аналізу;

III. як структурованих, так і неструктурованих даних, у т. ч. мультимедійних;

IV. багатокористувачевого та платфомно-незалежного інтерфейсу доступу до даних;

V. розподілення прав доступу до даних.

Особливо слід відмітити просторово-орієнтований характер даних, що робить необхідним застосування засобів геоінформаційних систем (ГІС).

При розробці концептуальної структури АІС МКМ враховано наступні особливості даної системи:

I. в системі циркулює значний обсяг (більше 50 %) просторових даних;

II. користувачі системи мають різні рівні доступу до даних, при цьому основна маса користувачів має права лише для отримання даних;

III. запропоновані технічні рішення повинні передбачати перспективу включення АІС до загальноміської муніципальної інформаційної системи та інтеграцію з інформаційними системами виконавчих органів міської ради та комунальних служб;

IV. очікуваний строк експлуатації системи - не менше 10 років

Загальні принципи побудови АІАС ЗГ

АІС МКМ будується на основі трьох основних принципів: масштабованості, відкритості та надійності.

Масштабованість передбачає досягнення розумного балансу між відсутністю обмежень на розширення системи як по обсягу даних, так і по кількості користувачів, та мінімальними стартовими затратами по запровадженню системи.

Відкритість системи передбачає забезпечення обміну даними між АІС МКМ та популярними інструментальними СУБД та ГІС без втрат. Крім того, повинна забезпечуватись можливість розширення функціональності системи Замовником з використанням поширених засобів програмування. Використання закритих форматів та унікальних і застарілих мов програмування не допускається.

Надійність передбачає як технічну стійкість системи при відмові її окремих компонент, так і надійність самого програмно-технічного рішення. Друга частина даного поняття передбачає використання базових програмно-апаратних засобів відомих на ринку ІТ виробників.

Концептуальна структура АІАС ЗГ

Структурно АІАС ЗГ повинна включати три основні компоненти: сховище даних, інструментальну ГІС та систему публікації даних.

Структурна схема представлена на мал. 11.2 .

Дана концептуальна структурна схема може бути реалізована на основі різних наборів програмних продуктів як відомих виробників програмного забезпечення, так і унікальних розробок. З огляду на необхідність реалізації принципів, викладених вище, як найбільш доцільні пропонуються наступні три варіанти технічного вирішення АІАС ЗГ:

I. Реалізація АІАС ЗГ на основі лінійки програмних продуктів ArsGIS 8.3 (див. мал. 11.3) ;

II. Реалізація АІАС ЗГ на основі програмних продуктів Autodesk/Integral (див. мал. 11.4) ;

III. Реалізація АІАС ЗГ на основі програмних продуктів з відкритим кодом (див. мал. 11.5) .

В АІАС ЗГ передбачається використання єдиного сховища даних на основі СУБД промислового типу для зберігання як структурованих (просторові та атрибутивні дані, числові дані предметної області), так і неструктурованих даних (растрові зображення, текст, відеодані, бінарні дані). При цьому для просторових даних забезпечується принцип "один об'єкт - один запис". СУБД повинна підтримувати використання стандартних запитів SQL. Розподіл повноважень користувачів по доступу до даних реалізується на рівні СУБД.

Система публікації даних забезпечує прямий, децентралізований, санкціонований доступ до єдиного сховища даних з можливістю публікації просторових, атрибутивних, графічних та інших даних через Internet/Intranet, з переглядом за допомогою стандартного броузера або спеціалізованих клієнтських програмних продуктів, реалізованих з використанням стандартних мов програмування. Система публікації забезпечує обмежений доступ "на читання" та внесення даних до сховища. Системою публікації реалізується проста фіксована логіка просторового та атрибутивного аналізу з видачею фіксованого набору результуючих документів (таких як паспорт об'єкта, звіти встановлених форм, фрагмент плану).

Для прямого, ефективного і повного доступу до просторових даних, а також для внесення просторових даних до сховища даних використовується інструментальна ГІС.

11.3. Програма реалізації АІАС ЗГ

Основні етапи реалізації АІАС ЗГ

Реалізація АІАС ЗГ м. Києва передбачається в ході проведення комплексу робіт з розробки "Програми..." і включає наступні етапи (фази) робіт:

I. Розробка Концепції АІАС ЗГ м. Києва (фаза АНАЛІЗ);

II. Розробка Технічного завдання на програмно-технічні засоби АІАС ЗГ м. Києва (фаза ПЛАНУВАННЯ);

III. Розгортання пілотного макету АІАС ЗГ м. Києва на базі розробника (як варіант - на базі АІС ДП "Інститут Київгенплан"), генерація баз даних, адаптація програмного забезпечення та інформаційних ресурсів (фаза РОЗРОБКА);

IV. Розгортання програмно-технічних засобів системи в структурних підрозділах КО "Київзеленбуд", введення системи в промислову експлуатацію, навчання користувачів (фаза ЗАПРОВАДЖЕННЯ).

При розробці Концепції АІАС ЗГ м. Києва виконується аналіз:

I. вихідних умов та оточення, в якому передбачається реалізація проекту;

II. існуючої виробничої архітектури, що забезпечує розвиток та збереження зелених насаджень м. Києва;

III. структур даних та інформаційних потоків, що описують інформаційну модель зеленого господарства;

IV. сучасних технологічних та організаційних рішень, що можуть знайти застосування в автоматизованій інформаційній системі зеленого господарства;

V. результатів попередніх етапів автоматизації КО "Київзеленбуд" та відповідних заходів, передбачених міською Програмою інформатизації;

та раціоналізація виробничої архітектури з визначенням мети створення та основних задач автоматизованої інформаційної системи.

Термін "виробнича архітектура" в контексті даного документа позначає скоординований єдиний технологічний план інформаційної інфраструктури, що базується на цілісності технологічного процесу і на комплексному підході, чітко націленому на досягнення кінцевої мети.

Аналіз та раціоналізація інформаційної моделі автоматизованої інформаційної системи зеленого господарства повинна проводитись в комплексі з розробкою основної частини Програми комплексного розвитку зеленої зони м. Києва та з врахуванням інвентаризаційних матеріалів, що будуть отримані в ході роботи.

На основі аналізу та раціоналізації формулюється архітектура автоматизованої інформаційної системи, виділяються основні підсистеми та модулі, приймаються рішення відносно функціональних можливостей системи та пріоритетів, щодо їх реалізації. З трьох запропонованих в п. 2.3 варіантів обирається (з відповідним обгрунтуванням) основний варіант, який пропонується до реалізації. Складається попередня програма робіт щодо реалізації програмно-технічних засобів автоматизованої системи.

Під час розробки Концепції доцільно також обгрунтувати та оформити у вигляді рекомендацій:

I. вимоги до базового програмного забезпечення (операційна система, СУБД, ПС, засоби забезпечення інформаційної безпеки, протоколи обміну даними);

II. вимоги до складу засобів просторової прив'язки даних та цифрових картографічних матеріалів;

III. вимоги до апаратної частини;

IV. вимоги до каналів передачі інформації;

V. вимоги до підсистеми захисту інформації та розподілу прав доступу;

VI. вимоги до розгортання та підтримки системи;

VII. вимоги до підготовки користувачів.

В Концепції уточнюються вартісні показники реалізації АІАС ЗГ з врахуванням вибраного варіанту реалізації та уточнених вимог до програмно-технічного забезпечення.

Концепція завершується формулюванням основних ризиків щодо реалізації системи та заходів по їх мінімізації.

Концепція оформляється як окремий документ у вигляді пояснювальної записки обсягом до 30 сторінок. Для ілюстрації основних рішень виконуються схеми та креслення (до 3), інші необхідні ілюстрації виконуються у вигляді малюнків в основному тексті.

При розробці Концепції доцільно розробити прототип автоматизованої інформаційної системи, на якому провести апробацію основних організаційно-технічних рішень. Прототип повинен демонструвати базову функціональність автоматизованої системи без деталей реалізації та обґрунтовувати вибір програмно-технічної платформи.

Доцільність та зміст наступних етапів (фаз) проекту уточнюється за результатами розгляду та затвердження Концепції Замовником.

Оцінка вартості робіт

На основі аналізу аналогів:

I. АІС ДП "Інститут Київгенплан";

II. Екологічна геоінформаційна система збереження природного комплексу центральної частини Москви;

та маркетингових досліджень загальна вартість робіт по реалізації АІАС ЗГ м. Києва може бути визначена на рівні 800 тис грн. Розподіл коштів за напрямками витрат представлено в таблиці 27.

Таблиця 27

Розрахунок вартості реалізації АІАС ЗГ м. Києва

Першочерговим завданням у сфері правового забезпечення та регулювання розвитку зеленої зони є неухильне виконання вимог Земельного, Лісового та Водного кодексів, Законів "Про курорти", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд", "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки", "Про охорону культурної спадщини", "Про рослинний світ", "Про планування і забудову територій", "Про основи містобудування", Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, містобудівних норм (ДБН 360-92**), рішень Генерального плану м. Києва на період до 2020 року щодо нецільового використання, відведення (вилучення) не за призначенням і протиправної забудови озеленених територій загального користування, рекреаційних, оздоровчих (курорти "Пуща-Водиця" та "Конча-Заспа"), природно-заповідних і лісопаркових (рекреаційні ліси) територій.

- Закону "Про містобудівну діяльність на територіях зеленої зони м. Києва" з визначенням правових засад і режимів регулювання містобудівної діяльності та вимог до проектної документації;

- зонінгових правил (цільових режимів, обмежень і заборон) використання озеленених, рекреаційних, курортно-оздоровчих і природно-заповідних територій Києва;

- Положення про службу моніторингу, кадастру та планування розвитку території зеленої зони і рекреаційної сфери міста.

Оцінка орієнтовної вартості робіт щодо розвитку зеленої зони міста на період до 2010 р. подана в таблиці 28.

Основні показники очікуваних результатів реалізації Програми з прогнозним розподілом по джерелам фінансування наведені в таблиці 29.